Безродний Є. Ф., Уткін О. Історія політичних вчень

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ ХІХ

ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ ІДЕОЛОГІВ УТОПІЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

271

ладу «цивілізації» в устрій справделивий, де царює «соціальна гар-

монія», на основі дружнього союзу всіх соціальних груп суспільст-

ва в межах виробничих асоціацій, або, по термінології Ш. Фур’є,

фаланг. За його проектом, кожна фаланга повинна створити зем-

леробсько-промислове об’єднання, що об’єднує 1600–1800 осіб

«різного віку, стану, різних характерів, теоретичних і практичних

знань». Їй належить земельна ділянка площею до однієї квадрат-

ної милі. У центрі ділянки розташований чудовий палац (фаланс-

тер) з розкішними залами для читалень, концертів і балів, з вели-

кими аудиторіями для публічних лекцій, з зимовими садами,

скляними галереями, з обсерваторією, телеграфом, паропроводом

тощо. Все зроблено просто, але витончено і зручно; тут бідняки

користуватимуться тим, що нині доступно тільки мільйонерам.

Саме така фаланга, на думку мислителя, зможе забезпечити за-

гальну гармонію.

Характерно, що в укладі асоціацій зберігаються класи, приват-

на власність і економічна нерівність. Розподіл доходів і багатств у

фаланзі повинен, на думку Ш. Фур’є, вироблятись відповідно до

суми вкладених її членами капіталів та кількості і якості витраче-

ної ними праці, а також проявом обдарованості і талановитості

окремих осіб.

Для повної гармонії інтересів членів фаланги необхідно, вважав

Ш. Фур’є, щоб вся продукція багатих і бідних розподілялася:

5/12 по праці, 4/12 по належності капіталу і 2/12 по таланту. Свої на-

дії на створення асоціацій він покладав головним чином не на трудя-

щих, а на імущих, закликав їх вкладати свої капітали в фонд утво-

рення фаланг і обіцяв їм за це високі постійні прибутки з цих капіта-

лів і спокійне, щасливе життя у фаланзі. З подібним закликом Ш. Фур’є

звертався до найкрупнішого банкіра Франції Ротшільда, до імпера-

тора Наполеона І, а після загибелі наполеонівської імперії до уряду

Бурбонів. Незважаючи на утопізм, погляди Ш. Фур’є мали прихиль-

ників. Було близько 40 спроб організувати фаланстери у Франції та

Безродний Є. Ф., Уткін О. І.

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

272

Америці, але, не проіснувавши й 12 років, вони розпалися. У 1840-х

роках фур’єризм був популярний в Росії.

4. Соціальноутопічні ідеали Роберта Оуена

Світогляд Роберта Оуена (1771–1852) формувався в умовах Ан-

глії, в якій промисловий розвиток і гострота соціальних суперечнос-

тей капіталізму досягла в першій половині ХІХ ст. вищого ступеня,

ніж у Франції.

Роберт Оуен народився у маленькому містечку Ньютауні. Батько

його був дрібним ремісником, мати — дочкою фермера. У сім років

Роберт закінчив місцеву школу і став помічником вчителя і репети-

тором, а в десять — почав самостійне життя, працюючи в магазинах.

У 20 років він став управляючим великої прядильної фабрики Дрін-

куотера, на якій працювало понад 500 робітників. У 1799 році Оуен

купив в Нью-Ленарку (Шотландія) фабрику у майбутнього тестя і

взяв на себе управління нею. На фабриці працювало 2000 робіт-

ників. Оуен протягом 1800–1829 років здійснив цілий ряд філантро-

пічних заходів, спрямованих на поліпшення матеріально-побутових

умов життя робітників фабрики. Робочий день він скоротив до

10,5 годин замість 13–14 годин звичайних в Англії в той період, під-

вищив заробітну платню, створив сприятливі виробничі та житлові

умови, відкрив дитячі садки і ясла. Незабаром Нью-Ленарк перетво-

рився на «зразкову колонію, де пияцтво, поліція, кримінальні суди,

піклування про бідних, благодійність стали непотрібними явища-

ми». Однак Р. Оуен швидко переконався, що одні лише філантропіч-

ні заходи недостатні для того, щоб трудящі могли повністю корис-

туватися всіма благами своєї праці, що однією з головних перепон

тут є панування приватної власності. Він розробляє плани соціаль-

них перетворень, котрі передбачають мирне створення в межах існу-

ючого устрою «комуністичної» колонії. Р. Оуен вважав, що в цих

Розділ ХІХ

ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ ІДЕОЛОГІВ УТОПІЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

