Іванілов О.С. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

171

або одержати прибуток (доход) від інвестування коштів конкретного

проекту. Шанси одержати прибуток чи зазнати збитків можуть бути

високі або низькі, незалежно від рівня ризику.

Ризик можна поділити на дві категорії: за рівнем і часом.

Рівень ризику. Деякі інвестиції забезпечують високий доход (при-

буток), інші — низький. Якщо справа (проект) цілком певна, то важко

сподіватись на високі доходи. Але якщо пропонують вкласти гроші у

ненадійну або ризикову справу, тоді цілком закономірно вимагати ви-

сокий доход. Тобто, інвестори мають одержувати компенсацію за ри-

зики.

Малий ризик пов’язаний з низькими доходами, великий — з висо-

кими.

Рівень ризику залежатиме від того, чи пов’язаний бізнес із добре

освоєною галуззю діяльності. Залежно від певності інвестованої спра-

ви рівень ризику може бути високим, середнім або низьким.

Визначити рівень ризику можна, порівнявши ризикованість тих чи

інших вкладів у ту чи іншу справу (бізнес). Наприклад, звичайно менш

ризиковано мати справу з відомими фірмами (підприємствами), в яких

добре йдуть справи, або відкривати бізнес у добре освоєній галузі із за-

безпеченим ризиком збуту. Шанси повернути інвестиції, вкладені в на-

дійні компанії, значно вищі, ніж вкладені в невідомі фірми. Шанси по-

вернути інвестиції, вкладені в надійні компанії, значно вищі, ніж

вкладені в невідомі фірми. Значно легше прогнозувати доходи від менш

ризикованих компаній (бізнесу), і навпаки, заняття ненадійним бізнесом

чи співробітництво з невідомими фірмами є ризиковим, оскільки доходи

від них можуть бути несталими. Таким чином рівень доходу (ставка ди-

сконту) нижчий у надійній справі, інвестування ризикованої справи по-

требують більшої компенсації за ризик. Тому нижча ставка дисконту і

доходи від менш ризикованої компанії (діяльності) цінуються більше,

ніж такі самі доходи високоризикованої компанії (бізнесу).

Фактор часу також значно впливає на рівень ризику. Готівка для

інвестора важить більше, ніж гроші в майбутньому. Коли інвестор

вкладає свій капітал у певний бізнес, він завжди ризикує або відчуває

невпевненість, що капітал у майбутньому принесе очікуваний прибу-

ток. І чим триваліший термін вкладу, тим більший ризик, тобто ризик є

зростаючою функцією часу. Щоб примусити позачальника ризикувати,

розлучатися зі своїми грошима надовго, він має бути впевненим, що

отримає добру компенсацію.

Якщо кошти (капітал) вкладаються на триваліший термін, кредитор

повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу.

Коли гарантовано, що інвестиції не завдадуть збитків і вони вкла-

даються на дуже короткий період, їх називають безпечними.

Таким чином, рівень ризику можна поділити на безпечну ставку та

премію за ризик, пов’язаним із фактором часу.

172

Безпечна ставка — це відсоткова ставка, що сплачується за нери-

зиковані активи або ті, що мають гарантований доход. Вона є критері-

єм для оцінки ризикованості інших активів.

Премія за ризик — це необхідна норма доходу понад безпечний

доход на капітал. Як свідчить практичний досвід, премія за ризик на

цінні папери з багаторічним терміном їх погашення завжди вища за

премію на ті цінні папери, що випускаються на рік.

Ризик можна оцінити, враховуючи мінливість очікуваних доходів.

Якщо мінливість висока, важко точно передбачити, якими будуть над-

ходження (доходи, прибуток). Якщо мінливість сподіваних доходів не-

значна і не дуже змінюється, в результаті вкладення інвестицій чи ін-

ших видів діяльності легше передбачити.

Отже, загальний рівень ризику складається з безпечної ставки і

премії за ризик, що визначається як різниця між загальним рівнем ри-

зику і безпечною ставкою.

