Іванюта П.В., Лугівська О.П. Управління ресурсами і витратами

Подождите немного. Документ загружается.

181

Тема 9. Планування витрат та методика складання кошторису витрат

3. Незалежні аудитори та аудиторські фірми, які з ініціативи власника підпри-

ємства виконують зовнішній фінансовий контроль. їх основною метою є захист інте-

ресів замовника таких послуг.

На жаль, керівництво деяких підприємств не користується послугами аудитор-

ських фірм, що не дозволяє досліджуваному підприємству своєчасно виявляти та ви-

правляти недоліки бухгалтерського та податкового обліку, а значить, і заощаджувати

кошти підприємства.

Попри величезні збитки керівництво підприємства не звертає увагу на перевірку

фактичної собівартості продукції, що є одним з важливих етапів ревізії. Тому для до-

сліджуваного підприємства пропонуємо здійснювати даний вид перевірки.

Перевірка собівартості продукції здійснюється в розрізі калькуляційних статей

затрат і визначення рівня собівартості окремих видів продукції. Особливу увагу

звертають на можливі випадки коливання собівартості продукції за окремі періоди.

Наприклад, якщо за певний період (місяць) підвищуються витрати і необґрунтовано

збільшується собівартість продукції, то це може свідчити про наявність перевитрат

сировини, матеріалів і напівфабрикатів та інших витрат. Також з’ясовують, чи немає

випадків необґрунтованого списання на собівартість продукції нестач і псування цін-

ностей, витрат, які не мають відношення до виробничого процесу або перенесення їх

з минулих періодів на місяць, що перевіряється, тощо.

Під час ревізії перевірці підлягають витрати за окремими калькуляційними стат-

тями і підтвердження їх відповідними первинними документами. Одночасно пере-

віряють можливі випадки різкого зниження витрат за окремими місцями, що може

свідчити про завищення нормативів витрат або необґрунтоване перенесення витрат

місяця, що перевіряється, на наступні періоди. Ревізія собівартості продукції допома-

гає встановити обґрунтованість списання витрат на її виробництво і реалізацію. Тому

ревізор акцентує увагу на виявлення фактів списання і включення в собівартість про-

дукції витрат і витрат, які не пов’язані з її виробництвом і реалізацією (витрати не-

промислових виробництв і господарств, витрати і витрати, які належать віднесенню

за рахунок винних організацій і осіб, спеціальних коштів, резервів і витрат майбутніх

періодів, прибутків і збитків). Особливо перевіряють витрати щодо безперспектив-

них незакінчених робіт, а також робіт, які втратили актуальність, і приймають заходи

щодо зупинення подальшого проведення затрат щодо них.

Ефективним методом перевірки правильності і документальної обґрунтованості

списання витрат на виробництво за елементами і калькуляційними статтями є зу-

стрічна перевірка і звірка даних первинних документів (лімітних карт, карт розкрою,

вимог, забірних відомостей — з сировини і матеріалів) з даними аналітичного і син-

тетичного обліку (машинограмами, відомостями розподілу затрат сировини і мате-

ріалів, заробітної плати, журналами 5 і 5-А, відомостями журнальної форми обліку,

відомостями оцінки остаточного браку і розрахунку втрат від браку, даними оцінки

залишків та недостач незавершеного виробництва) і звітними матеріалами (виробни-

чими звітами цехів, періодичними звітами із собівартості). Одночасно перевіряється

правильність оцінки матеріалів шляхом співставлення оцінки списаних матеріалів

з обліковою їх оцінкою; правильність розрахованих відхилень від купівельних цін,

оцінки незавершеного виробництва і обліку зворотних відходів. За рахунок цих фак-

торів на окремих підприємствах має місце необґрунтоване регулювання собівартості

продукції, що випускається.

182

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Перевірка правильності накопичення та списання адміністративних витрат, ви-

трат на збут та інших операційних витрат. Вивчаючи операції з обліку адміністратив-

них витрат, витрат на збут, інших операційних витрат, необхідно пам’ятати, що ви-

черпний перелік таких витрат наведено в п.п. 18, 19, 20 П(С)БО 16 «Витрати». Тобто,

контролер повинен перевірити правомірність віднесення витрат до адміністративних,

витрат на збут, інших операційних витрат.

