Верстюк В.Ф., Гарань О.В. та ін. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

кратизм і тяганина Навіть за наявності ресурсів

вона не могла справитися із планами Робітничі ко-

лективи вимагали продовольчого постачання, але не

були в змозі дати еквівалент у вигляді потрібної

споживачу продукції Дійшло до того, що місцеві

господарські органи свідомо барилися з

націоналізацією, щоб підприємства не переходили

на їх утримання

І все-таки керівні діячі державної парти були од-

ностайні у тому, щоб закінчити одержавлення ви-

робництва 29 листопада 1920 р ВРНГ РСФРР

прийняла постанову про націоналізацію усіх проми-

слових підприємств з кількістю робітників не мен-

ше п'ятьох при наявності механічного двигуна і не

менше десятьох за відсутності останнього У тезах

голови Української РНГ В Чубаря, які датуються

лютим 1921 р , підкреслювалося "Для успішного

виконання ударних завдань у галузі видобутку па-

лива і металу, а також по відбудові транспорту і

помпшенню постачання селянства машинами та

знаряддями необхідно закінчити роботу по ово-

лодінню пролетарською державою всім виробниц-

твом і всіма матеріальними ресурсами'

Отже, примара економічної катастрофи ані-

скільки не позначалася на догматичних позиціях

керівників ВРНГ і УРНГ По доповіді Чубаря V

Всеукраїнський з'їзд рад на початку березня

1921

ухвалив "Здійснити до кінця націоналізацію та

концентрацію приватногосподарських підпри

ємств"

З фінансової кризи думали вийти найбільш ра-

дикальним шляхом — скасуванням грошей Ко-

місія на чолі з С Струмиліним готувала пропозиції

щодо заміни грошей трудовими одиницями (трода-

ми) Почала свою роботу й комісія для скасування

грошових податків У зауваженнях на проект

відповідного декрету В Ленін підтвердив думку про

безспірність переходу до безгрошового обміну в

найближчому майбутньому В грудні 1920 р він

піписав декрети про безгрошовий відпуск продуктів

по картках, про безплатність палива, житла, кому-

нальних і поштово-те \еграфних послуг

Запровадження

нової

економічної політики.

^ " І ведення непу найчастіше пов'язують з пов-

| станням матросів і робітників Кронштадта,

яке почалося 28 лютого 1921 р і проходило

під гаслами відновлення вільної торгівлі та скасу-

вання режиму комісарської диктатури Сам Ленін

не раз підкреслював взаємозв'язок цих подій, аргу-

ментуючи необхідність відмовитися від продрозк-

ладки

Проте рішення про відмову від реквізиційного

принципу хлібозаготівель було прийнято у вищих

ешелонах влади трохи раніше Ленін сформулював

його у письмовому вигляді ще 8 лютого В партійні

комітети губерній і національних республік

надійшов схвалений 18 лютого політбюрро ЦК

РКП(б) документ під назвою "Проект постанови

ЦК про заміну розкладки натуральним податком"

за підписом Л Каменева В ньому пропонувалося

завчасно, до початку посівної кампанії, визначити

загальну суму податку і середній відсоток обкла-

дення ним посівних площ, з тим, щоб селяни знали,

скільки хліба вимагатиме держава Після сплати

податку їм надавалося право використовувати зали-

шок врожаю на власні потреби, в тому числі ре-

алізувати хліб "у місцевому господарському обо-

роті (тобто, на сільських і містечкових базарах)

