Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю: Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ ІV. Канали та форми здійснення зв’язків з громадськістю

371

законодавців (простий непрямий лобізм, тобто організація

поштових кампаній чи листів законодавцям уже відходить у

минуле).

На національному (федеральному) рівні з’являються

спеціалізовані фірми, що займаються проведенням лобістських

заходів лише в штатах. Вони мають міцні зв’язки з окремими

штатами, це дозволяє відслідковувати розвиток подій у штатах і

ефективно працювати в будь-якому штаті.

У штатах створюються власні закони, що регулюють

лобістську діяльність, які дозволяють упорядковувати і

контролювати лобізм і на регіональному рівні [42, 118-119].

Фактори ефективності діяльності лобістів

1. Розмір групи, що лобіює певне питання (саме у зв’язку з цим

виникає питання щодо коаліційного лобіювання, про що

йшлося раніше).

2. Матеріальні можливості клієнтів.

3. Розстановка політичних сил у системі політичної влади.

4. Моральна сила лобістів та їх клієнтів.

5. Володіння достатньою інформацією щодо питання, яке

лобіюється.

6. Географічна (і не тільки географічна) розпиленість чи

згуртованість клієнтів лобістів.

7. Зосередженість групи лобістів на вузьких питаннях.

Радник президента Румунії з питань неурядових організацій

зазначає, що секрет успіху лобістської кампанії неурядової

організації полягає в конкретному визначенні питання, котре

пропонується на розгляд представникам влади. Вона пише: “Це

означає, що в першу чергу неурядова організація повинна чітко

окреслити основну проблему, детально і ґрунтовно пояснити

необхідність її вирішення, а також представити розгорнутий

аналіз політичних наслідків у разі успішного розв’язання.

Представники влади завжди хочуть знати, що вони виграють,

якщо підтримають вашу ініціативу” [15, 10]. Думається, що цей

чинник має важливе значення і в лобістських кампаніях

комерційних організацій та лобіюванні громадськими

організаціями владних структур.

8. Професіоналізм та компетентність лобістів.

Професіоналізм лобістів має різні аспекти. Важливою

складовою успіху лобіювання фахівці вважають дотримання

Розділ ІV. Канали та форми здійснення зв’язків з громадськістю

372

певних правил та процедур. На думку професійного лобіста

П.Міллера, процедура лобіювання містить кілька головних

компонентів:

⇒ Виберіть конкретне питання, яке ви хочете підтримати.

⇒ Детально ознайомтеся з процедурними деталями та

зрозумійте природу політичного процесу.

⇒ Проаналізуйте сучасну політичну ситуацію та визначте

ключових гравців.

⇒ Розвивайте вашу лобістську кампанію.

⇒ Опрацюйте тактику та стратегію вашої лобістської кампанії.

⇒ Скористайтеся усіма своїми контактами для здійснення

багатостороннього тиску.

⇒ Розгорніть кампанію в засобах масової інформації.

⇒ Опрацюйте розклад та завжди відстежуйте ситуацію з усіх

можливих боків.

⇒ Підтримуйте високий моральний дух.

⇒ Зробіть висновки, враховуючи попередній досвід інших.

⇒ Користуйтеся власним словником лобіста (політика,

політичне обговорення, політичні партії, позиції, точки

впливу, ключові гравці, преса влади) [112, 4-5].

Пет Чоат – один із ветеранів американських урядових ПР

називає такі “міні-правила” для лобістів:

⇒ будьте незалежними, законодавцям подобаються незалежні

думки;

⇒ будьте інформованими, глибоке знання предмета завжди

допомагає;

⇒ будьте поза політикою, залишіть її справжнім політикам;

⇒ друкуйтеся, хороші статті бачать всі;

⇒ виходьте із загальних інтересів, не замикайтеся на вузьких

цілях;

⇒ будьте настирливими, вплив вимагає часу та зусиль;

⇒ будьте практичними, політики цінують практичні

рекомендації;

⇒ будьте чесними, оскільки чесність завжди в ціні [89, 210].

Л.Петреску звертає увагу на необхідність врахування

специфіки політичного життя конкретної країни, у якій діє

лобіст. На її думку, наприклад, враховуючи особливості

політичної системи США, американська модель лобізму

Розділ ІV. Канали та форми здійснення зв’язків з громадськістю

373

виходить з того, що законодавство можна змінити, притягнувши

на свою сторону членів парламенту. Вона передбачає здійснення

ефективного впливу місцевих громад на “своїх” депутатів

парламенту. В інших країнах ця модель не завжди буде мати

успіх.

