Верстюк В.Ф., Гарань О.В. та ін. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

Українська революція

декларацію представників України, Білоруси, Ку-

бані й Дону з викладом поглядів на форму держав-

ного устрою названих держав і шляхи подолання

більшовизму й анархії Там же висловлювалося пе-

реконання, що „питання державного ладу цих чо-

тирьох одиниць може дістати скоре й відповідне

рішення тільки шляхом окремого здійснення прин-

ципів державності та порядку в кожній із них"

Наступного дня на переговорах у Бірзулі між

французькою і українською сторонами керівник ук-

раїнської делегації С Остапенко від імені Дирек-

тори домагався визнання Антантою суверенітету

України, допомоги в боротьбі з більшовиками й до-

пущення делегації УНР до участі в роботі Паризь-

кої мирної конференції Начальник штабу фран-

цузьких військ полковник Фрайденберг повторив

раніше сформульовані вимоги, особливо наголосив-

ши на необхідності усунення з посад Винниченка та

Петлюри Сторони не дійшли згоди, й українська

делегація повернулася до Вінниці

Обставини що склалися, вимагали невідклад-

них заходів ,Що більш в Україну вдиралися

більшовики, то більш росла орієнтація на Антанту",

— писав М Шаповал За його словами, ще на по-

чатку лютого було вирішено, шо уряд В Чехівсько-

го піде у відставку 9 числа ЦК УСДРП відкликав

з уряду й Директори своїх представників мотивую-

чи це „новими міжнародними моментами в ук-

раїнській державній справі" 3 огляду на таке

рішення, В Винниченко оголосив про свій вихід з

Директори і невдовзі виїхав за кордон С Петлюра

повівся інакше У надісланому 11 лютого до ЦК

УСДРП листі він повідомив про тимчасове припи-

нення свого членства в парти і подальше перебуван-

ня на державних посадах „Я не вважаю для себе

можливим ухилитися од виконання своїх

обов язків, яко сина свого народу, перед батьківщи-

ною і буду, доки це можливо, стояти й працювати

при державній праці'

Аналогічне рішення про відкликання своїх

представників прийняв ЦК УПСР, у зв'язку з чим

ще один член Директори — Ф Швець — оголосив

про вихід з парти

Ці кроки мали продемонструвати Антанті, що

Директорія пішла на поступки Рівночасно було пе-

рервано безуспішні переговори у Москві з РНК

РСФРР української делегації на чолі з С Мазу-

ренком, які розпочалися ще в середині січня 10 112

лютого повноважний представник УНР на мирній

конференції в Парижі Г Сидоренко звернувся до п

учасників з нотами, де йшлося про війну РСФРР

проти УНР та імперіалістичну політику більшо-

виків,

і зажадав визнання державами Антанти й

США незалежності УНР як „єдиного засобу при-

вернення негайного тривалого спокою і порядку в

Східній Європі", оскільки уряд УНР протидіє

більшовицькій експансії

13 лютого Директорія призначила новий склад

Ради народних міністрів її очолив на той час

без-

партійний С Остапенко До складу уряду увійшли

представники трьох партій — соціалістів-феде-

ралістів, соціалістів-самостійників і народних рес-

публіканців, які орієнтувалися на демократичні за-

сади й держави Антанти

Дві провідні соціалістичні українські парти

(УСДРП і УПСР) добровільно відмовилися від

влади Здавалося, в такий спосіб вдасться усунути

перешкоди на шляху порозуміння з Антантою Але

невдовзі з'ясувалося, що це був не найкращий вихід

із становища Консервативний уряд Остапенка,

зробивши ставку на порозуміння з Антантою, не

став шукати підтримки в народних масах Він так і

не видав жодного програмного документа з роз'яс-

ненням своєї політики В умовах розвитку рево-

люції, коли зміна настроїв широких верств населен-

ня важила більше, ніж танки Антанти це було гру-

бою помилкою Уряд опинився в цілковитій ізоляції

„ Саме в цю добу загальна анархія і хаос на ук-

раїнському фронті досягли найвищого щабля, -

свідчив І Мазепа — За уряду Остапенка не було

ні влади, ні контролю Тому грубі мільйони, що ви-

давалися на різні нові формування пропали марно

Зловживанню отаманів не було кінця вони брали

гроші, але при першій нагоді кидали фронт, зника-

ли хто куди хотів, здебільшого в Галичину, і цим

вносили ще більшу дезорганізацію як на фронті, так

і в запіллі"

Під впливом більшовицької, явно популістської

агітації, спрямованої, зокрема, на ліквідацію при-

ватної власності на землю та іі тотальний зрівняль-

ний поділ, в Україні швидко поширювались прора-

дянські настрої Вони охопили й армію УНР

Навіть січові стрільці, які послідовно й твердо стоя-

ли на антибільшовицьких позиціях, перейшли на

радянську платформу, оголосивши у своїй декла-

рації від 13 березня, шо вони із „запалом підпира-

тимуть радянську владу на місцях, котра заводить

лад і порядок"

21 березня у Вапнярці командування Південно-

Західного фронту, відрізаного (внаслідок захоплен-

ня радянськими військами Жмеринки) від решти

армій УНР, створило революційний комітет (ота-

223

Історія

України

мани Волох, Загородський, Колодій), який також

заявив про свій перехід на радянську платформу 22

березня у Кам'янці-Подільському під головуван-

ням В Чехівського утворився з представників

УСДРП та УПСР (центр теч ) Комітет охорони

республіки Він так сформулював свою програму 1)