Щодо внутрішнього контролю, то багаторічна практика аналізу фінансово-

господарської діяльності підприємств та стану бухгалтерського обліку на них більш

ніж переконливо свідчить про дуже низьку ефективність внутрішнього контролю,

який функціонує на базі чинного законодавства. На жаль, у чинному законодавстві

ми знаходимо вимоги лише до внутрішнього фінансового контролю (постанова КМУ

від 22.05.2002 р. № 685 «Про здійснення міністерствами, іншими центральними ор-

ганами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю»). Непрямо про не-

обхідність організації дієвого внутрішнього контролю сказано у Законі України від

16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,

відповідно до якого питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві на-

лежать до компетенції його власника.

Здійснення внутрішнього контролю покладено на керівника та головного бухгал-

тера. Обов’язковим завданням для керівника підприємства є створення необхідних

умов для правильного ведення бухгалтерського обліку.

Обов’язковим завданням для головного бухгалтера є забезпечення дотримання

на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку,

організації контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх гос-

подарських операцій.

Рекомендовано при здійсненні внутрішнього контролю за витратами підприєм-

ства головному бухгалтеру застосовувати:

— нормативні перевірки, які являють собою вивчення вмісту відображеної в до-

кументі операції з точки зору її відповідності чинним нормам, правилам та ін-

струкціям;

— арифметичну перевірку, яка полягає в контролі за правильністю підрахунків,

зроблених при складанні конкретного бухгалтерського документа.

Раз в рік окремими підприємствами проводиться інвентаризація матеріальних

активів шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації та порівняння отриманих

даних з даними бухгалтерського обліку.

Відповідальність за проведення інвентаризації згідно із законодавством поклада-

ється на керівника підприємства, до обов’язків якого входить: створення необхідних

умов для її проведення у стислі терміни, визначення об’єктів, кількості і термінів про-

ведення інвентаризації.

У зв’язку з виявленням перевитрат виробництва для підприємств пропонується

застосування нормативного методу обліку витрат.

Своєчасний вплив на рівень виробничих витрат і формування собівартості про-

дукції можливий при такій організації і методології обліку, при якій причини змін

собівартості, допущення перевитрат і економія засобів розкриваються не тільки шля-

хом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й щоденно в самому процесі вико-

нання плану на підставі первинної документації і поточних облікових запасів. Таким

вимогам відповідає нормативний метод.

183

Тема 9. Планування витрат та методика складання кошторису витрат

Важливими завданнями нормативного обліку є своєчасне попередження нераціо-

нального використання ресурсів підприємства, оперативний аналіз витрат на вироб-

ництво, який дозволяє розкривати невраховані при плануванні і в практичній роботі

резерви, визначати результати госпрозрахункової діяльності підрозділів підприєм-

ства, що беруть участь у виробничому процесі.

Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти і

встановлювати причини відхилення фактичних витрат від діючих норм основних ви-

трат і кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління.

Всі випадки відхилення від норм повинні оформлюватись відповідним докумен-

тами і обліковуватись. Облік відхилень ведеться з метою забезпечення своєчасної

інформації про розміри і причини додаткових, не передбачених нормами витрат, і

прийняття необхідних організаційних і технічних заходів.

Таким чином, причини перевитрат виробництва на окремих підприємствах кри-

ються в нехтуванні відповідних працівників підприємства дотримуватись контролю

витрат, що, в свою чергу, зумовлює збитковість виробництва. Для підприємства за-

пропоновано застосування нормативного обліку витрат та своєчасну перевірку фак-

тичної собівартості продукції.

Отже, підсумовуючи даний розділ, слід зазначити, що кризове становище під-

приємства було зумовлене неефективною системою управління витратами. Зокрема

було виявлено вивільнення коштів при оптимізації поставки бензину для підприєм-

ства в розмірі 12,1 тис. грн.

Прискоривши період відгодівлі тварин, підприємства повинні мати можливість

скоротити собівартість вирощування ВРХ та свиней відповідно на 35 та 11 тис. грн;

підвищити прибуток відповідно на 38 та 27 тис. грн.

Максимальне скорочення транспортних витрат під час перевезення вантажів

сприяє підвищенню продуктивності праці і зниженню собівартості продукції. Нами

сплановані транспортні перевезення таким чином, щоб мінімізувати витрати при пе-

ревезенні зерна озимої пшениці, які становитимуть 1675 грн.