Аналізуючи досвід Румунії, дослідниця зазначає інші

особливості лобізму.

Оскільки в Румунії політична система базується на

принципі пропорційного представництва, то реальна влада

зосереджена в руках провідних партій. За таких умов рішення

приймаються на дуже високому рівні, а неурядові організації не

схильні довіряти партійним лідерам незалежно від того,

очолюють вони уряд чи опозицію. Очевидним рішенням у такій

ситуації буде концентрація усіх можливих зусиль саме на тих

ділянках, де зосереджена реальна влада: з одного боку, це

впливові партійні лідери, з іншого – ключові урядові посадовці.

Румунська модель лобістської кампанії

ЗМІ

Державні

рішення

Партійні

лідери

Ключові урядові

посадовці

Депутати

парламенту

Закон

Парламент

Окремі

депутати

Місцеві громади

Організації

Установи

ЗМІ

Американська модель лобістської ка

панії

Розділ ІV. Канали та форми здійснення зв’язків з громадськістю

374

Зрозуміло, що в будь-якій іншій країні з іншими

особливостями політичних відносин можуть існувати “свої”

моделі лобістських кампаній. Українська модель, на наш погляд,

аналогічна румунській. В умовах диктатури вона може бути

представлена так:

Важливим фактором лобізму може і повинно стати, на

думку Л.Петреску, і спрямування зусиль не лише на залучення

гравців з вищих ешелонів влади, а й на діалог з місцевими

владними структурами. Вона підкреслює, що надзвичайно

багато питань можна вирішувати на місцевому рівні.

Контрольні питання

1. У чому сутність лобізму та його роль у сучасному суспіль-

стві?

2. Що таке лобістська діяльність, яку структуру вона має?

3. Які існують методи та прийоми лобіювання?

4. Охарактеризуйте особливості лобізму в Україні.

5. Чому дуже часто лобізм розглядається як негативне явище?

Які позитивні та негативні сторони лобізму можна виділити в

сучасному суспільстві?

6. Які об’єктивні фактори існування лобізму Ви можете

назвати? Лобізм – тимчасове явище? Поясніть свою думку.

7. Які положення законодавчих актів України, на Вашу думку,

можуть служити правовими засадами лобізму в нашій країні?

Державні

рішення

Диктатор

ЗМІ

Модель лобістської кампанії в умовах диктатури

Найближче

оточення

Лобіст

Розділ ІV. Канали та форми здійснення зв’язків з громадськістю

375

8. Певне міністерство запросило Вас як консультанта для

підготовки програми перебудови певної галузі

промисловості. Зрозуміло, Ви постараєтесь відобразити в

проекті інтереси своєї фірми. Чи будете Ви лобістом? Чому?

9. Які існують переваги та недоліки організованого та

неорганізованого лобізму?

10. Як Ви уявляєте собі діяльність лобістської фірми?

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

376

ЗВ’ЯЗКИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ

В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Глава 1. Комунікації із внутрішньою

громадськістю

§1. Сутність, цілі та завдання корпоративних

комунікацій

Служби ПР мають справу як із зовнішньою, так і з

внутрішньою громадськістю. Жодна з них, на нашу думку, не

може вважатися пріоритетною, оскільки вони рівнозначні й не

можуть існувати одна без одної.

Комунікації з внутрішньою громадськістю по-різному

називаються представниками різних шкіл паблік рилейшнз. В

англомовних країнах частіше вживається термін “корпоративні

комунікації”. У французькій літературі з ПР вживається поняття

“інституціональний” – інституціональний імідж,

інституціональна подія, інституціональна комунікація, що

характеризує належність до всього, що пов’язане з будь-яким

конкретним “інститутом” – підприємством, корпорацією,

державною організацією, фінансовою установою.

У нас (а також у Росії та деяких інших країнах) частіше

вживається термін “внутріорганізаційні комунікації”, або

“зв’язки (комунікації) з персоналом”, “зв’язки (комунікації) зі

співробітниками”, “комунікації підприємства”. І хоча всі ці

терміни не завжди можуть бути тотожними, у цілому вони

можуть використовуватися як синоніми.

