Васьківська С.В. Основи психологічного консультування

Подождите немного. Документ загружается.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 71

діагностичні індикатори, які формує завдяки своїм знанням та досвіду.

З попередніх розділів ми вже дізналися про кілька способів збору додаткової інформації

таких як калібрування вербальних та невербальних реакцій клієнта, аналіз

функціонування репрезентативних систем. Настала черга пояснити, як не загубитись у

великій кількості зібраного матеріалу. Практик знає, що не все продемонстроване клієнтом є

однаково важливим і тому, пересіюючи інформацію через сито своєї інтуїції, він консолідує

її в психологічні ключі, тобто „індикатори дійсних і потенційних вогнищ труднощів,

пов'язаних з основними скаргами" (Кіппер, 1993, с. 73-75).

Секрети ефективного консультанта

Психологічні ключі дають змогу виділити змістовні моменти,

що сигналізують про проблемність. Вони стимулюють появу

гіпотез, продукують питання, які забезпечують прогресивне

просування консультативного діалогу.

Прикладом вербальних психологічних ключів можуть стати слова та фрази, що несуть певне

емоційне навантаження, часто повторювані твердження, які нагадують рефрен. До

невербальних ключів відносяться зміни настрою в певні моменти бесіди чи при обговоренні

певних тем, промовисті пози, специфічні жести та міміка тощо. Досить інформативними є

неконгруентні реакції, що демонструють невідповідність між змістовною і емоційною

стороною бесіди, аналоговою і логічною інформацією (докладніше див.: 5.1.2). Таким чином,

психологічним ключем може стати будь-який елемент поведінки чи мовлення клієнта в

контексті живої бесіди, який набуває певної значущості для консультанта.

Психологічні ключі, ніби відмички від потаємного сейфу клієнта, допомагають розгадати

секретний код його проблем. В першу чергу консультант формує їх в процесі уважного

спостереження за людиною. В другу чергу, знаючи, як переживається та чи інша проблема

взагалі, він має змогу завчасно накреслити план „вистежування", тобто сформувати список

ключових слів, що визначать логіку певної теми. Ф.Фанч пропонує продумувати список

понять, що описують якусь заплутану, туманну область життя клієнта (Фанч Ф., 1997, с.

171), наприклад, „Робота", „Стосунки з протилежною статтю", ,Діти" тощо. Ось приблизний

список пунктів дослідження будь-якої теми:

відомо позитивно

думки негативно

переконання корисно

припущення, погляди шкідливо

почуття постійно

реакції змінюється

рішення бажано

сумніви нав'язано

спроби залишилось без відповіді

цікаво не існує

дивно незрозуміло

приховано перспективи

Переходячи від поняття до поняття (від ключа до ключа), ми можемо прояснити потрібне,

тобто „розвантажити" тему. Наприклад, користуючись ключовими словами, ми формулюємо

запитання: „Що відомо про „.?", „Що ти думаєш про.. ?", „ Які твої переконання з

приводу ...?", „Які погляди інших ти береш до уваги ...?, „Яку шкоду..?, „Що є, чого немає

в ,..? тощо. Аналіз теми продовжується до тих пір, поки вона не проясниться або не з'явиться

щось таке, що потрібно опрацьовувати більш скрупульозно.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 72

Практика подібного розвантаження теми існує і в процесі проведення діалогу. В ході бесіди

можна вичленувати ключові моменти, які визначають ефективність просування в темі.

Ключові слова, які допомагають отримати підказки для вивільнення якогось позитивного

напрямку дослідження, носять назву ключів розблокування. В основному вони позначають

фактори, що заважають досягненню позитивного результату. Наприклад:

стримувати заважати

перепони ігнорувати

ресурси неправильно розуміти

спроби змінюватися

невдачі витіснення

наслідки приховувати

оцінки забувати

внутрішні заборони заперечувати

помилки вчитися

дефіцит потребувати

тривога примирення та ін.

Ключі розблокування - корисний орієнтир для проведення діалог)' на будь-яку тему.