охорона порядку і спокою, 2) домовленість з Ди-

ректорією про негайне припинення переговорів з

французьким командуванням в Одесі і розгортання

переговорів з радянським урядом України на основі

визнання радянськими урядами України і Роси са-

мостійності й незалежності України, виведення

російських військ з її території та формування ново-

го українського уряду Хоч цей комітет 28 березня

самоліквідувався, він завдав серйозного удару про-

антантівським позиціям Директори та уряду С Ос-

тапенка

Зусилля уряду УНР здавалися цілком безпер-

спективними ще й тому, що йому ніяк не вдавалося

зрушити з мертвої точки переговори з французами

Генерал д' Ансе \ьм був зацікавлений у залученні

українських військ до боротьби проти більшовиків,

але не квапився допомагати їм зброєю, і далі напо-

лягав на усуненні з посад Петлюри й Андрієвсько-

го,

не підтримував також ідеї визнання Антантою

незалежності України Все це загальмувало перего-

вори У березні з'ясувалося, що в Антанти немає

сил для розгортання широкомасштабних воєнних

дій в Україні і Роси Внаслідок більшовицької про-

паганди її війська розкладалися В березні вони під

тиском Червоної армії, яка складалася переважно з

повстанських частин отамана Григор'єва, мусили

залишити Херсон і Миколаїв, а на початку квітня

—

Одесу Стало цілком очевидно, що орієнтація на

Антанту була стратегічною помилкою 9 квітня у

Рівному члени Директори С Петлюра й А Мака-

ренко санкціонували створення нового (знову ж та-

ки соціалістичного) уряду УНР на чолі з Б Марто-

сом До нього увійшли А Лівицький, М Кова-

левський, І Мазепа, ГСиротенко Хоч Директорія

формально не припиняла переговорів з Антантою,

призначення нового уряду свідчило про крах проан-

тантшської орієнтації, яка не забезпечила УНР

зовнішньополітичної підтримки і навіть призвела до

значних соціальних ускладнень, ізолювавши провід

УНР від народних мас, дала змогу більшовикам за-

хопити владу над більшою частиною України Ре-

організація уряду стала відчайдушною спробою

вибратися з політичної пастки, що в неї потрапила

Директорія

Політична

ситуація в УНР

квітні-червні 1919 р.

квітня уряд Б Мартоса оголосив свою

„програмову декларацію" В ній ішлося

лїшшїпро

те, що суверенному життю ук-

раїнського народу заважають два вороги „польсь-

ке панство" і „російське комуністичне більшовиць-

ке військо" Новий уряд УНР закликав усі ук-

раїнські політичні й соціальні сили „не дати чужин-

цям вкінець знищити рідний край", стати на бо-

ротьбу за вільну й незалежну Україну Кабінет

Б Мартоса, на відміну від попереднього уряду, уро-

чисто заявив, що „не кликатиме собі на допомогу

чужої військової сили з будь-якої держави" Декла-

руючи орієнтацію на власні сили, він обіцяв зверну-

ти особливу увагу на забезпечення армії та сімей

військовослужбовців, а також фактично здійснити

проголошену в Києві 22 січня 1919 р злуку

західних і східних українських земель

Намагаючись поєднати демократичну державну

систему з радянською, уряд передбачав контроль за

діяльністю владних структур з боку робітничо-се-

лянських трудових рад Селянам було обіцяно де-

мократичну земельну реформу, робітникам — до-

помогу у відновленні роботи фабрик і заводів,

вільне функціонування профспілок

Згадана декларація не містила жодного слова

про можливість ведення переговорів з радянським

урядом України Адже на той час ентузіазм широ-

ких мас, котрі взимку 1919 р перебували під впли-

вом більшовицьких гасел, уже вщух Захопивши

владу в Україні, більшовики перейшли від по-

пулістських обіцянок до політики „воєнного ко-

мунізму", складовою частиною якої були продрозк-

ладка, одержавлення землі, використання земель-

ного фонду для створення радгоспів, комун, інших

форм колективних господарств, обмеження вільної

торгівлі Все це підняло село проти комуністичної

влади Уже в квітні вона оголосила поза законом

отаманів Зеленого, Соколовського, Батрака Се-

лянські повстання, що охопили Україну, вселяли

надію в уряд Б Мартоса Якраз на союз з повстан-

цями й політичними течіями, котрі очолювали цей

рух (українські ліві есери й соціал-демократи-неза-

лежники),

уряд робив ставку, проголошуючи курс

на власні сили

Але й цього разу декларації розминулися з ре-

альністю Українським політикам так і не вдалося

об'єднати національні сили в єдиний фронт. Та й

самій Директори бракувало єдності. П.