Цей документ мав сенсаційний характер

Відмова від реквізиції, на якій трималася вся систе-

ма державного постачання, повертала селян облич-

чям до ринку, погано замаскованого в проекті

партійної постанови терміном "місцевий госпо-

дарський оборот" Керівництво державної парти

відмовлялося від диктату на селі і відновлювало

принцип матеріальної заінтересованості в сільсько-

господарському виробництві

Партійно-державне керівництво радянської Ук-

раїни зустріло документ політбюро ЦК РКП(б) з

незадоволенням Він обговорювався на пленумі ЦК

КП(б)У 27 лютого Зважаючи на важливість пи-

тання, до участі в обговоренні запросили всіх секре-

тарів губернських комітетів парти і голів губвикон-

комів Загальний смисл постанови пленуму не за-

лишав сумніву щодо ставлення українських цекістів

до проекту керівництва РКП(б) вважати заміну

продрозкладки податком у всеросійському мас-

штабі недоцільною, стосовно України визнати про-

ведення проекту неприйнятним

Пленум ЦК КП(б)У обмежив дискусію,

сподіваючись на те, що проект не здобуде більшості

на черговому партійному з'їзді Українським

цекістам вже було відомо, що 24 лютого пленум

ЦК РКП(б) прийняв проект за основу і передав

його для обговорення на партійний з'їзд Українські

газети аж до початку X з'їзду парти жодним сло-

вом не відреагували на "єретичні" думки Пізніше,

коли неп було втілено у життя, матеріали цього пле-

263

Історія України

нуму тим більше не рекомендувалося розголошува-

ти

На X з'їзді РКП(б), який відкрився 8 березня

1921 р , доповідь В Леніна про заміну розкладки

продовольчим податком не зустріла заперечень

Очевидно, кронштадтський урок подіяв навіть на

твердолобих

Якщо під непом розуміти повернення державної

парти обличчям до ринкових відносин, то X З

13Д

РКП(б) не можна вважати поворотним пунктом в

економічній політиці Ринкові відносини не були

визнані ним У постанові з'їзду йшлося тільки про

надання селянам можливості використовувати за-

лишки продукції в місцевому товарному обороті У

загальнодержавних масштабах Ленін ще сподівався

налагодити замість торгівлі так званий "товаро-

обмін" між державою та її контрагентами (вислов-

люючись сучасною мовою — бартер) Він був пе-

реконаний, і цілком справедливо, що визнання пов-

ної свободи торгівлі відсуне у невизначене май-

бутнє реалізацію комуністичної програми парти З

іншого боку, Ленін пересвідчився у тому, що умо-

глядні програмні схеми відштовхуються життям

Виходячи з рішень X з'їзду, надзвичайна сесія

ВУЦВК прийняла закон про про заміну розкладки

податком, а Раднарком УСРР видав декрет про

норми і розмір податку Продподаток мав стягува-

тися з урожаю 1920 р , а попердній закон щодо

продрозкладки з урожаю 1920 р залишався в силі,

тільки обсяг розкладки зменшувався на 20% По

чотирьох губерніях України, які мали найбільший

відсоток виконання продрозкладки, залишок за-

боргованості скасовувався В усіх інших губерніях

продрозкладка стягувалася з наростаючою силою

Щоб зрозуміти природу непу, треба мати чітке

уявлення про економічну політику більшовиків з

1918 до березня 1921 р (в Україні — з 1919 р ) Як

у радянській, так і в світовій літературі ця політика

називається "воєнним комунізмом" Здебільшого її

розуміють як систему надзвичайних заходів, запро-

ваджуваних з однією-єдиною метою щоб вижити і

перемогти у громадянській війні

Треба взяти до уваги, що термін "воєнний ко-

мунізм" народився вже після того, як стара політи-

ка була засуджена Витоки цього терміна можна

знайти у плані промови про заміну розкладки по-

датком, який В Ленін зробив у першій половині бе-

резня 1921 р для виступу на партійному з'їзді

"Надто поспішний, прямолінійний, непідготовле-

ний "комунізм" наш викликався війною і немож-

ливістю ні дістати товари, ні пустити фабрики" Як

бачимо, одночасно із зародком терміна, тобто взя-

тим у лапки словом "комунізм", виникає схема по-

яснення хиб економічної політики нічого не поро-

биш, війна' Лапки у слові "комунізм" давали

подвійну вигоду По-перше, проголошувалося, що

комунізм виявився несправжнім По-друге, виму-

шене засудження комуністичного штурму підміня-

лося тезою про вимушеність самого штурму умова-

ми війни Прикметник "воєнний" мав замаскувати

невдалий комуністичний штурм, відгородити

міцним муром катастрофічну невдачу трирічного

більшовицького експерименту над населенням від

нібито справжнього комунізму, який ще, мовляв,

попереду Комуністична ідея залишалася незапля-

мованою

У резолюції травневого (1921) пленуму ЦК

РКП(б) вперше зустрічається словосполучення

"нова економічна політика" В цей час життя вже

показало неспроможність ще однієї ілюзії більшо-

виків — можливості налагодити товарообмін у мас-

штабах усієї країни Леніну довелося змиритися з

існуванням торгівлі, а тому він підкреслював важ-

ливість для парти оволодіти цією "командною висо-

тою"

В його промові на Всеросійській продо-

вольчій нараді 16 червня 1921 р пролунав заклик

відновити правильний грошовий обіг, створити ме-

режу організацій і підприємств державної торгівлі,

насамперед оптової, навчитися регулювати приват-

ну торгівлю

Легалізація приватної торгівлі вивела з підпілля

підприємницьку діяльність З'явилася так звана

нова буржуазія — промисловці-фабриканти, тор-

говці-оптовики, біржові маклери їх називали не-

пманами Підприємницька діяльність швидко виво-

дила країну з розрухи Але більшовики ставилися

до непмангв вкрай упереджено Популярні сати-

ричні романи І Ільфа та Є Петрова "12 стільців" та

"Золоте теля" є чудовим свідченням того, як витри-

мувалася офіційна лінія щодо зображення непманів

Раніше інфляція не бентежила владу, бо пере-

дбачалося взагалі скасувати грошовий обіг Коли ж

держава визнала за товарно-грошовими відносина-

ми право на існування, постало питання про

зміцнення бюджету і грошей У 1922 — 1924 рр

було проведено грошову реформу

Характеризуючи ставлення В Леніна до непу,

історики нерідко наводили слова, що він їх вживав

неодноразово, коли заходила мова про тривалість

цієї політики "всерйоз і надовго" Це справді так,

але треба прочитати наведений вираз у контексті

"цю політику ми проводимо всерйоз і надовго, але

264

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

звичайно не назавжди Вона викликана нашим

станом злиднів та розорення і величезним ослаб-

ленням нашої промисловості" Можна безпомилко-

во твердити, виходячи з усієї сукупності висловлю-

вань голови російського уряду в 1921 — 1922 рр

він вважав політику, що рахувалася з об'єктивною

реальністю ринку, тривалою, але обмеженою в часі

Неп був для нього справою тактики, а стратепчна

мета залишалася незмінною — побудова ко-

муністичної економіки, в якій не залишалося місця

приватним власникам, товарно-грошовим відноси-

нам і ринку

Істотною ідеологічною поступкою, яку більшо-

вики зробили після катастрофічно невдалого ко-

муністичного штурму 1918 — 1920 рр , було те, що

термін "комунізм" непомітно втратив безпосередній

зв'язок з існуючою дійсністю і відсунувся у неви-

значене майбутнє Найближчою метою парти, яка

продовжувала мислити категоріями своєї програми,

стало вважатися соціалістичне будівництво При

цьому підкреслювалося, що між соціалізмом і

капіталізмом (тобто ринковою, в тому числі

непівською економікою) пролягає прірва, тоді як

між соціалізмом і комунізмом якісної різниці нема

Характерним є заключне речення останнього в

житті Леніна публічного виступу 20 листопада

1922р "З Роси непівської буде Росія соціалістич-

на"

Голод 1921 — 1923 рр.

