2009 сочинений по украинскому языку и литературе

Подождите немного. Документ загружается.

5 КЛАС

З того часу я полюбила ці чудернацькі витвори. До кожного свята я при

крашаю свою кімнату різнокольоровими витинанками, дарую їх друзям та

знайомим.

БОРОВИЧОК

Восени ми з дідусем полюбляємо ходити збирати в лісі гриби. При

ємно йти осіннім лісом, де під ногами багато опалого листя, в якому хо

ваються гриби.

Гриби треба вміти збирати, а також знати, які гриби їстівні, а які ні.

Я знаю багато їстівних грибів: опеньки, лисички, маслюки, боровики та інші.

Найбільша радість для грибника, коли він у лісі знайде галявину, на

якій ростуть боровики. Одного разу поталанило і мені. Випадково непо

далік від великого дуба я помітив товстенького боровичка, який хоч і був

маленький, але впевнено і твердо ріс серед опалого листя на галявині.

Я став уважно оглядати галявину, і знову побачив боровика. Великий гриб

ніби староста стояв посеред галявини й оглядав інші гриби. Шапка на

ньому завбільшки з полумисок, а ніжка завтовшки з мою руку.

Через декілька хвилин мій кошик був наповнений, і я радісно пішов

до дідуся.

ПОЖЕЖА

У нашому багатоповерховому будинку живе хлопчик Михайлик. На

день народження йому подарували кошеня. Руденьке, а на сонці його

шерсть переливалася і палахкотіла жовтогарячим вогнем. І Михайлик

назвав своє кошенятко незвичним ім’ям Пожежа.

Наступного ранку хлопчик не знайшов свого вихованця у кімнатах. «По

жежа! Пожежа! До мене!» — кричав він, але кошеняти не було. Михайлик

вибіг на балкон і побачив, що Пожежа переліз на сусідський балкон.

«Пожежа! Пожежа!» — щосили закричав Михайлик. На його крик із

квартир почали вибігати перелякані люди. Вони не могли зрозуміти, що

сталося і де горить.

А Михайлик намагався дістати своє кошеня, спробував навіть пере

лізти на сусідній балкон. Побачивши це, мешканці будинку визвали по

жежну машину.

Побачивши пожежників, Михайлик закричав: «Велике спасибі, що

ви прийшли допомогти врятувати мого друга».

Не буду описувати, що було далі. Не знав хлопчик, що його батьки

заплатять за приїзд пожежної машини. Адже в цей час, може, комусь

і справді потрібна була допомога. Та у Михайлика тепер інші проблеми.

Він шукає для свого кошеняти нове ім’я.

НЕСПОДІВАНА ЗУСТРІЧ

На день народження мені батьки подарували собаку. А тварини по

требують догляду, тому в мої обов’язки входило гуляти з собакою вранці

та ввечері.

УКРАЇНСЬКА МОВА

Теплого літнього вечора ми з Дружком, так звали мою собаку, йшли

стежкою у міському парку. На майданчику для тварин вже не було ніко

го. Дружок весело бігав біля мене, а потім раптом насторожився — і побіг

у протилежний бік, де почав весело гавкати. Цікавість змусила і мене

підійти туди, де весело крутив хвостиком Дружок. Коли я підійшов і на

магався роздивитись, що ж побачив під кущем мій собака, то відчув, що

щось дряпає мені ногу. Я опустив очі до ніг і побачив, як по штанині дер

лося злякане маленьке кошеня. Воно втекло від собаки і просило захисту

у мене. Я взяв кошеня на руки, приголубив і заспокоїв його. Кошеня при

ємно замурчало.

Додому ми повернулися втрьох.

ТВІР)РОЗДУМ

ЗРОЗУМІЙТЕ МЕНЕ

Ось уже другий рік поспіль я займаюся у міському танцювальному клубі

«Юність». Не всі мої близькі задоволені цим. Мама говорить, що

у мене залишається мало часу для навчання і домашніх справ, а подруж

ка дорікає, що майже не приділяю їй уваги. Чому вони не хотять зрозу

міти мене? Адже мені подобаються танці, це цікаво і корисно. Я розвиваю

свої фізичні можливості: координацію рухів, витривалість. До того ж на

вчилася сприймати і розуміти музику.

Думаю, мені потрібно тільки трішки маминої підтримки. А подрузі я

запропоную ходити до клубу разом.