Нагадуємо, що внутрішня громадськість – це співробітники

даної організації, її персонал, її людський ресурс, без якого

фактично вона не може існувати, який значною мірою є

гарантією її успіху та стабільності. Не випадково робота з

персоналом взагалі і зокрема комунікації з ним стали важливою

частиною діяльності керівника, спеціалізованих служб по роботі

з персоналом і з часом паблік рилейшнз.

Фахівці вважають, що внутріфірмові комунікації пройшли у

своєму розвитку декілька якісно різних етапів, які органічно

пов’язані з етапами виникнення та розвитку паблік рилейшнз. І

це не випадково, оскільки головна причина виникнення паблік

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

377

рилейшнз була пов’язана із соціально-економічними

протиріччями, що існували між керівництвом компаній та їхнім

персоналом. Вважаємо, що можна навіть стверджувати, що

комунікації з внутрішньою громадськістю – це першооснова, на

якій виникли ПР взагалі.

Комунікації з внутрішньою громадськістю почали

розвиватися на початку ХХ століття. Зокрема у 1914 році на

рудниках Колорадо у США, що належали Рокфеллерам,

відбувся страйк гірників, під час якого була застосована зброя.

Розстріл робітників викликав обурення серед їхніх колег та

населення. Це й змусило господарів організувати та провести

роз’яснювальну кампанію. Вона була пов’язана з

інформуванням і внутрішньої, і зовнішньої громадськості.

Зазначають, що Айві Лі, якому було доручено проведення

цієї акції, запропонував прийняти на роботу експерта з трудових

питань, щоб з’ясувати причини загибелі гірників і страйку

взагалі. Була створена спільна рада робітників та керівників

компанії з розгляду скарг. Цілий штат фахівців готував

брошури,

памфлети, статті, які поширювалися не лише серед населення,

але й серед гірників. Усе це фактично стало однією з перших

спроб налагодити зв’язки керівництва та персоналу і в

подальшому стало поширюватися на інші підприємства як у

США, так і в інших країнах світу.

Економічні проблеми, розвиток робітничого руху,

зростання сили профспілок сприяли пошуку нових засобів та

прийомів налагодження стосунків з внутрішньою

громадськістю. Особливого розвитку практика внутріфірмових

комунікацій набула в останні кілька десятиріч. Уже в 60-х роках

американські вчені писали, що керівники їхньої промисловості

не лише усвідомлюють неможливість ігнорувати комунікації зі

співробітниками, але й виявляють об’єктивність і твердість у

підтримці зв’язків з персоналом, як і в інших галузях бізнесу.

Поверховий підхід до цього питання відходить у минуле. Уже

наприкінці 1961 року багато компаній почали активно

займатися проблемами зв’язків з робітниками.

На думку дослідників, у 80-х роках у цій галузі стали

відчутні зміни. Старі підходи вказувати працівникам виключно з

головного офісу компанії відходять у минуле. Священний ореол

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

378

спадає навіть із прямих зустрічей між управлінцями та

виконавцями.

Починається поступовий перегляд практики внутрішньої

комунікації, зумовлений кількома об’єктивними факторами. Це і

знайдені на початку 80-х років шляхи підвищення

продуктивності праці, і зростання міжнародної конкуренції, і

успіхи практики участі робітників в управлінні, що

спеціалістами оцінювались як більш відкриті комунікації.

Як зазначають спеціалісти, у 90-х роках актуалізації

внутріорганізаційних комунікацій сприяли такі фактори:

3 зниження лояльності зайнятих, що зумовлено

реорганізаціями підприємств;

3 зростання нестабільності та невизначеності ділового

середовища;

3 зменшення захищеності працівників унаслідок ліквідації

довічної зайнятості, що була в країнах соціалістичного

табору та деяких інших;

3 необхідність демократизації управління підприємствами

та установами, пов’язана із загальносуспільними

демократичними тенденціями та переходом від

технократичного до інноваційного типу управління, що

сприяє підвищенню відповідальності за прийняті

рішення;

3 зростання рівня інформованості у суспільстві взагалі;

3 менша однорідність персоналу, яка вимагає врахування

специфіки окремих верств внутрішньої громадськості.