Особливо необхідні вони на етапі навчання консультуванню, адже новачку інколи важко

швидко зорієнтуватися в ситуації. Попередньо продумавши план дослідження певного

суб'єктивного переживання, він забезпечить собі поступове та всебічне вивчення проблеми.

Як працювати з ключами розблокування? По-перше, для розвантаження варто задавати

позитивну тему („Щасливий шлюб", а не „Сімейні негаразди") (Фанч Ф. 1997а, с. 168-170).

По друге, аналізуючи будь-яку скаргу, потрібно заздалегідь визначити перелік конкретних

моментів, важливих для її прояснення. Вони випливають з уже сказаного клієнтом і знань

про те, що характерно для розвитку заявленої проблематики. Наприклад, до списку

дослідження заплутаної теми потрапили слова: стримувати, заважати, перепони, ігнорувати,

неправильно розуміти, спроби, змінювати, внутрішні заборони, невдачі, неспокій, наслідки,

помилки, нав'язливість, витіснити, приховувати, забувати, не вистачати, досягати, вчитися,

погоджуватися, заперечувати і т.д. По-третє, на основі цих ключових слів вибудувати

стратегію активного слухання та поставити запитання або висунути пропозиції на зразок:

„Стримує?"; „Може, щось стримує по відношенню до...?"; „Можливо, варто прояснити ці

перепони?". При такому алгоритмі дій бачення проблемного поля стане більш об'ємним і

ширшім, зросте ймовірність досягнення психологічних інсайтів.

Запитання для самоперевірки

1.Що таке психологічні ключі? Як їх можна отримати?

2.Які групи психологічних ключів ви знаєте?

4.Що таке ключі розвантаження? Як вони формуються?

5.Який алгоритм створення ключів розблокування для прояснення тієї чи іншої теми?

6.Яка різниця між ключами розвантаження та розблокування?

Практикум

Завдання 1. „Ключі розвантаження".

1. Учасники групи обговорюють зміст терміну ,.прояснення" в консультативній

бесіді та основні конструкти, завдяки яким можна описати перебіг життєвої

ситуації. Які аспекти перебігу ситуації можуть бути корисними? Як їх

виявити? За допомогою яких запитань?

2. Далі в колі складається перелік життєвих ситуації, які найчастіше призводять

до психологічного напруження. Учасники виділяють цікаві для них теми,

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 73

наприклад,,, Близькі стосунки ",,, Шлюб і кохання ", „ Моє життя'' та ін.

3. Група ділиться на ,,трійки" та колективно працює над створенням списку

ключів для прояснення вибраної теми.

4. Напрацьований матеріал обговорюють та узагальнюють у процесі групової

роботи, виділяють основні конструкти інформації (Для порівняння можна

скористатися універсальним списком ключів для розвантаження, розробленим Ф.

Фанчем (Фанч Ф. 1997а, сі71).

5. Учасники по колу тренують вміння швидко задати запитання на основі ключових

слів, виділених у процесі роботи.

6. Далі знову працюють в маленьких групах („пари" — консультант-клієнт).

Консультант, користуючись списками ключів розвантаження (наприклад,

„Робота", „Навчання", „Моє життя", „Мої батьки" тощо), прояснює певні

області життя клієнта. Завдання таке: навчитися варіювати один і той же

ключ. По кожному пункту формують низку запитань, щоб якомога глибше

прояснити визначений аспект. Коли перевірку одного ключа завершено,

переходять до іншого пункту. Через 5-7 хвилин - обмін ролями.

7. В колі учасники обговорюють набутий досвід і визначають, чи виявили вони щось

таке, що потребує доопрацювання за допомогою якоїсь конкретної техніки.

Завдання 2. „Ключі розблокування".

Взявши за основу наведений вище список ключів розблокування, учасники письмово і

самостійно складають запитання з кожним ключовим словом. Наприклад,

„Може, щось стримує по відношенню до ...? "

„ Чи є якась перепона в одержанні..,? "

„Які ресурси тобі потрібні в цій ситуації? "

„Які спроби для досягнення ... ти вже реалізував? Що плануєш зробити? " І т.д.