фіційна версія причин тяжкого голоду, який

призвів до мільйонних жертв у Поволжі, на

Північному Кавказі і в південних губерніях

України, завжди була одна — тяжка посуха 1921 р

Але до революції теж траплялися посухи, навіть

більшої інтенсивності Жодна з них не призводила

до таких жертв

Причини масової загибелі людей були пов'язані

з політикою державної парти, перш за все з про-

дрозкладкою На сільськогосподарське виробниц-

тво розкладка діяла згубно, скорочуючи його до об-

сягу, що задовольняв лише потреби села Міські

споживачі залишалися без продовольства

У регіонах, не зачеплених посухою, врожайність

1921 р не поступалася звичайній нормі Проте тут

посіяли значно менше, ніж у роки, що передували

продрозкладці А навіть у кращі часи ці репони не

давали багато товарного хліба Тепер же їм доводи-

лося заступити вражені посухою основні зони то-

варного хліборобства і навіть взяти на харчування

сільське населення цих зон Так виникла нерозв'яз-

на ситуація з хлібом, в якій масова загибель^ людей

від голоду була ніби запрограмована Йшлося

тільки про те, на які регіони держава чинитеме

найбільший тиск під час вилучення хліба В центрі

уваги радянського партійно-державного керівниц-

тва опинилася Україна

Яким був український врожай 1921 р У

тодішніх статистичних публікаціях зустрічаються

різні цифри Найвища належить ЦСУ РСФРР —

633 млн пудів (середній урожай в роки, що пере-

дували продрозкладці, становив близько мільярда

пудів) Цифра, опублікована Центральним стати-

стичним бюро УСРР — 276,6 млн пудів На VII

Всеукраїнському з'їзді рад у грудні 1922 р нарком

земельних справ України І Клименко назвав ще

меншу цифру — 200 млн пудів Звичайно,

міжвідомча суперечка розв'язувалася елементар-

ною перевіркою первинної статистики Чому ж ук-

раїнський уряд не потурбувався зробити й, хоча

знав,

що Москва наполягатиме на вивезенні макси-

мальної кількості продовольства'

Якраз про це РНК УСРР потурбувався в пер-

шу чергу За пропозицією X Раковського політбю-

ро ЦК КП(б)У 11 червня 1921 р запропонувало

губкомам парти раз на тиждень висилати стати-

стичні дані про очікуваний урожай Не обмежую-

чись цим, Раковський затвердив постанову Ук-

раїнської економічної наради (УЕН) про відправку

у неврожайні губернії комісій для виявлення дійсно-

го стану Проте, за його свідченням (в січні 1922

р ), ця постанова була скасована українським ЦВК

"з чисто політичних міркувань —не створювати

паніки" Виникає питання чи міг голова ВУЦВК

Г Петровський скасувати постанови політбюро ЦК

КП(б)У та РНК УСРР-* Адже у більшовицькій

номенклатурі в Україні політичне співвідношення

між Петровським і Раковським було таким, як на

більш високому ієрархічному щаблі — між

Каліншим і Леніним Директива прийшла, як зав-

жди, з центру Центральній владі потрібно було

втричі збільшити дійсну величину українського

врожаю 1921 р

6 серпня 1921 р Ленін повідомив наркомпрода

УСРР М Владимирова про намір широко застосу-

вати війська для збирання продподатку в Україні

Через кілька днів, 12 серпня за його підписом

вийшла спеціальна постанова Ради праці та оборо-

ни (РПО)про застосування надзвичайних заходів

під час вилучення продподатку В ній йшлося про

введення до волостей та сіл, що опиралися нарком-

265

Історія України

продшцям військових частин Останні мали під час

збирання продподатку "негайно вживати

найрішучіших заходів примусового характеру"

Уникаючи жахливих подробиць, урядовий доку-

мент не конкретизував цих "найрішучіших заходів"

Виконавці керувалися підзаконними інструкціями

Зокрема, в інструкції Вознесенського повітового

особкому від 15 листопада 1921 р зазначено

"Взяти в кожній волості від 15 до 25 чол залож-

ників з куркульського і середняцького населення У

випадку, коли яке-небудь село відмовляється дати

підписку про кругову відповідальність або ж, дав-

ши підписку про виконання продподатку за 48 го-

дин, не виконає, такі села оголошуватимуться воро-

гами радянської влади Половина заложників має

бути осуджена аж до застосування вищої міри по-

карання — розстрілу, після чого буде взято наступ-

ну групу"

