Іванілов О.С. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

випадку з використанням конкретних умов здійснення, строків та

предметів угоди.

Усі названі родові ознаки бізнесу, його стратегія й тактика повною

мірою проявляються в сучасній ринковій економіці.

Але ж не слід думати, ніби вони можуть проявлятися тільки в умо-

вах ринкової економіки. В умовах ринкової економіки вони мають ви-

значенні видові особливості, зумовлені товарно-грошовими відноси-

нами. Інші особливості належні бізнесу в тих формах економіки, де

такі відносини відсутні через історичні обставини або поширення їх

обмежене, чи існує в спотвореному вигляді, що не відповідає їхній

внутрішній природі.

Проте бізнес був поширеним явищем і в планово-розподільній еко-

номіці. Бізнесом займалися споживачі, які здійснювали пошук дефіци-

тних товарів. Їхній дії, включаючи диференціацію ринків за регіональ-

ними, ціновими, фірмовими, товарними та іншими ознаками для

наступного залучення до дефіциту, ймовірно, могли б збагатити при-

мітними прикладами будь-якого спеціаліста з теорії бізнесу, якби б він

вирішив звернутися в пошуках відповідних прикладів до радянського

досвіду.

Бізнесом займалися також керівники підприємств і їхні економічні

служби. Для них бізнес вдавався до листування з контрагентами і

«верхами», ведення відомостей, складання довідок для начальників,

«торгівлі» з начальством з питань коригування планів, «отоварюван-

ня» фондів, добування транспортних засобів.

Так було, адже замість повноцінних товарно-грошових відносин у

радянській економіці мали місце так звані планомірні товарні ведення,

за яких ділові контакти між суб’єктами економіки установлювалися не

за особистою ініціативою цих суб’єктів, а з волі плануючого та розпо-

діляючого об’єктів — угоди начальства. Однак родові ознаки бізнесу

збереглися і в таких умовах. Правда, вигода бізнесменів мала скоро-

минучий та централізовано-регулювальний характер. Так, підприємст-

ва не заробляли прибутку, не одержували його і після вдало здійсненої

угоди — вони одержували його за рознарядкою зверху, коли викону-

вали планові завдання.

Суть угоди полягала в одержанні такого завдання «по створенню

прибутків», які легко можна було виконати. Виробничий прибуток був

одним із найважливіших оцінювальних показників роботи підпри-

ємств. У повсякденній свідомості людей переважають, як правило, не-

системні уявлення про бізнес.

Під бізнесом, звичайно розуміється лише ініціативна діяльність

підприємців, спрямована на одержання прибутків. Таке поняття бізне-

су не тільки спрощує економічні відношення (а ми вище визначили бі-

знес як сукупність ділових відношень в суспільстві), а й тягне за собою

небезпечні протиставлення верств підприємців іншим соціальним гру-

пам. Виходить, що бізнес — це, по суті, дії підприємців, направленні

на збагачення за рахунок інших верств суспільства. Але в умовах су-

часної ринкової економіки ділові люди здійснюють підприємницькі

ініціативи, вступаючи у відносини не з потенційними і дійсними жерт-

вами особистої експансії, а з іншими діловими людьми. Кожна угода

так чи інакше відображає зацікавленість в успішному його виконанні

всіх учасників сторін. Якщо така угода, її предмет заборонені законом

(наприклад, збут наркотиків та торгівля зброєю заборонені в багатьох

країнах; забороняється і праця рабів), то, крім безпосередніх учасників

угоди, зацікавленість в її успішному виконанні проявляє й держава,

яка виражає загальну вигоду суспільства в ефективному розвитку еко-

номіки. Звичайно, фактична міра реалізації учасниками угоди своїх ін-

тересів різна. Тому вираз «взаємовигідна угода» не дає уявлення про

ступінь його вигідності для кожного з учасників ділових відносин і

може діяти тільки в тому випадку, коли сторони визначили для себе

користь від її реалізації.