224

Українська революція

Андрієвський та Є Петрушевич нехтували ново-

створений уряд Б Мартоса Між ними і С Петлю-

рою та А Макаренком виникли гострі суперечності

„Член Директори П Андрієвський просто не виз-

навав цього правительства, гуртуючи коло себе в

Галичині колишніх остапенківських міністрів і вза-

галі всіх невдоволених отаманів, колишніх вищих

урядовців, а тепер безробітних буржуазних

політичних діячів",—зазначав П Христюк Кон-

сервативні українські сили, як свого часу й демо-

кратичні, не хотіли визнати своєї поразки і прилу-

читися до національно-визвольної боротьби під гас-

лами, запропонованими урядом Б Мартоса Найп-

рикметніші в цьому плані — виступи отаманів

Оскілка й Болбочана

Командуючий волинською групою армії УНР

отаман В Оскілко — молода людина з народних

учителів — належав до парти сощалістів-само-

стійників і перебував під впливом П Андрієвсько-

го Спираючись на нього, соціалісти-самостійники

й народні республіканці повели у військах групи

агітацію проти нового уряду й С Петлюри Коли

останній видав наказ про зміщення командуючого,

Оскілко, стягнувши до Рівного війська, 29 квітня

1919 р підняв державний заколот, заарештував

членів уряду й оголосив себе головним отаманом

армії УНР Заколот не вдався, армія відмовилась

коритися Оскілку, але виступ остаточно підірвав іі

сили 5 травня уряд Б Мартоса змушений був зали-

шити Рівне й евакуюватися до Радивилова Туди ж

із Здолбунова переїхали члени Директори С Пет-

люра, Ф Швець, А Макаренко 9 травня вони об-

рали С Петлюру головою Директори, а 13 числа на

нараді з урядом було виведено П Андрієвського з її

складу Однак зазначені організаційно-політичні

акції не сприяли загальному поліпшенню станови-

ща Мабуть, якраз тоді з'явилася приповідка „У ва-

гоні Директорія, під вагоном — територія" 14

травня польська армія генерала Галлера, сформова-

на у Франції для боротьби з більшовиками, розгор-

нула наступ у північно-західній Волині проти військ

УНР До рук поляків потрапила величезна

кількість боєприпасів, амуніції, що зберігалися на

складах у Луцьку Втративши власну територію,

Директорія і уряд УНР із залишками армії мусили

шукати порятунку на території ЗОУНР, спочатку в

Красному, Золочеві, а відтак у Тернополі

2 червня польські війська захопили й це місто,

тож уряд УНР терміново перебрався на ст Бо-

гданівку В цей критичний момент він опинився між

двома ворожими таборами поляками, що заво-

лоділи Тернополем, і більшовиками, які контролю-

вали Волочиськ Передові загони цих таборів

розділяла смуга завширшки 10 — 20 км, де знайш-

ли притулок уряд і армія УНР До цього слід дода-

ти, що навесні 1919 р , після призначення Дирек-

торією уряду Б Мартоса, різко погіршилися сто-

сунки між наддніпрянськими й галицькими політи-

ками

9 червня у Проскурові отаман Болбочан спро-

бував оволодіти Запорозьким корпусом і з його до-

помогою вчинити заколот проти Петлюри Але й

цього разу виступ правих провалився Наступного

дня Болбочана арештували, а 28 червня розстріляли

Незважаючи на несприятливі умови, в травні—

червні командуванню вдалося реорганізувати армію

УНР за регулярним принципом 13 травня було ух-

валено закон про державну військову інспекцію її

очолив полковник В Кедровський Інспекція

сприяла якісним змінам в армії Вже на початку

червня армія УНР перейшла в контрнаступ на ра-

дянські війська і досягла лінії Старокостянтинів —

Проскурів — Кам'янець-Подільський 6 червня

уряд УНР повернувся на свою територію На

кілька місяців місцем його осідку став Кам'янець-

Подільський Розпочиналася нова сторінка в історії

УНР

Кам'янецький період

і*""'

