Верстюк В.Ф., Гарань О.В. та ін. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях

Не маючи сил, УНР і ЗУНР оперували майбутнім

Закарпаття у спробах забезпечити власне існуван-

ня В інтересах возз'єднання не було використано

сприятливої ситуації, що склалася після надання

південним закарпатським комітетам статусу авто-

номії („Руська країна")

Найбільше шансів заволодіти Закарпаттям ма-

ла Чехословаччина 18 листопада 1918 р „Рада ру-

синів"

у США заявила про свою згоду на окупацію

Чехословаччиною територій, населених „угорськи-

ми русинами"

Волинь відбиває атаки

/ еволюційно-визвольний рух волинян

1^, важлива ланка в історії Західної України ос-

лі танніх тижнів світової війни, а також по-

воєнних ЛІТ Слабка зацікавленість проблемами

возз'єднання, прагнення утриматись при владі за

допомогою зовнішніх сил визначили ставлення

Гетьманату й Директори до подій на цій стародавній

землі

Перебіг подій у Східній Галичині найпомітніше

вплинув на меншу частину Волині, де перебували

австро-угорські війська Наступного ж дня після

повстання у Львові жителі Володимира-Волинсь-

кого створили Тимчасовий магістрат на чолі з

Л Мищугою 6 його членів рівно представляли три

найчисельнпш в місті національності — українців,

поляків і євреїв Місцева влада проіснувала тут

стільки ж, скільки й українська у Львові, — 22

листопада 1918 р Володимир-Волинський захопи-

ли польські військові частини У відповідь на різкий

протест гетьманського посла у Відні В Липинсько-

го польська сторона послалася на заяложений мо-

тив „боротьби зі збройними бандами"

Революційно-визвольний рух на більшій час-

тині Волині, де, як і на Підляшші та в Холмщині,

порядкувала німецька військова адміністрація, роз-

вивався в річищі загальної боротьби українського

народу проти гетьманської влади та окупантів

Війська Скоропадського були нечисленними, і май-

бутнє Волині вирішували німці Однак і їм під дош-

кульними ударами повсталих волинян довелося зо-

середитись у містах, а також уздовж залізниці

Польська політика щодо Волині розвивалася за

сценарієм, який нагадував східногалицький її за-

гарбання відбувалося одночасно із розгортанням

збройних акцій у Прикарпатті 10 листопада на-

чальник штабу військ люблінського уряду до-

повідав „Сьогодні встановлюємо надійніший кон-

троль над залізницею до Ковеля" Східна Галичина

й Волинь розглядались як єдиний регіон, ово-

лодіння яким відкривало шлях в глиб України 10

січня 1919 р начальник штабу С ІІІептицький, до-

повідаючи Ю Пілсудському про „міжнародне ста-

новище Війська Польського", назвав серед основ-

них завдань такі „1) Рятування Львова і захист

польських земель у Східній Галичині", „2) Вста-

новлення справедливого кордону на Волині"

„Справедливості" шукали у німців та Антанти

Берлін разом з Віднем порушили положення

Брест-Литовської угоди від 9 лютого 1918 р про

включення Холмщини до складу України Німець-

ка військова адміністрація Волині й австрійська —

Східної Галичини пішли назустріч полякам Що-

правда, цього вимагала Антанта

Волинь ніколи не належала Австро-Угорщині

Тому визначення майбутнього цього українського

краю не підпадало під дію мирних договорів з на-

ступниками габсбурзької монархи Але держави-

переможнищ знайшли „легальний" привід втрути-

тись у вирішення долі Волині Пункт укладеного 11

листопада 1918 р перемир'я з Німеччиною вимагав

від неї не виводити своїх військ з території колиш-

ньої Російської імперії, доки „союзники не визна-

ють це за доцільне, зважаючи на внутрішнє стано-

вище даних територій" Поляки діставали подвійну

вигоду По-перше, 7 січня 1919 р головнокоман-

дуючий союзними військами Ф Фош зобов'язав

Німеччину „надати польському урядові повну сво-

боду пересування військ і залізничних транс-

портів" І хоч робилося це під гаслом „боротьби

проти більшовиків", насправді йшлося про підтрим-

ку загарбницьких планів на Сході, зокрема щодо

Волині По-друге, покладені на Берлін зобов'язан-

ня зумовили підписану тоді ж у Холмі польсько-

німецьку угоду Вона проголосила стратегічно най-

важливішу частину Волині „нейтральною зоною"

