Теліпко В.Е., Овчаренко А.С. Міжнародне публічне право

Подождите немного. Документ загружается.

571

Термінологічний словник

правову відповідальність. Міжнародний спір має вирішуватися лише мирними

засобами на основі принципу мирного розв’язання міжнародних спорів.

Статус — встановлене нормами міжнародного права становище суб’єктів

міжнародного права (наприклад, постійний нейтралітет), окремих територій,

різних міжнародних і державних органів (наприклад, посольств), окремих ка-

тегорій осіб (міжнародні службовці, дипломатичні представники та ін.) і майна

(дипломатичної пошти, приміщення міжнародних організацій тощо).

Статус-кво — становище на міжнародній арені або у відносинах держав, що

існує на цей момент або існувало у певний час у минулому. Підтримувати статус-

кво або відновити статус-кво означає зберігати існуюче становище або поверну-

тися до того, що існувало раніше. Статус-кво анте беллум (status quo ante bellum)

— становище, що існувало до початку війни.

Строк дії міжнародного договору — період часу, упродовж якого діє між-

народний договір; визначається в самому договорі. Більшість міжнародних дого-

ворів є строковими, проте в практиці відомі й безстрокові договори. Дія договору

починається з моменту набуття ним чинності; міжнародний договір припиняє

свою дію після закінчення терміну, на який його уклали.

Суб’єкти міжнародного права — учасники міжнародних відносин, які ма-

ють міжнародні права та обов’язки і здійснюють їх у межах та на основі міжна-

родного права. Основними суб’єктами міжнародного права є держави, нації та на-

роди, похідними (вторинними) суб’єктами є міжнародні організації. Суб’єктами

міжнародного права можуть бути також державоподібні утворення і окремі ін-

дивіди.

Субституція — різновид реституції, який полягає у заміні неправомірно

знищеного чи пошкодженого майна аналогічним за вартістю та призначенням.

Табула Раса концепція — теорія, згідно з якою новоутворена держава не об-

тяжена будь-якими зобов’язаннями своєї попередниці перед іншими державами.

Нині це положення зафіксовано у Віденській конвенції про правонаступництво

держав стосовно міжнародних договорів 1978 р. і Віденській конвенції про право-

наступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і держав-

них боргів 1983 р.

Театр війни — сухопутна, повітряна та морська територія держав, а також

відкрите море і повітряний простір над нею, у межах яких згідно з міжнародним

правом можуть вестися військові дії.

Театр військових дій — сухопутний, повітряний та водний простір держави

або держав, на яких військові дії фактично ведуться.

Територіальне море (територіальні води) — це морський пояс, розташо-

ваний уздовж берега або безпосередньо за внутрішніми морськими водами, який

не перевищує 12 морських миль і перебуває під повним суверенітетом прибереж-

ної держави.

Територіальний спір — це спір між державами з приводу юридичної прина-

лежності певної території.

Території з міжнародним режимом — території, які не входять до складу

державної території: водні простори за межами виключних економічних зон при-

бережних держав, Міжнародний район морського дна, Антарктика, космічний

простір тощо.

572

Міжнародне публічне право

Території зі змішаним режимом — території, на які одночасно поширюєть-

ся дія норм і міжнародного, і національного права. До них належать: 1) при леглі

та виключні економічні зони і континентальний шельф прибережних держав, які

не входять до їх тери торії; 2) міжнародні річки, міжнародні протоки, що перекри-

ваються територіальним морем прибережних держав, і міжнародні канали, що

входять до складу тери торій прибережних держав.

Тимчасовий повірений у справах — дипломат, який тимчасово виконує

обов’язки глави дипломатичного представництва. Відповідно до Віденської

конвенції про дипломатичні зносини 1961 р., тимчасовий повірений у справах

призначається у разі, якщо призначений глава дипломатичного представництва

не може виконувати своїх функцій або якщо така посада вакантна. Тимчасовий

повірений у справах наділений правами і привілеями глави представництва, за

винятком окремих протокольних почестей.