поверненням на свою територію уряд УНР

активізувався, прагнучи будь-що втілити в

життя декларовану в квітні орієнтацію на

власні сили У цьому зв'язку він надавав особливо-

го значення повстанському рухові, який широко

розгорнувся в тилу більшовиків 9 червня в Чорно-

му Острові завершилися переговори між урядом 1

представниками Всеукрревкому, який очолював

повстанський рух на Правобережній Україні Від

імені Всеукрревкому переговори вели українські

есери й соціал-демократи-незалежники Д Одрина,

Т Черкаський, І Часник, А Пісоцький Сторони

дійшли згоди в тому, що залишається чинною

рівненська декларація уряду, але на місцях форму-

ються трудові ради не лише з контрольними, а й

адміністративними та господарськими функціями

влади Д Одрина і Т Черкаський увійшли до уряду

Б Мартоса

20 червня військова делегація УНР на чолі з ге-

нералом Дельвігом підписала у Львові тимчасовий

договір з представниками польської армії про при-

пинення воєнних дій, встановлення між польською

та українською арміями демаркаційної лінії Це був

225

Історія України

помітний успіх уряду УНР, бо відпадала не-

обхідність боротися на два фронти і створювалася

можливість зосередити всі збройні сили на більшо-

вицькому фронті, де на початку червня розпочався

успішний наступ

Разом з тим потребувала розв'язання ціла низ-

ка важливих проблем Урядові Б Мартоса так і не

вдалося подолати бар'єр, що роз'єднував демокра-

тичні й ліберальні українські політичні кола 29

червня 20 українських політиків, в основному пред-

ставники парти соціалістів-федералістів, опубліку-

вали в пресі „Меморандум громадських діячів

Поділля до Директори УНР", в якому викривали

помилки державної влади, вимагали реформувати

Директорію, в „тимчасове одноособове президент-

ство з певною тимчасовою конституцією", сформу-

вати кабінет міністрів за професійною, а не

партійною ознакою, скасувати постанову про тру-

дові ради й вирішити земельне питання шляхом ви-

купу землі селянами Однак вони заявили, що не

вестимуть політичної боротьби проти уряду

Напруженими залишалися стосунки з галиць-

ким урядом 9 червня Виділ Української національ-

ної ради проголосив Є Петрушевича диктатором,

що не могло не викликати негативної реакції з боку

демократично зорієнтованої Директори „Ми ніяк

не могли оправдати такого кроку з боку

відповідальних представників галицького грома-

дянства, що провадило свою національно-визволь-

ну боротьбу під гаслами народоправства, — писав

І Мазепа — Тому ми вважали, що акт 9 червня —

незаконний Іншими словами, Директорія і уряд по-

бачили в акті проголошення диктатури державний

переворот, тому не признавали диктатури Петру-

шевича правною установою" Щоб продемонстру-

вати своє негативне ставлення до проголошення

диктатури Є Петрушевича, Директорія 4 липня ви-

дала постанову про створення в складі уряду УНР

спеціального міністерства у справах ЗОУНР, а Є

Петрушевича вивела із складу Директори

Зі свого боку, Є Петрушевич не визнав підпи-

саного делегацією генерала Дельвіга договору про

перемир'я з поляками, бо на початку червня Ук-

раїнська галицька армія успішно розпочала

Чорткшську операцію Одне слово, у червні сто-

сунки між Директорією і проводом ЗОУНР стали

цілком холодними А далі сталося те, що й мало

статися, коли між товаришами зникає згода

У середині червня командування Червоної армії,

зміцнивши свої підрозділи в районі Проскурова,

зупинило армію УНР і перейшло в контрнаступ

На початку липня червоні підрозділи були за кілька

десятків кілометрів від Кам'янця-Подільського

Шляхів до відступу не залишалося через невре-

гульованість відносин і з Польщею, і з Румунією

Отже, втрата Кам'янця-Подільського загрожувала

УНР ліквідацією

Не краще йшли справи і на правому березі

Збруча Успішно розпочата Чортківська операція

зупинилася 25 червня Рада десяти Паризької мир-

ної конференції дозволила полякам продовжити

воєнні операції до лінії Збруча 28 червня польська

армія розпочала наступ, і УГА змушена була

відступити Ситуація підштовхувала і

наддншрянцш, і галичан до об'єднання сил, але

Є Петрушевич та командування УГА зволікали,

обмірковуючи можливість переходу на румунську

територію Лише відмова Румуни прийняти УГА

змусила їх вступити у переговори з урядом УНР

Є Петрушевич виставив три умови співпраці демо-

кратична політика без ухилів у бік радянства,

заміна уряду Б Мартоса, скасування міністерства у

справах ЗОУНР Зважаючи на критичний стан

справ,

Директорія погодилася з ним

15 липня УГА перейшла Збруч, і дві армії

об'єдналися для боротьби на більшовицькому

фронті УНР врятувалася від можливої воєнної ка-

тастрофи, але в політичному плані об'єднання не

принесло бажаної єдності

Є Петрушевич з державними службами ЗО-

УНР перебрався до Кам'янця-Подільського, який

дав притулок двом українським державним цен-

трам Приїзд диктатора ЗОУНР активізував по-

ступові українські політичні сили, які оголосили про

утворення Українського національно-державного

союзу На початку серпня союз подав голові Ди-

ректори С Петлюрі програмну „записку", в якій

різко критикував соціалістичний курс уряду

Б Мартоса В Кам'янці-Подільському виникло

своєрідне двовладдя „По суті, це була боротьба

різного розуміння тодішніх революційних подій в

Україні, а тому й різного підходу до намічення чер-

гових завдань українського проводу, — відзначав

один з учасників цих подій — Українські

соціалісти виходили з оцінки революції як великої

ваги соціально-історичного процесу, тож, врахо-

вуючи революційні настрої народних мас, намага-

лися відповідною політикою використати їх в інте-

ресах української визвольної боротьби Праві ук-

раїнські групи, навпаки, дивилися на революційні

події здебільшого як на „наслідок діяльності" лівих

партій, тому визначали свої чергові завдання так,

226

Українська

революція

начебто в Україні в той час ніякого революційного

руху не було"

За обставин, що склалися, єдиний український

провід міг утворитися або шляхом державного пере-

вороту (але жодна із сторін на це не наважувалась),

або завдяки поступкам і компромісам За своїм ха-

рактером С Петлюра почав схилятися до не-

обхідності зміни політичного курсу й поповнення

уряду поступовими елементами 12 серпня було ого-

лошено нову урядову декларацію, де йшлося про те,

що уряд УНР повинен опертися на весь народ, за-

лучити до державної праці всі верстви суспільства,

а також про створення в недалекому майбутньому

реформованих органів місцевого управління на ос-

нові всенародного, таємного, рівного і пропорційно-

го виборчого права, про проведення виборів до пар-

ламенту, який матиме права Установчих зборів От-

же,

оголошувався поворот в орієнтації уряду УНР

від радянства до парламентарної демократи Після

цієї декларації Б Мартос, стосунки якого з Дирек-

торією зіпсувалися, пішов у відставку 27 сеопня

сформувався новий склад кабінету міністрів Його

очолив І Мазепа До уряду увійшов соціаліст-феде-

раліст І Опєнко Крім того, цій парти було запро-

поновано портфелі міністрів закордонних справ і

освіти Однак есери не спромоглися знайти для

заміщення цих посад відповідних кандидатів Реор-

ганізація уряду мало що змінила в стосунках Ди-

ректори з опозицією

Згадані вище розбіжності позначились і на

об'єднанні збройних сил Загальна кількість бійців

обох армій сягала 80 тис , з них 45 тис припадало

на УГА Для оперативного керівництва об'єднани-

ми силами

серпня було створено Штаб головно-

го отамана Його очолив генерал М Юнаків

Після об'єднання армій розгорнувся успішний

наступ на більшовиків У липні Червона армія, яка

одночасно вела бої з генералом Денікшим, залиши-

ла Проскурів, Нову Ушицю, Вапнярку На початку

серпня українські частини захопили Жмеринку і

Вінницю

Із створенням Штабу головного отамана

вирішено було розпочати спільний похід ук-

раїнських армій проти більшовиків При визначенні

напряму стратегічного удару думки розділилися

Командування армії УНР вважало своєю головною

метою похід на Київ, а командування УГА пропо-

нувало зайняти Одесу, щоб встановити контакти з

Антантою і лише тоді розгорнути наступ на Київ

Обидві сторони дійшли компромісу одночасно на-

ступати і на Київ, і на Одесу Причому на Одесу

повели наступ підрозділи армії УНР, а на Київ —

змішані частини під загальним керівництвом пред-

ставника УГА генерала А Кравса 30 серпня його

група захопила Київ Кількома годинами пізніше з

лівого берега до міста увійшли білогвардійські

денікшські частини На вимогу їхнього командую-

чого генерала Бредова Кравс вивів українські

війська з Києва на лінію Ігнатівка — Васильків —

Германівка

Похід українських армій на Київ завершився,

по суті, капітуляцією перед білогвардійцями Сам

факт здачі Києва виходив далеко за межі окремої

невдалої воєнної операції, бо викликав новий не-

спокій серед українського громадянства, демо-

ралізуюче вплинув на війська В основі його лежа-

ли не хибні дії генерала Кравса, а знову ж таки різні

підходи у ставленні до армії Денікша

Той, наступаючи на більшовиків, показав себе

запеклим українофобом, стратепчне гасло якого по-

лягало у відновленні єдиної, неділимої Росії Зго-

дом в „Очерках русской смутьі" він відверто писав

„ іти разом з Петлюрою, котрий намагався відок-

ремити Україну й Новоросію від Роси, означало б

порвати з ідеєю єдиної, неділимої Роси, що глибоко

вкорінилася у свідомість вождів та армії, і тим вик-

ликати в її лавах небезпечне замішання

Добровільчим військам я дав вказівки са-

мостійної України не визнаю Петлюрівці можуть

бути або нейтральними, тоді вони повинні негайно

скласти зброю і розійтися по домівках, або

приєднатися до нас, визнавши наші гасла Якщо

петлюрівці не виконають цих умов, то їх слід вва-

жати такими ж ворогами, як і більшовиків Разом з

тим я вказував на необхідність приязного ставлення

до галичан, аби звільнити їх з-під впливу Петлюри

А якщо цього не вдасться досягнути, то вважати їх

ворожою стороною"