Залежність ризику від часу (термінів погашення) можна проілюст-

рувати даними табл. 6.2.

Таблиця 6.2

ЗАЛЕЖНІСТЬ РИЗИКУ ВІД ЧАСОВОГО ФАКТОРА

Вид вкладень

Строки окупності

капіталу

(термін погашення)

Безпечна

ставка, %

Премія

за ризик, %

Загальний

ризик, %

Цінні папери 3 місяці

1 рік

20 років

325

330

Як бачимо, ризик, пов’язаний з короткостроковими вкладеннями,

значно менший, ніж із довгостроковими. Масштаб відхилень рівня ри-

зику з надією одержати очікуваний доход може бути значним. Розмір

відхилень у той чи інший бік від середнього ризику залежить від на-

дійності вкладення капіталів.

Щоб оцінити переваги різних напрямів інвестицій і оперувати ни-

ми, ці відхилення доцільно звести до одного значення, а потім у межах

цього значення прогнозувати різні рівні прибутку з урахуванням ймо-

вірності їх досягнення. Сума величини ймовірності дорівнює 1.

При оцінюванні ризику проектів нових підприємств чи реконстру-

кції діючих слід врахувати, що ймовірні значення допомагають визна-

чити можливість одержання очікуваних прибутків за тих чи інших

умов. Визначити розмір прибутку та ймовірність його одержання мож-

на за допомогою спостережень, набутого досвіду, сфери прикладання

капіталів (в освоєну справу, справу, яка лише освоюється, чи нову).

173

Чим більша непевність у кінцевому результаті, тим ширша межа від-

хилень прибутковості від середнього її значення. Залежно від складно-

сті, точності аналізу та розрахунків прибутку менеджер (економіст)

надає величину ймовірності кожному значенню в межах відхилень.

Це передбачає детальний розгляд страхових організацій і компаній,

з якими доцільно укладати договори про страхування, та на які суми

планується їх укладати.

Укладаючи договір про страхування між підприємством і страхо-

вою компанією, остання переймає на себе відповідальний ризик свого

клієнта. Страхувальник зобов’язується повернути страховику в межах

страхової суми збитки, понесені страховиком у результаті виникнення

страхового випадку.

Ринкові відносини розширили сферу страхування фінансового рин-

ку підприємств і включають поряд із страхуванням одержання прибут-

ку страхування рівня цін, стабільності надходження сировини від по-

стачальників тощо. Поряд із добровільним страхуванням існує обов’я-

зкове страхування майна і медичне страхування, що передбачається

кошторисом витрат підприємства.

У договорі зазначаються заходи щодо видів ризику, які не підляга-

ють страхуванню — через неправильний вибір проекту, коливання

кон’юнктури ринку, зміну ціни попиту, соціальну нестабільність тощо.

З цією метою в підприємствах може створюватися фонд комерційного

ризику, величина якого коливається від 5 до 15 % прибутку.

Далі переглядається рентабельність справи з урахуванням заходів,

що плануються.

Бізнес-план завершується діловим розкладом, у якому встановлю-

ється графік основних дій, а саме: розробка нового продукту і процесу

його виробництва, аналіз ринку, розробка програми продажів. Слід ви-

ділити найважливіші частини завдання і конкретні дії, що визначають

успіх справи. Перелік таких дій охоплює замовлення на сировину, по-

чаток виробництва, перші продажі, оплату перших рахунків. Складан-

ня розкладу дозволить контролювати основні дії справи, передбачати і

коригувати збої з тим, щоб послабити можливий ризик.

6.2.11. Д

ОДАТКИ

У додатки включають лише ті документи, в яких безпосередньо

заінтересовані потенційні інвестори чи кредитори.

Посилення на всі документи, які містяться в додатках, мають бути

зроблені в тексті бізнес-плану. Зокрема в додатки до бізнес-плану мо-

жуть включатися: інформаційні документи, угоди оренди, контракти,

прейскуранти постачальників чи конкурентів, тобто відомості, що де-

талізують, уточнюють, пояснюють зміст основних розділів бізнес-

плану.