Оптимізувавши склад автомобільного парку, підприємство має можливість зни-

зити витрати на утримання даного підрозділу на 3476,7 грн та продати автомобілі за

оптимізованою структурою (5 одиниць).

На підприємстві взагалі не виконується контроль за витратами, в результаті чого

виникають перевитрати виробництва та в силу інших обставин — кризове фінансо-

ве становище. Було визначено відхилення рівня фактичних витрат від нормативних,

що відбулось за рахунок зміни обсягу вирощеної продукції на 75000 грн; за рахунок

зміни ціни на 45000 грн; за рахунок зміни норми витрат на 1 га на 432000 грн. Для під-

приємства запропоновано введення в практику господарювання нормативного мето-

ду, застосування якого дасть можливість вчасно виявити перевитрати та застосувати

відповідні заходи.

184

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Контрольні питання до теми 9

1. Яке місце займає планування в системі управління витратами підприємства?

2. Якими чинниками зумовлена точність перспективного та поточного планування витрат?

3. З якою метою здійснюється планування витрат на підприємстві?

4. Яке значення має планування одноразових витрат на підприємстві?

5. Охарактеризуйте процес планування одноразових витрат.

6. Назвіть мету та завдання планування поточних витрат підприємства.

7. Охарактеризуйте процес планування поточних витрат підприємства.

8. Які документи забезпечують інформаційну базу планування витрат на підприємствах?

9. Які фактори необхідно враховувати в процесі планування поточних витрат підприємства?

Відповідь обґрунтуйте.

10. Які функції виконують кошториси витрат за центрами відповідальності?

11. У чому полягає важливість планування собівартості окремих видів продукції підпри-

ємства?

Рекомендована література

1. Голов С. Ф. Управлінський облік: Підручник. — К.: Лібра, 2003. — 704 с.

2. Кочетков А. В., Овчаренко Е. И. Планирование менеджмента производственных затрат

в сельском хозяйстве. Научно-методическое пособие. — Луганск: издательство «Элтон-2»,

2002. — 108 с.

3. Вітвицький В. Система економічних норм і нормативів у галузях АПК. // Україна:

аспекти праці. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. — 2001. — № 7. — С. 43.

4. Іванова Н. Ю. Аналіз беззбитковості виробництва: теорія та практика: Навчальний

посібник. — К.: Лібра, 2002. — 72 с.

5. Литвин Ю. Я., Олійник В. М. Прогресивні методи обліку витрат на виробництво (віт-

чизняні та зарубіжні). — Тернопіль, 1995. — С. 131.

6. Чумаченко Н. Г. Бухгалтерский учет: прошлое, настоящее … будущее?! // Світ бухгал-

терського обліку. — 1997. — С. 19.

7. Маргулис А. Ш. Бухгалтерский учет в отраслях народного хазяйства: Учебник для вузов

по специальностям «Бухгалтерский учет» и «Финансы и кредит». — 4-е узд. переработанное и

дополн. — М.: Финансы, 1966. — 471 с.

8. Мухин А. Ф., Григорьев Ю. А. Учет во внешней торговле СССР: Теория и практика. — 2-е

изд., дополненное. — Москва: Международные отношения, 1988. — 293 с.

9. Сатубалдин С. С. Учет затрат на производство в промышленности США. М.: Финансы,

1980. — С. 238.

10. Жебрак М. Х. Корреспонденция счетов при нормативном учете // Материалы конфе-

ренции по нормативному учету в тяжелой промышленности. — М.: Изд-во ЦУНХУ Госплана

СССР, 1934. — С. 169.

11. Павленко С. Н. Контроллинг: Учебное пособие. — К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. — С. 100,

105, 112, 126.

12. Гутер Р. С., Арлазаров В. Л., Усков А. В. Практика программирования. — М.: Наука,

1965. — 211 с.

13. Науковий вісник Національного Аграрного Університету / Редколегія: Д. О. Мельничук

(відповідальний редактор) та інші. Випуск 44. — К., 2001. — 244 с.

Додаткова література

1. Калькуляция себестоимости продукции в промышленности: Учебное пособие / В. А. Бе-

лобородова, А. П. Чечета, В. Т. Слабинский и др. — 2-е изд. — М.: Финансы и статистика, 1989.

