Венгер В.В. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

191

До інших надходжень податкового характеру відносять:

— державне мито;

— збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок

бюджету;

— відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання

автомобільних доріг;

— рентні платежі.

Державне мито — це плата, яка встановлена за вчинення

юридичних дій та за видачу документів юридичного значення.

Ставки державного мита встановлюються у відсотках до суми

договору чи позову, вартості майна, або в твердих розмірах за

одну послугу.

Збирання за геологорозвідувальні роботи, відрахування та

збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг

є формою цільових надходжень до бюджету на фінансування цих

видатків.

Рентні платежі встановлені за нафту та газ, що видобуваються

в Україні. Основою стягнення є рентний дохід, який формується

внаслідок того, що вартість їх видобування в Україні значно ни-

жча від рівня цін на ці корисні копалини.

8.6. АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

Фіскальна та стимулююча ефективність податків знач-

ною мірою залежить від суб’єктивних рішень та діяльності орга-

нів державної виконавчої влади, на які покладено завдання забез-

печення доходів бюджету. Тобто на податкові важелі акумуляції

державних доходів та стимулювання економічної активності до-

сить жорстко накладаються обмеження організаційно-управлін-

ськими аспектами оподаткування, або висловлюючись сучасною

мовою, адмініструванням податків.

Адміністрування податків — це управлінська діяльність ор-

ганів державної виконавчої влади, яка пов’язана з організацією

процесу оподаткування, засновується на державних законодавчих

і нормативних актах та використовує соціально зумовлені і

сприйняті правила

Серед чинників підсистеми адміністрування податків, що

справляють вплив на ефективність податкової системи, слід виді-

Мельник В. М. Оподаткування: наукове обґрунтування та організація процесу. —

К.: Комп’ютерпрес, — 2006. — С. 127.

192

ляти урегульованість питань взаємовідносин з платниками, об-

ґрунтованість методики адміністрування податків та її адекват-

ність економічним реаліям, оптимальність структури органів, що

адмініструють податки, тощо.

Зокрема, від обґрунтованості методики адміністрування та її

адекватності економічним реаліям часу залежить здатність дер-

жави контролювати дотримання законодавства своїми підданця-

ми, регулювати економічні процеси та безпомилково визначати

вектори своїх рішень в галузі оподаткування.

Від урегульованості взаємовідносин з платниками значною

мірою залежить успішність податкової політики держави та

сприйняття відповідних урядових рішень. Останнє важливо з

огляду на те, що ступінь наповнення бюджету найменшою мірою

визначається можливостями силового тиску державних органів

управління. Натомість, розуміння платниками необхідності спла-

ти податків та психологічна готовність віддавати державі визна-

чену частину належних їм коштів дає змогу без особливих про-

блем забезпечувати потреби фіску.

Виміряти вплив адміністрування податків на ефективність по-

даткової системи надзвичайно важко, а за деякими напрямами й

взагалі неможливо. Водночас, існує два аспекти такого впливу,

що можуть бути проаналізовані в цифровому вимірі:

— затратність підсистеми адміністрування податків;

— ефективність контролюючого впливу підсистеми адмініст-

рування податків.

Щодо першого, то необхідно зазначити: ще А. Сміт, форму-

люючи принципи оподаткування, загострив увагу на необхіднос-

ті витрачання якомога меншої суми коштів на потреби забезпе-

чення власне системи справляння податків. Чим більше держава

витрачає на утримання фіскальних служб, тим менший чистий

фіскальний ефект оподаткування.

Утримання фіскальних служб України з кожним роком доро-

жчає відносно кожного громадянина індивідуально. Так, якщо у

1998 р. кожен громадянин України заплатив за існування відпо-

відних органів 21 грн 79 коп., то в 2004 р. — 113 грн 84 коп.

А якщо при цьому врахувати, що лише 43 % населення України

зайняте в економічній діяльності, то кожен працюючий сплатив

на відповідні цілі 267 грн за 2004 р.

Іншим показником, за допомогою якого можна оцінити вплив

підсистеми адміністрування податків на ефективність податкової

системи, є коефіцієнт контролюючого впливу підсистеми адміні-

стрування податків. Його можна розрахувати як співвідношення

193

донарахованих за результатами перевірок сум (податків, штрафів,

пені) та загальної суми надходжень податкового характеру до

бюджетів та фондів цільового призначення.