Завдання 3. „Формування тактики і стратегії дослідження проблеми клієнта ".

Групова робота в колі. Учасники визначають, хто з них виконуватиме ролі

„ консультанта " і „ клієнта " під час рольової гри, а хто спостерігатиме за процесом та

при необхідності надаватиме допомогу консультантові.

Завдання: провести дослідження проблеми клієнта.

Відчуваючи труднощі, консультант має право на кілька хвилин взяти тайм-аут, щоб

скористатися допомогою групи та отримати необхідні підказки щодо ключів

розвантаження чи визначення подальшім напрямків розблокування. Після обговорення

консультативний процес продовжується.

Виконати кілька етюдів, змінюючи дійових осіб та теми консультативного

обговорення.

3.2. Психотерапевтичні навички ведення консультативного інтерв'ю

Основою ефективного інтерв'ювання є здатність

вислуховувати і розуміти клієнта.

А.Айві

Більшість психологів-консультантів відстоюють думку про те, що мова психотерапевтичного

сеансу має особливості, які суттєво відрізняють її від мови побутового використання.

Підтримуючи пересічну бесіду, людина, як правило, сконцентрована на предметі розмови, на

тому, що скаже в наступний момент. Здебільшого це обмін репліками, коли кожен слухає

лише себе. В консультативному діалозі акценти зміщуються. Клієнт ставиться в центр уваги.

Консультанту важливо не говорити, а активно слухати і спостерігати, допомагаючи

співрозмовнику висловитись якомога повніше. Успішне досягнення цієї мети цілковито

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 74

залежить від того, чи має він практичні навички ведення інтерв'ю.

„Базові психотерапевтичні навички" або мікронавички однаково потрібні і психотерапевтам,

що сконцентровані на глибинних проблемах людини і спеціалістам в найрізноманітніших

сферах життя, які розв'язують професійні завдання завдяки ефективному спілкуванню.

А.Айві в своїй книзі "Ціленаправлене інтерв'ювання і консультування", що є одним з кращих

практикумів по консультуванню, визначає мікронавички як "елементарні складові

спілкування під час інтерв'ю, що допомагають розвивати здатність взаємодіяти з клієнтом

більш доцільно". Освоївши ці навички, консультант отримує надійний засіб триматися „на

плаву" будь-якого консультативного „запливу".

3.2.1. Техніки прояснення інформації

3.2.1.1. Рефлексивне слухання

Один шукає акушера для своїх думок, другий -людину, якій

він може допомогти розродитися ними: так виникає гарна

бесіда.

Ф. Ніцше

Побутує думка, що слухати легше, ніж говорити. Однак це не стосується консультування, де

слухання - активний процес, бо попри зовнішню пасивність слухача, вимагає його значного

внутрішнього напруження. Розрізняють нерефлексивне і рефлексивне слухання.

Нерефлексивним називають уважне слухання з мінімальним мовним втручанням,

рефлексивним є слухання з регулярним використанням зворотного зв'язку, який дозволяє

точніше зрозуміти суть проблем співрозмовника. Зазвичай в консультуванні

використовуються обидві форми слухання, однак перевага надається рефлексивному, бо

воно дає більший психотерапевтичний ефект.

Рефлексивне слухання передбачає певні установки і форми поведінки. Перед усім це

загальна установка по відношенню до партнера: „Я турбуюсь про вас і тому щиро цікавлюся

усім, що відбувається з вами...", а також вербальні і невербальні форми поведінки, які ніби

промовляють: „Я слухаю вас..." Успішна реалізація рефлексивного слухання супровод-

жується такими обов'язковими атрибутами, як зоровий контакт та мова жестів,

забезпечується формами вербальної поведінки, що стимулюють партнера продовжувати

розмову, допомагають розуміти сказане, гарантують зворотний зв'язок (див.: 5.1.3), який

передає ставлення до сказаного, допомагає рефлексувати почуття.

Уміння активно слухати передбачає: а) зосередження уваги на тому, що говорить і переживає

інша людина; б) блокування на час слухання зайвих думок і переживань; в) активне

обдумування того, що говорить партнер, на основі безоцінного сприйняття та глибинного

проникнення в сказане; г) запам'ятовування думок, фактів, які повідомляє людина, логіки її

повідомлення; д) визначення логіки того, чому клієнт вважає себе правим.

