Афонін Е.А., Бандурка О.М., Мартинов А.Ю Соціальні цикли: історико-соціологічний підхід

Подождите немного. Документ загружается.

-331-

глядає як великий історичний розкол, який можна порів-

няти лише з часом переходу від варварства до цивілізації. З

кожною зміною виникає потреба в нових знаннях.

Прогностика стає наукою, предметом якої є дослід-

ження закономірностей і способів прогнозування. В міру

того, як соціальні суб’єкти пізнають механізми соціально-

го розвитку, закономірно посилюється

їхнє втручання в ці

процеси, спроба їх планувати, спрямовувати в потрібному

напрямку. Прогнозні періоди охоплюють прогнози-попе-

редження, короткотермінові прогнози до 5 років, середньо-

термінові до 30 років, тривалі більше. Точність прогнозу

залежить від реалізації умов, покладених в його обґрунту-

вання. Прогноз не дає можливості уникнути майбутньо-

го. Хоча більше немає соціальних

проектів, орієнтованих

на спільне майбутнє (розвиваються паралельно різні під-

ходи щодо глобалізації), майбутнє розглядається як від-

крита можливість. У цьому контексті прогноз це насправді

ймовірне твердження про стан певного явища в майбут-

ньому. Йому властива, звичайно, певна міфологічність.

Міф завжди належить до подій минулого, але значен-

ня міфу полягає в тому

, що події, що мали місце в певний

момент часу, існують за межами часу. Міф пояснює рівною

мірою як минуле, так і теперішнє й майбутнє. Грузинський

філософ М. Мамардашвілі наголошував, що час, як і свідо-

мість, не є наперед заданими. Майбутнє може бути визна-

ченим, а може й не бути, що

радикально змінює не лише

уявлення про час, а й про наукову картину світу.

Властивість психіки людини випереджати події зов-

нішнього світу є однією з найефективніших стратегій при-

стосування до соціального середовища. Подібно до цього й

-332-

соціальне прогнозування здійснюється з метою оптималь-

ного впливу на прогнозоване явище. Приклад уникнення

прогнозу, який сам собою виповнюється: капіталізм у його

ліберально-демократичній формі спромігся уникнути

найбільш небезпечного для нього моменту розвитку, подо-

лати загрозу пролетарського повстання, розпорошити со-

ціальний прошарок найманих працівників на різні страти

та кластери відповідно до удосконалення

розподілу праці

та ціннісно-нормативних орієнтацій. Якщо подія визнаєть-

ся реальною, то вона має і реальні наслідки.

Загалом циклічна парадигма як концептуальна та

методологічна основа історичної соціології може бути ко-

рисною для розробки методів прогнозування, які були б

адекватними сучасним викликам. Адже циклічність під-

дається кількісному виміру, що й дає

можливість прогно-

зувати тенденції суспільного розвитку. Фактично це є нор-

мативний прогноз бажаного стану, який має формуватись

на засадах певних норм та ідеалів з визначенням можливих

шляхів і строків досягнення цих бажаних станів. Цим пла-

нуванням займається соціальна інженерія.

Прогностичні дослідження інтенсивно розвиваються

у парадигмі транзитології. Перехідний стан не лише окре

мих національно-державних утворень, а й багатьох світо-

вих цивілізацій і людства взагалі, стимулює особливу ува-

гу до різних факторів соціальної інженерії, конструювання

політичних інститутів, рецепції принципів правових сис-

тем розвинутих демократичних країн, формування нового

типу культури на фундаменті західного набору цінностей

і пріоритетів, переосмислення традицій та історії народів.

На

справді парадигма транзитології пов’язує глобальні

-333-

світові, довготривалі тенденції розвитку та певні локаль-

ні процеси. Чим більш складним стає сучасне суспільство

у своєму глобальному вимірі, чим більш гострі проблеми

постають перед людством, тим більш нагальною стає пот-

реба кращого бачення перспективи. Цей чинник стимулює

появу низки прогнозів. Загальним стає визнання того, що

майбутнє слід не лише передбачати

, а й створювати.

