Ємченко І.В., Закусілов А.П. Методи і технічні засоби митного контролю

Подождите немного. Документ загружается.

2. Загальні відомості про технічні засоби митного контролю

де α

, β

– постійні коефіцієнти, які характеризують відпов)

ідно швидкість встановлення фази компенсації для параметрів

продуктивності праці і помилок в роботі;

, β

– постійні коефіцієнти, які характеризують відповід)

но швидкість переходу у фазу втоми для параметрів продуктив)

ності праці і помилок в роботі.

Цікаво відзначити декілька часткових варіантів.

;

maxt

(2.6)

;

mint

(2.7)

Ці варіанти ніколи не співпадають із t = 0 (початок зміни)

або t = Т

зм

(кінець зміни).

Для початку зміни це означало б, що перезміна повинна

здійснюватися поступово і заздалегідь. Це збільшує тривалість

робочого часу. Для моменту завершення зміни це означає в

аналітичній залежності t = ∞.

Отже, тривалість робочої зміни повинна визначатися:

 допустимим рівнем зниження продуктивності праці;

 допустимим рівнем збільшення ймовірності помилки;

 порядком організації роботи митної служби;

 ступенем забезпечення технологічного процесу технічни)

ми засобами.

2.2.4. Обґрунтування кількості

ліній митного контролю

Технічні засоби митного контролю у виконанні технологіч)

них функцій, їх експлуатаційно)технічні характеристики по)

винні забезпечувати контроль:

 ручної поклажі, багажу пасажирів і транспортних служ)

бовців;

 окремих предметів ручної поклажі та багажу;

«Методи і технічні засоби митного контролю»

 міжнародних поштових відправлень;

 середньогабаритних вантажів;

 легкових автомашин, автопричепів і мікроавтобусів;

 контейнерів і великогабаритних вантажів;

 вантажних автомобілів, трайлерів і рефрижераторів.

Під час організації митного контролю можна використову)

вати декілька моделей обслуговування пасажирів і вантажів, які

враховують потрібну достовірність контролю, максимально до)

пустимий час перебування об’єкта перевезень в зоні контролю,

вартість системи.

Розглянемо дві можливі моделі організації контролю з та)

кими припущеннями:

 в зону контролю з m лініями надходять об’єкти переве)

зень, які складають найпростіший потік запитів з парамет)

ром g. У свою чергу цей потік розпадається на n ще про)

стіших потоків з параметрами:

;

 кожна лінія обслуговує тільки один запит, інші запити

повинні чекати початку обслуговування або в загальній

черзі (модель 1), або у черзі конкретної лінії (модель 2),

час перебування у черзі необмежений;

 час обслуговування підкоряється показовому закону роз)

поділу з параметром

;

 час безвідмовної роботи обладнання кожної лінії підко)

ряється показовому закону розподілу з параметром

;

 час встановлення працездатності лінії підкорюється пока)

зовому закону розподілу випадкових величин з парамет)

ром

Якщо прийняти ці припущення, то утворюється система

диференційних рівнянь, що описує функціонування кожної

лінії і системи контролю в цілому. Розв’язуючи цю систему

одержують необхідну для обслуговування кількість ліній.

2. Загальні відомості про технічні засоби митного контролю

Проте, для визначення необхідної кількості ліній можна

виходити всього з двох показників:

 мінімальні втрати на обслуговування об’єкту перевезень

(С

обсл

);

 середній допустимий час перебування об’єкта в системі

обслуговування (Т

обсл

Питомі втрати на обслуговування (на одиницю часу) пере)

бування об’єкта в системі контролю складаються:

 з питомих втрат з використання лінії контролю (С

);

 з питомих втрат на перебування об’єкта перевезень в об)

слуговуючій системі (умовно постійні – вартість викори)

стання приміщень, вартість комунальних послуг, вартість

збитків, заробітна плата обслуговуючого персоналу).

Якщо система обслуговується за моделлю 2, тобто існує m

незалежних ліній зі своїми чергами об’єктів, то

)

1(m

опт

(2.8)

де:

– показник використання обладнання лінії.

Порівняння двох моделей доводить, що більшу пропускну

спроможність має система, що побудована за моделлю 1, тобто

лінії обслуговують загальний потік запитів. При цьому забез)

печується менший час перебування запиту у черзі на обслуго)

вування і менші витрати коштів.