КИМ Я ХОТІЛА Б СТАТИ І ЧОМУ?

Я вирішила стати учителькою. Дехто може запитати чому? Скажу

відверто: мені здається, що це дуже гарна професія, а ще тому, що я дуже

люблю свою учительку. Учителька завжди в оточенні дітей, її діти люб

лять, вона для них як рідна мати. Учителька завжди допоможе в навчанні,

турбується про нас, наше здоров’я. Вона разом з нами і радіє, і пережи

ває. Мені здається, що учителем може бути тільки добра людина, яка

любить дітей і свою працю. Я теж мрію про те, що буду в майбутньому

любити свою професію. Але я знаю, що для того щоб стати учителем, треба

гарно вчитися, багато знати. Тому я стараюся добре вчитися.

Отже, після закінчення школи я мрію стати учителем. Буду допома

гати дітям здобувати знання.

ЯКУ ЛЮДИНУ МОЖНА ВВАЖАТИ ЩАСЛИВОЮ?

Матеріальний достаток може зробити побут зручним та приємним.

Але ніякі зручності не замінять людині справжнього щастя. Бо щастя —

це не гроші, не коштовності, не дорога апаратура чи заморський авто

мобіль.

5 КЛАС

Щасливою я б назвала людину, у якої є справжні і вірні друзі. Бо вірний

друг — то найдорожчий скарб. А ще у народі кажуть: все купиш, лише тата

і маму не купиш. Отже, людина, у якої є батьки, які в усьому підтримують

її, допомагають,— щаслива. І без повного розкриття своїх здібностей, без

улюбленої праці нема щастя.

Отже, щаслива людина та, яку люблять і сама вона любить ближніх,

яка уміє і хоче працювати.

ЗАМІТКА В ГАЗЕТУ

ПОЇЗДКА ДО КИЄВА

За результатами 2002—2003 навчального року я і ще десять учнів

нашої школи були премійовані поїздкою до столиці України — Києва.

За цей час ми відвідали КиєвоПечерську Лавру, музей Тараса Шев

ченка, гуляли Хрещатиком та Андріївським узвозом. Дехто з нас уперше

милувався ДніпромСлавутою. Київ привітав нас усміхненими обличчя

ми мешканців, грандіозними будівлями і затишними зеленими вуличка

ми. За два дні екскурсій і прогулянок ми встигли полюбити нашу столи

цю. Сподіваємося, що це тільки початок знайомства з Києвом. Дякуємо

нашій міській раді за прекрасний дарунок!

ФЕСТИВАЛЬ УЧНІВСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ «ЗОЛОТЕ ЯЄЧКО»

У квітні 2000 року у гімназії № 116 м. Харкова відбувся IV облас

ний фестиваль учнівської творчості «Золоте яєчко». Тематика фести

валю — «Козацькому роду нема переводу». Організатор фестивалю —

Світлана Костянтинівна Стефанюк, людина творча, кандидат педагогіч

них наук, викладач харківських вузів, запросила до участі в роботі фес

тивалю учнівську молодь області.

Фестиваль працював за такими секціями: «Козацькі спортивні заба

ви», «Козацькі пісні», «Літературномузична композиція на козацькі мо

тиви», «Діти — поети», «Діти — дослідники спадщини козацьких звичаїв».

Багато цікавого привезли учасники фестивалю на суд журі. Діти обміню

вались досвідом, слухали поезію, пісні. Фестиваль перетворився на вели

ке мистецьке свято учнів Харківщини.

«До зустрічі на V фестивалі «Золоте яєчко!» — лунало на прощання.

УКРАЇНСЬКА МОВА

6 КЛАС

За вимогою чинної програми шестикласники повинні навчитися вико

нувати такі види творчих робіт:

— твіропис природи (на основі особистих вражень і за картиною);

— твіропис приміщення (на основі особистих вражень і за картиною);

— твірроздум про вчинки людей на основі спостережень і вражень;

— твіроповідання на основі побаченого і за картиною;

— замітка в газету з елементами роздуму про вчинки людей.

Опис природи (пейзаж) — вид опису, який характеризує основні риси,

ознаки природи будьякої місцевості. Він поділяється на такі частини:

1) загальне враження,

2) опис основних елементів (зображувана місцевість, пора року, по

года, рослини, люди і тварини);

3) висновокзавершення.

