Бесов Л.М. История науки и техники

Подождите немного. Документ загружается.

281

техніки. Раніше вони діяли окремо. Тепер же наука займає місце

лідера по відношенню до техніки. Ще одна властивість: НТР, про що

вже згадувалось, всеосяжна. Вона охоплює не лише промислове

виробництво, але й інші сфери суспільного життя – транспорт,

зв’язок, медицину, освіту, сферу побуту. НТП стає основою

соціального розвитку.

Кардинальні зміни відбулися

між наукою і технологією. До

етапу НТР розвиток науки був залежним від технології. Техніка,

технічні потреби не тільки диктували напрямки досліджень, а інколи

навіть обмежували коло можливих наукових пошуків. В період НТР

наука «взяла у свої руки» технологію. Створився своєрідний сплав,

синтез наук, які у свій час вважались суворо фундаментальними.

Наука і технологія «злились» в єдине, стали важливим фактором

розвитку. Цей фактор викликав серйозні зміни в умовах життя

суспільства. Внаслідок злиття науки і технології НТР набула нових

рис. Виділимо найбільш важливі з них.

1. Наука остаточно виявила себе провідною виробничою силою.

Скоротився цикл від зародження ідеї до впровадження наукових

розробок. Стало

очевидним те, що ефект від впровадження науково-

технічних досягнень носить радикальний характер. Практику вже не

задовольняє еволюційний шлях розвитку науки і техніки. На

відмінність від минулих років наука насамперед розв’язує завдання,

що висунуті практикою. Наприклад, народжене у 1895 р. радіо тільки

через п’ять років почало служити людині. Відкриття у галузі

біології,

хімії, металургії сьогодні одразу ж використовуються практиками.

2. В період НТР наукова діяльність стала масовою професією.

Різке зростання кількості науково-дослідних і проектно-

конструкторських, технологічних організацій, лабораторій вимагало

підготовки наукових кадрів. Тільки в Україні кількість наукових

працівників з 1960 р. по 1970 р. зросла з 46,7 тис. до 129,8 тис.

чоловік. У 1990 р. в

галузі науки в Україні працювало більше 200 тис.

вчених.

3. Якісне перетворення усіх елементів виробничих сил,

предметів праці, знарядь виробництва і навіть самого працівника.

Інтенсифікація вимагає наукової організації праці, її раціоналізації,

використання творчих елементів, роль яких зростає у досягненні

кінцевих результатів.

4. Великого значення набуває інформаційна діяльність про

новинки науки і техніки

. Це тим більш стає важливим, якщо

враховувати зростання обсягу активної інформації. У 70-і роки цей

обсяг подвоювався через кожні 5-7 років, у 80-і - кожні 20 місяців, а

на початку 90-х років подвоєння обсягу інформащії йде щорічно.

Набирає розмаху всесвітній процес поширення науково-пошукової

бази. В розвинутих індустріальиих країнах зростає кількість

282

спеціалізованих банків даних науково-технічної інформації.

Наприкінці 80-х років у них нараховувалось близько 1500 центрів, де

зосереджено великий масив документації. Так, в одному з найбільш

великих французьких банків даних «Паскаль» концентрується

інформація, яка міститься у 4 тис. періодичних видань і 2 тис. звітів

конференцій, що проводяться в усьому світі. Фонди іншого

французького банку «ІНПІ

» мають 500 тис. описаних винаходів і

щорічно поповнюються ще 25 тис. одиниць інформації.

5. 3ростання рівня загальної і спеціальної освіти і культури

працівників. В умовах НТР з’явились більш високі вимоги не тільки

до машин і обладнання, але і до людини. Небувало зростають його

потреби у знаннях і не стільки в накопичених,

скільки у готовності

спеціаліста постійно опановувати, здобувати нові. У спеціалістів з

вищою освітою щорічно губиться до 20% професійної інформації.

Саме знання визначають здатність людини адаптуватись у

промисловість, сільське господарство, комерцію та інші галузі

суспільного життя.

Візьмемо, наприклад, промисловість. Тут складні техніка і

обладнання. Вони вимагають працівників з середньою і навіть

вищою освітою

. На підприємствах радіоелектроніки, чорної

металургії, хімічної, авіаційної і атомної промисловості наприкінці

80-х років більше 50% робітників провідних професій повинні були

мати повну середню освіту. В машинобудівній промисловості для

успішного виконання 80% операцій необхідно було мати повну

середню освіту.

