Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти

Подождите немного. Документ загружается.

після одержання продавцем заяви покупця про невиконання своїх

обов’язків у цей додатковий термін, причому використання продав

цем свого права в часі не обмежене.

БАРТЕРНІ ДОГОВОРИ

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язана переда

ти іншій стороні у власність один товар в обмін на інший (ст. 715

ЦКУ). Сторона договору вважається продавцем товару, який вона

передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін (ч. 2

ст. 293 ГКУ). За погодженням сторін можлива грошова доплата за

товар вищої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості,

якщо це не суперечить законодавству (ч. 3 ст. 293 ГКУ). До дого

вору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють дого

вори купівліпродажу, поставки, контрактації, елементи яких

містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законо

давству і відповідає сутності відносин сторін (ч. 5 ст. 293 ГКУ).

23 грудня 1998 р. Верховною Радою України було прийнято Закон

України “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в

галузі зовнішньоекономічної діяльності”. Відповідно до ч. 1 ст. 1 цьо

го закону товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоеко

номічної діяльності — це один з видів експортноімпортних операцій,

а у ч. 3 цієї статті зазначено, що “усі суб’єкти зовнішньоекономічної

діяльності України мають право на здійснення товарообмінних (бар

терних) операцій відповідно до законодавства України”. Водночас з

метою зростання надходжень в Україну валютних коштів, стабілізації

грошової національної одиниці та оздоровлення фінансовобанківсь

кої системи держави в цілому може бути заборонено здійснення това

рообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної

діяльності з товарами (роботами, послугами), перелік яких визна

чається Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 1 вказаного закону). Та

кий перелік встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від

29 квітня № 756 “Про деякі питання регулювання товарообмінних

(бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності” (До

даток 2 цієї постанови).

Вперше в Законі з’явилася норма, яка враховує положення Кон

венції ООН “Про договори міжнародної купівліпродажу товарів”,

301

ратифікованої Україною ще у 1991 р., щодо форсмажорних обста

вин. Так, якщо заборгованість за бартерними операціями виникла че

рез обставини непереборної сили або форсмажору, то законодавчо

встановлені терміни виконання цих операцій зупиняються і пеня за їх

порушення протягом дії цих обставин не стягується. Настання та

закінчення дії обставин непереборної сили або форсмажору повин

но бути підтверджено довідкою офіційного органу, уповноваженого

державою, де такі обставини мали місце.

Закон ототожнив бартерні операції у сфері зовнішньоеко

номічної діяльності з експортноімпортними розрахунками в грошо

вих коштах у частині призупинення нарахування пені за порушення

законодавчо встановлених термінів розрахунків за такими опе

раціями на період розгляду справ у судах за позовами українських

підприємств до своїх іноземних партнерів щодо незадовільного ви

конання останніми договірних зобов’язань.

Наведені вище обставини за певних умов можуть зробити вигідним

заміну умов договору із розрахунків у грошовій формі на розрахунки

на товарообмінній основі. Проте з різних мотивів підприємство може

віддати перевагу виконанню договору з іноземним партнером, укладе

ного на бартерній основі, шляхом перерахування грошових коштів.

Якщо раніше зміна умов договору з бартерних на експортно

імпортні з розрахунками в грошовій формі та навпаки регулювалась

відомчими листами Державної митної служби України та Державної

податкової адміністрації України, то з прийняттям Закону ця проце

дура регламентується законодавчими нормами.

Так, у разі, коли замість поставок товарів (робіт, послуг), що

імпортуються за бартерним договором, іноземний контрагент вико

нує свої зобов’язання шляхом перерахування коштів, підставою для

зняття з контролю такої бартерної операції є подання до митного

органу довідки уповноваженого банку про надходження коштів у

рахунок договору в установлені законодавством України терміни на

суму, еквівалентну вартості товарів (робіт, послуг), зазначених у до

говорі, та копій додаткових угод, які обумовлюють зміну характеру

договору. У разі змін договору з оплати товару іноземним контра

гентом у грошовій формі на зобов’язання постачання товарів (робіт,

послуг) на товарообмінній основі український партнер повинен по

дати копії договору та додаткових угод до Державної податкової

служби України.