Сюди не допускалися українські військові загони

Німецька „Інспекція Етапен Буг", зокрема, мала

завдання убезпечити Ковель від переходу під ук-

раїнську владу Нагромаджені тут величезні запаси

зброї та спорядження скуповувались поляками В

місті розташувався розвідувальний центр, який ке-

рував діяльністю „Польської організації військо-

вої" (ПОВ) в Україні 4 лютого, коли німці зали-

шили Ковель, його зайняли польські війська Заво-

лодівши важливим залізничним вузлом, вони ство-

рили серйозну загрозу УГА з півночі й відкрили

собі подальший шлях на схід

Волинь чинила запеклий опір загарбникам За-

253

Історія України

гони, до яких вступали представники усіх верств

населення, різних політичних напрямів діяли на всій

Ті

території

Прорадянськими настроями були пройняті

з'єднання в районах Дубна й Кременця Найчис-

леннішими наприкінці 1918 — на початку 1919 р

стали загони, що орієнтувалися на Українську На-

родну Республіку Загалом українським силам бра-

кувало взаємодії Коли ж вони об'єднувались, оку-

панти зазнавали відчутних поразок 22 січня загони

отамана Оскілка відбили Володимир-Волинський

Агресор

використовує роз'єднаність

українських сил

спішній протидії агресії найбільше перешкод-

жала відсутність практичної допомоги з боку

УНР Склалося дивне становище — Польща

неухильно нарощувала наступ на „Західну область

УНР", вела війну, просуваючись до Стохода й

Збруча на Волині, котра вважалася безпосереднь-

ою частиною УНР, а та обмінювалась дипломатич-

ними посланцями з Варшавою, в Києві продовжу-

вали діяти офіційне польське представнищво й не-

офіційний військовий аташе, розроблявся проект

широкомасштабної торговельної угоди

Така політика Директори призводила до зро-

стання повсякденних втрат від агресії, політичної

компрометації українських національних сил і, го-

ловне, суперечила вирішенню важливої історичної

справи — возз'єднання, перекривала кисень пов-

ноцінному розвиткові нації як єдиного цілого, її ста-

новленню як сучасного повноправного державного

суб'єкта світової спільноти В експансіоністських

проектах претендентів на Східну Галичину та Во-

линь,

Буковину і Закарпаття враховувалися реали

повоєнного часу, де все вирішували великі держави

Антанти й США їм належала провідна роль у ви-

значенні долі західноукраїнських земель Якраз во-

ни продиктували Паризькій конференції 1919 р ос-

нови мирного врегулювання в Центрально-Східній

Європі

Цій сваволі сприяла й нестримна ідеологізація

міжнародних відносин Наймоднішим і найприй-

нятншіим прикриттям загарбницьких планів і сило-

вої підтримки їх здійснення став мотив боротьби з

більшовизмом та антикашталістичною Росією

Відповідно населення, яке обстоювало свої

національні права, звинувачувалось у неспромож-

ності протидіяти більшовизмові та у схильності до

нього

З цього розпочав свою міжнародну діяльність

Ю Пілсудський Прагнучи відхреститися від при-

крої репутації прихильника Центральних держав,

який воював на їхньому боці, „начальник панства"

16 листопада 1918 р звернувся радіограмою до ан-

тантівського головнокомандуючого Ф Фоша з про-

ханням окупувати Польщу союзними військами і

польськими частинами, що перебували у Франції,

„для оборони Польщі від більшовизму"

Під такий акомпанемент Паризька мирна кон-

ференція діяла неприховано авторитарним спосо-

бом її вищі органи (Ради чотирьох, п'яти та деся-

ти) складалися з представників чотирьох або п'яти

великих держав (до останнього органу входило по

два делегати) Вони узгоджували засади розв'язан-

ня найскладніших проблем і, в разі неспроможності

вирішити їх одразу, створювали спільні комісії,

котрі проробляли відповідні питання в Парижі або

відряджалися для вивчення ситуації на місці

Проблема прийдешнього західноукраїнських

земель посіла помітне місце в діяльності паризько-

го аеропагу Це був надзвичайно складний вузол, в

якому переплелися суперечливі геополітичні, еко-

номічні, міжнаціональні, ідеологічні та військово-

стратегічні інтереси Тож ця проблема викликала

найгостріші дебати як всередині вищих органів кон-

ференції, так і на переговорах з претендентами на ці

території і не була розв'язана в Парижі її не вдало-

ся врегулювати й мирними договорами, підписани-

ми після завершення конференції Пізніші, продик-

товані у вужчому складі (без США) рішення, які

визначали державне підпорядкування Східної Гали-

чини та Бессарабн, були нелептимними з міжна-

родно-правового погляду, не кажучи вже про най-

суттєвішу ваду — цілковите нехтування волі місце-

вого населення

Дипломатична

підготовка

загарбання

/*"

оли Паризька мирна конференція розпочала

І^у свою роботу (12 січня 1919) на західноу-

і. \.крашських землях уже перебували дві ок-

ремі антантівські міси Найчисельнішу з-поміж них

(до 70 офіцерів), надіслану із штаб-квартири ек-

спедиційних військ Антанти на Сході Європи —

очолив французький генерал Л Бартелемі Розпо-

254

Революцшно-визеольний рух на західноукраїнських землях

чалось практичне втілення заздалегідь розроблених

проектів щодо Східної Галичини Французька по-

зиція виявилася незмінною і досить простою — за-

безпечити польське володіння Східною Галичиною

Три основних складники (військовий, дипломатич-

ний та економічний) політики Парижа, керованої

твердою рукою голови ради міністрів Ж Клемансо,

звучали в унісон, визначаючи поведінку Бартелемі

Останній вельми прихильно ставився до польських

діячів,

мало не щодня зустрічаючись із ними, і

відмовлявся навіть розмовляти з делегатами УГА,

серед яких був знаний старшина січових стрільців

О Букшований (а супроводжував їх прелат

Ф Бонн) Робилося все, щоб не допустити укла-

дення перемир'я в січні Розраховуючи при

підтримці союзників заволодіти всією українською

територією, польська сторона не бажала тоді

зв'язувати себе будь-якими домовленостями із

ЗУНР

Уперше прибувши до Львова, Бартелемі привіз

до блокованого міста зброю для оточених польсь-

ких військ У відповідь на протест митрополита

А Шептицького глава союзної міси „пояснив, що

амуніція призначена проти більшовиків"

