Іванюта П.В., Лугівська О.П. Управління ресурсами і витратами

Подождите немного. Документ загружается.

241

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

Для нарощення ресурсного потенціалу існують два напрями: по-перше, подальше

кількісне зростання ресурсів для забезпечення розширеного виробництва і, по-друге,

якісне покращання використання ресурсів, що залучені в господарський обіг. Так як

подальше кількісне зростання ресурсного потенціалу пов’язане із значним збільшен-

ням витрат, альтернативою цьому являється забезпечення зниження ресурсоємності

побудованого об’єкта. В цьому напрямі важливішою являється робота по управлінню

матеріальними ресурсами з метою інтенсифікації суспільної праці, тобто посилення

орієнтації всієї господарської діяльності, що проявляється у підвищенні ефективнос-

ті використання як живої, так і уречевленої праці, збереженні природних ресурсів та

раціональному використанні створених суспільством благ. А в економіці, що інтен-

сивно розвивається, кінцеві результати повинні зростати швидше, ніж витрати мате-

ріальних ресурсів, що являється одним із головних завдань радикальної економічної

реформи, що здійснюється в цілому по Україні.

Реалізація найважливіших задач розвитку регіону в період переходу до нових

умов господарювання вимагає виявлення і використання резервів управління. Сфе-

ра виробничого обслуговування, що здійснює істотний вплив на кінцеві результати

роботи базових галузей виробництва (промисловість, будівництво, сільське госпо-

дарство, транспорт), і складових частин самого інфраструктурного комплексу (ви-

робничої, соціально-побутової), не відповідає насьогодні потребам інтенсифікації

економіки регіону.

Недостатньо ефективно здійснюється регулювання про цесів перспективно-

го планування і оперативного управління найбільш важливих підрозділів (мате-

ріально-тех нічне забезпечення), що обумовлює значні втрати на всіх стадіях руху

продукції. Більш того, підрозділи виробничої інфраструктури гостро потребують

удосконалення форм і методів управління матеріальними ресурсами на всіх етапах

вироб ництва.

Матеріальними ресурсами підприємства прийнято вважати основні і допоміжні

матеріали, основні становлять найбільшу частину матеріальних ресурсів підприєм-

ства. До них відносяться предмети праці, що спрямовуються на будівництво і сфор-

мований основний її вміст. До допоміжних відносяться матеріали, що застосовуються

в процесі обслуговування будівельних робіт або доповнюючі до основних матеріалів

(змащення, покриття, фарби й т. ін.).

Підприємства тепер обладнані сучасною обчислювальною технікою, за допомо-

гою якої стає можливим моделювання матеріальних потоків з врахуванням впливу

різних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, а також роз-

робка систем управління матеріальними ресурсами. Однак кінцевий результат діяль-

ності підприємства у сфері матеріально-технічного забезпечення залежить від трьох

відносно самостійних факторів:

— від якості рівня розвитку продуктивних сил, що закріплюються за даною гос-

подарською або іншою системою, тобто враховується кількість основних і до-

поміжних працівників, рівень їх кваліфікації, працездатності, соціальної ак-

тивності й відповідальності, кількість і якість (техніко-економічні параметри)

використаних ними засобів праці;

— від зовнішнього середовища, яка формується більшістю неод норідних за своєю

природою факторів (природно-географічні і кліматичні умови, об’єктивні за-

кономірності, процеси і явища);

242

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

— від рівня управління, від стратегії і тактики якого залежить розвиток продук-

тивних сил.

Задача встановлення системи раціональних господарських зв’язків складається

з чотирьох основних підзадач: асортиментного завантаження процесу будівництва;

оптимального зв’язку споживачів до постачальників у результаті розв’язання тран-

спортної задачі; розробки нормальних схем вантажопотоків; раціонального розподі-

лу взаємозаміняючих ресурсів з урахуванням ефективності їх використання у різних

груп споживачів. Результатом рішення вказаних задач являється основне і додаткове

завантаження будівельних робіт і укладання договорів на постачання й перевезення

матеріальних ресурсів.

