Бесов Л.М. История науки и техники

Подождите немного. Документ загружается.

291

завдання в галузі ядерної фізики, динаміки космічних польотів і

ракетної техніки, далеких ліній електропередач, механіки, статичного

контролю якості тощо. С.О.Лебедєвим створено кістяк

обчислювального центру Академії наук України. Його наукова школа

в галузі кібернетики стала відомою далеко за межами країни. Основні

наукові праці С.О.Лебедєва увійшли до скарбниці світової

науки і

техніки. Його ім′я стоїть поряд з іменами видатних вчених сучасності

Курчатова, Корольова, Келдиша. У цьому ж ряду стоїть ім’я

В.М.Глушкова, який зробив вагомий внесок у математику,

кібернетику та обчислювальну техніку. Він зумів спрямувати свої

знання, творчу діяльність керованого ним наукового колективу на

розробку інформаційних

технологій. Після від′їзду С.О.Лебедєва до

Москви В.М.Глушков очолив його лабораторію і у 1956 р. вдало

закінчив розробку лампової ЕОМ «Київ». Ця машина цілком

відповідала вимогам часу. Одна з таких машин працювала в

Обчислювальному центрі академії наук України, створеному на базі

лабораторії, друга – в Об′єднаному центрі ядерних

досліджень у

Дубні (Росія).

У 60–70–і рр. в Інституті кібернетики АН України, утвореного

з Обчислювального центру, розгорнулись масштабні піонерські

дослідження зі створення нових засобів обчислювальної техніки,

інформаційних мереж, периферії і компонентів до них, з розробки

системного та прикладного програмного забезпечення, а також зі

створення систем керування обробкою інформації у різних

галузях

людської діяльності. По суті, були охоплені всі напрямки розвитку

інформаційних технологій. Слідом за ЕОМ «Київ» була реалізована

ідея В.М.Глушкова по розробці напівпровідникової ЕОМ. Вона стала

першою у Радянському Союзі напівпровідниковою керуючою

машиною. ЕОМ «Дніпро» почала працювати у липні 1961 р. У цей

же час аналогічна машина була запущена у

виробництво в США.

Дві ЕОМ «Дніпро» керували великим екраном, на якому

відтворювались події спільного космічного польоту радянських і

американських космонавтів на кораблі «Союз-Аполон». Ця машина

працювала у багатьох соціалістичних країнах. Підкреслимо, що це

був той час у напрямку створення обчислювальної техніки, коли

СРСР і США в історичному змаганні на

фоні науково-технічної

революції йшли поруч. Відставання почалось після цього періоду,

але не з причин відсутності ідей, вітчизняного творчого потенціалу.

Та робота, що виконувалась першими ЕОМ – гігантами,

сьогодні виконується комп’ютером, що перевершує перші зразки і за

швидкодією, і за надійністю, і навіть за обсязом пам’яті, але

уміщається такий комп

’ютер у портфелі. Споживає він від батарейок

відсотки вата.

292

Персональні комп′ютери являють собою обчислювальні

системи, усі ресурси яких повністю спрямовані на забезпечення

діяльності одного робочого місця. Цей вид техніки вже став

незамінним у діловодстві, в бізнесі, військовій справі, науці, техніці,

в сотнях інших сфер професійної діяльності. Вони наблизили

інформаційну революцію. Комп′ютер відіграє роль того магічного

ключика, за допомогою

якого окремий індивід через глобальні

комп’ютерні мережі зможе отримати доступ до всіх багатств

накопиченої людством інформації.

Історично комп’ютер зобов’язаний розвитку обчислювальної

техніки. ЕОМ першого покоління – жорстким і тихохідним

обчислювачам, що стали піонерами комп’ютерної техніки. Вони були

ненадійні і дорого коштували, важко програмувались. Елементною

базою другого покоління

ЕОМ, як вже відзначалось, стали

напівпровідники. Швидкості переключення вже у перших

недосконалих транзисторів були в сотні раз вище, ніж у вакуумних

ламп, надійність і економічність – також на декілька порядків вище.

Їх одразу ж стали встановлювати на літаках і кораблях.