Розбіжностей серед членів міси не було Англійсь-

кий полковник Сміт ставився до вимог поляків ще

прихильніше, ніж глава міси

Виступаючи ж самостійно, англійці діяли обе-

режніше, відповідно до тактичної лінії прем'єр-

міністра Д Ллойд Джорджа Досвідчений „Форін

офіс" виваженіше ставився до польських зазіхань

на Східну Галичину й Волинь

Для практичного ознайомлення з польсько-ук-

рашською війною до Польщі разом з І Падеревсь-

ким приїхав як „британський комісар" військовий

аташе в Копенгагені підполковник X Вейд, один із

тих, хто зі столиці нейтральної Данії спостерігав за

подіями на Сході й мав об'єктивні дані про суть но-

вого збройного конфлікту в Східній Галичині Адже

англійський посланець в Копенгагені лорд

В О Кілмарнок висловлював і переконання своїх

підлеглих, доповідаючи 7 грудня 1918 р „Нас-

правді цей край належить русинам" Таку думку

поділяли основний експерт „Форін офісу" з польсь-

ких проблем і майбутній історик лорд Л Немір, йо-

го тодішній шеф і консультант британської делегації

в Парижі проф Дж Хедлем-Морлі, навіть голов-

ний історичний радник МЗС проф Ч Оман Тож і

не квапився з висновками офіційний Лондон В ос-

танні дні 1918 р буде вирішено залишити без

відповіді телеграфний протест щодо розгортання

польської агресії, надісланий Є Петрушевичем від

імені ЗУНР Відповідну пропозицію Е Товарда

підтримав лорд РСесил, котрий пояснив „Союз-

ники повинні якнайшвидше обговорити російське

питання загалом" Разом з тим чекали на доповідь

Вейда про становище на місці

Однак дії останнього дещо відходили від такти-

ки забезпечення інтересів британських нафтових

компаній, накресленої їх керівництвом Вклавши

напередоні світової війни 10 млн фунтів стерлінгів

у Прикарпаття, вони домагалися нині передачі

всього реї юну Польщі Натомість наляканий кри-

тичним становищем польських військ Вейд ладний

був піти на певні поступки українській стороні, про-

понуючи поділити Східну Галичину Занепокоєне

„самодіяльністю" Вейда лондонське МЗС діяло

енергійно

21 січня лорд Хардшг підписав „Меморандум

про невідповідність Вейда посаді Британського

комісара" Основні звинувачення стосувалися його

дій на західноукраїнських територіях „Потім він

вирушив до східних кордонів Польщі Послав

офіцера „Інтелліджент сервіс" (Джонсона —

Авт ) вести переговори щодо вкрай суперечливого

питання про кордони Східної Галичини та во-

лодіння Львовом і заявив, що він просив телегра-

фом прислати офіцерів для контролю над нейтраль-

ною зоною, яку сподівався створити Нарешті сам

виїхав до Львова, щоб особисто втрутитись у су-

перечку"

Поляки, які одразу ж не сприйняли появи й

пропозицій Вейда, не приховували задоволення з

приводу його відкликання Французи, своєю чер-

гою,

обурювалися сепаратними діями англійців і за-

жадали від них дотримання порядку Того ж таки 21

січня 1919 р на засіданні керівного органу Па-

ризької конференції виступив маршал Фош Про-

понуючи посилити Польщу польсько-французьки-

ми та польсько-американськими дивізіями, він зая-

вив „Щоб забезпечити міцну базу майбутньої опе-

рації, необхідно реорганізувати всі союзні міси у

Польщі Зараз там перебуває британська військова

місія на чолі з полковником Вейдом, а у Львові —

французька під проводом генерала Бартелемі, в

Польщі діють і інші міси Інформація, що надхо-

дить від них, погляди, які вони висловлюють, доволі

суперечливі Бажано сформувати об'єднану місію,

котра б зайнялася, зокрема проблемою переки-

дання військ до Польщі"

255

Історія України

Великі держави рятують

польських агресорів

тановище польської сторони у Східній Гали-

чині дедалі погіршувалося Єдиним

острівцем її урядування був Львів

Залізничне сполучення з Польщею могло от-от пе-

рерватися 22 лютого Бартелемі запропонував ук-

ласти перемир'я Українській стороні годі було

сподіватися врахування її справедливих вимог

Західні місіонери завзято готували загарбання по-

ляками всієї Східної Галичини Зробити це одразу

завадила їм революційно-визвольна боротьба

західноукраїнського народу

Товариш державного секретаря закордонних

справ,

відомий історик М Лозинський так відтво-

рив атмосферу нарад, проведених 25—28 лютого у

Львові „Комісія (Бартелемі — Авт ) поводилась

іноді дуже нечемно" Польська сторона система-

тично порушувала умови припинення вогню

Те,

що місія підтрималал поляків ставило під

сумнів об'єктивність антантівських посередників

Намагаючись уникнути незручностей, вони вдали-

ся до неординарного кроку „Сьогодні, — телегра-

фували І Падеревському 27 лютого зі Львова, —

преса (польська — Авт ) на вимогу міси виступи-

ла з менш прихильними до Антанти статтями, аби

послабити закиди українських делегатів, що вона

цілком на нашому боці"

Того ж дня у Ходорові відбулася зустріч членів

міси з вищими керівниками ЗУНР Є Петрушеви-

чем та В Голубовичем і головним отаманом УНР

С Петлюрою Від останнього значною мірою зале-

жало,

якими будуть конкретні умови перемир я

Представники ЗУНР покладали неабиякі надії на

його сприяння Але вийшло інакше За М Ло-

зинським „Так виразно, як цього домагалися від

Петлюри Петрушевич і Голубович, він справи не

поставив і не заявив, що вдержання Східної Гали-

чини в етнографічних границях при Українській

Народній Республіці є безумовним домаганням

цілої України"

Революційно-визвольні настрої мас, рішуча по-

зиція солдатів УГА унеможливили прийняття умов

посланців Парижа Тож вони ні з чим повернулися

до столиці Франції, їхні доповіді заслухала Комісія

в польських справах і на засіданні 12 березня ухва-

лила „Поляки опинилися під загрозою повного

розгрому, якщо не одержать термінової допомоги

Втрата Львова серйозно позначиться на стано-

вищі у всій Польщі і розцінюватиметься як поразка

Антанти. Це неодмінно призведе до посилення по-

зицій більшовиків

За таких обставин Комісія в польських справах

вважає своїм обов'язком ще раз звернути увагу

Верховної ради конференції на необхідність негай-

но дати згоду на перекидання військ генерала Гал-

лера до Польщі"