Значення внутрішніх комунікацій полягає в тому, що вони

забезпечують доброзичливі стосунки між керівництвом та

персоналом, які сприяють підвищенню економічних показників

діяльності підприємства чи установи, підвищенню

продуктивності праці, конкурентоспроможності фірми, більш

ефективному використанню робочого часу, забезпечують

позитивне ставлення працівників до праці, їхнє відповідальне та

творче ставлення до своїх безпосередніх обов’язків.

Корпоративні комунікації, як і зв’язки з зовнішньою

громадськістю, здійснюються у двох основних напрямах:

вивчення середовища комунікацій та здійснення впливу на

нього. У зв’язку з цим і завдання служб ПР щодо комунікацій з

персоналом містять різноманітну діяльність дослідницького

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

379

характеру (вивчення громадської думки персоналу, його

стереотипів та установок, його структури та особливостей

окремих соціальних груп внутрішньої громадськості тощо) і

різноманітні методи впливу на персонал за допомогою різних

засобів та форм комунікації, про які йшлося в попередніх темах.

Основні завдання служби ПР у роботі з персоналом

1. Формування внутріорганізаційного інформаційного

середовища, яке дозволяє працівникам орієнтуватися в справах

підприємства, бути “в курсі” проблем, що виникають, і

знаходити для них рішення:

⇒ Інформування працівників організації чи установи про

основні цілі та завдання підприємства, перспективи його

розвитку.

⇒ Інформування про стан діяльності та проблем, що

виникають на підприємстві.

⇒ Інформування про рішення керівництва, їх мотиви й

причини.

⇒ Консультації з працівниками щодо найважливіших проблем

та рішень (“інформування знизу”).

⇒ Узгодження інтересів адміністрації та персоналу.

⇒ Інформування працівників про внутрішнє життя

підприємства (людей, соціальні групи, їхні інтереси,

Головні цілі корпоративних

мунікацій

Забезпечення доброзичливих стосунків між

адміністрацією та господарями, з одного боку, і

працівниками установи чи організації, з другого

боку, забезпечення лояльності компанії.

Ø Формування позитивного ставлення працівників

до праці та підвищення продуктивності праці.

Ø Формування у персоналу системи спільних

переконань, спільної системи цінності, почуття

“ми”, спільної відповідальності за те, що

відбувається в організації.

Ø Профілактика чуток та конфліктів, поліпшення

соціально-психологічного клімату в колективі.

Ø Формування іміджу організації.

Ø Демонстрація довіри персоналу.

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

380

поведінку, дати святкування, хобі, події в житті окремих

працівників та їхніх сімей тощо).

⇒ “Підготовка ґрунту” для кращого сприйняття наказів та

розпоряджень керівництва (наприклад, при змінах

внутрішнього розпорядку та умов праці, модернізації

обладнання, переході на випуск нової продукції та надання

нових послуг тощо).

⇒ Збирання та збереження матеріалів із історії фірми.

2. Отримання керівництвом установи чи організації

інформації, що стосується громадської думки персоналу, його

оцінок діяльності адміністрації, прогнозування поведінки

персоналу в економічній та соціально-політичній сферах життя

суспільства.

3. Участь у реалізації кадрової політики організації чи

установи:

⇒ Доведення до працівників відомостей про їх кар’єру.

⇒ Роз’яснювальна робота під час нових призначень чи

звільнень.

⇒ Участь у доборі персоналу, що безпосередньо працює з

клієнтами.

⇒ Тренінг персоналу для ефективної комунікації з клієнтами

та партнерами.

4. Формування корпоративної культури організації:

⇒ Розробка та виконання “фірмових стандартів”.

⇒ Втілення в життя гасла “За імідж фірми відповідають усі

працівники фірми, а не лише відділ ПР”.

5. Здійснення подієвої комунікації:

⇒ Проведення внутрішньофірмових конкурсів на кращу

рекламну ідею, кращого менеджера тощо.

⇒ Планування участі фірми у професійних виставках і

конкурсах.

⇒ Виключення безконтрольного спілкування з пресою

співробітників фірми без участі представника служби ПР (із

питань, що стосуються діяльності фірми).

⇒ Робота щодо запобігання та використання чуток.

⇒ Узгодження будь-якої документації, зорієнтованої на

масового клієнта, від чого залежать внутрішні комунікації.

Фактори впливу на корпоративні комунікації