302

У Законі викладено певні обмеження на здійснення бартерних

операцій:

1) Кабінет Міністрів України, як зазначалося вище, своїми

рішеннями може вводити заборону на здійснення бартерних (то

варообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності з

деякими видами товарів (робіт, послуг);

2) скорочено терміни здійснення бартерних операцій з експор

тування високоліквідних товарів, перелік яких визначається Кабіне

том Міністрів України, з 90 до 60 днів. У разі переоформлення в ус

тановленому порядку бартерного договору на експортний з розра

хунками в грошовій формі термін грошової оплати високоліквідних

товарів продовжується до 90 днів.

Крім того, Закон регламентує абсолютно нову норму, що вводить

своєрідну заявочну реєстрацію в податкових та митних органах робіт

та послуг, які експортуються за бартерними договорами. Якщо згідно

з бартерним договором експортовані роботи або послуги обмінюють

ся на товари, суб’єкти підприємницької діяльності, які експортували

їх, повинні протягом п’яти робочих днів з дня підписання акта або

іншого документа, що засвідчує виконання робіт або надання послуг,

повідомити про це органи Державної митної служби України.

Якщо згідно з бартерним договором експортовані роботи або послуги

обмінюються на інші роботи або послуги, суб’єкти підприємницької

діяльності, які здійснили їх експорт, повинні протягом п’яти робочих днів

з дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання

робіт чи надання послуг, повідомити про це органи державної податкової

служби. Неподання або несвоєчасне подання такої інформації тягне за со

бою нарахування пені у розмірі одного відсотка вартості експортованих

робіт або послуг за кожний день прострочення. Загальний розмір пені не

може перевищувати вартості експортованих робіт або послуг.

ТОРГОВІ ЗВИЧАЇ

У практиці правового оформлення міжнародних договорів (конт

рактів) купівліпродажу товарів та вирішення комерційних спорів у

міжнародних комерційних арбітражних судах загальноприйнятим є

застосування разом з іншими правовими джерелами і так званих

торгових звичаїв.

303

Звичаї відіграють істотну роль у сфері правового регулювання

міжнародної торгівлі. У конвенції про договори міжнародної купівлі

продажу товарів, яку було прийнято у Відні на конференції ООН,

що відбувалася з 10 березня по 11 квітня 1980 р., звичаям присвя

чено ст. 9 такого змісту:

1. Сторони пов’язані будьяким звичаєм, стосовно якого вони

домовилися, та практикою, запровадженою ними у своїх взаємо

відносинах.

2. За відсутності домовленості про інше вважається, що сторони

мали на увазі застосування до їхнього договору або його укладення

звичаю, про який вони знали або повинні були знати, який у міжна

родній торгівлі широко відомий та якого постійно дотримуються

сторони в договорах даного типу у відповідній галузі торгівлі.

У ст. 7 Європейської конвенції про зовнішньоторговий арбітраж

передбачається, що разом із застосованим правом арбітри керувати

муться положенням контракту та торговими звичаями. Аналогічні

положення є також в інших документах з арбітражу.

Оскільки в практиці міжнародної торгівлі сформувалося досить

багато звичаїв, які порізному “вписуються” в національні правові

системи, міжнародні організації прикладають зусилля до їх уні

фікації. Так, Міжнародною торговою палатою розроблено уніфіко

вані правила з інтерпретації торговельних термінів “Інкотермс”.

Торгові звичаї часто застосовуються при розв’язанні міжнарод

них економічних спорів. Стаття 28 російського закону “Про міжна

родний комерційний арбітраж”, ст. 9 Віденської конвенції про уго

ди міжнародної купівліпродажу товарів, п. 3 ст. 33 Арбітражного

регламенту ЮНСІТРАЛ, регламенти багатьох арбітражних зак

ладів, у тому числі Міжнародної торгової палати і Міжнародного

комерційного арбітражного суду (далі в тексті роботи — МТП і

МКАС) та інші вимагають від арбітрів розгляду спорів не тільки

на підставі права, яке застосовується, а й з урахуванням торгових

звичаїв.