Виділяють кілька типів реакцій під час слухання: заохочення мовлення, з'ясування

(розпитування, уточнення), переповідання, відображення почуттів, відображення значень та

резюмування. А.Айві називає навички активного слухання мікронавичками уважної

поведінки. Умовно їх можна віднести до тактичних вмінь консультанта, хоча, використані в

певній логіці, вони гарантують в кінці кінців закономірну стратегічну лінію.

Секрети ефективного консультанта

Рефлексивне слухання напружує і вимагає від консультанта

дещо більшої швидкості мислительних процесів.

Щоб набути навичок рефлексивного слухання, потрібно користуватися ним не тільки під

час професійних тренувань, але й у повсякденному житті. Однак не варто застосовувати

його в ситуаціях дефіциту часу, коли спілкування задовольняє всі потреби в інформації чи

дослідженні альтернатив, а ще - у випадку, коли партнер не сприймає, відштовхує

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 75

співрозмовника.

Запитання для самоперевірки.

1. Що таке рефлексивне та нерефлексивне слухання. Яка між ними різниця?

2. Які вміння необхідні для рефлексивного слухання?

3. За яких обставини рефлексивного слухання є непридатним?

Практикум

Завдання 1. „Різниця між рефлексивним та нерефлексивним слуханням".

Робота в „парах" (консультант-клієнт). Рольова гра „Консультативне інтерв'ю".

Клієнт вибирає будь-яку тему для спілкування (див.: додаток № 5). консультант

спочатку використовує нерефлексивне слухання (5-7 хв.) і мінімально втручається в

мовлення партнера. Потім - переходить на рефлексивне слухання (5-7 хв.). Дачі партнери

обмінюються ролями. По закінченню робочих етюдів - аналіз набутого досвід та

обговорення вражень.

Завдання 2. „Відстоювання теми для спілкування".

Розбитися на пари. Розподілити ролі „нудьгуючого" і того, кому потрібно розв'язати

розмову на тему, яка його цікавить. Рольову гру краще починати з обговорення того, на що

звернено увагу „нудьгуючого" в цей момент. В ході вправи відпрацьовується вміння

заохочувати мовлення партнера та будувати „місточки" між різними темами розмови.

Завдання 3. „Зміна теми".

Робота в „парах" (консультант-клієнт).

Партнери вибирають будь-яку тему. Завдання консультанта - дотримуватися обраної

теми. Завдання клієнта - змінити тему. Кожен має право виконувати своє завдання і

чинити опір партнерові, але якщо з'являється потяг змінити тему, то змінювати її. Зміна

може бути плавною або різкою, грубуватою. Важливо вміти будувати „місточки" між:

темами та застосовувати навички рефлексивного і нерефлексивного слухання.

3.2.1.2. Заохочення мовлення

Якщо ви не знаєте, що з клієнтом, запитайте, чи може він

розповісти вам про це.

Д.Келлі

Для людини, що приходить до психолога, дуже важливо відчувати, що її слухають. Тому

основу консультативного інтерв'ю становлять навички заохочування, переповідання та

підсумовування сказаного клієнтом.

Заохочування - комплекс вербальних та невербальних стимулів консультанта, які

спонукають клієнта до мовлення. До заохочування належать: 1) безліч коротких

заохочувальних стимулів, що виражаються мінімальними вербальними висловами, на зразок:

"Так", "Ага", або „промовистими" невербальними реакціями чи просто уважним мовчанням.

Однак ці форми реагування самі по собі дуже мало впливають на напрямок розмови. Тому

частіше користуються формами більш дієвими: 2) перифраз - коротка поточна репліка

психолога, що промовляється ним під час мовлення клієнта і призначена для прояснення,

уточнення смислу сказаного. Як правило, перифраз вставляється в природні паузи мовлення і

є повторенням ключових слів чи фраз, виділеним ствердженням або коротким запитанням.