Оголошені несприятливі прогнози мають підвищену

ймовірність для самореалізації. При цьому слід пам’ятати,

що точні науки розглядають як близькі до неможливості

здійснитись у нашому земному масштабі події, близькі

у порядку 10 в 15 ступені. В індійській філософській тра-

диції, репрезентованій циклічною парадигмою розвитку,

епоха Калі Юга, в яку ми

живемо в останні тисячоліття,

триватиме ще тривалий час. Адже в описі безмежності

часу індійські мислителі кажуть про «день творця Брах-

ми», що дорівнює 432 мільйонам людських років. Оскільки

цикли творіння і розпаду не мають початку, вони зміню-

ються подібно до колеса часу

376

Тим самим лінійний та циклічний підходи до аналізу,

осмислення і тлумачення соціально-історичного часу, які

суттєво впливають на епістемологію моделей соціальної

реальності, лишають відкритим питання про час «Х», коли

нинішні земля і небо мають змінитись на щось принципо-

во інше. Поки що раціоналістично налаштовані соціальні

мислителі закликають маси не лише

бунтувати, а й жити

сьогоднішнім днем і, сподіваючись на краще, готуватись

до гіршого.

376

Чаттерджи С., Датта Д. Индийская философия. Пер. с англ. — М.,

1994. — С.36-37.

-334-

Отже, певне заспокоєння у масовій свідомості підсвідо-

мих страхів «кінця історії» спонукає до висвітлення деяких

футурологічних сценаріїв більш менш близької глобальної

перспективи. Зокрема, йтиметься про гіпотетичні тенден-

ції розвитку соціальної глобалізації, нову роль індивіда як

суб’єкта та об’єкта глобальних соціально-історичних про-

цесів.

Звичайно, ще з часу виникнення соціології

як науки,

тобто з ХІХ ст., вчені казали про єдиний світовий простір,

створений цивілізацією ринкового обміну. При цьому іс-

торики звертали увагу на об’єктивні соціально-економічні

та культурно-політичні процеси. Наприклад, поява ткаць-

кого станку в Англії привела до розорення мільйонів тка-

чів у Індії, а Велика французька революція

фактично від-

крила сучасну історичну епоху. Як справедливо зазначає

І. Валлерстайн, «французька революція знаменує собою

вихід лібералізму на всесвітню політичну арену в якості

важливої ідеологічної течії»

377

Водночас, своєрідним мегасоціальним агентом цих

змін виступала західна цивілізація, яка через механізми

колоніального панування знищувала прояви розвитку ка-

піталізму в традиційних локальних цивілізаціях. При цьо-

му, на думку критиків західної моделі глобалізації, тенден-

ція до демодернізації, тобто знищення паростків модерну

та просвітництва у країнах, що не належать до вузького

кола «

обраних», котрі репрезентують так званий «золотий

мільярд», є на сучасному етапі домінуючою

378

. Зокрема, це

стосується інноваційних технологій, володіння якими на-

справді перепусткою до постіндустріальної цивілізації.

377

Валлерстайн И. После либерализма. — М., 2003. — С.94.

378

Панарин А. С. Искушение глобализмом. — М. — 2000. — С. 10.

-335-

Тому, говорячи про сучасний етап розвитку глобаль-

них тенденцій, більшість науковців погоджуються з дум-

кою, що з кожною новою зміною виникає потреба в нових

знаннях

379

. Тим самим науково-технічний прогрес пере-

творився на рушійну сили багатьох процесів соціальної

глобалізації. Але при цьому, наприклад, Світова органі-

зація торгівлі фактично змушує країни, що не належать

до «золотого мільярду», відмовлятись від власних наукових

розробок, завдяки чому вони назавжди відстають від про-

відних країн світу. Насамперед це стосується обмежених

можливостей для спілкування як у традиційних формах

швидкісного транспорту та зв’язку, так і через Інтернет.

Такий стан речей врешті приводить до штучного об-

меження глобального соціального простору. Внаслідок

цього виникають суттєві перешкоди для формування гло-

бальної спільноти. Перш за все, вони пов’язані з тим, що

на межі ХХІ ст

. фактично виник глобальний ринок, але ме-

гасуспільство ще не сформувалось. Водночас визначилась

тенденція до поступового перетворення трансатлантично-

го цивілізаційного ареалу на космополітичну цивілізацію

«нових кочівників». Соціальне буття цього нового світу

регулюватиметься через глобальну комп’ютерну мережу.

Кожен громадянин з дня свого народження ставатиме но-

мером у номенклатурі комп’ютера. Засобом

соціального

контролю стане електронне досьє на такого «космополіта».

Насамперед, воно фіксуватиме наявність грошей. Готів-

ка буде фактично скасована. Розподіл матеріальних благ

здійснюватиметься через так звану біокарту. Вона вижив-

лятиметься людині, після чого її місцеперебування можна

379

Тоффлер А. Футурошок. — Санкт-Петербург. — 1997. — С.114.

