Бондар О.В. Cитуаційний менеджмент. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

161

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Серед способів усунення ризиків фахівці виокремлюють такі:

− уникнення ризику — ухилення від заходів, пов’язаних з ризи-

ком;

− утримання ризику — залишення ризику за інвестором, тобто на

його відповідальність;

− передача ризику — це означає, що інвестор передає відповідаль-

ність за ризик комусь іншому, наприклад, страховій компанії;

− зниження міри ризику — зменшення імовірності і обсягу втрат.

Василенко В. О. диференціює основні заходи зниження ризику та-

ким чином[2].

1) диверсифікація — процес розподілу капіталу між різними

об’єктами вкладення, які безпосередньо не пов’язані між собою.

Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розпо-

ділі капіталу між різними видами діяльності. Наприклад, при-

дбання інвестором акцій п’яти різних акціонерних товариств

замість акцій одного товариства збільшують імовірність отри-

мання ним середнього доходу в п’ять разів і відповідно в п’ять

разів знижує міру ризику. Так, наприклад, промислові організа-

ції у складі фінансово-промислових груп (ФПГ) купують акції

банку, тим самим захищаючи свої активи і отримуючи пільги за

кредитами. Банківська структура у складі ФПГ, скуповуючи ак-

ції промислових організацій, тим самим спонукаючи їх розвиток

і здійснюючи контроль за їх діяльністю. Тут мова повинна йти

про ефективне використання договірного права, про дотримання

прийнятих обов’язків перед партнером, про формування відно-

син довіри і надійності;

2) здобування додаткової інформації (більш повна інформація до-

зволяє зробити чіткий прогноз і знизити ризик, що робить ін-

формацію товаром, причому дуже цінним). Використовується

новий погляд на відносини з конкурентами. Великі компанії, на-

приклад, автомобільні корпорації США Ford, Chrysler General,

Motors, приходять до взаємовигідного співробітництва і інте-

грації в автомобільному бізнесі. В Росії подібний процес відбу-

вається між великими корпораціями паливно-енергетичного та

нафтогазового комплексів. Інформація про потенційного парт-

нера, про конкурента чи клієнта повинна складати відомості про

162

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

можливі ризики в взаємовідносинах. В закордонній практиці

така інформація знаходиться в бізнес-довідках, які пропонують-

ся ринком інформаційних послуг;

3) лімітування — це встановлення ліміту, тобто обмежених сум ви-

трат, продажу, кредиту і т.п.; лімітування застосовується банками

для зниження міри ризику при видачі позик, господарюючими

суб’єктами для продажу товарів у кредит, визначення сум вкла-

дення капіталу і т.п.;

4) самострахування — підприємець надає перевагу підстраху-

ватися самому, ніж купувати страховку в страховій компанії;

самострахування є децентралізованою формою, створення на-

туральних і грошових страхових фондів безпосередньо в гос-

подарюючих суб’єктах, особливо в тих, чия діяльність підлягає

ризику; головна завдання самострахування полягає в оператив-

ному подоланні тимчасових перешкод фінансово-комерційної

діяльності;

5) страхування — захист майнових інтересів господарюючих

суб’єктів і громадян при настанні певних подій за рахунок гро-

шових фондів, які формуються з виплачених ними страхових

внесків. Страхування є економічною категорією, сутність якої

полягає в розподілі збитків між всіма учасниками страхування.

Страхування виконує чотири функції: ризикову, попереджуючу,

заощаджуючу, контролюючу. Ризикова функція виражається в

перерозподілі грошової форми вартості між учасниками страху-

вання в зв’язку з наслідками випадкових страхових подій. При-

значенням попереджуючої функції є фінансування за рахунок

коштів страхового фонду заходів зі зменшення страхового ризи-

ку. Зміст функції заощадження полягає в тому, що за допомогою

страхування зберігаються кошти. Контролююча функція вира-

жається в контролі за чітко цільовим формуванням і використан-

ням коштів страхового фонду. Отже, не буває підприємництва

без ризику. Найбільший прибуток приносять ринкові операції з

великою мірою ризику. Проте, у всьому повинна бути міра. Ри-

зик обов’язково має бути розрахований. Головна мета менедж-

менту — досягти максимальної міри керованості ризиком. Тому

особлива увага приділяється постійному удосконаленню управ-

ління ризиком у різних ситуаціях.

163

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Управлінський ризик як багатофакторна категорія менеджменту

досліджується в динаміці цілеспрямованого циклічного процесу ке-

рування, що має інформаційні, тимчасові, організаційні, економічні,

соціальні і правові параметри [4].