Відповідно і з українського боку сформувалося

подвійне ставлення до денікінців Наддншрянці ба-

чили в них запеклих воропв і навіть не виключали

можливості спільної боротьби з більшовиками про-

ти Денікша Галичани ж, а надто провід, вбачили у

Денікшці ще одну, хай навіть ілюзорну, можливість

порозумітися з Антантою Ці обидва підходи зго-

дом було реалізовано 24 вересня Директорія

спеціальною декларацією, під якою стояв підпис і

диктатора ЗОУНР Є Петрушевича, оголосила

війну дешкшцям і закликала всіх українців, „кому

дорога демократична єдина соборна Українська

Республіка", до рішучого останнього бою з воро-

гом Ще за декілька днів до цього, 20 серпня, у

227

Історія України

Жмеринці між командуванням армії УНР і штабом

Революційної повтанської армії України (махнов-

ців) було підписано угоду про спільну боротьбу з

денікінцями

26 вересня на Правобрержній Україні розгор-

нулися запеклі бої армії УНР з білогвардійцями,

якими командував генерал Я Слащов 25 жовтня

українські підрозділи почали втрачати боєздатність

через поширення епідемії тифу й відсутність зброї

та амуніції

Осінні воєнні ди виявили не лише недостатню

підготовку армії, а й загальну склабкість україн-

ського державного апарату За свідченням П Фе-

денка, брак підготовлених кадрів як у війську, так і

в державному апараті став величезною перешкодою

в боротьбі за незалежність України Драматизм си-

туації поглиблювався старою хворобою — розбра-

том 4 листопада у Жмеринці відбулася військова

нарада з участю членів Директори, вищого коман-

дування і уряду, на якій з'ясувалося, що команду-

вання УГА прагне союзу з Денікіним 6 листопада

на ст Зятківці за вказівкою командуючого УГА ге-

нерала М Тарновського було підписано перемир'я

між Збройними силами півдня Роси і Українською

галицькою армією Наказом диктатора ЗОУНР ця

сепаратна й таємна угода скасовувалась, а генерал

Тарновський став перед судом Але угода зробила

свою чорну справу — УГА, перебуваючи в тяжко-

му стані, втратила боєздатність

12 листопада диктатор ЗОУНР Є Петрушевич

скликав у Кам янці-Подільському нараду пред-

ставників галицьких політичних і громадських ор-

ганізацій Директори та уряду УНР, на якій заявив,

що створення самостійної України нереальне і треба

піти на угоду з Денікіним 16 листопада він і уряд

ЗОУНР залишили Україну, взявши курс на

Відень В Одесі новопризначений командуючий

УГА генерал Микитка підписав нову угоду з

денікінцями, за якою галицька армія переходила в

повне розпорядження головнокомандуючого

Збройними силами півдня Роси

16 листопада Кам'янець-Подільський зайняли

польські війська С Петлюра, на якого покладалося

„верховне командування справами Республіки",

виїхав до Проскурова, а члени Директори А Мака-

ренко, Ф Швець вирушили за кордон 2 грудня на

нараді в Чорториї С Петлюра з членами уряду

вирішив перейти до партизанських форм боротьби

Наступного дня уряд звернувся до населення Ук-

раїни з відповідною відозвою Ще через кілька днів

С Петлюра, призначивши командуючим армією ге-

нерала М Омельяновича-Павленка виїхав до Вар-

шави 6 грудня на нараді членів уряду з команду-

ванням у Новій Чорториї було остаточно вирішено

здійснити армією партизанський рейд по тилах

Денікша

Українська Народна

республіка 1920 р.

/* истопадова катастрофа 1919 р завдала ук-

І * рашським політичним силам нищівного пси-

т/ холопчного удару Чимало провідних дер-

жавних діячів виїхали за кордон, і лише частина

членів уряду на чолі з І Мазепою залишилася в Ук-

раїні

6 грудня 5-тисячна армія УНР з кінноти й по-

садженої на вози піхоти висгупила у похід дені-

кшськими тилами, який згодом дістав назву „зимо-

вого походу" Прорвавши фронт противника між

Козятином і Калинівкою, вона швидким маршем

вирушила на південний схід За тиждень опинила-

ся в районі Липівця, а 24 грудня захопила Вінницю,

де зустрілася з окремими частинами УГА Тут же

було підписано угоду про об єднання українських

армій, але командуючий УГА генерал Микитка

відкинув угоду, і вона залишилася нереалізованою

31 грудня армія УНР увійшла в Умань Першої по-

ловини 1920 р , коли владу в Україні знову пере-

брали більшовики, армія УНР у надзвичайно суво-

рих умовах рейдувала Правобережною Україною,

зазнаючи труднощів за браком зброї та амуніції

Уже сам цей похід мав величезне значення, бо сти-

мулював український рух, надавав підтримку пов-

станським селянським загонам, які, чимдалі

зміцнюючись, протидіяли більшовицькій ПОЛІТИЦІ

„воєнного комунізму" П Феденко назвав .зимо-

вий похід" „ферментом нації", що сприяла продов-

женню національно-визвольних змагань, підтриму-

вав у масах віру й бажання вибороти незалежну Ук-

раїну Учасник цих подій, тодішній прем'єр-міністр

України

Мазепа зазначав, що за п'ять місяців по-

ходу „армія ні разу не схилила національного пра-

пора Зберегла себе морально й фізично Населен-

ня годувало і зодягало армію, постачало їй все

потрібне і всіма способами допомагало, бо бачило в

ній свою армію, яка боролася за інтереси народні"

Зимовий похід завершився 6 травня 1920 р Тим

часом суттєво змінилася політична ситуація

У Наддніпрянській Україні після розгрому

Денікша було відновлено радянську владу, але

більшовицький режим залишався ізольованим на

228

Украї нська революція

міжнародній арені Західну Україну окупували

польські війська, хоч вона вважалася підконтроль-

ною Паризькій мирній конференції, яка мала оста-

точно визначити її долю Наддніпрянські політики

також опинилися в політичній ізоляції Знову по-

стала проблема вибору

У грудні 1919 р в окупованому поляками

Кам'янці-Подільському було засновано Українську

національну раду її очолив есер М Корчинський

Рада, що стала в опозицію до Директори, виступа-

ла за ліквідацію останньої, а також за реорганізацію

уряду, вважаючи їх винуватцями катастрофи В той

час різні політичні групи намагалися перекласти

відповідальність за невдачі одна на одну 29 січня

1920 р в тому ж таки Кам'янці-Подільському

відбулася нарада ЦК УСДРП, яка не увійшла до

Національної ради, залишаючись урядовою

партією В ній брав участь голова уряду УНР

І Мазепа Обговорювались поточні питання В ре-

золюції мовилося про необхідність збереження

кабінету міністрів до скликання передпарламенту із

законодавчими функціями, а також про відновлен-

ня державного центру УНР, регулярної армії, ви-

значення компетенції Директори шляхом прийняття

спеціального закону, категорично заборонялося за-

прошувати на територію України іноземні війська

Уряд УНР на засіданні 14 лютого ухвалив .Тимча-

совий закон про державний устрій і порядок зако-

нодавства УНР", заклавши підвалини скликання

передпарламенту Після цього він припинив свою

діяльність, а його голова І Мазепа виїхав до армії

„зимового походу"