З описами природи ми найчастіше зустрічаємось у художніх творах.

Але скласти твіропис самому значно важче, ніж милуватись письмен

ницьким шедевром. Адже описати пейзаж неможливо, не маючи власних

вражень від побаченого, тому необхідно захопитись побаченим, зачару

ватись природою.

Створюючи опис за картиною, зверніть увагу не лише на її тематичне

навантаження, а й на техніку виконання. Дайте відповіді на питання: Що

зображено на передньому плані, що — позаду? Звідки падає світло, як

зображені об’єкти, які кольори використав художник? Яке враження

справляє картина, яким настроєм пройнята?

У висновку висловіть особисті враження про розглянуту картину.

У своєму творі використовуйте відомі вам художні засоби виразності:

епітети, порівняння, уособлення.

Твір)опис приміщення (на основі особистих вражень і за картиною)

потребує урахування найголовніших деталей інтер’єру:

1) розташування приміщення і його площа;

2) кількість вікон, освітлення;

3) колір стін та їх оздоблення;

4) наявність і розташування меблів;

5) чи відповідає приміщення своєму призначенню.

Мета ділового та наукового опису — подати точну конкретну інфор

мацію про приміщення та його елементи, без емоційної оцінки.

У художньому описі автор має передати своє ставлення до зображу

ваного.

Твір)роздум про вчинки людей (на основі власних спостережень

і вражень) є одним із найскладніших видів творів за способами викладу

матеріалу. Це зв’язний текст, який містить тезу (сформульовану думку

автора щодо обраного питання), докази на користь цієї думки, а також

висновок, який є логічним завершенням тексту. Речення перебувають

6 КЛАС

у причиновонаслідкових відношеннях (у кожному наступному реченні

подається обґрунтування, пояснення думки, висловленої в попередньо

му реченні).

Написання творуроздуму розвиває логічне мислення, вчить обсто

ювати власну точку зору і спростовувати хибні думки. Робота над розду

мом про вчинки людей передбачає осмислення правил людського

співіснування, моральних принципів життя суспільства.

Для того щоб скласти твірроздум на основі власних спостережень

і вражень, слід назвати дійових осіб і дати перелік їхніх вчинків, проана

лізувати ці вчинки і зробити висновок про власне ставлення до них.

Твір)оповідання на основі побаченого — це невеликий за обсягом

твір розповідного характеру про одну подію з життя персонажа.

Слід відрізняти оповідання від розповіді, бо воно є одним із різно

видів розповіді. Саме в оповіданні можна виділити такі композиційні

елементи: зав’язку (епізод, яким починається розповідь), розвиток дії

(послідовний виклад подій), кульмінацію (момент найвищого напружен

ня), розв’язку (заключну дію, яка є результатом названих подій).

На відміну від розповіді, в оповіданні чітко висловлюється ставлен

ня автора до зображуваних подій. Пишуться оповідання в художньому

стилі, часто в них використовується діалог. Особливостями оповідання є

розповідний спосіб викладу думок, нетривалий час дії, невелика кількість

дійових осіб, стислість викладу матеріалу.

Замітка в газету — це невеликий текст публіцистичного стилю, повідом

лення в газеті (стінгазеті), журналі, яка характеризується гостротою про

блеми, стислістю, влучністю і нерідко містить звертання до читача.

Замітка висвітлює важливий, цікавий для читача факт. Роботу над заміт

кою краще розпочати з аналізу заміток, дібраних із періодичної преси. В осно

ву учнівської замітки береться важливий факт із життя шкільного колективу.

Завдання замітки з елементами роздуму — привернути увагу читачів

до певної проблеми, висловити авторське ставлення, а також переконати

читачів у правильності чи хибності якоїсь позиції.

Важливий етап роботи — складання заголовка, який буде привертати

увагу читача лаконізмом та сконденсованістю основної думки матеріалу.

Замітку звичайно пишуть на окремому аркуші паперу, залишаючи

поля для редакторських поміток. У кінці текст підписують і ставлять дату.

ТВІР)ОПИС ПРИРОДИ

РАНОК СОНЦЯ

За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився роже

вий ранок. Осьось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на

обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще

немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею

і не хоче більше світити? Що ж тепер?

УКРАЇНСЬКА МОВА

І всетаки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби зпід ковдри, зійшло

над горизонтом сонце, величне, красиве.

Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки лю

дей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик

сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнув

ся, відкрив очі і радо зустрів новий день.

УЛЮБЛЕНА ПОРА РОКУ

Найбільше я люблю весну. Це, помоєму, найпрекрасніша пора року.

Весною все на землі пробуджується до нового життя. Розтає сніг, з’яв

ляється молода зелена травичка. На деревах і кущах розпускаються листочки.

Весною повертаються до нас перелітні птахи: шпаки, граки, лелеки. Вони

починають вити гнізда, готувати житло для майбутніх пташенят.

Я люблю спостерігати за весняною природою. Бачити, як усе навко

ло оновлюється, прикрашається після зимового сну. Весело співають стру

мочки, на всі голоси прославляють прихід весни пернаті музиканти. По

вітря наповнюється духмяним запахом рослин.

Весна — це оновлення у природі. Саме за це я її люблю.

СВІТАНОК

Я дуже люблю зустрічати перші спалахи пробудження нового дня.

Задовго до сходу сонце сповіщає про свій прихід. Воно забарвлює своїми

променями нічний небосхил, гасить зорі.

Я люблю зустрічати сонце, гру і трепіт ранкових спалахів його про

менів. Спочатку на обрії з’являється багряночервона смуга. Потім вона

стає оранжевою, рожевою, а далі сонцем наповнювалося все навколо.

І ніби вперше бачиш зелений листочок, дерево, яке росте аж до мого вікна,

і легкий туман над рідним містом, що пробуджується до нового дня.

І ось світанок змінюється новим днем, наповнюється турботами жит

тя людей, і я чую ніжне: «Доброго ранку, сину!»

ЗОЛОТАВА ОСІНЬ

Ось і минуло тепле літо. Настала осінь. Непомітно підкралась вона до

наших садів, полів, гаїв, лісів. Ще в кінці серпня дерева почали вкриватись

жовтим листям, а зараз воно вже блищало на сонці, ніби золото. Дерева сто

яли у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадало додолу. Земля була

вкрита кольоровим листям, наче йдеш по прекрасному килимі. Я люблю

слухати шерехи опалого листя, дивитися на чарівні розписи осені на листях

клена. Промайнуло коротке бабине літо, починало повівати холодом, змов

кли пернаті музиканти. Ось і прийшов час прощатися із золотою осінню.

ТВІР)ОПИС ЗА КАРТИНОЮ

КАТЕРИНИ БІЛОКУР «КВІТИ ЗА ТИНОМ»

На картині Катерини Білокур — чудові квіти на фоні чистого, погідно

го неба. Їх можна розподілити на два букети. Один, ближній, перебуває

6 КЛАС

у затінку, другий — більш виразний, світлий, осяяний сонячними проме

нями. Кольорів небагато: червоний, зелений, білий, голубий. Але вжито

багато проміжних барв.

Я думаю, майстриня дуже любить природу, безмірно закохана у кві

ти. А їх тут безліч. Тягнуться до сонця рожеві мальви. По березовій гілці

поплелась в’юнка берізка. Чарують око білосніжні ромашки й оранжеві

лілії, рожевочервоні тюльпани і настурція з вишневими прожилками на

пелюстках.

Картина чарує гармонією кольорів і форм, захоплює красою і майстер

ністю.

ТВІР)ОПИС ПРИМІЩЕННЯ

НАШ КЛАС

Наша класна кімната велика, світла, простора. У ній троє великих

вікон. Праворуч від дверей стоять книжкові шафи. Їх п’ять, і кожна за

повнена книгами, журналами, газетами. У класі у три ряди стоять дере

в’яні столи з двома стільцями біля кожного. Біля вікна — учительський

стіл. Він прикрашений білою з червоним орнаментом скатертиною. На

одній стіні висить дошка, а зверху — портрет Тараса Шевченка, прикра

шений вишиваним рушником. На іншій стіні знаходяться планшети

з основними правилами української мови. А ще квіти. Їх багато, вони

скрізь: на підвіконнях, шафах, учительському столі.

Я завжди із хвилюванням і радістю переступаю поріг нашої класної

кімнати.