Зважаючи на те, що в умовах сучасної ринкової економіки основу

відносин між її суб’єктами становить пошук кожному із суб’єктів реа-

лізації свого діла, можна стверджувати, що бізнес являє собою систе-

му, яка охоплює всіх бізнесменів та їхню діяльність в ціле.

Система бізнесу — плід довгої еволюції економіки. В минулому, в

епоху так званої вільної конкуренції, нерозлучними супутниками біз-

несу були кризи, класові конфлікти, соціально-політичні заворушення,

війни. Ситуація кардинально змінилася в середині ХХ ст, коли бізнес

набув системного характеру. Кожний займався своїм ділом (робив свій

бізнес), але в суспільстві з’явилися такі соціальні механізми, завдяки

яким цей бізнес може не наносити ущербу іншим людям, також зайня-

тим своєю справою.

Суверенітет суб’єктів ділових відношень та консенсусу інтересів

цих суб’єктів зубумовлюють один одного. Протиріччя між «діловими

людьми» не повинні виводити їх за рамки існуючого суспільного кон-

сенсусу інтересів, стає загальнодержавною проблемою і набуває без-

вихідного характеру.

Бізнес як системне явище володіє особистими внутрішніми імпуль-

сами розвитку (конкуренція), системою забезпечення та відтворення

(прямі зв`язки суб’єктів ділових відношень), інфраструктурою (біржі,

банки, інформаційні системи, консалтингові та удиторські компанії,

навчальні заклади та ін.), системою управління (менеджмент), систе-

мою оцінювання діяльності (гроші).

Бізнес — це саморегулювальна система. Існують законодавчі та

нормативні орієнтувальні регулятори ділових відношень. Законодавст-

во розмежовує законний та незаконний (тіньовий) бізнес. Воно також

визначає правові норми взаємовідносин учасників бізнесу, міру відпо-

відальності один перед одним. Нормативні орієнтувальні регулятори

бізнесу утримують прийняті в країні економічні важелі: стимулюван-

ня, гарантування, підтримки та захисту законодавчого бізнесу.

Офіційне визначення бізнесу в радянський період призвело лише

до того, що він почав проявлятися незаконно. Сформувалися «чорний

ринок», на якому товар продавався з «чорного ходу»; «сірий ринок»,

який здійснював комплексне обслуговування громадян та організацій

за принципом «ти — мені, я — тобі»; «рожевий ринок», який охоплює

канали спецпостачання окремих категорій громадян за рахунок остан-

ніх. Мали місце й інші форми тіньового бізнесу: приписки, завищення

цін, маніпуляції з плановими та звітними показниками, одержання не-

заробленої заробітної плати тощо.

Підприємництво як економічний феномен є категорією бізнесу. У

господарській практиці категорії «підприємництво» і «бізнес» часто

ототожнюють. Разом з тим, це не тотожні, хоча дуже близькі за зна-

ченням поняття.

Бізнес — поняття ширше, ніж підприємництво, і охоплює всі від-

носини, що виникають між усіма учасниками ринкової економіки,

включаючи у дію не тільки підприємців, а й споживачів, найманих

працівників, державні структури.

Підприємництво — динамічний, активний елемент бізнесу, що яв-

ляє собою ініціативну, самостійну діяльність, яка здійснюється на свій

ризик і під свою майнову відповідальність громадянами, об’єднаннями

громадян. Підприємництво включає в оборот свого суб’єкта-

підприємця, а не всіх учасників ринку. Тому можемо вести мову про

підприємницький бізнес поряд зі споживчим і трудовим.

В основному є дві моделі підприємницького бізнесу:

— класична — орієнтується на максимізацію віддачі від ресурсів,

які має підприємство (фірма, організація);

— інноваційна — передбачає використання будь-яких можливос-

тей (у межах закону) для підприємництва, навіть якщо власних ресур-

сів для цього недостатньо.

Найчастіше ці моделі застосовують у поєднанні (рис. 2.1).

Філософією підприємництва є вільний індивідуалізм, основною ри-

сою якого є забезпечення розквіту за рахунок власних зусиль, але це не

суперечить інтересам суспільства. Можливості збагачення одних не

повинні стримуватися слабкістю, нездатністю інших. Тільки багатий

може бути меценатом, спонсором. Убогий не може допомогти іншим.

