Захарків М.Р. (уклад.) Навчально-методичний посібник до вивчення дисципліни Логіка для студентів всіх спеціальностей

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

до вивчення дисципліни

«ЛОГІКА»

для студентів всіх спеціальностей

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні кафедри

прикладної філософії та теології

Протокол № __ від ____________

Луганськ 2011

УДК 160.1

Навчально-методичний посібник до вивчення дисципліни «Логіка» для

студентів всіх спеціальностей / Укладач М.Р.Захарків. – Луганськ:

видавництво СНУ ім. В.Даля, 2011. – 43 с.

Визначено теми, зміст та завдання для кожної теми дисципліни

«Логіка». Розкрито дидактичні та педагогічні положення, які сприяють

підвищенню ефективності навчання. Приведено питання для самоконтролю,

завдання для написання контрольних робіт, рекомендовану літературу та

тестові завдання для підсумкового контролю та оцінювання знань.

Укладач М.Р.Захарків, к.іст.н., доцент

Відповідальний за випуск В.Д.Ісаєв, к.філос.н., професор

Рецензент А.Д.Чаус, к.філос.н., доцент

ВСТУП

Вивчення логіки є одним з найважливіших етапів у підготовці всіх

студентів університетів національного рівня. Знання логіки допоможе

студентам опанувати різноманітну інформацію, з якою вони зустрінуться

при вивченні інших дисциплін та у практичній діяльності. У ході подальшої

самоосвіти логіка допоможе їм відокремлювати головне від другорядного,

критично сприймати визначення й класифікації різноманітних понять,

підбирати форми доказів істинних суджень і способи спростування

помилкових. Свідоме сприйняття законів логіки дисциплінує мислення,

робить його більш аргументованим й ефективним.

Одним з найбільш продуктивних способів формування й підвищення

логічної культури є вивчення науки логіки. Із цієї причини логіку вивчають

у всіх вищих навчальних закладах і на всіх спеціальностях. Логіка

систематизує правильні способи мислення, а також типові помилки у цьому

процесі. Вона надає засоби для точного висловлення думок, без чого

розумова діяльність виявляється малоефективною.

Вивчення логіки не тільки дозволяє переконувати людей у

неправильності їхніх міркувань, але й прискорює знаходження помилок.

Вивчивши типові помилки й надбавши навички їхнього виявлення,

студенти знаходять дані помилки миттєво, майже автоматично.

Високою логічною культурою повинні володіти керівники, що

працюють у сфері державного керування та у правозахисній сфері.

Проводячи службові наради, керівник часто виступає в ролі організатора

дискусій й арбітра у спорах. Знання стратегії, правил аргументації й

критики, припустимих і неприпустимих прийомів суперечки дозволяє йому

спрямовувати дискусію на досягнення істини та вирішувати сперечання.

Однією з функцій керівника є розробка й прийняття управлінських

рішень. Знання логіки управлінських рішень дозволяє організувати їх

розробку групою фахівців.

Однак значення вивчення логіки не зводиться тільки до підвищення

культури мислення. Той факт, що логіка першою з наук сформувалася як

сувора система наукового знання, вказує на потребу людства не тільки

вирішувати конкретні пізнавальні проблеми прикладного, практичного

характеру, але й осмислювати сам феномен пізнання й на цій основі

встановлювати правила, норми й ідеали для раціональних пізнавальних

процедур.

Методичні рекомендації покликані допомогти студентові правильно

організувати свою працю, глибше й повніше засвоїти курс логіки. Вивчення

дисципліни на аудиторних заняттях проводиться викладачем у формі

лекцій, семінарів, консультацій. Самостійні заняття містять у собі

підготовку до аудиторної роботи, закріплення раніше отриманих знань і

виконання контрольної роботи (для студентів заочної форми навчання).

Основні труднощі, з якими зіштовхуються студенти при вивченні

логіки, складаються у невмінні вирішувати практичні логічні завдання, що

істотно ускладнює засвоєння теоретичного матеріалу. І навпаки, уміння

вирішувати такі завдання завжди дає необхідну базу для глибокого й

свідомого засвоєння теорії логіки, істотно полегшує її запам’ятовування.

Виконання на семінарських заняттях та у процесі самостійної роботи досить

великої кількості однотипних вправ призначено для вироблення стійких

навичок рішення, досягнення певного автоматизму у прийнятті рішень, що

закладає основи так званої логічної інтуїції.

