Благодєтєлєва-Вовк С.А. Підприємство як мікроцивілізація

Подождите немного. Документ загружается.

28

Норма прибутку являє співвідношення додаткової вартості (m),

виробленої неоплаченою працею робітників,довеличиниавансова‐

ногоосновного(c)іоборотного(v)капіталу:



 (1.1).



Якщоучисельникуізнаменникуформуливрахуватинормуекс‐

плуатації(m/v),тоотримаємотакийвираз:



 (1.2).



У даній формулі відображається залежність,щочимвищезна‐

чення органічної будови капіталу,тимменшанормаприбутку,яку

отримує капіталіст. Тобто буржуа невигідно вкладати в оборотний

капітал,частиноюякогоєоплатапраціробітників.Цепризводитьдо

абсолютногоівідносногозубожіннявиробничогокрасу.

ЗаМарксом,економічнезростаннявизначаєтьсязбільшеннямви‐

робництвазасобіввиробництвапонадтувеличину,щонеобхіднадля

інвестиційнихвитратпростогоірозширеноговідтворення.Цейнад‐

лишокєосновоюдляновихкапітальнихзатрат,підвищуючикапіта‐

лоозброєністьпраці,щонадалістаєосновоюзростанняїїпродуктив‐

ності. Таким чином інвестиціїв основнийкапіталпризводять до за‐

міщення,витісненняпрацімашинами.Аце,усвоючергу,загрожує

перманентним безробіттям, убогістю і збільшенням незадоволення

робітничогокласу,щопереростаєукласовуборотьбу.І,нарешті,за

думкою мислителя: «Монополія капіталу стає кайданами того спо‐

собувиробництва,якийвиріспринійінаднею.Централізаціязасо‐

біввиробництваіусуспільненняпрацідосягаютьтакогопункту,коли

вонистаютьнесуміснимизїхкапіталістичноюоболонкою.Вонавибу‐

хає…Експропріаторівекспропріюють»[41;766].Отже,наосновікон‐

цепції економічного зростання (розширеного відтворення)К.Маркс

здійснивобґрунтуваннятеоріїкласовоїборотьби.

Маржиналісти питанням економічного розвитку практично не

надавализначення,зосередившисьнааналізістатичнихрівноважних

станів

.

Виключення становить А.Маршалл, який визначив фактори

зростання валового і чистого доходу.Так,навеличинуваловогодо‐

29

ходувпливаютьтакіфакторияккількістьіпродуктивністьпрацівни‐

ків;акумульованийкапітал;ресурсиірівеньтехнічноїозброєності;

«суспільнабезпека»—рівеньвпевненостіекономічнихагентівутому,

що вони отримають зароблені кошти.Зростаннячистогодоходу,у

своючергу,залежитьвідготовностілюдейпринестивжертвусучасне

зарадимайбутнього;міцністьсімейнихстосунківщодоготовностіза‐

безпечитимайбутнєнащадків;нормипроценту,щостимулюютьдо

заощадження.Нажаль,А.Маршаллневключивдокінцевоїредакції

«Принципівекономічноїнауки»своїмоделіподанійтемі,можливо

тому, що вони були багатофакторними,тобтодещоскладнимидля

оперуванняіпрактичногозастосуваннянатойчас[42;539‐540].

Оригінальнимвнескомунадбанняекономічноїнаукистала«Тео‐

рія економічного розвитку» (1912р.)Й.Шумпетера.Цейвчений

визнавав себе соціалістом і продовжувачем традицій К.Маркса.Він

досліджував особливості циклічних процесів у капіталістичній еко‐

номіці.Інтелектуальнимвідкриттямученогосталовстановленняпри‐

чинекономічноїдинамікитаіснуванняциклічності.Головнупричину

даних явищ він вбачав у новаторській діяльності підприємців.

Й.Шумпетер закріпив за менеджментом особливу функцію –підп‐

риємництва,якаполягаєумистецтвікомбінуванняекономічнихфак‐

торів розробки нових споживчих благ,впровадженняновихметодів

виробництваітранспортуваннятоварів

,освоєнняіф

ормуваннянових

ринків і нових форм економічної організації капіталістичних

підприємств [24].Прицьомувченийзавждинаголошувавнатому,

щорозвитокмаєякісний,анекількіснийхарактер.Йогоідеї,певним

чином,випередилисвійчас.Однак,вонисталифундаментомсучасної

інноваційноїекономіки.