-336-

буде контролювати з супутника. Утопія Оруела набуде сво-

го реального втілення.

Проте поступовому поширенню тенденції формуван-

ня космополітичної універсальної цивілізації перешкоджа-

ють не лише природно-географічні фактори, на ролі яких

акцентував увагу, зокрема, Л. Гумільов, а й соціокультурні.

Насамперед вони стосуються архетипічної ролі світових

релігій у всесвітній історії. Наприклад, китайська культурна

традиція переконливо засвідчує факт асиміляції будь-яких

іноземних завойовників. Запорукою незмінності цього стану

є більш ніж мільярдне населення Китаю. При цьому

деста-

білізація єдності КНР за рахунок підтримки сепаратистських

тенденцій у перспективно конфліктних регіонах Сінцзяну

та Тибету, а також за рахунок соціальних протиріч між ба-

гатими приморськими регіонами та бідними серединними,

може спровокувати нестабільність в усій Євразії, яка з точки

зору З. Бжезинського є ключовою для підтримки геострате-

гічних імперативів глобального

американського лідерства.

Якщо ми перенесемо нашу увагу по інший бік Гіма-

лаїв, то в Індії, навпаки, перманентне протистояння між

мусульманськими завойовниками та завойованими інду-

сами вже шість віків перешкоджає асиміляції між релігій-

ними громадами. Врешті, на початку ХХІ ст. після того,

як Індія та Пакистан оволоділи ядерною зброєю, цей між-

цивілізаційний конфлікт фактично

вийшов на рівень по-

тенційного обміну ядерними ударами.

Найбільш радикально заперечує західну систему

цінностей, котра знає ціну всьому, але нічому не надає

цінності, мусульманська цивілізація. Вона водночас є

«конкурентом» для християнства в реалізації проекту гло-

-337-

бального, а не регіонального поширення віри

380

. Сучасний

іслам теж є продуктом глобалізації й епохи модерну. Як по-

казали події 11 вересня 2001 р., він успішно використовує

плоди західного технологічного прогресу.

Правда, при цьому християнство та іслам розпорошені

на різні конфесії. За цих обставин рух до екуменізму, який

в умовах глобалізації ставатиме провідною тенденцією

в духовній сфері, уповільнюється не

лише великими ам-

біціями духовних вождів, а й історичною традицією дифе-

ренційованого існування та служіння.

Осмислення історії ХХ ст. поступово позиціонує цей час

у системі координат всесвітньо-історичного процесу. Насам-

перед звертає на себе увагу досить загальна песимістична

характеристика сучасної соціальної реальності. Наприклад,

прогноз П. Сорокіна виглядає досить «сутінковим». Зокре-

ма

, він передбачав настання моральної та естетичної анар-

хії, ставлення до людини як до механізму, втрату морально-

го та інтелектуального консенсусу, хаос думок та вірувань,

підтримання соціального ладу лише за допомогою приму-

су та силової легітимації політичного права, виродження

свободи у порожні гасла маніпуляції масами, розпад сім’ї,

панування масової культури,

пониження якості життя та

загальних життєвих стандартів, наростання соціальної па-

тології, домінування апатії, втечі у приватне життя

381

У свою чергу, Е. Гідденс звертає увагу на додаткові фак-

тори, котрі підсилюють суб’єктивне відчуття ризику сучас-

ного буття. Зокрема, серед таких чинників він виділяє заго-

стрення відчуття загрози через послаблення магічного та

380

Nolte Ernst. Historische Existenz zwischen Anfang und Ende der Ge-

schichte. — München — 1998. — S.350.

381

там само. — С.140.

-338-

релігійного захисту, чітке усвідомлення небезпеки внаслі-

док більш високого рівня освіти, розуміння неминучості

криз у функціонуванні складних систем. Нам здається, що

благородна ідея про стабільний глобальний соціальний

розвиток, мету якого наполегливо пропагує Організація

Об’єднаних Націй, є нездійсненою в умовах глобального

трансформаційного періоду. Адже період змін різної якості

та спрямованості переживають

не лише посткомуністичні,

а й західні країни. У суспільній свідомості перших спри-

йняття світлого демократичного майбутнього все більше

нагадує так само міфологізоване уявлення темного тоталі-

тарного минулого про комуністичний ідеал. Водночас сус-

пільні інститути та соціальні цінності других фактично

опинились у стані критичного розвитку. При цьому кон-

курентна демократія вироджується

у праворадикальний

популізм, невидима рука вільного ринку все нахабніше за-

лазить до гаманців найбідніших. Внаслідок цього соціаль-

на держава на Заході поки що виживає за рахунок посилен-

ня нееквівалентності економічних зв’язків з народами, які

не належать до «золотого мільярду».

