Андрющенко А. Економічна теорія

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 3. Процес суспільного виробництва, його фактори та фази

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

1. Що означає поняття «суспільне виробництво»?

2. Розкрийте взаємозв’язок між працею і виробництвом.

3. Розкрийте суть продуктивних сил та їх взаємозв’язок з виробничими відноси-

нами.

4. Охарактеризуйте вплив засобів праці на суспільне виробництво.

5. Охарактеризуйте фази суспільного виробництва.

6. Назвіть фактори виробництва і охарактеризуйте їх.

7. Розкрийте суть та роль людського капіталу, як одного з факторів суспільного

виробництва.

8. Дайте визначення виробничій функції та поясність її суть.

Контрольні тести

1. Суспільне виробництво — це:

а) сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил при-

роди з метою створення матеріальних і нематеріальних благ;

б) річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці;

в) комплекс галузей, що обслуговують основне виробництво;

г) свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи

інших благ з метою задоволення потреб людини.

2. Сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона викорис-

товує в процесі праці — це:

а) виробнича функція;

б) робоча сила;

в) нематеріальне виробництво;

г) праця.

3. Капітал як фактор виробництва –це :

а) гроші;

б) товари тривалого використання, вироблені для виробництва інших продук-

тів;

в) фінансовий капітал;

г) позичковий капітал.

4. В економічній науці виділяють слідуючі способи виробництва:

а) ручний, механізований, автоматизований, комп’ютеризований, інформати-

зований;

б) доіндустріальний, індустріальний, індустріально-аграрний, аграрно-інду-

стрі альний, постіндустріальний;

в) первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, кому-

ністичний;

г) всі відповіді не вірні.

Частина І. Вступ до економічної теорії

5. Машини, верстати, інструменти, за допомогою яких людина діє на природу:

а) предмети праці;

б) засоби праці;

в) продуктивні сили;

г) засоби виробництва.

6. Суспільне виробництво поділяють на три великі сфери:

а) сільське господарство, промисловість, соціальна сфера;

б) виробництво, розподіл, споживання;

в) основне виробництво, виробнича інфраструктура, соціальна інфраструк тура;

г) виробництво товарів, виробництво послуг, соціальну інфраструктуру.

7. Вкажіть правильну послідовність фаз суспільного виробництва:

а) виробництво, розподіл, обмін, споживання;

б) виробництво, обмін, розподіл, споживання;

в) виробництво, споживання, обмін, розподіл;

г) виробництво, споживання, розподіл, обмін.

8. Представники економічної школи марксизму відносили до факторів вироб-

ництва:

а) землю, капітал, науку;

б) землю, капітал, працю;

в) капітал, працю, інформацію;

г) землю, працю, науку.

9. Що не відноситься до основних факторів виробництва:

а) земля;

б) інформація;

в) капітал;

г) менеджмент.

10. Виробнича функція відображає:

а) залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максималь-

ним обсягом випуску продукції;

б) взаємозалежність виробничих відносин та продуктивних сил в процесі сус-

пільного виробництва;

в) взаємодію попиту, пропозиції та ціни на ринку досконалої конкуренції;

г) всі відповіді не вірні.

11. Економічна суперечність — це:

а) ознака, показник, на основі яких обґрунтовується оцінка сутності та якості

поступального розвитку економічної системи і передусім головної продук-

тивної сили — людини;

б) суттєве, закономірне відношення і взаємодія між протилежними сторонами

економічного явища чи процесу, внаслідок якої вона (суперечність) є їх ру-

шійною силою розвитку, а в гносеологічному аспекті — основою пізнання

сутності економічних законів та категорій;

в) відношення затрат ресурсів на виробництво певної кількості продукції до

кількості виробленої продукції;

Розділ 3. Процес суспільного виробництва, його фактори та фази

г) поступальний розвиток усієї економічної системи, кожного її елемента.

12. Перший історичний етап розвитку техніки:

а) автоматизація;

б) механізація;

в) хімізація;

г) інструменталізація.

13. Який із нижче перерахованих елементів національного доходу названий не

правильно:

а) доходи найманих працівників;

б) процентний дохід;

в) транспортний збір;

г) рентні доходи.

14. У народному господарстві ВНП у ринкових цінах збільшився на 9% порівняно

з попереднім роком. За цей час рівень цін зріс на 4%. Яким буде реальне зростання?