Розрізняють такі стадії процесу розробки та реалізації ризикових

рішень:

1) інформаційний аналіз містить роботи з моніторингу зовніш нього

і внутрішнього середовища, з виявлення нових джерел ризику і

коригування відомих факторів, прояв яких залежить від умов, що

змінюються;

2) діагностика ситуації визначається специфікою поставленного за-

вдання, основний акцент робиться на обліку причин, що виклика-

ють зміни ризику, їхньому ранжуванні й оцінці втрат (вигод) при

визначених параметрах ситуації. На цій стадії ви користовуються

різні методи виміру й оцінки ризику (матема тичні, статистичні,

інтуїтивні);

3) розробка варіантів рішень як стадія процесу управліня харак-

теризується тим, що для кожного варіанта рішення розглядають-

ся межі можливого негативного прояву ризику. Оцінка надається

за всіма змістовними аспектами ризику: економічним, соціаль-

ним, екологічним, організаційним, іміджовим, правовим;

4) ухвалення рішення містить комплексне обґрунтування як са мого

рішення, так і прийнятої разом із ним ймовірності і пара метрів

допустимого ризику. Передбачається розробка системи відпові-

дальності з питань управління ризиком;

5) організація і реалізація включають види управлінської діяль ності

з реалізації ризик-рішення, у процесі якої виявляються нові ас-

пекти прояву організаційного ризику (невиконання, затримок і

т.п.), що вимагає оперативного застосування заходів. Контроль

змін у параметрах ризику і коригування можуть мати істотне зна-

чення в ситуаційному менеджменті. Своєчасність реакцій і дій

менеджера — головна умова стабілізації ситуації і зниження за-

грози втрат [3, с. 87–88].

Водночас, менеджер при управління ризиком застосовує ризик-

стратегію, яка забезпечує правомірність і допустимість ризику кон-

кретного виду в ризикових рішеннях щодо конкретних соціально-

164

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

економічних систем і ситуацій, а також орієнтується на критерії

вибору ризик-рішення, що передбачають розробку меж ризику і дина-

міку зміни втрат залежно від обсягу продажів, розміру витрат, зміни

цін, інфляції тощо.

Отже, розробка шляхів і засобів мінімізації втрат, нейтралізації і

компенсації негативних наслідків ризик-рішень, страхування й інші

можливості захисту від ризику розглядаються в ситуаційному ме-

неджменті як необхідні умови формування і реалізації ризик-рішень

та використовуються, тією чи іншою мірою, при виконанні робіт на

кожній стадії процесу управління ризиком.

Ключові терміни:

− ризик;

− розмір імовірної втрати;

− імовірність ризику;

− рівень ризику;

− міра ризику;

− ризик-рішення;

− лімітування;

− страхування;

− диверсифікація;

− самострахування;

− методи зниження ризику;

− управлінський ризик.

165

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ

ТЕСТ

«ЧИ СХИЛЬНІ ВИ ДО РИЗИКУ»

1. Я б скоріше ризикнув розпочати власну справу, ніж працювати на

інших.

2. Ніколи не піду на таку роботу, де багато поїздок.

3. Якби я почав грати, то ніколи не робив би малих ставок.

4. Мені подобається поліпшувати своє життя за допомогою ідей.

5. Ніколи не залишу роботу, не будучи впевненим, що є інша.

6. Я не схильний піти на ризик тільки для того, щоб розширити свій

кругозір.

7. Знаючи, що будь-яка конкретна справа може скінчитися невдачею, я

не вкладав би у неї коштів, навіть знаючи, що прибуток (виграш)

може бути великий.

8. Не хотів би випробувати в житті якнайбільше.

9. Не відчуваю особливої потреби у подіях, що збуджують.

10. Не маю великої енергії.

11. Я можу легко породжувати безліч прибуткових ідей.

12. Я ніколи не робитиму ставку на суму, якої зараз не маю.

13. Мені подобається пропонувати нові ідеї чи концепції, коли реакція

на них мого начальника непередбачувана й непрозора.

14. Я готовий брати участь лише в таких угодах, які для мене є до-

сить зрозумілими й певними.

15. Менш надійна робота з великим доходом мене приваблює більше,

ніж надійна із середнім.

16. Я не відчуваю залежності від успіху.

Відповіді до тесту на схильність до ризику

Якщо Ви відповіли «так» на пункти 1, 3, 4, 8, 10, 11, 13, 15, надайте кож-

ній відповіді по 1 балу.

Якщо Ви відповіли «ні» на пункти 2, 5, 6, 7, 9, 12, 14, 16, надайте кожній

відповіді по 1 балу.

Якщо сума балів менше 8, скоріше за все Ви схильні до ризи ку. Якщо

сума балів від 8 до 13 — Вас із більшою долею ймовірності щодо успіху можна

навчити ризик-трейкерству. Якщо сума балів 13 і більше — Ви більш за все

схильні до підприємниць кого ризику та маєте певні риси ризик-трейкера.