Проведені викладачем консультації допоможуть студентам правильно

організувати самостійну роботу й одержати роз’яснення з питань, у

вивченні яких виникли труднощі.

Виконання студентом-заочником контрольної роботи є важливим

етапом у вивченні курсу логіки й одним із критеріїв оцінки знань. Виконані

завдання у письмовій формі надаються викладачеві не пізніше

встановленого їм строку. Вирішувати завдання треба у тій послідовності, у

якій вони дані.

Під час заліку викладач підводить підсумок роботи студентів над

курсом. У наведених питаннях виділені головні теми, засвоєнню яких

необхідно приділити особливу увагу. Крім знання теоретичних питань, у

відповіді необхідно продемонструвати вміння вирішувати практичні логічні

завдання. У противному випадку відповідь не може вважатися задовільною.

ЛЕКЦІЇ

Тема 1. Предмет і значення логіки.

1. Основні способи пізнання та сприйняття.

Особливості відображення світу за допомогою абстрактного мислення.

Чуттєве пізнання й абстрактне мислення. Особливості абстрактного

мислення.

2. Поняття логічної форми.

Конкретний зміст і логічна структура думки. Основні форми

абстрактного мислення: поняття, судження, умовивід. Поняття логічного

закону. Істинність думки й формальна правильність міркувань.

3. Логіка й мова.

Роль мови в процесі пізнання. Мова як інформаційна знакова система.

Специфіка мови науки. Мова логіки висловлень.

4. Виникнення логіки як науки.

Основні етапи розвитку формальної логіки. Сучасний розвиток науки.

Теоретичне й практичне значення логіки.

Питання до самоконтролю

1. Як визначається та розуміється термін «логіка» у науковому та

побутовому сенсі?

2. Яке мислення вважається істинним, а яке хибним?

3. У чому полягає відмінність у вивченні мислення між логікою,

психологією, біологією, кібернетикою тощо?

4. Назвіть основні етапи вивчення логіки?

Тема 2. Поняття

1. Поняття як форма мислення.

Роль понять у процесі пізнання. Вираження понять у мові. Слово як

ім’я поняття. Зміст і значення імені поняття.

2. Обсяг і зміст поняття. Закон зворотного співвідношення між обсягом

і змістом поняття.

3. Види понять: порожні й не порожні, одиничні й загальні, збірні й

незбірні, конкретні й абстрактні, позитивні й негативні, відносні й

безвідносні. Повна логічна характеристика поняття.

4. Відносини між поняттями за обсягом: порівнянні й непорівнянні

поняття, сумісні й несумісні поняття. Типи сумісності: рівнозначність

(тотожність), перехрещування, підпорядкування (відношення роду й виду).

Типи несумісності: супідрядність (координація), протилежність

(контрарність), протиріччя (контрадикторність). Кругові схеми Ейлера.

5. Логічні операції з поняттями.

Узагальнення й обмеження понять. Визначення понять. Види

визначень: номінальні й реальні, явні й неявні визначення. Правила явних

визначень. Помилки, можливі у визначенні. Прийоми, подібні з

визначенням понять: опис, характеристика, порівняння, розрізнення,

роз’яснення за допомогою приклада. Значення визначень у науці. Зв’язок

визначень із формуванням і розвитком понять. Наукова термінологія.

Розподіл понять. Види розподілу: розподіл за видозміною ознаки,

дихотомічний розподіл. Правила розподілу. Помилки, можливі в розподілі.

Класифікація та її види: природна й штучна. Значення розподілу й

класифікації в науці й практиці.

Питання до самоконтролю

1. Що таке поняття? Його ознаки? Що таке істотні ознаки? Чим

поняття позначається у мові? Наведіть приклади.

2. Що таке зміст та об’єм поняття? У якому відношення вони

знаходяться?

3. Що таке родове й видове поняття? Наведіть приклади.

4. Дайте визначення сумісних та несумісних поняття? Які існують види

сумісних та несумісних понять?

5. Розкрийте сутність логічних операцій узагальнення та обмеження

понять? Наведіть приклади.

6. Що уявляє собою операція розподілу понять?

7. Що таке логічна характеристика поняття? Наведіть приклад.

