Артамонова С., Майстренко А., Одинока Л., Романовський Р. (упоряд.). Архівні установи України. Том 2. Наукові установи, музеї, бібліотеки

Подождите немного. Документ загружается.

Автономна Республіка Крим

наукова бібліотека

Створено 1851 р. У 2006 р. бібліотеці виповнилось 155 років. Частина

бібліотечного фонду зберігається у фондах музею.

Фонд бібліотеки налічує 17767 прим. книг, брошур, журналів (XVIII–

XIX ст.). Напр.: Демидов “Путешествие по Южной России и Крыму, Вен-

грии, Валахии и Молдавии” (Барселона, 1855); “Судоходство на Черном

и Азовском морях” (Константинополь, 1830) та ін. У фонді дореволюцій-

них видань: книги уродженця Феодосії, краєзнавця, колекціонера, проф.

І. М. Саркізова-Серазіні, Феодосійського археологічного музею, учитель-

ського інституту, колишніх бібліотек дворянського зібрання; повітової зем-

ської управи, бібліотеки 52-го піхотного Віленського полку.

Обліково-довідковий апарат

Інвентарні книги

Алфавітний каталог

Картотека газетно-журнальних статей

бібліографія

Саркизов-Серазини И. М. Клочки воспоминаний / И. М. Саркизов-Се-

разини // Окоем. – Феодосия, 1992. – № 1.

Феодосийский музей древностей // Непомнящий А. А. Музейное дело

в Крыму и его старатели (ХІХ – нач. ХХ в.) : биобиблиогр. исследование /

А. А. Непомящий. – Симферополь, 2000. – С. 22–74.

Т. Татаринцева, С. Вороніна

Чорноморський історико-краєзнавчий музей

Підпорядкування: відділ історико-археологічного заповідника

“Калос Лімен”. Міністерство культури і мистецтв АР Крим.

Міністерство культури і туризму України

Адреса: вул. Революції, 8, смт Чорноморське, АР Крим, 96400

Тел.: (06558) 9-20-77

e-mail: mus-сhегn @ mаіl.ru

Транспорт: маршрутне таксі 1, 2, 3 (зуп. “Центр”)

Час роботи: 9.00–17.00 (влітку – щодня, без вихідних),

9.00–17.00 (взимку – вихідні дні – середа, субота)

Історична довідка

1988–1992 рр. – філіал Євпаторійського краєзнавчого музею.

1992 р. – районний історико-краєзнавчий музей.

2001 р. – відділ історико–археологічного заповідника “Калос Лімен”.

2006 р. – музей став відділом Кримської республіканської установи

Історико-археологічний заповідник “Калос Лімен”.

Архівні установи України

Обсяг фондів

3344 од. зб. документів з паперовими носіями (1900–2000)

227 од. зб. фотодокументів (1919–1980)

Анотація складу фондів

Фонд документів об’єднує особові зібрання документів жителів Чор-

номорського району, передані в музей: персональні архіви учасників Вели-

кої Вітчизняної війни, посвідчення до медалей і орденські книжки, комсо-

мольський квиток (1942), фронтові листи, почесні грамоти, трудові книжки,

дипломи про закінчення вищих і середніх навчальних закладів, свідоцтва

про закінчення середньої школи, лікарські рецепти, характеристики, різні

довідки, учнівські зошити, навчальні посібники (1936). Найдавніший до-

кумент датований 1900 р.: Донузлавській медичній ділянці від повітової

земської управи – “Пам’ятка як поводитися хворому запаленням легенів”

і “Пам’ятка що робити при трахомі”.

Особовий архів М. І. Зубова (1895–1980) – лікаря, педагога, дру-

га і помічника О. І. Солженіцина, складається з щоденників і листування

М. І. Зубова з його дружиною (1953), фотографій М. І. Зубова з різних пе-

ріодів життя, газетні публікації краєзнавчих нарисів про Тарханкут.