Перші серійні ЕОМ на транзисторах з’явились у 1958 році

одночасно в США

, Федеративній Республіці Німеччина і Японії. В

1962 р. почалося масове виробництво інтегральних мікросхем, але

вже у наступному році була створена ЕОМ на 587 мікросхемах. У

1964 р. фірма ІВМ налагодила виробництво машин ІВМ-360 – першої

масової серії ЕОМ на інтегральних елементах. Вперше тоді стало

можливим пов′язати машини і комплекси і без усяких

переробок

переносити програми, що написані для однієї ЕОМ, на будь-яку з цієї

серії. Так була здійснена стандартизація апаратного і програмного

забезпечення ЕОМ. Всього в серію входило 9 машин різного рівня

складності з часом виконання операції складання від 206 до 0,18

мікросекунд. За декілька років було реалізовано 19 тис. комп’ютерів

цієї серії різних класів

. З появою машин третього покоління потреби

на ЕОМ зросли ще більше. Створені у 1971 р. мікропроцесори фірми

«Інтел» мали надзвичайний комерційний успіх, тому що за невеликої

вартості забезпечували вирішення досить великого кола оперативних

завдань. У 1976 р. з′явились перші машини четвертого покоління на

великих інтегральних схемах – американські «Крей-1» і «Крей-2» зі

швидкодією 100 млн. операцій на секунду. Вони містили біля 300

тис. чіпів (мікросхем).

Такою є передісторія персонального комп’ютера. Він з’явився

несподівано. В 1976 році два заповзятливих двадцятирічних

американських техніка, що не мали спеціальної освіти, Стефан

Возняк і Стів Джобс, у примітивній майстерні, що розташована у

звичайному гаражі, створили перший маленький, але

багатообіцяючий персональний комп′ютер «Еппл» («Яблуко»). Він

293

призначався для ігор, хоча і мав можливості для програмного

забезпечення. Фірмою «Еппл комп′ютер» було налагоджено їх

виробництво. Потреба була великою. Їх почали виробляти і на інших

фірмах. У 1981 році свій перший персональний комп’ютер

виготовила фірма ІВМ. Успіх виявився великий завдяки дуже

якісному 16-розрядному мікропроцесору Intel-8088 і чудово

розробленому програмному забезпеченню

фірми Microsoft. Наступна

модель РС/ХТ, що вироблена у 1983 р., мала оперативну пам’ять 640

Кб, жорсткий диск і високу швидкодію. Через три роки з′явилась ще

більш досконала модель РС ХТ/286. Наприкінці 80-х років комп′

ютери фірми ІВМ стали самими наймасовишими і популярними.

Нейрокомп′ютери

Технологія мікропроцесорів вже наближається

до

фундаментальних обмежень. Закон-прогноз Гордона Мура

стверджує, що щільність транзисторів у мікросхемі подвоюється

кожних півтора роки. Відповідно до цього закону передбачалось, що

до 2001–2002 рр. розміри транзистора повинні зменшитися до 4–5

атомів. У зв′язку з цим розглядається багато альтернатив. До

технологій, що здатні істотно збільшити потужність комп’ютера, слід

віднести: молекулярні

або атомні технології; ДНК та інші біологічні

матеріали; трьохмірні технології; технології, що засновані на

фотонах замість електронів і, нарешті, квантові технології, в яких

використовуються елементарні часточки.

У ХХІ ст. обчислювальна техніка поєднається не тільки із

засобами зв’язку і машинобудуванням, а і з біологічними процесами.

Це відкриє такі можливості, як

створення штучних імплантантів,

інтелектуальних тканин, розумних машин, «живих» комп′ютерів і

людино-машинних гібридів.

Нейрокомп′ютери – один з найперспективних напрямків у

мікроелектроніці. Їх побудова відмінна від звичайних

обчислювальних машин. Мікросхеми наближені за будовою до

нейронних мереж людини. Саме звідси і пішла їх назва.

Уже наприкінці 80-х років у США, Японії та

країнах

Європейського Економічного Співтовариства (ЄС) було розпочато

широкі дослідження, які мали за мету створення нейрокомп’ютерів –

нової генерації інтелектуальних ЕОМ на основі штучних нейронних

мереж. Вже отримані перші результати у створенні біокомп’ютера

спеціалістами Японії. Його «нейрочіпи» втілюють будь-яку

інформацію. Цей коп’ютерний мозок можна порівняти з «багажем»

ста

тисяч нейроклітин. У людському мозку функціонує трохи менше

чотирнадцяти міліардів нейроклітин. Створений комп’ютерний мозок

294

«подібний» до мозку дитини. Поки що йде його «навчання». Після

одержаної інформації нейрокомп’ютер не буде відчувати потреби в

постійних підсказуваннях і вказівках. Він сам здатний буде

аналізувати інформацію власними «клітинами», оцінювати можливі

результати, розраховувати варіанти дій і вибирати з них найбільш

оптимальні.

