Бесов Л.М. История науки и техники
Подождите немного. Документ загружается.
321
фінансами, виділяючи на їх розвиток порівняно значні суми з
державного бюджету. Причому, пропорції витрат постійно
переглядаються в бік їх збільшення.
У США, наприклад, за три десятиліття було зроблено помітний
ухил на перебудову міждиспиплінарних пропорцій і висунення на
перше місце серед них наукового напрямку «наука про життя». Ця
галузь включає в себе
біологію, медицину, сільськогосподарські
науки. Врешті-решт напрямок зорієнтовано на збереження «якості
життя» і підтримку процесу відтворення кваліфікованої робочої
сили. Правда, збільшено виділення коштів на розвиток математики і
обчислювальної техніки, технічних наук.
Що ж собою являє поняття «якість життя», на підвишення якої
у США за 80−і роки збільшили асигнування більш ніж
у півтора
рази?
Французький соціолог Ж. Фрадьє «якість життя» визначає як
сукупність відношень, що пов’язують індивіда, суспільство і
природне середовище таким чином, щоб кожний з цих елементів мав
властиві йому характер і потреби. Високу якість життя неможливо
досягти, якщо не враховувати стан екосистеми людини і суспільних
відносин, котрі вона
в процесі виробничої і науково-технічної
діяльності має сама формувати для свого власного проживання.
Безперечно, проблема якості життя і захисту навколишнього
середовища по різному оцінюється для різних країн. 0дна справа −
індустріально розвинуті країни, де внаслідок НТР сталися зміни у
біосфері. Інша − країни, де головне питання − забезпечення основних
умов
існування людей. Адже є регіони екологічно чисті, але там
тиняються голодні без притулку. Наскільки ця проблема актуальна
для сучасного світу, показують такі дані. Щорічно на планеті від
голоду вмирає, як вже згадувалось, близько 50 млн. чоловік. Майже
половина з них − діти. Тривалість життя в розвинутих країнах на
середину 80−х років
була на 16 років більше, ніж у країнах, які
віднесено до тих, що розвиваються. Вона зросла з 45 років у 1960 р.
до 60 у 1985 р. У розвинутих країнах тривалість життя за цей період
зросла з 70 до 76 років.
Спробуємо тепер розглянути деякі напрямки прикладних
досліджень, розробки і оновлення техніки з проблемами, про які ми
щойно вели розмову. Цільове призначення прикладних досліджень,
науково-дослідниих і дослідно-конструкторських робіт цього
напрямку обумовлене станом економіки, гострою конкурентною
боротьбою на ринках постачання, а також наявністю зареєстрованих
науково-технічних ідей, технологічних принципів. Такий підхід і
визначає, що прикладні дослідження і дослідно-конструкторські
розробки практично в усіх розвинених країнах фінансуються і
виконуються, як правило, приватними фірмами і науковими
322
організаціями. Характерним є те, що в умовах великих темпів
економічного зростання прикладні дослідження орієнтуються на
створення нових виробів і нових технологій. Разом з тим
зменшується частина витрат на удосконалення продукції.
Така тенденція, імовірно, буде зберігатись і надалі. Вона
диктується ринком і потребами людини.
У зв’язку з усім тим, що викладено
, давайте прослідкуємо, які
ж перспективи і особливості розвитку НТП цивілізованих країн. У
прогнозах спеціалістів виділяється два аспекти проблеми науково-
технічного розвитку. Перший. Він супроводжується впровадженням
науково-технічних досягнень в короткі терміни. І другий. Цей аспект
має довгостроковий характер. У господарській практиці обидва
аспекти проявляються вже сьогодні.
Короткостроковий аспект у прогнозах
передбачає
впровадження технологій, що дають можливість більш економно
витрачати відомі види сировини і підвищувати ефективність
використання енергоресурсів. До них треба віднести технології, які
використовують низькосортну сировину, розраховані на видобуток
копалин у важкодоступних місцях і утилізацію відходів.
