Артамонова С., Майстренко А., Одинока Л., Романовський Р. (упоряд.). Архівні установи України. Том 2. Наукові установи, музеї, бібліотеки

Подождите немного. Документ загружается.

Національна академія наук України

лопедія природознавства “Природнича історія” Плінія Старшого, видана у

1548 р. (палеотип) і 1779 р. у 37 книгах; прижиттєві видання всесвітньові-

домих природознавців К. Геснера, Ю. Йонстона, Б. Фонтенеля, К. Ліннея,

Ж.-Г. Брюгієра, книги Ж.-Б. Ламарка, Н. Поди, Г. В. Добеля та багато інших,

виданих до 1800 р.

Науково-природничі періодичні видання охоплюють період від 1820 р.

до наших днів. У НБ знаходиться великий фонд картографічних матеріалів.

Більшість їх охоплює територію Галичини і висвітлює політико-адміністра-

тивний устрій регіону у різний історичний час.

Збірка рукописних матеріалів (авторських оригіналів) охоплює період

від 1819 до 1939 рр. Серед цих матеріалів історичну цінність має архів ро-

дини Дідушицьких. Є авторські рукописні праці, наукові статті, реферати

геолога Л. Цейшнера, зоолога Е. Шауера, природознавців М. та Я. Ломниць-

ких, Ю. Тайсера, лісовода Ф. Вишомирського та ін. Чималу цінність мають

“Sprawozdania Muzeum” (1900–1937), звіти і листування Товариства охоро-

ни природи (1930–1940), Статут, програма і звіти ентомологічного товарис-

тва Галичини, книги відвідувачів музею з 1871 р.

Наукова бібліотека зберігає значну кількість дипломів, грамот та ін-

ших відзнак, якими були нагороджені В. Дідушицький (з 1856) і музей за

громадську і наукову діяльність, за досягнення і успіхи у всесвітніх і регіо-

нальних виставках.

Починаючи з 1863 р. бібліотека музею комплектується виключно при-

родничою літературою і станом на цей час основний фонд складає понад

70 тис. прим. видань, багато з них з автографами та маргіналіями.

Обмінний фонд наукової бібліотеки, започаткований засновником му-

зею, налічує 5043 прим.

обліково-довідковий апарат

Номенклатура справ

О. Вовк

одеський археологічний музей

Підпорядкування: Національна академія наук України

Адреса: вул. Ланжеронівська, 4, м. Одеса, 65026

Тел.: (048) 722-01-71, 722-63-02

E-mail: arhaeology@farlep.net

Веб-сайт: www.archaeology.odessa.ua

Транспорт: тролейбус 1, 4, 5, 9, 10,

маршрутне таксі 175, 145, 210, 9, 137, 223

Час роботи: 10.00–17.00, вихідний день – понеділок

Історична довідка

1825 р. – створено Одеський археологічний музей. Його відкриттю

передувала низка археологічних знахідок у Північному Причорномор’ї та

перші наукові спроби їх інтерпретувати. Серед перших учених були І. По-

тоцький, П. Паллас, Е. Келлер та ін. Велику увагу збереженню надбання

приділяли місцеві чиновники – керівники міста та краю: А. Є. Рішельє,

Архівні установи України

О. Ф. Ланжерон, М. С. Воронцов. Серед них у першу чергу слід відзначити

І. А. Стемпковського та І. П. Бларамберга. І. Стемпковський обґрунтував

необхідність створення спеціального музею, а І. П. Бларамберг передав міс-

цевій владі свою колекцію раритетів: монети, написи, книги, речі з Старо-

давнього Єгипту та ін. М. С. Воронцов звернувся до царя і його клопотання

щодо створення музею в Одесі було схвалено. 9 (21) серпня в Одесі від-

крився музей, директором якого став І. П. Бларамберг, який був людиною

щирою, мав багато знайомих, у т. ч. О. С. Пушкіна.

1839 р. – другим етапом діяльності музею стало заснування Одесь-

кого товариства історії та старожитностей. Біля його витоків стояли

А. С. Стурдза, Д. М. Княжевіч, А. Я. Фабр, М. М. Кіріаков, М. Н. Мур-

закевич. Чотири перші з різноманітних причин відійшли від діяльності,

а п’ятий – М. Н. Мурзакевич пов’язав свою долю і з товариством, і музеєм

протягом 44 років. Товариство створило свій музей, для якого відбудували

спеціальну споруду.