Якщо нейрокомп’ютер здатний до навчання, то

він може

впорюватись із завданнями, які не під силу звичайному комп’ютеру.

Розв’язання задач він може здійснювати без чіткого алгоритму або з

величезними потоками інформації. Тому нейрокомп’ютери

використовують вже сьогодні на фінансових біржах. Тут вони

допомогають прогнозувати коливання курса валют і акцій. Їх

властивості використовують і військові. Нейрокомп’ютери

розпізнаваючи образи, корегують політ ракет за заданим маршрутом.

У цьому напрямку є певні досягнення вчених України. В

Інституті проблем математичних машин і систем НАН України

розроблено ефективний спосіб навчання нейромереж. Тут створено

експериментальний нейрокомп’ютер, здатний запам’ятовувати нові

дані в темпі їх надходження. Академік В.М.Глушков і його

колеги ще

на початку 80–х років випередили час на декілька десятиліть,

сформулювавши основні напрямки у розвитку обчислювальної

техніки і штучного інтелекту. У цій же науковій установі внаслідок

синтезу технологій обробки інформації у зростаючих семантичних

мережах, нейронних мережах та інтелектуальних системах

розроблена нова технологія обробки інформації – новий клас

нейронних мереж (нейроподібні зростаючі

мережі), що не мають

аналогів у світі. На основі цієї технології можлива розробка:

1. Інтелектуального процесора, що містить багато

обчислювальних елементів, в яких інформація обробляється

відповідно з новою технологією;

2. Нового класу інтелектуальних багатопроцесорних

обчислювальних засобів з модульною структурою, що забезпечує

нарощування потужності від рівня персональної ЕОМ до супер ЕОМ;

3. Інтелектуальних

роботів і систем – від найпростіших

пристроїв до пристроїв з інтелектом і органами почуттів, що

наближені до людських. В основу розробки закладаються принципи

обробки інформації, які засновані на новій інформаційній технології.

Порівняно з відомими інтелектуальними системами і роботами,

поведінка яких відповідна запрограмованим функціям,

інтелектуальні системи, що засновані на новій технології,

забезпечують

можливість генерувати власні функції поведінки

щляхом аналізу інформації, яка поступає із зовнішнього середовища.

Суперкомп′ютери

295

Спеціалізована електронна лічильна машина

“СЭСМ”

ЕОМ “Мир-1”

У 1996 р. у Англії опубліковано статтю, де вперше за історію

існування комп’ютерів було визнано, що російська серія

суперкомп’ютерів ВЕОМ, яка розроблена понад 40 років тому, може

свідчити про брехню Сполучених Штатів Америки щодо

технологічної переваги протягом років холодної війни. Кампанія

проти кібернетики, яка розгорнулась в Радянському Союзі,

загальмувала ходу

розвитку власне його науки.

Середина 60–х років

була «зоряною порою» в

історії радянської

обчислювальної техніки.

У 1964 р. С.О.Лебедєв,

засновник радянських

швидкодіючих ЕОМ,

який ніколи не називав

себе кібернетиком,

працюючи у Москві,

створив ВЕОМ-6, яка

стала вінцем його наукової діяльності. Ця машина надала можливість

Радянському Союзу досягти світового рівня продуктивності

ступеню складності машин другого покоління. Згодом було

виготовлено знаменитий «Ельбрус». В.М.Глушков створив чудову

Машину Інженерних Розрахунків – МІР-2 (прообраз персонального

комп’ютера), що не має до сьогодення західних аналогів. До кінця

70–х років у СРСР не вироблялись інші великі ЕОМ. Радянський

Союз – найсерйозніший суперник американців у галузі кібернетики

добровільно «став у фарватер Західних країн».

Зміна курсу

Радянського Союзу з

шляху саморозвитку на

копіювання західних

стандартів вже наприкінці

80–х років визнано

помилковим з причин

відсутності наукових

знань у керівництва

держави. Як це важливо,

щоб наукові знання були у

керівників усіх рівнів і

щоб вони спирались на

них у прийнятті

рішень.

Незважаючи на те, що оригінальні, несхожі на західні ЕОМ Лебедєва,

забезпечили досягнення успіхів Курчатовим і Корольовим,

296

керівництво держави взяло хибний курс - орієнтація на досягнення

західних спеціалістів. На радянських ЕОМ, крім задач балістики і

ядерної фізики, робились розрахунки задач інших фундаментальних

наук, вирішення яких обіцяли злет у практиці, в народному

господарстві. За внесок в оборону держави і її прогрес, за пріоритет у

космічних польотах Лебедєв був удостоєний високих

нагород: Герой

Соціалістичної праці, лауреат Сталінської, Ленінської і Державної

премій, кавалер трьох орденів Леніна, ордена Жовтневої Революції,

орденів Червоного і бойового Червоного Прапора.

