Єщенка В.О. (ред.). Загальне землеробство: Підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 4

240

проводять основний обробіток ґрунту, характерний для певної ґрун-

тово-кліматичної зони.

В Україні є частина цілинних земель, які використовують

для випасання тварин і вигулів. Вони, як правило, сильно ущіль-

нені і задернілі. Ступінь задерніння на них залежить переважно від

гранулометричного складу. На легких ґрунтах товщина задернілого

шару здебільшого сягає 10 – 12 см, а на більш важких ґрунтах вона

буває і більшою. Основним завданням обробітку таких земель є по-

збавлення життєдіяльності природної рослинності і створення оп-

тимальних умов трансформування органічних залишків. Освоєння

земель розпочинають із весни, щоб активізувати мікробіологічні

процеси і щоб необхідні заходи обробітку в літній період надали

ґрунту культурного стану.

Перед оранкою дернину доцільно розробити важкою дисковою

бороною для кращого загортання і створення сприятливих умов для

її розкладу. Оранку проводять плугами з культурними полицями в

агрегаті з котками на глибину, яка забезпечує належне загортання

рослинних решток і дернини та вивертання на поверхню структур-

ного шару. На чорноземних ґрунтах найкраще орати на глибину не

менш як 30 см. Після такої оранки ґрунт буває дуже розпушеним,

що посилює втрату вологи і мінералізацію органічної речовини. То-

му одночасно чи вслід за оранкою ґрунт необхідно додатково і не-

гайно ущільнити кільчасто-шпоровими котками. Для зменшення

випаровування вологи з поверхні ріллі її розробляють дисковими

знаряддями, потім культиваторами і боронами.

На наступний після освоєння задернілих ґрунтів рік висівають

культурні рослини. Глибокий полицевий обробіток таких ґрунтів у

сівозміні проводять тоді, коли загорнена дернина природної рослин-

ності досягне необхідного ступеня розкладання. Решта заходів обро-

бітку ґрунту можуть бути такими самими, як і на староорних землях.

Значна частина малопродуктивних природних пасовищ мають

схили різної крутизни і зазнають ерозії. Суцільне розорювання та-

ких земель може призвести до посилення змивання і розмивання

ґрунту. Тому круті схили слід розорювати смугами 30 – 60 м за-

вширшки, чергуючи їх із нерозораними смугами в 15 – 20 м, щоб

після освоєння першої групи смуг через два-три роки приступити до

розорювання нерозораних смуг. Нарізають смуги впоперек схилу.

На таких освоєних землях спочатку проводять протиерозійний обро-

біток, потім залужують. За даними наукових установ, штучне залу-

ження суходільних земель еспарцетом, кострицею і жовтогібридною

люцерною підвищує початкову врожайність природних пасовищ у

7 – 8 разів. На відносно невеликих схилах крутизною 1 – 3° природ-

ні пасовища поліпшують поверхневим способом. Для цього задерні-

лу поверхню дискують у 2 – 3 сліди.

Механічний обробіток ґрунту

241

4.7. МІНІМАЛІЗАЦІЯ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

Одним із важливих нових напрямів у землеробстві є питання мі-

німалізації обробітку ґрунту. Мінімалізація обробітку ґрунту — еко-

номічно й екологічно обґрунтований напрям у науці та практиці

щодо механічного обробітку ґрунту, який дає змогу зменшити енер-

гетичні витрати та вберегти ґрунт від деградації у разі його інтен-

сивного обробітку.

