Бегняк В.І. Основи конструювання і проектування виробів із шкіри

Подождите немного. Документ загружается.

Технологічний університет Поділля

Бегняк В.І.

Основи конструювання

і проектування виробів із шкіри

Навчальний посібник

ББК 37.252

Б 37

УДК 685.34.01

Гриф "Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних

закладів" наданий Міністерством освіти і науки України, лист

№14/18.2-836 від 19.04.2002 р.

Рецензенти:

Либа В.П. - д.т.н., професор, проректор Мукачівського техноло-

гічного інституту;

Латишева Л..М. - «.т.н., член Спілки дизайнерів України.

Бегняк В.І.

Б 37 Основи конструювання і проектування виробів із шкіри:

Навчальний посібник. - Хмельницький: ТУП, 2002. - 259 с.

ISBN 966-7789-29-2

У навчальному посібнику системно викладені основи конструювання

виробів із шкіри, наведена їх конструктивна характеристика. Розглянуті

способи проектування взуття та шкіргалантерейних виробів, теоретичні

основи та способи серійного градирування і техніко-економічна

характеристика виробів.

ББК 73.252

ISBN 966-7789-29-2 © Бегняк В.І., 2002

ВСТУП

Забезпечення широкого спектра потреб населення, зрос-

тання його добробуту є основною засадою розвитку вітчизняної

легкої промисловості.

Стратегія державної промислової політики в галузі легкої

промисловості передбачає забезпечення випереджувальних темпів

випуску конкурентоспроможної продукції, створення її нових зраз-

ків, підвищення якості та ефективності виробництва, спрямованого

на задоволення потреб внутрішнього ринку і нарощування експор-

тного потенціалу. Важлива роль при цьому відводиться взуттєвій

галузі, перед якою стоять завдання подальшого удосконалення мо-

делювання і конструювання виробів із шкіри, технології, організа-

ції і автоматизації виробничих процесів, розвитку асортиментних

груп, покращення якості виробів, раціонального і економного ви-

користання матеріалів і енергоносіїв.

Створення конкурентоспроможних конструкцій взуття ви-

магає від фахівців глибоких знань анатомії і фізіології стопи, зако-

нів зміни її розмірів, основ біомеханіки. Створюючи нову модель,

конструктор повинен правильно вибрати методику проектування,

визначити форморозміри деталей, використати найбільш раціо-

нальні конструкції швів і їх розміщення у виробі, щоб максимально

зменшити навантаження, яких вони зазнають в процесі експлуата-

ції взуття. При цьому конструктор повинен знати, як створити мо-

дель з певними гігієнічними і фізичними властивостями, а також

зменшити матеріальні та трудові витрати.

Найбільш прогресивною та перспективною умовою удо-

сконалення процесу проектування є створення і впровадження в

практику систем автоматизованого проектування (САПР), осна-

щених сучасними ПЕОМ з розвиненими термінальними система-

ми. Автоматизація процесу проектування забезпечує підвищення

якості, скорочення строків розробки проектів, зниження матері-

альних і трудових витрат.

Всі ці та інші питання створення раціональних конструкцій

взуття викладені в навчальному посібнику, в основу якого покла-

дені вимоги освітньо-професійної програми і освітньо-кваліфіка-

ційної характеристики спеціальності "Взуття, шкіргалантерейні і

лимарні вироби".

Навчальний посібник складається з двох частин. Зміст

першої розкриває необхідність застосування при проектуванні

взуття методологічних принципів і системного підходу при ство-

ренні нової конструкції. Для цього наводяться коротка історія роз-

витку конструкцій виробів із шкіри і конструктивна характеристика

сучасних виробів; деталі взуття і шкіргалантерейних виробів, їх

робота і знос; конструктивні особливості взуттєвих колодок.

Особлива увага приділена висвітленню питання гігієнічних

і фізичних властивостей взуття і їх впливу на стан стопи, оскільки

широке і невміле використання для деталей взуття замінників на-

туральної шкіри може негативно позначитися на комфортності

взуття.

У другій частині представлені різні методики одержання

розгорток бокової поверхні колодки і системи проектування взуття

типових конструкцій, а саме: копіювально-графічна, за жорсткою

оболонкою, італійська. Розглянуті деякі аспекти проектування

спортивного взуття, а також особливості проектування взуття за

індивідуальними замовленнями.