Обмежимось одним прикладом. Міське сміття − це побутові
відходи. У деяких країнах 3аходу проблема їх
переробки вирішена
успішно. Технологічний процес полягає в тому, щоб на конвеєрі
відібрати все з відходів для можливого їх використання: прилади з
кольоровими металами, апаратуру − телевізори і телефонні апарати
тощо. Решта потрапляє в подрібнювач. Сталеві жорна перетворюють
шматки дерева, шкіри в кучу сміття. Воно надходить у «біологічну»
піч. При температурі 170
°С починається процес розкладання
сировини. Тут, як це прийнято в біотехнології, використовується
послід з птахофабрик, різний мул, фекалії − тобто на промисловому
рівні відтворюються всі ті процеси, які проходять у природних
умовах в концентрованому вигляді. Через шість днів, а не через
мільйони років, тут отримують органічний компост. Його одразу ж
можна використовувати як добриво в теплицях. Творці технології
потягли ланцюжок далі і створили штучний грунт.
До проблем другого аспекту, розв’язання яких можливе в
більш далекій перспективі, потрібно віднести такі.
1. Промислове освоєння принципово нових джерел енергії і
способів її передачі та трансформації. Актуальність посилюється
тим, що традиційні джерела енергії не
тільки виснажені. Вони стали
головною причиною, що супроводжує нашу Планету до межі
екологічної катастрофи.
2. Широке розповсюдження штучних матеріалів і
синтетичної сировини.
323
3. Принпипово нова ступінь автоматизації виробничих
процесів. Розвиток мікроелектроніки відкрив нові перспективи
використання ЕОМ. Мікрокомп’ютери, що вмонтовані в різні
технічні обладнання, стають наче б то мозком і нервовою системою і
якісно перетворюють виробництво. Внаслідок контролю таких
виробництв комп’ютерами забезпечуються оптимальні режими їх
роботи: оптимальні витрати енергоресурсів, належна продуктивність
праці,
зменшуються ризики аварій.
4. Безвідходне використання сировини.
5. Створення технологій замкненого типу, що є безпечними з
екологічної точки зору.
На таких напрямках були зосереджені основні зусилля вчених в
останні десятиліття другого тисячоліття. Вони ж стали в центрі уваги
науковців на початку ХХІ ст.
БІОТЕХНОЛОГІЯ
Проблеми ресурсного забезпечення людства
У досягненні
високої якості життя і розв’язанні проблем
людства глобального плану, які ми відзначили через основні
напрямки фундаментальних і прикладних досліджень, надзвичайно
велику роль відіграє біотехнологія. Однозначно дати вичерпне
визначення цього нового напрямку НТР важко. Його розвиток
вимагає великого проміжку часу. Він пов’язаний з подоланням
«психологічних бар’єрів» − недовір’
я, сумнівів і коливань, так само,
як це спостерігалось у ставленні в свій час до мікробіологічної
промисловості.
Труднощі, про які ми згадували при розгляді історії розвитку
генетики, стали гальмом у розвитку і біотехнології. Докорінні
зрушення у біологічній науці були б неможливі без успіхів у
розробці інструментальних методів дослідження, заснованих на
використанні
найдосконаліших приладів. Останні, в свою чергу,
базуються на новітніх досягненнях фізики. Тому сам факт
виникнення і розвитку біотехнології у першій половині двадцятого
століття не є випадковим. Це є закономірним наслідком поступового
розвитку НТП в цілому.
Сучасна біотехнологія проявляє себе двояко. Вона поєднує в
собі сферу наукової і промислової діяльності. Характерно,
що кожна
з них стимулює розвиток одна одної. Таким стимулюванням
визначається їх спрямованість не тільки на розв’язання поточних
проблем, але і на віддалену перспективу. І все ж, лідерство у цьому
взаємозбагаченні належить фундаментальній науці, її
випереджаючому розвитку. Сучасна біотехнологія є великою
324
галуззю. Вона поєднує в собі звичайні і молекулярні методики.
Широко використовується в охороні здоров’я, намічається її
розповсюдження використання у сільському господарстві,
промисловості, енергетиці, екології і освоєнні космосу.
