Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти

Подождите немного. Документ загружается.

(акцептантів), розрахунковий рахунок яких відкритий в іншому

банку.

Борг трасанту вважається погашеним після оплати векселя

готівкою перерахуванням вказаної у ньому суми на банківський ра

хунок пред’явника чеком чи переказом. Після оплати пред’явник

векселя повинен його повернути трасату з позначкою про оплату,

яку ставлять на зворотному боці векселя.

Чеки. Чек — грошовий документ встановленої форми, який

містить розпорядження чекодавця платнику здійснити платіж зазна

ченої у чекові грошової суми чекотримачеві готівкою чи перераху

ванням грошей на рахунок власника чека у банку.

Чек дуже зручний для розрахунків тоді, коли платник побоюєть

ся віддавати гроші до отримання товару, а постачальник не хоче пе

редавати товар до одержання гарантій платежу. Використання чека

як засобу платежу дає змогу заощаджувати на обігу готівки і приско

рює платежі, оскільки всі чеки оплачують після їх подання.

Виписаний чекодавцем документ повинен мати відповідне фінан

сове покриття на його банківському рахунку. Законодавство багатьох

країн передбачає кримінальну відповідальність за виставлення чека

без покриття. Чеки, які клієнт виписує банку, видають у межах суми,

наявної на його поточному та інших рахунках, у тому числі сум, які

надійшли на ці рахунки внаслідок надання банками кредиту.

Як засіб платежу у зовнішніх операціях чек використовують

при кінцевому розрахунку за товар і надані послуги, врегулюванні

рекламацій і штрафних санкцій, погашенні боргу, а також у розра

хунках за неторговельними операціями. Чек можна використову

вати для отримання готівки, для безготівкового платежу і в інших

операціях, пов’язаних з обігом чеків як засобу платежу. Форми

чеків та їх обіг регламентуються національним законодавством і

нормами міжнародного права, тобто нормами Женевської кон

венції. Країни, які не належать до системи Женевського чекового

права, регулюють обіг чеків національними нормами права, а

країни англоамериканського права — нормами свого права.

Відповідно до міжнародного права у разі розв’язання суперечнос

тей, пов’язаних з формою та обігом чеків, застосовується право тієї

країни, де було виписано чек.

Чек має строго визначену форму письмового документа; його ви

писують на спеціальному бланку, виданому чекодавцю банком.

371

Текст чека повинен містити такі основні елементи:

• найменування “чек” (чекова позначка) мовою, якою виписано чек.

• просте і нічим не обумовлене розпорядження платнику сплатити

зазначену на чекові суму. Сума чека також повинна бути вказана

прописом від руки;

• найменування банкуплатника, де чекодавець зобов’язаний вка

зати на чекові свій рахунок у банку, з якого має бути здійснений

платіж. Англійські норми права передбачають банківську познач

ку на чеку, яка означає, що на поточному рахунку чекодавця є

достатньо коштів для оплати чека;

• місце платежу, яке переважно збігається з місцем розташування

банкуплатника;

• дата (число, місяць (прописом), рік видачі чека) та місце складан

ня (виписування) чека. Якщо місце складання чека не зазначено,

ним вважається місце розташування чекодавця;

• підпис чекодавця.

Ніякі поправки чи виправлення на чекові не допускаються.

Відсутність у ньому будьякого із перелічених елементів позбавляє

цей документ чинності чека.

Згідно з Женевською конвенцією термін подання чека до оплати

у країні його видачі дорівнює 8 дням, у платіжному обороті між

країнами Західної Європи, Східної Європи та Середземномор’я —

20, а в міжконтинентальному платіжному обороті — 70 дням. Ці

терміни діють з дня, вказаного у чеку, як дата виставлення чека.

Чек може передавати одна особа іншій внесенням у нього передат

ного напису (індосаменту). Індосамент здійснюється на зворотному

боці чека або на доданому до чека аркуші (алонжі) і підписується осо

бою, яка зробила цей напис (індосантом). Передатний напис (індоса

мент) повинен бути простим і нічим не обумовленим. Він засвідчує

передання прав за чеком іншій особі, а також передбачає відпові

дальність індосанта перед усіма наступними власниками чека.

Чек належить до категорії оборотних документів, тобто для пере

дання прав за ним іншій особі немає необхідності вдаватися до цесії.

Всі права за чеком можуть бути передані, як зазначалося вище, за до

помогою індосаменту.