За умов інтенсивного землеробства мінімалізацію обробітку ґрунту

необхідно розглядати як стратегію всіх землевласників щодо збере-

ження потенційної родючості, унеможливлення деградації та постій-

ного зростання ефективної родючості. Вітчизняний і зарубіжний до-

свід землеробства засвідчив, що впродовж віків механічний обробіток

був зорієнтований на те, щоб повніше мобілізувати і максимально

використати потенційну родючість ґрунту та знищити бур’яни. Вирі-

шити ці завдання можна було на основі технологічного шляху під-

вищення родючості за рахунок збільшення глибини обробітку. Вва-

жалось, що збільшення глибини обробітку сприятиме зростанню ае-

рації, поліпшить дренування, а глибоко заорані насіння бур’янів, ви-

тративши запаси поживних речовин на проростання, не досягнуть

поверхні ґрунту. Тому у старій літературі із землеробства глибока

оранка для зниження потенційної засміченості ґрунту дістала назву

механічної стерилізація. Це твердження знаходило своє практичне

підкріплення з удосконаленням плугів — укомплектуванням їх пе-

редплужниками та розробкою дво- чи триярусних плугів. Проте збі-

льшення глибини оранки потребувало більш важких енергетичних

тракторів і відповідно більших за масою плугів. Зростання маси ма-

шинно-тракторних агрегатів спричинювало ущільнення ґрунту на

значну глибину, тому виникла потреба усунути цей негативний фі-

зичний вплив на водно-повітряні властивості ґрунту на основі його

глибокого розпушування. Збільшення глибини обробітку, як прави-

ло, сприяє активізації аеробних процесів і розкладанню органічної

речовини, зумовлюючи зниження природної родючості. Особливо по-

мітно така дія інтенсивного механічного обробітку виявилась на най-

родючіших чорноземних ґрунтах. Наприклад, за час освоєння чорно-

земів у Полтавській області вміст гумусу у верхньому шарі знизився з

9 – 10 до 4 – 5 % і нині продовжує знижуватись, що, в свою чергу, зу-

мовлює зниження їх протиерозійної стійкості. Зростання процесу мі-

нералізації органічної речовини, як свідчать результати численних

дослідів, зумовлює збільшення нітратів у ґрунті, надлишок яких (не

використаних рослинами) безцільно вимивається у глибші шари ґру-

нту, й іноді проникає до рівня ґрунтових вод.

Проте у зволожених районах та при зрошенні на важких за гра-

нулометричним складом ґрунтах агротехнічні заходи спрямовані

Розділ 4

242

насамперед на активізацію мікробіологічних процесів у ґрунті, для

чого необхідно більш часто розпушувати ґрунт.

Часті проходи агрегатів по полю за інтенсивного обробітку ґрунту

спричинюють надмірне ущільнення нижніх шарів ходовими систе-

мами тракторів, машин і знарядь. Так, тільки під час допосівних

обробітків й сівби сліди від ходових систем тракторів і сільськогос-

подарських машин та знарядь вкривають від 30 до 80 % поверхні

поля. За такого багаторазового впливу на ґрунт сучасної техніки

ущільнення ґрунту проходить не тільки у вертикальному, на гли-

бину від 20 см до 1 м і більше, а й в горизонтальному від центра

сліду машин напрямку на відстань 30 – 70 см. Воно залежить від

гранулометричного складу ґрунту, його щільності і вологості, маси

машин і характеристик їх ходових систем. Особливо сильно підда-

ються ущільненню важкі за гранулометричним складом суглинкові

і глинисті ґрунти. Цей висновок є результатом досліджень, проведе-

них у нашій та інших країнах світу.

Унаслідок ущільнення зменшується ступінь кришення ґрунту,

зростає його опір знаряддям обробітку, що, в свого чергу, призводить

до додаткового витрачання значної кількості енергетичних ресурсів

і коштів, розтягування строків обробітку і зниження його якісних

показників.

Одним із шляхів вирішення проблем захисту ґрунтів від фізичної

деградації та економії енергоресурсів є мінімалізація механічного

обробітку ґрунту. Вважають, що вперше мінімальний обробіток ґрун-

ту було випробувано у США, а потім він поширився в Канаду, Анг-

лію та інші країни. Проте це не зовсім так. Адже ще наприкінці

XIX ст. його описав І. Овсінський, посилаючись на впровадження

такого обробітку в умовах Полтавської губернії і Бессарабії. А ще

раніше, у 1886 р., член товариства сільського господарства Черкас

сконструював плуг-сівалку для обробітку ґрунту з одночасною сів-

бою кукурудзи.

Мінімальний обробіток — обробіток ґрунту, що забезпечує

зниження до мінімуму енергетичних витрат на його проведення.

Але мінімалізацію обробітку ґрунту можна проводити лише за пев-

них умов ґрунтового середовища. Науково обґрунтованою мінімалі-

зація механічного обробітку буде на ґрунтах, в яких рівноважна

щільність дорівнює або близька до оптимальної (табл. 16), а вміст

гумусу становить 4 % і більше. До таких ґрунтів належать насампе-

ред суглинкові чорноземи і суглинкові каштанові ґрунти, які стано-

влять близько 70 % орного фонду в Україні. На цій площі для по-

ліпшення фізичного стану ґрунтового середовища немає потреби в

щорічних великих енергетичних затратах на обертання ґрунту під

час основного обробітку, частих розпушуваннях під час підготовки

його до сівби і догляду за рослинами, що дасть змогу зекономити

значні кошти.