Але відразу ж реалізувати ці рекомендації було

неможливо Швидкий розвиток революційних

подій у всій Центрально-Східній Європі примушу-

вав дотримуватись бодай показних ознак демокра-

тизму До того ж загострення соціальних супереч-

ностей у Польщі, революція в Угорщині, наближен-

ня загальноєвропейської кризи та виникнення гаря-

чих точок у світі спонукали верхівку Антанти й

США гасити вибухонебезпечні ситуації Це стосу-

валося і польсько-украінської війни 19 квітня Рада

чотирьох звернулася до командуючих ворогуючими

військами у Східній Галичині генералів Павленка й

Розвадовського

Зовні рівне трактування воюючих сторін не на

жарт занепокоїло Варшаву її представник у Па-

рижі Р Дмовський заспокоїв „Нашвидкуруч відре-

дагована відозва справляє враження однакового

диктування (умов) полякам і русинам Намір був

інший

Подібні пояснення з інших джерел остаточно

розвіяли збентеження Варшави, й вона чимдалі на-

стирніше домагалася Східної Галичини й Волині

Поляки погоджувались припинити воєнні ди лише

за умови, що українська сторона беззастережно

визнає лінію розмежування А тим часом головна

рекомендація Польської комісії — перекинути

армію Галлера до Польщі — набула практичного

втілення Рішення про це керівники Паризької кон-

ференції остаточно ухвалили в квітні

Франція і США створили і спорядили цю

армію До особового складу трьох дивізій, що мали

дістатися навесні 1919 р з Франції до Польщі, вхо-

дили не тільки військовополонені-поляки з ко-

лишніх німецької та австро-угорської армій Знач-

ну частину солдатів привезли з-за океану — тих

емігрантів польського походження, котрі проходили

процес натуралізації (тобто очікували на громадян-

ство США) і, отже, не підлягали призову до аме-

риканської армії Тим, хто не міг бути мобілізова-

ним до експедиційного корпусу США, але погод-

жувався воювати на боці Антанти, гарантували

прискорення натуралізації після війни Близько 24

тис таких напівгромадян США перевезли до

Франції А що війна вже закінчувалася, їх виріши-

256

Революшйно-визвольний

рух на

західноукраїнських землях

ли використати у збройних конфліктах, які точили-

ся на Сході Європи Забігаючи наперед, скажемо

ті, хто залишився живим, повернулися до США й

отримали американське громадянство

Дивізіям Галлера, загалом укомплектованим ря-

довим складом, бракувало лише офіцерів, і ко-

мандні посади у формально польській армії посіли

французи Вони ж забезпечили дивізію артилерією,

іншою зброєю та військовим спорядженням

Ніхто не зважав на протести властей ЗУНР

Повномасштабний наступ агресора в Західній Ук-

раїні мав от-от розпочатися

Смертельна небезпека, що нависла над

західноукраїнськими землями, загрожувала й

іншим національно-державним утворенням, які

існували на території України Тому вони, включно

з УСРР і УНР, не могли не реагувати на станови-

ще,

що склалося Зрештою, від їхньої активності

значною мірою залежала не лшце подальша доля

західноукраїнської державності Йшлося про істо-

ричну справу возз'єднання, шляхи його здійснення,

подолання ізоляції України на міжнародній арені

Навесні 1919 р події громадянської війни в Ук-

раїні розвивалися не на користь Директори При-

тиснута до Збруча, вона 31 березня отримала від

ЗУНР запрошення „оселитись у Тернополі" Тим

часом українські радянські війська, просуваючись

на з'єднання з радянською Угорщиною, наблизи-

лись до Східної Галичини Проблема безпосередніх

взаємин між урядами ЗУНР і УСРР постала з

усією очевидністю перед обома сторонами В них

були зацікавлені ще дві держави — радянська

Росія і радянська Угорщина

Чи існували перспективи

виживання ЗУНР?

™1 итання стосунків з УСРР глибоко хвилю-

1 вало всі верстви західноукраїнського насе-

лення В одній із резолюцій робітничо-се-

лянського з'їздів в Станіславі (квітень

1919),

де

значним впливом користувалися авторитети

західноукраїнської соціал-демократи В Темниць-

кий (майбутній міністр закордонних справ УНР) і

О Безпалко (міністр праці), зазначалося „З'їзд

бажає увійти в тісні зносини з українським ра-

дянським правительством і висилає задля цього

своїх трьох представників до Києва" Хоч ця резо-

люція залишилася на папері, вона віддзеркалювала

прагнення галицьких трудящих до возз єднання зі

своїми братами за Збручем В іншому рішенні з'їзд

висловив незгоду з діями радянської Роси, які

більшість делегатів вважала втручанням у справи

України

Подібну позицію займали соціал-демократи

Наддніпрянщини, що гуртувалися навколо першого

голови Директори До нього звернувся угорський

уряд, як писав сам Винниченко, з пропозицією

створити „один суцільний совітський фронт Угор-

щина, Галичина, Україна й Росія" Загалом пого-

дившись на це, він виставив як головні умови пере-

говорів „визнання самостійності й незалежності Ук-

раїнської Радянської Республіки, український

національний совітський уряд, оборонно-насту-

пальний союз радянських республік, тісний еко-

номічний союз, наступ на Галичину"