При асортиментній загрузці будівельних робіт виникає більшість альтернатив

розміщення замовлень у відповідності зі специфікованою потребою в результаті на-

явності відповідної можливості проведення різного виду робіт. Разом з тим, внаслідок

спеціалізації підприємства та окремих бригад проведення різних видів робіт, звичай-

но, буде відрізнятися за продуктивністю, що обумовлює необхідність раціонального

розміщення замовлень в обмеженій кількості оснащення. Це означає вибір такого ва-

ріанта асортиментного завантаження існуючих потужностей, які або зменшують де-

фіцит чи надлишок по окремих асортиментних позиціях, або забезпечують покриття

специфікованої потреби навіть в результаті створення резерву потужностей.

Внаслідок цього резерви управління матеріальними ресурсами виявляються і ви-

користовуються як зниження втрат від дефіциту у споживачів, затрат на будівництво

об’єктів, зберігання і реалізація надлишкових матеріалів, так і в результаті зменшен-

ня витрат при постачанні, організації інших будівельних робіт.

При розробці правильних схем вантажопотоків і розв’язанні транспортної задачі

характер зв’язку споживачів до постачальників не впливає як на обсяг вихідних ре-

сурсів, так і на ефективність їх використання. При рішенні цих задач мінімізуються

транспортні витрати, що і являється цільовою функцією.

До мінімізуючих характеристик відносяться вантажообіг, сума транспортних та-

рифів, собівартість перевезень. В результаті управління матеріальними ресурсами

особливе місце відводиться процесу закупівель. Виконання такої функції поклада-

ється на управління матеріально-технічного забезпечення. Створення цього підрозді-

лу дозволяє здійснювати комплексне рішення проблем, які пов’язані з постачанням,

шляхом планування координації між всіма функціональними службами, які беруть

участь в доставці матеріалів на підприємства. Матеріально-технічне забезпечення

ставить перед собою завдання щодо пошуку найкращої відповіді на пропозицію рин-

ку, але із мінімальними витратами. Воно призначене не тільки забезпечити досягнен-

ня встановленої мети, але й знайти найбільш економічні варіанти.

Процес матеріально-технічного забезпечення також тісно пов’язаний і з іншими

сторонами багатогранної діяльності підприємства:

1. Безпосередній вплив на формування собівартості продукції як одна з найбільш

вагомих статей витрат, що й відображено в кошторисах. На деяких підприємствах за-

трати на сировину і матеріали складають 80–90% загальних витрат на виробництво.

2. Значний вплив матеріально-технічне забезпечення має і на поточні й підсум-

кові показники фінансової діяльності підприємств. Із-за дуже високої питомої ваги

затрат на сировину і матеріали у загальних витратах підприємства незначної акту-

альності набуває питання оптимізації розрахунків за їх придбання. А від цього без-

243

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

посередньо залежать періоди обертання дебіторської і кредиторської заборгованос-

тей підприємства, що пов’язані з матеріально-технічним забезпеченням, а внаслідок

може змінюватися й норматив оборотних засобів на підприємстві.

3. Матеріально-технічне забезпечення обумовлює й результати виробничих про-

цесів, тобто якість товару залежить від якості затрачених на його виробництво сиро-

вини і матеріалів, а також засобів праці. Тобто, крім сировини і матеріалів у вироб-

ничому процесі велику роль відіграє обладнання й малоцінні та швидкозношувані

предмети (МШП), наявність яких у необхідній кількості і потрібній якості забезпе-

чить успіх підприємства.

Таким чином, всі перераховані аспекти впливу матеріально-технічного забез-

печення на діяльність підприємства можуть стати позитивними тільки при умові

розв’язання багатьох проблем, характерних для більшості будівельних підприємств.

