Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г.
Короленка, Полтава, автор - Зуб Я.О., 2013 рік, 30 стор.
Роль і місце С.Моема в літературному процесі.
Особливості вживання синонімів в оповіданнях С.Моема. Отже, в ході нашого дослідження, ми з’ясували, що Моема легко читати, але за цією легкістю приховується клопітка праця над стилем, високий професіоналізм, культура думки і слова. Моем писав лише про те, що знав досконало. Саме тому, деякі важливі факти життя, про які він не мав права писати і які не бачив на власні очі, випали їх безпосереднього відображення в книгах – війна, революційні заворуши, життя трудових класів.
У своїх творах автор змальовував проблеми загальнолюдського і філософського плану, він був надзвичайно чутливий до трагічного начала, характерного для подій XX століття, а також до прихованого драматизму характерів і людських відносин.
Визначили індивідуальний стиль письменника і дослідили, що метод Моема – це безкомпромісна точність і ясність без жодних прикрас. Моем – майстер короткого оповідання, у нього завжди чітко вибудуваний сюжет, дійсність ніколи не буває розмитою – вона чітко визначена у часі та місці.
Аналіз творів Моема показав, що у прозаїчних і драматургічних текстах зустрічаються лексичні і фразеологічні елементи різного стилевого забарвлення. Мова Моема, письменника-інтелектуала, в цілому, відрізняються книжко вістю, піднесеністю стилю. Водночас, письменник активно використовує ресурси розмовної мови і саме це поєднання розмовності і книжковитості надає книгах Моема специфічності і своєрідності. Розмовний характер письменника спостерігається у словниковому складі і фразеологічних одиницях. Тут привертають до себе увагу вирази розмовного, фамільярного, а іноді навіть і грубуватого змісту.
Переконались, що художня література являється образним відображенням дійсності, але кожен письменник відображає навколишній світ по-своєму. Пройшовши через низку «фільтрів», які пропонує епоха, соціальне середовище, смаки читачів і існуючі в той час літературні традиції, у письменника складається свій індивідуальний стиль – притаманний лише йому спосіб зображення та організації ідей.
Здійснили переклад фразеологізмів у творах С.Моема і підтвердили судження про те, що переклад фразеологічних одиниць, особливо образних, передбачає клопітку працю, але водночас збагачує мовлення, індивідуалізує стиль письменника, надає певної своєрідності і манерності твору. Можна сміливо стверджувати, що однозначного, стандартного, одного на всі випадки життя рішення при перекладі текстів бути не може. А комп’ютер не зможе відчути себе частиною тієї культури, мовою якої написаний той чи інший текст. Не зможе вжитися в нього, надати єдиний можливий і в той же час неповторний варіант автора. Людина, і тільки людина, здатна інтегрувати у своє мислення всю сукупність громадських норм, правил, звичаїв, реалій і викласти чужі думки так само ясно і свіжо, як вони були сказані персонажами твору, використовуючи при цьому все багатство мови автора.
Особливості вживання синонімів в оповіданнях С.Моема. Отже, в ході нашого дослідження, ми з’ясували, що Моема легко читати, але за цією легкістю приховується клопітка праця над стилем, високий професіоналізм, культура думки і слова. Моем писав лише про те, що знав досконало. Саме тому, деякі важливі факти життя, про які він не мав права писати і які не бачив на власні очі, випали їх безпосереднього відображення в книгах – війна, революційні заворуши, життя трудових класів.
У своїх творах автор змальовував проблеми загальнолюдського і філософського плану, він був надзвичайно чутливий до трагічного начала, характерного для подій XX століття, а також до прихованого драматизму характерів і людських відносин.
Визначили індивідуальний стиль письменника і дослідили, що метод Моема – це безкомпромісна точність і ясність без жодних прикрас. Моем – майстер короткого оповідання, у нього завжди чітко вибудуваний сюжет, дійсність ніколи не буває розмитою – вона чітко визначена у часі та місці.
Аналіз творів Моема показав, що у прозаїчних і драматургічних текстах зустрічаються лексичні і фразеологічні елементи різного стилевого забарвлення. Мова Моема, письменника-інтелектуала, в цілому, відрізняються книжко вістю, піднесеністю стилю. Водночас, письменник активно використовує ресурси розмовної мови і саме це поєднання розмовності і книжковитості надає книгах Моема специфічності і своєрідності. Розмовний характер письменника спостерігається у словниковому складі і фразеологічних одиницях. Тут привертають до себе увагу вирази розмовного, фамільярного, а іноді навіть і грубуватого змісту.
Переконались, що художня література являється образним відображенням дійсності, але кожен письменник відображає навколишній світ по-своєму. Пройшовши через низку «фільтрів», які пропонує епоха, соціальне середовище, смаки читачів і існуючі в той час літературні традиції, у письменника складається свій індивідуальний стиль – притаманний лише йому спосіб зображення та організації ідей.
Здійснили переклад фразеологізмів у творах С.Моема і підтвердили судження про те, що переклад фразеологічних одиниць, особливо образних, передбачає клопітку працю, але водночас збагачує мовлення, індивідуалізує стиль письменника, надає певної своєрідності і манерності твору. Можна сміливо стверджувати, що однозначного, стандартного, одного на всі випадки життя рішення при перекладі текстів бути не може. А комп’ютер не зможе відчути себе частиною тієї культури, мовою якої написаний той чи інший текст. Не зможе вжитися в нього, надати єдиний можливий і в той же час неповторний варіант автора. Людина, і тільки людина, здатна інтегрувати у своє мислення всю сукупність громадських норм, правил, звичаїв, реалій і викласти чужі думки так само ясно і свіжо, як вони були сказані персонажами твору, використовуючи при цьому все багатство мови автора.