185

Тема 9. Планування витрат та методика складання кошторису витрат

2. Никольсон Дж. Ли, Рорбах Дж. Основы калькуляции: Пер. с англ. — М.: Экономическая

жизнь, 1926. — С. 67.

3. Гаррисон Ч. Оперативно-калькуляционный учет производства: Пер. с англ. Б. Вакман /

Под редакцией и предисловием Ю. О. Любовича. — М.: Техника управления, 1930. — С. 124.

4. Харрисон Дж. Организация работы секретаря учреждения: Пер. с англ. — М.: Экономи-

ка, 1982. — 128 с.

5. Вітвицький В. Система економічних норм і нормативів у галузях АПК. // Україна:

аспекти праці. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. — 2001. — № 7. — С. 43.

6. Бородкин А. С., Торопов В. А. Нормативный учет и себестоимость промышленной про-

дукции. — К.: Техніка, 1990. — 147 с.

7. Кирсанов В. А. Прогнозирование и планирование использования земельных ресурсов. —

Харьков, 1997. — 61 с.

8. Моссаковський В. Система контролю витрат виробництва за сучасних умов. // Бухгал-

терський облік і аудит. — 2002. — № 9. — С. 29.

9. Контроллинг как инструмент управления предприятием / Е. А. Ананькина, С. В. Дани-

лочкин, Н. Г. Данилочкина и др.; Под редакцией Н. Г. Данилочкиной. — М.: Юнити–Дана,

2003. — 279 с. — С. 84.

10. Контроллинг в бизнесе. Методологические и практические основы построения контрол-

линга в организациях / О. А. Карминский, Н. И. Оленев и др. — М., 1998. — С. 256.

11. Росс С. Основы корпоративных финансов: Пер. с англ. — М.: Лаборатория базовых зна-

ний, 2000. — С. 223.

12. Питерс Т., Уотермен Р. В поисках эффективного управления: опыт лучших компаний. —

М.: Прогресс, 1990. — 418 с.

13. Кондрашова С. С. Информационные технологии в управлении: Учебное пособие. — К.:

Изд-во МАУП, 1998. — 132 с.

14. Оцінка, аналіз, планування фінансового становища підприємства: науково-методичне

видання / За редакцією д.е.н., професора А. В. Чупіса. — Суми: Вид-во «Довкілля», 2001. —

404 с.

15. Савицкая Г. Анализ хозяйственной деятельности предприятий АПК: Учебник. — 2-е

изд., испр. — Минск: ИП «Экоперспектива», 1999. — 494 с.

16. Витрати, що включаються до виробничої собівартості підприємства // Вісник податкової

служби України. — 2003. — № 15. — С. 52.

186

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

ТЕМА 10.

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ І

ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ОКРЕМИХ

ГАЛУЗЕЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

План

10.1. Внутрігосподарська звітність центрів витрат і відповідальності на підпри-

ємствах легкої промисловості.

10.2. Внутрішньогосподарська звітність центрів відповідальності на виробни-

цтвах харчової промисловості.

10.3. Організація центрів витрат і відповідальності в машинобудуванні і метало-

обробці.

10.4. Документальне оформлення виробничого процесу і облік витрат у дере-

вообробній галузі промисловості.

Ключові терміни: внутрішньогосподарська звітність, центри відповідальності,

центри витрат, виробничий процес.

10.1. Внутрігосподарська звітність центрів витрат і відповідальності

на підприємствах легкої промисловості

До легкої промисловості належать підприємства по виготовленню бавовни — во-

локна, шовкових виробів і виробів з вовни.

Бавовняні вироби: бавовна-волокно; пряжа бавовняна для трикотажного і ткаць-

кого виробництва; сурові та готові тканини, включно технічні; а також нитки, марля,

вата тощо.

Шовкові вироби: шовк-сирець, шовкова пряжа, шовк кручений, нитки, шовкові

тканини сурові і готові. Вовняні тканини: вовняна пряжа для ткацького і трикотажно-

го виробництва; штучні вироби з вовни. Льняні вироби: льон-волокно, сурові та гото-

ві тканини, штучні вироби з льону; коноплеволокно, прядиво і тканини, технічні та ін.