Промислова біотехнологія, основу якої, наприклад, складає
широке застосування мікроорганізмів − гамма бактерій, клітин,
грибів, дріжджів − це всього десятий відсоток проценту від
загальної
кількості відомих біологічній науці. 3а їх допомогою вона
здатна не лише виробляти нову продукцію. Спираючись на хімічну
технологію, вона може стати, а дуже часто і стверджує себе як засіб
технічного переозброєння переважної більшості сфер матеріального
виробництва.
Генетична, клітинна, білкова інженерія та інженерна
ензімологія (метод хімічної модифікації ферментів, їх іммобілізація)
−
це головні галузі і методи біотехнології, котрі сьогодні визначають
результативність практично всіх згаданих раніше напрямків НТП.
Але розмову поведемо тільки навколо окремих з них, а саме тих, які
вимушують суспільство надавати їм пріоритетного розвитку. Таке
визначення зроблено тому, що досягнення сучасної біотехнології
різні і значущі у багатьох галузях. Прогнозувати можливі
напрямки її
подальшого розвитку завдання не з легких. Пророкувати можна
тільки ті, які можуть вже сьогодні давати відчутну вигоду.
Неперевершене значення біотехнології в тому, що вона, будучи
багатогранною, відкриває нові шляхи розв’язання глобальних
проблем. Серед них такі, як обмеженість і реальне виснаження
традиційних джерел сировини, енергії, харчових ресурсів і, нарешті
,
забруднення навколишнього середовища. Технологічне використання
досягнень біологічних наук у промисловості вже на етапі НТР
знаменує собою становлення принпипово нового напрямку НТП −
біологізації суспільного виробництва. До цього досягнення
бiологiчних наук розповсюдились у сiльському господарствi i
медицинi. В останнiй чвертi двадцятого столiтгя слiдом за фiзикою
i хiмiєю бiологiя перетворилась у «матiр виробництва». Світовий
досвід засвідчує, що бiотехнологiя i бiологiзацiя суспiльного
виробництва перебувають на початку бурхливої стадії становлення i
розвитку.
Iдея створення iндустрiї мiкробiологiчного синтезу ще у
двадцятому столiттi здавалась незбутньою мрi
єю. Мрiя
перетворилась в iндустрiальне виробництво бiлка, амiнокислот,
вiтамiнiв, ферментiв, антибiотикiв. 3а допомогою найдрiбнiших
iстот−мiкробiв людина створює ці багатства. Вона навчилась
вирощувати штучнi родовища залiза, марганцю, сiрки, будiвельних
матерiалiв. Вже
є плани створення дiлянок в океанi i заселення їх
мiкрорганiзмами-концентраторами. Вони i будуть постачати людину
325
рiдкими елементами. Спецiалiсти в галузi бiотехнологiї передбачали,
що на початку ХХІ ст. третина всiх енергоємних хiмiчних процесів
може бути замiнена вiдповiдними бiотехнологiчними.
Біотехнології відкривають шлях до неосяжного їх
використання для вирішення гострих і болючих проблем сучасності.
Коли ми
говоримо про наукове i господарське освоєння океанiв, то
обов’язково враховуємо своєрiднiсть фiзичних i хiмiчних
властивостей їх величезної водної маси. Водний простiр Планети
займає 70% поверхнi земної кулi (362 млн. квадратних кiлометрів). У
морях i океанах об’єм води дорiвнюе 1370 млн. кубiчних кiлометрiв.
Чи завжди ми уявляємо цю величину? Мабуть було б правильнiше
нашу планету називати не “планета 3емля”, а “планета Океан”.