11 березня 1920 р у Варшаві відновилися ук-

рашсько-польські переговори, які розпочалися на-

прикінці 1919 р Ще тоді, за вкрай несприятливих

умов,

українська дипломатична місія запропонувала

польському урядові переговори на основі визнання

кордону між обома державами по р Збруч і далі че-

рез північно-західну Волинь Зазначалося, що в

Україні громадяни польської національності мати-

муть такі ж права, як і українці, котрі проживають

у Польщі, а становище поляків-землевласників в

УНР до скликання парламенту регулюватиметься

спеціальною постановою Українська місія під тис-

ком польської сторони явно перевищила свої повно-

важення Коли в березні 1920 р переговори відно-

вилися, представники польського уряду зайняли

жорстку позицію, давши зрозуміти, що в разі не-

прийняття їхніх умов вони підуть на договір з ра-

дянською Україною

28 квітня 1920 р після тривалих переговорів у

Варшаві було укладено договір між УНР і Поль-

щею,

за яким остання визнавала „Директорію неза-

лежної Української Народної Республіки на чолі з

головним отаманом С Петлюрою як верховну владу

УНР" Польський уряд зобов'язувався не уклада-

ти ніяких угод з третіми країнами, вороже наставле-

ними до України Польща визнавала за УНР право

на територію східніше польського кордону 1772 р

Отже, Україні довелося заплатити за свою неза-

лежність ціною величезних територіальних посту-

пок До Польщі відходили Східна Галичина, Холм-

щина, Підляшшя, частково Полісся і 7 повітів Во-

лині

Договір мав таємний характер, але в загальних

рисах про нього дізналися в Україні, тож викликав

він обурення, особливо в Галичині, боротьбу якої за

незалежну Українську державу було перекреслено

Для уряду УНР Варшавський договір став дуже

прикрою несподіванкою У травні 1920 р І Мазепа

відмовився формувати новий уряд Те саме зробив

есер В Прокопович

Варшавський договір містив, крім політичної

конвенції, ще й військову, за якою 25 квітня 1920 р

об'єднані збройні сили Польщі й УНР перейшли у

наступ на Червону армію Спершу в бойових діях

брали участь дві українські дивізії 27 квітня одна з

них під командуванням О Удовиченка захопила

Могилів На початку травня до об'єднаних сил до-

лучилася армія „зимового походу" й почала воюва-

ти на правому фланзі 6-і польської армії 6 травня

польсько-украшські війська заволоділи Києвом

На фронті точилися позиційні бої, бо поляки, до-

сягнувши кордонів 1772 р , не хотіли продовжувати

наступ Сама ж українська армія не мала для цього

достатніх сил За станом на 1 червня 1920 р вона

налічувала 9100 старшин і козаків Союзники-по-

ляки перешкоджали її подальшому розгортанню

На початку червня радянське командування пе-

регрупувало й зміцнило свої сили, передислокував-

ши з Кавказу 1-у Кінну армію С Будьонного

13 червня, після прориву будьоннівцями фронту

4-і польської армії, армія УНР розпочала відступ

13 липня вона відійшла за Збруч, протягом двох

тижнів вела оборонні бої на лінії цієї річки 26 лип-

ня тодішній командуючий генерал М Омелянович-

Павленко віддав наказ про відступ за Серет, а 18

серпня армія УНР подалася за Дністер

У вересні розгорнувся новий польсько-ук-

рашський наступ Форсувавши в середині місяця

Дністер, армія УНР розгромила частини 14-і ра-

дянської армії і оволоділа територією між Дністром

229

Історія Укрш ни

і Збручем 19 вересня українські й польські війська

захопили Тернопіль, а 27 числа — Проскурів

12 жовтня в Ризі між польською і радянською

сторонами бу\о досягнуто домовленості про пере-

мир я Завершивши вигідно для себе війну з ра-

дянською Росією (не без допомоги українських

військ),

польський уряд, всупереч Варшавському

договорові, залишив армію УНР напризволяще В

листопаді вона займала фронт від Яруги над

Дністром, по р Мурафі й далі через Бар до Волко-

виншв У пошуках спільників для подальшої бо-

ротьби з більшовиками представники уряду УНР 5

листопада підписали військову конвенцію з Ро-

сійським політичним комітетом на чолі з Б Савш-

ковим який визнав державну незалежність УНР

21 числа армія УНР після оборонних боїв відступи-

ла за Збруч і була інтернована польськими війська-

ми Ще 14 листопада уряд УНР на чолі з А Ліви-

цьким залишив Кам'янець-Подільський, назавжди

розпрощавшись з рідною землею Він осів у га-

лицькому місті Тарнов 18 березня 1921 р в Ризі

було підписано мирний договір між Польщею і ра-

дянською Росією Польща в обмін на територіальні

поступки, аналогічні тим, які мали місце у Вар-

шавській угоді, визнала УСРР і зобов'язалася за-

боронити перебування на своїй території всіх ан-

тибільшовицьких організацій, включно з урядом

УНР

Ризький мирний договір поклав край добі УНР

боротьба за яку тривала 4 роки Це був період

відродження й консолідації української нації, фор-

мування і становлення національно-державних

інституцій та політичних партій, вкорінення націо-

нальної свідомості в усі верстви суспільства Хоч

українська демократична державність не утверди-

лась,

вона заявила про себе на повний голос Тож

більшовики, засновуючи державу нового типу на

теренах колишньої російської імперії, не змогли не-

хтувати українське питання і змушені були встанов-

лювати свою владу у формі національної держав-

ності

Воєнно-більшовицька експансія

в Україну в кінці 1918 —

на початку 1919 о.