Незважаючи на зростаючу загрозу для життя

мільйонів людей, більшовики не зверталися по до-

помогу до міжнародної громадськості Вона пер-

шою звернулася до радянських властей, як тільки

дізналися про посуху На початку липня славетний

мандрівник, учений і громадський діяч Ф Нансен

запропонував ГЧичеріну допомагати продовольст-

вом населенню Петрограда Потім до наркома за-

кордонних справ звернувся керівник Американсь-

кої адміністрації допомоги (АРА) ГГувер Ця по-

заурядова благодійницька організація діяла в

Західній Європі з 1919 р , використовуючи для тих,

хто потребував допомоги, нагромаджені в Європі

під час війни величезні продовольчі запаси амери-

канського експедиційного корпусу

Голова російського Раднаркому змушений був

дати згоду на переговори у Ризі з найближчим

співробітником Гувера У Брауном, хоч ідея допомо-

ги з боку буржуазії йому не подобалася Щоб зба-

лансувати класову структуру закордонної допомо-

ги, він звернувся 2 серпня 1921 р до міжнародного

пролетаріату і підключив до справи надання продо-

вольчої допомоги Комінтерн Так виник "Тимчасо-

вий закордоний комітет допомоги Росії", пізніше

перейменований на "Міжнародний комітет робітни-

чої допомоги" (Міжробдоп) Починаючи з 20

серпня в Росії розгорнулася благодійницька акція

АРА

Проте в Україну чужоземних рятівників не за-

прошували Офіційно вважалося, що її продовольче

становище благополучне Республіка прямо-таки

вирувала комісіями допомоги голодуючим, які діяли

під наглядом Центральної комісії Допгол при

ВУЦВК Але вся їх активність була скерована на

біженців і на Поволжя Черз примусові заготівлі і

добровільну допомогу хліб з України прямував за її

межі

Тим часом становище на Півдні України, який

постраждав від посухи одночасно з Поволжям, ста-

вало трапчним У 21 повіті п'ятьох південних гу-

берній (Одеської, Миколаївської, Катеринославсь-

кої, Запорізької і Донецької) селяни не зібрали

посіяного насіння

Якою була картина врожаю на Лівобережжі і

Правобережжі

На опублікованій Центральною

комісією Допгол при ВУЦВК у 1922 р карті вро-

жайності 25 повітів Наддніпрянщини позначені як

райони без лишків урожаю Чистий збір хлібів

складав у них від 5 до 10 пудів на душу, і селяни

могли прогодувати тільки себе Виконуючи розк-

ладку з минулорічного врожаю і сплачуючи нату-

ральний продподаток з урожаю 1921 р , вони відда-

вали державі чималу частину власного продоволь-

чого запасу У 46 повітах Наддніпрянщини (25

лівобережних і 21 правобережний), тобто, приблиз-

но на половині території республіки, чистий збір пе-

ревищував 10 пудів на душу сільського населення

Карта комісії Допгол наочно показує пастку, в

якій опинилася Україна у 1921 р хлібних лишків з

половини території не вистачало, щоб підтримати

розміщену в ній мільйонну армію, власні міста і

робітничі селища, біженців з Поволжя, голодуючі

південні губернії, міста центральної Росії і, нарешті,

голодуюче Поволжя Центральний уряд розробив

власну систему пріоритетів у цій ситуації і продик-

тував відповідну лінію поведінки партійно-держав-

ному апарату республіки Він потурбувався про за-

безпечення мінімальної, часом голодної норми спо-

живання для робітничого класу і армії в Україні та

поза її межами, якоюсь мірою потурбувався також

про поволзьких селян і біженців з Поволжя в Ук-

раїні Але про голодуючих українських селян дер-

жава постаралася забути Газетам було заборонено

висвітлювати становище у південних губерніях Ук-

раїни

Було опрацьовано й техніку замовчування па-

нуючого в Україні голоду Під час обговорення до-

повіді М Владимирова "Про кампанію по боротьбі

з голодом" 4 серпня 1921 р політбюро ЦК

КП(б)У прийняло резолюцію, що не потребує по-

яснень "Вказати губкомам, що під час проведення

кампанії необхідно розрізняти заклик до боротьби з

голодом в Росії від боротьби з неврожаєм на Ук-

раїні, де допомога місцям, що постраждали від нев-

266

УРСР

умовах утвердження тоталітарного ладу

рожаю, могла бути цілком надана своїми губернсь-

кими або повітовими засобами"

Місцеві власті не розуміли причин бездіяль-

ності уряду та інформаційної блокади Вони заки-

дали Харків і Москву розпачливими телеграмами

У зверненні до ЦК Допгол при ВУЦВК керівники

Донецького губвиконкому вказували Голод у

Донбасі набрав жахливих розмірів Голодує до 500

тис чоловік Селяни у відчаї риють собі могили, не

відчуваючи реальної допомоги Досі з центру не

одержано ані зернини" Якраз в цей час Ленін

повідомляв місцеві органи влади,

шр

в Донбас дос-

тавлено тримісячний запас хліба, іД°б підтримати

кам'яновугільну промисловість Проте хліб ішов на

шахти, а не в села Із сіл Донеччини його якраз за-

бирали До 15 січня 1922 р в губернії було викача-

но 1210 тис пудів хліба

Коли голодуючих селян почала косити смерть,

дисципліновані українські більшовики відкрито

виступили проти політики партійного центру Але

провину за замовчування голоду вони брали на се-

бе Ініціативу в цьому бунті на колінах виявив

М Скрипник Під час обговорення звіту ЦК, з

яким виступив у грудні 1921 р на VI конференції

КП(б)У X Раковський, Скрипник заявив "Хіба

це не було очевидно, що

ми йдемо до голодуй ЦК

затримував це питання Йшов тиждень за тижнем,

місяць за місяцем, і тільки тепер ми бачимо воче-

видь помилку, виявлену тут Ми тоді не насмілюва-

лися казати, що в нас, у нашій благодатній Україні

— голод "

Після грудневої конференції

Україні ЦК

РКП(б) змушений був визнати реальність ук-

раїнського голоду На початку січня 1922 р голові

Раднаркому УСРР дозволили звернутися по допо-

могу до міжнародних організацій 10 січня Раковсь-

кий уклав з АРА угоду, аналогічну угоді з РСФРР

16 січня політбюро ЦК КП(б)У доручило своєму

аптаційно-пропагандистському відД'лу і ЦК Доп-

гол вжити заходів, щоб у пресі з'явилося побільше

відомостей про голод на півдні Укрз'