Практика промислово розвинутих країн показує: кількість

робочих місць, що вимагають некваліфікованої праці, тільки тоді

буде зведена до нуля, коли суспільство стане не лише розвинутим,

але й інформаційним. Одним з показників освіченості робочої сили

держави є середня кількість років навчання зайнятого населення.

Такий показник відображає потенціальні можливості суспільства

забезпечити ефективне функціонування промисловості, відповідний

рівень подальшого її прогресивного розвитку. Країни з розвинутою

ринковою економікою, шо досягли

висот цивілізації, мають високий

рівень освіченості зайнятого населення. В 1992 р. у США він складав

І3 років, у Японії – 14,5, у Південній Кореї з 1960 р. по 1992 р. цей

показник зріс з 6 до 15 років.

Характерною рисою у згаданих країнах є постійне зростання

контингенту студентів та збільшення витрат на освіту. За даними

перепису 1989 р. середня

кількість років навчання зайнятого

населення України складала 10,5 р., для міського - 11, для сільського

- 9,4. У 1985 році середній робітник колишнього СРСР мав 9,5 року

навчання. У США цей показник складав 12,5 років. 26%

американських робітників у цей час одержували вищу освіту. Усі ці

283

вимоги продиктовані тим, що використання досягнень НТР

потребувало нового робітника, здатного витримувати значні нервово-

психологічні та інтелектуальні перевантаження.

6. 3ростаюча взаємодія наук. Дослідження складних проблем

вимагають здійснювати їх на стику наук. Взяти, наприклад, дуже

важливу і швидко прогресуючу галузь хімії – науку про аерозолі.

Вона є розділом колоїдної хімії. Наука про аерозолі

межує і з

фізичною хімією, і з фізикою, з загальною хімією, з оптикою, з

метеорологією, з сільськогосподарськими і військовими

дисциплінами, з медициною. Для її успішного розвитку створюються

найтонші математичні методи досліджень, за допомогою яких

вивчаються аерозолі на інших планетах.

7. НТР супроводжувалась революцією в генетиці (1953 р.).

Остання чверть ХХ ст. відмічена

біологічною революцією. До них

треба додати інформаційну (третю в історії людства) і психологічну

революції, що відбулись в останні 10-15 рр. ХХ ст.

Поряд з рисами, що згадані, виділимо головні напрямки НТР. У

50 та 60–і роки це комплексна механізація і автоматизація

виробництва, контроль управління ним; відкриття і використання

нових видів енергії; створення

і використання нових конструкційних

матеріалів, властивості яких визначені заздалегідь.

Головний зміст НТР цього періоду полягав у швидкому

розвитку хімії та хімічної технології, ядерної техніки і енергетики,

ракетобудування, мікроелектроніки та ЕОМ. Помітно посилився

процес людського пізнання. Виникли нові наукові напрямки і галузі

наук. Сучасна НТР характеризується потужним каскадом відкрить,

що «породжує» нові види виробництва.

У 70–і роки в світі розпочався новий

етап НТР. Його

особливістю стала електронна автоматизація наукових досліджень і

виробництва. Електронізація вплинула не лише на матеріальне

виробництво (наприклад, верстати з числовим програмним

керуванням і обробляючі центри). Вона істотно вплинула на

зростаючий обсяг інформації, стала одним з головних напрямків

НТР. Електронізація і комп’ютеризація виробництва з цього періоду

визначились як

основа підвищення продуктивності праці, економії

ресурсів і матеріалів, енергії, прискорення НТП. 3а півтора-два

десятиліття розвинуті країни 3аходу далеко сягнули вперед на таких

вирішальних напрямках, як електроніка, нові матеріали,

біотехнологія. Наприклад, у США наприкінці 70–х років

виробництво електроннообчислювальної техніки щорічно зростало

на 20–25%. Тут, а також у Японії та інших розвинутих країнах

комп’ютеризація досягла небувалих розмірів. Комп’ютери стали

предметами домашнього вжитку, широко використовувались

практично в усіх сферах ділового життя. Темпи проникнення

284

комп’ютерної техніки у виробництво були такі, що наприкіці

двадцятого століття західні спеціалісти прогнозували ліквідацію 60-

70% існуючих робочих місць.

На третьому етапі НТР рівень розвитку суспільства почав

визначатись ступінню формування його інформаційної структури.