Праця Дж.М.Кейнса «Загальна теорія зайнятості,процентаі

грошей» (1936р.)сталареволюційноювцариніекономічноїнауки,

оскількиунійупершебуловикладеноціліснумакроекономічнутео‐

рію.Їїособливістюєкороткостроковамодельсукупногодоходу,який

формується на основі агрегування обсягів виробництва,інвестицій,

заощаджень та зайнятості. Головні поняття, якими оперуєвчений –

це «схильність до споживання», «спонукання до інвестування»,

«гранична ефективність капіталу», «надання переваги ліквідності»,

тощо [44]. Дана теорія розглядає на макроекономічному рівні

множинуможливихзапевнихзначеньфакторіврівноважнихстанів.

30

Це дозволяє аналізувати вплив дії факторів на зміну значень

показника сукупного доходу. Не зважаючи на статичний характер

моделіКейнсдоводив, щоїїможнавикористатидляпрогнозування

динамікиекономічнихциклів.Цьомупитаннювінприсвятивглаву22

вказаної праці,якамаєназву«Замітки про економічний цикл».

Економістпов’язувавіснуванняявищаекономічногоциклузізміною

граничної ефективності капіталу та інших важливих

короткостроковихзміннихекономічноїсистеми.Дляборотьбизнега‐

тивними наслідками циклічності він запропонував одночасно

використовувати централізований контроль інвестицій та

стимулювання схильності до споживання. Як вважав дослідник

«Найбільшими пороками економічного суспільства,уякомуми

живемо, є його нездатність забезпечити повну зайнятість,атакож

йогодовільнийі несправедливий розподілбагатствайдоходів»[44].

Він присвятив свою наукову діяльність створенні теорії,здатної

зменшитизазначеніпороки.ПрактичнареалізаціяпропозиційКейн‐

савдержавномууправліннітарегулюваннісприялавиходуізВеликої

депресії, активізації економічного зростання та започаткування но‐

вогоетапуекономічногорозвиткукапіталістичнихкраїнудругійпо‐

ловиніXXстоліття.

Видатним послідовником Кейнса є Р.Ф.Гаррод.Вінодинзпер‐

ших серед західних економістів, хто поставив питання формування

засадтеоріїекономічноїдинаміки,адекватноїзмінамсерединиXXст.

Укнизі«Дотеоріїекономічноїдинаміки»(1948р.)вінвиклавзасади

сучасної теорії економічного зростання у довгостроковому періоді.

Гаррод,зокремавважав,щодляпотребефективноїполітикиугоспо‐

дарській сфері необхідно розрізняти статичні і динамічні підход

и.

При

цьомустатикапотрібнадляз’ясуванняосновнихфакторів,яків

результаті короткострокових, стохастичних зрушень приводять сис‐

темудозбалансованого,рівноважногостану,тодіяк«Динамікабуде

…спеціальнозайматисявпливомдовготривалихзмініступенемзмін

тих величин, які підлягають змінам» [45]. Таким чином, теорія Гар‐

родасталакрокомупередупорівняннізістатичною,орієнтованоюна

короткостроковий період аналізу теорії Кейнса. Основними поло‐

женнями Гарродівської економічної динаміки є модель (рівняння)

економічногоросту,визначенняпонятьімоделейгарантованогоіна‐

31

турального(природного)росту.Так,модельекономічногоростумає

такийвигляд:



 (1.3)



де,GС –темпзбільшеннякапіталу,Y– доход, I—інвестиції,s–

питомавагазаощадженьудоході,S–заощадження.

Головна ідея даної моделі полягає у виявленні прямого взає‐

мозв’язкуміжзаощадженнямиіінвестиціямивумовахдинаміки,

тобто «інвестиції ex‐post дорівнюють заощадженням ex‐ante» [46].

Власним досягненням Гаррод вважавспробунавчитиекономістів

«мислитиутермінахдинаміки»[46].