Зберігаються групові фотографії і портрети жителів Чорноморського

району.

Обліково-довідковий апарат

Інвентарні книги

Картотека

Г. Годлевська

Алупкінський палацово-парковий музей-заповідник

Підпорядкування: Кримська республиканська установа.

Міністерство культури і мистецтв АР Крим. Міністерство

культури і туризму України

Адреса: вул. Дворцове шосе, 10, м. Алупка, АР Крим, 98676

Тел.: (0654) 72-29-51

Факс: (0654) 72-37-92

Транспорт: автобус 26 (зуп. “Алупка. Автостанція”), маршрутне таксі

27 (зуп. “ Алупкінський парк”), 26, 32, (зуп. “Алупка”)

Час роботи: 9.00–17.00, вихідний день – понеділок (з 10 листоп.

по 30 квіт.); в останні пори року – без вихідних днів

Історична довідка

1921 р. – створено Алупкінський палац-музей у колишньому палаці

Воронцових, Воронцових-Дашкових.

1926 р. – палац-музей перейменовано в Державний історико-побуто-

вий музей.

1941–1945 рр. – функціонував як музей.

1945–1955 рр. – палац використовувався як державні дачі.

Автономна Республіка Крим

1956 р. – відкрито “Кримський державний музей образотворчих мис-

тецв у м. Алупка”.

1961 р. – перейменовано на “Алупкінський державний палац-музей”.

1990 р. – створено “Алупкінський палацово-парковий музей-заповід-

ник” у грудні на базі палацово-паркового ансамблю.

1991 р. – Масандровський палац Олександра III та частину парку

включено у склад заповідника як філіал.

1997 р. – перейменовано в “Алупкінський державний палацово-пар-

ковий музей-заповідник”.

2006 р. – перейменовано в Кримську республіканську установу “Алуп-

кінський державний палацово-парковий музей-заповідник”.

У структурі музею функціонують два наукових відділи: експозицій та

фондів музею-заповідника.

Обсяг фондів

13 648 од. зб.музейних предметів, у т. ч.:

144 од. зб. документів з паперовими носіями (ХІХ – поч. ХХ ст.)

682 од. зб. карт (XVI–XX ст.)

185 од. зб. нот (I пол. XVIII – поч. XX ст.)

719 од. зб. негативів (1884–1946)

1544 од. зб. фотодокументів (1870-ті рр. – поч. ХХ ст.)

Анотація складу фондів

Документи зберігаються в фондах музею-заповідника, у т. ч. у підроз-

ділі фондів – “Меморіальна бібліотека М. С. Воронцова”

У 1960–1990 рр. фонди збільшилися за рахунок великих закупівель,

подарованих робіт кримських художників, монографічних колекцій живо-

пису та графіки ялтинських художників з художніми поштівками та негати-

вами (В. І. Новиков, І. Є. Журбій).

1997 р. надійшов дар подружжя Шидловських із Парижа (копії сі-

мейних документів та негативи із сюжетами російського життя емігрантів

1920 р., воєнних дій та епізодів полкового життя у Царському Селі, будів-

ництва та благоустрою кримського маєтку “Мурад-Авур”). Серед фотогра-

фій – портрети членів сім’ї Комстадіусів (1900–1950). Нотаріальні докумен-

ти з “паризького архіву” Комстадіусів включають: метричні свідоцтва про

народження та смерть, копії купчих, завірені в 1920-ті рр., на землі, будови

в Катеринославській та Чернігівській губерніях, у м. Санкт-Петербурзі, ду-

ховні заповіти, земельні плани, вітальні адреси та декілька листів, адресо-

ваних В. В. Комстадіус.

Рукописні документи включають: плани різних російських доріг та

атлас карт Рязанської губернії (Х1Х ст.), фрагментарні рахунки, звіти, опи-

си інвентаря маєтку “Алупка” Воронцових та Воронцових-Дашкових (поч.