Тлумачення міжнародного договору — з’ясування реального сенсу і зміс-

ту міжнародного договору з метою щонайповнішої і найточнішої реалізації його

умов. Тлумачення міжнародного договору здійснюють: одна із сторін договору,

в цьому разі тлумачення має силу лише для цієї сторони; сторони договору за

угодою між ними, в цьому разі воно обов’язкове для цих сторін; міжнародні ор-

гани, про які з цією метою може згадуватися у самому договорі. У ст. 31 Віден-

ської конвенції про право міжнародних договорів 1968 р. передбачено, що тлу-

мачення договору має бути однаковим незалежно від суб’єктів, які здійснюють

тлумачення.

Трансферт — передача населення території, яка перейшла від однієї держави

до іншої, відповідно з одного громадянства до іншого. Трансферт передбачається

у міжнародних договорах і супроводжується зазвичай наданням зацікавленим

особам права на відмову від нового громадянства і збереження колишнього.

Трансформація — один із способів перетворення норм міжнародного права

на норму внутрішньодержавного права. Оскільки сама собою норма міжнародно-

го права є обов’язковою лише для його суб’єктів, держави забезпечують її дотри-

мання юридичними й фізичними особами, в тому числі за допомогою трансфор-

мації міжнародно-правової норми в національну.

Ультиматум — категорична вимога однієї із сторін міжнародного договору

чи міжнародних зносин, супроводжувана погрозами в разі відмови виконати її

іншою стороною.

Універсальні норми — це норми, що регулюють відносини, об’єкт яких ста-

новить загальний інтерес світового співтовариства, і спрямовані на визнання їх

переважною більшістю або всіма державами й іншими суб’єктами міжнародного

права.

Унітарна держава — це проста держава, адміністративно-територіальні

одиниці якої не мають суверенних прав.

Факультативний протокол — різновид багатостороннього міжнародного

договору, що існує самостійно або як додаток до іншого договору (не є його не-

віддільною частиною), в якому окремі учасники фіксують домовленість щодо пи-

тань, з яких не змогли дійти згоди всі учасники основного договору. Участь сторін

основного договору в такій додатковій угоді не обов’язкова (факультативна).

573

Термінологічний словник

Федерація — це державно-правове об’єднання суверенних держав, у якому

верховна влада належить спільним центральним органам, які здійснюють її як

щодо кожного суб’єкта федерації окремо, так і щодо всієї федерації в цілому.

Форс-мажор — надзвичайні й непередбачувані обставини, через які вико-

нання зобов’язань однією із сторін, що уклали угоду (контракт, договір), стає по-

вністю або частково неможливим.

Функції дипломатичного представництва — відповідно до практики, що

склалася, і Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р. дипломатичне

представництво виконує такі функції: представництво своєї держави в державі

перебування; захист інтересів своєї держави в державі перебування; захист інтер-

есів громадян своєї держави в державі перебування; ведення переговорів з урядом

держави перебування; інформаційна функція; розвиток дружніх відносин між

державою перебування і державою, яку представляє дипломатичне представни-

цтво; консульська функція.

Функції консульського представництва — відповідно до практики, що

склалася, і норм міжнародного права консульське представництво виконує такі

функції: захист інтересів своєї держави в державі перебування; захист інтересів

юридичних і фізичних осіб у державі перебування; сприяння розвитку торгівлі,

економічних, наукових і культурних зв’язків між державою, яку представляє кон-

сульська установа, та державою перебування; інформування держави, яку пред-

ставляє консульська установа, про політичну, економічну, соціальну, культурну

та інші сторони життя держави перебування; видача паспортів і проїзних доку-

ментів громадянам своєї країни, а також віз та інших необхідних документів для

поїздки до держави, яку представляє консульське представництво, громадянам

держави перебування; надання допомоги і сприяння громадянам своєї держави

в державі перебування; ведення актів громадянського стану, виконання деяких

функцій адміністративного характеру; охорона інтересів неповнолітніх і недієз-

датних осіб своєї держави в державі перебування; представництво інтересів гро-

мадян своєї держави у суді, у справах про спадщину і в разі смерті; виконання

прав нагляду та інспекції щодо літаків і суден прапора своєї держави, сприяння і

надання їм допомоги. Обсяг і зміст зазначеної допомоги визначаються в спеціаль-

них консульських угодах, що укладаються між державами. Консульські і посадо-

ві особи під час виконання своїх функцій не повинні порушувати правопорядку,

звичаїв і традицій держави перебування.