1858 р. – зусиллями М. Н. Мурзакевича обидва музеї об`єдналися. Це

були роки розвитку наук про старожитності. Почалися розкопки, які велися

на терені сучасних Молдови, півдня України, Криму. У 1873 р. це право

було розповсюджено на Чорноморське узбережжя Кавказу. Виявлені речі

надходили до музею, його колекції поповнювали також численні подарунки

членів товариства, його друзів-аматорів, завдяки купівлі у приватних осіб.

Серед численних меценатів музею XIX ст. – поч. XX ст. були М. С. Ворон-

цов, Т. П. Юзефович, І. І. Курис, А. Л. Бертье-Делагард, А. А. Маврокорда-

то. Розкопки та суто музейна діяльність поєднувались з охороною пам’яток:

Ески-Кримською мечеттю, Судакською та Аккерманською фортецями, Ме-

лек-Чесменським курганом, здійснювався нагляд за музеєм у м. Феодосії,

де особливу активність проявляв видатний художник І. К. Айвазовський.

1872 р. – музею надано право іменуватися Імператорським. Найваж-

ливішою сторінкою його історії слід вважати видання 33 томів “Записок

Одеского общества истории и древностей”, які не втратили своєї актуаль-

ності й до теперішніх часів. Наукова слава музею ширилася по всій Росії

та Європі. В ньому працювали (або співпрацювали) найвідоміші вчені того

часу: Ф. К. Брун, П. В. Беккер, Н. П. Кондаков, Ф. І. Успенський, В. Н. Юр-

гевіч, Е. Міннс (Велика Британія), Р. Фуртвенглер (Німеччина) та ін.

Товариство, якому належав музей, намагалось для його підтримки

приймати в свої члени знаних осіб – політиків, учених, меценатів. Його

членами були усі Великі князі Російської імперії, імператор Бразилії, воє-

води Сербії та ін. Його віце-президентом деякий час був видатний хірург

М. І. Пирогов. До нього прийнято славнозвісного лікаря Р. Коха (Німеччи-

на). Серед меценатів слід відзначити Г. Г. Маразлі, якому належить ініціати-

ва будівництва нової будівлі музею. Він надав свої кошти, спільно з міською

думою, і в 1883 р. музей було відкрито (архітектор Ф. Гонсіоровський).

1920 р. – Музей, як невід`ємна частина Товариства, існував до пере-

дачі його державі. Із заснуванням Одеської комісії краєзнавства (її голо-

вою був С. С. Дложевський – директор музею) справи пішли вгору. Поча-

лися стаціонарні розкопки (Усатово, Ольвія). Велику роль в них відіграв

М. Ф. Болтенко.

1930-ті рр. – проводились розкопки на о. Березань, Сабатинівці, Луза-

нівці та інших місцях.

Національна академія наук України

1941 р. – колекції вимушено залишились в Одесі (крім золотих речей),

і музей продовжував працювати. Після визволення міста від німецько-ру-

мунських загарбників він почав відроджуватись.

1945 р. – відбулась перша експедиція на Березань, потім експозиція

почала збільшуватись за рахунок робіт на античних пам’ятках на морському

узбережжі, розкопок курганів, вивчення трипільських пам’яток.

1950–1960-ті рр. – до музею надійшли великі колекції з палеолі-

тичних стоянок, пам’яток черняхівської культури, слов’янських поселень

з Подністров’я, унікальний Інгульський скарб доби бронзи. Особливу увагу

приділено вивченню античних пам’яток Нижнього Подністров’я. Почались

систематичні розкопки стародавньої Тіри (І. Б. Клейман) та середньовічного

Білгорода (А. А. Кравченко). 1957 р. проводяться дослідження городища Ні-

коній у с. Роксолани (М. С. Синицин, Н. М. Секерська, А. Г. Загінайло) та ін.