В обох моделях організації обслуговування необхідну

кількість ліній можна визначити також, виходячи з макси)

мально допустимого часу перебування об’єкта контролю в

черзі і безпосередньо в режимі контролю, як вже згадувалось

у розділі 2.2.1.

«Методи і технічні засоби митного контролю»

2.3. Контроль використання технічних

засобів в митних органах

Ефективне використання всіх технічних засобів, які пере)

даються у митні органи, їх достатня кількість, умови експлуа)

тації та зберігання, визначення реальних потреб митної систе)

ми у тих чи інших засобах, а також вміння персоналу

застосовувати їх у своїй роботі потребують постійного контро)

лю і перевірок з боку ДМСУ.

Метою перевірок є визначення:

 структури митного органу на час перевірки;

 відповідності рівня оснащеності митного органу норма)

тивним положенням;

 технічного (фізичного) стану технічних засобів та веден)

ня технічної документації;

 умов експлуатації, сервісного обслуговування та зберіган)

ня технічних засобів;

 відповідності використання технічних засобів за їх при)

значенням та закріпленням за відповідними підрозділа)

ми митного органу;

 рівня професійної підготовки персоналу із використання

технічних засобів;

 відповідності діяльності відділу технічних засобів митно)

го контролю та зв’язку положенню про відділ.

Перевірка митних органів із використання технічних засобів

здійснюється спеціалістами ДМСУ за відповідними наказами

або розпорядженнями Голови ДМСУ або його заступників.

Наказ доводиться до начальника відповідного митного органу.

Під час перевірки особа, уповноважена здійснювати пере)

вірку, повинна мати при собі:

 наказ або розпорядження про перевірку;

 табель оснащеності митного органу;

 звітні документи про попередню перевірку;

 звітні документи, які надійшли від митної установи в пе)

ріод між перевірками;

 Типове положення про ВТЗМКЗ, штатний розклад та

Типовий штатний розклад.

2. Загальні відомості про технічні засоби митного контролю

Для проведення перевірки ДМСУ може зобов’язати началь)

ника митного органу підготувати:

 технічну та бухгалтерську документацію на всі технічні

засоби, які є на балансі митного органу;

 положення про ВТЗМКЗ та інші відділи, а також поса)

дові інструкції;

 технічні засоби, які є на балансі митного органу.

Начальником митного органу своїм наказом призначається

особа відповідальна за проведення перевірки у митному органі

та її організацію.

Перевірки митних органів із використання технічних засобів

проводяться за необхідністю, але не рідше одного разу на два роки.

Структура митного органу та дислокація його підрозділів

значною мірою визначає кількість, типи та умови експлуатації

обладнання, яке постачається митниці. Тому важливим етапом

перевірки є уточнення реальної структури митниці (відділи,

пости, дільниці), їх розміщення та режими роботи, а також пер)

спективи розвитку митного органу.

Перевіряючи відповідність рівня оснащення митного орга)

ну нормативним положенням, встановлюють наявну кількість

технічних засобів, порівнюючи результати перевірки з табелем

оснащеності для даного митного органу та відповідними бух)

галтерськими документами. Особлива увага приділяється пе)

ревірці звітних документів митниці, яка передавалися до

ДМСУ в період між перевірками.

За результатами перевірки уточнюється необхідна кількість

та типи технічних засобів для корекції табелю оснащеності та

подальшого забезпечення цього митного органу ТЗМКЗ.

Кожний технічний засіб (незалежно від їх загальної

кількості та місця розташування) перевіряється на комп.

лектність та працездатність за всіма функціями. За резуль)

татами перевірки робиться відмітка про технічний стан у фор)

мулярі технічного засобу.

Необхідно перевірити правильність ведення формуляру, а

також вчасність проведення ремонтів та правильність списан)

ня технічних засобів, які підлягають ремонту або строк експлу)

«Методи і технічні засоби митного контролю»

атації яких вичерпано (якщо це передбачено регламентуючими

документами).