Серед таких задач можна виділити основні й найбільш характерні:

— забезпечення стабільної бази постачальників, що здатні коригувати свою ді-

яльність відносно виробничих потреб підприємства для споживачів. Сучасна

ситуація вказує на той факт, що майже неможливо знайти такого постачаль-

ника, який забезпечив би максимально вигідні умови відповідно до параметрів

(цінові показники, асортимент, умови оплати й т. ін.);

— організація внутрішніх процесів, які забезпечують виробничий процес і зале-

жать від матеріально-технічного забезпечення. Це організація складського гос-

подарства, обліку залишків товарно-матеріальних цінностей на складах.

Матеріально-технічне забезпечення — це вид комерційної діяльності по забезпе-

ченню матеріальними ресурсами процесу виробництва, що здійснюється, як правило,

до початку процесу будівництва.

Функції матеріально-технічного забезпечення класифікуються на основні і допо-

міжні. Причому до основних відносять:

• визначення потреб в матеріальних ресурсах (сировина, матеріали, паливо,

енергія);

• закупівля матеріальних ресурсів;

• доставка матеріальних ресурсів;

• складування матеріальних ресурсів;

• оренда матеріальних ресурсів;

• розподіл матеріальних ресурсів;

• доведення матеріальних ресурсів до робочих місць;

• укладання договорів з постачальниками;

• контроль за графіком постачань і виконанням договірних зобов’язань;

• організація оперативного обліку руху матеріалів, доставка матеріалів в цехи і

на бригади;

• аналіз затрат і рівня використання матеріалів, реалізація відходів і т. ін.

Допоміжні функції матеріально-технічного забезпечення стосуються маркетингу

і юридичних питань. Так, маркетингова функція відповідає за визначення і вибір кон-

кретних постачальників матеріальних ресурсів. Юридична функція пов’язана з пра-

вовим забезпеченням і захистом прав власності, підготовкою і веденням ділових пе-

реговорів та юридичним оформленням договорів, а також контроль за їх виконанням.

В залежності від системи забезпечення і руху матеріальних ресурсів від по-

стачальників до споживачів виділяють транзитну і складську форми матеріально-

технічного забезпечення.

244

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Транзитна форма займає значну частину взагалі, зокрема обсягу постачань, вона

більш економічна, має відносно високу швидкість постачання. Вибір транзитної фор-

ми постачання продиктований, насамперед, обсягом спожитих ресурсів і встановлен-

ням для нього транзитної норми постачань. В свою чергу, транзитна норма визнача-

ється як мінімально можлива кількість матеріалів, що відвантажені постачальником

на адресу споживача по одному замовленню.

Матеріальні ресурси на підприємстві можуть знаходитися й при складській формі

постачання, яка відрізняється великою частотою постачань необхідних партій матеріа-

лів. Така форма сприяє скороченню виробничих запасів і забезпечує комплектність по-

стачань. Однак для даної форми характерні додаткові витрати, що пов’язані з здійснен-

ням складських операцій по навантаженню, розвантаженню і зберіганню матеріалів.

Таким чином, можна стверджувати, що служба постачання — це частина апарату

управління не тільки матеріальними ресурсами, а й підприємства в цілому, а також

це першочергова ланка системи матеріально-технічного забезпечення будівельного

господарства.

Діяльність відділу матеріально-технічного забезпечення повинна бути спрямова-

на на створення міцної матеріальної бази, яка дає можливість забезпечити система-

тичне виконання плану будівництва об’єктів.

Досвід зарубіжних фірм показує, що існують різні підходи до формування струк-

тури органів управління матеріальними ресурсами. В той же час можна виділити три

різновиди структур, які найбільш широко використовуються на практиці.