поселень цієї доби – Ніколаївка, Надліманське (А. І. Мелюкова, Г. А. Дзис-

Райко). 1959 р. на базі музею створено Одеське археологічне товариство

(кер. М. С. Синицин, П. О. Каришковський, С. Б. Охотніков). Спільно з ін-

шими установами, зокрема з Інститутом археології Академії наук, велись

значні новобудівельні експедиції (Н. М. Шмаглій, І. Т. Черняков, Л. В. Суб-

ботін). Розкопано сотні курганів, увесь матеріал з котрих надійшов до му-

зею. Проводились розкопки мезолітичної стоянки (В. Н. Станко), бага-

тошарового городища біля с. Орловка (Р. Д. Бондарь), поселення Усатово

(Є. Ф. Патокова).

1971 р. – музей передано в систему Академії наук УРСР. Продовжува-

лись розкопки відомих пам’яток, почались дослідження нових. Це – грець-

кі поселення архаїчного часу на березі Дністра (С. Б. Охотніков), пізньої

бронзи (В. П. Ванчугов), римської доби (О. Є. Малюкевич), некрополя Ні-

конія (І. В. Бруяко), античного поселення Кошари (Є. Ф. Редіна), унікальна

пам’ятка енеоліту Маяки (В. Г. Петренко), гідроархеологічні дослідження

на о. Зміїному (С. Б. Охотніков). В останні роки співпраця з іноземними

вченими дала змогу організувати низку експедицій – поселення доби брон-

зи-заліза у пониззі Дунаю (В. П. Ванчугов, І. В. Бруяко) разом з Румунією,

а також продовжувати старі (Кошари, Ніконій), в якій брали участь фахівці

з Польщі.

Збільшилася кількість друкованих наукових праць. Музей підтримує

зв’язки практично з усіма країнами Європи. Фахівці з Франції, Німеччи-

ни, Данії, Великої Британії, Болгарії, Румунії, Польщі щорічно працюють

з колекціями музею. Ведеться низка спільних наукових тем, розробляються

нові проекти виставок, конференцій.

Нині музей є науковою установою, яка має свої специфічні риси. Екс-

позиція побудована за хронологічно-територіальним принципом і охоплює

епохи палеоліту, енеоліту, доби бронзи, скіфо-античний період, середньовіч-

чя. Особливої уваги заслуговують античні зали, повністю переобладані та

відремонтовані при підтримці Фонду А. Левентіса (Кіпр). У спеціальних за-

лах розташовані “Золота кладова” – найбільша в Україні колекція пам’яток

Стародавнього Єгипту.

обсяг фондів

понад 170 тис. од. зб. музейних предметів

понад 1200 од. зб. документів з паперовими носіями (1836–2002)

Архівні установи України

анотація складу фондів

Науковий архів музею має такі документи: “Керчинскія древности

(рисунки древностей, найденных в Городъ, рисовал А. Яворский)” (1836),

“Альбом рисунков Одесского Общества древностей (художник К. Бассоли)”

(1840). Останній взятий на облік документ – “Дневник Белгород-Тирской

экспедиции за 2002 г.” (2003).

До складу документів наукового архіву входять: документація про

розкопки та розвідки, починаючи з 1905 р.; авторські рукописи; колекційні

описи експонатів музею; допоміжна картотека на 90 тис. од.; альбоми ма-

люнків експонатів музею; плани та креслення з розкопок (великоформатні);

мапи географічні та історичні; планові наукові праці; особисті архіви; руко-

писи видань музею; документи, що стосуються історії музею та Одеського

археологічного товариства.

обліково-довідковий апарат

Наукові каталоги

Інвентарні книги

Допоміжна картотека

Спеціалізована бібліотека

Засновано разом з музеєм у 1825 р., налічує бл. 30 тис. томів фахової

літератури. Серед них – повна збірка “Записок Одесского общества истории

и древностей” (т. І–ХХІІІ.), рідкісні видання стародавніх та середньовіч-

них письменників XVII–XVIII ст. Наприклад книга А. Олеарія “Relations du

voyge a’Adam Olearius en Moskovie, Tartarie et Perse” (Париж, 1679); праця

Іосифа Флавія “Іудейська війна” (1735); “Євангеліе” грец. мовою у мета-

левій оправі (1731); комплекти першої одеської газети “Одесский вестник”

(1829–1832).

Бібліографія

Брун Ф. Одесское общество истории и древностей, его записки и ар-

хеологические собрания / Ф. Брун. – Одесса, 1870.