Наприклад, повторення ключових слів з тиради клієнта: "Жорстокий?", "Суперечка?" -

дозволяє консультантові демонструвати вибіркову увагу. А переформулювання типу: "Ви

сперечались з приводу...", "Ви здивовані його жорстокістю ..." дозволяють почати

обговорення важливої теми. Хорошого результату можна досягти завдяки: 3) виділення

інтонацією певних слів, які акцентують моменти, наповнені психологічним смислом.

Більш складною навичкою є: 4) переповідання, за допомогою якого клієнтові повертають

суть щойно ним сказаного у скороченому й уточненому вигляді. Переповідання - це не

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 76

повторення, а, скоріше, перефразування своїми словами сказаного партнером з

використанням ключових слів. Точне переповідання будується за такою схемою:

1. Спочатку формується основа речення, в якій по можливості враховано модальність

сприймання клієнта (візуальна, аудіальна, кінестетична): „Отже..", „ Ви сказали..", "Чи

правильно я вас зрозумів (ла), ви говорите про ...", "Наскільки я почув (ла)...", "Таким чином,

ситуація стосується...").

2. Далі вставляються ключові слова і систематизовані конструкції, вжиті клієнтом для опису

своєї ситуації. Консультант передає суть сказаного клієнтом, зберігаючи логіку його думок,

але не повторюючи їх дослівно.

і. В кінці потрібно перевірити точність переповідання. Для цього у фразу включається

коротке запитання: "Я правильно почув (ла)?", "Це близько до того, що ви сказали?", "Так?"

та ін. Перевірку можна здійснити, не вдаючись до запитання, а просто підвищуючи голос

наприкінці речення, гак ніби переповідання було б запитанням.

Секрети ефективного консультанта

Показником майстерності консультанта у використанні мікронавичок є лаконічність (фраза

консультанта має бути набагато коротшою від фрази клієнта, яку він переповідає) та

влучність, тобто вміння швидко дібрати аналогічне висловлювання.

Наприклад: "Я дуже стривожена поведінкою свого 28-річного сина. Після нашої останньої

сварки, що стосувалася його безглуздого способу життя, він перестав спілкуватися зі мною.

Він не телефонує додому, і я зовсім не знаю, що з ним. А коли ми ненароком зустрічаємося

на вулиці, проходить повз мене, ніби ми не знайомі".

Можливі реакції консультанта:

•заохочувальні стимули, сформовані з ключових слів: "Сварки?", "Дуже стривожені?";

•заохочувальні стимули у вигляді повторення: "Ви стривожені поведінкою сина", "У вас

була сварка", " Він не спілкується з вами" та ін.;

•переповідання: „Наскільки я почула, вас турбують стосунки з дорослим сином. Вам важко

спілкуватися з ним?", "Чи правильно я розумію ситуацію: ви з сином посварилися і хочете

налагодити контакт з ним. Так?"

Секрети ефективного консультанта

Не варто заохочувати такі висловлювання клієнта, які провокують зайву дискусію

Наступною формою реагування консультанта є: 5) підсумовування, або резюмування. Воно

має на меті дати більш широкий узагальнений зворотний зв'язок клієнтові і стосується не

поточного моменту, а сказаного в цілому. Підсумовування потребує більш тривалого часу

спілкування, воно узагальнює не тільки вербальну продукцію клієнта, але й все, що він

продемонстрував, включаючи непомітні для нього самого невербальні реакції, резюме

проявлених ставлень та значень, різноманітних суперечностей, що накопичились за час

взаємодії. Підсумовування може починатися, наприклад, так: „Підсумовуючи, можна

сказати..", „Резюмуючи сказане...", „Якщо я правильно зрозумів (ла), то смисл сказаного

зводиться до... Це так?"

Підсумовування може використовується на початку консультації, коли потрібно ввійти в

курс попередніх зустрічей, всередині або наприкінці розмови. Часто воно передує переходу

до розгляду іншої теми, наступного питання тощо. За формою воно може бути схоже на

переповідання, але це більш розширена репліка консультанта, більш високий рівень

узагальнення, що охоплює певні етапи роботи і знаменує поточні підсумки спільного

просування в аналізі проблеми. Підсумовування, як і переповідання, може закінчуватися

уточнюючими запитаннями для зворотного зв'язку: "Чи правильно ми підсумували?"