Багаті люди — багате суспільство. Підприємництво формує навколо

себе певне середовище, в якому стверджується повага до особистості

як такої; повною мірою реалізується природне честолюбство людини,

її прагнення до самореалізації та самоствердження, що дає змогу виві-

льнити творчий потенціал, надає сферу діяльності, сферу прикладання

своїх сил і виступає як тип господарювання. Як наслідок демократиза-

ції суспільства, підприємництво в міру проникнення в економічні

структури і в психологію людини розвиває і підтримує процес вивіль-

нення суспільства й особистості від рутини стагнації виробництва, фо-

рмує тип мислення, спосіб життя.

КЛАСИЧН

ІННОВАЦІ

Орієнтується на максимізацію

віддачі від ресурсів, які має

підприємство (фірма)

Передбачає використання будь-

яких можливостей (у межах

закону) для підприємництва

СХЕМА ДІЇ

Оцінювання наявних ресурсів.

Вивчення можливостей досягнення

мети.

Використання можливостей, які

забезпечують максимальну віддачу

від наявних ресурсів

Формулювання мети.

Вивчення зовнішнього середовища

в пошуках альтернативних

можливостей.

Оцінювання власних ресурсів.

Пошук у зовнішньому середовищі

додаткових джерел ресурсів.

Діяльність для

еалізації мети

МОДЕЛІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО БІЗНЕСУ

Рис. 2.1. Моделі підприємницького бізнесу

Розвиток підприємництва означає раціоналізацію економіки, під-

вищення конкурентоспроможності, позбавлення від баласту ресурсів,

які не використовуються або погано експлуатуються, більш повну реа-

лізацію основного потенціалу суспільства — людини. З цієї причини

підприємництво не може бути соціалістичним або капіталістичним.

Воно — невід’ємний елемент бізнесу і розвивається тільки там, де в

суспільстві стверджуються вільна ринкова економіка і демократизація.

Будь-яке пригнічення підприємництва є основою для поневолення лю-

дини. Не можна бути вільним громадянином, не маючи свого доходу,

своєї справи. Суспільство, в якому всі люди — наймані працівники

щодо держави, не може бути гуманним. Економіка, перетворена на

єдину фабрику, де всі працюють за єдиним господарським планом,

відкинула підприємництво за своєю суттю. Так звана соціалістична

держава, що виникла та демагогічно проповідувала нібито свій розквіт

при убогому рівні народу та розореній, дефіцитній економіці, була

приречена. Практика показала, що сучасні соціалістичні тенденції зна-

менують різкий розрив з усім розвитком західної цивілізації, яку су-

часна людина створювала, починаючи з епохи Відродження, і яка була

цивілізацією, заснованою на принципах підприємництва. Тому повер-

нення до підприємництва — це повернення до цивілізації, шлях вихо-

ду із глухого кута, в який нас завели провісники «будівництва кому-

нізму».

Підприємництво як елемент бізнесу не може бути відокремлене від

праці, від ведення господарства, від привласнення. Без праці бізнесу не

буває. Праця і підприємництво — процеси цілеспрямованої діяльності

на виробництво матеріальних і духовних благ. Але якщо для підпри-

ємництва праця — основна умова його розвитку і джерело створення

життєвих благ, то підприємництво — це засіб, що надає праці творчос-

ті, це змістовна, якісна сторона діяльності, яка характеризується само-

примусом суб’єктів, що обрали цю діяльність.

Підприємництво — якісно новий ефективний тип ведення господар-

ства. Воно потребує прогресивних способів, прийомів, методів ведення

та конкретного власника, господаря виробництва, бо тільки господар

прагне до примноження своєї власності і заради цього займається й сам

підприємницькою діяльністю або наймає працівників.

2.2. П

ІДПРИЄМНИЦТВО ЯК СУЧАСНА ФОРМА ГОСПОДАРЮВАННЯ

В Україні поширеним визначенням підприємства є поняття, пропи-

сане в Господарському кодексі України, а саме: «Підприємництво —

це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господар-

ська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підпри-

ємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та

одержання прибутку».