Гарантованийріст–цестан,заякоговиробникибудутьзадоволені

тим,щовонироблять(тобто рівнем завантаження потужностей та

ступенемвикористаннякапіталу).Формулагарантованогоростумає

такийвигляд:



,sCG

 (1.4)



де,

 — гарантований рістза умов рівноважного безперервного

руху,

—членрівняння,якийвиражаєпотребуукапіталі,s—пи‐

томавагазаощадженьудоході.

Натуральнийріст–цетемпзростання,якийвизначаєтьсяростом

населенняітехнічнимивдосконаленнями.Йогорівняннямаєвигляд:



sабоsCG

><= ,

 (1.5)



де,

 — натуральний ріст за умов рівноважного безперервного

руху,

—членрівняння,якийвиражаєпотребуукапіталі,s—пи‐

томавагазаощадженьудоході.

Величина трьох різновидів економічного росту,якправило,не

співпадаєуреальномугосподарстві,щопозначаєтьсянаформуванні

таких негативних явищ як недозавантаження потужностей,безро‐

біття,рецесія,тощо.Однак,даніпоняттяавторвикористовуєзметою

32

розглядурізнихваріантівполітикиуправлінняекономічнимциклом

–стимулюванняпраціабокапіталу.АмериканськийекономістЄвсей

Домарсамостійнотамайжеодночасноприйшовдоаналогічнихви‐

сновків,томунеокейнсіанськатеоріяекономічногозростаннямаєна‐

зву Гаррода‐Домара. Практичне опанування запропонованими нау‐

ковцямиідеямидозволилопротягомдостатньотривалогоперіоду(до

середини‐кінця 50‐х років)ефективновпливатиназростаннявироб‐

ництватаздійснюватиантициклічнуполітику.Загалом,незважаючи

на простоту,модельГаррода‐Домарадаєможливістьзрозумітиви‐

сокумірудинамічностісучасноїекономіки.

Новиметапомудослідженніекономічногозростаннясталанеок‐

ласичнамодельР.Солоу,заякувіну1987роціотримавНобелівську

преміюзекономіки.Головніідеївінвиклавустатті«Внесоквтеорію

економічного росту» (1956р.). Особливістю моделі Солоу є змінні,

нежорсткіпропорціїзалежностіміжкапіталоміпрацею(навідміну

від жорстких, фіксованих пропорцій моделі Гаррода‐Домара).Вони

встановлюються в залежності відціннаданіфакторивиробництва.

Томудляпотребмоделюваннянауковець використав виробничу

функціюКобба‐Дугласа,вякійобсягвиробництва(Y

t)єфункціявід

двохфакторів—капіталу(K

t)іпраці(Lt):



Yt=F(Kt,Lt)=KtaLt

1‐a

, (1.6)



деαта(1‐α)–коефіцієнтиеластичностівіднулядоодиниці,що

вимірюють,відповідно,часткукапіталувдоходітачасткупрацівдо‐

ході.

Здійснивши серію математичних перетворень вчений довів,що

фактором, який забезпечує довготривалий збалансований ріст є

капіталоозброєністьпраці.Поміріїїзростанняпродуктивністьпраці

зростає зі спадаючою швидкістю, оскільки зменшується гранична

продуктивністькапіталу.НаслідкоммоделіСолоуєте,щочимвища

нормазаощаджень,тимвищекапіталоозброєністьпрацівникавстані

збалансованого росту, тобто, тим вище темп збалансованого росту.

Однак,забезпеченняросту–неможебутиєдиноюметоюекономіки.

Важливоюєтакожоптимізаціяспіввідношенняспоживанняізаоща‐

дження.Звідсипоходитьпотребавизначенняоптимальногодлясус‐

пільстварозміруекономічногоросту. Його умову сформулював

33

Е.Фелпсувигляді«золотогоправилазберіганнякапіталу»—середня

нормаспоживаннядосягаємаксимуму,колитемпприростукапіталу

дорівнюєграничнійпродуктивностікапіталу[48].

Ядромконцепціїєположенняпронагромадженнякапіталузара‐

хунок створення умов для збільшення надходжень внутрішніх і зов‐

нішніхзаощадженьтаінвестицій.Наційосновіпідвищуєтьсянорма

нагромадження,зростаютьпоказникикапіталоозброєностіпрацітаїї

продуктивності,а,значить, і доходи широких верств населення [48;

60].

