Навчальний посібник. - Полтава: ПНТУ, 2002. - 239 с.
За існуючими підручниками з теорії автоматичного керування важко вивчити теорію, особливо самостійно, без допомоги викладача, потрібні наполегливість і багато часу. Це в першу чергу пояснюється необхідністю початкового засвоєння фундаментальних понять і основних задач, якими займається теорія, а також шляхів їх розв’язання. Більшість підручників прагне до енциклопедичності з прагненням охопити всі відомі методи, тому в такій кількості матеріалу досить складно зорієнтуватися, виділити головне.
Підручник відображає фундаментальні поняття і найбільш поширені методи аналізу та синтезу лінійних неперервних систем. Розглянуто загальні питання автоматики, методи математичного опису та дослідження елементів і систем. Особливу увагу приділено визначенню та поліпшенню стійкості, точності і якості перехідних процесів. Розглянуті питання є базовими для вивчення цифрових та нелінійних систем, а також оптимальних й адаптивних. Теорія дає можливість спеціалісту зрозуміти і проаналізувати фізичні процеси, що протікають у будь-якій автоматичній системі при зміні збурювальних і задавальних дій із метою визначення її характеристик та параметрів. Оцінка стійкості, точності та якості перехідних процесів у системах дає можливість спеціалісту вдосконалити існуючі й синтезувати нові системи.
За існуючими підручниками з теорії автоматичного керування важко вивчити теорію, особливо самостійно, без допомоги викладача, потрібні наполегливість і багато часу. Це в першу чергу пояснюється необхідністю початкового засвоєння фундаментальних понять і основних задач, якими займається теорія, а також шляхів їх розв’язання. Більшість підручників прагне до енциклопедичності з прагненням охопити всі відомі методи, тому в такій кількості матеріалу досить складно зорієнтуватися, виділити головне.
Підручник відображає фундаментальні поняття і найбільш поширені методи аналізу та синтезу лінійних неперервних систем. Розглянуто загальні питання автоматики, методи математичного опису та дослідження елементів і систем. Особливу увагу приділено визначенню та поліпшенню стійкості, точності і якості перехідних процесів. Розглянуті питання є базовими для вивчення цифрових та нелінійних систем, а також оптимальних й адаптивних. Теорія дає можливість спеціалісту зрозуміти і проаналізувати фізичні процеси, що протікають у будь-якій автоматичній системі при зміні збурювальних і задавальних дій із метою визначення її характеристик та параметрів. Оцінка стійкості, точності та якості перехідних процесів у системах дає можливість спеціалісту вдосконалити існуючі й синтезувати нові системи.