Поняття «підприємництво» надзвичайно широке і містке. У ньому

переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних, істо-

ричних, моральних і психологічних відносин. Воно склалося протягом

значного часу, змінюючись під впливом базисних і надбудовних інсти-

тутів, психології людей тощо.

Сутність підприємництва акумулюється у впливі ініціативної, но-

ваторської, самостійної діяльності. Підприємець — це суб’єкт, який

поєднує в собі новаторські, комерційні та організаторські здібності для

пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових благ та їх

нових якостей, нових сфер застосування капіталу. А звідси підприєм-

ництво — це тип господарської поведінки підприємців з організації

розробок виробництва і реалізації благ з метою отримання прибутку і

соціального ефекту.

Разом із тим підприємництво — це не будь-яка господарська діяль-

ність, а особливий вид діяльності, і ця особливість характеризується

такими відчутними (суттєвими, конкретними) ознаками.

По-перше, це самостійна діяльність, діяльність «за свій рахунок».

Основою підприємницької діяльності є власність підприємця.

По-друге, це ініціативна творча діяльність. В основі здійснення

підприємницької діяльності лежить власна ініціатива, творчо-

пошуковий, інноваційний підхід.

По-третє, це систематична діяльність. Підприємницька діяль-

ність — бути постійною, пов’язаною з відтворювальним процесом і

обов’язково офіційно зареєстрованою.

По-четверте, це діяльність, яка здійснюється на власний ризик.

Підприємницька діяльність здійснюється під власну економічну (май-

нову) відповідальність.

По-п’яте, метою цієї діяльності є одержання прибутку або власного

доходу.

Не треба ототожнювати поняття «підприємництво» та «підприєм-

ливість».

Підприємливість — це здатність людини (особистості) до само-

стійних, неординарних, нетипових дій. Тому в умовах ринку практич-

но всі люди мають бути підприємливими, але це не означає, що всі по-

винні й можуть бути підприємцями. Як показує світовий досвід, лише

5—8 % населення країни є представниками підприємницьких кіл.

До основних принципів підприємництва належать:

— вільний вибір діяльності на добровільних засадах;

— залучення до підприємницької діяльності майна і засобів юри-

дичних осіб і громадян;

— самостійне формування програми діяльності, вибір постачаль-

ників, споживачів виготовленої продукції, установлення цін відповід-

но до витрат виробництва із дотриманням діючого законодавства;

— вільне наймання працівників;

— залучення і використання матеріально-технічних, фінансових,

трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не заборо-

нено чи не обмежено законодавством;

— вільний розподіл прибутку, що залишається після внесення пла-

тежів, установлених законодавством;

— самостійне здійснення підприємцем (юридичною особою) зов-

нішньоекономічної діяльності;

— використання будь-яким підприємцем належної йому части-

ни валютного виторгу за власним розсудом. Підприємницька діяль-

ність — робота індивіда, що грунтується на розвитку особистісних

факторів, розширенні знань про свої можливості, спрямована на до-

сягнення найкращого результату в господарській діяльності, одер-

жання економічної вигоди і, насамперед, присвоєння додаткового

продукту.

Підприємництво — один з важливих факторів соціально-еконо-

мічного прогресу. Тому суспільство зацікавлене в цивілізованому під-

приємництві, яке повинне мати розвинуту систему підтримки. Сут-

ність підприємництва більш глибше розкривається через його основні

функції — інноваційну (творчу), ресурсну, організаційну, стимулюва-

льну (мотиваційну) (рис. 2.2).

Організаційна — реєстрація

підприємства, організація

виробництва, збуту, реклами

Стимулювальна (мотиваційна) —

формування мотиваційного

механізму ефективної і корисної

праці

Інноваційна (творча) —

генерування і реалізація нової

комерційної ідеї

Функції підприємництва

Ресурсна мобілізація

матеріальних, фінансових,

трудових, інформаційних ресурсів

Рис. 2.2. Основні функції підприємницької діяльності

Таким чином, під підприємництвом розуміють господарську діяль-

ність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних ре-

зультатів та з метою одержання прибутку, а суб’єкти підприємницт-

ва — підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без

мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Під

господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господа-

рювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлен-

ня та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартіс-

ного характеру, що мають цінову визначеність.