Продукти шкіряної та хутряної промисловості. Тобто це десятки виробництв зі

своїми особливостями щодо первинного обліку витрат на виробництво і внутрігос-

подарської виробничої звітності. В минулому ці особливості були передбачені галу-

зевими і відомчими інструкціями міністерств і їх головних управлінь.

З переходом на ринкові умови господарювання підприємства, що залишилися у

державній формі власності, продовжують дотримуватися вимог зазначених інструк-

цій. Форми первинних документів і підсумкових регістрів з обліку витрат і кальку-

лювання собівартості продукції, визначені зазначеними відомчими інструкціями, ви-

користовуються і в даний час у деяких акціонерних товариствах.

У 2001 р. Державний комітет промислової політики України наказом від 2 лю-

того № 47 затвердив Методичні рекомендації з формування собівартості продукції

(робіт, послуг) у промисловості.

Цими Методичними рекомендаціями передбачено суперечливі положення, вис-

новки і настанови. Так п. 5 Рекомендацій містить вимогу (чи побажання), щоб дані

обліку витрат використовувалися для оцінки та аналізу фактичної ефективності

187

Тема 10. Особливості управління ресурсами і витратами на підприємствах окремих галузей промисловості

організаційно-технічних заходів, спрямованих на удосконалення виробництва, для

планово-економічних та аналітичних розрахунків. А в п. 3 стверджується про необ-

хідність однозначного визначення методики цього розрахунку незалежно від того,

де буде використовуватися показник виробничої собівартості: в бухгалтерському,

статистичному чи управлінському обліку. Зауважмо, у зазначених видах обліку ці

показники мають використовуватися, а не формуватися. Не утруднили себе розроб-

ники Методичних рекомендацій визначенням, а що таке управлінський облік, а тим

більше статистичний, на підприємстві.

У п. 165 серед окремих статей витрат наведено витрати на утримання і експлу-

атацію устаткування і окремо загальновиробничі, що суперечить П(С)БО 16. «Ви-

трати». В п. 254 пропонується розподіляти ці витрати (невідомо на якому рахунку

обліковані) пропорційно до заробітної плати. І отримаємо невідповідність: де більша

частка зарплати, тобто ручної праці, туди і більше витрат на експлуатацію обладнан-

ня розподілять і отримають «фактичну» собівартість.

У п. 364 система «дірект-костінг» подана настільки деформовано, що застосову-

вати її практично неможливо. А в числі додатків у першому наведено номенклатуру

статей витрат на утримання і експлуатацію устаткування, але забули послатися на

П(С)БО, яким передбачено їх відокремлення в обліку, і на якому рахунку.

І цей повний набір суперечностей пройшов мимо пильного ока управління об-

ліку і звітності Мінфіну. І доводиться констатувати: хто тільки в Україні не перейма-

ється вказівками з питань обліку: Мінпромполітики; галузеві економічні інститути;

ДКЦПФР; керована американцями ФПБАУ. Одним словом, хто тільки хоче, а відпо-

відають за достовірність звітності бухгалтери підприємств.

Добре, що хоч Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність

в Україні» не передбачає обов’язкового дотримання подібних рекомендацій. Керів-

ники підприємств мають можливість передбачити в заходах облікової політики най-

більш раціональні і досконалі форми обліку, порядок документального оформлення

господарських операцій на підприємствах, організацію первинного обліку.

В усіх виробництвах легкої промисловості, як і інших галузей, первинний облік

охоплює операції з переміщення сировини, матеріалів і напівфабрикатів зі складів і

комор в цехи і дільниці та їх переміщення у виробництві.

Об’єктами первинного виробничого обліку є також витрачання палива і енергії,

виробітку робітників, використання засобів праці.

В усіх випадках первинний облік є пристосованим до технології і організації ви-

робництва з врахуванням величини партій виробів, тривалості їх виготовлення, за-

стосовуваного обладнання.

У випадках виготовлення в одному цеху декількох видів виробів (і кожний з них

на спеціальних машинах (обладнанні) виникає необхідність вичленити витрати на

експлуатацію об’єктів основних засобів, зайнятих на виготовленні конкретних видів

виробів із загальної суми витрат на засоби праці цеху (дільниці). При цьому необхід-

но враховувати і ті витрати, які пов’язані з використанням всіх інших засобів праці

цеху: будівель, споруд, енергопостачання та ін.