ни

1922 р в Україні було засіяно 14,4 млн десятин

проти 17,1 млн у попередньому

рОШ

Величезний

недосів у південних губерніях

вИ

асл1

Д°

госпо-

дарського розорення селян було перекрито, хоч і не

повністю, приростом посівних площ на Правобе-

режжі і Лівобережжі Але республіка змушена бу-

ла відрахувати з урожаю 1922 р понад 10 млн

пудів зерна в експортні ресурси Це — невелика

кількість, але й вона могла б полегшити становище

голодуючих Та центральний уряд зобов язав ук-

раїнських керівників розпочати перерваний війною

експорт хліба, аби дістати валюту

Щоб експорт не виглядав аморально, було ого-

лошено, що врожай 1922 р припинив голод У

жовтні 1922 р ЦК Допгол при ВУЦВК перейме-

нували в Центральну комісію по боротьбі з

наслідками голоду (ЦК Наслідгол) Як експорт

хліба.так і поставки в Росію призвели до того, що

голод у південних губерніях протримався весь 1922

р і перейшов на першу половину 1923 р

Зарубіжна допомога тривала з березня 1922 по

червень 1923 р У серпні 1922 р , коли закордонні

організації повністю розгорнули свою роботу, вони

харчували 1,8 млн жителів неврожайних губерній

проти 400 тис , які забезпечував ЦК Допгол при

ВУЦВК Отже, роль закордонних організацій бу-

ла вирішальною У тогочасній пресі високо підноси-

лася роль міжнародної пролетарської солідарності,

тоді як значення АРА та інших "буржуазних" ор-

ганізацій применшувалося Однак безстороння ста-

тистика віддає належне кожній закордонній ор-

ганізації допомоги За весь час роботи Міжробдоп

виділив голодуючим України 383 тис пайків, місія

ФНансена — 12,2 млн, АРА — 180,9 млн

пайків

Та благодійна допомога доходила не до всіх В

архівах і тогочасній пресі зустрічаються численні

повідомлення про смертні випадки від голоду впро-

довж осені 1922 — пізньої весни 1923 рр І все-та-

ки зима 1922/1923 рр для селян південних гу-

берній була набагато легшою, ніж попередня

Цілком зрозуміло, чому в системі пріоритетів

більшовицького центру під час здійснення продо-

вольчої політики одне з найперших місць належало

робітничому класу, а останнє — селянству Якби

державна партія не справилася з наданням хоча б

мінімальних пайків багатотисячним робітничим ко-

лективам, вони відмовили б їй у підтримці Голодні

й згуртовані робітники для будь-якої диктатури не-

безпечніші, ніж розпорошені селяни

Проте не до всіх селян більшовицький уряд ста-

вився однаково Факти свідчать, що поволзьким

селянам надавалася помірна допомога, нерідко за

рахунок селян інших регіонів, зокрема України

Мотиви такого політичного курсу не лежать на по-

верхні Вдамось до пояснення, яке грунтується на

фактах

Українське село було охоплене антибільшовиць-

ким повстанським рухом Як стверджувалося у

звіті уряду УСРР VI Всеукраїнському з'їздові рад,

за 1921 р у справі ' замирення" села було зроблено

267

Історія України

більше, ніж за весь попередній час Всеукраїнська

ЧК подала відповідну статистику за 10 місяців бу-

ло виведено з боротьби різними засобами 444 ота-

мани, у тому числі вбито у боях — 189, розстріля-

но — 9, заарештовано — 84, добровільно з'явило-

ся з повинною і було амністовано — 162 Більша

частина тих, хто з'явився з повинною, припадає на

другу половину року Чому саме-

Радянська історіографія відповідала на це так

повстанський рух почав спадати, коли селяни відчу-

ли благотворний вплив нової економічної політики

Але ж методи хлібозаготівель зовсім не змінилися у

розпачливій ситуації голодного року Перекон-

ливіше звучить пояснення, що випливає з досвіду

боротьби Н Махна Переслідувані частинами Чер-

воної армії, махновці зібралися 21 липня 1921 р на

нараду в с Ісаівка Таганрозького повіту Обговорю-

валося питання у якому регіоні продовжити бо-

ротьбу

"Батько" спробував змінити звичний, але

небезпечний через насиченість ворожими йому

військами регіон і зробив рейд по донецьких

по-

волзьких степах Та в умовах голоду, що наближав-

ся, політична активність селянства зменшилася

практично до нуля Ніким не підтриманий, Махно

змушений був повернути тачанки на захід Він пе-

ретнув спочатку Дніпро, а потім Дністер і опинився

у вигнанні, в Румуни

Голод виявився фактором, який ефективніше,

ніж каральні експедиції, втихомирював повстанців

Збагнувши це, центральний уряд допоміг природ-

ному катаклізму справитися з "куркульським бан-

дитизмом", конфіскуючи злиденні продовольчі за-

паси навіть у селян південних губерній 1921 р в

Україні було вперше запроваджено терор голодом

"Автономізація" УСРР

І дин з нових історичних міфів звучить так

якби Україна не ввійшла 1922 р до складу

Радянського Союзу, вона могла б зберегти

суверенітет і уникнути страхітливих трагедій у своїй

недавній історії Ті, хто так заявляє, не уявляють

собі разючої невідповідності між формою і змістом

радянської державності

Ще у середні 1919 р державна партія провела

під виглядом ' воєнно-політичного союзу об єд-

нання життєвих сфер діяльності радянських

республік (оборони, економіки, праці, фінансів,

транспорту, пошти і телеграфу) Управління цими

сферами з Москви перетворювало республіки на

регіони унітарної держави

28 грудня 1920 р представники Російської Фе-

дерації В Ульянов-Ленін і ГЧичерш, з одного боку,

і представник УСРР X Раковський — з другого,

підписали від імені своїх держав договір про

воєнний і господарський союз У преамбулі доку-

мента підкреслювалася незалежність і суверенність

обох держав 3 факту колишньої приналежності

України до Російської імперії, як вказувалося у

статті 2, для УСРР не випливає жодних зо-

бов'язань

Ця друга стаття ніби мала дати додатковий до-

каз незалежного статусу Української держави Од-

нак зміст договору перебував у кричущій

невідповідності з преамбулою Громадянська війна

закінчилася, а "воєнно-політичний союз" залишив-

ся До об єднаних наркоматів додали ще наркомат

зовнішньої торгівлі, якого раніше не існувало

Партія, ЧК і об'єднані наркомати брали на себе

основну частку владних функцій Завдяки цьому в

країні забезпечувалося централізоване управління

Однак для деяких управлінських функцій не знахо-

дилося господаря Не було, наприклад, єдиного

бюджету

Серед керівних діячів центрального апарату

міцніла думка про те, що закінчення громадянської

війни є приводом для ліквідації декларативної са-

мостійності республік Вони вважали за необхідне

"автономізувати" їх, тобто зрівняти за статусом з

автономними республіками, що існували у складі

Російської Федерації Навпаки,деякі керівні діячі

парти у національних республіках (перш за все в

Україні та Грузи) бажали для себе більшої свободи

дій

Ці дві тенденції проявилися під час роботи над

проектом загальнофедеративної конституції Він

розроблявся в комісії, утвореній в квітні 1921 р при

президії ВЦВК Від РСФРР до неї увійшли

Д Курський і М Владимирський, від УСРР —

М Скрипник Судячи з усього, В Ленін не вважав

актуальним питання про утворення єдиної держави

і задовольнявся фактичним становищем, коли

партія контролювала все і вся в радянських рес-

публіках В усякому разі, це показали події наступ-

ного,

1922 р Можливо, тому він дозволив похова-

ти проект загальнофедеративної конституції в

комісії

Невизначеність взаємовідносин між відомства-