ХХ ст.)

Зберігаються ноти – друковані та рукописні примірники І пол. XVIII –

поч. XX ст., більшою частиною із зібрання Воронцових. Серед них: твори

Д. С. Бортнянського, К. Глюка, Д. Сарті, К. Вебера, Д. Чимарозо, Л. Бетхо-

вена.

Картографічні матеріали – це карти Палестини, Америки, Нідерлан-

дів, графств Англії відомих картографів XVI–XVIII ст. (Блау, Фішера, Фрік-

Архівні установи України

са, Ортеліуса, Жайо та ін.), карти Російської імперії, Кримського півострова

та Середземномор’я XVIII – XX ст.

Наявні негативи ялтинських художників і фотографів І. Є. Журбія

(1884–1946), В. Н. Сокорнова (1876–1946), негативи із сюжетами з росій-

ського життя тих, хто емігрував за кордон у 1920 р. із представників роду

Комстадіусів.

Фотографії тематично розподіляються на: пейзажні та архітектурні

види Криму (визначні палаци та маєтки Південного берега Криму, міст Се-

вастополя, Бахчисарая, середньовічні печерні міста (Мангуп, Чуфут-Кале,

Ескі-Кермен), зроблені ялтинськими фотографами: Ф. Орловим, В. Сокор-

новим, П. Семеновим, Ф. Кукулевичем та ін. (1870 – поч. ХХ ст.); зобра-

ження сім’ї імператора Миколи ІІ та воєнних парадів у Лівадії, виконані

художником Ганном (поч. ХХ ст.); сімейні фотографії власників палацу, ви-

конані фотографами Петербурга та Тифлісу, членами сім’ї Воронцових (кін.

ХІХ – поч. ХХ ст.); види європейських міст, знаменних пам’яток Італії та

Греції невідомих фотографів (1800–1890); зібрання фотографій та негативів

на склі ялтинського фотографа В. Веденисова (поч. ХХ ст.); негативи на склі

ялтинського художника І. Є. Журбія (1920–1940).

У 1930-ті рр. з музею було вивезено і передано в архіви Криму та

Москви всі рукописні документи, плани та креслення маєтку, а також біль-

шу частину фотографій із сімейного архіву Воронцових.

Під час Великої Вітчизняної війни музею було заподіяно значної шко-

ди: втрачено, а також вивезено пізніше за межі Криму 1412 предметів живо-

пису, графіки, прикладного мистецтва і меблів (половина зібрання) та 8836

прим. книг, гравюр, географічних карт.

“меморіальна бібліотека м. с. воронцова”

Налічує 10374 од. зб. стародруків ХVII – поч. ХХ ст., з них чотири

рукописні книги: “Дом молчания. Повесть филозофическая. ХVIII век”

(1760–1770); “Межевая книга Дмитровского уезда 1626–1630 гг. писцов

Андрея Загряжского и подьячего Гаврила Владимирова. Список ХVIII в.”;

Ф. Ефремов “Девятилетнее странствование и приключение российского

унтер-офицера, который ныне коллежским асессором” (СПб., 1786). “Под-

носной экземпляр его сиятельству действительному тайному советнику,

действительному камергеру государственной комерц-коллегии, президенту

и разных орденов кавалеру, графу Александру Романовичу Воронцову от

описателя Филиппа Ефремова”; “Родословие русских великих князей и ца-

рей, составленное австрийским герольдмейстером Лаврентием Хуреличем

в 1673 г. Список. XVIII в.” (1770).

Найстаріша друкована книга у зібранні – L’architecture navale,

contenant la maniere de construire les Navires... (Paris, 1677).

Є рідкісні видання книг, у т. ч. з автографами, разрізнені комплекти

газет “Одесский вестник” (1830, 1839, 1840–1843, 1853 рр., рос. та фр. мова-

ми), “Записки Одесского общества истории и древностей” (1850–1912).