У таких виробництвах необхідно обчислити витрати на експлуатацію кожного

виду (типу, класу) машин, ліній чи окремих агрегатів за місяць, робочий день, годину.

Такі розрахунки необхідні для того, щоб можна було достовірно визначити суми

витрат на засоби праці на виготовлення конкретних видів виробів і у тих випадках,

188

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

коли їх виготовляють протягом конкретного періоду, відмінного від календарного на

20–30 чи більше днів. Це стосується в першу чергу виробництв швейної, трикотаж-

ної промисловості та деяких інших, де виготовляють партії виробів на одних і тих же

спеціалізованих машинах. В усіх цих виробництвах необхідно формувати відповідно

пристосовані центри витрат і відповідальності.

Методи первинного обліку витрат і формування внутрігосподарської звітності за-

стосовують залежно від видів продукції і послідовності обробки сировини і основних

матеріалів, з яких виготовляється продукція. В залежності від організації виробни-

чого процесу і його оснащення засобами праці, з урахуванням асортименту виробів,

його постійності і частоти оновлень, виготовлення партій раніше освоєних виробів

чи виробів оновленого асортименту та деяких інших умов.

В усіх зазначених виробництвах можна використовувати відповідно пристосова-

ні методи групування витрат і формування центрів відповідальності.

Методи виробничого обліку і групування витрат по центрах відповідальності в

масових і великосерійних виробництвах з одним розподілом обробки сировини та

основних матеріалів є схожими. Порядок їх формування може відбуватися за про-

стим (попередільним), напівфабрикатним або безнапівфабрикатним способами об-

числення собівартості виробів.

У дрібносерійних та індивідуальних виробництвах застосовують позамовний ме-

тод обліку витрат і обчислення собівартості виробів. Витрати на виконання замов-

лень по виготовленню відносно невеликих партій виробів або окремих екземплярів,

за умови їх виготовлення в цехах промислових підприємств, обліковуються в розрізі

кожного такого замовлення.

Під час узгодження замовлень на виготовлення невеликих партій виробів або

окремих екземплярів здійснюють попередні розрахунки витрат технологічних мате-

ріалів, на оплату праці і на застосування виробничого обладнання.

При позамовному методі обліку витрат недоцільно виділяти центри відповідаль-

ності за витрати окремих видів виробничих ресурсів, а у більшості випадків таке ви-

ділення є недоречним. При цьому методі виготовлення виробів і обліку витрат нака-

зом по підприємству призначається особа, відповідальна за виконання замовлення і

за витрати на його виконання.

Замовлення оформляється на заздалегідь визначену кількість (партію) замовлених

виробів, фактична собівартість замовлення обчислюється після його закінчення. При

виконанні замовлень з тривалим виробничим циклом їх оформляють на окремі час-

тини — закінчені конструкції або вони обліковуються у незавершеному вироб ництві.

Первинні документи з витрат матеріалів і на оплату праці оформляються у при-

йнятому на підприємстві порядку, а витрати за використання виробничого облад-

нання обчислюються залежно від часу його використання на виконання конкретного

замовлення, з урахуванням всіх витрат, пов’язаних із застосуванням засобів праці на

виконання цього замовлення.

За період виконання замовлення на його собівартість необхідно відносити част-

ку загальновиробничих, організаційно-управлінських накладних витрат із застосу-

ванням прийнятої на підприємстві бази розподілу. Витрати, пов’язані з виконанням

замовлення, записуються в нагромаджу-вальну відомість на основі первинних доку-

ментів за внутрімісячні проміжки часу, прийняті на підприємстві для внутрігоспо-

дарської звітності і про витрати на виготовлення всіх видів продукції підприємства.

189

Тема 10. Особливості управління ресурсами і витратами на підприємствах окремих галузей промисловості

В текстильній галузі легкої промисловості виробничий процес проходить декіль-

ка стадій — переділів: прядильний, крутильний, ткацький і оздоблювальний. Ці стадії

можуть бути зосередженими на одному підприємстві як окремі переділи. І можуть

відбуватися на відокремлених підприємствах — прядильному, включно з крутиль-

ною стадією, і ткацькому, з оздоблювальною стадією.