Крім цього наведені основні положення з моделювання

шкіргалантерейних виробів. У цій же частині викладені теоретичні

основи серійного градирування шаблонів деталей взуття, наведені

найбільш поширені способи серійного градирування. Висвітлені

питання створення економічних конструкцій виробів із шкіри, роз-

глянуті чинники, що впливають на матеріаломісткість і трудоміст-

кість виробів і шляхи їх зниження.

Автор висловлює щиру подяку професору, доктору техніч-

них наук, проректору Мукачівського технологічного інституту

Либі В.П. і члену Спілки дизайнерів України, кандидату технічних

наук Латишевій Л.М. за корисні зауваження і поради, зроблені при

рецензуванні рукопису, а також співробітникам Гайдучок О.Ю. і

Левицькому К.В. за допомогу в його оформленні.

Відгуки і пропозиції надсилати за адресою: редакційно-

видавничий центр Технологічного університету Поділля, вул. Ін-

ститутська, 7/1, м. Хмельницький, 29016.

ЧАСТИНА І

ОСНОВИ КОНСТРУЮВАННЯ ВИРОБІВ ІЗ ШКІРИ

Глава 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КОНСТРУКЦІЙ ВЗУТТЯ

1.1. Загальні риси розвитку конструкцій взуття.

1.2. Вплив суспільного розвитку і засобів виробництва на

конструкцію взуття.

1.3. Історія розвитку українського народного взуття.

1.4. Роль вчених в розвитку конструювання і проектування

взуття.

1.1. Загальні риси розвитку конструкцій взуття

Історія виникнення одягу та взуття, причини, які спонукали

людину створювати ті чи інші форми або конструкції, мають вели-

ке значення для вивчення історії матеріальної культури.

Для того, щоб правильно зрозуміти і показати розвиток

конструкції взуття, дуже важливо знайти вихідні положення, які

покладені в її основу. Це, насамперед, історичний процес розвитку

результату праці людини з найдревніших часів до сьогодення, за-

кони діалектики, сучасні знання археології, етнографії, технології

та конструювання взуття.

У стародавні часи зміна засобів праці (кам'яних знарядь)

йшла дуже повільно (за десятки, сотні тисяч років). Також повіль-

но змінювалась і конструкція виробів із шкіри. З розвитком засобів

виробництва зміни проходять швидше. У І-ІХ ст. н.е. конструкція

взуття суттєво змінювалась через 600-400 років. В останньому тися-

чолітті (ХІ-ХІХ ст.) час існування конструкції значно скоротився.

Але людина за одне покоління не могла бачити цих змін і в неї

складалося враження про незмінність конструкції взуття. Та навіть

при побіжному розгляді в музеях старовинного взуття не можна не

помітити, що колишня конструкція взуття мала зовсім інший ви-

гляд: її деталі з'єднувалися по-іншому. Хоча матеріалом служила

ця ж сама шкіра, та якість її була іншою.

Узагальнення великої кількості фактичного матеріалу

дозволяє прослідкувати обґрунтовану систему розвитку

конструкції взуття. У даному випадку під "конструкцією" взуття

розуміють його вид і форму, членування на окремі деталі, способи

скріплення деталей. Зибін Ю.П. навів схему, яка ілюструє розвиток

конструкції взуття в Східній Європі - від найпростішого цілого

елемента (деталі) до складної розчленованої конструкції (табл. 1.1).

Археологічні розкопки стверджують, що шкіряне взуття

з'явилось на дуже ранніх стадіях розвитку людства. Перші його

форми дуже примітивні. Для первісної людини взуття представляло

собою кусок шкури тварини, яким обгортали ногу і прикріплювали

за допомогою ремінців та жил (рис. 1.1). Поступово почало з'явля-

тися взуття з викроєних деталей, завдяки чому зникали грубі

складки, які натирали ногу (рис. 1.2).

Рис. 1.1 - Форми взуття Рис. 1.2 - Поршні з викроєних

первісної людини деталей (XI ст.)

Наочне уявлення про зміну конструкцій заготовки верху

взуття з X по XX ст. дає таблиця 1.2, розроблена Г.А. Бастовим.

Членування полегшувало згинання і розгинання стопи при ходьбі.