Слід зазначити, що ефективність управління будь-яким проце-

сом, поряд з іншим, залежить від оптимальності структури задія-

них органів. Саме цей чинник справляє вирішальний вплив на

швидкість прийняття рішень, їх адекватність конкретній ситуації

та потребам, оперативність впровадження в практику діяльності,

результативність дії, вартість обслуговування процесу тощо.

На сьогодні безпосередньо в адмініструванні податків в

Україні задіяні органи податкової та митної служб, органи дер-

жавного Пенсійного фонду та державного соціального страху-

вання. Найактуальнішим нині є питання оптимальності структу-

ри та реформування податкової служби як основної ланки під-

систем державних органів, відповідальних за організацію проце-

су оподаткування. Цей процес в Україні розпочато кілька років

тому під назвою «модернізація податкової служби». Серед іншо-

го він передбачає зміну структури податкових органів. Без відпо-

відної реорганізації неможливо буде повною мірою запровадити

нові методологічні підходи до адміністрування податків.

Однак, зазначимо, що сама по собі оптимізація структури

служб, задіяних у процесі адміністрування податків, повністю не

вирішує проблеми підвищення позитивного впливу підконтроль-

ного їм управлінського процесу на ефективність податкової сис-

теми. Надзвичайно актуальним при цьому є взаємодія підрозділів

цих служб та синхронне спрямування їхніх зусиль на вирішення

поставленого завдання.

У цілому впровадження таких змін у порядку адміністрування

податків означатиме додатковий потужний поштовх щодо під-

вищення фіскальної та регулювальної ефективності податкової

системи.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. У чому полягає економічна сутність податків?

2. Які функції податків вам відомі?

3. Які існують відмінності між податками, платежами

і відрахуваннями?

4. Які виділяються елементи системи оподатку-

вання?

5. Які існують види податкових ставок?

194

6. Які застосовуються методи встановлення подат-

кових ставок?

7. За якими ознаками класифікують податки?

8. У чому полягають сутність, переваги і недоліки

прямого оподаткування?

9. Які є види прямих податків?

10. У чому полягають сутність, переваги і недоліки

непрямого оподаткування?

11. Які виділяються види непрямих податків?

12. У чому полягає сутність поділу податків на зага-

льнодержавні й місцеві?

13. Що таке розкладні й окладні податки?

14. Що таке податкова система?

15. На чому грунтується побудова податкової сис-

теми?

16. На яких принципах заснована побудова податко-

вої системи?

17. Які є принципи оподаткування?

18. Які принципи закладаються в основу податкової

політики?

19. Який склад і структура податкової системи

України?

20. Яким чином організовується податкова робота?

21. Яка схема прибуткового оподаткування підпри-

ємств в Україні?

22. Як обчислюється і сплачується прибутковий по-

даток з громадян України?

23. Як встановлюється земельний податок в Україні?

24. Яка схема встановлення і сплати податку на до-

дану вартість?

25. Яка сфера і механізм специфічного акцизного

оподаткування в Україні?

26. Який механізм встановлення і стягнення мита в

Україні?

195

ФОНДИ ФІНАНСОВИХ

РЕСУРСІВ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Ключові терміни: державні цільові фонди, позабю-

джетні фонди, Пенсійний фонд України, пенсія, пен-

сійне забезпечення, державне соціальне страхування,

Фонд соціального страхування від нещасних випадків,

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати

непрацездатності, Фонд соціального страхування на

випадок безробіття.

Після вивчення цієї теми студенти

повинні знати і розуміти:

• чим пояснюється необхідність функціонування поряд

із бюджетною системою державних цільових фондів;

• яку роль відіграють державні фонди соціального

страхування в соціальному захисті населення;

• як формуються і використовуються кошти Пенсій-

ного фонду, Фонду соціального страхування з тимча-

сової втрати працездатності, Фонду соціального

страхування на випадок безробіття, Фонду соціаль-

ного страхування від нещасних випадків.

9.1. ПРИЗНАЧЕННЯ І РОЛЬ ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ

ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

Бюджет є основним централізованим фондом грошо-

вих коштів держави. Кошти бюджету знеособлені реалізацією

його функцій. Однак у держави можуть бути певні потреби, які

мають особливе значення. До таких потреб належать: надання

певних соціальних гарантій населенню в разі досягнення непраце-

здатного віку, втрати працездатності, годувальника, роботи,

настання інших непередбачуваних подій. Це і є причиною форму-

вання фондів цільового призначення.

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є само-

стійною ланкою фінансової системи і входять до складу держав-

них фінансів.

196

Державні цільові фонди — це форма перерозподілу і викори-

стання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фі-

нансування деяких суспільних потреб.