У 1991 р. в Російській Федерації побудовано супермашину

«Ельбрус–3». Логічна шкидкість цієї машини значно вища, ніж у всіх

існуючих. Вона надає можливість у декілька разів прискорити

виконання задачі

. Машина «Ельбрус-3» була у два рази швидше

найшвидшої американської супермашини того часу Cray Y MP.

Спочатку суперкомп’ютер створювався для складних

розрахунків, пов′язаних з ядерними і ракетними дослідженнями. Але

мало кому відомо, що суперкомп′ютери допомогли зберегти

екологічний баланс на планеті. У роки «холодної війни» комп′ютери

моделювали зміни, які здійснювались у

ядерних зарядах. Такі

експерименти врешті-решт надали можливість супердержавам

відмовитись від реальних випробувань атомної зброї. Успіху

переговорів по припиненню ядерних досліджень насправді сприяли

не дипломати, а комп’ютерники.

Масштабні обчислення необхідні при проектуванні авіаційної

техніки. Моделювання параметрів літака вимагає величезних

потужностей – наприклад, для розрахунку поверхні літака потрібно

розраховувати параметри повітряного потоку

у кожній точці крила і

фюзеляжа, на кожному квадратному сантиметрі. Іншими словами,

треба розв′язати рівняння для кожного квадратного сантиметра, а

поверхня крила літака – десятки квадратних метрів. При зміні

поверхні все потрібно перераховувати знову. Причому, ці розрахунуи

повинні бути зроблені швидко, тому що затягнеться процес

проектування. Щодо космонавтики, то вона

почалась не з польотів, а

з розрахунків. У суперкомп’ютерів тут велике поле їх використання.

Суперкластери розробляються сьогодні замовниками на

виконання конкретних задач у розвинутих країнах. Так, у корпорації

«Боінг» така машина використовується для моделювання поведінки

палива в ракеті, що призначена для запуску супутників різного

призначення. Кластер складається з 96 серверів,

заснованих на

процесорах, що зв′язані між собою за допомогою високошвидкісних

Eternet-сполучень.

У суперкомп’ютерному центрі на Гавайях 512–процесорний

кластер обчислювальною потужністю 478 мільярдів операцій на

секунду виконує завдання Пентагона. Крім цієї організації кластер

297

будуть використовувати і інші федеральні відомства та наукові

установи. Зокрема, кластер для прогнозування швидкості й напрямку

розповсюдження пожеж. Така система включає 256 тонких серверів,

які містять по два процесори. Сервери сполучені за допомогою

механізма кластеризації.

Сфера використання суперкомп’ютерів не обмежується

військово-промисловим комплексом, космічною галуззю діяльності,

у фундаментальних наукових дослідженнях, глобальних

прогнозуваннях погоди. Вони використовуються у тих галузях, де

треба обробити великі обсяги даних. Наприклад, у банківській

справі, туризмі, транспорті.

Вони знайшли застосування при розшифровці генома людини,

створенні нових медичних препаратів. Ще не так давно створення

нового виду ліків займало 5–7 років і вимагало колосальних

фінансових витрат. Сьогодні ліки моделюються на потужних

комп’ютерах, які не тільки «будують» препарати, а і оцінюють їх

вплив на людський організм. Іммунологи США створили на комп′

ютері препарат, здатний боротись з 160 вірусами. Він був

змодельований на комп′ютері протягом півроку. Інший спосіб його

створення вимагав декількох років напруженої роботи.

У Лос-Аламоській Національній лабораторії всесвітня епідемія

СНІДа

була «прокручена» назад до її витоків. Дані про копії цього

віруса були закладені у суперкомп′ютер. Таким чином виявлено час

появи найпершого віруса – 1930 рік.

На середину 90 –х років утворився ще один великий ринок

суперкомп’ютерів. Він викликаний появою Інтернета. Обсяг

інформації в мережі досяг небачених розмірів і продовжується

збільшуватись. Причому

інформація в Інтернеті зростає нелінійно.

Поряд зі збільшенням обсягу даних змінюється і форма їх подачі – до

тексту і малюнків додається музика, відео, анімація. Внаслідок

виникло дві проблеми – де зберігати так швидко зростаючий обсяг

даних і як скоротити час пошуку потрібної інформації.