ми, субординація яких не передбачалася "воєнно-

політичним союзом", була не на користь національ-

ним республікам Прагнучи покінчити з щоденним

диктатом центральних керівних структур, який

268

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

здійснювався явочним порядком, Раковський за-

пропонував уточнити зміст договірної федерації За

його пропозицією політбюро ЦК КП(б)У 11 бе-

резня 1922 р прийняло постанову про необхідність

конкретизації відносин між РСФРР і УСРР в ро-

зумінні визначення і уточнення прав та обов'язків

УСРР

Це була запальна свічка, яка, всупереч поба-

жанням і розрахункам Раковського та інших пери-

ферійних діячів державної парти, поклала початок

утворенню Радянського Союзу У травні 1922 р

Ленін зазнав першої атаки смертельної хвороби,

внаслідок чого його здатність впливати на події

істотно зменшилася Більшість керівників цен-

трального партійно-державного апарату прагнула

утворити єдину державу негайно Вона скористала-

ся постановою ЦК КП(б)У, щоб розпочати "авто-

номізацію" національних республік Очолив процес

"автономізації" нарком у справах національностей

РСФРР И Сталін Призначенний у квітні 1922 р

на нову в парти посаду генерального секретаря ЦК

РКП(б),

він мав можливість діяти у цьому напрямі

одночасно по партійній і державній лініях

У серпні 1922 р було створено комісію політбю-

ро ЦК РКП(б) для підготовки проекту вдоскона-

лення відносин між республіками До неї увійшли

члени ЦК РКП(б) В Куйбишев (голова), ГОрд-

жонікідзе, X Раковський, ГСокольников,

И Сталін , а також представники від національних

республік Україну представляв голова ВУЦВК

Г Петровський

Сталін усунув від роботи представників рес-

публік і фактично відсторонив від головування сво-

го найближчого співробітника Куйбишева Він

власноручно підготував проект рішення ЦК

РКП(б) під назвою "Про взаємовідносини

РСФРР з незалежними республіками" Ним пере-

дбачалося входження республік у Російську Феде-

рацію на правах автономних

Проходження цього документа в партійних

інстанціях здійснювалося форсованими темпами

Сталін навіть не вважав проблему поглинення неза-

лежних республік досить важливою Адже мова

йшла тільки про те, щоб пристосувати організаційні

форми до реального існуючого становища

"Автономісти", однак, зустріли протидію в рес-

публіканських підрозділах парти Найбільш рішуче

виступив Раковський Не покладаючись на власний

вплив, він повідомив У\еніна про рішення комісії і

своє ставлення до нього Ленін хворів і не брав

участі в цій роботі

26 вересня помічник генсека передав за

вказівкою Леніна в його підмосковну резиденцію в

Горках усі матеріали сталінський документ, ма-

теріали його обговорення в ЦК компартій республік

і протоколи засідань комісії ЦК РКП(б) 23 і 24

вересня, яка більшістю голосів висловилася за "ав-

тономізацію" Наступного дня Ленін написав листа

Л Каменеву для передачі членам політбюро В ньо-

му обґрунтовувалася нова, більш зручна для рес-

публіканських партійних лідерів форма об'єднання

Пропонувалося, щоб Російська і Закавказька фе-

дерації разом з Україною і Білорусією утворили но-

вий союз, нову федерацію

У цьому листі вождь парти висловлювався

цілком відверто щодо мотивів, якими керувався

Переконуючи партійне керівництво у тому, що все-

таки потрібна двоповерхова федерація, він зазна-

чав "Важливо, щоб ми не давали поживи "неза-

лежникам' , не знищували їх незалежності, а ство-

рювали ще новий поверх, федерацію рівноправних

республік"

Отже, щоб не давати поживи "незалежникам",

під якими Ленін розумів, беручи це слово в лапки,

не справжніх незалежників, а Раковського та інших

товаришів по власній парти, він не бачив жертви у

тому, що слово "Росія зникає з назви об'єднаної

держави Справа була не в назві Суть, тобто ста-

тус республіканських компартій як обласних ор-

ганізацій єдиної парти плюс підпорядкованість най-

важливіших республіканських наркоматів мос-

ковському центру, залишалася недоторканною за

всіх можливих змін у формі, назві, фасаді Для

правників, які не знаходили реальних федеративних

начал у державі, іменованій "Російська федерація ",

нова двоповерхова федерація під назвою "Радянсь-

кий Союз" була тим більшою загадкою Та більшо-

виків це не обходило Поки вони цементували Ра-

дянський Союз самим своїм існуванням, ця держа-

ва була життєздатною

Жовтневий пленум ЦК РКП(б) прийняв фор-

мулу єдиної держави, яку пропонував ^ Ленін, і

утворив конституційну комісію у складі И Сталіна

(голова),

М Калшіна, ГПятакова, X Раковського

і ГЧичеріна, а також представників від республік

Комісія висловилася за утворення наркоматів трьох

типів — злитих, об'єднаних і автономних Злиті

наркомати з "безроздільною владою" мали діяти на

всій території нової федерації, не розрізняючи рес-

публіканських кордонів Об'єднані наркомати

відрізнялися від злитих тільки тим, що підпорядко-

вані московській колегії республіканські підрозділи

269

Історія України

дістали назву наркоматів. Статус самостійних

управлінських ланок у республіках зберігали шість

наркоматів: юстиції, внутрішніх справ, землеробст-

ва, освіти, охорони здоров'я і соцзабезпечення.

Далі події розвивалися за бюрократичним сце-

нарієм, опрацьованим у ЦК РКП(б). 10 грудня

1922 р. у Харкові відкрився VII Всеукраїнський

з'їзд рад. Його делегати звернулися до всіх рес-

публік із закликом негайно розпочати законодавче

оформлення єдиної держави і запропонували скли-

кати загальносоюзний з'їзд відразу після закінчен-

ня роботи X Всеросійського з'їзду рад. Останній

відкрився у Москві 23 грудня. У ньому взяли

участь представники всіх республік, обрані делега-

тами всесоюзного з'їзду. ЗО грудня відбувся І Все-

союзний з'їзд рад. Він затвердив декларацію про

утворення Союзу РСР і союзний договір.

Чужою нотою у бездоганно складеному сценарії

став лист Леніна "До питання про національності

або про "автономізацію", написаний у день роботи

І з'їзду рад СРСР Таку "епохальну" з точки зору

авторів сценарію подію, як утворення СРСР, виве-

дений хворобою з політичного життя, вождь звів до

від'ємної величини. У перших рядках листа він ви-

словив жаль, "що не втрутився досить енергійно і

досить різко в горезвісне питання про авто-

номізацію, яке офіційно називають, здається, пи-

танням про Союз Радянських Соціалістичних рес-

публік". Важливо відзначити не тільки вжитий

епітет ("горезвісне питання"), але й ототожнення

"автономізації" незалежних республік з проголо-

шенням СРСР. Хоча його власну ідею про двопо-

верхову федерацію партійне керівництво викори-

стало без вагань, вождь знав, що вона має тільки

декларативну вартість. У листі він запропонував

розглянути можливість повернення на наступному

з'їзді рад до проблеми утворення СРСР, з тим, щоб

залишити союз тільки для двох відомств — війсь-

кового і дипломатичного, а в усіх інших сферах

життя відновити самостійність республік. Ми не

можемо не губитися у здогадках, чому за три місяці

сталася така радикальна зміна позиції Леніна. Та це

не має істотного значення. Напівпаралізований за-

сновник державно] партії втратив вплив на вищі

ешелони влади. Його лист не побачив денного

світла.