Цесія — передача території однієї держави іншій на підставі публічно-

правового договору між ними. Міжнародне право допускає передачу невеликих

ділянок території однієї держави іншій, оскільки така передача не порушує права

народів і націй на самовизначення, яке є найвищим принципом територіального

розмежування. Цесія передбачає рівноцінну компенсацію у різних формах і по-

требує укладення між відповідними державами міжнародного договору, який має

відповідати основним принципам і нормам міжнародного права.

Цивільне населення — це особи, які не належать до жодної категорії учасни-

ків збройного конфлікту та безпосередньо не беруть участі у військових діях.

Юрисдикція держави — права судових та адміністративних органів суве-

ренної держави з розгляду і розв’язання справ відповідно до власної компетен-

574

Міжнародне публічне право

ції. Міжнародне право розрізняє юрисдикцію держави територіальну та особисту

(національну). Під територіальною розуміють таку юрисдикцію, що здійснюється

державою в межах певної території. Особиста (національна) юрисдикція держа-

ви здійснюється щодо своїх громадян, які перебувають за межами території своєї

держави.

Ядерна зброя — один з видів зброї масового знищення невибухового типу,

що базується на вражаючій дії радіоактивного випромінювання і має велику руй-

нівну силу.

575

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Adede А. О. The System for Settlement of Disputes under the United Nations 1.

Convention on the Law of the Sea. Dordrecht / Boston/ Lancaster, 1987.

Agreement Establishing the Multilateral Trade Agreement. International Legal 2.

Materials. Vol. XXXIII. 1994. № 1. P. 13–29.

Albrecht U. Internationale Politik. Munchen, 1986. S. 67.3.

Amerasinghe C. F. Documents on International Administrative Tribunals. Oxford, 4.

1989.

Amerasinghe Ch. Jurisdiction of International Tribunal. The Hague, 2003.5.

Amerasinghe С. F. Principles of the International Law and International 6.

Organizations. Cambridge, 1996.

August R. Public International Law; Texts, Cases and Readings. Prentice Hall, 7.

1995.

B. Stosic. Les Organizations Non-Gouvernementales et les Nations Unies. Geneve-8.

Paris. 1964, P. 12 — 13.

Ball H. Prosecuting War Crimes and Genocide: The TwcntiEth-Century 9.

Experience. Lawrence, 1999.

Bantekas I. The International Law of Terrorist Financing // American Journal of 10.

International Law. Vol. 97. 2003. № 2. P. 315—333.

Bass G. J. Stay the Hand of Vengeance: Hie Politics of War Crimes Tribunals. 11.

Princeton, 2000.

Bassiouini P., Scharf W., Zagaris W. (eds). International Criminal Law, Cases and 12.

Materials. Durham, 1996.

Bassiouni M. С Introduction. Legal Responses to International Terrorism.13.

Batiffol H., Lagorde P. Droit international priv14. é. T. 1. P., 1981.

Beigbeder Y. Judging War Criminals: The Politics of International Justice. New 15.

York, 1999.

Bekker P. The Legal Position of Intergovernmental Organizations. Dordrecht, 16.

1994.

Bender R. Space Transport Liability — National and International Aspects. The 17.

Hague, 1997.

Beneditto С. International Law and the Role of Domestic Legal System. Boston / 18.

London, 1993.

Best G. Humanity in Warfare: The Modern History of the International Law of 19.

Armed Conflict. London, 1983.

Bimal P. The World Court Reference Guide: Judgements, Advisory Opinions and 20.

Order of the Permanent Court of International Justice and the International Court

of Justice (1922—2000). The Hague, 2002.