В першому випадку основну увагу приділяється забезпеченню тісної взаємодії

між постачальницькими і будівельними підрозділами, тобто спираються на підви-

щення ефективності управління матеріальними ресурсами на етапах постачання і

будівництва. Це забезпечується за рахунок створенняя нового спеціалізованого під-

розділу, керівник якого контролює рух матеріальних ресурсів з моменту закупівлі і

до моменту передачі готової продукції на склад. У другому випадку основна увага

приділяється упорядкованості руху матеріальних ресурсів на етапах виробництва і

збуту. Всі функції управління зосереджуються в спеціальній службі. Керівник да-

ної служби забезпечує постійний зв’язок виробничих і збутових планів, оператив-

но вирішує конфлікти і ускладнення в цьому напрямку, координує дію виробничих,

збутових і транспортних ланок. Такі структури отримали широке розповсюдження

в компаніях, які здійснюють великий асортимент різних видів робіт і які зазнають

основних утруднень при її доведенні до споживачів.

У третьому випадку об’єднуються всі види діяльності по управлінню матері-

альними ресурсами. Саме той підхід орієнтований на підвищення ефективності

використання товарно-матеріальних цінностей у всьому ланцюгу: постачання —

виробництво — збут, який прийнятний для підприємств, що здійснюють складні ма-

теріалоємні роботи і мають розгалужені внутрівиробничі зв’язки й характеризуються

наявністю великої кількості постачальників, а також складною розподільною мере-

жею. Варіант інтегрованої структури, що складається з трьох функціональних блоків,

представлений на рис. 13.1.

У першому блоці концентруються планові, координуючі і контрольні функції. В

другому — вирішуються задачі по управлінню постачанням і доставкою матеріалів

до місця обробки. В третьому блоці зосереджено управління потоком побудованого

об’єкта на стадії збуту.

245

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ

Процес планування і конт-

ролю

Процес організації постачан-

ня і використання МР

Процес розподілу побудова-

ного об’єкта

Рис. 13.1 Управління матеріальними ресурсами

Відповідно до цих задач в організаційний комплекс управління матеріальними

ресурсами цілеспрямовано було б включити такі підрозділи: управління планування

і контролю процесу будівництва, управління матеріально-технічного забезпечення й

експлуатацію об’єктів.

Перед підприємствами існує проблема розроблення стратегії ринкової поведінки,

орієнтованої на збут, при цьому взаємовідносини між службами постачання і збуту

повинні бути дуже тісними. Вихід на ринок вимагає від служб постачання знань пер-

спективи збуту побудованих об’єктів поточного асортименту. Іншими словами, необ-

хідно визначити, хто може придбати об’єкт, що має недоробки, наскільки вони значні,

чи може бути попит на нього тепер і в найближчій перспективі. Контроль і регулю-

вання процесу здійснюється у вигляді горизонтальної функції через звичайні верти-

кальні ланки. Скрізна функція начебто об’єднує рівні управлінські процеси, кооперу-

ючи і коригуючи їх з позиції керівника організованого комплексу. Здійснюючи дану

функцію, з’являється можливість впливати на будь-який процес в матеріальному по-

тоці процесу будівництва. Так, враховуючи стан запасів, миттєво виникаючі продажі,

умови збуту, транспортні можливості і кон’юнктурні оцінки, ці процеси впливають

на постачання, регулюють темпи будівництва і асортиментні зрушення, впроваджу-

ють нові види оздоблення, сприяють освоєнню нових видів будівельних робіт і удо-

сконаленню процесу будівництва в цілому. Служба постачання на основі перспектив

збуту об’єктів визначає можливості ресурсного забезпечення виробництва, тобто дає

відповідь на питання: які перспективи отримання матеріальних ресурсів, необхідних

виробів, що мають причину зберігати у своїй виробничій програмі.

13.2. Механізм управління матеріальними ресурсами

Вагомою частиною виробничих витрат є матеріально-грошові витрати. В процесі

прийняття господарських рішень важлива роль відводиться управлінню матеріаль-

ними ресурсам. Основні задачі управління матеріальними ресурсами на рівні держа-

ви полягають в наступному:

— визначення стратегії і технології переміщення матеріальних ресурсів;

— забезпечення відповідності матеріальних та інформаційних потоків;

— розробка правових і економічних методів регулювання формування, залучен-

ня і використання матеріальних ресурсів.