Оформлений індосаментом чек повинен бути вручений індосан

том індосатові. Індосамент може бути (так само, як і чек) іменним,

ордерним, бланковим. Якщо ж індосамент містить слова “на інкасо”,

372

“валюта на отримання”, “в депозит”, “як довіреному” або рівнозначні

слова, то такий індосамент називається передорученим.

Платіж чеком. Здійснюється без права регресу, тобто наданий

тримачеві чека у визначеній формі висновок банкутрасата після пе

ревірки легальності чека (зразків підписів трасата, номера рахунка,

номера чека та ін.).

Негоціація чека. Завжди здійснюється з правом регресу будь

яким банком, який згоден виконати цю операцію. Такий банк видає

аванс бенефіціарові й надсилає негоційований чек у банк трасанта

для платежу. У разі неплатежу бенефіціар повинен повернути не

гоціюючому банку суму отриманого авансу.

Гарантія платежу за чеком. Додатково до відповідальності, що

покладається законом на чекодавця та індосанта чека у випадку йо

го несплати, платіж за чеком може бути гарантований на всю суму

або її частину будьякою іншою особою, крім платника за чеком. Та

ка гарантія зазвичай зазначається як “гарантований”, “аваль”, “вва

жати за аваль” або іншими рівнозначними словами і супроводжуєть

ся підписом особи (аваліста), яка прийняла на себе відповідальність

за платіж. Причому особі, яка підписується як гарант, не обов’язко

во вказувати, за кого вона дає гарантію. За відсутності такої вказівки

гарантія вважається наданою за чекодавця. Відповідальність гаранта

(аваліста) за чеком є акцесорною, тобто додатковою, не основною.

Платежі за допомогою чеків є порівняно повільними методами

розрахунків, оскільки отримувач платежу повинен чекати, поки да

ний чек повернеться в банк трасанта для клірингу до того, як буде

кредитований його власний рахунок. Експортер має видати своєму

банку розпорядження для інкасування цього платежу. В міжна

родній торгівлі чеки обов’язково надсилають для інкасування. Ко

мерційні банки України приймають на інкасо всі належним чином

оформлені комерційні чеки у будьякій валюті.

Покриття сплачується в доларах США та євро. Якщо чек виписа

но в іншій валюті, покриття зараховуються і сплачуються в доларах

США.

Термін інкасо — 50 днів (42 дні від першої п’ятниці, наступної за

днем отримання чеків сектором чеків відділу електронних засобів

розрахунку Департаменту зовнішньоекономічних і валютних опе

рацій). За інкасування банками стягується комісія. Не приймаються

чеки, сума комісії за якими значно перевищує суму чека. При повер

373

ненні неоплачених чеків іноземні банки все одно стягують комісію за

оброблення.

У разі прийняття на інкасо комерційних чеків в українських бан

ках клієнт оформляє заяву про подання чека на інкасо, в якій вка

зуються найменування платіжного документа, його дата і номер, ким

виданий, сума кожного чека, якщо їх кілька, і загальна сума. В заяві

клієнт ставить підпис, підтверджуючи правильність вказаних даних

і свою згоду з умовами інкасо.

Працівник банку перевіряє правильність реквізитів чека, термін

його дії, послідовність індосаментів та особу отримувача за паспор

том. Іменні чеки, які пред’являються банку іншою особою, можуть

бути прийняті на інкасо тільки за дорученням власника чека або, якщо

чек виписаний на користь малолітньої чи недієздатної осіб, власник

чека ставить на його звороті свій підпис (бланковий індосамент).

Працівник банку оформляє у двох примірниках опис документів,

прийнятих на інкасо, закріплює їх підписом і штампом банку. Один

примірник віддається клієнту. Прийняті на інкасо чеки оприбутко

вуються в касі банку. Прибутковий валютний ордер оформляється

на суму чека у валюті чека.

Після надходження коштів на рахунок клієнт отримує повідом

лення про отримання відшкодування за чеком. У разі відмови іно

земного банка оплатити чек клієнту надсилають повідомлення з про

ханням з’явитися для отримання поверненого чека. При видачі пок

риття за чеком оформляють видатковий валютний ордер, а клієнт

повертає виданий йому примірник опису документів, прийнятих на

інкасо.