За допомогою цільових державних фондів можливо:

¾ впливати на процес виробництва через фінансування, суб-

сидування і кредитування підприємств;

¾ забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за

рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення

навколишнього середовища;

¾ надавати соціальні послуги населенню через виплату пен-

сій, соціальну допомогу, субсидування соціальної інфраструкту-

ри в цілому.

Залежно від цільового призначення державні фонди поділя-

ються на економічні і соціальні, а відповідно до рівня управлін-

ня — на державні і регіональні (рис. 9.1).

За цільовим

призначенням

Економі-

чні

Держа-

вні

Соціальні

За періодом

функціонування

Класифікаційні ознаки

За рівнем

управління

Регіона-

льні

Постійні Тимчасові

За джерелами

фінансування

Позабю-

джетні

Бюджетні

За економічним

змістом

Позикові

Інвести-

ційні

Військові

Науково-

дослідні

Соціально-

го розвитку

Соціально-

го захисту

За юридичним с

татусом

ЗмішаніДержавні

Підпри-

ємств

Громадсь-

ких органі-

зацій

Рис. 9.1. Класифікація цільових державних фондів

Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими

(рис. 9.2). Створення постійних фондів пов’язане з виділенням

окремих функцій держави. Зокрема, в реалізації соціальної функ-

ції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У

процесі створення системи самостійних соціальних фондів ста-

197

вилося завдання «розвантажити» бюджет від значної частки соці-

альних видатків і забезпечити їх автономне гарантоване фінансу-

вання.

Фонд соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності

Пенсійний фонд України

Фонд загальнообов’язкового

соціального страхування на

випадок безробіття

Фонд соціального страхування від

нещасних випадків та

професійних захворювань

Основні загальнодержавні цільові фонди України

Тимчасов

Постійн

Фонд ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи і

соціального захисту населення

Інноваційний фонд

Фонд сприяння конверсії

Фонд охорони навколишнього

природного середовища

Фонд охорони праці

Рис. 9.2. Види цільових державних фондів

Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення

актуальних проблем і припиняють своє функціонування після вико-

нання покладених на них завдань. Для втілення певних економічних

програм можуть створюватися позабюджетні фонди як у межах

держави, так і на міжнародному рівні. Так, країни Євросоюзу ство-

рюють фонди надання допомоги країнам Східної Європи.

Джерела формування цільових державних фондів визначають-

ся характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони

створені. На їхню величину впливає економічний і фінансовий

стан держави на тому чи іншому етапі розвитку. Отже, джерела

формування коштів державних цільових фондів можуть бути від-

носно стабільні, і тимчасові. До джерел формування доходів

державних цільових фондів відносять:

— обов’язкові відрахування юридичних і фізичних осіб;

— доходи від інвестування власних коштів;

— добровільні внески, спонсорська допомога;

— бюджетне фінансування;

— інші джерела.

198

Напрями використання коштів залежать від призначення

фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених

програм, що реалізуються. Деякі державні цільові фонди мо-

жуть бути інвесторами і учасниками фінансового ринку у

зв’язку з тим, що, по-перше, нерідко використання грошових

коштів не збігається в часі з їхнім надходженням, а по-друге,

доходи від інвестицій є додатковим джерелом фінансування

витрат відповідного фонду.

Правом створення цільових фондів наділені як органи центра-

льної, так і місцевої влади. На регіональному рівні формуються

свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел. Загальнодержав-

ні цільові фонди мають свої територіальні відділення і переда-

ють частину коштів у розпорядження територіальних владних

структур.

Утворення державних цільових фондів відбувається або шля-

хом відокремлення видатків Державного бюджету на певні цілі,

що мають першочергове значення для країни в даний момент, або

через формування спеціальних фондів, які мають самостійні дже-

рела доходів.

Цільові фонди бюджету включають бюджетні призначення

виключно на конкретні цілі в таких випадках:

¾ якщо законом передбачене покриття видатків із конкретно

визначеного джерела надходжень;

¾ при одержані центральними, місцевими органами влади або

безпосередньо розпорядником бюджетних коштів дотації, гранту

чи дарунка у вартісному розрахунку на конкретну мету.

Рахунки цільових фондів Державного бюджету створюють

відповідно до законів.

Цільові державні фонди, як правило, перебувають у розпоря-

дженні державних органів влади, але оперативне управління

здійснюється спеціально створеним адміністративним апаратом.

Керівництво фондів самостійно визначає напрями використання

коштів відповідно до законодавства.