Підприємницька діяльність здійснюється від імені й під майнову

відповідальність певними суб’єктами. Хто ж може в Україні здійсню-

вати підприємницьку діяльність?

Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) в Україні

можуть бути:

— громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не

обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

— юридичні особи всіх форм власності, встановлених Господарсь-

ким кодексом України;

— об’єднання юридичних осіб, що займаються в Україні діяльніс-

тю на умовах угоди про розподіл продукції.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких катего-

рій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокурату-

ри, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу,

державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які

покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не мо-

жуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної

діяльності до закінчення терміну, встановленого вироку суду, особи,

які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво, інші кори-

сливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть

виступати співзасновниками підприємницьких організацій, а також за-

ймати в підприємницьких товариствах та спілках (об’єднаннях) керівні

посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

У Конституції України записано, що «кожен має право на підпри-

ємницьку діяльність, яка не заборонена законом» (ст. 42). Тобто під-

приємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати

самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству. Ра-

зом із тими законодавчими актами передбачено обмеження в здійснен-

ні підприємницької діяльності, зокрема законодавчо встановлено пе-

релік видів діяльності, підприємництво в яких не застосовується.

Таким чином визначено об’єкти підприємницької діяльності.

Так, діяльність, пов’язана з обігом наркотичних засобів, психотро-

пних речовин, їх аналогів і прекурсорів, здійснюється в порядку, вста-

новленому Законом України «Про обіг в Україні наркотичних засобів,

психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів». Виготовлення і реа-

лізацію військової зброї та боєприпасів до неї, видобування бурштину,

охорону окремих особливо важливих об’єктів права державної власно-

сті, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів

України порядку, а також діяльність, пов’язану з розробленням, ви-

пробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому чи-

слі з їх космічними запусками з будь-якою метою, можуть здійснювати

тільки державні підприємства та організації, а проведення ломбардних

операцій — також повні товариства.

Діяльність, пов’язана з виплатою та доставкою пенсій, грошової

допомоги малозабезпеченим громадянам, здійснюється виключно

Державними підприємствами зв’язку.

Діяльність, пов’язана з виробництвом бензинів моторних суміше-

вих (А-76Ек, А-80Ек, А-92Ек, АІ-93Ек, А-95Ек, А-98Ек) з вмістом не

менше як 5 % високооктанових кисневмісних добавок — абсолютова-

ного технічного спирту та етилтретбутилового ефіру, здійснюється

нафтопереробними підприємствами, перелік яких визначається Кабі-

нетом Міністрів України.

Діяльність, пов’язана з виробництвом високооктанових кисневміс-

них добавок, здійснюється державними спиртовими заводами, перелік

яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Окремі види потребують спеціального дозволу (ліцензії). Ліцензу-

ванню підприємницької діяльності підлягають лише ті види підприєм-

ницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров’я людини,

навколишнє природне середовище та безпеку держави.

Підприємництво відображає відносини, що склалися в суспільстві,

основою розвитку яких є внутрішні суперечності способу виробницт-

ва. Як відомо, суперечності — рушійна сила будь-якого розвитку, в

тому числі й підприємництва. Суперечність між продуктивними сила-

ми і виробничими відносинами — найбільш загальна суперечність

економічної системи суспільства і підприємництва, які містять у собі

цілу систему суперечностей, що виникають між різними їхніми елеме-

нтами (між виробництвом і споживанням, зростанням потреб і можли-

вістю задоволення їх, між різними формами власності, інтересами, по-

питом і пропозицією, технікою і технологією, робочою силою і

засобами виробництва.