Торгові звичаї можуть бути частиною національного права (на

приклад, норми Віденської конвенції інкорпоровані в українському

законодавстві) або існувати незалежно від нього (правила “Інко

термс”). Відповідно можливі два варіанти їх застосування:

1) будучи частиною національного права, торгові звичаї застосо

вуються незалежно від зазначення їх сторонами;

304

2) торгові звичаї застосовуються тільки в тому разі, коли сторо

ни прямо передбачили це у своїй угоді.

В Україні зовнішньоторговельні операції різних рівнів та масш

табів здійснюють сотні тисяч підприємців. Водночас практика

арбітражного розгляду спорів у частині порушення контрактних

зобов’язань свідчить про те, що українські підприємства та індивіду

альні підприємці ще не завжди знають і враховують існуючі міжна

родноправові норми і стандарти, які вже склалися, набули визнання

та застосовуються в міжнародній торговій практиці. При розгляді

господарських спорів виявляється , що сторони припускаються не

точностей у формулюванні умов угоди, викладених у контракті,

різного тлумачення умов поставки, вказаних у контракті, застосову

ються терміни, які мають різне значення.

Крім суб’єктивних причин різночитань умов контракту (є зро

зумілим намагання кожної зі сторін тлумачити їх зміст на свою ко

ристь), мають місце і причини об’єктивні, існування яких зумовлено

застосуванням специфічного джерела торгового права — звичаїв

міжнародної торгівлі, під якими слід розуміти єдині стійкі правила,

що склалися у практиці, але не мають обов’язкової юридичної сили.

Використання цих звичайних правил стало повсюдним, тра

диційним при укладанні торгових контрактів та формулюванні їх

базисних умов. Проте торгові звичаї — це правила неписані, й тому

їх точне з’ясування та єдине застосування в арбітражному суді уск

ладнюються. Щодо звичаїв морської торгівлі, то вони можуть бути

різними навіть у різних портах однієї країни. Одні й ті самі правила

сприймаються учасниками торгової угоди порізному. Різне тлума

чення однакових за назвою правил призводить до додаткових непо

розумінь між партнерами, невиправданих судових позовів.

У цих умовах важливим засобом забезпечення правової захище

ності суб’єктів комерційної діяльності є міжнародне співробітництво у

створенні та втіленні в реальні торгові відносини єдиного правового

режиму за допомогою схожих нормативних приписів. У процесі

створення єдиних (уніфікованих) регуляторів у галузі міжнародної

торгівлі важливу роль відіграє діяльність різноманітних міжнарод

них міжурядових та неурядових організацій, до яких належить

всесвітньо відома Міжнародна торгова палата.

Одним із найважливіших документів МТП є збірник міжнарод

них правил інтерпретації комерційних термінів “Інкотермс”, покли

305

каний забезпечити єдине розуміння взаємних правил та обов’язків

сторін договору купівліпродажу. Залежно від умов “Інкотермс” між

продавцем і покупцем розподіляються зобов’язання стосовно

поставки товару та відповідальність за ризик щодо його пош

кодження чи втрати.

Структура та зміст “Інкотермс” відповідають меті їх створення —

полегшенню міжнародної торгівлі та оптимізації процесу її право

вого оформлення. Правила єдиного тлумачення змісту торгових

термінів систематизовані в положення, які створюють 13 фактич

но готових для розміщення їх в договорі наборів основних умов

угоди. Відповідно сторони залежно від своїх інтересів можуть виб

рати одну з 13 найпоширеніших моделей розподілу обов’язків між

продавцем та покупцем.

У вступі до правил “Інкотермс” підкреслюється, що вони не приз

начені для заміни умов угоди, необхідних для повного договору

купівліпродажу. Базис (базисні умови) поставки — це те, без чого

договір не може бути визнаний оформленим юридично коректно, а

відсутність у ньому посилань на “Інкотермс”, хоч і знижує юридичну

чіткість договірного тексту як вираження волевиявлення сторін, та

ких наслідків у світовій практиці не має. В цьому разі точніше було

б характеризувати терміни “Інкотермс” як типові умови або форми

постачання товару.