Зміцнення партійної диктатури.

другій половині 1920 р. керівники РКП(б)

почали говорити про важливість "робітничої

демократії" у внутріпартійному житті. Один

з українських лідерів опозиційної течії "демокра-

тичного централізму" Рафаїл (Р.Фарбман) на X

з'їзді схвалив цей курс, який забезпечував подолан-

ня призначенства та бюрократизму. Однак ухвалені

з'їздом рішення розчарували поборників демокра-

тизації. "Ми — не дискусійний клуб", — заявив

В.Ленін і домігся прийняття резолюції про заборо-

ну фракцій та угруповань. Заборона інакомислення

завершувала процес перетворення РКП(б) з

політичної партії на інструмент влади.

Подолання опозиції у власних лавах більшовики

розглядали як передумову для розгортання кампанії

по зміцненню партійної диктатури. Тимчасова (в

чому вони були переконані) невдача з побудовою

незалежної від "ринкової стихії" системи цен-

тралізованого управління народним господарством

змушувала їх посилювати контроль за суспільно-

політичним життям. Терористичні засоби впливу на

суспільство, які в роки громадянської війни розгля-

далися як "надзвичайні", в нових умовах вимагало-

ся зробити рутинними, ординарними. У листі до

Л.Каменєва від 3 березня 1922 р. Ленін писав:

"Величезна помилка думати, що неп поклав край

теророві. Ми ще повернемося до терору і до терору

економічного .

А тим часом у лютому 1922 р. оболонка "над-

звичайщини" була знята з ВЧК та її місцевих ор-

ганів.

Вони були підпорядковані наркомату

внутрішніх справ і перейменовані на Державне

політичне управління (ДПУ). У відповідній поста-

нові ЦК КП(б)У давалася директива рішуче боро-

тися з демобілізаційними настроями по відношенню

до ЧК як в партійних організаціях, так і серед

працівників ЧК. Повноваження і права цих органів

залишалися у неурізаному вигляді, а матеріальні за-

соби в їх розпорядженні збільшувалися.

Вимушений відхід В.Леніна від політичної

діяльності поставив руба питання про його наступ-

ника. У партійному керівництві розгорнулася бо-

ротьба за владу. Щоб перетнути дорогу Л.Троць-

кому, який користувався у партійних колах

найбільшим після Леніна авторитетом, у політбюро

ЦК РКП(б) утворилася^ "трійка" в складі

Г.Зінов'єва, Л.Каменєва і И. Сталіна. Найбільш

непомітний член цієї "трійки" Сталін зумів, кори-

стуючись повноваженнями генсека, опанувати кон-

троль над партійним апаратом.

Особливою "турботою" Сталін оточував пери-

ферійні гілки партійного апарату, зокрема в Україні.

Заслуговує на увагу такий уривок зі звіту секрета-

ря ЦК КП(б)У Д. Лебедя за рік роботи оргбюро

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

ЦК (з квітня 1922 по квітень 1923 р.): "З деякого

часу, приблизно з травня — червня (1922 р. —

Авт.),

ЦК РКП поставив собі завдання керувати

організаційно-партійною роботою в усіх ор-

ганізаціях, навіть там, де існують національно-об-

ласні комітети Це цілком зрозуміле і припустиме з

точки зору принципів нашого будівництва завдан-

ня, і абсолютно необхідне в політичному відно-

шенні, тому що політичне керівництво повинно бу-

ти максимально централізоване'.

Централізація керівництва відбувалася по лінії

цілковитого підпорядкування державних ланок

відповідним партійним ланкам. У воєнний час ре-

жим комісарської диктатури мав у собі ознаки

"надзвичайщини", співіснуючи з наділеними дос-

татніми повноваженнями державними структурами

(які, однак, очолювалися тими ж комісарами).

Партійні функціонери залишали тоді повсякденну

оперативну роботу державному апарату. Станови-

ще почало змінюватися ще при Леніні, але процес

узурпації владних повноважень функціонерами

партійних комітетів посилився після того, як він за-

хворів.

При Леніні структура влади в Україні ще зали-

шалася традиційною. На чолі номенклатури стояв

голова уряду. Перший секретар ЦК КП(б)У зали-

шався другорядною політичною фігурою. Будучи

впливовим членом ЦК РКП(б), довіреною особою

Леніна і особистим, з дореволюційних часів, другом

Троцького, X.Раковський цілком контролював ста-

новище у республіці. Нерідко засідання політбюро

ЦК КП(б)У відбувалися у приміщенні Раднарко-

му або безпосередньо на квартирі голови уряду.

Становище почало мінятися з другої половини1922

р.,

коли Раковський зазнав поразки у боротьбі за

незалежний статус УСРР. Влітку 1923 р. "трійка"

в політбюро ЦК РКП(б) добилася для Раковсько-

го нового призначення. Він мав замінити Л.Красіна

на посаді повпреда в Лондоні. Головою РНК

УСРР було призначено В.Чубаря. Відразу після

усунення Раковського в Україні розгорнулася чист-

ка кадрів.

НЕП у помисловості.

"ЇЇ

овий курс уряду в промисловості визначив-

І*'""І

ся з другої половини 1921 р. 9 серпня

к В.Ленін підписав "Наказ Ради народних

комісарів про впровадження в життя начал нової

економічної політики". Згідно з ним держава по-

винна була утримувати переважно великі

підприємства.

Приватне господарювання допускалося голов-

ним чином на дрібних заводах і фабриках. Дрібна

промисловість передавалася в оренду, тобто, зали-

шалася під контролем держави. Перевагою серед

орендаторів користувалися організації (кооперати-

ви, комнезами, артілі). Але місцеві органи влади

могли передати підприємство в оренду, якщо знахо-

дили це вигідним, навіть колишньому власнику. За

порівняно короткий час в Україні було здано в орен-

ду 5200 підприємств, тобто приблизно половину

наявного фонду.

На підприємствах, які належали до "командних

висот , партапарат вирішив налагодити господарю-

вання без капіталістів, але методами, пристосовани-

ми до ринкової економіки. Попередній метод госпо-

дарювання перетворював підприємства на неживий

організм. Вони працювали за нарядами, під них

одержували сировину, паливо й пайки для

робітників, відповідно до них безкоштовно здавали

всю вироблену продукцію. Прагнучи оживити

підприємства, більшовики винайшли власний метод

господарювання, який назвали спочатку ко-

мерційним розрахунком. Оскільки слово "ко-

мерція" різало вуха новим власникам, поступово

прийшли до іншої назви — господарський розраху-

нок.