Обліково-довідковий апарат

Книги надходжень

Інвентарні книги

Описи

Автономна Республіка Крим

Акти приймання

Довідкові картотеки

бібліографія

Ширяев С. Д. Алупка. Дворец и парки / С. Д. Ширяев. – Симферо-

поль, 1927.

Незнамов П. А. Портоланы Алупкинского историко-бытового музея /

П. А. Незнамов. – Ялта, 1930.

Сказки и легенды татар Крыма : фольклорный сборник № 1 / тексты

записаны бригадой Алупкинского музея под рук. Я. П. Бирзгала. – Симфе-

рополь : Госиздат Крым. АССР, 1936.

Коцюбинский С. Д. Пушкин в Крыму / С. Д. Коцюбинский ; под ред.

Я. П. Бирзгала. – Симферополь : Госиздат Крым. АССР, 1937.

Пальчикова А. П. Алупкинский дворец – музей / А. П. Пальчикова. –

Симферополь : Крымиздат, 1961.

Пальчикова А. П. Алупка : очерк-путеводитель / А. П. Пальчикова //

Город-курорт. Дворец-музей. Парк. – Симферополь : Крым, 1975.

Тимофеев Л. Н. Алупка : путеводитель / Л. Н. Тимофеев, А. П. Ца-

рин. – Симферополь : Таврия, 1985.

Галиченко А. А. Алупкинский дворец-музей : путеводитель / А. А. Га-

личенко. – Симферополь : Таврия, 1989.

Галиченко А. А. Алупка. Дворец и парк : из истории усадебной культу-

ры ЮБК / А. А. Галиченко, А. П. Царин. – К. : Мистецтво, 1992.

Художественное собрание музея : исследования и материалы. – Сим-

ферополь : Бизнес-Информ, 2005. – Вып. 1.

Г. Філатова

бахчисарайський державний історико-культурний

заповідник

Підпорядкування: Міністерство культури і мистецтв АР Крим.

Міністерство культури і туризму України

Адреси: вул. Річна, 133, м. Бахчисарай, АР Крим, 98405

Тел.: (06554) 5-08-05, 5-08-06

Факс: (06554) 4-28-81

Транспорт: автобус 1, 2 (зуп. “Школа майстрів”)

Час роботи: 9.00–16.00 (літо – без вихідних; весна, осінь – вихідний

день: вівторок, зима – вихідні дні: вівторок, середа)

Історична довідка

1917–1930-ті рр. – Музей тюрко-татарської культури. Філіалами му-

зею стали: “Печерні міста”, меморіальний музей ім. И. Гаспринського, Кок-

козський палац (с. Соколине).

1940–1955 рр. – Бахчисарайський Палац-музей. На території Палацу-

музею діяв музей “Печерних міст”.

1955–1979 рр. – діяв Бахчисарайський історико-археологічний музей.

1979–1991 рр. – Бахчисарайський історико-архітектурний музей.

1991 р. – Бахчисарайський державний історико-культурний запо-

відник.

Архівні установи України

Обсяг фондів

135 од. зб. документів з паперовими носіями у групі “Стародруковані

й рукописні книги” (ХVI–XIX ст.)

403 од. зб. фотодокументів (1887–1980)

1546 од. зб. фотонегативів на склі (1925)

135 од. зб.документів в архіві з історії музею (1912–1995)

300 од. зб. документів в архіві з археології (1912–1995)

45 справ особового архіву Л. І. Кая (1925–1988)

95 справ особового архіву Є. В. Веймарна (1920–1990)

60 справ з діловодства (1945–1995)

Анотація складу фондів

У перші дні Великої Вітчизняної війни всі музеї Криму одержали

наказ вивозити найцінніші експонати у Центральну частину Росії. Проте

Бахчисарайський музей не встиг його виконати. За два дні до приходу на-

цистів у Бахчисарай, уночі, упаковані в ящики найцінніші експонати було

перевезено в печери Чуфут-кале й надійно заховано. Про місце їх зберігання

знали тільки кілька людей. У квітні 1944 р. схвовок було відкрито окупан-

тами. Ящики з експонатами перевезено в музей, розкрито й пограбовано.