З розповсюдженням Інтернета виникла ідея «розподільних

обчислень». Вона полягає в

тому, щоб обчислювальні вузли

суперкомп’ютера конструктивно не об’єднувати в один загальний

корпус, а представити їх окремими самостійними комп’ютерами.

Незважаючи на те, що зв’язки між окремими вузлами у такій мережі

важко назвати швидкодіючими, самих вузлів можна набрати

практично необмежену кількість: будь-який комп′ютер у будь-якому

районі планети можна залучити до виконання задачі, що висунута на

протилежному кінці земної кулі.

Ефективно продемонстрував можливості розподільних

обчислень студент-математик зі США Колін Персіваль. За 2,5 роки

він за допомогою 1742 добровольців з 50 країн світу встановив

298

одразу три рекорди у специфічному змаганні, метою якого є

визначення нових наступних цифр числа «

π, 3,14...». Раніше йому

вдалось вирахувати п′яти– і сорокатрильйонний знак після коми, а

останнім разом йому вдалось встановити, яка цифра стоїть на

квадрильйонній позиції.

Наслідки взаємодії людини з комп′ютером

Результат розвитку інформаційних технологій – електронне диво

«Інтернет» породжує цілий ряд юридичних і етичних проблем. Це

диво істотно впливає на економічну

, політичну, соціальну і

культурну діяльність людини. Англійський вчений М.Вуллакотт

відзначає «...надзвичайні надії, які покладаються людиною на

«Інтернет». Вони набувають цікавий релігійний відтінок. Це «нова

релігія». Вона всепроникаюча, подібно Святому Духу, –

нематеріальна і все ж присутня всюди. Вона переносить своїх

споживачів невагомо і без зусиль в межах своєї реальної географії

Спочатку була мережа? Однак, як нам дають зрозуміти, ця нова

форма комунікацій викличе вибух розвитку, розповсюдження знань і

засоби для всесвітньої демократії, що необхідна світу. І все ж

обіцянки Мережі туманні, а реальність важкого сьогодні і, можливо,

ще гіршого завтра не ясна».

Збільшення кількості тих, хто користується «Інтернетом веде

до

того, що руйнуються традиційні уявлення моралі, стають

неефективними правові норми, зокрема, через дії психів і маньяків у

кіберпросторі». У загальному плані Інтернет та інші комп′ютрні

мережі генерують віртуальну реальність, функціонування якої

приводить до появи «світів задзеркалля», що змінюють і посилюють

силу уяви, фантазії і почуттів. Виникає проблема адекватності

віртуальної інформації

реальній дійсності, що нерозривно пов′язана з

виникненням культури інтерфейса. Адже об′єкти комп′ютерної

віртуальної реальності не володіють яким-небудь абстрактним

буттям. Парадоксальність такого буття полягає в тому, що «існує» те,

чого насправді нема.

Немаловажною є проблема гібрида людини і комп′ютера, яка

може істотно змінити майбутнє людства і

проявляє себе знаком

епохи нового «осьового» часу. У лабораторії Каліфорнійського

університету вперше одержано єдиний діючий комплекс клітин

людини з вживленням у них мікрочіпів. Це є революційний прорив у

науці, що стирає межі між людиною і комп′ютером. У літературі

висловлюється припущення, що на зміну Homo sapiens прийде

надлюдина, яка являє собою неорганічний, комп

′ютероподібний

інтелект. Це означає, що основною суттю процесу розвитку мозку є

299

звільнення його від давніх стереотипів детермінованої поведінки

шляхом атрофування центрів рефлекторно-інстинктивної поведінки,

домінантного розвитку переднього мозку (нової кори), заснованого

на самореалізації людиною своєї особистості через вищі психічні

функції (пізнання), без інстинктивно-емоційного компонента.

Наскільки це віддалено від нашого буттяі, покаже час.

Чому визнано руйнівний характер науки і техніки?

Не зовсім повністю, але треба погодитись з тим, що НТР – це і

антисоціальне явище. Як зрозуміти таке ствердження? Чи

справедливе воно? На цей бік НТР вимушені звернути пильну увагу

тому, що разом з нею людство вступило у таку стадію свого

існування, коли потужність створених людиною засобів стала

загрозою знищення всього

живого і неживого навколо нас. При

такому стані справ наявність руйнівних елементів у системі наука,

що матеріалізовані в техніці і технології, знання здеформували цю

систему. Вони перекреслюють її гуманну сутність, загрожують

існуванню світу.