а) 4%;

б) 13%;

в) 9%;

г) 5%.

15. Валовий внутрішній продукт — це:

а) макроекономічний показник, який виражає ринкову сукупну вартість кін-

цевих товарів та послуг, які були вироблені в країні за визначений період

часу всіма виробниками;

б) макроекономічний показник, який виражає сукупну вартість кінцевих това-

рів та послуг, створених факторами виробництва, які є у власності громадян

даної країни не лише в межах цієї країни, а й за кордоном;

в) чистий дохід, виміряний в цінах факторів виробництва;

г) сукупність активів, які належать економічному суб’єкту.

Частина І. Вступ до економічної теорії

РОЗДІЛ 4.

ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ ТА ЕКОНОМІЧНІ

ІНТЕРЕСИ СУСПІЛЬСТВА

§ 1. Сутність потреб та особливості їх розвитку

Економічна наука, насамперед, вивчає економічні потреби та шляхи їх задово-

лення.

Потреби — це об’єктивні умови існування людини, які відображають нестатки в

чомусь, об’єктивно необхідному для підтримання життєдіяльності і розвитку організ-

му, людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому. Потреби перетворю-

ються на внутрішній стимул людської активності. Потреби динамічні та постійно змі-

нюються, на базі вже задоволених потреб виникають нові, що пов’язано із включенням

особи в різні сфери та форми діяльності, що відображено в законі зростання потреб.

Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви діяльності людей і утворю-

ють складну систему, яку можна структурувати за різними критеріями. У найзагаль-

нішому вигляді виділяють:

— біологічні потреби, зумовлені існуванням та розвитком людини як біологічної

істоти (їжа, одяг, житло тощо);

— соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини

(спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);

— духовні потреби (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).

Західна економічна наука приділяє багато уваги удосконалення класифікації

потреб, використовуючи свої дослідження в сферах маркетингу, менеджменту. Най-

більш відома — теорія ієрархії потреб Маслоу.

Згідно даної теорії всі людські потреби поділяються на первинні та вторинні, які

розташовуються у вигляді піраміди і включають в себе такі види потреб:

— фізіологічні потреби;

— безпека, захищеність;

— соціальні потреби;

— повага, визнання;

— саморозвиток, самореалізація.

Згідно з наведеною ієрархією потреб вищі запити людини не виступають на пер-

ший план доти, доки не будуть задоволені найнагальніші. Задоволення первинних

потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби,

які стають рушійною силою свідомої діяльності.

Всі потреби поділяються на економічні та соціальні.

Економічні потреби — це внутрішній мотив людини, що спонукає її до економіч-

ної діяльності з метою забезпечення власного добробуту і добробуту членів свого до-

могосподарства. В свою чергу, економічні потреби можуть розділятись на виробничі,

суспільні, особисті. При чому особисті потреби можуть бути розподілені на фізичні,

інтелектуальні, соціальні.

Соціальні потреби — різновид потреб людини, основне джерело її активності у

пізнавальній та практичній діяльності, який направлений на удосконалення людини,

її розумових, інтелектуальних та моральних якостей.

Розділ 4. Економічні потреби та економічні інтереси суспільства

За ступенем реалізації розрізняють абсолютні, дійсні, платоспроможні потреби.

Абсолютні потреби формуються відповідно до світового рівня розвитку виробни-

цтва і відбивають максимально досягнутий у світовій економіці рівень відтворення

здібностей людини.

Дійсні потреби — це ті потреби, що можуть бути задоволені при певному розвит-

ку виробництва.

Платоспроможні потреби — це ті, які людина може оплатити при наявному рівні

доходів.

У механізмі відтворення економічні та соціальні потреби взаємопов’язані та рів-

нозначні: економічні потреби відбивають відношення до праці і проявляються як не-

обхідність економії робочого часу; соціальні потреби стосуються потреб особистого

розвитку (необхідність самовдосконалення, самореалізації, творчої діяльності).

Виділяють три етапи розвитку потреб.

Перший етап — домінування матеріально-речових потреб. Даний етап тривав до

середини 50-х років ХХ ст.