Bin Ch. General Principles of Law as Applied by International Courts and Tribunals. 21.

Cambridge, 1987.

Boisson L. International Organizations and International Settlement: Trends and 22.

Prospects. N. Y., 2002.

British International Law Cases. By Cleve Pazzy and Hopkins. J. A. Vol. 7. London, 23.

1973.

Brownlie I. Principles of Publik International Law. 4 th ed. — Oxford: Glarendon 24.

Press, 1990.

Brownlie J. (ed.). Basic Documents in International Law (4th ed.). N. Y., 1995.25.

576

Міжнародне публічне право

Brussels Convention Supplementary to the Paris Convention, 31 травня 2008 року, 26.

<http://www.iaea.org/Publications/Documents/Treaties/brusselsconv.html>.

Burke W. The New International Law of Fisheries: UNCCOS 1982 and Beyond. 27.

Oxford, 1994.

Cassese A. (Ed.) The Rome Statute of the International Criminal Court: A 28.

Commentary. Oxford, 2002.

Cassese A. International Law. Oxford University Press, 2001.29.

Cassese A. The Statute of the Internationa! Criminal Law // European Journal of 30.

International Law. Vol. 10. 1999. № I.

Charter of the Organization of American States; March 30-May 2, 1948 //http://31.

avalon.law.yale.edu/20th _century/decad062.asp

Cheng Bin. Studies in International Space Law. Deventer, 1986.32.

Chirchill R. R., Lowe A. V. The Law of the Sea. Manchester University Press, 33.

1999.

Clive P., Hopkins J. British International Law Cases. Vol. 2. London, 1973.34.

Coates A. J. The Ethics of War. Manchester / New York, 1997.35.

Convention on Rights and Duties of States (inter-American); December 26, 1933 36.

// http://avalon.law.yale.edu/20th_century/intam03.asp

Daillier P., Alain P. Droit International Public (7-th ed.). Paris, 2000.37.

Detter de Lupis l. The Concept of International Law. Stockholm. 1987. P. 9038.

Dispute Settlement Through the United Nations / Ed. by K. Venkata Raman. N 39.

4. 1977.

Dordrecht: Nijhoff, 1988. P. XV. Terrorism and International Order. N.Y., 1988.40.

Economides C. The Relationship between International and Domestic Law. 41.

Strasbourg, 1993.

Encyclopedia of Public International Law 17 vols. Oxford, 1984, Klabbers J. The 42.

Concept of Treaty in International Law. The Hague, 1996.

Encyclopedia of Public International Law Vol. 17. Oxford, 1984.43.

Encyclopedia of Public International Law. 17 vols. Oxford, 1984. Grotius et L’ordre 44.

juridique international. Travaux du colloque Hugo Grotius. Lausanne, 1985.

Estevez J. El Tribunal International del Derecho del Mar. Barcelona, 2002.45.

Fahl G. Humanitares Volkerrecht. Berlin. 1983.46.

Fitzmaurice. The General Principles of International Law Considered from the 47.

Standpoint of the Rule of Law 92 Hague Recueil 5 (1957-II) (Extracts) // D. J.

Harris Cases and Materials on International Law London Sweet & Maxwell, 1998.

Gaesta P. The Defence of Superior Orders: The Statute of the International Criminal 48.

Court versus Customary International Law // European Journal of International

Law. Vol. 10. 1999. № 1.

Gilpin Robert. War and Change in World Politics. — Cambridge: Cambridge 49.

University Press. 1981.

Grewe W. (ed.) Frontes Historical Juris Gentium. 3 vols. Berlin / New York, 1988, 50.

1992, 1995.

Handbook On Nuclear Law, Carlton Stoiber, Alec Baer, Norbert Pelzer, Wolfram 51.

Tonhauser. — Vienna: International Atomic Energy Agency, 2003.

Hazan P. La justice face EO la guerre: do Nurenberg la Haye. Paris, 2000.52.

Higgins R. Problems and Process: International Law and How We Use It. Oxford, 53.

1999.