Механічний обробіток ґрунту

243

Мінімалізація обробітку ґрунту ефективна і на ґрунтах легкого

гранулометричного складу, а також кам’янистих землях, де застосу-

вання звичайних знарядь для глибокого і частого обробітку ґрунту

досить проблематичне.

На сірих лісових суглинкових і дерново-підзолистих важкосуглин-

кових ґрунтах, де рівноважна щільність перевищує оптимальну,

навіть за умов знищення бур’янів гербіцидами необхідно частіше

розпушувати ґрунт для поліпшення його фізичних властивостей.

Проте і тут не можна повністю відмовитись від мінімалізаціі обробіт-

ку ґрунту.

Таблиця 16. Рівноважна й оптимальна щільність ґрунту для культур

суцільного способу сівби і просапних, г/см

Щільність ґрунту

оптимальна

Ґрунт

Гранулометричний

склад

рівно-

важна

суціль-

ної сівби

просап-

них

Піщаний, зв’язний 1,5 – 1,6 — 1,4 – 1,5

Супіщаний 1,3 – 1,4 1,2 – 1,3 1,1 – 1,45

Дерново-підзолистий

Суглинок 1,35 – 1,5 1,1 – 1,3 1,0 – 1,2

Дерново-карбонатний Суглинковий 1,4 – 1,5 1,1 – 1,25 1,0 – 1,2

Дерново-глеюватий Суглинковий 1,4 1,2 – 1,4 —

Лучний заплавний Суглинковий 1,15 – 1,20 — 1,0 – 1,2

Сірий лісовий Важкосуглинковий 1,4 1,15 – 1,25 1,0 – 1,2

Чорнозем Суглинковий 1,0 – 1,3 1,2 – 1,3 1,0 – 1,3

Каштановий Суглинковий 1,2 – 1,45 1,1 – 1,3 1,0 – 1,3

Сірозем Суглинковий 1,5 – 1,16 — 1,2 – 1,4

На будь-яких ґрунтах мінімалізація обробітку ґрунту заснована на:

1) зменшенні глибин обробітку до розумно мінімальних; напри-

клад, на сірих опідзолених важкосуглинкових ґрунтах, за даними

Білоцерківської дослідної станції, без зниження продуктивності по-

сівів цукрових буряків глибину зяблевої оранки можна зменшити з

30 до 20 см (аналогічні дані отримано в дослідах Уманського ДАУ);

2) відмові від окремих заходів обробітку ґрунту; так, при підготов-

ці чорноземного ґрунту до сівби кукурудзи є можливість повністю

відмовитися від проміжних культивацій, обмежившись передпосів-

ною, що й використовується у сучасних технологіях; за даними

Уманського ДАУ, також без зниження врожайності цукрових буря-

ків кількість міжрядних обробітків на фоні поліпшеного зяблевого

обробітку можна скоротити до двох;

3) заміні енергоємного способу обробітку іншим менш енергоєм-

ним; наприклад, без істотного впливу на рівень врожайності біль-

шості культур до значної економії енергоресурсів приведе заміна

полицевої оранки безполицевим обробітком на таку саму глибину;

виходячи з цього Інститут землеробства УААН рекомендує полице-

Розділ 4

244

вий обробіток ґрунту у сівозміні використовувати лише на 10 – 30 %

площі, а на решті — безполицевий чи інший способи обробітку;

4) поєднанні кількох технологічних операцій і заходів в одному

робочому процесі застосуванням комбінованих ґрунтообробних агре-

гатів або комбінованих ґрунтообробних і посівних агрегатів, викори-

стання стерньових сівалок; сівба такими агрегатами виконується

без будь-якого попереднього механічного обробітку ґрунту на полі

(так звана пряма сівба) з метою збереження на поверхні поля орга-

нічних решток як ґрунтозахисного засобу, а також для зменшення

трудових і енергетичних затрат; згідно з повідомлень науковців, за

рахунок використання прямої сівби втрати вологи з ґрунту на фізич-

не випарування зменшились на 50 мм, при цьому було зекономлено

в розрахунку на гектар 24,5 кг дизельного палива і 115 хв робочого

часу; в Україні такий спосіб мінімалізації обробітку набув значного

поширення під проміжні (переважно післяжнивні) культури;

5) зменшенні оброблюваної поверхні поля шляхом застосування

смугового передпосівного обробітку ґрунту при вирощування проса-

пних культур у поєднанні із застосуванням гербіцидів.