НапрацюванняР.Солоутайогопослідовниківєдостатньоопера‐

бельними,оскількидозволяютьаналізувативпливнаекономічний

ріст модифікованих виробничих функцій,вякихвраховуєтьсянау‐

ково‐технічний прогрес, зміна ставок оподаткування,нормизао‐

щаджень,співвідношенняспоживчихтаінвестиційнихблаг,тощо.

Загалом,впливсукупностіекзогеннихфакторівназростаннявало‐

вого національного продукту можна виразити за допомогою фор‐

мули:



),,,,( NXTRPfy

 (1.7)



деy–валовийнаціональнийпродукт;

f–функція;

P—кількістьнаселення;

R—капітальніресурси;

T—техніка,технології;

X—суспільніінститути;

N–довкілля[48;51].

Однак, результати емпіричних досліджень економічного зрос‐

тання більшості країн світу поставили під сумнів реалістичністьви‐

щезазначених моделей екзогенного економічного росту,оскільки

вонинедаютьадекватноївідповідінапитанняпровизначальнівнут‐

рішнідетермінантитачинникизафіксованихзмін.Відповіднодови‐

явленихнедоліківнауковцізосередилисянапошукумоделей,щодо‐

зволяютьпояснитивпливсуб’єктивних–інституціональнихтапове‐

дінкових факторів на довгострокове зростання та пояснення меха‐

нізму науково‐технічного прогресу.Урезультатісформуваласянова

хвилямоделейтакзваногоендогенногоекономічногоросту[49;10].

34

Першими дослідженнями нової хвилі були роботи Пола Ромера

(1986р.),РобертаЛукаса(1988р.) та Сержіо Ребело (1991р.).

Розроблені ними моделі пояснювали джерела росту за допомогою

ефектівнавчанняілюдськогокапіталу. Вони спиралися на теорію

людського капіталу Нобелівського лауреата 1979рокуТ.Шульца.

Завдякийогореволюційномупідходуінвестиціївлюдинусталирозг‐

лядатися як основний фактор економічного зростання,важливіший,

ніж звичайні капіталовкладення.УсвійчасТ.Шульц та Е.Денісон

здійснили кількісну оцінку вкладу освіти в економічне зростанняі

з’ясували, що протягом XXст. темп росту людського капіталу випе‐

реджавтемпзростанняфізичногокапіталу.Прицьомуприрістдоходу

надушунаселеннявСШАупіслявоєннийперіодбувна15‐30%зумов‐

ленийпідвищеннямосвітньогорівняпрацівників,анормавіддачівід

освіти,відповідно,становили:дляпочаткової–50‐100%,середньої–15‐

20%,вищої– 10‐15% [49; 17]. Введення у модель економічного росту

людськогофактору(інституційнихфакторів)суттєвовплинулонапід‐

вищенніїїякості,

реалістичностітапрогностичнихможливостей.

аступнідослідженняновоїхвиліприсвяченіпоясненнюджерел

науково‐технічного прогресу та розробці моделей створення і функ‐

ціонування інновацій.Уцихмоделяхвиробництвоінноваційрозгля‐

дається як особливий виробничий сектор з характерними ознаками

діяльності,розвиткуіджереламийогофінансування.Цягрупамоде‐

лей ендогенного росту називається моделі ʺResearch & Developmentʺ

(дослідженняірозробка).Найбільшфундаментальнимиізданоїгрупи

стали моделі Пола Ромера (1990р.), Агіона й Гавітта (1990, 1992р.),

ГроссманаіГелпмана(1991р.).Наїхосновізакладенотеоріюінновацій

щодоекономічногоросту.

Загалом,кількістьмоделейендогенногоекономічногозростання

збільшується,оскількидослідникивсеглибшевивчаютьвнутрішні

особливостіекономікиісуспільства,щообумовлюютьїхвідтворенняі

подальшийрозвиток.