Наприклад, "Отже, підсумовуючи цю частину розмови, ми маємо визнати, що в момент, коли

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 77

ви переживаєте страх вступити у взаємодію з іншими людьми, ваша особистість ніби

розколюється на дві частини. З одного боку - це ви, доросла вісімнадцятирічна дівчина, з

іншого - те маленьке дівча, яке у дуже важливий для нього момент вступу до першого класу

залишилося без батьківської підтримки. Внаслідок такого розколу ви не в змозі впоратися з

думками про свою нікчемність та беззахисність, які сформувались у вас І раніше, а тепер

автоматично випливають з пам'яті. Все це ускладнює ваше сприймання ситуації. Чи не так?".

Лінгвістичні форми переповідання та підсумовування сприяють самодослідженню клієнта і

часто містять ключ до розв'язання його проблем. Виглядаючи зовсім просто, навички

активного вислуховування вважаються одними з найважчих у системі мікронавичок.

Секрети ефективного консультанта

Суттєвим моментом інтерв'ю є підтримка розумної рівноваги між питомою вагою мовлення

клієнта та висловлюваннями консультанта. Мова консультанта складає приблизно 1/3 від

мовлення клієнта.

Застосовуючи навички правильного вислуховування потрібно не забувати і про навички

спостереження за клієнтом, щоб вчасно зорієнтуватися і не доводити клієнта до реакції типу:

"Хіба я щойно про це не сказав?"

Запитання для самоперевірки

1.Які способи заохочення мовлення партнера ви знаєте?

2.Які функції в консультуванні виконують засоби заохочення мовлення?

3.Як будуються мовні форми переповідання та резюмування?

Практикум

Завдання 1. "Ідентифікація навичок заохочення мовлення".

Які з зазначених навичок ви б ідентифікували як заохочувальні стимули (3), повторення

тверджень клієнта (ПТ), переповідання (П) чи резюмування (Р)?

„ У-гу... "; „ Так-так";

Кивки головою;

„Здивувало?";

„Його претензії"?;

„Ви хотіли повернутися до нього ";

„ Отже, ви насправді перестали звертати увагу на його претензії";

„ 3 почутого я зрозуміла, що ви змінили своє рішення і обмірковуєте можливості

примирення, але реальною проблемою може стати невдоволення вашого батька з приводу

вашого вибору професії. Це так? ".

Завдання 2. „Оцінка психотерапевтичної цінності навички заохочення мовлення."

Учасникам пропонується кілька ситуативних фраз клієнта. Вони повинні записати

доцільну на їх думку реакцію консультанта. Записані репліки озвучуються та аналізуються

в режимі групової роботи, визначається їх психотерапевтична цінність та призначення.

1. Дівчина 28-и років: „Справа в тому, що я зовсім не така хороша. Будь-яка фраза

матері виводить мене з себе. Мене дратують колеги, покупці в магазині..."

2. Чоловік 42-х років: „Я слабка людина, бо прийшов на консультацію під тиском

дружини, лише для того, щоб вона відчепилася і більше не нагадувала мені, що я їй це

обіцяв."

3. Жінка 35-и років: "Я зовсім втратила спокій. Мій чолові має коханку. Вже не першу

за час нашого подружнього життя. Однак в цій Історії мене щось насторожує..."

4. Дівчина 20-и років: „Мене пригнічує моя поступливість. Людям подобається, що я

іду слідом за ними, намагаюсь порозумітися. Але я ніколи не отримаю того, чого я

хочу. Хто захоче любити таку невиразну особистість. Я б не хотіла любити килимок

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 78

біля дверей, на якому витирають ноти."

(Щоб зрозуміти, які реакції консультанта є більш доцільними варто познайомитися з

прикладами психотерапевтичної роботи в : Роджерс К. Взгляд на психотерапию.