273

нових виробничих об’єднаннях повинні панувати спільність майна і

спільність праці, що створить максимально сприятливі умови для іс-

нування і морального удосконалення кожної людини. У його світо-

гляді відбувається перелом, перехід від ідей соціальної філантропії

до ідей утопічного комунізму.

У 1824 році Р. Оуен зробив спробу утворити «комуністичну ко-

лонію», організовує в штаті Індіана (США) трудову колонію «Нова

гармонія». Після поразки цієї спроби, він повертається в Англію, де

продовжує пропаганду своїх утопічних планів, бере активну участь

у створенні перших масових робітничих профспілкових і коопера-

тивних об’єднань, хоч разом з тим негативно ставиться до чартизму

як робітничого руху, що носив чисто політичний характер. В остан-

ні роки свого життя Р. Оуен відходить від участі в масовому робіт-

ничому русі Англії.

Вчення Р. Оуена викладено в його працях і статтях, найважли-

віші з них: «Новий погляд на суспільство, або досвіди про освіту і

характер», статті в журналі «Криза» за 1832–1834 рр., «Книга про

новий моральний світ» (1842–1844), «Революція в свідомості і діяль-

ності людського роду, або прийдешній перехід від нерозумності до

розумності» (1849), «Катехізис раціональної системи» (1850). Основу

суспільно-політичних поглядів Р. Оуена складає ідеалістична, внут-

рішньосуперечлива теза французьких матеріалістів-просвітителів

ХVІІІ ст. про те, що, з одного боку, людина є продуктом оточуючого

її суспільного середовища, а з другого боку, вирішальним фактором

зміни і перетворення цього середовища є прогрес розуму, освіти і

вдосконалення моралі суспільства.

Головні причини, що породжують соціальні протиріччя капіта-

лізму, Оуен вбачав у неуцтві суспільства, в помилках людського ро-

зуму. Звідси він робить висновок, що досить шляхом мирної пропа-

ганди просвітити суспільство, ознайомити всі його класи з планом

розумного, відповідного до законів природи соціалього устрою для то-

го, щоб примусити людей відмовитись від своїх «помилок» і «неуцтва»

Безродний Є. Ф., Уткін О. І.

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

274

і покінчити з «нерозумним» капіталістичним устроєм. Англійський

соціаліст розуміє, що «приватна власність була і є причиною чисель-

них злочинів і бід», що «переживає людина». Він передбачав наступ

того щасливого часу, «коли все, за виключенням тільки предметів

чисто особистого вжитку, перетвориться в суспільне надбання, а

суспільне надбання буде завжди матись в надлишку для всіх і коли

буде зрозумілим перевага системи суспільної власності над систе-

мою приватної власності». Оуен закликав виховувати людину в дусі

нової, розумної свідомості, що базується на досягненнях наук, ви-

ступає проти забобонів, що насаджує офіційна релігія. Він вбачає в

існуючих урядах активну силу, здатну сприяти мирному здійсненню

передбачених ним проектів організації нового суспільного устрою.

Р. Оуен неодноразово адресує свої проекти соціальних перетво-

рень главам урядів Європи і Америки — царю Миколі І, англійській

королеві Вікторії, англійському парламенту і президенту США, на-

магається апелювати до Аахенського конгресу держав «Священого

союзу». В працях Оуена є глибока критика капіталізму, негативне

ставлення до приватної власності і необхідності суспільної власності

в новому суспільстві, прагнення докорінного поліпшення матеріаль-

ного становища робітничого класу та інших верств трудящих, підне-

сення їх культурного рівня Р. Оуен був настільки популярним, що

перед смертю його відвідав єпископ англіканської церкви. Свідки

цієї зустрічі наводять такий діалог:

Єпископ: Сину мій, чи не каєшся ти в тому, що розтратив своє

життя на марні зусилля і нездійсненні плани?