Ці умови Будапешт передав до Москви

ВІДПОВІДЬ

була малообіцяючою Далися взнаки

серйозні розбіжності у поглядах керівництва ра-

дянської Роси на політику в Україні, а також тиск з

боку Г Пятакова та його прибічників в українсько-

му радянському уряді

Безуспішними виявились і спроби Угорщини за-

ручитися сприянням ЗУНР у налагодженні прямо-

го залізничного сполучення Будапешт — Москва

Державний секретаріат залюбки співробітничав

з Угорщиною в галузі взаємовигідного товаро-

обміну, але на більше не наважувався Він двічі

відхилив пропозицію радянського уряду України —

пропустити його війська до Угорщини, а також

спільно виступити проти польського агресора В

липні, коли війська Варшави окупували територію

аж до Збруча, Київ надіслав Є Петрушевичу (від 6

червня 1919 — диктатор ЗУНР) ще одне звернен-

ня (воно фактично повторювало попередні) із за-

кликом розірвати з Петлюрою і укласти союз про-

ти Польщі та Румуни Йшлося також про створен-

ня спільної армії з єдиним командуванням

Київський радянський уряд зобов язувався не

втручатись у внутрішні справи Галичини

І цю пропозицію було відхилено Вочевидь,

свою роль відіграли не тільки союзні відносини з

Петлюрою, соціальний консерватизм галицьких

верхів та їхня постійна орієнтація на іноземних за-

ступників української справи, а й гіркий досвід пе-

ребування російських військ у Галичині під час

світової війни Одні засуджуватимуть ці мотиви та

їхніх речників, інші, навпаки, виправдовуватимуть

їх Та хоч би там як, а в критичний для рево-

люційно-визвольної боротьби західноукраїнського

населення (і, зрештою, для всієї України) час не бу-

ло знайдено рішення, адекватного важливості істо-

257

Історія України

ричного моменту Вже вкотре стали на заваді

відсутність єдності серед українців

Лише згуртуванням можна було примножити

сили українського визвольного руху Фактично то

був єдиний шлях для втілення споконвічних народ-

них прагнень

Розплата не забарилася Дивізії армії Галлера

займали передові рубежі, готуючись до вирішаль-

ного штурму українських позицій А в Парижі тим

часом розігрувався черговий акт антантівсько-аме-

риканського „миротворення" Делегати ЗУНР

М Лозинський та Д Вітовський після кількох на-

рад з комісією для укладення перемир'я, яку очо-

лював південноафриканський генерал Л Бота, по-

при вкрай невигідні для української сторони умови,

13 травня прийняли їх Польські ж представники

відмовились припинити воєнні дії, пославшись на

те,

що в УГА перебувають „більшовицькі елемен-

ти" Наступного дня, 14 травня, війська Галлера пе-

рейшли у загальний наступ в Галичині й на Волині

Тоді ж до Покуття із загарбаної вже Буковини

вторглися румунські збройні частини

УГА при підтримці місцевого населення чинила

запеклий опір першокласно озброєним військам

противника, які просувалися значно повільніше,

ніж це передбачалося Партизанські загони Коло-

мийщини об'єдналися у велике з єднання чи-

сельністю 15—20 тис чол На арену суцільної пар-

тизанської боротьби перетворилася Волинь На по-

чатку червня перегруповані частини УГА перейшли

у контрнаступ під Чортковом Вони вибили поляків

навіть з Олеська й Бродів У Львові та на околицях

виникла паніка Ситуація виявилася настільки за-

грозливою що сюди примчав Ю Пілсудський Але

сили були нерівними

Трагічний розвиток подій

у'~>

ритичне становище ЗУНР не наблизило, а

віддалило від неї Директорію Перебрав-

\лиись на західноукраїнські землі (Волинь

стала осередком діяльності уряду та військового ко-

мандування Директори, до Галичини було перевезе-

но військове спорядження), вища влада УНР не

перейнялася настроями, що панували тут

Напередодні широкого наступу польських

військ на Східну Галичину Ю Пілсудський відря-

див до штаб-квартири командування УНР Є Ма-

зуркевича (Заглобу) У відповідь з початком поль-

ського наступу до штабу генерала Галлера прибули

військові представники УНР і запропонували не-

гайно укласти перемир'я на Волинському фронті

Йшлося про більше — налагодження контактів, бо

тут воєнні дії не велися вже кілька місяців, польсь-

ким військам за Сяном ніщо не загрожувало з Во-

лині й вони, воюючи у Східній Галичині, не мали

підстав непокоїтись за свій північний фланг Тепер

поляків запрошували зайняти ділянку спільного

Східного фронту Але тих найбільше цікавила по-

зиція УНР стосовно Східної Галичини Як

повідомлялось, один із членів делегації, полковник

Антончук „заявив від себе і від імені делегації, що

для них як жителів Наддніпрянської України спра-

ва Галичини — нова й маловідома, якоюсь мірою

другорядна" Доповідалося про намір „якнайшвид-

ше досягти угоди з Польщею, незалежно від

Східної Галичини На спільному засіданні „голова

делегації заявив, що задля згоди з Польщею укра-

їнський уряд ладен піти на територіальні поступки"

Польська сторона ледве чи могла сподіватись

більшого Головне командування пропонувало „по-

годитись на ведення переговорів" Це, заявляли

військові, „нас ні до чого не зобов'язує" Такої по-

зиції Варшава дотримувалась завжди, коли вступа-

ла у взаємини з представниками УНР

13 травня 1919 р до Варшави з Одеси дістався

Б Кутильовський — недавній повірений у справах

Польщі в Києві Він доповів прем'єр-міністру, що у

Відні залишився чекати його супутник, урядовець

УНР Б Курдиновський, наділений офіційними

повноваженнями укласти договір з Польщею, і по-

просив особистої аудієнції для розповіді про „об-

ставини першорядного значення" Йшлося про кон-

кретні умови домовленостей їм був присвячений

меморандум „Сьогоднішнє політичне становище в

Україні та шляхи розв'язання української справи",

складений аналітиками МЗС Польщі На підставі

даних Б Кутильовського вони пояснили мету від-

рядження посланця міністра закордонних справ

УНР К Мацієвича „Директорія остаточно переко-

налася, що Україна не зможе здобути власної дер-

жавності без чужої допомоги 3 огляду на це (Ди-

ректорія) вважає необхідним спертися на Польщу

Далі наводились „умови, на які Курдиновський

міг би погодитись від імені тих, хто дав йому повно-

важення" Зацитуємо їх „а) особам, які входять до

нинішнього складу Директори гарантуються

керівні посади в уряді того чи іншого складу, що йо-

го буде створено за погодженням (з Польщею) на

території України, включно з Галичиною Передба-

чувана згода на значні зміни у складі уряду не вик-

лючає участі в ньому поляків,

258

Революцшно-визвольний рух на західноукраїнських землях

б) відмова від будь-яких претензій на частину

Східної Галичини або, в крайньому разі, від усієї

цієї території і разом з тим від деяких повітів Во-

линської та Київської губерній,

в) спільні воєнні дії і система оборони на Сході,

з тим, щоб участь поляків передбачала їхні дії лише

по Дніпро,

г) спільна торговельна політика з ліквідацією

митного кордону мш Україною і Польщею,

д) участь Польської держави у закордонній

помтиці України,

е) гарантування полякам правових привілеїв у

економічній, політичній і культурній галузях"