Становление человека. —М.: Прогресс; Универс, 1994. Глава 7. Понятие о психотератш как

о процессе. - С. 172-210; БурлачукЛ.Ф, Грабская И.А. Кочарян А.С. „Основи психотерапии".

- К, 1999: Глава 3. Клиент-центрованная психотерапия К.Роджерса. Техники терапии". -С.

183-191)

Завдання 3. „Груповий тренінг навичок заохочення мовлення".

А) Кожен учасник по колу розповідає щось конкретне, наприклад, як він сьогодні

дістався на заняття, а його наступник повторює сказане своїми словами (переповідання),

нічого не додаючи до почутого.

Б) Кожен із учасників по колу висловлює якусь тираду, на яку група реагує будь-якою з

технік заохочення мовлення. Під час виконання вправи учасники мають змогу

використовувати техніки заохочення мовлення (повторення тверджень, перефразування та

переповідання) і тренувати влучність та лаконічність мовлення.

В) Більш складний варіант - вправа ,,Ехо": один учасник висловлює своє бачення якоїсь

проблеми, другий - „живе ехо" - перефразує висловлювання того, хто говорить, тобто

повторює своїми словами сказане. Якшо „ехо" не правильно відтворює сказане, то речник

зупиняється і поправляє „ехо", якщо ведучий задоволений своїм „ ехо " - гра продовжується.

Завдання 4. „Рольова гра: відпрацювання навичок заохочення мовлення.

1. Чітко визначити цічі практичної роботи. Проінструктувати щодо проведення

інтерв'ю, використання відкритих та закритих запитань, вживання навичок заохочення

мовлення. Скласти бланк зворотного зв'язку.

2.Поділити учасників на „трійки " (консультант, клієнт, спостерігач).

3.Провести рольову гру „Консультативне інтерв'ю". Впродовж 5-7 хвилин консультант

спілкується з клієнтом на будь-яку тему (див.: додаток № 5). застосовуючи навички

заохочення мовлення. Спостерігач відмічає в протоколі кількість використаних

мікронавичок.

4.По закінченні кожного інтерв'ю йде аналіз та обмін враженнями, надається

зворотний зв'язок. Спочатку ділиться враженнями клієнт, далі — консультант, потім

спостерігач.

5.Обмін ролями.

Бланк зворотного зв'язку стосовно заохочування, переповідання і підсумовування

____________________ (Дата)

________________________________________________

(Ім'я та прізвище інтерв'юера)

________________________________________________

(Ім'я та прізвище особи, яка заповнює форму)

Вказівки до роботи: Помістіть в бланк якомога більше тверджень кожного консультанта. Потім класифікуйте

твердження як запитання, як заохочувальний стимул, як переповідання, як підсумовування або щось інше.

Визначте оцінку правильності кожної із останніх трьох навичок на шкапі від 1 (низька) до 5 (висока) балів.

Зразок бланку зворотного зв'язку по А.Айві: (Айві Ален, 1998. - С. 113). Подібне завдання є сенс виконувати й

надалі, додаючи в бланк спостереження всі інші навички дослідження ситуації клієнта.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 79

Твердження або запитання консультанта

Відкрите запитання

Закрите запитання

Заохочувальний

Переповідання

Підсумовування

Інше

Оцінка правильності

10.

1. Які ключові суперечності були продемонстровані клієнтом?

2. Основні спостереження під час інтерв'ю.

3.2.1.3. Мікронавички з'ясовування та уточнення інформації

Рідко кому бракує відповідей. Скоріше, це відсутність чіткого

запитання або неготовність сприйняти існуючі відповіді.

Ф.Фанч

Щоб отримати інформацію та підвищити її якість, в консультуванні активно

використовують запитання. Можна сказати, що постановка запитань є основним

інструментом консультанта при формуванні поля взаємодії з клієнтом. Запитання не тільки

дають змогу вести комунікацію в необхідному напрямку, але й визначають висловлювання

клієнта як кількісно, так і якісно. Вони суттєво впливають на хід інтерв'ю: призводять до

подовження тривалості розмови, прискорюють або сповільнюють її темп. Однак запитання

можуть також переобтяжувати, або занадто деталізувати проблему, а при невмілому

використанні - викликати відчуження та блокувати конструктивне обговорення проблем.