Водночас збільшення глобальної соціальної нерівності

між центром та периферією світ-системи

, одним з проявів

якої є виникнення кластерів нової бідності, насамперед,

на території колишнього СРСР, унеможливлює реалізацію

моделі «доганяючої модернізації». Боротьба за виживан-

ня підсилює соціал-дарвіністське уявлення щодо процесу

соціальної глобалізації. Внаслідок цього система демокра-

тичного політичного устрою, насамперед, у її західному

варіанті, переживає гостру кризу. Особливо відчутними

симптоми цього

явища стали після терактів 11 вересня

-339-

2001 р., коли в США, як шагренева шкіра, почала скорочу-

ватись громадська свобода

382

Тероризм як дитя свободи водночас є її вбивцею. У ць-

ому контексті в дискусіях щодо створення Міністерства

внутрішньої безпеки США проглядає тенденція до цен-

тралізації майже тотального контролю не лише за підоз-

рюваними вихідцями з мусульманських країн, як потен-

ційними терористами, а й за інакомисленням всередині

США. Адже з розширенням

сфери компетенції спецслужб

ще більш віртуальним стає політичний суверенітет біль-

шості, яка позбавляється демократичних механізмів кон-

тролю за таємними структурами влади. При цьому один

батьків-засновників Б. Франклін наголошував, що ті, хто

лякається свободи, не є достойними ні свободи, ні безпе-

ки.

Таким чином, підтверджується теза про відповідність

курсу та методів

здійснення внутрішньої та зовнішньої

політики держави, тобто силова міжнародна політика Спо-

лучених Штатів доповнюється відповідними внутрішніми

соціально-політичними механізмами масової маніпуляції.

У випадку із США, які реально є єдиною «демократичною

імперією» доби глобалізації, найбільш симптоматично

справджується теорія «помаху крила метелика», який по-

махом крилець у певному місці в певний час

може стиму-

лювати бурю.

У сфері міжнародних відносин ця тенденція найбільш

адекватно проявила себе, починаючи з часу розгортання

антитерористичної кампанії. У цьому контексті згадують-

382

Ralf Darendorf. Die Krisen der Demokratie. Ein Gespräch mit Antonio

Polito. — München. — 2002. — S.98.

-340-

ся слова Н. Макіавеллі, який попереджав, що війни почи-

нають, коли хочуть, а закінчують, коли можуть. Тому весь

цей невизначений час охороняти глобальну безпеку, насам-

перед Сполучених Штатів та створеного ними нового сві-

тового порядку, має різноманітна зброя, котра включатиме

Національну систему протиракетної оборони США. При

цьому, зважаючи на складність згаданого

проекту, рішен-

ня в його рамках прийматимуть комп’ютери. Тим самим

принципові питання виживання людства тепер залежа-

тимуть від гіпотетичних логічних помилок програмістів.

Тим самим у випадку реальної загрози весь процес вижи-

вання нагадуватиме гру в «руську рулетку».

Ще більш відчутними для світової економіки є життєві

цикли економічної системи США

383

. Процвітання амери-

канського бізнесу в 90-ті рр. ХХ ст. ґрунтувалось на сек-

торі інформаційних технологій. Проте у цьому випадку,

як з’ясувалось, було багато бухгалтерських маніпуляцій,

котрі влітку 2002 р. навіть дестабілізували курс долара та

вплинули на глобальний ринок акцій. Здається, що визна-

на Дж. Соросом аморальність ринкових механізмів де далі

більше стає абсолютною. Поки що спроби пошуку глобаль-

ного порятунку нагадують перестановку меблів на тону-

чому Тітаніку, що вже не може врятувати «Ноїв ковчег»

від загибелі. Водночас історичні завдання світу Модерну

зі створення гомогенної соціальної конструкції у вигляді

вселенського громадянського суспільства вступають у про-

тиріччя з бажанням забезпечити високий рівень життя

та

споживання насамперед для власних громадян, у тому

383

Jerry Mander, Edward Goldsmith. Schwarzbuch Globalisierung. Aus

Englischen — München — 2002. — S.516.