Завданням системи управління на мікро- і макрорівні є вивчення складових під-

систем, які безпосередньо впливають на ефективність управління матеріальними ре-

сурсами.

Управління матеріальними ресурсами спрямовано на:

— забезпечення безперебійного виробничого процесу;

— ритмічний процес виконання робіт;

246

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

— організацію чіткої і налагодженої роботи підприємств, які постачають сирови-

ну і матеріали;

— технічне удосконалення виробництва на основі використання досягнень науки

і техніки.

Сучасна практика управління матеріальними ресурсами в будівельній галузі

свідчить про те, що, з одного боку, підприємства відчувають дефіцит майже всіх ви-

дів матеріальних ресурсів, а з іншого — спостерігається значне збільшення виробни-

чих запасів. Для того, щоб визначити і ввести в дію резерви використання матеріаль-

них ресурсів, необхідно перейти до рішення наступної задачі — визначити, що буде

об’єктом управління матеріальними ресурсами.

У визначенні сутності і змісту матеріальних ресурсів в наукових підходах немає

єдності думок. Протягом тривалого часу дискусійним вважається питання про те, що

саме включати в термін «матеріальні ресурси» — засоби праці і предмети праці або

тільки предмети праці. М. Д. Фасоляк [1], К. А. Смірнов [2], Ю. І. Рижиков [3], В. А. Са-

кович [4], Г. Я. Шахова [5] обґрунтовують матеріальні ресурси як предмети праці, так

і засоби праці. На думку М. Д. Фасоляка, до складу матеріальних ресурсів потрібно

включати всі засоби виробництва, а не лише предмети праці. О. М. Гаджинський [6],

Ю. М. Неруш [7], В. М. Дегтяренко [8], О. І. Михайлова [9], Л. Б. Миротін [10] обґрун-

товують матеріальні ресурси як предмети праці: сировина, основні і допоміжні матері-

али, напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, запасні частини, тобто виробничі

запаси, що призначені для будівництва, реконструкції та відновлення. В авторському

баченні матеріальні ресурси в будівництві є виробничі запаси, які переносять свою

вартість повністю на збудований (реконструйований, відновлений) об’єкт. Засоби

праці в будівництві мають свою первісну вартість, яка відновлюється через аморти-

заційні відрахування. Справедлива вартість засобів виробництва залежить від строку

використання і формується на основі первинної вартості за мінусом амортизаційних

відрахувань. Ліквідаційна вартість створюється в результаті списання основних засо-

бів праці. Таким чином, визначення матеріальних витрат в будівництві необхідно роз-

глядати з точки зору перенесення їх вартості на новостворену вартість об’єкта.

Матеріальні ресурси в будівництві можливо класифікувати за такими напряма-

ми: нове будівництво, реконструкція, відновлення.

В науковій думці розрізняють різні тлумачення стосовно об’єкта управління ма-

теріальними ресурсами.

М. І. Бім-Бад [11], С. Р. Мікіт’янц [12], М. Д. Фасоляк [1] розглядають управ-

ління матеріально-технічним постачанням на макрорівні. На їх думку, управління

матеріально-технічним постачанням — цілеспрямована діяльність планових і адмі-

ністративних органів по забезпеченню галузей народного господарства (спожива-

чів) усіма необхідними видами матеріальних ресурсів. Згідно з даним визначенням,

управління матеріально-технічним постачанням здійснюється в макроекономіч-

них моделях шляхом побудови міжгалузевих балансів оптимальних господарських

зв’язків. Таке трактування може бути прийнятне для планової економіки. На сьогод-

нішній день функцію матеріально-технічного постачання підприємств можуть реалі-

зувати постачальницькі організації, функціонування яких відбувається в ринковому

середовищі, а це, в свою чергу, дозволяє зробити підприємству вибір: використати

послуги постачальницьких організацій або самим здійснювати, й, відповідно, і управ-

ляти процесом постачання.