На кожну функціонуючу радіостанцію подаються:

 дозвіл інспекції електрозв’язку на право експлуатації ра)

діостанції, яка входить в радіомережу митниці;

 список осіб, які мають право доступу до мікрофону раді)

останції;

 перелік відомостей, дозволених до відкритої передачі ра)

діозв’язком в митних установах;

 схема радіозв’язку митниці;

 інструкція з використання засобів радіозв’язку в митних

установах;

 наказ про призначення осіб відповідальних за реєстрацію

радіостанцій, експлуатацію, обслуговування та ремонт;

 журнал обліку осіб, попереджених та проінструктованих

про відповідальність за необхідність додержання дозволе)

ного переліку відомостей, які можуть передаватись радіо)

телефонним зв’язком.

На митниці повинен забезпечуватись режим зберігання

радіостанцій, що виключає доступ до них сторонніх осіб.

Умови експлуатації та зберігання технічних засобів повинні

відповідати вимогам обумовленим відповідними технічними доку)

ментами (інструкціями, паспортами, рекомендаціями тощо).

Обстеження приміщень митниці здійснюють на предмет:

 відповідності санітарним нормам;

 наявності пожежної сигналізації;

 наявності охоронної сигналізації;

 наявності захисного заземлення електричних та електрон)

них ТЗМК, що живляться від мережі змінного струму;

 якості енергопостачання;

 наявності сейфів та спеціальних шаф для зберігання спец)

іальних технічних засобів.

Технічні засоби, які централізовано розподіляються в митні

органи, призначаються для використання у конкретних підроз)

ділах та для здійснення конкретних функцій, що регламенту)

ються та визначаються відповідними директивними докумен)

2. Загальні відомості про технічні засоби митного контролю

тами. Під час перевірки необхідно переконатися, що технічні

засоби фактично закріплені за відповідними підрозділами, що

повинно підтверджуватись директивними документами митно)

му органу. Персонал, що безпосередньо використовує відповідні

засоби у своїй роботі, повинен підтвердити свою компе.

тентність у їх застосуванні у повному обсязі їх функцій.

Необхідно перевірити наявність та правильність ведення

журналу видачі технічних засобів у підрозділи митниці, тобто

у технологічні дільниці, згідно з табелем оснащеності митниці,

а також закріплення та фактичну наявність кожного технічно)

го засобу за конкретною особою митниці.

У ВТЗМКЗ повинні бути всі необхідні документи, що рег)

ламентують правила використання, обслуговування та збері)

гання технічних засобів, які є на озброєнні митниці. Кожний

зразок техніки повинен бути документально закріплений за

конкретною особою, яка повинна володіти (і це потрібно пе)

ревірити) безпечними прийомами експлуатації у всіх режимах

роботи).

Перевіряється наявність Положення про ВТЗМКЗ та поса)

дових інструкцій на кожного співробітника відділу, визначають)

ся напрями діяльності та безпосередні задачі, які вирішуються

персоналом відділу.

За результатами перевірки складається загальний акт,

який підписується особою, що уповноважена здійснити пере)

вірку, особою, що є відповідальною за перевірку від митного

органу та начальником митного органу.

В акті відображають основні етапи перевірки, дії особи, упов)

новаженої здійснити перевірку, а також докладне описання

стану технічних засобів та рівня підготовленості персоналу

митної установи з їх використання.

Акт передається у відповідні підрозділи ДМСУ для узагаль)

нення стану оснащення митної системи України спеціальними

технічними засобами митного контролю та зв’язку, для визна)

чення стану справ у відповідному митному органі та для фор)

мування підсумкових документів про діяльність конкретних

митних органів та посадових осіб.

«Методи і технічні засоби митного контролю»

Питання для самоконтролю

1. Назвіть критерії, за якими оцінюють ефективність використання

технічних засобів митного контролю?

2. Що передбачає комплексний критерій визначення ефективності

використання технічних засобів митного контролю?

3. Як поділяються виробничі процеси в митній системі?

4. Від чого залежать технології інформаційних процесів?

5. За якими критеріями може оцінюватися ефективність діяльності

митної системи?

6. Як визначається коефіцієнт економічної ефективності митниці?

7. Від яких чинників залежить ефективність використання технічних

засобів митного контролю?

8. Яким чином людський фактор впливає на ефективність технологі)

чних процесів?

9. За яких ситуацій митний контроль виявляється неефективним?