Hill Ch. Maritime Law. Sixth Ed. London / Hong Kong, 2003.54.

http://www.ats.aq Секретаріат Договору про Антарктику55.

577

Використана література

http://www.pvu.gov.ua Адміністрація Державної прикордонної служби України56.

http://www.uac.gov.ua/ Національний антарктичний науковий центр Мініс-57.

терства освіти і науки України

http://www.un.org/ru/rights/issues/ Верховный комиссар Организации Объе-58.

диненных Наций по правам человека

http://www.un.org/ru/rights/issues/office Управление Верховного комиссара 59.

ООН по правам человека

ICAO Doc 9626 / Руководство по регулированию международного воздушного 60.

транспорта. Второе издание. 2004.

ICAO Doc 9819 ATConf/5 2003 «Доклад Всемирной авиатранспортной кон-61.

ференции. Проблемы и возможности либерализации. Монреаль, 24—28 марта

2003 г.».

International Court of Justice. Reports. 1950. P.275.62.

International Law Chiefly as Interpretet and Applied in Canada. 5th ed. / H. M. 63.

Kindred et al. — mond Montgomery Publications Limited, 1993.

International Law Reports. 1979.Vol. 53.P.29.64.

International Legal Materials. Vol. 18. P. 907. s. Vlol. 18. P. 907.65.

Jenkins M. B. International Terrorism: A New Mode of Conflict. Research Paper 48. 66.

California Seminar on Arm Control and Foreign Policy. Los Angeles, 1974.

Jennings R. The International Court of Justice after Fifty Years // American Journal 67.

of International Law. Vol. 89. 1995. № 3. P. 493–539.

Johnston D. M. International Law of Fisheries. A Framework for Pollicy Oriented 68.

Inquiries. Dordrecht. 1985.

Joseph A. Yager. International Cooperation in Nuclear Energy. Publisher: The 69.

Brookings Institution. Place of Publication: Washington, DC. Publication Year,

1981. — pp. 131—141.

Kelsey J. (Ed.) International Economic Regulation. Ashgate Publishing, 2002.70.

Keohane Robert О., Nye Joseph. Power and Interdependence: World Politics in 71.

Transition. — Boston: Little and Brown, 1977.

Konton M. The Termination and Revision of Treaties in the Light of New Customary 72.

International Law. 1994. № 4.

Kosovo Declaration of Independence // http://www.assembly-kosova.org/?krye=73.

news&newsid=1635&lang=en

La reconnaissance des nouveaux Etats et des nouveaux gouvernements // http://74.

www.idi-iil.org/idiF/resolutionsF/1936_brux_01_fr.pdt

Laws concerning nationality. UN, N.Y., 1954.75.

Lukaszuk L. Prawo konsularne. Warzava, 1988.76.

Luke T. Lee. Consular Law and Practice. Oxford, 1991.77.

McCaffrey S. The Law of International Watercources: Non-Navigational Uses. 78.

Oxford University Press, 2003.

Megret F. The Politics of International Criminal Justice // European Journal of 79.

International Law. Vol. 13. 2002. .Nl1 5.

Milner S. Ball. Nuclear War: The End of Law. Nova Law Journal. 7:1982. P. 54 — 55.80.

Newman F., Weissbrodt D. International Human Rights. — Cincinnati: Anderson 81.

Publishing Co., 1990.

Norton N. I. Treaty Interpretation, the Constitution and the Rule of Law. 2000. № 4.82.

O’Brien J. International Law. London / Sydney, 2001.83.

Oda Sh. Fifty Years of the Law of the Sea. The Hague, 2003.84.

Outlook on Space Law over the Next 30 Years / Editor in Chief Lafferanderie G. 85.

The Hague, 1997.

578

Міжнародне публічне право

PCIJ. — 1932. — Ser. A/B. — No. 44. 86.

Pelle A. The opinions of the Badinter Arbitration Committee. A second Breath for 87.

the Self-Determination of Peoples // European Journal of International Law. —

Vol. 3. — 1992. — P. 178—185.

Perez J-B. Las Reservas a los Tratados Internationales. Barcelona, 1996.88.