174

ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Сутність бізнес-плану.

2. Планування як початок виробничої діяльності.

3. Можливості бізнес-плану.

4. Функції бізнес-плану.

5. Цілі розробки та функції бізнес-плану.

6. Класифікація бізнес-плану.

7. Фактори, що впливають на зміст та структуру бізнес-плану.

8. Структура бізнес-плану.

9. Аналіз і прогнозування попиту населення.

10. Етапи дослідження і оцінювання факторів конкуренції.

11. Етапи ринкових досліджень.

12. Показники конкурентоспроможності.

13. Характеристика стратегій ціноутворення.

14. Структура виробничого плану.

15. Основні складові фінансового плану.

16. Основні типи ризику.

17. Важливість бізнес-плану в сучасних умовах.

175

ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

ГОСПОДАРЮВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

ПИТАННЯ ДЛЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

7.1. Вплив зовнішнього середовища на діяльність підприємства.

7.2. Макросередовище господарювання та його основні чинники.

7.3. Ринкове середовище господарювання підприємства.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

• Зовнішнє середовище

• Макросередовище

• Мікросередовище

• Елементи мікросередовища

• Чинники макросередовища

• Ринок

• Структура ринку

• Види ринків

• Інфраструктура ринку

• Елементи ринкової інфраструктури

• Принципи поведінки на ринку

7.1. ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

НА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Результати діяльності підприємства значною мірою визначаються йо-

го зовнішнім середовищем. Підприємства стежать за зовнішньою обста-

новкою з метою виявити та використати її сприятливі можливості для

досягнення поставленої мети, уникнути при цьому загрози перешкод.

Підприємство, як відкрита система, залежить від зовнішнього середови-

ща стосовно поставок ресурсів, енергії, кадрів, а також споживачів.

Зовнішнє середовище — це сукупність господарських суб’єктів,

економічних, суспільних і природних умов, національних та міждер-

жавних умов і чинників, що діють у глобальному оточенні. Зовнішнє

середовище будь-якого підприємства можна визначити як сукупність

двох сфер: макросередовища та мікросередовища.

Макросередовище складається з елементів, які не знаходяться у

зв’язку з підприємством постійно, але впливають на формування зага-

льної атмосфери бізнесу. Це середовище непрямих контактів підпри-

ємства. До його елементів належать:

— економічне середовище;

— політичне середовище;

— соціальне середовище;

— природне середовище;

— технологічне середовище;

— екологічне середовище та ін.

176

Мікросередовище — це середовище, елементи якого прямо і по-

стійно впливають на діяльність підприємства.

До елементів мікросередовища відносяться:

— постачальники;

— посередники;

— споживачі;

— конкуренти;

— робоча сила;

— державні органи.

Постачальники матеріалів, комплектуючих виробів, енергетичних

та інформаційних ресурсів, фінансів тощо, якщо вони володіють вели-

кою конкурентною силою, можуть поставити підприємство у велику

залежність від себе. Тому при виборі постачальників важливо глибоко

та всебічно вивчати їх діяльність та потенціал, для того щоб зуміти по-

будувати такі відносини з ними, які забезпечили б підприємству мак-

симум сили у взаємодії з постачальниками. Конкурентна сила постача-

льників залежить від таких факторів:

— рівень спеціалізованності постачальників;

— величина вартості для постачальника переключення на інших

клієнтів;

— ступінь спеціалізованності покупця в купівлі певних ресурсів;

— концентрація постачальників на роботі з конкретними клієнтами;

— важливість для постачальника обсягу виробництва.

На стадії поза межами безпосереднього виробництва важливими

суб’єктами мікросередовища є посередники, тобто ті організації або

окремі фізичні особи, які допомагають виробникам в реалізації їх то-

варів на відповідних ринках. До них відносяться торгові посередники,

фірми-спеціалісти з організації товарообігу (включаючи транспортні

підприємства, складську мережу), агентства з надання маркетингових

послуг (спеціальних досліджень, консалтингових послуг, реклами то-

що), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості

(комерційні банки, страхові компанії).