Зпочаткукризовихдлясвітовоїекономіки70‐хроків,Організація

об’єднанихнацій(ООН)ведеактивнуроботупопоширеннюідейсо‐

ціальної і екологічної відповідальності.Так,у1972роціуСтокгольмі

відбулася перша Конференція з проблем довкілля,наякійбуло

констатовано факт постійного погіршення стану оточуючого середо‐

вища внаслідок індустріальної діяльності та неприпустимості такої

35

моделіповедінкинамайбутнє.НаДругійконференціїООНзпроблем

довкіллятарозвиткууРіо‐де‐Жанейро(1992р.)розробленоіприйня‐

товажливідокументи,якіотрималивсесвітнєвизнання–це«Декла‐

раціяРіо‐де‐Жанейрощододовкілляірозвитку»,«Рамковаконвенція

ООНпрозмінуклімату», «Конвенція ООН про біологічне різнома‐

ніття»,«ПорядокденнийнаХХIстоліття».Вних,зокрема,викладено

концепціюсталогорозвитку(sustainabledevelopment),вякіййдетьсяпро

створення умов для гармонійного співіснування цивілізації та при‐

роди,формуваннясоціальноїіекологічноївідповідальностіпредстав‐

ників бізнесу,державнихустановісуспільнихорганізацій,розши‐

ренняможливостейіндивідуальноговибору.Черездесятьроків,у2002

роцівЙоганнесбурзівідбувсяСамітООНпосталомурозвитку,на

якомубулопідбитопідсумкиреалізаціїпопередніхініціатив.Нажаль,

великихдосягненьщодоподоланняцивілізаційнихпроблемзацей

часнезафіксовано.Однак,ініціативиООНтаіншихміжнароднихор‐

ганізаційсприяютьпошукуваріантіввиходузіскрутногостановища,в

якомузаразопинилосялюдство.

Як бачимо,укінціXXст. відбулася зміна підходів у дослідженні

рушійнихсилекономічногорозвиткуізростання.Визнано,щоголов‐

нимфакторомекономічногопоступуєлюдинатаїїтворчийпотен‐

ціал, який за умови втілення конвертується в інновації

,н

ауково‐тех‐

нічнийпрогресйіншідосягненняцивілізації.

Проте,нерозв’язаною залишається проблема контексту існування

особистості.Вонавизначаєтьсябагатьмаскладовими,зякихкультура

набуває першочергового значення.НапочаткуXXIстоліттядонас

приходитьусвідомленнятого,що«Культураяклюдськийсвітглибоко

онтологічна:вона–не«форма»,інавітьнеспосіббуття,асамебуття»

[50;15],тобтокультура—цепевнийнеприродній,штучнийантропо‐

центричний світ, глокальний контекст,якийстворюєтьсязусиллями

якокремихіндивідів,груп,такі,загалом,різнихцивілізацій.Культура

–цесутьцивілізацій,їхзмістінаповнення,усвоючергу,цивілізація–

цеформа,матеріально‐інституційнаоболонкакультури.Багатовимір‐

ність,різноманіття, множинність стають основною ознакою часу,в

якому кожна людина може обирати або синтезувати прийнятні для

себестиліжиття,стратегіїсамовдосконаленняісамореалізації,рівень

таякістьспоживання,інтересиімірузв’язківзоточуючоюреальністю.