“Інкотермс” є недержавною і в цілому непублічною кодифікацією

торгових звичаїв, які склалися у світовій комерційній практиці,

здійсненою недержавною організацією. Тому ні окремі правила, які

входять до “Інкотермс”, ні документ в цілому самі по собі не наділені

юридичною силою, що давало б можливість бути використаними в

публічному примусовому порядку. Таку чинність вони матимуть

тільки тоді, коли сторони погодяться надати їм обов’язковий для

себе характер, що відображається в підписаному між ними конт

ракті. До такого контракту прирівнюється розділ “Інкотермс”, на

який сторони погодилися, і тільки в цьому разі правила можуть зас

тосовуватись та тлумачитися як норми, що мають юридичну силу.

Це положення прямо закріплено в самому документі: “Торговці, які

бажають використовувати “Інкотермс 2000”, повинні чітко вказува

ти, що їх угода керується цими правилами”.

Зміст “Інкотермс” не дає підстав для висновку, що у всіх випадках

укладення контракту купівліпродажу потрібно застосовувати пра

306

вила “Інкотермс” й інкорпорація їх у договір є обов’язковою. Навпа

ки, в документі підкреслюється добровільний характер застосування

тлумачних в ньому термінів, і вирішення цього питання надається

сторонам договору.

Інший підхід до цієї проблеми в українському правовому полі. В

Указі Президента України від 4 жовтня 1994 р. “Про застосування

Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” зазначено:

“З метою однакового тлумачення комерційних термінів суб’єктами

підприємницької діяльності України при укладенні договорів, а та

кож учасниками відносин, які виникають у зв’язку з такими догово

рами, постановляю:

1. Встановити, що при укладенні суб’єктами підприємницької

діяльності всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньо

економічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, зас

тосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних

термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою в 1959 році

(далі Правила “Інкотермс”).

2. Суб’єктам підприємницької діяльності України при укладенні

договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (конт

рактів) дотримуватись правил “Інкотермс”.

3. Органам державної виконавчої влади привести свої рішення

(нормативні акти) у відповідність до цього Указу”.

Таким чином, Указ Президента України надає правилам “Інко

термс” юридичної сили, і вони стають юридично обов’язковими для

українських суб’єктів підприємницької діяльності, незалежно від їх

волевиявлення або бажання.

Основні принципи Міжнародних правил щодо тлумачення

термінів “Інкотермс”. На відміну від Інкотермс 1990 р. у статтях, що

стосувалися обов’язку продавця надати докази поставки, було дозво

лено замінити паперовий документообіг електронним обміном даними

(EDIповідомленнями) за умови, що сторони заздалегідь домовилися

спілкуватися за допомогою електронної пошти; змінено обов’язки

щодо митного очищення товару та здійснення митних платежів за

термінами FAS і DEQ, а також навантаження та розвантаження за

терміном FCA. Нижче наведено приклади деяких позначень.

EXW — ex works (... named place), франко0завод (... назва місця).

Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо

поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця

307

на площах свого підприємства або в іншому погодженому місці (на

заводі, фабриці, складі тощо) без митного очищення товару для екс

порту та завантаження його на будьякий приймальний транспорт

ний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов’язки

на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики внаслідок переве

зення товару з площ продавця до місця призначення. Якщо сторони

бажають покласти на продавця обов’язки щодо завантаження това

ру в місці відправлення та всі ризики й витрати, пов’язані з цим, то

це має бути чітко обумовлено внесенням відповідного застереження

до договору купівліпродажу. Термін EXW не слід застосовувати,

коли покупець не в змозі виконати експортні формальності прямо

чи опосередковано. За таких обставин має застосовуватися термін

FCA за умови, що продавець погоджується нести витрати й ризики,

пов’язані із завантаженням товару.

FCA — free carrier (... named place), франко0перевізник (... назва

місця). Продавець здійснює поставку товару, очищеного від мита

для експорту, переданням призначеному покупцем перевізнику в

погодженому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов’язання

щодо завантаження й розвантаження в ньому товару. Якщо постав

ка здійснюється на площах продавця, він відповідає за завантажен

ня; якщо в іншому місці, — не несе відповідальності за розвантажен

ня товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду

транспорту, в тому числі за змішаних (мультимодальних) переве

зень. Під "перевізником" мають на увазі будьяку особу, яка на

підставі договору перевезення зобов’язується здійснити або забез

печити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним,

повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або

комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу

особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то вва

жається, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки това

ру з моменту його передання такій особі.