Інформаційний потік щорічно нарощується таким чином, що попит

на інформацію зростає швидше, ніж вона виробляється. Формується і

продовжує

швидко розвиватись потужна інформаційна структура,

яка обслуговує усі сфери людської діяльності. Це стало ознакою того,

що світ вступив у третю промислову революцію. Характерною її

рисою є оптимізація потреб енергії, яка використовується в

господарстві, перехід провідної ролі в економічному зростанні до

знань і технологій. У найбільш розвинених країнах внесок

інтелектуального фактора, зокрема

науки, високих технологій та

інформації, в економічне зростання перевищує 70%.

Активне використання країнами наукових знань

супроводжується глобалізацією господарського життя. Найбільш

розвинені країни без значних додаткових витрат використовують

інтелектуальний потенціал, в тому числі і за рахунок зарубіжних

спеціалістів. США, наприклад, більш ніж четверту частину своєї

наукової системи сформували за рахунок спеціалістів з-

за кордону, а

по пріоритетним напрямкам – більш ніж на половину. Тільки за

останні десять років країнами-донорами в поповненні

інтелектуального потенціалу розвинених країн стали Росія, Україна

та деякі інші країни Європи. З них за кордон емігрувало більше 100

тис. наукових працівників. Цей процес можна назвати «великим

переселенням вчених». Всього зі сфери наукової

діяльності згаданих

країн вибуло понад 800 тис. чоловік, що зменшило кадровий

потенціал європейської науки більш, ніж на третину.

Таке використання людського інтелектуального потенціалу

створює перешкоди в забезпеченні національних інтересів країн-

донорів. Свідченням цього є те, що, незважаючи на колосальні успіхи

науки в багатьох країнах, в них не вирішуються проблеми

забезпечення людей

повноцінними продуктами харчування,

довготривалості життя, призупинення розповсюдження хвороб,

дитячої смертності тощо.

Залежно від умов, що створювались у тій чи іншій країні, НТР

з самого початку проходила вкрай суперечливо. По різному

проходила еволюція соціально-політичних сил двох систем –

капіталістичної та соціалістичної. Вже на першому етапі НТР

розгорнулось змагання двох формацій державного устрою

. Наслідки

змагання – на користь капіталістичної формації. Це стверджено

досягнутим рівнем продуктивності праці, а за ним – і розв’язанням

285

завдань соціального плану – задоволення першочергових життєвих

потреб людей.

Для того, щоб одержати відповідь на запитання, чому

підсумкові результати такого змагання на користь капіталізму, треба

мати на увазі наступне. Початок НТР збігся з виявленою у

капіталістичному світі неможливістю інтенсифікації м’язової сили

робітників. Ще в період світової кризи в 1929–1933 рр. підприємці

США

та інших країн виявили, що «наукові системи витискування

поту» (наприклад, «тейлорівська система») доводили робітників до

фізичного виснаження. Робітники не хотіли працювати там, де ці

системи застосовувались. Цей фактор і було враховано на новому

етапі розвитку капіталістичного суспільства, який розпочався після

світової кризи. Це один з головних аспектів.

І другий аспект.

Для компаній, котрі виробляли нові товари, з

метою досягнення комерційного успіху, необхідно було мати

технологічні переваги виробничої бази. Вони вимушені були

залучати науку, нову техніку і технологію. Провідну роль в цьому

зайняли американські компанії. Протягом 50-х і до кінця 60-х років

таким шляхом вони дали до 60–80% усіх нововведень у

капіталістичному світі

. Саме завдяки цьому США попереджали

економічні кризи, посилювали економічне зростання, поширювали

можливості для маневрування у соціально-політичній, військовій та

інших областях. Конкуренція та інтеграція економіки набули

принципової можливості задовольнити життєві потреби людей у

харчуванні, одязі, житлі, охороні здоров’я. Тобто в усьому тому, що

протягом багатьох століть перед людиною знаходилось

на першому

плані. Слідом за цим склалась нова ситуація, коли на перший план

висунулась «проблема вільного часу», часу, що потрібен для виходу

виробничих сил на якісно новий рівень.

Впровадження працезберігаючої техніки і технології на етапі

НТР висунуло перед кадрами усіх рівнів вимогу оновлювати знання,

а від державних кіл – політики відтворення робочої

сили. Така

політика була покликана задовольнити потреби у планомірному,

пропорціональному розвитку і використанні трудових ресурсів

суспільства. Її метою стало досягнення повної зайнятості.