проба бі льшовиків поширити радянську вла-

ду на територію України на початку 1918 р

виявилася невдалою Центральна Рада

витіснила їхні нечисленні збройні формування за

межі України Зрештою, річ навіть не в тім

Більшовизм не мав надійного підґрунтя для свого

розвитку в горизонтах українського суспільства

Зазнавши поразки в Україні, більшовики зо-

бов'язалися перед країнами Четверного союзу виз-

нати її як суверенну державу, однак не хотіли зми-

ритися з тим, що вона буде незалежною Хоч їхня

партійна доктрина формально й проголошувала

право гноблених націй на самовизначення, цьому

суперечив російський менталітет, одним з головних

постулатів якого було збереження єдиної і неділимої

Роси Яскраво засвідчив це 1-й з'їзд КП(б)У

Розмови про створення окремої компартії ук-

раїнські націонал-комуністи вели з кінця 1917 р ,

але реальних результатів вони не мали І лише в

липні 191§ р вдалося зібрати установчий з'їзд

КП(б)У Його 212 делегатів з вирішальними й до-

радчими голосами представляли 4364 члени парти

З'їзд відбувався у Москві, звичайно ж, під повним

контролем ЦК РКП(б), тому КП(б)У створюва-

лась не як самостійна партія, а як обласна ор-

ганізація РКП(б) Промовиста деталь ця остання

як правляча партія Роси, визнавши суверенітет Ук-

раїни, напівлегально стала формувати у своїх над-

рах структуру, якій відводилася роль української

політичної парти, її мета була цілком однозначною

„боротися за революційне об'єднання України з

Росією на засадах пролетарського централізму в

межах Російської Соціалістичної Республіки"

Прикметно, що 1-й з'їзд КП(б)У, відкинувши ле-

гальні методи боротьби, заборонив своїм первин-

ним організаціям взаємодіяти з іншими політични-

ми партіями України і взяв курс на збройне пов-

стання, знову ж таки під гаслом „відновлення рево-

люційного возз'єднання України з Росією"

З цією метою ЦК КП(б)У на чолі з ГПятако-

вим створив Центральний військово-революційний

комітет, який 5 серпня 1918 р видав „наказ № 1"

про початок загального збройного повстання в Ук-

раїні Однак з цього нічого не вийшло Розгорнув-

шись лише в окремих місцевостях Чернігівщини,

воно без особливих труднощів було придушене

німецькими військами

Поразка примусила більшовиків змінити такти-

ку За браком сил на території України вони з кінця

літа 1918 р почали формувати загони в „ней-

тральній зоні" — вузькій 10-кілометровій смузі

вздовж північного кордону України з Росією, ство-

реній за домовленістю між німецьким і радянським

командуванням Тут не мали права оперувати війсь-

ка жодної із сторін А проте російському радянсь-

кому Урядові тактично вигідно було саме в „Нейт-

230

Украї нська революція

ральній зоні" накопичувати війська для майбутньо-

го наступу на Україну, бо формально за них він не

ніс відповідальності Хоч ці частини називалися 1-а

і 2-а Українські повстанські дивізії, їх організація,

постачання і озброєння контролювалися російсь-

кою стороною Щоправда, загальна чисельність

дивізій не сягала за 6 тис чол Для наступу на Ук-

раїну цього було не досить Та й завдання таке на

разі не ставилось Щоб уникнути прямої конфрон-

тації з німцями, Ленін виконував умови Брестської

мирної угоди Помалу більшовики до решти втра-

тили ініціативу на території України 17 жовтня в

Москві відкрився 1-й з'їзд КП(б)У „Партія, —

зазначалося в його резолюції, — рішуче й катего-

рично заперечує таку партизанську війну, особливо

в прикордонній смузі, бо вона може втягнути

робітників України і Роси в передчасний загальний

виступ або сприяти німецькому командуванню в оз-

лобленні й згуртуванні окупаційних військ проти

Радянської Роси"

Отже, якраз тоді, коли Україна готувалася до

всенародного повстання, „захисники інтересів

робітників і селян", припустившись чергового стра-

тегічного прорахунку, виступили проти нього

КП(б)У обмежила свої завдання вирішенням ор-

ганізаційних питань

Більшовики зрозуміли свою помилку досить

швидко Пленум ЦК КП(б)У, що відбувся на-

прикінці жовтня 1918 р у Москві, підтримав

раніше створений Центральний військово-рево-

люційний комітет на території України як орган пов-

стання Однак про широкий виступ без підтримки

Москви не могло бути й мови Тож Рада народних

комісарів РСФРР 11 листопада зобов язала

Реввійськраду республіки протягом 10 днів підго-

тувати війська для походу в Україну 3 метою інтер-

венції 17 листопада спільним рішенням ЦК

РКП(б) і РНК РСФРР було створено керівний

орган під назвою Реввійськрада групи військ

Курського напрямку До неї увійшли В Антонов-

Овсієнко, И Сталін і В Затонський Сама ж група

військ складалася з двох українських і кількох

російських дивізій Наприкінці грудня вона налічу-

вала близько 22 тис бійців

28 листопада за вказівкою ЦКРКП(б)вК

УР

ську було створено Тимчасовий робітничо-селянсь-

кий уряд України Він розташувався в м Суджа

В Ленін у конфіденційному листі до командую-

чого Червоною армією И Вацетіса так пояснював

формування цього уряду „ обставина має ту хо-

рошу сторону, що позбавляє змоги шовіністів Ук-

раїни, Литви, Латвії, Естляндії розглядати рух на-

ших частин як окупацію і створює сприятливу атмо-

сферу для подальшого просування наших військ

Без цієї обставини наші війська були б поставлені в

окупованих областях у неможливе становище й на-

селення не зустрічало б їх як визволителів"