Оуен: О, ні, я не даремно розтратив життя, я сповістив світові

важливі істини, і якщо світ не сприйняв їх, то тільки тому, зо він їх

ще не зрозумів. Чи можу я за це осуджувати його? Я випередив

свій час.

Діяльність Р. Оуена відіграла велику роль в підготовці робітни-

чих мас Англії до боротьби за свої політичні та економічні права.

Розділ ХІХ

ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ ІДЕОЛОГІВ УТОПІЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

275

5. Політичні погляди Етьєна Кабе

Визначним представником утопічного соціалізму у Франції в

1830–1840 р. був Етьєн Кабе (1788–1856), політичні ідеї котрого ви-

кладені в його працях: «Подорож до Ікарії», «Комуністичний сим-

вол віри». На відміну від Сен-Сімона і Фур’є, які допускали в тій чи

іншій формі існування приватної власності в умовах майбутнього

соціалістичного устрою, контури якого були окреслені в їх працях,

Кабе виходить з необхідності ліквідації приватної власності і вста-

новлення спільності майна в соціалістичному суспільстві.

Такий світогляд Кабе не випадковий. Справа в тому, що він

народився в сім’ї простого робітника міста Діжона. Його перший

вчитель прищепив хлопцю революційні погляди. Згодом Кабе закін-

чив курс юридичних наук, одержав звання доктора права, займався

адвокатурою, ведучи справи переважно політичного характеру, брав

участь у русі карбонаріїв і революції 1830 року. Після революції

виступав у пресі, вимагаючи скликання Установчих зборів, розроб-

ки нової конституції, підтримки революціонерів у Польщі, Бельгії,

Італії.

Щоб позбутись Кабе, який набрид правлячій верхівці своїми

виступами, але був надто популярним, щоб з ним відкрито розпра-

витись, уряд Луї Філіппа призначив його генеральним прокурором

Корсіки. У 1831 році Кабе обрано депутатом, у залі засідань він за-

йняв ліве місце. За участь у похоронах генерала Жана Максиміліана

Ламарка, що послужили приводом до повстання 5–6 червня 1832 ро-

ку, і за книжку «Історія революції 5–6 червня 1830 року», яка корис-

тувалась великим успіхом, Кабе двічі віддавали під суд. Рятуючись

від репресій, він емігрував до Бельгії, згодом — до Великобританії,

де познайомився з Робертом Оуеном, працями Т. Мора, Т. Кампа-

нелли, Морелі та інших. І як наслідок, він висунув основні свої полі-

тичні погляди в працях: «Розум, що його просвятив досвід, досить,

щоб зробити людей щасливими», «Братерство, любов і відданість —

Безродний Є. Ф., Уткін О. І.

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

276

природжені задатки людей», «Природа створила все, що є на землі

для всього роду людського… Вона дала всім рівні права на засоби

для задоволення потреб», «Рівність повинна бути повною» і т. п.

У 1840 році Е. Кабе видав книжку «Подорож до Ікарії», в якій у

формі роману змалював державний устрій ідеальної країни. Переко-

навшись у недосконалості пануючого соціального ладу, ікарійці

здійснили у себе державний переворот і обрали диктатором Ікара

для поступового, протягом п’ятидесяти років, запровадження в жит-

тя комуністичного ідеалу. На момент відвідання Ікарії лордом Кери-

сдаллем (головний персонал роману) земля, споруди тощо — нале-

жать всій нації. Все майно нації, разом із промисловістю і землероб-

ством, становить єдиний спільний капітал, яким народ, через своїх

обранців розпоряджається як своєю неподільною власністю. Рес-

публіка, або община, одна володіє всім; вона організовує промис-

лове виробництво, будує майстерні та магазини; обробляє землю,

виробляє все, що необхідно для їжі, одягу, життя і меблювання;

постачає кожному громадянину їжу, житло і меблі. Праця в Ікарії є

обов’язковою і триває близько 6–7 годин на день для дорослих гро-

мадян, причому вид праці обирається кожним відповідно до його

здібностей, але, раз обраний, стає назавжди його спеціальністю.