Мінімальний обробіток ґрунту розглядають лише як частину за-

гальної системи обробітку ґрунту в сівозміні під конкретну культу-

ру. При цьому заміна традиційної оранки поверхневими або мілки-

ми обробітками під озимі після гороху і кукурудзи на силос, змен-

шення кількості культивації пару за рахунок знищення бур’янів

гербіцидами, широке впровадження плоскорізного обробітку і сівби

стерньовими сівалками дають змогу набагато послабити негатив-

ний вплив сільськогосподарської техніки на ґрунт і цим самим за-

хистити його від деградації.

Водночас мінімалізація обробітку ґрунту може супроводжуватись

і низкою негативних явищ, які слід враховувати під час удоскона-

лення систем обробітку. До них, наприклад, належить погіршення

фітосанітарного стану посівів через зростання їх забур’яненості (особ-

ливо багаторічними кореневищними і коренепаростковими бур’яна-

ми) і поширення хвороб, збудники яких тривалий час зберігають

свою життєздатність на рослинних рештках попередньої культури.

Часте застосування гербіцидів для боротьби із бур’янами негативно

позначається на навколишньому середовищі. За довготривалого по-

верхневого обробітку чітко може виявитись диференціація родючос-

ті окремих шарів ґрунту. Тому важливою умовою ефективного засто-

сування мінімального обробітку ґрунту в усіх зонах країни є висо-

кий рівень агротехніки і чітка технологічна дисципліна.

Механічний обробіток ґрунту

245

4.8. КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

Отримати високі й стабільні врожаї сільськогосподарських куль-

тур можливо тільки за якісного і вчасного проведення обробітків

ґрунту. Вимоги до якості польових робіт в екстремальних кліматич-

них і погодних умовах зростають.

Додержання високої якості заходів обробітку ґрунту передбачає

постійний контроль агрономічної служби за виконанням усіх техно-

логічних операцій, агротехнічних вимог і встановлених нормативів.

Контроль якості механізованих робіт з обробітку ґрунту ділять на

вступний, поточний і приймальний.

Вступний контроль у вигляді інструктажу проводять до почат-

ку роботи. Його мета — докладне ознайомлення механізатора з робо-

тою, яку йому належить виконати, умовами її виконання та агротех-

нічними вимогами (особливу увагу звертають на правильне комплек-

тування агрегатів і технологічне налагодження); з правилами підго-

товки поля (розбивання на загінки, виділення поворотних смуг, до-

тримання максимально доступних швидкостей руху); з порядком

проведення перших проходів, із правилами оцінки якості роботи то-

що. Інструктаж здебільшого проводить керівник виробничого підроз-

ділу (орендного колективу) або спеціалісти агрономічної служби.

Поточний контроль передбачає перевірку якості роботи під

час перших проходів агрегату, що дає можливість своєчасно уник-

нути помічених при цьому недоліків. Потім такий контроль може

проводитись і впродовж робочого дня. Мета такого контролю — уточ-

нити відповідність проведення роботи агротехнічних вимогам. Його

може здійснювати сам тракторист-машиніст, спеціаліст агрономіч-

ної служби чи керівник підрозділу.

Приймальний контроль якості обробітку ґрунту проводять піс-

ля закінчення роботи на окремій загінці або на всьому полі, поєдна-

вши при цьому визначення якості з обліком виконаної роботи для

оплати праці. Виконується він агрономом, обліковцем, бригадиром

або керівником орендного колективу в присутності виконавців.

У разі значного відхилення від агротехнічних вимог роботу оці-

нюють як незадовільну, агроном має право частково або повністю її

забракувати, виправлення недоліків покласти на виконавця роботи.