8. Які логічні помилки можна зробити, оперуючи поняттями, зокрема в

управлінській чи економічній діяльності? Наведіть самостійні

приклади.

Тема 3. Судження

1. Судження як форма мислення.

Судження й речення. Прості й складні судження. Структура простих

суджень. Види простих суджень: судження властивості (атрибутивні),

судження з відносинами (релятивні), судження існування (екзистенціальні) .

Категоричні судження і їх види (розподіл суджень за кількістю і якістю).

Об’єднана класифікація простих категоричних суджень за кількістю та

якістю. Розподіленність термінів в атрибутивних судженнях.

2. Види складних суджень: сполучні (кон’юнктивні), розділові

(диз’юнктивні), умовні (імплікативні), еквівалентні (з подвійною

імплікацією).

3. Відносини між судженнями за значеннями істинності.

«Логічний квадрат». Відносини сумісності: еквівалентність,

підпорядкування, субконтрарність (часткова сумісність). Відносини

несумісності: протилежність (контрарність), суперечливість

(контрадикторність). Висновки за "логічним квадратом".

4. Модальність суджень. Поняття й види модальності: алетична,

епістемічна, деонтична.

Питання до самоконтролю

1. Що таке судження та у якій мовній формі воно висловлюється?

Наведіть приклади.

2. Що таке просте судження? Які види простих суджень існують.

3. Покажіть на самостійному прикладі структуру простого судження.

4. На які види поділяються судження за кількістю, якістю та за

об’єднанню класифікацією? Наведіть приклад.

5. Які існують види складних суджень?

6. Назвіть умови істинності складних суджень?

7. Що таке розподіленість термінів у судженні?

Тема 4. Основні закони правильного мислення

1. Основні риси правильного мислення: визначеність, несуперечність,

послідовність, обґрунтованість.

2. Закон тотожності.

3. Закон непротиріччя.

4. Закон виключеного третього.

5. Закон достатньої підстави.

Питання до самоконтролю

1. Що таке закони мислення? У чому полягає відмінність між законами

мислення та законами природи?

2. Сформулюєте закон тотожності.

3. У чому полягають відмінності закону непротиріччя та закону

виключного третього?

4. Які існують базові ознаки вірного мислення? Наведіть самостійні

приклади їх справедливості.

Тема 5. Умовивід

1. Умовивід як форма мислення.

Структура умовиводу: посилки, висновок (логічний зв’язок між

посилками й висновком).

2. Види умовиводів: демонстративні й недемонстративні (імовірнісні);

дедуктивні, індуктивні, традуктивні (за аналогією). Дедуктивні умовиводи

та їх види: безпосередні й опосередковані. Види безпосередніх умовиводів:

перетворення, обіг, протиставлення предикату, висновки за "логічним

квадратом".

3. Простий категоричний силогізм (ПКС). Структура ПКС. Принципи й

аксіоми ПКС. Загальні правила ПКС: правила термінів і правила посилок.

Фігури й модуси ПКС. Особливі правила фігур. Категоричний силогізм із

судженнями, що виділяють. Умовиводи із суджень з відносинами.

Скорочений категоричний силогізм (ентимема).

4. Дедуктивні умовиводи (висновки зі складних суджень). Чисто

умовний умовивід. Умовно-категоричний умовивід та його модуси.

Розділово-категоричний умовивід та його модуси. Умовно-розділовий

(лемматичний) умовивід: проста й складна конструктивна дилема, проста й

складна деструктивна дилема.

5. Складні й складноскорочені силогізми. Прогресивний і регресивний

полісилогізм.

6. Індуктивні умовиводи та їх види.

Логічна природа індукції. Повна й неповна індукція. Види неповної

індукції: індукція через просте перерахування (популярна індукція),

індукція через аналіз і відбір фактів, наукова індукція. Умови підвищення

ступеня ймовірності висновків за допомогою індукції через аналіз і відбір

фактів. Індуктивні методи встановлення причинних зв’язків: метод

подібності, метод розходження, об’єднаний метод подібності й

розходження, метод супровідних змін, метод залишків.

7. Поняття й структура умовиводів за аналогією.

Види аналогії: аналогія властивостей й аналогія відносин; сувора, не

сувора, помилкова аналогія. Умови заможності висновків за аналогією. Роль

аналогій у науці й повсякденних процесах.