Отже, НТР, як не важко дійти висновку з викладеного, є одна з

найважливіших гарантій гуманного характеру суспільства. Її

покликання, як вже згадувалось, забезпечити соціальний розвиток

населення шляхом задоволення

усіх його життєвих потреб. Технічна

цивілізація надала можливість мати вільний час для гармонійного її

розвитку. Вона стала невід’ємною частиною моральності суспільства

і з певною часткою етики, і власне моралі, забезпечила кінцевий

результат – досягнення відповідного рівня життя людей.

286

Чарлз Беббідж

Джерела інформаційних технологій

У середині ХVІІ ст. традиційними засобами рахування

вважалось: з пером у руках здійснювати усі розумові операції або за

допомогою жетонів, які заміняли запам′ятовування цифр. Останній

спосіб не задовольняв Блеза Паскаля, тому що пов′язаний з великими

витратами часу. Щодо таких обчислень, то вони напружують увагу,

захаращують пам′ять, стомлюють розум і в них легко припуститися

помилки. Розмірковуючи над труднощами батьківської служби,

якому він допомогав переоформлювати податки і їх розподіляти між

приходами округи, Паскаль вирішує механізувати обчислення і

приходить у 1642 р. приходить до ідеї рахункової машини. Він

визначив, що це буде машина, яка виконуватиме арифметичні дії без

пера і жетонів способом новим і зручним. Створити проект йому

допомогли знання з геометрії, фізики і механіки, які він здобув у

роки дитинства. Долаючи перешкоди об′єктивного і суб′єктивного

характеру, Паскаль у 1645 р. створює свою рахункову машину. Через

чотири роки він отримує привілей на свій винахід, у якому

відзначається

великий успіх молодої людини, що з раннього

дитинства виявила здібності у математиці, і описується своєрідність

арифметичної машини.

У роботі «Думки» Паскаль так пише про свій винахід:

«Арифметична машина виконує дії, які ближче до дії думки, ніж усі,

що виробляються тваринами; але вона не робить нічого такого, що

вказувало б, що

у неї є воля, як вона є у тварин». У цьому вислові

вченого наче б то висловлені можливості і межі будь-якого

кібернетичного моделювання дійсності. Будь-який кібернетичний

пристрій, подібно арифметичній машині у своїй області, вище

тваринного і наближається до мозку людини стосовно механічного

відбору і обробки високоорганізованої інформації, але він

набагато

нижчий тваринного і безмірно віддаляється від людського щодо

вищої оцінки отриманих повідомлень і вибору на її основі вільних

рішень.

У роботі над рахуючим механізмом Паскаль показав себе не

тільки абстрактним математиком, що оперує теоретичними

поняттями, але й майстерним інженером, який зміг подолати багато

труднощів механічного і технічного

порядку в

процесі втілення

першоначального задуму, проявивши при

цьому працездатність, настирливість і

велике терпіння.

Ідея, покладена в основу

арифметичної машини, у другій половині

ХVІІ ст. широко використовувалась

287

О.М.Щ

ка

ьов

багатьма вченими, які проводили подальші дослідження в галузі

механізації розрахунків. Зокрема, у 70–і роки Лейбніц запропонував

конструкцію більш складного, суматорно-помножуючого механізму.

Американський вчений Норберт Вінер у своїй книзі «Кібернетика»

називає Лейбніца «святим» і «покровителем кібернетики», який

займався обчисленням висновків і «утримував у зародку машину, що

думає». У другій книзі, «Кібернетика

і суспільство», Вінер говорить

про Паскаля як про винахідника, що зробив «дійсний внесок у

створення сучасного настольного арифмометра».

Відзначимо, що на початку ХVІІ ст. винайдено такий

обчислювальний пристрій як логарифмічна лінійка. Вона стала

необхідною для прискорення обчислень.

Робота оператора на машинах ХVІІ ст. у принципі була

повністю автоматична.

Він нічого не обчислював, а просто

організовував обчислення, діючи відповідно до заздалегідь складеної

інструкції, які два числа ввести у машину на тій чи іншій операції

обчислень, яку арифметичну дію провести з ними і де записати

відповідь.