При цьому слід мати на увазі, що окремі роботи з обробітку ґрунту

(боронування, вирівнювання, коткування, лущення, культивація,

плоскорізний обробіток) після незадовільного їх виконання можна

переробити, якщо це не призведе до погіршення фізичних властиво-

стей ґрунту, зменшення його вологості і не порушить строки прове-

дення робіт. Однак при переорюванні полів, особливо після неякіс-

ної глибокої оранки, під яку внесено органічні добрива і за значної

засміченості ґрунту органами вегетативного розмноження бур’янів,

таке усунення недоліків може призвести до ще негативніших нас-

Розділ 4

246

лідків — погіршення поживного режиму, збільшення засміченості

ґрунту, особливо багаторічними бур’янами, зростання матеріальних

витрат на вирощування культури.

Досить обережно треба підходити і до переробки передпосівної

культивації ґрунту, оскільки можнa пересушити його верхній шар і

не одержати сходів. Саме тому якість виконання польових робіт слід

перевіряти не після їх завершення, а в процесі виконання.

Контроль за якістю польових робіт на сьогодні у більшості випа-

дків побудований на окомірному суб’єктивному оцінюванні.

Єдиним критерієм його точності є професійна підготовка, досвідче-

ність і добросовісність особи, яка перевіряє роботу. Більш

об’єктивним є інструментальний метод, який ґрунтується на

використанні простих приладів: «Палиці агронома», лінійки, бороз-

номіра, профілеміра, рулеток тощо.

Якість заходів обробітку ґрунту оцінюють з урахуванням агроно-

мічних вимог, які встановлені для кожного виду польових робіт за

трибальною шкалою — добре, задовільно і незадовільно.

Більш досконалою є система оцінювання якості робіт за

дев’ятибальною шкалою. Бали розподіляють за значеннями по-

казників якості окремих видів робіт згідно з чинними стандартами і

нормативами. Залежно від кількості набраних балів роботу оціню-

ють так: 8 – 9 балів — відмінно, 6 – 7 — добре, 4 – 5 — задовільно,

3 бали і менше — незадовільно.

Методику визначення якості польових робіт і використання для

цього різних інструментів, а також перелік показників і оцінку їх

якості детально висвітлено в численних довідниках і посібниках.

Для прикладу в табл. 17 наведено оцінні показники якості основних

заходів обробітку ґрунту за трибальною шкалою, але лише для двох

оцінок — добре і незадовільно.

Таблиця 17. Оцінні показники якості основних заходів обробітку ґрунту

Оцінка

Показник

Добре Незадовільно

Лущення стерні

Строк

Вслід за збиранням вро-

жаю

Запізнення більше як на

5 днів

Глибина Згідно з агроправилами Відхилення більш як 1 см

Огріхи

Відсутні 6 м

у загінці, яка дорів-

нює змінній нормі виро-

бітку агрегату

Підрізування, бур’янів Повне

Більш як один непідріза-

ний бур’ян на 10 м

Оранка

Строк У першу половину опти-

мального строку

Із запізненням

Глибина Встановлена Відхилення більш як 2 см

Механічний обробіток ґрунту

247

Закінчення табл. 17

Оцінка

Показник

Добре Незадовільно

Рівномірність глибини Відхилення відсутні Відхилення більш як 2

випадків із 25 вимірювань

Огріхи Відсутні Трапляються

Гребенястість Гребені відсутні Гребені висотою більш як

5 см

Загортання післяжнивних

решток і дернини

Повна

Трапляється не загорнена

стерня і дернина

Збереження стерні 85 % за обробітку до 16 см

і 90 % за обробітку до

30 см

Менш як 80 % за обробітку

до 16 см і 85 % за обробіт-

ку до 30 см

Підрізування бур’янів

Повне

Непідрізано більш як

4 шт. за обробітку до 16 см

і 5 шт. за обробітку на

10 м

Бриластість Менш як 10 % Понад 20 %

Боронування і шлейфування

Строк

У першу половину встано-

вленого періоду

Запізнення більш як один

день

Глибина Встановлена Відхилення більш як 2 см

Кришення ґрунту До 2 – 3 % грудок діамет-

ром більш як 5 см

Понад 5 % грудок

Вирівняність поверхні Вирівняна Не вирівняна, є гребені

більш як 4 см

Знищення бур’янів Повне Залишилось не знищени-

ми більш як 3 шт. на 10 м

Огріхи Відсутні Є в помірній кількості

Культивація з боронуванням

Строк У першу половину встано-

вленого періоду

Запізнення більш як 2 дні

Глибина розпушування Встановлена Відхилення більш як 2 см

Вирівняність поверхні Вирівняна

Не вирівняна, є гребені

понад 3 см

Кришення ґрунту До 4 % грудок діаметром

більш як 2 – 2,5 см

Понад 10 % грудок

Підрізування бур’янів Повне Залишилось живими

більш як 2 шт. на 10 м

Огріхи Відсутні Є в помірній кількості

Проведення контролю і якісної оцінки обробітку ґрунту за

9-бальною шкалою показано на прикладі щілювання (табл. 18).