Юргевич В. Н. Об археологических розысканиях и открытиях в Юж-

ной России, предшествовавших учреждению Одесского общества истории

и древностей / В. Н. Юргевич // Записки Императорского Одесского обще-

ства истории и древностей. – 1888. – Т. 14. – С. 27–51.

Юргевич В. Н. Краткий очерк деятельности Императорского Одесско-

го общества истории и древностей / В. Н. Юргевич // Записки Императорс-

кого Одесского общества истории и древностей. – 1888. – Т. 14. – С. 52–58.

Императорское Одесское общество истории и древностей / [Варне-

ке Б.] // Журнал Министерства народного просвещения. – 1914, декабрь :

“Современная летопись”. – С. 47–61.

Menzel Th. Archäologischen Museum in Odessa / Menzel Th. // Archäolo-

gischen Anzeiger. – 1925. – Heft 1/2.

Болтенко М. Одесский историко-археологический музей / М. Болтен-

ко // Новый Восток. – 1926. – № 15. – С. 364–366.

Дложевський С. С. Одеський державний історично-археологічний

музей / С. С. Дложевський. – К., 1927. – 19 с.

Національна академія наук України

Есипенко А. Л. Один из старейших музеев Советской Украины /

А. Л. Есипенко // Материалы по археологии Северного Причерноморья. –

Одесса, 1957. – Вып.1. – С. 105–114.

Славін Л. Створення Одеського археологічного товариства / Л. Сла-

він // З досвіду роботи музеїв УРСР. – К., 1961. – С. 101–106.

Дзис-Райко Г. А. 150 лет Одесскому археологическому музею /

Г. А. Дзис-Райко // Материалы по археологии Северного Причерноморья. –

К., 1976. – Вып. 8 – С. 5–15.

Одесский археологический музей : [альбом]. – К., 1983.

Смирнов И. А. VI Археологический съезд в Одессе / И. А. Смир-

нов // Памятники древней истории Северо-Западного Причерноморья. – К.,

1985. – С. 92–96.

150 лет Одесскому обществу истории и древностей. 1839–1988 : тез.

докл. – Одесса, 1989. – 52 с.

Охотников С. Б. Одесский археологический музей АН УССР /

С. Б. Охотников // Вестн. древней истории. – 1991. – № 2. – С. 247–251.

Охотников С. Б. Люди, даты, юбилеи : (хроника музея и общества) /

С. Б. Охотников // Древнее Причерноморье. – Одесса, 1994. – С. 5–8.

Ochotnikov S. B. The Odessa Museum of Archaeology / S. B. Ochotnikov //

Ancient Civilisations from Scithia to Siberia. An International Jornal of Com-

parative Studies in History and Archaeologe. – 1994. – V. 1, № 1. – P. 57–58.

Greek and Cipriote Antiquites in the Archaeological Museum of Odessa /

Chef. Editor V. Carageorgis, V.P. Vanchugov. – Nicosia, 2001.

Тункина И. В. Русская наука о классических древностях юга России

(XVIII – середина XIX в.) / И. В. Тункина. – СПб., 2002. – С. 104–143, 215–

220, 256–290, 393–416.

Тарасенко Н. А. Египетские папирусы Одесского археологического

музея НАН Украины: история, исследование и перспективы реконструк-

ции / Н. А. Тарасенко // Исследования, консервация и реставрация руко-

писных и печатных памятников Востока : Первая Междунар. науч.-практ.

конф., 17–19 апр. 2007 г. / Федер. агенство по культуре и кинематографии

и др. – М. : Рудомино, 2007. – С. 207–218.

С. Охотніков

Архівні установи України

Центральний музей Тавриди

Підпорядкування: Кримська республіканська установа.

Міністерство культури і мистецтв АР Крим. Міністерство культури

і туризму України

Адреса: вул. Гоголя, 14, м. Сімферополь, АР Крим, 95011

Тел.: (0652) 25-25-11, 60-05-39

Транспорт: тролейбус 5, маршрутне таксі 4, 101 (зуп. “пл. Леніна”)

Час роботи: 9.00–17.00, вихідний день – вівторок

Історична довідка

1921 р. – створено шляхом поєднання колекцій Музею старожитнос-

тей Таврійської вченої архівной комісії (засновано в 1887) та природни-

чо-історичного музею Таврійського губернського земства (відкрито 1899).