У міжнародній торгівлі оплату боргів за допомогою чека недос

татньо широко використовують з таких причин:

• експортер повинен звернутися до свого банку з розпорядженням

про інкасування платежів, за що буде стягуватися визначена

плата;

• чек може суперечити внутрішньому валютному законодавству і

положенням про валютне регулювання в країні покупця, тому

розрахунки можуть бути затримані до одержання необхідного

дозволу влади на здійснення платежу;

• є ризик втрати чека при надсиланні його поштою;

• чек може виявитися “непокритим” і не буде сплачений після

пред’явлення.

374

Умови передання чека від однієї особи до іншої визначають вид

чека та характер його використання в обігу як засобу платежу.

Розрізняють такі види чеків:

Іменний чек — чек, виписаний на користь певної особи. Такий до

кумент не може бути переданий за допомогою звичайного індоса

менту. Передання здійснюється цесією (передатним написом із зас

тереженням “не наказу”, завіреним у нотаріальному порядку

відповідно до норм цивільного права).

Ордерний чек — чек, який виписують на користь певної особи чи

за її наказом. Передається за допомогою індосаменту із застережен

ням “наказу” чи без нього. Цей вид чека широко використовують у

міжнародному платіжному обороті.

Чек на пред’явника — чек, який виписують пред’явникові, він мо

же бути переданий іншій особі як з індосаментом, так і без нього.

Чекодавець надає його своєму партнерові за кордоном, який при

отриманні чека виставляє його обслуговуючому банку для кредиту

вання свого рахунка. У такий спосіб за допомогою чека на пред’яв

ника чекодавець здійснює платіж прямо своєму партнерові. Цей

платіж відбувається швидше, ніж платіж банківським переказом.

Тому чеки на пред’явника також широко використовують у міжна

родному обороті.

У міжнародній практиці чеки поділяються на банківські та

фірмові. Банківський чек — чек, виписаний банком на свій банкко

респондент. У тексті таких чеків не зазначено найменування фірми

чекодавця, ним виступає банк боржника. Оплату за цими чеками

здійснюють за рахунок коштів банку чекодавця на його рахунку в

банкукореспонденті за кордоном. У міжнародному платіжному обо

роті найчастіше використовують банківські ордерні чеки.

Фірмовий чек — чек, виписаний фірмою на одержувача. Переваж

но такі документи фірми виписують в національній чи іноземній ва

люті на пред’явника і виставляють на свій банк. Оплата за такими че

ками здійснюється за рахунок коштів чекодавця.

Особливими видами чеків є єврочеки та дорожні чеки. Єврочеки

(Eurocheque) — стандартизовані чеки, супроводжувані спеціальними

гарантійними картками, які випускають банки — члени Міжнародної

організації єврочеків. Функції єврочекової картки полягають не лише

у гарантуванні оплати чека в межах установленого ліміту, а й у вико

ристанні її як дебетної картки для зняття готівкових грошей у мережі

375

банківських автоматів. Чек приймають для оплати за товари тисячі

роздрібних торговельних установ у 40 країнах Європи і Північної

Америки. Єврочек (чек у євровалюті) виписується банком без попе

реднього внеску клієнтом готівки і на більші суми в рахунок

банківського кредиту терміном до місяця; оплачується у будьякій

країні — учасниці угоди. Завдяки єдиній формі та можливості додат

кового контролю єврочеки широко використовуються у розрахунках

з міжнародного туризму.

Дорожній чек — стандартний грошовий документ, який виписують

у місцевій або іноземній валюті й використовують під час поїздок, за

кордонних подорожей для оплати товарів і отримання в банку

готівки. Цей чек (Travellers Cheques) є платіжним засобом, що містить

найменування банку, який випустив чек (банкуемітента), підписи його

уповноважених посадових осіб, номер чека в правому верхньому куті, а

також два спеціально відведених рядки для підпису власника чека: пер

ший підпис проставляється при купівлі чека в присутності працівника

банку чи фірми, яка продає дорожні чеки, другий підпис власник ста

вить при отриманні готівки за чеком. Дорожні чеки не мають терміну

давності. Вони оплачуються тільки початковому власнику, зразок

підпису якого є на чекові. Оплата дорожнього чека здійснюється лише

в повній сумі, часткова оплата чека не допускається.

Банки України приймають до оплати чеки American Express,

Thomas Cook, Visa, Citicorp у доларах США та євро. Дорожні чеки в

інших валютах, як і дорожні чеки, що пред’являються третьою осо

бою, приймаються тільки на інкасо.