Petersmann E.-U. The GATT / WTO Dispute Settlement System International 89.

Law, International Organizations and Dispute Settlement. The Hague / Boston /

London, 1997.

Qureshi A. H. The World Trade Organisation: Implementing International Trade 90.

Norms. N.Y., 1996.

Rich R. Recognition of States: The Collapse of Yugoslavia and the Soviet Union // 91.

European Journal of International Law. — Vol. 4. — 1993. — P. 36—65.

Robbie S. Procedure at International Conference: A Study of the Rules of Procedure 92.

of Conferences and Assemblies of International Inter-Governmental Organizations.

Cambridge, 1997.

Roberts В. Weapons Proliferation and the World Order after the World War. The 93.

Hague / London / Boston, 1996.

Robertson G. Crimes against Humanity: The Struggle for Global Justice. New York, 94.

1999.

Rome Statute of the International Criminal Court. International Legal Materials. 95.

Vol. XXXVII. Sept. 1998.

Rousseau Ch. Droit International Public. Paris, 1970. T. 1.96.

Rousseau Ch. Droit International Public. Tome II. Les sujets de droit. Paris, 1974.97.

Rousseau Ch. Droit International Public. Tome V. Les rapports conflictuels. Paris, 98.

1983.

Sadat-Akhavi, Seyed AH. Methods of Resolving Conflits between Treaties. Boston, 99.

2003.

Sato T. Evolving Constitutions of International Organizations. The Hague / 100.

London / Boston, 1996.

Schaffer E., Shyder R. Contemporary Practice of Public International Law. 101.

Published by Oceana Publications, 1997.

Scharf M. P. Balkan Justice: The Story behind the First International War Crimes 102.

Trial since Nurenberg. 1997.

Schemers H. and Blokker N. International Institutional Law. Third Rev. Ed. The 103.

Hague / London / Boston, 1995.

Shaw M. International Law. Fourth cd. Cambridge University Press, 1999.104.

Shaw M.N. International Law. — Cambridge University Press. — 2003. — 1288 p. 105.

Shelton D. The Participation of Nongovernmental Organizations in International 106.

Juridial Proceedures // American Journal of International Law. Vol. 88. 1994. №

4. P. 611–642.

Sole R. Le Defi terroriste. Lecons italienes a l’usage de l’Europe. P.; Seuil, 1979. P. 107.

8–9.

Studie z mezinarodneho pravo. I. Praha. 1995. S. 63.108.

Suy E. The Status of Observers in International Organizations. Academie de Droit 109.

International. Recueil des Cours. 1978 П. Т. 160. The Netherlands, 1979. P. 79–

179.

Symonides J. Nove prawo morza. Warszawa, 1986.110.

Tallgren I. The Sensibility and Sense of International Criminal Law // European 111.

Journal of International Law. Vol. 13. 2002. № 3.

The American Journal of International Law, Vol. 57, No. 1, Januаry 1963.112.

579

Використана література

The Law of International Economic Relations // International Law Achievements 113.

and Prospects / General ed. Mohammed Bedjaoui. UNESCO. Paris, 1991. Ch. 3.

The Permanent Court of Arbitration. The Hague, 1998.114.

Timtchenko L. The International Law Regime of the Arctic and Trends in its 115.

Development. Kharkiv. 1996.

Turk D. Recognition of States. A Comment // European Journal of International 116.

Law. — Vol. 4. — 1993. — P. 66—91.

Vandevelde K. The Political Economy of Bilaterial Investment Treaty. American 117.

Journal of International Law. Vol. 92. 1998. № 4. P. 621—642.

Vanleeuwen M. (Ed.) Confronting Terrorism: Eropean Experiences Theat 118.

Perceptions and Policies. The Hague, 2003.

Verziji J. W. International Law in Historical Perspective. 1—2 vols. Leyden, 1969.119.

Vicufla F., Pinto Ch. The Peaceful Settlement of Disputes: Prospects for the Twenty 120.

First Century. Spring, 1998.