У тому ж році музею передано унікальну бібліотеку “Таврика” (бл. 6 тис.

прим. з історії, археології, нумізматики Криму).

1930-ті рр. – Центральний краєзнавчий музей Кримської АРСР.

1936 р. – з художнього відділу виділено картинну галерею (тепер Сім-

феропольський художній музей).

Післявоєнні роки – музей мав назву Кримський краєзнавчий музей.

2007 р. – Кримська республіканська установа “Центральний музей

Тавриди”.

У структурі музею два філіали: Алуштинський краєзнавчий музей та

Кримський етнографічний музей, сім відділів та бібліотека “Таврика”.

Обсяг фондів

627 од. зб. документів з паперовими носіями (1800–1994)

Анотація складу фондів

Архівні документи зберігаються у відділі фондів музею:

Фонд Х. Х. Стевена (1781–1863) – першого директора Нікітського

ботанічного саду (1800–1865), включає біографічні матеріали, матеріали

до статей шведською, німецькою та французькою мовами, листування, ма-

теріали, що відображають майнові відносини;

Фонд П. І. Кеппена (1793–1864) – академіка, який зробив внесок у роз-

виток географії, статистики, етнографії, археології, філології та бібліографії

(1830–1864), містить матеріали про ревізії державного майна Таврійської

губернії, розвиток виноробства, з історії Криму, матеріали до складання то-

пографічної карти, про метеорологію Таврійської губернії, листування.

АвТОнОмнА республІкА крим

Автономна Республіка Крим

Фонд А. Л. Бертьє-Делагарда (1842–1920) – ученого-нумізмата, ар-

хеолога, інженера (1804–1920) містить такі документи: біографічні матеріа-

ли, матеріали з наукової діяльності, рукописи наукових статей, листування,

плани, креслення, фотографії, негативи. До музею архів надійшов у 1927 р.

разом з бібліотекою Таврійського товариства історії, археології та етнографії.

Фонд Таврійської вченої архівної комісії (ТВАК, 1887–1922) включає:

списки членів ТВАК (1887–1929), документи ТВАК (1887–1923), списки та

анкети з обліку пам’яток, листування ТВАК з Імператорською археологіч-

ною комісією, з Таврійським губернатором.

Фонд Таврійського товариства історії, археології та етнографії (1923–

1930) має фотографії членів товариства, протоколи засідань, матеріали, під-

готовлені до друку, звіти товариства.

Фонд А. Медієва (1881–1912) – кримськотатарського громадсько-

політичного діяча, депутата Державної думи Російської імперії II скликання

(1901–1914) включає: документи, що стосуються службової та громадської

діяльності А. Медієва, листування, а також документи, які належали Сулей-

ману Усеіну Алимоллаєву.

Науковий архів музею (1921–1994 наприклад) містить наукові довід-

ки та статті співробітників музею, матеріали досліджень археологічних

пам’яток Криму (напр., розкопок Неаполя Скіфського), матеріали дослід-

жень рослинності Криму, історичні довідки на різні об’єкти.

Обліково-довідковий апарат

Книги надходжень

Інвентарні книги

Картотека

бібліографія

Черепанова Є. Архів А. Л. Бертьє-Делагарда / Є. Черепанова // Архіви

України. – 1966. – № 6. – С. 78–80.

Черепанова Е. Н. Архив А. Л. Бертье-Делагарда в Крымском област-

ном краеведческом музее / Е. Н. Черепанова // Археологические исследова-

ния средневекового Крыма. – К. : Наук. думка, 1968. – С. 205–212.

Араджиони М. А. О материалах Н. И. Репникова по этнографии ма-

риупольских греков в фондах Крымского республиканского краеведческо-

го музея / М. А. Араджиони // Крымский музей. – Симферополь, 1994. –

С. 82–89.

Храпунова Л. М. Архив Крымского краеведческого музея / Л. М. Хра-

пунова // Українське архівознавство : наук. доп. Всеукр. конф. (19–20

листоп. 1996) / Голов. архів. упр. при КМ України, УНДІАСД, Київ. ун-т

ім. Т. Шевченка, Спілка архівістів України. – 1997. – Ч. 1. – С. 183–184.