Предмети нумізматики, зброю, червонолакову кераміку, килими, книги було

вивезено в Німеччину.

У перші післявоєнні роки фонди значно поповнилися за рахунок май-

на спецпереселенців (так називались тоді репресовані кримські татари).

У Відділі фондів створено групу “Стародруковані й рукописні книги”.

Завдяки самовідданості й наполегливості співробітників музею й ди-

ректора М. Г. Кустового палац був збережений як пам’ятка архітектури від

руйнування й повного забуття. Зусиллями М. Г. Кустового, який пропра-

цював у музеї понад півстоліття, було відновлено експозицію, продовжено

реставрацію палацу, значно поповнені фондові колекції, збережені етногра-

фічні колекції.

Протягом серед. 1950 – кін. 1960-х рр. з фондів музею вилучалися

цінні експонати з етнографії кримських татар і передавалися у інші музеї

(Київський історичний музей, Каховський, Запорізький й Сімферопольсь-

кий краєзнавчі музеї, Львівський музей історії релігії й атеїзму, Публічну

бібліотеку ім. М. Є. Салтикова-Щедріна).

Найдавніші документи, що зберігаються у фондах музею – рукописні

книги арабською, турецькою, татарською, давньоєврейською мовами (кора-

ни, коментарі до коранів, трактати з магії, філософські твори).

Цінним джерелом з історії м. Бахчисарая, мусульманських архітектур-

них пам’яток Криму, культури й побуту кримських татар, татарських кус-

тарних промислів є фотонегативи топографічної експедиції (1925–1927).

В архіві історії музею наявні документи про реставрацію Ханського

палацу (поч. XX ст.), створення музею в колишньому Ханському палаці і

призначення У. Боданинського директором. У щоденниках першого дирек-

тора музею У. Боданинського описано розкопки в Старому Криму в 1928 р.

У щоденнику за 1923 р. є плани роботи музею на 1923–1924 р., дані про

музей І. Гаспринського й палац князя Юсупова в с. Соколиному (Коккози)

Бахчисарайського р-ну, згадування про руйнування Ешиль-джами (зеленої

Автономна Республіка Крим

мечеті), замальовки архітектурних деталей мечетей і будинків м. Бахчиса-

рая, що нині не збереглися. У щоденнику за 1924 р. У. Боданинського зроб-

лено записи про проблеми вивчення татарської культури, проведення з’їзду

вчених татарознавців зі списком доповідачів, про ханів, що займали хан-

ський престол у Криму. У щоденнику за 1927 р. описано землетрус у Криму

з детальним фіксуванням всіх руйнувань у м. Бахчисараї.

У групі “Фото” є ранні фотографії з видами Ханського палацу, вико-

нані на замовлення відомого критика В. Стасова фотографом Болдиревим у

1887 р. Придбано ці фотографії з експортного фонду в 1925 р. проф. Сар-

кізовим-Серазині в Москві й передано в дар Бахчисарайському музею. Тут

же зберігаються фотографії учасників археологічної екпедиції 1968 р., ма-

теріали щодо консервації пам’яток архітектури X–XIX ст. Бахчисарайського

р-ну, матеріали розкопок, тематико-експозиційні плани, тексти лекцій,

путівники по Успенському монастирю й Чуфут-кале, тези доповідей, крес-

лення й карти пам’яток Бахчисарайського району.

У 1992 р. у заповідник надійшла на зберігання значна частина науко-

вого архіву Л. І. Кая – сина відомого кримського просвітителя, краєзнавця

й етнографа І. С. Кая, що продовжив пошук і збір матеріалів з історії Кри-

му й етнографії народів, що його населяють. Л. І. Кая народився в 1912 р.