НАШ ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ

Сьогодні наш клас був на екскурсії у шкільному музеї «Українська світли

ця». З першої ж хвилини на нас війнуло історією, побутом українців і тією

любов’ю, з якою зібрано кожний експонат. Праворуч від вхідних дверей зна

ходиться справжнісінька піч, розмальована квітами та півниками. Поруч

стоїть стіл, а над ним — два мисники. Якого посуду тут тільки нема! І полу

миски, і глечики, і куманці, і форми для випікання пасок. Ліворуч від дверей

стоїть скриня, а над нею висить одяг. Аж очі розбігаються від краси вишива

них сорочок, спідниць, керсеток, вінків з різнокольоровими стрічками, синіх,

зелених, білих та червоних з великими квітами хусток. Навпроти скрині —

речі домашнього вжитку. Тут є і прядка, і веретено, і гребінь з гребінкою.

Та найбільше мені сподобалася колекція рушників. Зібрані вони з різних

куточків України. І про все це цікаво розповідали екскурсоводи — старшо

класники. Мені радісно і приємно вчитися в школі, де є такий музей.

МОЯ КІМНАТА

У мене невеличка світла кімната з приємними світлосірими шпале

рами. На всю стіну — величезне вікно, через яке до кімнати зранку

УКРАЇНСЬКА МОВА

заглядає сонечко. Посеред приміщення — круглий стіл коричневого кольо

ру, з вишуканою різьбою, прикрашений червоними гвоздиками у керамічній

вазі. Біля стола — два стільці. Навпроти дверей стоїть книжкова шафа, в над

рах якої зберігаються справжні скарби — книги. Ліворуч від шафи знахо

диться ліжко, дерев’яне, невисоке, з різнокольоровими маленькими поду

шечками. Біля вікна стоять журнальний столик, крісло і торшер. Це мій

улюблений куточок, тут я довгими зимовими вечорами читаю або малюю.

Підлога застелена темночервоним із вигадливими візерунками килимом.

Моя кімната затишна, привітна, світла.

ТВІР)ОПИС ЗА КАРТИНОЮ

В. НАВРОЦЬКОГО «НАТЮРМОРТ»

Художник зобразив найцінніші для життя людини дари природи. Хліб

і мед — символ добробуту. Квіти — символ краси.

У першу чергу привертають увагу великі золотоголові соняшники,

що розмістилися серед дозрілих колосків пшениці. Крізь сіточку з гілок

і зеленого листя видніють сині волошки і голубуваті ромашки. Ще ниж

че на картині — духмяний хліб, золотисті груші, соти запашного меду,

червонобоке яблуко. Усе це багатство митець розмістив на дерев’яному

столі. Людини немає, але присутність її відчувається.

Уся картина дихає теплом і спокоєм, злагодою і любов’ю.

ТВІР)РОЗДУМ ПРО ВЧИНКИ ЛЮДЕЙ

ПРО ТАТА

У нас дружна сім’я, а на чолі її — наш тато. Я дуже люблю свого бать

ка і хочу бути схожим на нього. Співробітники поважають мого тата за

професіоналізм і дружню підтримку. Та й сусіди нерідко приходять за

порадою.

Мені подобаються хвилини, які ми проводимо разом. Особливо при

ємно спостерігати, як тато працює. Що б він не робив — чи допомагав

мамі в господарстві, чи рубав дрова — усе він робить із легкістю, красиво

й упевнено. А головне — працює із задоволенням. І тоді вже не можеш

встояти без діла, а тим більше відмовитися від роботи.

Батько не дуже часто сварить мене. Досить його погляду, і я ладен

зробити все можливе, аби тільки він не сердився. Інколи мені здається,

ніби тато надто суворий, і я ображаюсь. Але минає час — і я розумію, що

він був правий.

Ось такий у мене тато — суворий, але справедливий і люблячий.

ВИПАДОК НА ЗУПИНЦІ

Теплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. Лю

дей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти

в автобус. Люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали.

6 КЛАС

А осторонь від натовпу стояли дві бабусі. Вони дивилися на нас, молодих,

і спокійно чекали, коли зможуть поїхати з цієї зупинки. У їх погляді було

німе питання: «Куди ви так поспішаєте? Ще встигнете! Не ображайте гідність

людей!» Нам із подругою стало соромно штовхатися в юрбі, і ми спокійно

відійшли. Ніби розуміючи, бабусі посміхнулись нам тепло і щиро.

Мабуть, усім нам треба іноді замислитись над тим, що ми робимо.