Другий етап — розвиток соціальних потреб, або розвиток «економіки споживан-

ня». Даний етап тривав з середини 50-х років до 80-х років ХХ ст. В цей період почали

формуватись соціальні потреби на побутове обслуговування, на освіту, на медицину,

спорт, відпочинок (витрати на споживання продуктів харчування в структурі витрат

домогосподарств зменшились і становили: в США — 15%, в Західній Європі — 20%,

Японії — 27%).

Третій етап розпочався на початку 80-х років. Він характеризується зростанням

зацікавленості в задоволенні гуманітарних потреб, пов’язаних з творчістю, духовним

розвитком особистості. На даному етапі у структурі потреб відбуваються такі прин-

ципові зміни:

— перехід від домінування економічних суспільних потреб до соціальних;

— від задоволення елементарних потреб — до задоволення потреб на основі інди-

відуалізованого виробництва;

— від речової структури споживання до переважання в ній послуг гуманітарного

характеру, спрямованих на розвиток особистості.

Система економічних потреб є складною і постійно розвивається. Структура по-

треб, їхній обсяг, способи та рівень задоволення безперервно змінюються: модифіку-

ються, ускладнюються, вдосконалюються у процесі історичного розвитку людської

цивілізації.

Все те, що задовольняє людські потреби є благами. Благо — це матеріальні та не-

матеріальні цінності, що приносять людям користь, задоволення, радість; це засоби

задоволення людських потреб. Існує наступна класифікація благ (рис. 4.1).

Вільні блага — ті, які людина може отримати без матеріальних затрат, вони є в

достатній кількості в природі.

Економічні блага — ті, які вироблені самою людиною і на їх придбання необхідні

матеріальні затрати.

В свою чергу споживчі блага поділяють на блага довготривалого використання

та разові блага.

Інституційна різниця між споживчими та виробничими благами полягає в тому,

хто є їх кінцевим споживачем.

Частина І. Вступ до економічної теорії

Блага

За економ.

відношенням

За формою За суб’єктами

використання

За ступенем

готовності

За власністю

вільні

економічні

речові

послуги

виробничі

споживчі

ресурси

напівфабрикати

кінцеві продукти

приватні

суспільні

Рис. 4.1. Класифікація благ

§ 2. Економічний закон зростання потреб

Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний, мінливий характер.

Безперервний економічний та духовний прогрес суспільства неминуче зумов-

лює як кількісне, так і якісне зростання потреб. Виникнення нових потреб супровод-

жується постійним урізноманітненням, примноженням, збагаченням та ускладнен-

ням їхньої структури. Прагнення задовольнити зростаючі потреби є спонукальним

мотивом удосконалення економічної діяльності, нарощування виробництва еконо-

мічних благ та поліпшення їхніх якісних характеристик.

Однак зростання та розвиток потреб завжди випереджає можливості вироб-

ництва і не збігається з рівнем фактичного споживання. У цьому виявляється аван-

гардна роль потреб, що знайшла відображення в економічному законі зростання

потреб.

Закон зростання потреб — закон, який виражає внутрішньо необхідний, суттєвий

та сталий зв’язок між прогресом технологічного способу виробництва, еволюцією

всією системи суспільних відносин та кількісним зростанням, якісним удосконален-

ням і збагаченням потреб суспільства, зокрема розвитком сутнісних сил людини, ін-

дивідуальних, колективних та суспільних потреб (рис. 4.2).

Всезагальний економічний закон зростання потреб відбиває внутрішньо необхід-

ні, суттєві й сталі зв’язки між виробництвом та споживанням, потребами та існуючи-

ми можливостями їхнього задоволення.

Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою

економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу де-

далі нових і нових потреб.

Таким чином, потреби і виробництво перебувають у суперечливій залежності

взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули

до виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Склад-

ний механізм взаємодії потреб та виробництва забезпечує безперервність суспільно-

го відтворення.

Розділ 4. Економічні потреби та економічні інтереси суспільства

ВИРОБНИЦТВО —

доцільна діяльність

людей, спрямована на

задоволення їхніх потреб

ПОТРЕБИ — основний

спонукальний мотив

розвитку виробництва

Рис. 4.2. Взаємовплив потреб і виробництва

§ 3. Економічні інтереси та їх особливості

Визнані суспільством, соціальною групою, індивідами потреби стають інтересами.

Інтерес (від лат. мати важливе значення) — форма вияву потреби, усвідомлення

прагнення людини до задоволення її.

Економічні інтереси є сутнісною характеристикою рушійних сил формування та

розвитку економічних суб’єктів.