10. Назвіть фази робочої зміни інспектора митниці. Яка з фаз вва)

жається найбільш небезпечною?

11. Чим повинна визначатися тривалість робочої зміни інспектора

митного органу?

12. Які показники є визначальними для визначення необхідної

кількості технологічних ліній митного контролю?

14. З чого складаються питомі витрати на обслуговування перебуван)

ня об’єкта в системі митного контролю?

3. РЕНТГЕНІВСЬКІ АПАРАТИ ДЛЯ

КОНТРОЛЮ ОСІБ, ВАНТАЖІВ,

БАГАЖУ, РУЧНОЇ ПОКЛАЖІ ТА

ПОШТОВИХ ВІДПРАВЛЕНЬ

3.1. Загальні вимоги до рентгенівських апаратів

як технічних засобів митного контролю

Основою технічних засобів дистанційного оперативно –

технічного контролю є радіоактивні промені, здатні проникати

через різні матеріали. Використання таких приладів дає змогу

контролювати вміст об’єктів переміщення без їх розпаковуван)

ня. Загальна назва цих приладів – інтроскопи (від лат. intro A

всередині і грец. scopeo A дивлюсь).

Інтроскопи в митному контролі повинні відповідати таким

вимогам:

 забезпечувати високу імовірність виявлення потаємних

вкладень в об’єкти, що переміщуються через митний кордон;

 забезпечувати необхідну пропускну спроможність ліній

митного контролю;

 забезпечувати радіаційну безпеку операторів, обслугову)

ючого персоналу, пасажирів та оточуючого середовища;

 забезпечувати мінімальний рівень впливу на предмети

харчування, лікарські препарати, які можуть знаходитися

в об’єктах, що контролюються;

 бути зручними в експлуатації.

3.2. Класифікація та загальна характеристика

основних видів рентгенівських апаратів

Залежно від принципу одержання зображення контрольо)

ваного об’єкта розрізняють апарати радіографічного, радіоско)

пічного і радіометричного контролю.

Радіографічний контроль здійснюється проникаючим через

об’єкт випромінюванням, наприклад, рентгенівським або γ)вип)

«Методи і технічні засоби митного контролю»

ромінюванням. Промені, що пройшли крізь об’єкт, створюють

фотографічне (чорно – біле або кольорове) зображення на рад)

іографічній плівці.

Радіографічний метод відрізняється високою чутливістю

(здатністю виявляти предмети незначних розмірів), простотою

і документальним підтвердженням результатів догляду. Про)

те, з огляду на низьку продуктивність (тривалий процес фото)

графічного оброблення плівки) і високу вартість витратних

матеріалів, в митних цілях цей метод не використовується.

Радіоскопічний контроль передбачає виявлення вмісту кон)

трольованого об’єкту у реальному часі. Зображення відтворюєть)

ся на екрані відеоконтрольного пристрою. Радіоскопічні прила)

ди дозволяють розглядати об’єкти під різними кутами і у процесі

його переміщення із швидкістю до 25 см/с. Продуктивність та)

ких приладів порівняно з радіографічними на порядок вища.

Радіометричний контроль базується на вимірюванні інтен)

сивності іонізуючого випромінювання, що пройшло через кон)

трольований об’єкт. Об’єкт сканується вузьким променем, інтен)

сивність випромінювання, що пройшла крізь об’єкт,

вимірюється послідовно у різних точках. Використовується

такий метод для виявлення наркотичних і вибухових речовин.

Рентгенівські апарати, що використовують промені, були

відкриті 8 листопада 1895 р. В.К. Рентгеном, є найбільш поши)

реними приладами інтроскопії.

За конструктивними особливостями рентген)апарати под)

іляють на стаціонарні, мобільні і портативні.

Стаціонарні рентген)апарати встановлюють у спеціально

відведених для цього приміщеннях – пасажирських залах, при)

міщеннях складів, митних інспекційно)оглядових комплексах.

Інтроскоп в цих приміщеннях встановлюють відповідно до

розроблених і відповідним чином затверджених технологічних

схем огляду об’єктів контролю.

Мобільні і портативні апарати застосовуються, коли йдеть)

ся про відносно незначні обсяги оглядових операцій, і в місцях,

де застосування стаціонарного обладнання є неможливим або

недоцільним.