166

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

НАВЧАЛЬНЕ ОПОВІДАННЯ

«ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В УМОВАХ РИЗИКУ»

Я розповім вам коротку притчу, що, можливо, передасть суть

успіху у грі бізнес-шляхів. Уявіть собі: восьма година, ранок, поне-

ділок. Збирається команда міжнародної компанії на чолі з її старень-

ким керівником, який десятками років дуже успішно управляє нею.

На нараді в їхній залі з’являється ангел. Вперше ангел показався

команді й звернувся до керівника: «Я сьогодні маю для тебе дуже

погану новину і дуже добру новину. Погана новина — ти переходиш

у вічність за два тижні, а добра новина — ти був не тільки відомим

підприємцем, а й відомою людиною, тому підеш до неба. Ще кра-

ща новина та, що ми стежимо в небі за найсучаснішою літературою

щодо ситуаційного управління та стратегічного мислення, і мину-

лого тижня ми проголосили, що надаватимемо більше уваги нашим

клієнтам і краще їх обслуговуватимемо. Отже, може бути вибір. У

вічність можна перенестись у трьох можливих станах: можна стати,

по-перше, надзвичайно вродливим; по-друге, можна обрати безмеж-

ний розум, бути надзвичайно розумним; або, по-третє, можна бути

надзвичайно мудрим, мати можливість передбачати майбутнє. Отже,

три варіанти: краса, безмежний розум або мудрість».

На це керівник зреагував спокійно, він подумав про цей вибір і

звернувся до ангела: «Я обираю розум, хочу бути безмежно розум-

ним». Усі члени його команди усміхнулися, бо знали, що це, справді,

найкращий вибір. Ангел вів далі розмову. Він повідомив, що має ще

одну добру новину: Щоб увійти у вічність і бути обдарованим вічним

розумом, не треба чекати. Це трапиться, як тільки я — ангел, вийду

з кімнати».

У цей драматичний момент ангел зник, і всі зосереджено поди-

вились на керівника, з яким відбувалася майже фізична трансфор-

мація: вічний, безмежний розум вливався в нього. Отже, всі споді-

167

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

валися побачити на його обличчі чудову, божественну усмішку, яку

має кожний, хто обдарований безмежним розумом, але вони цього не

побачили. Вони бачили занепокоєння, майже гнів, і це збентежило

членів команди. Нарешті працівник, що був найближче до керівни-

ка, звернувся до нього і запитав: «Пане керівнику, в чому проблема,

чому ви такий стривожений?». І керівник, уже наділений безмежним

розумом, звернувся до своєї команди і сказав: «Я повинен був обрати

мудрість».

Питання прийняття рішень сьогодні набагато складніше, ніж

десять чи двадцять років тому. Не важливо, чи працюємо ми на те-

рені Європи, Америки чи Азії, здобувати і зберігати прибутковість

на сьогодні набагато важче, ніж десять, п'ятнадцять, двадцять років

тому. І ось чому: за останні двадцять років істотно змінилися прави-

ла економічної гри в бізнесі. З усіх боків на компанії давлять кон-

куренція, інформаційний бум, невизначеність і повязані з усім цим

ризики. Уникнути повністю ризику не можливо. Драма необхідності

вибору при недостатній кількості підстав знайома кожному, кому

доводилося приймати відповідальні управлінські рішення. В будь-

якому випадку для досягнення цілей і відповідного успіху необхід-

не прийняття «мудрого рішення». Коли рішення може призвести не

до певного результату, а до одного із багатьох можливих з різною

ймовірністю їх здійснення, і ефект залежить від багатьох факторів,

невідомих у момент прийняття рішення, то ми можемо отримати зо-

всім не той результат, на який очікували. Це і є прийняття рішень в

умовах ризику.

168

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

ОСНОВНА:

1. Василенко В. О., Шостка В. I. Ситуацiйний менеджмент : навч.

посiбник. — К. : ЦУЛ, 2003. — 285 с.

2. Василенко В. О. Ситуацiйний менеджмент : навч. посiбник. Вид. 2-е,

виправлене та доповнене/ В. О. Василенко; В. I. Шостка. — К. : ЦУЛ,

2005. — 372 с.

3. Василенко В. О. Антикризове управлiння пiдприємством : навч.

посiбник / В. О. Василенко. — К. : Центр навчальної лiтератури,

2005. — 504 с.

ДОДАТКОВА

4. Антикризисное управление : учебник / под ред. Э. М. Короткова. —

М. : ИНФРА. – М, 2000 – 432 с.

5. Бондар О. В. Ситуацiйний менеджмент [Електрон. ресурс] : навчаль-

ний комплекс дисциплiни для студентiв спецiальностi 6.050201

«Менеджмент органiзацiй», 2007. — Спосiб доступу : електрон. чит.

зал ПУСКУ.