у Сімферополі. Одержав технічну освіту (закінчив Ленінградський хіміко-

технологічний інститут). Період з 1942 по 1951 рр. провів у таборах Гулага,

засуджений трійкою ОСО за контрреволюційну агітацію “без предъявления

обвинения”. Наукові пошуки Л. І. Кая були пов’язані зі східноєвропейськи-

ми караїмами (кримськими, литовськими, польськими, західноукраїнськи-

ми тощо). Значну частину матеріалів його архіву присвячено цій тематиці.

Але його цікавили й інші проблеми, події останньої війни – трагічної долі

кримчаків й євреїв у Криму, фактично повністю знищених фашистами.

Після смерті Л. І. Кая його архів, перш ніж потрапити в заповідник,

перемінив декількох власників, що позначилося на його стані. Нині в архіві

Л. Кая є кілька груп зберігання: рукописні роботи самого Л. І. Кая; руко-

писні роботи різних краєзнавців, учених (тематика їх найрізноманітніша,

хоча переважно увага приділяється трьом напрямам: караїмський, кримча-

цький, іудаїстика); переклади (статті й монографії вітчизняних і зарубіжних

авторів, присвячені караїмській й кримчацькій проблемам, що російською

мовою не видавалися); матеріали з особистих архівів І. Оінані, І. С. Кая,

Є. Пейсаха; копії архівних документів, етнографічні матеріали; сучасні копії

фотографій з караїмської тематики, оригінальні знімки багатьох пам’яток

Криму 1960–1970-х рр., зроблених або самим Л. І. Кая, або на його прохан-

ня (види Чуфут-кале, Мангуп-кале, караїмських цвинтарів у Сімферополі,

Севастополі й ін.); листування Л. Кая зі своїми коресподентами – В. В. Ле-

бедєвим, К. Б. Старковою, В. І. Філоненко, Я. Р. Дашкевичем та ін. Воно

добре систематизовано, зібрано в папки за періодами й адресатами і містить,

поряд з листами, адресованими Л. І. Кая, копії його відповідей адресатам.

В архіві є книги з особистої бібліотеки Л. І. Кая, конспекти, і рідкісні статі,

праці, що висвітлюють питання історії й етнографії караїмів, кримчаків,

євреїв тощо.

Протягом 1979–1987 рр. у Бахчисарайський музей (згодом заповід-

ник) передано науковий архів відомого археолога, дослідника кримських

старожитностей Є. В. Веймарна. Матеріали архіву відбивають всі напрямки

наукової діяльності ученого, але найповніше представлено ті пам’ятки, які

Архівні установи України

100

досліджував він сам – Ескі-Кермен, Мангуп, Чуфут-кале, Каламита, Ска-

листинський могильник, Чернореченський могильник тощо. Умовно архів

можна розділити на наступні групи: матеріали про “печерні міста”, пізньо-

античні і середньовічні могильники. Зокрема, щодо Скалистинського мо-

гильника є виписки з польових щоденників, археологічних звітів, фотогра-

фії, графічні матеріали, частина яких не увійшла у звіти. Дуже пізнавальний

розділ – матеріали до археологічної карти, в якому можна віднайти дані про

багато пам’яток Криму. Проте найбільше відомостей зібрано про Бахчиса-

райський району, округу Севастополя, Південний берег Криму й Сімферо-

польський район. Дуже цінний розділ становлять томи, що містять варіанти

вже опублікованих досліджень, незавершені роботи ученого, неопубліко-

вані монографії.

Наявні 60 справ за 1945–1995 рр. щодо історії заповідника.