Непомнящий А. Историко-краеведческая деятельность А. Л. Бертье-

Делагарда (по новым архивным материалам) / А. Непомнящий // Наукові

записки : зб. праць молодих вчених та аспірантів / НАН України, Ін-т укр.

археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – К., 1999. – Т. 3. –

С. 180–191.

Музеи Таврической ученой архивной комиссии в Симферополе и

Бахчисарае // Непомнящий А. А. Музейное дело в Крыму и его старате-

Архівні установи України

ли (ХІХ – начало ХХ века) : биобиблиогр. исследование / А. А. Непомня-

щий. – Симферополь, 2000. – С. 250–279.

Филимонов С. Б. Хранители исторической памяти Крыма / С. Б. Фи-

лимонов. – Симферополь, 2004.

Л. Храпунова

Євпаторійський краєзнавчий музей

Підпорядкування: Міністерство культури і мистецтва АР Крим.

Міністерство культури і туризму України

Адреса: вул. Дувановська, 11, м. Євпаторія, АР Крим, 97416

Тел.: (06569) 626-81, 33-20

Факс: (06569) 627-27

Транспорт: трамвай 2, маршрутне таксі 9

Час роботи: 9.00–21.00 (червень-серпень, без вихідних); 9.00–17.00

(верес. – трав., вихідні дні – середа, суббота)

Історична довідка

1921 р. – засновано музей старовини у лютому.

1933 р. – Музей старовини перетворено у краєзнавчий.

1979–1987 рр. – відбулася капітальна реконструкція музею.

1988 р. – відкрито меморіальний зал та діораму “Євпаторійський де-

сант. 5 січ. 1942 року”, створену на замовлення міста.

1989 р. – відкрито етнографічну експозицію.

2000 р. – створено археологічний комплекс “Північно-Західне перед-

містя античного міста Керкінітиди”.

Обсяг фондів

36221 од. зб. документів (1795–2006)

4934 фотодокументів ( 1829–2006)

Анотація складу фондів

У фондовій колекції виділено групу зберігання “Документи”, руко-

писні та друковані оригінали якої відображають етапи світової історії та

історії Російської імперії, СРСР, України, Криму. Більша частина колекції

характеризує життя міста та його жителів ХVIII–XXI ст.

Найдавніший документ датовано 8 лютого 1795 р. – рукописне дору-

чення караїмським купцям другої гільдії. Окрему групу документів склада-

ють євпаторійські міські газети 1914–1980-х рр.

Зберігаются рукописні матеріали таких осіб: Л. О. Моісеєв (1882–

1945) – першовідкривач та дослідник античного міста Керкінітиди (сучасна

Євпаторія), завідував розкопками Херсонесу та Херсонеського музею ста-

ровини; С. І. Черкес (1876–1941) – лікар-педіатр, ініціатор створення у Єв-

паторії дитячого курорту; Г. Х. Бояджієв (1861–1845) – художник, викладач

мистецтв у гімназіях та школах міста, перший зберігач музею старовини

м. Євпаторії.

Фотодокументи характеризують життя Євпаторії протягом ХIХ–

ХХІ ст. Найдавніша фотографія датується 15 серпня 1877 р. – староста

Автономна Республіка Крим

Сімферопольської міської караїмської громади Шаул Езрович Бабаджан із

дружиною.

Обліково-довідковий аппарат

Інвентарні книги

Описи

Тематична картотека

база даних

Створено комп’ютерну базу даних фондових колекцій

наукова бібліотека

Налічує 9561 прим. краєзнавчої, історичної, етнографічної, природоз-

навчої літератури.

бібліографія

Чепурина П. Я. Евпаторийский музей / П. Я. Чепурина // Крым. – М.,

1926. – № 2. – С. 200.

Вестник музея : тем. выпуск к 75-летию Евпаторийского городского

краеведческого музея. – Евпатория : Крым. академия гуманит. наук, 1996. –

100 с.

Евпаторийский музей: краткий путеводитель. – Евпатория, 1998. – 4 с.

Учреждение музея в Евпатории // Непомнящий А. А. Музейное дело

в Крыму и его старатели (ХІХ – начало ХХ века) : биобиблиогр. исследова-

ние / А. А. Непомнящий. – Симферополь, 2000. – С. 285–287.