Вивчення споживачів дозволяє підприємству краще зрозуміти,

який продукт буде прийматися покупцями найбільше, на який обсяг

продажу може розраховувати підприємство, наскільки можна розши-

рити коло потенційних покупців, що чекає продукт у майбутньому

тощо.

Вивчення споживача як елемента мікросередовища підприємства в

першу чергу має своєю метою складання профілю тих, хто купує про-

дукт, який реалізує підприємство. Профіль покупця може бути складе-

ний за такими характеристиками:

— географічне місцезнаходження;

— демографічні характеристики (вік, освіта, сфера діяльності

тощо);

177

— соціально-психологічні характеристики (становище у суспільст-

ві, стиль поведінки, смаки, звички тощо);

— ставлення споживача до продукту (чому він купує даний про-

дукт, чи користується він сам продуктом, як оцінює продукт та ін.).

Підприємству доводиться боротися за споживача та ресурси з кон-

курентами. Конкурентне середовище формується не тільки внутріш-

ньогалузевими конкурентами, які виробляють аналогічну продукцію та

реалізують її на тому ж ринку. Суб’єктами конкурентного середовища

є фірми, які можуть увійти на ринок, а також ті, які виробляють това-

ри-субститути.

Багато підприємств не приділяють необхідної уваги можливій за-

грозі з боку нових фірм і тому програють у конкурентній боротьбі са-

ме їм. Про це дуже важливо пам’ятати та завчасно створювати бар’єри

на шляху входження на ринок нових виробників. Такими бар’єрами

можуть бути глибока спеціалізація у виробництві продукту, зниження

витрат, контроль над каналами збуту продукції тощо.

Аналіз ринку робочої сили спрямований на те, щоб виявити його

потенційні можливості в забезпеченні підприємства кадрами, необхід-

ними для вирішення ним своїх завдань. Підприємство повинне вивчати

ринок робочої сили як з точки зору наявності на цьому ринку кадрів

необхідної спеціальності та кваліфікації, необхідного рівня освіти, не-

обхідного віку, статі і т. п., так і з точки зору вартості робочої сили.

Серед найбільш вагомих факторів мікросередовища особливе місце

належить факторам регулюючого впливу державних законодавчих

органів, різних державних установ, які наглядають за дотриманням за-

конів і видають необхідні нормативні акти, місцевих адміністративних

органів, а також профспілок та інших громадських організацій та

об’єднань.

7.2. М

АКРОСЕРЕДОВИЩЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ

ТА ЙОГО ОСНОВНІ ЧИННИКИ

Макросередовище створює загальні умови знаходження підприєм-

ства у зовнішньому середовищі. У більшості випадків макросередови-

ще не має специфічного характеру, застосованого до будь-якого окре-

мо взятого підприємства. Хоча ступінь впливу стану макросередовища

на різні підприємства різна, що пов’язано з відмінностями як у сфері

діяльності, так і з внутрішнім потенціалом підприємства.

У досить складному макросередовищі, що оточує підприємство, діє

значно більша кількість чинників, ніж у мікросередовищі. Цим чинни-

кам властивий високий рівень варіантності, невизначеності та непе-

редбачуваності можливих наслідків. Отже, до основних чинників мак-

росередовища належать економічні, політичні, соціальні, технологічні

та екологічні.

178

Вивчення економічного чинника макросередовища дозволяє зро-

зуміти, як формуються та розподіляються ресурси. До основних чин-

ників економічного середовища, які потребують постійної діагностики

і оцінки з точки зору можливих для підприємства наслідків від їх змі-

ни, належать: рівень та темпи інфляції, коливання курсу національної

валюти відносно валют інших держав, умови одержання кредиту і

процентна банківська ставка тощо.