Обліково-довідковий апарат

Інвентарні описи

Наукові паспорти

Каталоги

Картотеки

наукова бібліотека

Налічує 8861 прим. політичної, історичної, краєзнавчої, дослідни-

цької літератури. Серед видань дореволюційного періоду найціннішими є:

“Записки Одесского общества истории древностей”, “Известия Таврической

ученой архивной комиссии”, “Известия археологической комиссии”, “За-

писки Одесского археологического общества”, “Энциклопедия” Брокгауза

и Ефрона, “Еврейская энциклопедия”, дореволюційні путівники по Криму,

унікальна література з історії Кримського ханства, книга І. М. Муравйова-

Апостола “Путешествие по Тавриде в 1820 г.”.

бібліографія

Бахчисарайский музей. Чуфут-кале : путеводитель. – Симферополь :

Крым, 1970. – 126 с.

Бахчисарайский музей : путеводитель. – Симферополь : Таврия,

1972. – 72 с.

Бахчисарай : историко-архитектурный музей : фотоальбом. – К. : Мис-

тецтво, 1983. – 120 с.

Герцен А. Г. Салачик-Успенский монастирь : буклет / А. Г. Герцен,

Ю. М. Могаричев. – Симферополь : Таврида, 1991.

Малиновская Л. Н. Фонтан слез : буклет / Л. Н. Малиновская. – Сим-

ферополь : Таврида, 1991.

Малиновская Л. Н. Ханское кладбище (Мезарлык): буклет / Л. Н. Ма-

линовская. – Симферополь : Таврида, 1991.

Проблемы истории “пещерных городов” в Крыму : сб. науч. тр. – Сим-

ферополь : Таврия, 1992. – 372 с.

Янковский В. К. Каталог / В. К. Янковский ; Редотдел крымского ко-

митета по печати. – Симферополь, 1992. – 28 с.

101

Автономна Республіка Крим

Белый О. Б. Научный архив Л. И. Кая в Бахчисарайском государствен-

ном историко-культурном заповеднике / О. Б. Белый // История и археология

средневекового юго-западного Крыма. – Симферополь, 1993. – С. 239–246.

Герцен А. Г. Крепость драгоценностей. Кырк-Ор, Чуфут-кале / А. Г. Гер-

цен, Ю. М. Могаричев. – Симферополь : Таврия, 1993. – 402 с.

Могаричев Ю. М. Научный архив Е. В. Веймарна в Бахчисарайском

государственном историко-культурном заповеднике / Ю. М. Могаричев //

История и археология средневекового юго-западного Крыма. – Симферо-

поль, 1993. – С. 234–239.

Бахчисарайский историко-культурный заповедник : путеводитель. –

Симферополь : Таврия, 1995. – 64 с.

Музеи Таврической ученой архивной комиссии в Симферополе и

Бахчисарае // Непомнящий А. А. Музейное дело в Крыму и его старатели

(ХІХ – начало ХХ века) : биобиблиогр. исследование / А. А. Непомнящий. –

Симферополь, 2000. – С. 250–279.

О. Гайворонський

керченський історико-культурний заповідник

Підпорядкування: Кримська республиканська установа.

Міністерство культури і мистецтв АР Крим. Міністерство культури

і туризму України

Адреса: вул. Свердлова, 7, м. Керч, АР Крим, 98320

Tел./факс: (06561) 2-04-75

Е-mail: arhmuseum1826@rambler.ru

Транспорт: автобус 3, 5, 6, 19, 28 (зуп. “Музей”)

Час роботи: 8.30–17.30, вихідні дні – субота, неділя

Історична довідка

1826 р. – відкрито Керченський музей старожитностей з ініціати-

ви І. А. Стемпковського (1788–1832). Керченський Музей функціонує як

філіал Імператорського Ермітажу. Основу його колекції склало зібрання

Поля Дюбрюкса.

1835 р. – завершено спорудження будинку музею за проектом Джорд-

жіо Торічеллі на схилі гори Митридат у вигляді храму дорійського стилю.

1890-ті рр. – закінчується період курганних розкопок, що давали ба-

гаті знахідки (директори – К. Думберг, В. Шкорпил). Значну наукову діяль-

ність музею відображено в 15 щорічних звітах В. Шкорпила про розкопки в

Керчі й на Таманському півострові.