Величезна поверхня i об’єм водної маси океану, його
геологiчна древнiсть, складнiсть i вiдносна постiйнiсть хiмiчного
складу води, що накопичувалась мiльярди рокiв, −
усе це робить
океан потужним стабiлiзатором i регулятором багатьох процесiв. Цi
процеси, в свою чергу, мають глобальне значення. Вони, в
основному, визначаються особливостями водної маси, а саме:
великим об’ємом, перемiшуванiстю, теплоємнiстю, iдеальною
здатнiстю розчиняти рiзнi хiмiчнi сполучення, наявнiстю в
нiй солей,
насиченiстю її життям, рештками i продуктами життєдiяльностi
живих органiзмiв. Усi процеси i явища у Свiтовому Океанi
взаємпов’язанi i взаємообумовленi − i сейсмiчнi, i акустичнi, i
оптичнi явища, i формування вiдкладень, i хiмiчнi реакцiї, що
проходять в тiсному зв’язку його з рослинним i тваринним
свiтом.
Зробимо порівняння. Потужнiсть родючого грунтового шару
сушi дуже невелика − в середньому не бiльше 0,5−1 м. В морях i
океанах поверхову зону, що населена рослинами, визначають
приблизно у 100−200 м. Можна вважати, що об’єм грунтiв земної
кулi, що виробляють зелену рослинну масу, у тисячу разi
в менший,
нiж виробнича товща гiдросфери. А якщо до цього додати, що
морськi рослини майже повнiстю складаються з «благородних»
металiв, то рiзниця стане ще бiльшою. Рiчна продукцiя донних
органiзмiв у прибережнiй смузi морiв i океанiв помiрних зон часто
досягає 1000−1500 центнерiв з гектара. У водному середовищi
безперервно йде процес руйнування i створення нових органiзмiв.
Планктоннi водоростi також можуть давати з одного гектара
поверхнi моря декiлька центнерiв щорiчно.
Отже, Свiтовий Океан − це справжня величезна комора
бiлкових речовин у виглядi рiзних
морепродуктiв. Бiльше того, його
багатства складають такi кориснi копалини, як нафта, газ, кам’яне
вугiлля, фосфористi, руди кольорових металiв, алмази та iн. Новi
технiчнi можливостi перiоду НТР створили сприятливi умови для
видобутку величезних ресурсiв Свiтового Океану. Де ж, в якому
326
напрямку зосередити зусилля науки і промисловості, щоб найбільш
ефективно використати ці ресурси?
Харчування
Очевидно, що з усiх умов зовнiшнього впливу на органiзм
людини фактору харчування належить найбiльш значна роль. Його
вплив є визначальним у забезпеченнi оптимального росту i розвитку
органiзму людини, її працездатностi, адаптацiї до
дiї рiзних агентiв
зовнiшнього середовща, здоров’я i довголiття. Ось чому з другої
половини двадцятого столiття характерним є посилення уваги
наукової громадськостi до проблем харчування i пiдняття їх на
державний i мiжнародний рiвень.
Аналiзуючи розвиток науки про харчування, треба
пiдкреслити, що продовольча
проблема загострюється не з
десятилiттями, а з роками. Швидкими темпами збiльшується
населення 3емлi. 200 років тому воно складало бiля одного мiльярда
чоловiк. На початку третього тисячолiття людство досягло
шестимiльярдного рубежу. Внаслiдок цього на планетi, особливо в
мiсцях, зручних для проживання, стало не т
iльки тiснiше, але
потрiбно бiльше зусиль для забезпечення усiх харчуванням.
Приблизно в такому ж станi є проблема забезпечення людства
непродовольчими товарами тривалого користування: одягом,
взуттям, притулком, що є продукцiєю промислового виробництва.
Розв’язання згаданих проблем також залежить вiд здiйснення заходiв
у
галузi енергетики, технологii, технiки i матерiалiв.
Проблеми забезпечення харчуванням населення вимушують
вчених вести iнтенсивнi пошуки нових джерел харчових речовин.
3розумiло, що основний напрямок − пошук бiлка. Людина
вiдноситься до всеїдних. Вона вживає i рослинну, i тваринну їжу. У
другому випадку харчувальний ланцюжок складається з трьох кiлець:
рослина-тварина-людина. Хiмiкiв, бiологiв, економiстiв, соцiологiв
давно захоплює iдея, яким чином в цьому процесi зробити
непотрiбним середнє кiльце. Чому?