Отже, йшлося про готовність задовольнити да-

лекосяжні польські вимоги стосовно України Але

на даному етапі навіть не це було головним Виник-

ла необхідність заспокоїти світову громадськість,

обурену брутальними діями польських військ у

Східній Галичині, і зняти відповідальність з Па-

ризької конференції за потурання експансіоністам

Тож і вирішили негайно переправити Курдиновсь-

кого до Варшави, але черговий поїзд з Відня прибу-

вав лише 23 травня Хтось запропонував доставити

Курдиновського безпосередньо до Парижу, де дав-

но чекали на польського прем'єра Все ж вирішили

не ризикувати, відкласти його від'їзд ще раз і офор-

мити відмову УНР від західноукраїнських земель у

польській столиці В день прибуття Курдиновсько-

го угоду уклали негайно

Вона містила наведені вище умови, що повто-

рювались і в інших домовленостях Остаточного

вигляду вони набудуть в договорі, укладеному 21

квітня 1920 р яким Директорія цілковито зречеть-

ся Східної Галичини, Волині та інших українських

територій Але вже травнева (1919) угода Паде-

ревський — Курдиновський стала своєрідним про-

ривом у насильницькому розв'язанні проблем

західноукраїнських земель

Захід так і не наважився винести остаточного

юридичного вердикту загарбанню Східної Галичини

й Волині польськими агресорами Не прийнявши

під час роботи Паризької мирної конференції фор-

мального рішення про державну належність цих ук-

раїнських земель, керівники Антанти й США фак-

тично визначили їхню долю Але й це вони зробили

ніби „з чорного ходу" 30 червня 1919 р , через день

після підписання Версальського мирного договору,

Верховна рада союзників схвалила рішення „упов-

новажити по\ьський уряд застосувати в Східній Га-

личині підрозділи його збройних сил, включаючи

армію генерала Галлера"

Паризька мирна конференція

аризькі миротворці виявилися

послідовнішими у визначенні долі Закар-

паття й Буковини їх також передали

сусіднім державам

навіть схема цієї передачі де-

що нагадувала розгляд східно-галицького питання

Знову ж таки головну роль відіграли ідеолопчно-

стратепчш мотиви Антанти й США, збройний ек-

спансіонізм претендентів на українські землі, вплив

революційних подій у цій частині Європи,

відсутність єдності з українському визвольному

русі тощо Але міжнародна гра у визначення май-

бутнього західноукраїнських земель мала істотні

відмінності

Головним претендентом на Закарпаття була Че-

хословаччина, яка прагнула оволодіти цим краєм,

щоб забезпечити собі вихід на багаті ринки Сходу,

а також зміцнити власні геостратепчні позиції у на-

чиненій вибухівкою повоєнній Центральній Східній

Європі Президент ТМасарик і міністр закордон-

них справ Е Бенеш вважалися діячами лібе-

ральнішими, ніж керівники Польщі, й це познача

лося на тактичних ходах Праги

Кожен важливий крок у східн'й політиці вона

заздалегідь узгоджувала із Заходом До того ж

обачному Т Масарикові вдалося прихилити до себе

впливових діячів закарпатської еміграції у США

Вже 12 січня 1919 р чеські війська зайняли Уж-

город 5 лютого Рада десяти заслухала Е Бенеша

Погодившись з його вимогами, вона, однак, ство-

рила спеціальний комітет, якому доручалося де-

тально опрацювати питання про кордони Він не

квапився братись за роботу, але вже наступного дня

після її початку, 28 лютого, було погоджено долю

Закарпаття Англійський представник ГНіколсон

занотував „Проходимо до угоди з'єднання чехів і

румунів українським кордоном"

Відпрацювання остаточних рекомендацій було

відкладено у зв язку з проголошенням 21 березня

радянської влади в Угорщині Вона підтвердила на-

дання Закарпаттю статусу автономії, створила в

його складі три українських округи (Марамарось-

кий з центром Хуст, Березький — Мукачеве і

Ужанський — Середнє) й оголосила вибори ок-

ружних рад Значна частина закарпатців симпати-

зувала новій владі 16 квітня румунські, а 27 числа

чеські війська розгорнули просування в глиб тери-

торії Руської Країни Відтоді розв'язання закар-

патського питання стало невід'ємним від політики

Заходу стосовно радянської Угорщини

259

Історія України

8 травня 1919 р в Парижі було ухвалено оста-

точне рішення про передачу Закарпатської України

Чехословаччині Прикриваючись правовим підхо-

дом до вирішення майбутнього країн і націй, па-

ризькі миротворці грали долею мільйонів людей

Типовий хід засідання яскраво змалював той-таки

досвідчений британський дипломат „Вони почина-

ють з Трансільванії, і після кількох словесних сути-

чок між Тардьє і Лансшгом, подібних до переки-

дання тенісним м'ячем, Угорщина втрачає свою

південну частину Потім — Чехословаччина, і поки

дві-три мухи вилітають за вікно і знову влітають у

зал, Угорщина встигає втратити свою північ (За-

карпатську Україну — Авт ) і свій схід Потім іде

кордон з Австрією, його не зачіпають Потім —

кордон з Югославією Потім — чай з мигдалевим

печивом"

Приєднання Закарпатської України до Чехо-

словаччини узаконив Сен-Жерменський договір

від 10 вересня 1919 р

Нескладним уявилось паризьким миротворцям

вирішення долі Північної Буковини Вони виходи-

ли з обіцянок .Антанти (з Росією включно) винаго-

родити Румунію за вступ у війну проти Централь-

них держав, передавши їй, крім Трансільванії і

значної частини Банату, цей гірський український

край Другий аргумент брався з галузі кулачного

права Через слабкість українських сил (загін січо-

вих стрільців вирушив на допомогу повсталому

Львову) румунські збройні частини 11 листопада

1918 р оволоділи Чернівцями, а через тиждень і

всією Буковиною Знехтувавши волевиявлення ук-

раїнського населення яке 3 листопада на всенарод-

ному вічі в Чернівцях висловилося за возз'єднання

з Україною, румунські окупанти нав'язали ук-

раїнцям режим неволі, соціального й національного

гноблення Певним дисонансом у хорі голосів, які

підтримали включення всієї Буковини до складу

„Великої Румуни", прозвучала доповідь глави міси

США у Центральній Східній Європі А Куліджа

„Нові кордони в колишній Австро-Угорщині"