1922 р. – музею передано один із кращих будинків у місті – приватний

особняк відомого тютюнового фабриканта П. Месаксуди, пам’ятник архі-

тектури XIX ст. У музеї виділяється невеликий художній відділ.

1923 р. – відновилися археологічні дослідження Керченського музею.

1924 р. – створено краєзнавчий відділ, порушено питання про само-

стійний музей місцевого краю.

1930-ті рр. – розпочався важливий етап у розвитку античної археології

Північного Причорномор’я – систематичні, планомірні й широкомасштабні

Архівні установи України

102

дослідження так званих малих міст Боспору – Тиритаки (1932), Мирмекія

(1934), Нимфея (1933). На Мирмекії (1934) створено Боспорську експеди-

цію Інституту історії матеріальної культури АН СРСР, яку очолив В. Ф. Гай-

дукевич. Сформовано радянську школу антикознавства.

1941–1945 рр. – колосальні втрати поніс Керченський музей у роки Ве-

ликої Вітчизняної війни. Архів і фондову документацію було втрачено.

1945 р. – музей відкрив двері для відвідувачів, відкрито виставку ар-

хеологічних фондів.

1960-ті рр. – створено експозиції з історії Другої світової війни.

1987 р. – створено Керченський державний історико-культурний заповід-

ник на базі фондових колекції Керченського історико-археологічного музею й

пам’яток археології, історії, що увійшли в заповідну зону Керчі.

Структура заповідника: Історико-археологічний музей; Музей історії

оборони Аджимушкайських каменоломень; Музей історії Ельтигенського

десанту; Картинна галерея; Мелек-Чесменский курган; Царський курган;

Фортеця Керч. На його балансі знаходяться античні городища: Пантикапей,

Мирмекій, Нимфей, Тиритака, Порфмій, Парфеній, Заміська садиба, Склеп

Деметри тощо.

Обсяг фондів

бл. 200 тис. од. зб. музейних предметів

8836 од. зб. друкованих видань (ХІХ–ХХ ст.)

10071 од. зб. документів (ХІХ–ХХ ст.)

понад 2 тис. од. зб. лапідарної колекції

4664 од. зб. фотодокументів

бл. 24 тис. од. зб. негативів

Анотація складу фондів

Особисті документи й документи офіційних установ і друковані ви-

дання зберігаються в архіві, бібліотеці й колекціях “Друковані видання”

і “Документи”. Фондові колекції зберігають матеріали, що мають відно-

шення до найважливіших подій у Керчі й на Керченському півострові XIX–

XX ст.

Архів заповідника почав формуватися в XIX ст. Тут зберігалися звіти

про археологічні розкопки на територій Керчі, описи предметів, каталоги

музею й інші документи. Найцініші документи з архіву керченського му-

зею в 1942 р. вивезено в Армавір, де вони загинули. Після війни в архіві

музею знову почали комплектуватися документи й матеріали, пов’язані

з діяльністю музею. Нині архів заповідника має 10 описів: оп. 1: Історич-

ний відділ; оп. 2: Відділ фондів; оп. 3: Відділ війни; оп. 4: Аджимушкай-

ський відділ; оп. 5: Відділ археології; оп. 6: Загальний відділ; оп. 7: Відділ

охорони пам’ятників; оп. 8: Художній відділ; оп. 9: Наукова частина; оп. 10:

Спецзберігання.

До описів 1, 3, 4, 5, 8 включено справи відповідно до профілів від-

ділів: положення про відділ, ТЗП експозиції або тимчасових виставок, те-

матичні розробки й екскурсійні розповіді, матеріали експедицій, рукописи

повідомлень і статей, не опублікованих або виданих в газетах, журналах.

В описі 2 зосереджено фондову документацію: накази і розпорядження по

фондах, акти приймання й видавання, колекційні описи, звіти про архео-