Праця така приємна, що від неї ніхто не ухиляється; машини вико-

нують важкі та брудні роботи. Час і порядок роботи ікарійців суворо

регламентується законом. В їжі, одязі й помешканні існує сувора

рівність.

Шлюб в Ікарії вважається священним інститутом, вибір партне-

ра цілком вільний, чоловік і жінка рівні. Порушення вірності —

справа нечувана, розлучення допускається тільки як виняток. Як

форма регулювання відносин між чоловіком і жінкою шлюб най-

більше відповідає людській гідності і сприяє щастю індивідів і по-

рядку в суспільстві. Релігія ікарійців — чистий деїзм, водночас кож-

ному надається право дотримуватись тих чи інших релігійних догм

за власним вибором. Преса в Ікарії перебуває під суворою цензурою

Розділ ХІХ

ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ ІДЕОЛОГІВ УТОПІЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

277

і, по суті, є цілком офіційною. Влада обраних правителів необмежена;

думка більшості має силу закону як у справах громадянського й осо-

бистого благоустрою, так і в питаннях мистецтва і науки. Рішення

уряду є завжди благодатним для народу.

Свої ідеї Е. Кабе намагається втілити у життя шляхом створен-

ня зразкових общин у Техасі. У 1847 році він купив землю і органі-

зував переселення до неї групи французьких робітників. Перший за-

гін «ікарійців» відплив з Франції 6 лютого 1848 року. Через три

тижні у Франції вибухнула революція, яка негативно вплинула на

ікарійський рух. В результаті лише 485 чоловік разом з Кабе через

несприятливі умови в Техасі перебралися до Науво у штаті Іллінойс.

Всі житла побудували однаково, в усіх — однакові меблі, колоністи

носили однаковий одяг і прикраси. Спочатку справи йшли добре,

але з часом серед ікарійців виникли суперечки. 1 листопада 1856 року

Е. Кабе залишився в меншості, був виключений з колонії, залишив

Науво, а 8 листопада помер.

Його послідовники заснували нову колонію у Сент-Луїсі, звід-

ки переселилися до Челтенгена. У січні 1864 року колонія припини-

ла існування через внутрішні суперечки. 1879 року в першій колонії,

заснованій Кабе, — «Ікарії» відбувся розкол між молодими і стари-

ми колоністами. Старі утворили невелику колонію «Нова Ікарія».

«Ікарія» молодих (у штаті Айова) проіснувала до 1883 року, після

чого молоді колоністи утворили колонію «Ікарія-Сперанца». Але й

тут незабаром розпочався розбрат і у 1884 році ця колонія теж роз-

палась. Основні принципи ідеального суспільства, на думку Кабе,

виклав герой роману «Подорож до Ікарії» лорд Керисдалл, який по-

трапив у фантастичну країну Ікарію, розповідає про її незвичайні

порядки. На чолі Ікарії після революції править як диктатор, мудрий

законодавець Ікарій. Держава живе і функціонує на базі конституції,

прийнятої загальним голосуванням. Тут закон служить інтересам

всіх. Після воєн з королем сусідніх країн республіка приступила до

мирного будівництва. Згідно з проектом Ікара протягом 50 років

Безродний Є. Ф., Уткін О. І.

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

278

мало бути побудоване комуністичне суспільство. Проте цей термін

було скорочено до 30 років завдяки ентузіазму народу.

Основними принципами республіки є свобода й рівність. Сво-

бода є право робити все, що не заборонено природою, розумом і су-

спільством. Законодавча влада належить Національним представни-

цьким зборам і Народним зборам. Вся країна поділена на

100 провінцій з однаковою територією і населенням; у кожній про-

вінції 10 комун. Національне представництво обирається загальним

голосуванням, а ті представники, в свою чергу, обирають одну пала-

ту з 2000 депутатів. Щорічно представництво наполовину оновлює-

ться. Для компетентного розгляду питань в Національному представ-

ництві і Комунальних зборах створюються комітети з сільського

господарства, продовольства, статистики тощо. Виконавчу владу

очолює корпус, що називається екзекутивою. 16 членів екзекутиви

обираються на два роки, половина з них щорічно оновлюється. Всі

посади безоплатні. В Ікарії немає судів як таких. За скоєні злочини

судить та організація, до яких належить особа, котрій пред’явлено

звинувачення. Судом можуть бути школи, сім’я, майстерня, Народні

збори, Національне представництво.