В основному використовується низка запитань з так званої схеми газетних репортерів:

ХТО? ЩО? КОЛИ? ДЕ? ЯКИМ ЧИНОМ? ЧОМУ?

ХТО? ЩО? ДЕ? - викладення фактів;

ЯК, ЯКИМ ЧИНОМ? КОЛИ? - обговорення процесу, послідовності, почуттів;

ЧОМУ? - з'ясування причин. Запитання "чому?" використовується консультантами дуже

обережно, бо часто спрямовує бесіду хибним шляхом надуманих пояснень та

раціоналізування або ж спонукає до захисту, бо має відтінок прихованого звинувачення.

Здебільшого запитання „чому?" спрямовано в глибину суб'єктивних уявлень клієнта, проте

вони в його ситуації виявилися неспроможними, свідченням цього є звернення по

допомогу.

Секрети ефективного консультанта

Якщо всі інші запитання додають інформацію і стимулюють

аналіз проблемної ситуації, то запитання „чому" може

зумовити топтання на одному місці.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 80

Доцільним вряди-годи буде і запитання НАВІЩО? Адже з точки зору психотерапії

будь-яка проблемна ситуація чи поведінка має для особистості якусь користь, і це

запитання спонукає клієнта замислитись над так званою вторинною вигодою. Якщо цей

аспект поведінки не отримає достатнього усвідомлення, психотерапевтичне рішення

лишиться мертвим.

Ефективний консультант не ставить „зайвих" запитань. Кожне запитання несе своє

функціональне навантаження і має певну мету. Звичайно, ставити будь-яке запитання

краще, ніж взагалі нічого не робити. Однак консультанту дуже корисно знати, для чого він

запитує те, що запитує, чого він прагне досягти. Так, у ході діалогу консультант запитує

щоб:

− заохотити розмову (запитання про думки, судження, відчуття і т.д. на цю тему);

− заохотити розгляд („Яким тобі здається те, що сталося тепер?", „Як конкретно це

було?"), дізнаватися про подробиці тощо;

- вивільняти, деталізувати (використання ключів розблокування і розвантаження);

− визначати, встановлювати суперечності („Зіставляючи сказане, як можна розуміти

попередньо задеклароване вами?", „"Ви посміхаєтесь, а в очах вловлюється смуток.

Що вас непокоїть?";

− підкреслювати фіксовані ідеї та переконання („Чому це так?", „Хто гак сказав?",

„Чому ви так вважаєте?" тощо);

- повторювати почуте (описувати клієнту своє розуміння і уточнювати, що мається на

увазі та ін.).

Умовно запитання можна поділити на кілька категорій. Перша категорія запитань допомагає

винести на обговорення й активізувати новий матеріал, з яким потрібно працювати. Ці

запитання можуть безпосередньо не стосуватися стану людини, а зондувати фактаж. Ось

приблизна тематика запитань, що використовується для прояснення теми:

Причини приходу саме тепер

Час, місце, герої,

хто, що, де, коли, як - стан і події

Можливі причини проблеми, ідеї, думки, інформація - що знає

Смисл, значення, очікування - що хоче

Відчуття, почуття - що відчуває

Фізичне самопочуття - як переживає

Спроби рішення, пристосування,

уникнення, покращання, невдачі - що робить

Ставлення до того, що відбувається

потенціал, ресурси, допомога - що може

Тип особистості, відповідальність - хто є хто

Секрети ефективного консультанта

Надмірна кількість запитань спричиняє недовіру до

консультанта, тому не варто "бомбити" і „підсмажувати"

клієнта запитаннями.

Друга категорія запитань вживається тоді, коли дещо вже намітилось (с матеріал для

роботи), але потрібно дізнатися більше. Консультант не просто вибирає, що ще спитати, а

провокує клієнта на те, щоб виявити щось нове. Типовими для цієї категорії запитань є ті,

які:

- виводять на конкретний досвід переживань, виявляють прихований та витіснений