247

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

Е. С. Хазанович [13], Б. К. Плоткін [14], І. А. Рабинович [15] розглядають управ-

ління матеріально-технічним постачанням на мікрорівні, тобто на рівні самого під-

приємства. Так, на думку І. А. Рабиновича, «управління матеріально-технічним по-

стачанням майже повністю зводиться до управління рухом матеріальних ресурсів.

Основний зміст цього процесу полягає у визначенні потреб в матеріальних ресурсах,

плановому їх розподілу, встановленні прямих зв’язків з постачальниками, організації

просторового переміщення матеріальних ресурсів з сфери виробництва в сферу ви-

робничого споживання» [15].

Як об’єкт управління матеріально-технічне постачання сприймає управлінську

взаємодію й здійснює зворотний зв’язок, тобто в ньому присутній людський фактор.

Основний недолік цього об’єкта полягає в тому, що він використовується тільки для

управління переміщенням матеріальних ресурсів у сферу виробничого споживання

й не управляє ними у самій сфері виробництва.

Крім матеріально-технічного постачання одним з об’єктів управління матері-

альними ресурсами можуть виступати й виробничі запаси. Автором запропонована

структура виробничих запасів (ВЗ) як об’єкт управління (рис. 13.2).

Управлінські об’єкти першого порядку — це процеси заготівлі (постачання), ви-

робництва і реалізації, другого — це конкретні стадії в процесі кругообігу. Пунктами

пересування виробничих запасів будуть служити склади, служби, а також внутріце-

хові підрозділи.

Виробничі запаси як об’єкт управління

Управляючі об’єкти першого порядку

ВЗ в процесі виробництва

ВЗ в процесі

заготівлі

ВЗ в процесі

реалізації

Наявність і управління ВЗ

ВЗ в процесі

виробництва

Управляючі об’єкти другого порядку

Надходження ВЗ в

оцесі заготівлі

ВЗ в процесі

заготівлі

Нормування ВЗ

Запуск ВЗ

у виробництво

Реалізація ВЗ внутрі

підп

иємства

Реалізація ВЗ

Рис. 13.2. Економічна структура виробничих запасів як об’єкт управління

248

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Тобто виробничі запаси можна розглядати як єдиний об’єкт управління, а голов-

ною метою такого управління на рівні підприємства буде їх ефективне використання

на всіх стадіях кругообігу господарських засобів, а також відображення їх трансфор-

мації в процесі створення нової вартості. Така структуризація виробничих запасів

за рівнями управління дозволить більш точно конкретизувати цілі управління ними

(рис. 13.3).

Із запропонованої схеми видно, що перший рівень відповідає головній цілі управ-

ління виробничими запасами, другий — це безпосереднє управління за процесом кру-

гообігу, третій — ціль управління за окремими етапами здійснюваних процесів.

Такий поділ дозволить дослідити питання управління матеріальними ресурсами

ширше, відповідно до сучасних вимог щодо умов господарювання.

За даною ознакою — рівень управління виробничими запасами думки спеціа-

лістів цієї галузі мають розбіжності. До представників першої підгрупи відносяться

М. А. Нагапет’янц [16] і Ю. І. Рижиков [3], які наполягають на тому, що управлін-

ня запасами полягає у встановленні моментів та обсягів замовлення на відновлен-

ня їх і розподіл новоприбулої партії по нижчих ланках системи постачання. Тоб-

то по вищезазначеному визначенню, управління запасами здійснювалось в галузі

матеріально-технічного постачання, в період планової економіки. Зараз, це поло-

ження можуть використати постачальницькі організації, але при умові, що розподіл

знову прибулої партії буде здійснюватися по організаціям-замовникам матеріаль-

них ресурсів.