В організації господарства все раціонально. Велика роль в управ-

лінні належить статистиці. Розміри необхідного для суспільства вироб-

ництва визначаються державою. Всі громадяни — працюючі, праця

є громадським обов’язком, для чоловіків — з 18 до 65 років, для жі-

нок — з 17 до 50 років. Кожний працює згідно зі своїми нахилами.

Ікарійці намагаються всіляко полегшити працю шляхом механізації

виробництва, запровадження у нього нових винаходів. Жінки викону-

ють домашню роботу і працюють у спеціальних «жіночих», більш

легких видах виробництва. В Ікарії багато благородних, славних, зна-

менитих: це механіки, лікарі, робітники, які відзначилися яким-не-

будь великим відкриттям або великими заслугами.

Основою сільського господарства є фермерство. Кожний фер-

мер самостійно обробляє свою ділянку і водночас є посадовою особою.

Розділ ХІХ

ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ ІДЕОЛОГІВ УТОПІЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

279

Все необхідне він одержує безкоштовно від держави на тих самих

засадах, як і робітник міський. Робочий день фермерської сім’ї не

регламентований. У період збирання врожаю фермеру приходять на

допомогу не тільки сусіди, а й школярі і городяни.

Е. Кабе — прихильник збереження великих міст, оскільки саме

вони є осередком освіти, індустрії, науки і мистецтва. Громадяни

одержують необхідні їм продукти з громадських магазинів. Органі-

зація харчування, в основному, має громадський характер. Особли-

вості одягу вказують на суспільне і особисте становище людини.

Зовнішня торгівля перебуває в руках держави. Уряд вживає заходів

для захисту країни. Ставлення до іноземців досить суворе — за ни-

ми пильно стежать, щоб вони не заподіяли шкоди республіці.

Великого значення ікарійці надають освіті й вихованню, фізич-

ному, моральному і громадському. В республіці видаються тільки

державні газети — комунальні, провінційні та національні. Завдання

їх — давати точну інформацію про все, що відбувається в суспільст-

ві. Етьєн Кабе — один із небагатьох мислителів, чия любов до люди-

ни і бажання полегшити її долю розкривалося не лише у теоретичних

конструкціях і художніх творах, а й у реальних спробах втілити свій

ідеал у житті. При цьому він вважав, що шлях до комунізму лежить че-

рез поступову мирну еволюцію існуючого ладу, що яскраво свідчить

про ідеалістичну основу його суспільно-політичних поглядів.

Безродний Є. Ф., Уткін О. І.

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

280

1. Характеристика

соціальнополітичного становища в Росії

У феодально-кріпосницькій Росії середини ХІХ ст. виробничі

відносини перестали відповідати продуктивним силам, що розвива-

лися. Царська влада, що намагалася зберегти феодальну власність

на землю і кріпосницьку залежність селян, була безсила помішати

росту продуктивних сил, оскільки розклад феодального базису і

розвиток товарно-грошових відносин відбивався на всіх основних

галузях економіки країни. Зростання зовнішньої і внутрішньої тор-

гівлі привело до спеціалізації окремих районів країни та періодич-

ної організації всеросійських ярмарок. Мануфактура була витісне-

на фабрикою з розподілом трудових процесів серед робітників і за-

стосуванням машин. Сільське господарство виявилося втягнутим в

розвиток капіталістичних відносин. Погоня поміщиків, промислов-

ців, купців за прибутками викликала шалений натиск з їх боку на

селян і робітників. Ріст оброку, збільшення повинностей, зубожін-

ня селянства, привели до піднесення селянського руху. Зростає

кількість випадків розгромів та підпалень поміщицьких маєтків,

чинення опору поміщикам, невиходу на барщину, втеча оброчних

селян, відпуск у місто.

Розділ ХХ

СУСПІЛЬНОПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ

РОСІЙСЬКИХ РАДИКАЛІВ

ХІХ СТОЛІТТЯ