Економічні інтереси — усвідомлене прагнення економічних суб’єктів задоволь-

нити певні потреби, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської

діяльності.

Суб’єкти економічних інтересів — окремі індивіди, сім’ї, домогосподарства, ко-

лективи, групи людей, держава, суспільство в цілому.

Об’єкти економічних інтересів — економічні блага (товари, послуги, інформація

тощо).

Економічний інтерес — це реальний, зумовлений відносинами власності та прин-

ципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення дина-

мічних систем індивідуальних потреб. Саме через інтереси, як спонукальні мотиви,

й проявляються виробничі відносини. Тому інтереси розглядаються як рушійна сила

економічного прогресу. Існує наступна класифікація економічних інтересів:

— за суб’єктами інтересів: особистий, груповий, державний;

— за поширенням: національний, регіональний, відомчий, сімейний.

— за сферою дії: виробничий (пов’язаний з організацією виробництва), невироб-

ничий (пов’язаний із задоволенням особистих потреб члена суспільства);

— за демографічними групами: працюючих, вже не працюючих, ще не працюю-

чих, не бажаючих працювати;

Частина І. Вступ до економічної теорії

— відносно до виробничого процесу: власника, управлінця, найманого праців-

ника.

Суб’єкти економічних відносин є виразниками специфічних економічних інте-

ресів. У ринковій економіці:

— економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію корис-

ності благ з урахуванням існуючих цін та доходів;

— економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зни-

ження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції;

— економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в

цілому.

Водночас інтереси держави не тотожні суспільним інтересам, оскільки включа-

ють до свого складу інтереси державної бюрократії.

Розділ 4. Економічні потреби та економічні інтереси суспільства

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

1. Поясніть взаємозв’язок між потребами та суспільним виробництвом.

2. Розкрийте зміст закону зростання економічних потреб.

3. Чому суспільні інтереси стають рушійним механізмом економічного прогресу.

4. Проаналізуйте позитивні та негативні сторони економічного прогресу для роз-

витку сучасної цивілізації.

5. Як можна охарактеризувати національне багатство України.

6. Поясніть недоліки теорії ієрархії потреб Маслоу.

7. Поясніть виникнення екологічних проблем в умовах НТР.

Контрольні тести

1. Потреби, які можуть бути задоволені при певному рівні розвитку виробни-

цтва — це:

а) абсолютні потреби;

б) платоспроможні потреби;

в) дійсні потреби;

г) загальні потреби.

2. Економічні інтереси — це:

а) ознака, показник, на основі яких обґрунтовується оцінка сутності та якості

поступального розвитку економічної системи і, передусім, головної продук-

тивної сили — людини;

б) суттєве, закономірне відношення і взаємодія між протилежними сторонами

економічного явища чи процесу, внаслідок якої вона (суперечність) є їх ру-

шійною силою розвитку, а в гносеологічному аспекті — основою пізнання

сутності економічних законів та категорій;

в) категорія, що виражає об’єктивно зумовлені матеріальні (економічні) потре-

би людей, класів, суспільства;

г) макроекономічний показник, який виражає ринкову сукупну вартість кін-

цевих товарів та послуг, які були вироблені в країні за визначений період

часу всіма виробниками.

3. До фізіологічних потреб відносять;

а) потреба у самовираженні;

б) потреба у повазі;

в) потреба у їжі;

г) потреба у спілкуванні.

4. Матеріальні потреби — це:

а) бажання людей, щоб їх поважали і розуміли;

б) бажання людей мати визнання;

в) бажання людей придбати та спожити продукти, які є для них корисними;

г) бажання людей розкрити свої здібності.

Частина І. Вступ до економічної теорії

5. Категорія, що виражає об’єктивно зумовлені матеріальні (економічні) потреби

людей, класів, суспільства — це:

а) блага;

б) економічний прогрес;

в) економічні інтереси;

г) абсолютні потреби.

6. Які економічні системи вивчає економічна теорія?

а) тільки ринкову економіку;

б) економічні системи, засновані на суспільній власності;

в) всі економічні системи на всіх етапах розвитку;

г) змішану економічну систему.

7. Вільні блага — це:

а) ті, що дешеві;

б) тих, що багато;

в) ті, які не вимагають затрат на придбання;

г) ті, що знаходяться в повітрі.