
Q-RANOK
Курс імужзт&т'.иі до З'ПО-^О'І її
абітурієнт
ТІМО
го десятиріччя XVII століття найбільшим центром книгодрукування стає Києво-Печерська лавра.
У 1625 році в Радомишлі, поблизу Києва, була збудована паперова фабрика, виготовлені шрифти,
що значно полегшило розвиток друкарства.
Острозька Біблія - найдавніша пам'ятка друкування XVI століття
1575 року Іван Федоров на запрошення князя Острозького переїжджає до Острога, де засновує
друкарню і розпочинає випускати книжки («Новий завіт», «Псалтир»),
Наприкінці 1581 року Іван Федоров видає Острозьку Біблію, яка своїм зовнішнім виглядом
і майстерністю оформлення стала в ряд світових історико-культурних пам'яток. Це було перше
повне видання Біблії слов'янською мовою. Острозька Біблія, як і інші друковані книжки Івана Фе-
дорова, мала велике значення і як зброя проти покатоличення українського народу.
Мова давньої української літератури. Розгортання національно-культурного руху позначило-
ся на зростанні суспільного значення літературної мови, яка ставала в цей час важливим засобом
у боротьбі українського народу проти соціального, національного та релігійного гніту з боку шля-
хетської Польщі.
В українській літературній мові цього часу співіснували два її типи: слов'яноруська і так звана
«проста» мова. Проста мова утворилася шляхом зближення церковнослов'янської та тогочасної
української розмовної мови. Найвиразніше відбилася жива мова українців у Пересопницькому
Євангелії (1556-1561). Це була спроба перекладу церковної книги «простою» мовою. Проте па-
нівною мовою друкування того часу була слов'яноруська, якою користувалися в школах, якою
писалися наукові та художні твори.
Актуальним питанням розвитку літературної мови в цей час було створення шкільних і літера-
турних граматик: «Кграматика словенска языка» (1586, Вільно); «Кграматика словенска...» Лав-
рентія Зизанія (1596); «Кграматика словенскія...» Мелетія Смотрицького (1619); «Лексис» Лав-
рентія Зизанія (1596); «Лексикон славеноросскій...» Памви Беринди (1627). А в 1648 році вийшла
«Граматика» Мелетія Смотрицького, яка стала визначною пам'яткою слов'янської граматичної
думки. У ній установлено систему відмінків, властивих слов'янським мовам, установлене відмі-
нювання дієслів та визначені їхні види. Крім того, книга містить розділ про віршування. Граматика
М. Смотрицького стала основою ряду пізніших слов'янських граматик, виданих за кордоном.
Як бачимо, українська культура, попри вкрай несприятливі соціально-політичні умови, усе
ж розвивалася як європейська, збагачуючись загальносвітовими надбаннями й розвиваючи власні,
особливі, напрями.
Полемічна література виникла на ґрунті релігійно-політичної боротьби у зв'язку із запро-
вадженням Брестської унії. Полемічна література означає сукупність художньо-публіцистичних
творів (трактатів, листів, послань, диспутів, памфлетів), у яких точилася суперечка (полеміка) між
католицькими і православними публіцистами. Поштовхом до розгортання полеміки стала книга
польського пропагандиста католицизму Петра Скарги «Про єдність церкви Божої».
Серед діячів цього періоду особливо яскраво виділяється постать Івана Вишенського. Ревний
прихильник і захисник православ'я, він створює ряд палких творів-маніфестів в оборону пра-
вославної віри. Про нього Іван Франко, досліджуючи життя і творчість письменника-патріота,
говорив: «Небагато у нас у давнину було людей, котрі посіли б і уміли б так близько доторкатися
до насущних духовних проблем нашого народу і виявляли ті потреби та долегливості його життя
таким гарячим, ярким словом».
Відомостей про життя І. Вишенського, особливо про ранні роки, збереглося небагато.
З'ясувалося, що він народився в середині XVI ст. в містечку Судова Вишня на Львівщині в ро-
дині міщан, здобув початкову освіту, перебував у Луцьку, Острозі, куди, імовірно, був запроше-
ний князем Костянтином Острозьким. У 70-х роках XVI ст. переселяється на Афон (Греція), де
стає послушником, ченцем, аскетом-пустельником. У 1604-1606 роках здійснив поїздку в Україну
(Львів, Манявський скит). Потім повернувся на Афон, де і помер у 20-х роках XVII ст. Твори
І. Вишенського «Виявлення диявола-світодержця», «Благочестивому князю Василю» (Послання
до князя Василя Острозького), «Порада», «Послання до всіх взагалі, хто в Лядській землі мешкає»,
«Послання до єпископів» є прикладом непохитної громадянської позиції у важкі часи боротьби за
національну гідність і свободу.
Відповідно до шкільної програми, у 9 класі вивчався твір І. Вишенського «Послання до єпис-
копів», хоча до програми ЗНО він не ввійшов. Проте в межах ознайомлення з полемічною літера-
турою та постаттю І. Вишенського як представника цієї літератури вважаємо за потрібне нагадати
абітурієнтам основні відомості про цей твір.
№ 9(1)/2010