Ставка відсотка (рівень процентної ставки) в економіці значно

впливає на споживацький попит. Для придбання товарів споживачі ча-

сто беруть у борг. Менш ймовірно, що вони робитимуть так само за

наявності високих ставок відсотка. Можна навести як приклад ринок

житла, де відсоток по заставі прямо впливає на попит квартир, що, в

свою чергу, впливає на кількість початих нових житлових проектів. І

якщо організація працює в області житлової індустрії (надає позики,

виступає як інвестор або будівельний підрядник), то зростання проце-

нтних ставок буде загрозою для реалізації планів організації, а їх зни-

ження — нові можливості для розвитку.

Організації, що планують розширятися, які повинні фінансуватися

за рахунок отримання позик, очевидно, стежитимуть за рівнем ставки

відсотка і її впливом на ціну капіталу. Тому ставка відсотка спричиню-

ватиме пряму дію на потенційну привабливість різних стратегій.

Курси обміну валют визначають вартість гривні по відношенню до

вартості грошових одиниць інших країн. Зміни в курсах обміну валют

безпосередньо впливають на конкурентоспроможність продукції орга-

нізації, якщо вона експортує товари на світовий ринок. Коли вартість

гривні по відношенню до інших валют низька, товари, вироблені в

Україні, відносно недорогі, що знижує загрозу з боку іноземних кон-

курентів і скорочує імпорт. Але якщо вартість гривні підвищується, то

імпорт стає відносно недорогим, що, в свою чергу, підвищує рівень за-

гроз для організації, створюваних іноземними конкурентами.

Темп економічного зростання впливає на можливості і загрози, для

організації. Коли відбувається зростання в економіці, збільшуються

витрати споживачів, що викликає конкурентний тиск на організацію

через швидке зростання числа підприємств в привабливій області.

Зниження темпів економічного зростання і скорочення споживацьких

витрат також призводять до зростання конкурентного тиску, виклика-

ного прагненням підприємств залишитися в галузі в умовах загрози

кризи.

Уряди більшості країн світу докладають значні зусилля для зни-

ження рівня інфляції. Звичайно наслідком цих зусиль є зниження про-

центної ставки і, тим самим, поява ознак економічного зростання. Ор-

ганізації, зокрема, стурбовані інфляцією тому, що майбутня еконо-

мічна обстановка в умовах високої інфляції виявляється менш перед-

бачуваною, ускладнюючи планування.

179

Окрім перерахованих, є й інші економічні чинники: структура спо-

живання і її динаміка; економічні умови в іноземних державах; показ-

ники торгового балансу; зміна попиту; грошово-кредитна і фінансова

політика; тенденції на ринку цінних паперів; рівень продуктивності

праці в галузі і темпи її зростання; ставки податків тощо.

Різні чинники законодавчого і державного характеру можуть впли-

вати на рівень існуючих можливостей і загроз у діяльності підприємс-

тва. Національні і іноземні уряди можуть бути для певних підприємств

основними регуляторами їх діяльності, джерелами субсидій, роботода-

вцями і покупцями. Це може означати, що для даних організацій оцін-

ка політичної обстановки може бути найважливішим аспектом аналізу

макросередовища. Така оцінка здійснюється через деталізацію полі-

тичних чинників, що впливають на організацію. Таких чинників бага-

то, ще більше їх різних поєднань, тому виділимо і перерахуємо ті, що

частіше тряпляються при проведенні аналізу макросередовища: зміни

в податковому законодавстві; розстановка політичних сил; відносини

між діловими колами і урядом; патентне законодавство; законодавство

про охорону навколишнього середовища; урядові витрати; антимоно-

польне законодавство; грошово-кредитна політика; державне регулю-

вання; політичні умови в іноземних державах; розміри державних бю-

джетів; відносини уряду з іноземними державами.