FAS — free alongside ship (... named port of shipment), франко

вздовж борту судна (... назва порту відвантаження). Поставка вва

жається здійсненою продавцем, коли товар розміщено біля борту

судна у призначеному порту відвантаження. Це означає, що з цього

моменту всі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару пови

нен нести покупець. Термін FAS зобов’язує продавця здійснити

митне очищення товару для експорту (це правило є відхиленням від

308

попередніх версій "Інкотермс", які покладали обов'язки щодо мит

ного очищення товару для експорту на покупця). Проте, якщо сто

рони бажають, щоб покупець узяв на себе обов’язки з експортного

митного очищення товару, вони повинні чітко зазначити це у дого

ворі купівліпродажу. Термін FAS може застосовуватися тільки у

разі перевезення товару морським або внутрішнім водним транс

портом.

FOB — free onboard (... named port of shipment), франко0борт

(... назва порту відвантаження). Поставка вважається здійсненою

продавцем, коли товар передано через поручні судна в погодженому

порту відвантаження. З цього моменту всі витрати й ризики втрати

чи пошкодження товару несе покупець. Термін FOB зобов’язує про

давця здійснити митне очищення товару для експорту. Він може

застосовуватися тільки у разі перевезення товару морським або

внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають наміру

передавати товар через поручні судна, слід застосовувати термін

FCA.

CFR — cost and freight (... named port of destination), вартість і

фрахт (... назва порту призначення). Поставка вважається здійсне

ною продавцем, коли товар передано через поручні судна в порту

відвантаження. На продавця покладаються витрати та оплата

фрахту, необхідні для доставки товару до названого порту призна

чення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будьякі

додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після

здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Термін

CFR зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для

експорту. Він може застосовуватися тільки у разі перевезення това

ру морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не

мають наміру щодо здійснення поставки товару через поручні суд

на, слід застосовувати термін СРТ.

CIF — cost, insurance and freight (... named port of destination),

вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення).

Поставка вважається здійсненою продавцем, коли товар передано

через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов’яза

ний понести витрати та сплатити фрахт, необхідні для доставки то

вару до погодженого порту призначення, проте ризик втрати чи

пошкодження товару, а також будьякі додаткові витрати, спричи

нені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять

309

з продавця на покупця. На продавця покладається також обов’язок

забезпечення морського страхування на користь покупця проти ри

зику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже,

продавець зобов’язаний укласти договір страхування та сплатити

страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами

терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування

лише з мінімальним покриттям. Якщо покупець бажає мати страху

вання з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно

домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходи для

забезпечення додаткового страхування. Продавець має здійснити

митне очищення товару для експорту. Термін CIF може застосову

ватися тільки у разі перевезення товару морським або внутрішнім

водним транспортом. Якщо сторони не мають наміру щодо постав

ки товару через поручні судна, слід застосовувати термін СІР.

СРТ — carriage paid to (... named place of destination), фрахт/ пере0

везення оплачено до (... назва місця призначення). Продавець

здійснює поставку товару переданням його перевізнику, призначе

ному ним самим. Додатково до цього продавець зобов’язаний опла

тити витрати перевезення товару до погодженого місця призначен

ня. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики та будьякі інші

витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару в

зазначений спосіб. Під "перевізником" мають на увазі будьяку осо

бу, яка на підставі договору перевезення зобов’язується здійснити

або забезпечити перевезення товару залізницею, автомобільним,

повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або

комбінацією цих видів транспорту. У разі здійснення перевезення в

узгоджений пункт призначення кількома перевізниками перехід ри

зику відбувається в момент передання товару першому з них. Термін

СРТ зобов’язує продавця здійснити митне очищення товару для екс

порту. Може застосовуватися незалежно від виду транспорту, в тому

числі за мультимодальних (змішаних) перевезень.

СІР — carriage and insurance paid to (... named place of destination),

фрахт перевезення та страхування оплачено до (... назва місця

призначення). Продавець здійснює поставку товару шляхом його

передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до

цього він зобов’язаний оплатити витрати перевезення товару до

погодженого місця призначення. Покупець бере на себе всі ризики

та будьякі додаткові витрати, що можуть виникнути після

310