Що ж несе в собі найбільшу небезпеку перетворення творчого

потенціалу в руйнівний? Це найпрактичне питання наших днів,

питання

першорядної ваги, тому що з кожним роком зростає

потенціал могутності, котрим володіє людство, прихований

потенціал руйнування. Насамперед тому, що гігантські матеріальні і

людські ресурси залучені на обслуговування війни. Протягом

тисячоліть держави розв’язували свої спори за допомогою зброї. Але

у період НТР війна стала безглуздою. Вона перестала бути засобом

розв’

язання конфліктів. Безглуздість і у тому, що самі

найкваліфікованіші кадри, надвеликі капіталовкладення

спрямовуються у галузі військово-промислового комплексу. Цей

комплекс не тільки забирає ресурси, але і позбавляє можливостей

розв’язувати інші завдання, які є не менш важливими для нашого

існування на Планеті.

Гонка озброєнь поглинає величезні матеріальні ресурси.

Витрати усіх країн

світу на озброєння вже складають трильйон

доларів щорічно. Це перевершує усі види витрат на виробництво

продуктів харчування в світі. Біля половини населення країн, які

розвиваються, нездатні задовольнити свої самі найелементарніші

життєві потреби. Якщо у розвинутих країнах населення стурбоване

хворобами, пов’язаними з переїданням, то у країнах, що

розвиваються, біля 50 млн.

чоловік щорічно (цифра жертв у Другій

світовій війні) вмирають від голоду, а 500 млн. чоловік недоїдають. У

гонку озброєнь прямо або побічно залучено біля одного мільйона

наукових працівників. Мілітаризація здеформувала науку та її

300

гуманне покликання. 3аради чого? Тільки заради того, щоб вбивати

людей? Л.М.Толстой у романі «Війна і мир» висловив таку думку:

«Від часів створення світу визнано, що війна це і фізично, і морально

недобре. Є інша думка – попередити вбивство і в ім’я цього поєднати

думки людей про мир».

двадцятому столітті, що назване атомним (ядерним), коли від

збереження миру залежить майбутнє всього людства, слова

Л.М.Толстого повинні були стати повчальними. Але вони не стали

уроком для політичних лідерів окремих держав і на початку ХХІ ст.

Навіть звичайна сучасна зброя, яка використовується в локальних

війнах, після 1945 р. забрала життя сотень

тис. людей. Вона

удосконалюється на основі новітніх досягнень НТР. 3мінюються

параметри озброєння. Його швидкодія досягла таких показників, що

техніка залишила людині на прийняття мозкових рішень всього якусь

мить. Цим багаторазово збільшена імовірність прорахунків.

НТП надає в розпорядження людству все нові й нові засоби і

можливості впливу на Природу. Питання полягає

в тому, чи будуть

вони використані з метою творення, чи руйнування? На благо людей,

чи принесуть численні біди людству. Трагічні наслідки використання

отруйних речовин світовій історії відомі. Але ще з давніх давен їх

застосування проти людини вважалось злочином. Ще юристи

Давнього Риму відзначали: «Війна ведеться зброєю, а не отрутою».

Внаслідок використання

хімічної зброї під час Першої світової війни

постраждало біля 1,3 млн. чоловік. 100 тис. з них загинуло. У роки

Другої світової війни гітлерівці також намагались використати проти

людей отруйні речовини. Вони надали колосальних збитків людям і

природі у в’єтнамській війні, збройному конфлікті в Югославії, в

Перській затоці та інших регіонах планети.

У промислово розвинутих країнах здійснюється широке

використання хімічних добрив, меліорація і механізація сільського

господарства. Відомо, що сільське господарство –

найрозповсюдженіший вид землекористування в усьому світі. У

другій половині ХХ ст. здійснювався стрімкий розвиток нових видів

сільськогосподарської техніки з одночасним залучення у

господарський оборот все нових земель. Прагнення задовольнити

зростаючий попит на продукти

харчування привело до різкого

збільшення продуктивності сільського господарства. Ніхто не буде

заперечувати величезної користі від використання сучасних схем

ведення сільськогосподарських робіт. Але ці вигоди виявились дуже

дорогими для життя людей і навколишнього середовища. Деякі з

витрат, що принесені в ім’я цих вигод, зараз настільки серйозні і

довгострокові, що сьогодні

потрібно думати , а чи не варто

змінювати схеми ведення сільськогосподарської діяльності,

змирившись, можливо, при цьому зі зниженням її продуктивності і