Деякі з цих чинників впливають на всі підприємства, наприклад,

зміни в податковому законодавстві. Інші — тільки на невелику кіль-

кість суб’єктів, діючих на ринку, наприклад, антимонопольне законо-

давство. Треті — істотні, насамперед, для політичних організацій, на-

приклад, розстановка політичних сил або результати виборів. Проте в

тій чи іншій мірі, прямо або опосередковано, політичні чинники впли-

вають на всі організації. Наприклад, на виробника іграшок впливати-

муть стандарти безпеки іграшок, зміни в правилах імпорту і експорту

сировини, устаткування, технологій і готової продукції, зміни в подат-

ковій політиці держави і т. п.

Соціальні чинники формують стиль життя, роботи, споживання і

спричиняють значну дію практично на всі підприємства. Нові тенден-

ції створюють тип споживача і, відповідно, викликають потребу в ін-

ших товарах і послугах, визначаючи нові стратегії організації.

Для того щоб визначити найзначущіші можливості і загрози з боку

соціальних чинників, організаціям необхідно враховувати нові тенден-

ції (наприклад, такі факти, як більш освічений споживач, збільшена кі-

лькість працюючих жінок, старіюче населення). Так, старіюче насе-

лення з великим відсотком людей старше 55—60 років означає

сприятливі можливості (в значенні збільшення попиту на їх послуги)

для організацій, що працюють у тих галузях, які викликають найбіль-

ший інтерес у літніх людей, — соціальний захист пенсіонерів, добро-

дійність, патронаж, охорона здоров’я і т. д. Зміни в статевому, віково-

180

му і національному складі населення теж можуть здійснювати важли-

вий вплив на організації.

Можна перерахувати основні соціальні чинники, з якими органі-

зації стикаються найчастіше: народжуваність; смертність; коефіцієн-

ти інтенсивності імміграції і еміграції; коефіцієнт середньої тривало-

сті життя; доход; стиль життя; освітні стандарти; купівельні звички;

відношення до праці; відношення до відпочинку; відношення до яко-

сті товарів і послуг; економія енергії; відношення до уряду; проблеми

міжетнічних відносин; соціальна відповідальність; соціальний доб-

робут.

Вплив технологічних чинників на організації часто настільки

очевидний, що їх вважають основним двигуном виробничого прогре-

су. Революційні технологічні зміни і відкриття останніх десятиріч,

наприклад, виробництво за допомогою роботів, проникнення в по-

всякденне життя людини комп’ютерів, нові види зв’язку, транспорту,

зброї і багато чого іншого, представляють великі можливості і серйо-

зні загрози, дію яких виробники повинні усвідомлювати й оцінювати.

Деякі відкриття можуть створювати нові галузі промисловості і за-

кривати старі.

Дію технологічних чинників можна оцінювати як процес творення

нового і руйнування старого. Прискорення технологічних змін скоро-

чує середню тривалість життєвого циклу продукту, тому організації

повинні передбачати, які зміни несуть із собою нові технології. Ці змі-

ни можуть впливати не тільки на виробництво, а й на інші функціона-

льні сфери, наприклад, на кадри (підбір і підготовка персоналу для ро-

боти з новими технологіями або проблема звільнення надмірної

робочої сили, що вивільняється унаслідок упровадження нових, більш

продуктивних технологічних процесів) або, наприклад, на маркетинго-

ві служби, перед якими ставиться завдання розробки методів продажу

нових видів продукції.

До основних екологічних чинників відносяться: обсяги викидів у

середовище забруднювальних та отруйних речовин, рівень фізичного

(електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище;

надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем, великих

техногенних утворень — гідротехнічних споруд, газо-, нафтопроводів,

тунелів тощо; кількість і якість продукції, що виробляється, її безпеч-

ність і утилізаційна придатність; стан природного середовища, в якому

знаходиться підприємство, до і після реалізації запланованої стратегії

розвитку і розміри можливих незворотних негативних наслідків.

Розглянуті фактори макросередовища відносно того чи іншого під-

приємства відіграють неоднакову роль і можуть, залежно від обставин

впливати на його діяльність позитивно, негативно або залишитися

нейтральними. Комбінаційний склад факторів, їх варіації, пріоритети і

вагомість залежать від цілей підприємства, видів його діяльності, ор-