Першим, хто зрозумів, що увесь процес можна зробити суцільно

автоматичним, був англійський математик Чарльз Беббідж

. Це

сталось приблизно у 1833 р. Для цього треба з’єднати механізми, які

проводять арифметичні дії, з іншими механізмами, що відтворюють

дії оператора відповідно до команд, приєднати до них

«запам′ятовуючий пристрій», або «пам′ять», тобто пристрій, що

реєструє отримані при обчисленні числа (подібно до того, як

оператор записує їх на

папері) і видає їх знову, коли вони потрібні.

Принципи дії такої машини були майже повністю розроблені

Беббіджем. Але при наявності у його розпорядженні тільки таких

механізмів, як зубчасті колеса і храпові механізми, винахіднику так і

не вдалось сконструювати практично діючу машину.

На початку ХХ століття пошуки винаходу машини логічного

мислення

продовжуються. Вихідним положенням до її створення

було наступне. Якщо ми маємо

арифмометри, які додають, віднімають,

множать мільйонні числа за допомогою

оберту важеля, то можна зробити логічну

машину, здатну робити логічні висновки

одним натисканням відповідних клавіш.

Це збереже багато часу, залишивши

людині галузь творчості, гіпотез фантазії,

натхнення - душу життя.

Проблемами мислення і

методологією

науки наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ

ст. займався професор хімії Харківського

288

університету П.Д.Хрущов (1864–1909 рр.). У 1897 р. він прочитав для

професорсько-викладацького складу університету курс лекцій з

теорії мислення та елементів логіки. Професор повторив «логічне

піаніно», яке ще у 1870 р. було винайдене англійським математиком,

професором університету Стенлі Джевонсом (1835–1882 рр.).

П.Д.Хрущов відтворив машину Джевонса, як навчальний прилад під

час своїх

лекцій з логіки та мислення. Після його смерті машину

Джевонса успадкував професор хімії Харківського технологічного

інституту О.М.Щукарьов (1864–1936 рр.).

У 1914 р. О.М.Щукарьов продемонстрував можливості цієї

машини у політехнічному музеї Москви. Тут він прочитав лекцію

«Пізнання і мислення», демонструючи «машину логічного

мислення». Вона являла собою ящик заввишки 40 сантиметрів

завдовжки і завширшки – по 25 сантиметрів. Машина мала 16 штанг,

що приводилися в рух натисканням кнопок, розташованих на панелі

уведення даних (смислових посилок). Кнопки діяли на штанги, ті - на

світлове табло, де висвітлювався словами кінцевий результат. Прості

логічні висновки машина здійснювала, відштовхуючись від вихідних

смислових посилок. Наприклад, на підставі вихідних посилок –

срібло

є метал; метали є провідниками; провідники мають вільні

електрони; вільні електрони під дією електричного поля створюють

струм – лектор отримував логічні висновки:

срібло є провідник, воно має вільні електрони, які під дією

електричного поля створюють струм;

не срібло, але метал (наприклад мідь) є провідником, має вільні

електрони, які під дією електричного поля

створюють струм;

не срібло, не метал, але провідник (наприклад вугілля) має вільні

електрони, які під дією електричного поля створюють струм;

не срібло, не метал, не провідник (наприклад сірка) не має

вільних електронів і не виробляє електричного струму.

На відміну від Джевонса і Хрущова О.М.Щукарьов бачив у

машині не

звичайний шкільний посібник, а технічний засіб

механізації операцій, пов′язаних з мисленням, які піддаються

формалізації. В історії розвитку інформаційних технологій в Україні

ім′я О.М.Щукарьова пов′язане з активною пропагандою важливості і

можливості механізації деяких сторін логічного мислення, які

формалізуються. Його погляди на це окремими вченими

розцінювались вкрай негативно

Електроннообчислювальна машина

289

Сергій Олексійович

Лебедєв

Феномен науково-технічного прогресу другої половини ХХ ст.

пов’язаний з мікроелектронікою та її технологічними процесами.

Джерела технічної революції цього століття виходять саме з

двадцятих років, коли було винайдено вакуумну лампу. Створена на

початку 20–х років, вона стала першим електронним конструктивним

елементом, на зміну якої у сорокові роки

прийшов транзистор. Без

них сучасний

прогрес був би неможливим.

Передісторія вакуумної лампи

починається з початку 80–х років ХІХ

ст., коли Едісон взявся за удосконалення

лампи накалювання.