Вiдомо, скiльки сил i працi витрачається на виробництво зерна
та iнших продуктiв сiльського господарства. Але навiть
хороший
корм використовується з низьким коефiцiєнтом корисної дiї. Одна
калорiя тваринної речовини, наприклад, утворюється внаслiдок
вживання i трансформацiї семи калорiй рослинної речовини. Все це i
ще деякi iншi фактори призводять до високої вартостi бiлка у
продуктах тваринництва. Очевидна економiчна вигода виключення з
цього
ланцюжка сiльськогосподарської тварини. Але на шляху
здiйснення цього великi науковi, технiчнi i психологiчнi труднощi.
Яким же чином їх подолати?
327
Великий французький вчений П.Бертло (Бертело) стверджував,
що проблема продуктiв харчування − це проблема хiмiї. Така думка
була висунута ним ще наприкінці ХХ ст. Вiн вважав, що при
наявностi дешевої енергiї стане можливим здiйснити синтез
продуктiв харчування з вуглецю (добутого з води), з азоту
i кисню
(добутих з атмосфери). Більше того, окремі вчені вважають, що через
100 − 150 років масове виробництво зникне. Його знову замінить
натуральне господарство на черговому витку діалектичної спіралі
розвитку виробництва продуктів. Кожна сім′я отримає у своє
розпорядження таку машину, реплікатор, яка буде з найпростіших
елементів повітря, води, грунту синтезувати усе
потрібне для своїх
власників. Фантастика? Так, поки що це фантастично, але близько до
реалiй. Це ми можемо стверджувати, спираючись на могутнiсть хiмiї
i бiохiмiї.
Мiкробiологiя i хiмiя в творчiй спiвдружностi здатні створити
сучасну технологiю одержання харчових речовин i,
насамперед,
самої цінної i найбiльш важливої їх частини − бiлка на основi
нехарчових сировинних ресурсiв. Для цього використовують воду,
повiтря, копалини i сонячне тепло. Джерелом бiлка для збагачення
харчових продуктiв можуть бути дрiжджi. Вони є продуктом не
сiльськогосподарського, а промислового виробництва.
В iсторiї створення
харчових продуктiв вже відомо: одержання
цукру з абсолютно сухої деревини. Одержанi з неї чистi розчини
цукру придатнi для виробництва харчового мiкробного бiлка,
харчової глюкози, пекарських дрiжджiв, вiтамiнiв, харчового
етилового спирту-ректифiкату та iн.
Вiдкрита можливiсть промислового одержання виноградного
цукру-
глюкози шляхом хiмiчного гiдролiзу недiлової березової i
хвойної деревини − вiдходів виробництва целюлози. Кiнцевим
товарним продуктом, як передбачається, буде не глюкоза, а сумiш.
По солодкостi вона буде рiвнозначна сахарозi i цiлком може замiнити
буряковий цукор у харчових виробництвах.
Йдучи шляхом створення продукт
iв штучно, хiмiки i
мiкробiологи намагаються зробити їх смачними та рiзними порiвняно
зі звичними. В США, Японiї, країнах Захiдної Європи та деяких
iнших промислове виробництво налiчує бiля ста видiв штучних
м’ясопродуктiв, а також рiзних молочних, круп’яно
-макаронних i
кондитерських виробiв. У США дiє масове конвеєрне виробництво
продуктiв, якi схожi на м’яснi, але в них зовсiм немає м’яса.
Джерелом бiлка тут переважно є концентрований або iзольований
бiлок сої. 3 його розчинiв одержують холодець. Продукти проходять
вiдповiдний технологiчний
процес. Пiсля нього одержують волокна,
що подiбнi до м’яса тварин, риби i птицi. Їм надають зовнiшнiй
328
вигляд, запах i смак звичних м’ясних, рибних виробiв i виробiв з
птицi.