Загалом принципи організації централізованих фондів фінан-

сових ресурсів можна сформулювати так:

¾ відрахування до фондів централізовано визначаються дер-

жавою відповідними законами і є власністю держави;

¾ відрахування до фондів є обов’язковими платежами й мо-

жуть стягуватися примусово;

¾ витрати з фондів здійснюються лише на певні потреби, які

передбачені законом.

199

У західних країнах кількість таких фондів становить від 30 до

80. Основну групу серед цільових фондів становлять фонди дер-

жавного соціального страхування. В Україні на даний час ство-

рено такі основні державні цільові фонди: Пенсійний фонд; Фонд

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

Фонд соціального страхування на випадок безробіття; Фонд со-

ціального страхування від нещасних випадків; Фонд захисту ін-

валідів.

9.2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ

ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

Соціальне страхування — це самостійна галузь стра-

хування, що охоплює сукупність відносин з приводу формування

і використання колективних страхових фондів, призначених для

виплати відшкодування за постійної чи тимчасової втрати праце-

здатності або місця роботи.

У системі державного соціального страхування роль страхо-

вика виконує держава, яка бере на себе зобов’язання щодо ство-

рення колективних страхових фондів і виплати страхового від-

шкодування. На ринку страхових послуг можуть функціонувати

також недержавні компанії соціального страхування, які допов-

нюють і розширюють спектр страхових послуг. Страхувальни-

ками є підприємства й організації, громадяни, держава, а застра-

хованими — працівники підприємств і організацій, а з деяких

виплат — і непрацюючі громадяни.

Систему державного соціального страхування становлять чо-

тири цільові фонди. При цьому між ними чітко розмежовані сфе-

ри функціонування. Пенсійний фонд відображає страхування на

випадок постійної втрати працездатності. Формою страхового

відшкодування є пенсії. Фонди соціального страхування перед-

бачають страхування на випадок: тимчасової непрацездатності у

зв’язку з хворобою, вагітністю і пологами; тимчасової чи постій-

ної втрати працездатності внаслідок нещасних випадків; втрати

джерела отримання доходів внаслідок безробіття. Формами стра-

хового відшкодування є пенсії і різного роду допомоги та випла-

ти. До цієї групи можна віднести також Фонд соціального захис-

ту інвалідів, хоча він відображає відносини фінансової допомоги,

а не страхування.

Кожен фонд має закріплені доходи та видатки і відповідну си-

стему управління.

200

Пенсійний фонд. Система пенсійного забезпечення має два

рівні: державне (обов’язкове) і недержавне (добровільне, додат-

кове) пенсійне забезпечення.

Державне пенсійне забезпечення включає виплати трудових та

соціальних пенсій.

До недержавного пенсійного забезпечення відносять:

¾ недержавні пенсійні фонди;

¾ страхування пенсій у страхових компаніях;

¾ пенсійні фонди (каси) підприємств;

¾ особисті пенсійні рахунки в банках;

¾ інші форми недержавного пенсійного забезпечення.

Пенсійний фонд формується і використовується за певною

схемою (рис. 9.3).

Джерела доходів

1. Внески роботодавців у розмірі

33,2 % від фонду заробітної плати.

2. Страхові внески найманих пра-

цівників у розмірі 1,5 % із заробітно

плати та інших доходів.

3. Інвестиційний дохід, який отри-

мується від інвестування резерву

коштів для покриття дефіциту бю-

джету Пенсійного фонду в майбут-

ніх періодах.

4. Кошти державного бюджету та

цільових фондів, що перерахову-

ються до Пенсійного фонду.

5. Суми від фінансових санкцій за

порушення встановленого порядку

нарахування, обчислення і сплати

страхових внесків та використання

коштів Пенсійного фонду, а також

суми адміністративних стягнень.

6. Благодійні внески підприємств,

організацій, населення.

7. Інші надходження

апрями видатків

1. Виплати пенсій:

—

за віком;

—

за інвалідністю;

—

за вислугу років;

—

за іншими видами.

2. Надання соціальних послуг від-

повідно до чинного законодавства.

3. Фінансування адміністративних

виплат, пов’язаних із виконанням

функцій, покладених на органи Пе-

нсійного фонду.

4. Оплата послуг з виплати та до-

ставки пенсій.

5. Формування резерву коштів Пен-

сійного фонду.

6. Реалізація державних, регіональ-

них і обласних програм соціально

підтримки пенсіонерів, інвалідів, ді-

тей та інших категорій громадян,

що потребують допомоги.

Пенсійний фонд

Рис. 9.3. Джерела надходжень

та напрями використання доходів Пенсійного фонду