Винахід наприкінці 40–х років ХХ

ст. транзистора став однією з визначних

віх в історії електроніки. За 50 років

застосування транзисторів у них не

з′явилося серйозних конкурентів.

Першовідкривачем

фізичних ефектів, на

використанні яких грунтується дія

транзистора, став український фізик В.Є.Лашкарьов (1903-1974 рр.).

Він по праву мав би разом з групою американських учених (Джон

Бардин, Вільям Шоклі, Уолтер Браттейн) одержати у 1956 р.

Нобелівську премію з фізики за відкриття транзисторного ефекту.

Починаючи з 1939 р. В.Є.Лашкарьов послідовно і

результативно

займався дослідженням властивостей транзисторів.

Його повідомлення у пресі про появу напівпровідникового

підсилювача з′явилось на сім років раніше винахідників зі США. Під

керівництвом В.Є.Лашкарьова на початку 50-х років в Інституті

фізики АН УРСР було організовано виробництво точкових

транзисторів. Ним сформована наукова школа в галузі фізики

напівпровідників, одна з

провідних у Радянському Союзі. Її наукові

результати були визнаними і у 1960 р. створено Інститут

напівпровідників АН УРСР, директором якого був В.Є.Лашкарьов.

Можна стверджувати, що український учений є піонером

інформаційних технологій в Україні і у колишньому Радянському

Союзі і одним з фундаторів транзисторної мікроелектроніки.

Електронні лампи, що винайдені до транзистора

, мали багато

недоліків. З ускладненням радіоапаратури і підвищенням вимог до

неї ці недоліки загострювались. Серед них такі, як: неміцність ламп,

малий термін їх служби, великі габарити, невисокий коефіцієнт

корисної дії з причин великих теплових втрат на аноді. Тому, коли на

зміну вакуумним лампам у другій половині ХХ ст. прийшли

напівпровідникові

елементи, що не мали ні одного з вказаних

недоліків, у радіотехніці і електроніці відбувся справжній переворот.

290

С.О.Лебедєв, В.М.Глушков, Ю.Я.Базилевський. Кінець

60-х років.

Мала електонна лічильна машина “МЄСМ”

Електронні прилади і обладнання знайшли широке

розповсюдження у сфері зв’язку, автоматиці, вимірювальній техніці і

багатьох інших галузях. Роль детонатора у науково-технічному

розвитку виконали добре відомі ЕОМ. Це сталось наприкінці 40-х

років, коли на історичну арену вийшла кібернетика. Еволюція ЕОМ є

характерною рисою для НТП сучасного періоду. У 1946 р. була

створена перша ЕОМ у США, у 1949 р. – в Англії.

Комп’ютери з’явились між двома технічними подіями у світі:

винаходом атомної бомби і запуском першого штучного супутника

3емлі. Обидві події уособлюють сучасну НТР. Розумні творіння,

якими є ЕОМ, що спочатку були створені на вакуумних лампах і

лампах з гарячим катодом

, удосконалені таким чином, що їх

технічний розвиток дав можливість інтегрувати у чіпи цілі процеси.

Основні ідеї і принципи побудови першої ЕОМ в теоретичних

роботах сформулював Джон фон Нейман. Така машина займала

площу 170 квадратних метрів. Її вага 10 т. Споживала вона 150

кВт.год. енергії. Налічувала 18 тис. електронних ламп, півтори тисячі

реле і

величезну кількість резисторів, конденсаторів та інших

схемних елементів. Надійність першої ЕОМ виявилась невеликою.

Вона ламалась кожні 15–20 хв.

3асновником вітчизняної електроннообчислювальної техніки є

С.О.Лебедєв. З 1948 по 1950 рр. колективом з З0 чоловiк в Iнститутi

електротехнiки Академії наук України пiд його безпосереднiм

керiвництвом було створено першу

в континентальнiй Європi малу

електроннообчислювальну машину (МЕОМ). Вона була результатом

оригiнальної творчостi науковців і спеціалістів, значно вiдрiзнялась в

кращий бік вiд першої машини США. За нею з’явилась ВЕОМ –

найпродуктивніша в Європi i одна з надiйніших у свiтi. Це був

надiйний, перспективний напрямок науково

-технічного прогресу,

який давав змогу Радянському Союзу йти ходою НТР поряд з iншими

розвинутими країнами.

З появою

такої ЕОМ на

якісно новому

рівні почали

розв’язуватись

найважливіші

науково-технічні