Таким чином, збагачуючи харчовi продукти i корми
рослинного походження дрiжджами i дефiцитними
амiнокислотами, пiдвишуючи ефективнiсть рослинного бiлка, є
можливiсть збiльшити у декiлька разiв кiлькiсть рослинної i
тваринної бiлкової
їжi при тих же масштабах землеробства.
Використання повноцiнного харчування із застосуванням бiлкових та
iнших харчових речовин мiкробiологiчного синтезу може
здiйснюватись практично у необмеженiй кiлькостi.
ГМ продукти
Історично склалось так, що живі організми і біологічні процеси
у практичному житті людина почала
використовувати ще з давних
давен. Дріжджевий хліб, пиво, вино, кефір − все це продукти
біотехнології. Саме слово «біотехнологія» з′явилось 100 років тому.
Новітня біотехнологія нараховує всього чверть століття, коли в
лабораторіях США виведені перші рослини з використанням методів
генетичної інженерії. В 1994 р. тут з′явились генетично модифіковані
помідори, в наступному
році − трансгенна соя.
Переважній більшості американців на думку не спадає, що вони
вживають продукти з генетично модифікованими (ГМ) добавками.
Це кукурудзяні чіпси, солодощі, одним з компонентів яких є сойове
борошно, соус з сої, рослинна олія з сої і рапса. Такі продукти
виготовлені по харчовій біотехнології і відповідають тим самим
вимогам, що висуваються до органічних продуктів харчування. Тому
вони не маркіруються − за їх походженням. Відповідне маркірування
в США вимагається лише в тому випадку, якщо у продукті є протеїн,
білок або який-небудь інший компонент, що може бути потенційним
алергеном. Найрозповсюдженішими алергенами є молоко, горіхи.
Так, наприклад, якщо здійснено перенос гена
протеїну горіха,
який сам по собі є алергеном для деяких споживачів, то в такому
випадку виникає питання про його алергенність і продукт
маркірують. За контролем якості і безпеки продуктів харчування в
Америці склалась досить надійна система. Вона базується на трьох
потужних відомствах − Адміністрація по надзору за якістю харчових
продуктів
і ліків, Департамент сільського господарства і Агенство по
охороні навколишнього середовища. Понад 9000 їх співробітників
контролюють 90 тис. виробників. Існують науково-аналітичні
підрозділи і лабораторії. Вони наглядають за дотриманням стандартів
якості в національній мережі і стандартів чистоти навколишнього
середовища. Якщо до цього додати ефективну і гнучку нормативно-
329
правову і законодавчу базу, то зрозуміло − інтереси споживачів
захищені.
Підкреслимо, що вищезгадані відомства США у регуляторному
процесі керуються принципами безпеки для здоров′я і охорони
навколишнього середовища. Тут ГМ-культурами засаджено понад
100 тис. гектарів. Але більшість американських громадян дуже мало
знають про це. Регулюється законодавство для того, щоб ГМ-
продукти, що мають характеристики, які передбачають можливість
виникнення алергічних реакцій, призначались на корм тваринам.
Вони були вилучені з продажу населенню. Наприклад, кукурудзяні
хлібці, які містять ГМ−продукти (упаковка ТАКО), придатні тільки
на корм тваринам.
Америка давно для себе зробила висновок: майбутнє за
біотехнологією. За останні 15 років минулого століття тут досягнуто
фантастичних
успіхів − в країні створена сучасна біотехнологічна
індустрія. Вона торкнулась головних сфер інтересів американця −
сільського господарства і фармації, харчування і ліків.
Біотехнологічна казка перетворилася на бувальщину, що дало
потужний поштовх сучасній біотехнології.
Шляхом генетичної інженерії вже створено ряд
сільськогосподарських рослин, стійких до захворювань, гербіцидів і
шкідників-комах. У них
задані фізіологічні характеристики −
знижений вміст жирних кислот, збільшений вміст білка, змінні
терміни визрівання. Отримані лікувальні сорти кукурудзи і сої, які
сприяють росту і зміцненню кісток у дітей і молодих тварин.