Ефективне використання виробничих запасів

Ефективне

використання ВЗ

в процесі заготівлі

Ефективне

використання ВЗ

в процесі заготівлі

Ефективне

використання ВЗ в

процесі реалізації

Визначення оптимальних

обсягів ВЗ

Удосконалення

господарювання

і нормування ВЗ

Реалізація оптимального

обсягу ВЗ внутрі

підприємства

Забезпечення

збереженості ВЗ

Раціоналізація

розрахункових

взаємовідношень

Прискорення

обіговості ВЗ

Оптимізація запуску

ВЗ у виробництво

Забезпечення

збереженості ВЗ

Реалізація оптимального

обсягу ВЗ на сторону

Раціоналізація

розрахункових

взаємовідношень

Раціоналізація

розрахункових

взаємовідношень

Рис. 13.3. Диференціація цілей по управлінню виробничими запасами

249

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

До другої підгрупи можна віднести думки таких авторів, як А. О. Сісвадзе [17],

Н. Н. Голдобіна [18], К. В. Інютіна [19], які розглядають управління запасами без-

посередньо на рівні підприємств і організацій. Більш повне трактування висловлює

Н. Н. Голдобіна, яка відмічає, що система управління запасами призначена здійсню-

вати такий порядок формування запасів, який забезпечував би найбільш ефективне

їх використання, тобто безперебійне забезпечення потреб товарообігу при наймен-

ших затратах на утримання сукупних запасів.

Представники даної групи також висловлюють тезу, що управління запасами

починається з моменту надходження матеріальних ресурсів до споживача і закінчу-

ється в той момент, коли після цього здійснюється перша виробнича операція. Але

слід обґрунтувати, що застосування цих меж можливо лише у тому випадку, коли на

підприємство надходять матеріальні ресурси через постачальника, або конкретну по-

стачальницьку організацію.

Виробничий запас відноситься до об’єктів матеріально-речової властивості тоді,

коли спричинити безпосередню дію на нього управляюча підсистема не в змозі. З цієї

самої причини ним неможливе здійснення зворотного зв’язку. Для управління таким

об’єктом необхідно впровадження додаткового структурного утворення, а саме на-

явність основних і допоміжних працівників матеріального виробництва, а також тих

засобів праці, шляхом яких їх з’єднання і взаємодія будуть спричиняти енергетичну

дію на виробничий запас з метою зміни його стану.

Для наукових працівників третьої групи, представники якої Є. О. Голіков [20],

В. Є. Ніколайчук [21], О. І. Семененко [22], об’єкт управління — це потокові процеси.

Так, на думку Є. О. Голікова, процес — закономірна, послідовна, безперервна зміна

наступних один за одним моментів розвитку чого-небудь, конкретно для нашого ви-

падку таким процесом буде виступати потік [20]. В свою чергу, О. І. Семененко [22]

конкретизує об’єкт управління як наявність матеріальних і відповідних їм фінансо-

вих та інформаційних потокових процесів.

В узагальненому вигляді матеріальні потокові процеси — закономірна, послідов-

на зміна наступних один за одним матеріалорухових операцій над матеріальними

ресурсами, незавершеним виробництвом, готовою продукцією. Матеріальні потокові

процеси згідно з економічною ознакою, що характеризує зміну вартості, поділяються

на ресурсні і товарні потокові процеси.

На думку цієї групи спеціалістів, під початком управління слід розуміти місце

відправлення, відвантаження, відпуску ресурсу, тобто початок самого постачання, а

під його завершенням — місце прийомки продукції (товарів, робіт, послуг) пересіч-

ними або кінцевими споживачами. Ця група також розглядає управління, починаючи

з процесу постачання матеріальних ресурсів в організацію, оскільки тільки при цьо-

му виникають матеріальні потокові процеси.