Не було мови про передачу великих заводів і

фабрик у власність або навіть в оренду трудовим

колективам. Передати підприємства у власність ко-

лективам означало б для партапарату добровільно

позбутися економічної влади. Новизна полягала в

тому, що керівники державних підприємств повинні

були тепер діяти не за нарядами, а самостійно, при-

стосовуючись до ринку. Підприємства діставали

права й обов'язки юридичних осіб. Від керівника

вимагалося забезпечити самоокупність виробниц-

тва, тобто продажем продукції повернути собі вит-

рати виробництва. Коли самоокупність не досяга-

лася, держава покривала збитки з бюджету.

На госпрозрахунок переводилися не окремі

фабрики і заводи, а їх певна сукупність, утворена за

галузевою, територіальною або галузево-тери-

торіальною ознаками. Ця сукупність була названа

трестом, за схожістю (хоч і віддаленою) з

капіталістичними об'єднаннями, учасники яких

втрачали виробничу, комерційну, а інколи й юри-

дичну самостійність. Фабрики і заводи, що входи-

ли до складу трестів, не мали статусу юридичних

осіб.

Навіть найбільші з них працювали як цехові

підрозділи, без права виходу на ринок.

Перші трести з'явилися восени 1921 р. Деякі з

271

Історія України

них були надзвичайно великими підприємствами

Зокрема, у трест "Донвуплля" було об'єднано

переважну більшість великих шахт Донбасу На по-

чатку 1923 р в ньому працювало 94 тис робіт-

ників

Майже відразу стали утворюватися синдикати

— організації для закупівлі сировини, планування

торговельних операцій і збуту однорідної продукції

групи трестів Діяльність синдикатів, влаштування

оптових ярмарків і заснування товарних бірж фор-

мували ринок засобів виробництва

За темпами відбудови велика промисловість

спочатку відставала від дрібної і кустарно-ремісни-

чої Після завершення грошової реформи в держав-

ному бюджеті з'явилися кошти, які можна було

спрямувати на відбудову "командних висот"

Найбільш вузьким місцем була кам'яновугільна

промисловість Тому уряд звернув особливу увагу

на відродження Донбасу Видобуток вугілля зосе-

редили на найбільш перспективних шахтах У

1925/26 господарському році* Донбас мав майже

20 млн т вугілля, що становило 78% довоєнного

рівня Більше половини видобутого палива припало

на частку великих шахт

З середини 20-х рр почали будувати ряд дер-

жавних районних (тобто, здатних обслужити по-

треби цілого району) електростанцій, скорочено —

ДРЕС

Інтенсивніше, ніж в інших галузях, відбувалася

концентрація виробництва у машинобудуванні

Злиттям десятків підприємств було утворено 32 ве-

ликих заводи сільськогосподарського машинобуду-

вання Ця шдгалузь постачала більше половини

своєї продукції за межі республіки

Лише через три роки після утворення СРСР, на

своєму XIV з'їзді в грудні 1925 р державна партія

змінила назву і з всеросійської стала всесоюзною У

1925/26 р довоєнний рівень промислового вироб-

ництва вперше було перевищено, а в структурі

капіталовкладень з'явилася нова складова витрати

на новобудови

Зайнятий боротьбою з опозиціонерами, XIV

з'їзд ВКП(б) не приділив уваги найголовнішому

питанню де взяти кошти на індустріалізацію

Відразу після з'їзду це питання вийшло на поверх-

ню внутріпартійної боротьби

Боротьба в парти, що здійснювала диктатуру,

провадилася нібито з принципових питань

будівництва соціалізму Насправді це була жорсто-

ка боротьба за контроль над самою партією

Діставши перемогу над Троцьким, якого на початку

1925 р усунули від керівництва Червоною армією,

"трійка" розкололася Спираючись на ленінградсь-

ку* партійну організацію, Зінов'єв і Каменєв вис-

тупили проти політики центру у селянському пи-

танні, яку теоретично обгрунтував М Бухарін

Підтримувані Троцьким, який після поразки все-

таки залишився в політбюро ЦК, вони вимагали

більш широко використовувати селянські кошти у

промисловому капітальному будівництві Держава

була монополістом у закупівлі селянського хліба, а

тому могла визначати рівень заготівельних цін Та-

ке ж становище у виробництві помтоварів дозволя-

ло їй завищувати продажні ціни Штучно створю-

ваний перепад у цінах на промислові і сільськогос-

подарські товари дістав досить промовисту назву

— "ножниці цін'

На XIV з'їзді ВКП(б) друга після Троцького

опозиція зазнала поразки Склад політичного

керівництва поповнився діячами, близькими до И

Сталіна — К Ворошиловим, М Калшшим, В

Молотовим У середині 1926 р відбувся ще один

тур боротьби опозиції з більшістю у політбюро ЦК

Він призвів до зникнення Зінов'єва, Каменева і

Троцького з поверхні політичного життя

НЕП

у сільському

господарстві

•>р українське селянство вперше за

багато років припинило збройну

боротьбу з владою Радянська вла-

да домоглася вичерпання бунтівного потенціалу се-

ла різними методами і засобами, як репресивними,

так і економічними Працівники ДПУ, в основному,

викачали зброю, яка осідала в селі, починаючи з

першої світової війни Розвивалася мережа комне-

замів Будучи своєрідним "передавальним пасом"

від державної парти до мас, вони штучно розколю-

вали село за майновою ознакою і служили резервом

для формування нижчих ланок партійно-державно-

го апарату Зникли реквізиції продукції Селянин

тепер уже знав, які податки має сплатити впродовж

року і яка продукція залишиться в його розпоряд-

женні Стан анархії і сваволі припинився Замість

різнокольорових інфляційних папірців, що цирку-

лювали в обігу, продавець сільськогосподарської

продукції став одержувати стійку валюту — черво-

нець

* Колишня імперська столиця Санкт Петербург в 1914 1923 рр

називалася Петроградом а ВІ924 1991 рр — Ленінградом

272