Американський професор висловився за те, щоб

західну частину Буковини разом з північними рай-

онами Бессарабп передати Україні Однак його

думку знехтували Сен-Жерменський, а потім

Севрський мирний (10 серпня 1920) договори

віддали всю Буковину Румуни

Хоч питання про майбутнє Бессарабп не нале-

жало до компетенції Паризької конференції, бо

прутсько-дністровське межиріччя входило до скла-

ду Роси — союзниці Антанти й США у війні, во-

но докладно обговорювалось у столиці Франції

Яскравим виявом настроїв українців були героїчне

Хотинське повстання на зламі 1918—1919 рр і са-

мовідданий опір загарбникам з боку населення

Ізмаїльщини

Але в Парижі керувалися іншим Бессарабія пе-

ретворилася на важливий тил союзних військ, котрі

висадилися в Одесі й Криму, регіон, використо-

вуючи який можна було розраховувати на реванш

за поразку інтервенції на Півдні України Долю

Бессарабп мав вирішити так званий „Бессарабсь-

кий протокол" (28 жовтня 1920) Однак його

міжнародно-правові засади були такими сумнівни-

ми, що Сполучені Штати не підписали цього доку-

мента, а Японія не ратифікувала його Італія чима-

ло виторгувала від Румуни за ратифікацію Ра-

дянські Україна та Росія як правонаступники ко-

лишньої держави, до складу якої входила Бесса-

рабія, ніколи не визнавали законним відторгнення

останньої і не мирилися з ним

Останні кроки властей ЗУНР

на українській території

рийняття формального рішення про май-

1 бутнє Східної Галичини відкладалося На

А той час галицьке суспільство було поділене

навпіл Та його частина, котра залишалася на загар-

баній території, відразу ж відчула обтяжливість

окупаційного режиму В середині липня Збруч пе-

рейшли останні з єднання Української галицької

армії, ще раніше до Кам'янця-Подільського пере-

брався уряд ЗУНР Хоч державні органи і галиць-

ке військо опинилися в надзвичайно складному ста-

новищі, боротьба за національне визволення

західноукраїнських земель не припинялася Відбу-

лась зміна і в стосунках з УНР

Користуючись незавидною ситуацією галицької

влади, Директорія вирішила покласти край її са-

мостійності Згадали, що від 22 січня 1919 р існує

Західна Область УНР 4 липня вийшла постанова

про створення „Міністерства Західної Області

Республіки (Галичини), через яке відбуваються всі

урядові зносини з Галичиною" Але втілити це

рішення було непросто, бо диктатор ЗУНР Є Пет-

рушевич мав у своєму розпорядженні боєздатну

40-тисячну армію Про ставлення Директори до

галичан повідав М Лозинський „Для боротьби з

більшовиками воно конче потребувало галицької

армії, одначе для замирення з Польщею йому зава-

жало галицьке правительство" Зіткнення урядів

260

Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях

закінчилося внічию Закон від 4 липня залишився

на папері, а частини УГА рушили на Київ

Розбіжності щодо орієнтації чимдалі поглиблю-

вались Директорія взяла курс на союз з Польщею

Знову постала дилема „Польща чи Росія" Втра-

тивши останні ілюзії щодо Польщі, галичани почи-

нають поглядати на Схід Першим уголос заявив

про це „сеньйор галицьких політиків" К Левиць-

кий Восени 1919 р він друкує у віденському „Ук-

раїнському прапорі" програмну статтю „Куди доро-

га'

" і, натхнений денікінським наступом, прорікає

має бути створена „конфедерація (союз) обох дер-

жав,

України і Роси, які стануть дійсним природним

заборолом Сходу супроти всякого посягання по-

ляків,

румунів чи кого-небудь другого" Пропо-

нуючи таке, автор наголошує на різниці між

„національним русофільством" і „політичним", як-

от „Ми, українці з Галицького П'ємонту, поборю-

вали досі й будемо поборювати національне ру-

софільство як національну зраду Але ж що іншо-

го є політичне українофільство як сполука двох дер-

жавних інтересів для спільної цілі, а що іншого є на-

родне відступництво"