Вестник музея. – Симферополь : Рубинчук А. Ю., 2006. – Вып. 2. –

368 с.

Евпаторийский краеведческий музей : фотопутеводитель. – Симферо-

поль : Рубинчук А. Ю., 2006 – 16с.

Т. Приднєва

Феодосійський краєзнавчий музей

Підпорядкування: Міністерство культури і мистецтва АР Крим.

Міністерство культури і туризму України

Адреса: пр. Айвазовського, м. Феодосія, АР Крим, 1198100

Тел.: (06562) 3-09-06, 3-02-77, 3-25-98

Транспорт: автобус 2, 4 (зуп. “вул. Побєди”)

Час роботи: 9.00–17.00, вихідний день – вівторок

Історична довідка

1811 р. – музей старожитностей відкрито градоначальником м. Феодо-

сії С. М. Броневським.

1920-ті рр. – музей мав назву “археологічний”.

1940-і рр. – став краєзнавчим музеєм.

1988 р. – музей займає будинок колишнього готелю “Генуезький” –

пам’ятка архітектури кін. XIX – поч. XX ст.

Архівні установи України

Обсяг фондів

60 тис. од. зб. музейних предметів основного фонду

16715 од. зб. документів (80-ті рр. XIX – поч. XX ст.)

Анотація складу фондів

Документальний фонд має особисті документи громадян – автобіогра-

фії, свідоцтва про народження та смерть, щоденники, записні книжки, пох-

вальні грамоти, привітальні адреси, дипломи, почесні грамоти, матеріали

службової та громадської діяльності, метричні книги Феодосійських церков

(80-ті рр. XIX – поч. XX ст.)

Наявні листівки періоду революції, громадянської та Великої Вітчиз-

няної воєн, накази та постанови цього періоду, афіші, програми, запрошен-

ня з 1945 р.

Є рукописні книги, картографічні матеріали та плани, рукописи нау-

ково-краєзнавчих видань.

У фондах музею зберігається документальний фільм “Десант в бес-

смертие” – про події висадки десанту в Феодосію 29 груд. 1941 р.

Найдавніший рукописний документ – рукопис 1464 р. – “Свидетельство

о благородном происхождении” (арабською мовою). Сувій є юридичним доку-

ментом, що підтверджував приналежність певної особи Фатьми (гілка Саїда).

Зберігається рукопис книги відомого дослідника історії Криму

Н. Н. Мурзакевича “История генуэзских поселений в Крыму”, виданої

в Одесі 1837 р. До рукопису додано Портулан – рукописну копію карти Чор-

ного моря XIII ст., зняту венеціанцями з оригіналу, що зберігається в бібліо-

теці св. Марка. Є також рукопис Ф. І. Зибольда, феодосійського лісничого,

“Краткая характеристика Крымских казенных лесов” (поч. XX ст.).

У книгах відгуків відвідувачів музею є автографи М. П. Мусоргсько-

го (1878), М. та А. Цветаєвих, М. Волошина (1914) та ін.

Наявний газетний фонд поч. XIX – поч. XX ст.

Особисті архіви феодосійців XIX–XX ст.: Л. П. Коллі (1849–1917) –

головного хранителя музею (1900–1917), з 1903 р. – дійсного члена Імпера-

торського одеського товариства історії та старожитностей, з 1902 р. – члена

ТВАК, автора праць з історії середньовічної Кафи. Архів містить листу-

вання, грамоти і дипломи кін. XIX – поч. XX ст.; П. С. Котляревського

(1782–1851) – героя кавказьких воєн у 1796–1812 рр., генерал-лейтенанта;

О. М. Первушина (1905–1975) – генерал-майора, командувача 44-ї армії,

яка десантувалася в Феодосію під час Керченсько-Феодосійського десан-

ту 29 груд. 1941 р., архів якого зберігає листування з учасниками десанту,

спогади про десантну операцію; персоналії учасників Керченсько-Феодосій-

ського десанту, в яких відклалися документи та спогади.

Обліково-довідковий апарат

Книга надходжень

Головна інвентарна книга обліку експонатів

Інвентарна книга “Документи”

Картотеки:

інвентарна

довідкова