Як бачимо, у вузькому колі наближених осіб

Ленін визнавав факт окупації України російськими

військами І в той же час нарком закордонних справ

РСФРР В Чичерш на запитання голови уряду

УНР В Чехівського, на якій підставі Росія веде на-

ступ на Україну, офіційно відповідав, що російських

військ в Україні нема, а Директорія має справу з

військами українського радянського уряду, який діє

цілком незалежно від Роси

Взагалі цей уряд нічим не виявив себе Ось

тільки видав наприкінці листопада маніфест про по-

валення влади гетьмана Прибічники голови уряду

Ю Пятакова й члена уряду Ф Артема довго не

могли порозумітися між собою Врешті урядову

кризу подолали в Москві, призначивши новим го-

ловою радянського уряду України X Раковського

Прибувши до Харкова, він підготував документ,

який чітко віддзеркалював характер, завдання і

вплив на війська Українського фронту українського

радянського уряду Зацитуємо згаданий документ

мовою оригіналу „1 Временное рабоче-крестьян-

ское правительство Украиньї создано по постанов-

лению ЦК РКП, является его органом и проводит

все распоряжения и приказьі ЦК РКП безусловно

2 Временное рабоче-крестьянское правительство

Украиньї, не будучи, по существу, самостоятель-

ньім, не создавало и не собирается создавать своего

независимого командования, назвав Реввоенсовет

группьі Курского направлення „Реввоенсоветом

Украинской советской армии" исключительно для

того,

чтобьі можно бьіло говорить о советской ар-

мии Украиньї, а не о наступлении российских войск,

т е продолжать ту политику, которая начата бьіла

образованием Временного рабоче-крестьянского

правительства Украиньї

Зто переименование отнюдь не означало и не

означает никакого изменения по существу, тем бо-

лее,

что личньїй состав оного Реввоенсовета опре-

делен не нами, а центральньїм учреждением

РСФСР и негласно он является тем же самим

Реввоенсоветом группьі войск Курского направле-

ння, получившим только иную вьівеску для Украи-

ньї"

„Урядова криза" аж ніяк не перешкодила насту-

пові радянських військ на Україну Вони просували-

231

Історія України

ся в двох напрямках: на південь через Харків—

Донбас і на Київ. Головком И.Вацетіс поставив пе-

ред командуванням фронту завдання: вийти на

лінію Дніпра й закріпитися в найважливіших містах

Подніпров'я — Києві, Черкасах, Кременчуці, Ка-

теринославі, Олександрівську. До середини лютого

1919 р. це завдання було виконано.

Як уже зазначалося, армія УНР не могла про-

тидіяти більшовицькій навалі. Чимало повстансь-

ких загонів, з яких вона складалася, перебували під

впливом лівих українських партій, що виступали за

радянську форму влади. Деякі з них, зокрема заго-

ни Махна, Григорьєва, Живолупа, Богунського

влилися до лав Червоної армії.

Частини Українського фронту билися не лише з

армією УНР, а й із денікінцями та військами Ан-

танти. Це також сприяло переходові на бік Черво-

ної армії українських повстанських сил.

Розвиваючи успіх, Червона армія до травня

1919 р. взяла під свій контроль чи не всю територію

України в межах колишньої Російської імперії:

„Частини Українського фронту зупинили просуван-

ня білогвардійців у Донбасі. Особливо відзначили-

ся загони Махна, які заволоділи Бердянськом і

Маріуполем. А війська Григор'єва захопили Мико-

лаїв,

Херсон, Одесу. За ефективні бойові дії цей

отаман був удостоєний ордена Червоного Прапо-

ра".

У травні становище на фронтах раптово зміни-

лося не на користь Червоної армії. До цього при-

звели негаразди в її глибокому тилу.

Запровадження

„воєнного комунізму"

в Україні

січня 1919 р. декретом Тимчасового робітни-

чо-селянського Уряду України, який кілька

днів тому переїхав з РСФРР до Харкова,

Україну було проголошено „Українською

Соціалістичною Радянською Республікою"

(УСРР).

Цей уряд, цілковито залежний від Моск-

ви, навіть не намагався проводити самостійну дер-

жавну політику. 25 січня в Харкові він декларував

необхідність об'єднання УСРР з РСФРР на заса-

дах соціалістичної федерації. Робилося це про

людське око, бо в Україні й так послідовно втілюва-

лась у життя політика „воєнного комунізму", що

становила в РСФРР цілісну систему, прикметною

ознакою якої була сувора централізація політичного

й економічного життя країни.

Хоч Україна офіційно мала статус „радянської

республіки", вільне обрання рад на її території на-

довго відкладалося. Натомість створювались над-

звичайні органи влади — ревкоми і комбіди, фор-

мування яких було прерогативою більшовицької

партії. Центральна влада сама призначала людей у

військово-революційні комітети. Широкі трудящі

маси не могли контролювати їхньої діяльності.

Більшовики одразу ж дали зрозуміти, що не

збираються ділитись владою із жодною з лівих ук-

раїнських партій, які визнали радянську форму вла-

ди й чимало зробили для її поширення в Україні, 3-

й з'їзд КП(б)У, що відбувся у березні 1919 р., як і

два попередні, висловився за недоцільність укла-

дення політичних угод з дрібнобуржуазними

партіями.

В економічній сфері робилася ставка на одер-

жавлення всіх галузей промисловості, насамперед

видобувної, металургійної, металообробної, маши-

нобудівної, цукрової, а також транспорту.

Націоналізація, що відбувалася під гаслами перехо-

ду від капіталістичного до соціалістичного способу

виробництва, до решти розладнала підірваний

світовою війною ринковий механізм, ліквідувала

приватну ініціативу, звела до мінімуму товарно-гро-

шові відносини. Перестали діяти економічні закони,

їх намагалися замінити адміністративними чинни-

ками, передовсім централізацією управління —

шляхом створення мережі вертикальних структур,

запровадження різних мобілізацій та примусової

праці.

Така система прискорювала економічний зане-

пад. У постанові ЦК РКП(б) про господарське

будівництво в Україні (квітень 1919) зазначалося:

„...

видобуток вугілля майже повністю припинився,

заводи не працюють, залізниці також напередодні

зупинки — за браком палива і через цілковиту

відсутність грошових засобів".

Промислові товари й речі широкого вжитку

практично зникли з ринку. Гроші знецінювались,

розвивалися примітивні форми мінової торгівлі.

Місто як серцевина виробництва й збуту про-

мислових товарів перестало приваблювати селян,

тож завезення до нього продуктів, і передовсім

хліба, різко скоротилося. В Україні здавна склався

погляд на хліб як на товар. У Катеринославській

губ.

50% зібраного врожаю зернових ішло на ри-

нок, у Таврійській — близько 60, а в Херсонській

— майже 65%. Без продажу збіжжя селянське

господарство просто не могло існувати.

Розрив економічних зв'язків між містом і селом

232