6. Іванюта С. М. Антикризове управління : навч. посібник. – К. : Центр

учбової літератури, 2007. – 288 с.

7. Антикризисное управление : Модульная програма для менеджеров.

Кошкин В. И. и др. М. : ИНФРА. – М, 2000. – 512 с.

8. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством : теоретико-

методологічні засади та практичний інструментарій — К. : Київ. нац.

торг-екон. ун-т, 2001. – 580 с.

9. Маркiна I. А. Ситуацiйний менеджмент [Електрон. ресурс] : навчаль-

ний комплекс дисциплiни для студентiв спецiальностi 7.050201

«Менеджмент органiзацiй» / доцент, к.е.н. I. А. Маркiна; О. В. Бон-

дар, 2001. — Спосiб доступу : електрон. чит. зал ПУСКУ.

169

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

10. Ситуационный подход в управлении людьми//Управление персо-

налом : учеб. пособие / коллект. автор, ред. Самыгин С. И., Столярен-

ко Л. Д., Шило С. И., и др. — Р.-н-Д., 2001. – С. 411–420.

11. Справочник директора предприятия / под ред. М. Г. Лапусты. Изд-е

3-е, испр. и доп. М. : ИНФРА. – М, 1998. – 784 с.

12. Применение ситуационного подхода в управлении // Менеджмент

+ [Електрон. ресурс] : учеб. пособие / коллект. автор / под ред. Куз-

нецова Ю. В., Подлесных В. И. — СПб, 2001. — С. 66–68.

13. Скібіцький О. М. Антикризовий менеджмент : навч. посібник. – К. :

Центр учбової літератури, 2009 — 568 с.

14. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент : Концепции и ситуации

для анализа : пер. с англ. / А. А. Томпсон; А. Дж. Стрикленд. — 12-е

изд. — М. : ВИЛЬЯМС, 2005. — 928 с.

15. Управління фінансовою санацією підприємства : навч. посібник /

С. Я. Салиги та ін. — К. : ЦНЛ, 2005. – 240 с.

16. Чернявский А. Д. Антикризисное управление : учебное пособие. – К. :

МАУП, 2000. – 208 с.

17. Управленческая деятельность менеджера. Основы менеджмента.

Черкасов В. В., Платонов С. В., Третяк. К. : Ваклер, Атлант, 1998 –

470 с.

18. Хіт Роберт. Кризовий менеджмент для керівників : пер. з англ. – К. :

Всеувитто, Наукова думка, 2002 – 566 с.

19. Шегда А. В. Основи менеджмента : Учебное пособие. — К. : Знания. –

2006. – 624 с.

170

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

ТЕМА 10. КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ ТА ЕКОНОМІЧНА БЕЗ-

ПЕКА ПІДПРИЄМСТВА ЯК УМОВА РЕЗУЛЬТАТИВНОГО СИ-

ТУАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

ПРОСЛУХАТИ ЛЕКЦІЮ № 10

Тема лекції № 10: комерційна таємниця та економічна безпека підпри-

ємства як умова результативного ситуаційного менеджменту

1. Опрацювання основних літературних джерел і підготовка до роз-

гляду питань для обговорення.

2. Опрацювання додаткових літературних джерел і підготовка питань

для самостійного вивчення.

3. Виконання домашніх індивідуальних завдань з теми.

4. Підготовка до тестування по темі.

5. Виконаня завдання для самостійної роботи.

РОБОТА СТУДЕНТІВ НА СЕМІНАРСЬКОМУ ЗАНЯТТІ

Робота за планом семінарського заняття, обговорення основних питань.

Основні аспекти теми: комерційна таємниця підприємства, економічна

безпека фірми , конфіденційна інформація, таємна інформація, інформа-

ція, науково-технічна інформація, ділова інформація

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ЗА ТЕМОЮ

Оцінка знань студентів під час обговорення основних питань, доповнень,

питань для самостійного вивчення, за виконання практичних завдань,

завдань для домашньої індивідуальної роботи, тестування за темою під

час семінарського заняття

ЗНАННЯ І ВМІННЯ СТУДЕНТІВ ЗА ТЕМОЮ

За результатами вивчення теми студенти повинні

знати та розуміти: сутність комерційної таємниці та її вплив на

економіку підприємства, місце та роль економічної безпеки в діяльності

фірми, поняття конфіденційної та таємної інформації, роль інформація

в ринковому середовищі, характеристику науково-технічної інформації,

складові ділової інформації, умови, за яких інформація підприємства

може бути віднесена до комерційної таємниці, заходи із забезпечення

конфіденційності комерційної таємниці;

мати навички та вміти: розрізняти комерційну та таємну інформацію, зна-

ти перелік інформації, яка не належить до комерційної таємниці

ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ДО СЕМІНАРСЬКО ГОЗАНЯТТЯ № 14