Отже, підсумовуючи розгляд правових засад міжнародних розра

хунків, зазначимо, що кожен з видів розрахунків безготівкової фор

ми має свої переваги та недоліки. Так, наприклад, акредитивна фор

ма оплати суттєво зменшує ризики невиконання умов поставки то

вару на користь імпортера, але є менш фінансово вигідною для нього,

оскільки імпортер додатково сплачує кошти на користь банку за

відкриття акредитива й залишає свої кошти без руху до моменту

митного оформлення та відвантаження товару. Інкасова форма роз

рахунку за зовнішньоекономічними операціями передбачає перехід

права власності на товар від експортера до імпортера на момент пе

редання банком імпортерові комерційних документів на поставлену

партію товару. Сама процедура здійснення розрахунків уже є ризи

кованою для експортера, оскільки оплата за товар здійснюється вик

376

лючно після його митного оформлення та відвантаження. Джерелом

ризику є платоспроможність імпортера, що потребує від експортера

впевненості в обов'язковому здійсненні оплати за відвантажений то

вар. Подолати цей ризик обох сторін контракту можна лише обгово

ренням пакету документів, що стануть підставою для розрахунків

між імпортером та експортером.

Світова спільнота визначила уніфіковані правила здійснення

розрахунків в акредитивній та інкасовій формах, які покладені в

основу спільної Постанови Кабінету Міністрів України і Націо

нального банку України від 21 червня 1995 р. № 444 “Про типові

платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і ти

пові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних дого

ворів (контрактів), що передбачають розрахунки в іноземній ва

люті”. Виконання рекомендацій цієї постанови суттєво зменшить

ризики застосування обраної форми оплати незалежно від того, ким

є українська сторона контракту — експортером чи імпортером.

Наведені дані можуть бути корисними за інкорпорації відпо

відного нормативного матеріалу, вирішенні проблеми підвищення

інформованості суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо ви

користання сучасного платіжнофінансового інструментарію, а

також повнішої реалізації їх приватних прав.

5.7. ПРИВАТНОПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

МІЖНАРОДНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

За міжнародної торгівлі виникає необхідність переміщення то

варів і послуг через кордон. Для цього використовують різні транс

портні засоби. Розрізняють два види перевезення: просте, яке дає

змогу використовувати один вид транспортного засобу, і комбінова

не перевезення, що полягає у застосуванні різних видів транспорт

них засобів.

Міжнародним вважається таке перевезення, коли переміщення то

вару, що становить предмет зобов'язання перевізника, здійснюється

через державний кордон. Міжнародне перевезення може регулюва

тися різними правовими нормами:

377

• норми національного права різних держав, що регламентують

відносини перевезення;

• міжнародні (уніфіковані) норми, що регламентують перевезення

в міжнародному обороті;

• міжнародні колізійні (уніфіковані) норми у міжнародному обо

роті.

Останнім часом внаслідок швидкого розвитку транспортної

техніки (збільшення швидкості та радіуса дії транспортних засобів)

дедалі більше поширюється взаємодія між державами, що підвищує

значення різних міжнародних угод у цій сфері. Ці міжнародні дого

вори регламентують як публічні (адміністративні) відносини (нап

риклад, безпека руху транспортних засобів), так і приватні (цивіль

ноправові) відносини, зокрема перевезення.

Участь конкретної держави у певному міжнародному договорі,

як правило, не зобов'язує її уніфікувати своє внутрішнє законодав

ство з положеннями міжнародного договору. Проте на практиці

міжнародні договори значно впливають на національне право. Це

сприяє уніфікації норм, що діють на території різних держав, сто

совно конкретної галузі транспорту. Особливо це стосується

морського і повітряного транспорту, а також пошти. Проте така

уніфікація в міжнародному масштабі, маючи галузевий характер,

створює складнощі щодо комбінованих (змішаних) перевезень із

застосуванням різних видів транспортних засобів. Тому уніфі

кація у даній сфері також спростила б міжнародні перевезення.

Незважаючи на це, Женевська конвенція 1980 р., що стосується

змішаного перевезення товарів і ставить за мету спрощення кон

тейнерних перевезень, і донині не набрала відповідної кількості го

лосів для ратифікації.

Конвенції й інші міжнародні договори в галузі перевезень ство

рюють уніфіковане право. Це означає, що вони не тільки поєднують

держави — учасниці договорів, а й безпосередньо застосовуються

для конкретних приватних договорів із перевезень, що укладаються

окремими фізичними та юридичними особами. Тим самим змен

шується застосування щодо перевезень так званих колізійних норм,

які використовуються з метою уникнення спірних моментів між

нормами, що діють на території різних держав.