Як рушійна сила підприємництва, суперечності водночас самі по-

требують розв’язання, оскільки, нагромаджуючись до «критичної ма-

си», вони можуть виплеснутися у вигляді різних криз. Формою

розв’язання суперечностей як внутрішніх чинників саморозвитку еко-

номічних процесів і явищ виступає підприємництво, яке є системним

явищем і має власні внутрішні імпульси розвитку (конкуренція), сис-

тему забезпечення і відтворення (прямі зв’язки суб’єктів ділових від-

носин), інфраструктуру (біржі, банки, інформаційні системи, консал-

тингові та аудиторські компанії, навчальні заклади тощо), систему

управління (менеджмент), систему вивчення контрагентів (маркетинг),

систему оцінювання діяльності (гроші). Отже, володіючи власною

внутрішньою логікою і здатністю до саморозвитку, підприємництво

само собою стає рушійною силою.

Підприємництво — це соціально-економічна і ділова творчість лю-

дини. Саме в ній, у самій людині, в її особистій ініціативі, енергії, акти-

вності, відповідальності, порядності, винятковій працьовитості закладені

рушійні сили підприємництва. Прагнення людини реалізувати свої ідеї,

винаходи, виявити себе, задовольнити свою гідність, залишити після се-

бе слід на Землі спонукають її до підприємницької діяльності.

Історія розвитку підприємництва показує, що без ризику бізнесу не

буває. Ризик притаманний тільки людині. Це інтуїція, гра, обґрунтова-

ний розрахунок, змагання в конкурентній боротьбі. Це є й перемога

розуму і розрахунків або гіркота поразки і прорахунків, але те й інше

стимулює бізнес. Одних ризик надихає, інших відштовхує, але виграє,

як правило, суспільне виробництво, оскільки створюється багатство

для людей і суспільства. Потяг до створення матеріальних і духовних

благ, до збільшення багатства також є рушійною силою підприємницт-

ва, тому що це потреби не тільки самого підприємця, а й суспільства,

мають здатність випереджати рівень виробництва. Це пояснюється

тим, що розвиток суспільства, а отже, і підприємництво породжує такі

потреби, які не можуть задовольнити наявні продуктивні сили. Зрос-

тання цих потреб наштовхується на вузькі рамки можливостей задово-

лення їх, що зумовлює потребу в нових продуктивних силах (техноло-

гія, техніка, впровадження нових професій та ін.). Таким чином, по-

треби виступають рушійною силою як суспільства в цілому, так і під-

приємництва зокрема.

Важливими рушійними силами підприємництва є також економіч-

ний інтерес та економічна конкуренція (рис. 2.3).

РУШІ

НІ СИЛИ

РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Суперечності

Ділова творчість людини

Ризик

Потреби

Економічний інтерес

Конкуренція

Рис. 2.3. Основні рушійні сили розвитку підприємництва

Економічний інтерес — це форма реалізації потреби, це користь,

вигода, яка досягається в процесі реалізації економічних відносин.

Якщо економічні відносини не реалізують економічних інтересів, то

суб’єкти господарювання намагаються досягти своєї вигоди розши-

ренням діючих економічних відносинами (порушують закони, розви-

вають тіньову економіку тощо).

Особистий економічний інтерес винятково багатогранний, варіати-

вний, як і потреби, що лежать у його основі. Людина є носієм усіх еко-

номічних інтересів — особистого, колективного, суспільного, групово-

го, сімейного та ін. Через особистий економічний інтерес можна

реалізувати інтерес сім’ї, колективу, суспільства, ефективно вирішити

суперечності між ними. Особистий інтерес являє собою усвідомлене

відображення об’єктивних економічних відносин у діяльності

суб’єктів підприємництва. Ігнорування його є основним гальмом роз-

витку підприємництва. Реалізувати свій інтерес людина може, лише

включившись у суспільне виробництво.

Цільова спрямованість ділової діяльності людей полягає в задово-

ленні потреб та інтересів. У цих двох категоріях перехрещуються ас-

пекти підприємництва, і з цього погляду вони є загальними, наявними

скрізь, де розвивається підприємництво. Специфіка потреб та інтере-

сів, а отже, і підприємництво визначаються економічним та соціаль-