Характерною особливістю виробництв текстильної галузі є складання балансів

сировини. Сировиною для прядильного виробництва є бавовняне волокно, хімічні

волокна і відходи. Кількість сировини і виготовлення пряжі розраховуються за кон-

диційною вагою в планових і звітних балансах сировини і пряжі. Звітний баланс

складають на основі фактичних облікових даних: в лівій частині балансу записують

кількість витраченої сировини (волокон), а в правій показують фактичні виходи про-

дукції (пряжі) і фактичні відходи. Ці баланси складають в кінці місяця, коли відомі

залишки сировини і напівфабрикатів у незавершеному виробництві. Ось типова фор-

ма звітного балансу:

Баланс сировини у прядильному виробництві ___________________ за ________ 200__ р.

(назва підприємства) (місяць)

№

з/п

Запушено у виробництво Отримано з виробництва

Показники Вміст в

суміші

(відсотків)

Кіль-

кість

Ціна Сума Показники У

відсотках

Кіль-

кість

Ціна Сума

12 3456 7 8910П

Перший баланс

Бавовна (во-

локно) Іс.

68 Стрічка че-

сальна

Бавовна (во-

локно) II c.

30 Звороти 2

Разом во-

локна

98 Відходи по-

воротні

7,5

Зворотні

відходи

2 Відходи безпо-

воротні

0,5

Всього 100 Всього 100

Другий баланс

Штапельне

волокно

98 Стрічка че-

сальна

Звороти 2 Звороти 2

Відходи по-

воротні

2,5

Відходи безпо-

воротні

1,5

Всього 100 100

Підсумковий

баланс

Стрічка

чесальна з

бавовни

67 Пряжа 97,5

190

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Стрічка

чесальна з

штапелів

33 Звороти 2

Усього

волокна

Відходи

Всього 100 Всього 100

Протягом місяця обліковують запуск волокон у виробництво на підставі первин-

них виробничих документів, в яких записують також кількість (кг) пряжі, отриманої

після операції рихлення, рівняння і крутіння. На підставі цих документів можна здій-

снювати записи в нагромаджувальній відомості і підраховувати внутрімісячні про-

міжні підсумки витрат волокна (суміші волокон), вихід пряжі і відходів. Кількість

відходів повторного використання і втрат уточнюють за результатами інвентаризації

незавершеного виробництва на кінець місяця і з врахуванням уточнень відповідно до

звітного балансу сировини.

Проміжні підсумки нагромаджувальної відомості використо вуються протягом

місяця як внутрігосподарська звітність, а підсумкові дані за місяць, уточнені з ура-

хуванням результатів інвентаризації незавершеного виробництва і звітного балансу

сировини, є основою для відображення витрат сировини (волокон) і виходу готової

продукції — пряжі, на рахунках бухгалтерського обліку.

Прядильне виробництво може здійснюватися на окремих підприємствах по ви-

готовленню пряжі, ниток.

Такими підприємствами є прядильні фабрики або підприємства з іншими назва-

ми, які виготовляють пряжу з різних компонентів і різних номерів.

У багатьох випадках прядильні виробництва — це структурні підрозділи тек-

стильних фабрик чи текстильних комбінатів, які виготовляють певний асортимент

тканин і штучних виробів.

У ткацькому виробництві сировиною є однониточна і кручена пряжа й хімічні

філаментні нитки. Витрати пряжі на тканини кожного артикула розраховуються за

кондиційною вагою.

Виходячи з кількості тканин, які підлягають випуску, технічних умов, якими ви-

значено номери і сорти пряжі, і з врахуванням відходів, складаються баланси сиро-

вини: планові, для розрахунку необхідної кількості сировини на партію тканин чи

на певний період часу, і звітний баланс, у якому відображаються фактичні витрати

пряжі, отримані тканини і відходи.

Як у ткацькому, так і в прядильному, а також в оздоблювальному виробництві

текстильної галузі легкої промисловості сировина (волокна, тканини, сурові ткани-

ни) і необхідні компоненти є прямими витратами сировини і матеріалів і, відповідно,

формують витрати центру відповідальності за раціональне використання технологіч-

ної сировини і матеріалів.

Незалежно від форм організації виробництва і управління в кожному з вироб-

ництв (переділів) текстильної галузі — прядильному, ткацькому і оздоблювально-

му — можна і необхідно виділити центри витрат і відповідальності за використання

технологічної сировини і матеріалів. Відповідальних осіб цих центрів необхідно ви-

значити в наказі про облікову політику.