Для вивчення операцій з міжнародних перевезень розглянемо

нормативні акти, що регулюють ці перевезення у різних галузях.

378

ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТРАНСПОРТ

Конвенція щодо міжнародних залізничних перевезень (COTIF,

КОТІФ). Укладена 9 травня 1980 p. у Берні, інтегрувала дві Берн

ські конвенції про залізничні перевезення. Одна з них стосувалася

перевезень вантажів (її французька абревіатура СІМ), інша — паса

жирів і багажу (CІV). Бернські конвенції було переглянуто у 1980 р.,

внаслідок чого з’явилася Конвенція КОТІФ, яка набула чинності у

1985 р. Конвенція є одним з основних договорів щодо регламентації

перевезень залізничним транспортом.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до КОТІФ.

Укладення договору міжнародного перевезення вантажів у прямому

міжнародному сполученні залізничним транспортом за межами країн

СНД регламентується Єдиними правилами з договору про міжнарод

не залізничне перевезення вантажів (СІМ), які становлять Додаток В

до Конвенції КОТІФ

. Такі перевезення здійснюються лініями і шля

хами, віднесеними до списку ліній СІМ

тільки за згодою держав

учасниць, які використовуються для сполучення між ними

Договір перевезення вантажів оформляється прямою накладною,

складеною на маршрут, що пролягає територіями принаймні двох

держав і охоплює лише лінії або шляхи, внесені до списку СІМ

. До

говір вважається укладеним, як тільки залізниця відправлення

прийняла до перевезення вантаж разом з накладною

. Прийняття

засвідчується штемпелюванням накладної та у відповідних випадках

кожного додаткового аркуша штемпелем станції відправлення або

позначкою облікової машини із зазначенням дати прийняття.

Ця процедура повинна бути виконана негайно після здавання для

перевезення всіх зазначених у накладній вантажів і, якщо цього вима

гають чинні на станції відправлення приписи, після оплати взятих на

себе відправником платежів або після надання гарантії. Після штем

пелювання накладної або нанесення позначки облікової машини ця

накладна є доказом відповідності змісту договору перевезення.

379

__________

КОТІФ, п. 1, ст. 3.

КОТІФ, п. 2, ст. 3.

КОТІФ, п. 1, ст. 11

КОТІФ, ст. 1.

КОТІФ, ст. 11.

Залізниця повинна засвідчити прийняття вантажу і дату прий

няття для перевезення штемпелюванням з датою або нанесенням

позначки облікової машини на дублікаті накладної перед повернен

ням його відправнику. Цей дублікат не має чинності ні накладної, що

супроводжує вантаж, ні коносаменту.

Накладна

. Відправник повинен подати належним чином запов

нену накладну. Для кожного вантажу складається окрема накладна.

Одна накладна може стосуватися тільки вантажу кожного окремого

вагона. Додаткові положення можуть відхилятися від цих правил.

Залізниці встановлюють єдиний зразок накладної, яка повинна мати

дублікат для відправника. Для певних сполучень, особливо між

суміжними державами, залізниці передбачають у тарифах застосу

вання накладної спрощеного зразка. Для деяких сполучень з держа

вами, які не приєднались до цієї Конвенції, у тарифах передбачено

застосування спеціальної процедури. Накладна має бути надрукова

на двома або за необхідності трьома мовами (наприклад, з переліче

них — французькою, німецькою, англійською, арабською, італійсь

кою, голландською), принаймні одна з яких повинна бути робочою

мовою Організації ОТІФ (французькою). Дані вносяться відправни

ком до накладної латинськими літерами, якщо додаткові положення

або міжнародні тарифи не передбачають відхилень.

Зміст накладної

. Накладна повинна обов’язково містити:

1) назву станції призначення;

2) ім’я та адресу одержувача (як одержувач може бути зазначена

тільки одна фізична особа або інший суб’єкт права);

3) назву вантажу;

4) масу або, за відсутності маси, подібні дані відповідно до чин

них на станції відправлення приписів;

5) кількість місць і опис пакування дрібних та вагонних відпра

вок, які складаються з одного або кількох місць і підлягають пере

вантаженню за залізничноморського сполучення;

6) номер вагона, а також для приватних вагонів — їх власну масу

(тару), якщо завантаження є обов’язком відправника;

7) докладний перелік документів, які вимагаються митницями та

іншими адміністративними органами і долучаються до накладної або,

380

___________

КОТІФ, ст. 12.

КОТІФ, ст. 13.