ТВІР)ОПОВІДАННЯ ПРО ВИПАДОК ІЗ ЖИТТЯ

СУМНИЙ УРОК ВЕСЕЛОГО ДНЯ

Однієї травневої суботи ми з однокласниками зібрались іти до лісу.

Плани мали грандіозні: зварити кашу, насмажити шашликів, а ще награ

тись і набігатись досхочу. Аж ось нарешті всі зібралися. Перевірили, чи

все взяли, і хутко рушили.

Сонячне проміння пестило нас, зігріваючи уже посправжньому. Не

зрівнянні аромати дарувала яскрава травнева зелень. Зупинившись на

улюбленому місці, ми звично і швидко розвели вогонь, а незабаром запах

польової каші уже розносився по галявині.

Посмакувавши кашею, хлопці побігли грати у волейбол, за ними по

прямували й дівчата. Чаклувати над шашликом залишився лише Андрій

— великий знавець і любитель цієї справи.

Гра була чудовою, і Максим навіть роззувся — аби легше було бігати.

Ось тут і сталася біда. Побігши в кущі за м’ячем, Максим наступив на

уламок скла. Хлопець скрикнув від пекучого болю, а за мить уся шкар

петка була в крові. Першою отямилася Марійка. Вона завжди брала

з собою ліки першої необхідності. Швидко обливши рану перекисом вод

ню, туго затягла її бинтом. Першу допомогу було надано, тепер необхід

но було терміново повертатись у місто.

Друзі обережно посадили Максима на велосипед і доправили до

лікарні. Провідувати однокласника прийшли всім гуртом. І назавжди

запам’ятали сумний урок, що бігати без взуття не можна, а тим більше

бити й розкидати скло!

НІЧНА ПРИГОДА

Ціле літо я гостював у своїх родичів, допомагав пасти телят. Одного

разу мені довелося на кілька днів залишитися на острові з маленькими

телятками. Увечері, коли їх заганяв, помітив, що серед них немає білоло

бої Зірочки. Я злякався, що на неї можуть напасти вовки, і пішов її шука

ти. Сонце швидко зайшло, на землю спали сутінки. Кущі і дерева, привітні

і зелені вдень, тепер стали чорними і зловісними. Довго я шукав Зірочку,

але так і не знайшов. Вирішивши продовжити пошуки зранку, я набли

зився до куреня і побачив, що з пітьми на мене блимали чиїсь зелені очі.

«Вовки»,— промайнуло в голові, і я за якусь мить виліз на високе дерево.

УКРАЇНСЬКА МОВА

Довелося там і ніч провести. Я боявся рухатися, боявся заснути, з нетерпі

нням чекав ранку. А коли зійшло сонце, із куреня вийшла Зірочка, на ходу

дожовуючи мій сніданок. Я застиг із несподіванки, розсердився, закричав

на теля, а потім голосно і весело розсміявся.

ЗАМІТКА В ГАЗЕТУ

ДЯКУВАТИ ЗА ЧИСТОТУ?

Часто доводиться спостерігати, як учні в школі з неповагою ставляться

до технічних працівників. Звичайно, прибиральниця — не престижна

робота, але це не означає, що вона не потрібна і не достойна пошани.

Уявімо собі, що ми залишилися без техпрацівників. Як буде виглядати шко

ла в кінці робочого дня? Яким буде повітря без вологого прибирання?

Нещодавно я дізналася, що за кордоном прибиральники називають

ся гордо — рятівники від сміття. Я думаю, це цілком справедливо. І нам

слід замислитися, кому маємо сказати «спасибі» за сяючу чистоту в школі.

ШАНУЙМО ХЛІБ

Якось я ненароком наступив ногою на шматок хліба, який упав зі сто

лу. Бабуся за це насварилася на мене. Вона пригадала, як у роки Великої

Вітчизняної війни, коли мій дідусь був на фронті, вона не мала хліба на

годувати мого батька. Як плакав тато, просивши хліба. Дідусь воював за

нашу землю, щоб ми ніколи не були голодні, завжди мали на столі смач

ний хліб.

Тепер у нас є хліб, є й до хліба. Але треба берегти кожен шматок.

Після цього випадку я вирішив у школі провести розмову з моїми од

нокласниками про ціну хліба в родині. Адже в хлібі — праця і сила нашо

го народу.