В процесі розвитку взуття виділилося чотири його

конструктивних види: 1) сандалії; 2) поршні, постоли, личаки,

опанки, туфлі; 3) черевики, напівчеревики; 4) чоботи, напівчоботи.

Найдревнішим видом є сандалії. Найбільше поширення вони

мали в Єгипті (рис. 1.3), Греції, Римі. Особливістю конструкції санда-

лій є можливість за рахунок комбінації переплетень краще підігнати їх

до ноги, що забезпечує стійкість і

зручність при пересуванні людини.

Основою сандалії є підошва, яка

захищає стопу від нерівностей

ґрунту. Частіше використовувалася

багатошарова підошва, що

збільшувало строки ношення

взуття. Сандалії можуть бути: з

закритою п'ятковою частиною

(рис. 1.4, а); з закритою носко-

вою частиною (рис: 1.4, б); такі,

що укріплюють гомілковостоп-

ний суглоб (рис. 1.4, в) та ін.

Рис 1.3-Древньоєгипетська сандалія:

а - для простолюдинів; б - для фараонів

(Х-ХІ сг. до H.e.-VI ст. н.е)

Для більшості сандалій східного типу характерне кріплен-

ня, яке проходить між великим і другим пальцями (рис. 14, г).

Залежно від призначення сандалій змінюються їх конструкція,

кількість і форма ременів і декор. Якщо порівняти єгипетську сандалію

Рис. 1.4 - Конструкції сандалій (XVIII ст.):

а - древньогрецька; б - древньоалжирська;

в - древньоримська; г - древньоарабська

(рис. 1.3, б) з древньогрецькою, то можна помітити, що в першому

випадку явно переважає естетична функція, а в другому більше вира-

жена утилітарна функція і сандалія має простішу і більш стійку форму.

У країнах з помірним кліматом найбільш розповсюдженим

видом взуттям можна вважати поршні, прототипи яких сягають в

далеку древність.

Українські постоли являють собою видозмінений варіант пор-

шнів з широким використанням декору. У них ремені, котрими взуття

утримується на стопі, виконують не тільки утилітарну функцію, але й

естетичну.

Поршні і постоли зустрічаються не тільки у слов'ян, але й у

туркмен та інших народів.

Розглядаючи розвиток видів взуття, слід відмітити, що на

них, в першу чергу, мали великий вплив кліматичні умови. У краї-

нах з теплим кліматом (Єгипет, Греція, Древній Рим) переважали

різноманітні конструкції сандалій. В країнах, де тепле літо зміню-

ється холодною зимою, переважають більш закриті види взуття:

поршні, постоли, чоботи, черевики.

1.2. Вплив суспільного розвитку і засобів виробництва

на конструкцію взуття

Протягом тисячоліть змінювалась не тільки конструкція

взуття, але і його форма. У даному випадку мається на увазі не ли-

ше її утилітарна функція, тобто відповідність форморозмірам сто-

пи, а зовнішній вигляд і розміри. Якщо в першому тисячолітті

конструкція взуття була хоч грубою, але все ж наближеною до сто-

пи за розмірами, то в період раннього середньовіччя зі зміною сус-

пільного ладу, розподілом населення на бідних і багатих, різко

змінюється зовнішній вигляд і форма взуття Особливо ці зміни

проявилися в епоху панування різних архітектурних стилів: готич-

ного, ренесансу, бароко, для яких були характерні різні архітектурні

форми, що знайшли відображення і в костюмі, складовою части-

ною якого є взуття. Так, в XIV столітті взуття стало видовженим і

вузьким, а носкова частина настільки довгою, що її згортали в

трубочку, а інколи прикріплювали ланцюжком до інших деталей

або до коліна. Таке взуття виготовляли з м'якої шкіри (шевро) чи

сукна і нагадувало воно черевики, напівчоботи і чоботи. На таке

взуття одягали спеціальні підставки (патини), які виготовляли з

дерева чи шкіри (рис. 1.5).

Рис. 1.5-Придворне взуття ΧII-XIV ст.

Епоха Відродження породила стиль ренесанс, який відтво-

рював інтереси буржуазії, що розвивалась. Це була епоха Петрар-

ки, Коперніка, Мікеланджело, Рафаеля. Живопис звільнився від

абстрактної духовності, характерної для середньовіччя.

Костюм цього часу підкреслював красу сильного, здорово-

го тіла, врівноважений духовний стан. Пропорції костюма різко