Потреби особистості багатократно зростають на основі знайомстваі



36

опануваннякультурнихпрактикрізнихнародівіцивілізацій,атакож

постійноговдосконаленняжиттєвихстандартівташтучногорозши‐

реннягоризонтівспоживання.Прицьому,зодногобокувідбувається

переосмисленняісторичноїспадщиниякокремихкраїн,таківсесвіт‐

ньої історії загалом,азіншого—спостерігаєтьсятенденціядозапо‐

чаткування нових глобальних і локальних культурних практик через

використаннявисокихтехнологійусферахінформації, комунікації,

охорониздоров’я,освіти,розваг,дозвілля,бізнесутощо.Ускладнення

світулюдинивідзначаєтьсяякдосягненнями,такіпоразками.Останні

проявляються,зокрема,упідвищеннірівнівризиківособистоїіколек‐

тивноїбезпеки,узростаннікількостітаглибинипсихологічнихтамо‐

ральних проблем, у зростанні страху перед майбутнім (явище футо‐

рошокуописанеЕ.Тоффлером). Особливості культурного зсуву,що

відбувається,важкопіддаютьсяосмисленнюіаналізусучасниками.Це

пов’язанозвисокимдинамізмомтаякіснимхарактеромзмін,атакож

психологічноюта фізичною неготовністю і неспроможністю окремих

індивідів осягнути велич і масштаби зрушень.Томунапершемісце

виходять інституційні чинники культурного середовища,якіусукуп‐

ностігенеруютьмозаїчнукартинурозумінняскладнихпроцесівсучас‐

ності.Ґрунтовнепізнанняновоїантропо‐культуроцентричноїдійсності

відкриваєперспективидляздійсненняефективноговпливунанеї.На

нашу думку серцевиноюефективноївзаємодії з реальністюна сучас‐

номуетапіеволюціїсуспільствамаєбутиінституткультурного

лідерства‐культурнихінноваційікультурнихініціатив.Особливістю

даногоінститутуєйогозалежністьвідгенеральноїформикультурної

сукупності,якумиранішевизначилиякцивілізація

.

Данетвердження

поширюєтьсянамезо‐,макро‐тамікрорізновидицивілізацій.

Цивілізації,якумірусталі,складні, самоорганізовані культурні

форми,по‐перше,маютьпідтримуватисвоюсистемужиттєзабезпе‐

чення,а,по‐друге,дбатипровласнийрозвиток.Першафункціявико‐

нуєтьсязадопомогоюінститутутрадицій,адруга–наосновіінституту

культурнихінновацій.Зокрема, яквважає М.А.Суханова«Культурні

інноваціїзадаютьнеобхіднудинамікувсіхсфердіяльностілюдинивсе‐

рединіцивілізації»[51;446],тобтовідїхпродукуваннязалежитьшви‐

дкістьпротіканнясоціальнихпроцесів.Мидумаємо,щовідкультур‐

них інновацій у першу чергу залежить якість соціальної динаміки,

37

оскільки культура, певною мірою, може трактуватися як суспільна

якість.

Загалом,поняття«культурні інновації» досить часто використо‐

вуєтьсянауковцями‐філософами,культурологамитасоціологамидля

підкреслення важливості ролі культури в поступі суспільства (еконо‐

містиздебільшогоданимпоняттямнеоперують,зосереджуючисьпе‐

реважнонатехніко‐технологічнійтауправлінськійстороніінновацій).

Наприклад,А.А.Поскряковвизначаєкультурнуінноваціюяк«…ре‐

зультатвнутрішнього«переналаштовування»смислівлишезадопомо‐

гоюнових…засобів»[52],тобто,надумкуавтора,культурнаінновація

творитьсявнаслідокпереосмисленняреальностітазміниуявленьпро

неїзадопомогоюновихзасобів,доякихможнавіднестиновіблага(то‐

вариіпослуги),технології,тощо.Данийпідхідхочаієкультурологіч‐

ним,протебазуєтьсянауявленняхпро науково‐технічний прогрес.

ІншийпідхідпропонуєдовизначенняданогопоняттяІ.Кучманаос‐

новізастосуванняпідходуфілософаБ.Гройса:

«культурнаінноваціяєпершзавсеекономічна,торгова,

комерційнаопераціязцінностями,щорегулюєтьсязагальною

економічноюлогікоюсучасноїлюдини,ацінністьтеорій…

залежитьвідопераціїпереоцінкицінностей,означеннятого

місця,якевонизаймаютьвкультурнійтрадиції»[53].

Таким чином, культуролог акцентує увагу на трьох складових:

економічній логіці людини, що є основою культурної інновації (1),

технологічному характері оперування цінностями (2) та результаті

культурної інновації, який полягає у визначенні нового місця

(переоцінціцінності)явищавзміненійверсіїкультурі.Використання

означеного поняття дає можливість розуміти дійсність як буття

самоактуалізованого,самооцінюваного, самовідновлюваного,

самовдосконалюваного, постійного іншогосвіту людини.Розглянуте

визначення,зодногобоку,єдостатньоуніверсальним,оскількивдало

пояснює загальні моменти щодо існування культурної інновації,аз

іншого боку – достатньо специфічним, оскільки опирається на

особливості сучасного світоустрою,вякомудомінуєекономікаі