Як об’єкт управління потокові процеси сприймають керовану взаємодію й здій-

снюють зворотний зв’язок, тобто на відміну від об’єкта управління виробничими за-

пасами тут присутній людський фактор.

Насамкінець слід відмітити, що серед усіх запропонованих науковими і практич-

ними працівниками об’єктів при управлінні матеріальними ресурсами найкращим

являються ресурсні потокові процеси — закономірна, послідовна зміна наступних

один за одним матеріалорухових операцій над матеріальними ресурсами, і відповідні

їм інформаційні й фінансові потокові процеси.

250

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Виділення такого об’єкта дозволяє управляти матеріальними ресурсами як при

їх переміщенні зі сфери обігу в сферу виробничого споживання, так і в самій сфері

виробництва. Управління ним поєднує в собі управління матеріально-технічним по-

стачанням і виробничими запасами, усуваючи їх основні недоліки.

Проте і виділений об’єкт управління має низку недоліків. Початок управління ре-

сурсними потоковими процесами, а внаслідок й відповідними інформаційними та фі-

нансовими, співпадає з початком управління матеріальними потоковими процесами.

Враховуючи раніше відзначену потребу в управлінні інформаційними і фінансовими

потоковими процесами, до виникнення матеріального, припустимо, що інформаційні

і фінансові потокові процеси є не відповідними, а взаємопов’язаними з матеріальни-

ми (ресурсними і товарними). Виходячи з цього, виникає необхідність встановлення

меж управління для кожного потокового процесу.

Крім того в об’єкті, що розглядається, не приділено належної уваги комплек-

сному, одночасному управлінню різними ресурсними потоковими процесами, їх

взаємозв’язку і взаємозамінності. Для цього виникає потреба в структуризації ре-

сурсних потокових процесів. Будь-якому матеріальному ресурсу одного наймену-

вання відповідає так званий елементарний ресурсний потоковий процес. Кількість

останніх визначається переліком найменувань матеріальних ресурсів, використаних

для здійснення господарської діяльності організації. Сукупність елементарних ре-

сурсних потокових процесів утворює інтегральний (загальний) ресурсний потоко-

вий процес. Інтегральний ресурсний потоковий процес пропонується охарактеризу-

вати такими структурними показниками:

• ширина потокового процесу — загальна чисельність різних асортиментних груп

згідно з переліком найменувань використаних матеріальних ресурсів;

• глибина потокового процесу — число підвидів матеріального ресурсу в кожній

асортиментній групі, що визначається різними технологічними характеристи-

ками матеріального ресурсу одного найменування (наприклад, щебінь різних

фракцій тощо);

• гармонійність потокового процесу — означає ступінь близькості між елемен-

тарними ресурсними потоковими процесами з точки зору їх взаємозамінності.

До складу інтегрального ресурсного потокового процесу входять такі компонен-

ти: матеріальні ресурси, керуючі працівники (працівники матеріальної діяльності),

виробничі ресурси. Працівники матеріальної діяльності — це групи основних і до-

поміжних робітників, машиністів, водіїв транспортних засобів, які виконують всю

сукупність матеріалорухових операцій. Склад цих операцій залежить від специфіки

ресурсного потокового процесу, однак в узагальненому вигляді можна виділити три

групи операцій: транспортні, складські, виробничі.

Будь-якому об’єкту управління присутні економічні, організаційні, соціальні та

техніко-технологічні фактори. Як об’єкту управління, процесу забезпечення і спожи-

вання матеріальних ресурсів властиво всі перераховані фактори, а саме:

1) економічні — одержання економічної ефективності від зниження затрат, що ви-

никають в процесі забезпечення, споживання матеріальних ресурсів і управління ним;

2) організаційні — створення організаційної структури управління об’єктом, її

гнучкість і надійність;

3) соціальні — можливість прояву соціальної активності, духовного росту, куль-

турного розвитку як управлінського персоналу, так і управлінських працівників;