Розділ 4

248

Таблиця 18. Контроль і оцінка якості щілювання

Показники

Градація

нормативів

Бал

Відхилення фактичної глибини щілини

від встановленої, см

±1

±1,5 – 2

Понад ±2

Відхилення фактичної ширини щілини

на поверхні поля від нормативної, см

±1

±1,5

Понад ±1,5

Відхилення відстані між щілинами

сусідніх стикувальних проходів агрега-

ту від нормативного, см

±15

±15 – 20

Понад 15 – 20

Лише за контролю якості проведення механічного обробітку ґрун-

ту можна добитися високих кінцевих результатів.

? Запитання для контролю знань

1. Завдання механічного обробітку ґрунту в сучасному землеробстві.

Характеристика технологічних властивостей ґрунту та їх вплив на якість обробіт-

ку. 3.

Класифікація механічного обробітку ґрунту. 4. Заходи обробітку ґрунту загаль-

ного і спеціального призначення. 5.

Система зяблевого обробітку ґрунту після куль-

тур суцільного способу сівби за різного типу забур’яненості. 6.

Система зяблевого

обробітку ґрунту після просапних попередників. 7.

Система обробітку ґрунту під ози-

мі після різних попередників у Степу, Лісостепу і на Поліссі. 8.

Система весняного

допосівного обробітку ґрунту під ярі культури різних строків сівби. 9.

Система після-

посівного обробітку ґрунту в полі просапних і культур суцільного способу сівби.

10.

Агрономічна оцінка різних способів сівби і садіння. 11. Особливості систем обробі-

тку ґрунту в умовах зрошення. 12.

Особливості обробітку ґрунту на осушених і запла-

вних землях. 13.

Мінімалізація обробітку ґрунту, головні напрями та їх наукове об-

ґрунтування. 14.

Види контролю обробітку ґрунту.

Ерозія ґрунту та заходи захисту сільськогосподарських угідь від неї

249

ЕРОЗІЯ ҐРУНТУ ТА ЗАХОДИ ЗАХИСТУ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

УГІДЬ ВІД НЕЇ

5.1. ПОНЯТТЯ ПРО ЕРОЗІЮ ҐРУНТУ

І ШКОДА ВІД НЕЇ. ВИДИ ЕРОЗІЇ

ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПРОЯВУ

Ерозія ґрунту — механічне руйнування його кінетичною дією

води (удари краплин чи потоки) або повітря (вітер). Назва цього

процесу походить від латинського слова erodere — роз’їдання. Руй-

нування і перенесення розпилених часточок ґрунту вітром ще нази-

вають дефляцією.

У природі ці процеси безперервні. Їх інтенсивність зумовлюється

різними природними факторами, зокрема кліматом, рельєфом міс-

цевості, властивостями самого ґрунту, наявністю на його поверхні

рослинності з її особливостями. Ця нормальна, або геологічна,

ерозія, що відбувається в природних умовах (без втручання люди-

ни), практично не призводить до такого руйнування ґрунтового по-

криву, яке випереджало б ґрунтотворні процеси. Тому вона не на-

лежить до основних причин утворення еродованих ґрунтів.

Припустимою середньорічною величиною нормальної природної

ерозії вважають втрату на дерново-підзолистих ґрунтах 1 т ґрунту з

1 га, світло-сірих і сірих опідзолених — 2, темно-сірих — 3, чорнозе-

мах вилугуваних — 5, чорноземах звичайних — 4, чорноземах пів-

денних і темно-каштанових ґрунтах — 3 т/га.

У сільськогосподарських агрофітоценозах виникає так звана

прискорена (атропогенна) ерозія, яка відбувається під впливом

як природних, так і антропогенних факторів, пов’язаних із госпо-

дарською діяльністю людини. Внаслідок нераціонального викорис-

тання сільськогосподарських угідь вона

відбувається інтенсивніше

ґрунтотворних процесів і призводить до утворення еродованих ґрун-

тів із пониженою родючістю або навіть до виведення значних площ