Виводяться сорти солодкої картоплі і риса з підвищенним вмістом
протеїну, рапс з підвищеним вмістом вітаміна А, фрукти і овочі з
підвищеним вмістом актиоксідантів. Передбачається, що у 2005 р. з′
являться рослини, що понижують холестерин у крові, врятовують від
атеросклероза і навіть попереджуватимуть окремі види ракових
захворювань.
Основні сільськогосподарські культури, які сьогодні вирощені із
застосуванням сучасної біотехнології - соя, кукурудза, бавовна, рапс,
пшениця, картопля. Однак і в Європі, Японії, Китаї також багато
уваги
приділяється з боку держави створенню трансгенних культур.
Проблема громадського сприйняття ГМ-продукції дуже
актуальна для країн, де біотехнологія існує не тільки в наукових
лабораторіях. Психологічно часто важко дати відповідь на можливі
ризики. Тут переплетені питання біології, генетики, екології.
Сприйняття ризику, його оцінка залежать від культури нації. Можна
заперечувати, що і робиться
певними громадськими організаціями
проти ГМ-рослин у сільському господарстві. Тут можна визнати
безпеку стійких до гербіцидів рослин. Але ніхто не заперечує проти
330
генно-інженерного інсуліну. Діабетики віддають перевагу йому
перед «свинячим».
Дослідження в США і Канаді на предмет громадського
сприйняття біотехнології показали: 63 % населення цих країн не знає,
що таке біотехнологія, 15 % - чули про неї, 22 % - не знають нічого.
51 % висловились «за» розвиток цієї галузі науки. 17 % респондентів
відповіли, що мало чули, тому відносяться з упередженням, решта -
не визначились. У зв′язку з цим з 1999 р. в США почала працювати
спеціально створена Рада по інформації питань, що торкаються
біотехнології і ГМ-продуктів.
Трохи інформації про картоплю «зелений лист»
−
трансгенну
картоплю. Українські вчені спільно з американськими протягом ряду
років вели роботи по виведенню українських сортів β
Τ-картоплі. Для
України це диктувалось певними умовами: тут 40 % картоплі йде на
“харчування” колорадського жука. Війна проти ГМ-продукції в США
вимусила «Мак Дональдс» відмовитись від використання трансгенної
картоплі в ресторанах. І в Україні була ініційована кампанія
боротьби з трансгенною картоплею. Внаслідок фірмі-виробнику
довелось знищити понад 1000 т посівної β
Τ-картоплі.
Єврокомісія у 2002 р. зняла заборону на вирощування ГМ
рослин і виробництво з них продуктів харчування. В лабораторіях
багатьох європейських країн активно продовжуються дослідження
трансгенних сортів рослин. Болгарія і Румунія є лідерами в реєстрації
ГМ-культур для вирощування або вживання. В Болгарії, наприклад,
ще не так давно агрономи не могли
ров′язати проблему боротьби з
бур′янами у кукурудзі. Впала врожайність. І лише впровадження β
Τ-
кукурудзи поклало кінець втратам.
Дослідження в галузі генетичної інженерії в Україні
розпочались ще у 70−і роки в лабораторії, яка потім була перетворена
в Інститут клітинної біології і генетичної інженерії. Вже у 1984 р. тут
були створені вперше в Радянському Союзі трансгенні рослини −
горох, цукровий буряк, картопля, що стійкі до вірусних
захворювань,
злакові культури. Але історичні події, що позначені глибокою
кризою в усіх сферах суспільного життя, розвал системи радянського
господарювання, відсутність підтримки наукових установ державою,
від′їзд вчених за кордон призупинили ці роботи. Зараз в Україні
продовжуються дослідження трансгенних сортів цукрового буряка,
рапса, кукурудзи та інших культур. І проблема боротьби з бур
′янами
дуже актуальна. Наприклад, вони знищують понад 37 % врожаю
цукрового буряка. Якщо врахувати кількість ручної праці, яка
використовується при його вирощуванні, то вийде, що впровадження
трансгенного буряка наполовину скоротить витрати на його
виробництво.