Але ці, на перший погляд, привабливі теорети-

зування враховували лише гіркий досвід нерівної

боротьби з польськими наїзниками, байдужість і

підступність Заходу й нехтували реали, що їх при-

несли в Україну армії „єдиної і неділимої" Союз із

тими, хто по-варварськи знущався і нищив усе ук-

раїнське, із злісною непримиренністю ставлячись

до всього національного, хто й слухати не бажав

про існування українського народу, не кажучи вже

про якісь там ознаки його державності, навіть воле-

виявлення, був примарною ідеєю Та спокусився

нею не лише досвідчений галицький політик, а На-

чальна Команда УГА, уклавши 6 листопада 1919 р

попередню угоду про підпорядкування денікінсько-

му командуванню Є Петрушевич протестував, але

вже не міг нічого вдіяти 15 листопада диктатор

виїхав через Румунію до Відня, а 17 числа в Одесі

було укладено остаточний договір Його перша

стаття передбачала „Галицька армія переходить у

повнім складі разом з тиловими установами, скла-

дами й рухомим залізничним матеріа\ом на бік

російської Добровольчої армії

Взаємне поборювання, неспроможність втілити

в життя всенародне прагнення до возз єднання,

соціально-політичний консерватизм і схиляння пе-

ред сильними світу цього да\еко розвели ЗУНР і

УНР Кожне з цих національно-державних утво-

рень торувало шлях до лютих ненависників України

та її народу В першому випадку — „єдиної і неді-

лимої Роси", в другому — експансіоністської

Польщі

Зарубіжні митарства Є Петрушевича та уряду

ЗУНР наочно відбивали реали тогочасною міжна-

родного становища Диктатор та його команда

діяли досить енергійно шукали розуміння у Лізі

націй, допомоги у Ллойд Джорджа, намагалися

зблизити акції Англії та Німеччини на Сході Євро-

пи, зверталися до Генуезької конференції 1922 р

Дипломатичні маневри керівництва ЗУНР вклю-

чали також контакти з Росією Звичайно, значно

частіші й тісніші з білогвардійцями, аніж з радянсь-

кими представниками

Вживалися заходи для залучення до західноу-

країнської справи діаспори в Канаді й США Під

час тривалої зарубіжної подорожі митрополит

А Шептицький звертався і до високих урядовців

інших країн, але зустрічі, яких він домагався, мали

показний характер З'являлися також офіційні до-

кументальні публікації уряду ЗУНР в еміграції, де

викривався терористичний окупаційний режим,

встановлений на західноукраїнських землях

Однак у розв'язанні східноєвропейських про-

блем парадом командувала Франція, «цікавлена в

союзі з Польщею не лише політично, а й еко-

номічно її капіталовкладення в нафтову проми-

словість Прикарпаття, на початку 20-х рр уже на-

багато переважали ще донедавна найбільші —

англійські

Належність Східної Галичини до Польщі стави-

лася під сумнів лише тоді, коли польські війська

відступали з її території В липні 1920 р , як тільки

зазнав нищівної поразки „похід Пілсудського на

Київ"

і Польща звернулася до Антанти з прохан-

ням врятувати її від цілковитого розгрому, Ллойд

Джордж на конференції в Спа нагадав, що Варша-

ва не володіє ще на законних підставах західноу-

країнською землею Досить сумнівне право на це

вона дістала лише в березні 1923 р за рішенням

Конференції послів Антанти

Відторгнення західноукраїнських земель, зали-

шення за кордонами України кількамільйонного на-

селення та значних етнічних територій стало однією

з історичних кривд, заподіяних українському наро-

дові в буремне XX ст Він не міг змиритися і не

змирився з цим Здійснення багатовікового праг-

нення до возз'єднання стало важливою справою

нації, неодмінною передумовою її справжнього

відродження

УРСР в умовах

утвердження

тоталітарного ладу

Соціально — економічна

і політична кризи

початку 20-х років

а території колишньої Російської імперії ви-

никло 13 держав П'ять з них були дійсно

самостійними(краіни Балтп, Польша і

Фінляндія) В усіх інших, в тому числі в Україні,

утвердилася радянська форма державності

Офіційні інститути радянських республік були

зовнішньо самостійними, але насправді контролю-

валися централізованою політичною організацією,

яка мала монополію на владу — РКП(б) Самим

своїм існуванням партія більшовиків перетворювала

конгломерат радянських республік в єдину крашу

Наполегливі спроби більшовиків у 1918 — 1920

рр побудувати, відповідно до вимог своєї програ-

ми, безтоварну централізовану економіку мали

згубні наслідки, але вони маскувалися війною Кри-

зові явища в одержавленому народному госпо-

дарстві можна було списати за рахунок війни, а не

реформ Більш того колосальна централізація

управління виробництвом забезпечила тоталітарно-

му політичному режиму майже безмежний кон-

троль за ресурсами суспільства Використовуючи

його перш за все у воєнних цілях, державна партія

створила армію, яка за чисельністю перевищила

збройні сили усіх європейських країн, разом узятих

За її допомогою вона вийшла переможцем з війни

Та це була піррова перемога Зимою 1920 —

1921 рр , коли радянській влад

вже не протистояли

регулярні війська противника, її становище було

тяжчим, ніж раніше Незважаючи на те що

Л Троцький мав в Україні понад мільйон червоно-

армійців, у республіці спалахували антирадянські

повстання Українські селяни протестували проти

вилучення продовольства (продрозкладки) і

пов язаної з цим забороною торгівлі Цей протест

нерідко набував форми партизанського руху, який

розглядався властями як політичний або куркульсь-

кий бандитизм

У телеграмі до заступника голови Реввійськра-

ди РСФРР Є Склянського від 6 лютого 1921 р В

Ленін обурювався тим що через опір ' бандитів" з

України не можна вивезти продовольство та інші

ресурси "І хліб і дрова, все гине через банди, а ми

маємо мільйонну армію" Реввійськрада РСФРР

кинула проти бунтуючих селян найбільш боєздатні

частини Червоної армії на чолі з уславленими

воєначальниками — В Блюхером П Дибенком,

ГКотовським, О Пархоменком та ш

Армія використовувалася й для реквізиції хліба

Продрозкладка здійснювалася лише під загрозою

багнетів Централізовані державні ресурси продо-

вольства танули, а інших не існувало адже вільна

торгівля хлібом переслідувалася як карний злочин

Взятий на себе обов'язок годувати працівнків

націоналізованого господарства держава виконува-

ча вкрай незадовільно Робітничий пайок скоротив-

ся до чверті фунта хліба (100 г) і до того ж його

видавали не кожний день Голодуючі робітники

вдавалися до так званих "італійських страйків"

тобто уповільнювали темп праці, перебуваючи на

робочому місці Схильність до "італійок" поясню-

валася просто при звичайному страйку робітників

негайно позбавили б трудової книжки, за якою во-

ни одержували свої мізерні пайки

У радянській історіографи наявність кризи по-

чатку 20-х рр визнавалася, але причини її пов'язу-

валися переважно з господарською розрухою, вик-

ликаною семирічною війною, спочатку світовою, а

потім — громадянською На території України, де

воєнні ди тривали весь цей час майже безперервно,

народне господарство справді істотно постраждало

Але параліч виробництва, який насувався невідво-

ротно, був пов'язаний із спробами державної парти

зруйнувати ринковий механізм Через нестачу хліба

різко впав видобуток корисних копалин, перш за

все вугілля Нестача хліба і вугілля призводила до

зупинки залізниць Продовольча, вугільна і транс-

портна кризи вкінець розхитали матеріально-

технічне постачання всієї промисловості Чи-

сельність робітників великої промисловості України

зменшилася наполовину порівняно з довоєнною

Рятуючись від голоду, робітники осідали в селах

Націоналізовану промисловість душили бюра-

262