Vienna Convention on Civil Liability for Nuclear Damage, 31 травня 2008 року, 121.

<http://www.iaea.org/Publications/Documents/Conventions/liability.html>.

White N. (Ed.) Collective Security Law. Ashgate Publishing, 2003.122.

Who Recognized Kosova as Independent State // http://www.ks-gov.net/MPJ/123.

Njohjet/tabid/93/Default.aspx

Wildhaber L. «The European Convention on Human Rights and international 124.

law», in Inernational and Comparative Law Quarterly. — Vol. 56.

Winham G. The Evolution of International Trade Agreements. Toronto / London, 125.

1992.

Wolfke K. Custom in Present International Law. Wroslaw, 1964. P.95126.

Yturriaga J. Ambitos de Jurisdiccion En La Convention de las Naciones Unidas 127.

Sobre El Derecho Del Mar. Madrid, 1996.

А. И. Йойрыш. Атом и право. — М.: Изд-во «Международные отношения», 128.

1969. — 219 с.

А. Н. Калядин, Ю. М. Назаркин. Международные орагнизации и разоружение: 129.

Международный механизм рассмотрения вопросов ограничений вооружений

и разоружения. — М.: Междунар. Отношения, 1984. — 240 с.

Абаренков В. П., Красулин Б. П. Разоружение: справочник. М., 1988.130.

Аваков М. М. Правопреемство освободившихся государств. М., 1983.131.

Авдеев Ю. И. Терроризм как социально-политическое явление // Современный 132.

терроризм: состояние и перспективы / под ред. Е. И. Степанова. М., 2000.

Адельханян Р. А. Преступность деяния по международному уголовному праву. 133.

М., 2002.

Аджаров К. А. Мировой океан: правовой режим. Краснодар, 1983.134.

Алексеев Н. С. Ответственность нацистских преступников. М., 1968.135.

Алексеева Л. Б., Жуйков В. М., Лукашук И. И. Международные нормы о пра-136.

вах человека и применение их судами Российской Федерации. М., 1995.

Алексидзе Л. А. Некоторые вопросы теории международного права: импера-137.

тивные нормы (jus cogens). Тбилиси, 1982.

Аленин Ю. П., Пашковский Н. И. Отдельные уголовно-процессуальные про-138.

блемы оказания международной правовой помощи в борьбе с организованной

преступностью и пути их решения. Харьков, 2000.

Алътшулер А. Б. Международное валютное право. М., 1984.139.

Анисимов Л. Н. Международно-правовые средства разрешения межгосудар-140.

ственных споров (конфликтов). Л., 1975.

580

Міжнародне публічне право

Антонин Ю. М. Терроризм. Криминологическое и уголовно-правовое иссле-141.

дования. М., 1998.

Антонович М. М. Імплементація норм міжнародного права щодо прав людини 142.

у правове регулювання а Україні: Курс лекцій. — Івано-Франківськ: Прикар-

патський університет, 1996.

Антонович М. М. Міжнародне публічне право. — К.: КМ Академія, 2003.143.

Антонович М. М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. — К., 144.

2000.

Ануфриева Л. П. Международное частное право. В 3Fх томах. Общая часть. 145.

М., 2000.

Ануфриева Л. П. Об источниках международного частного права (некоторые 146.

вопросы теории) // Московский журнал международного права. 1994. № 4.

Ануфриева Л. П. Соотношение международного публичного и международно-147.

го частного права: правовые категории. М., 2002.

Аречага Э. X. Современное международное право / пер. с исп. М., 1983.148.

Арцибасов И. К, Лукашук И. И. Право вооруженных конфликтов // Курс меж-149.

дународного права: в 7 т. М., 1992. Т. 6. С. 218—307.

Арцибасов И. Н. Международное право (законы и обычаи войны). М., 1975.150.

Арцибасов И. Н., Егоров С. А. Вооруженный конфликт: право, политика, ди-151.

пломатия. М., 1989.

Ашавский Б. М. Межправительственные конференции: международно-152.

правовые вопросы. М., 1980.

Бабаджанян Б. Справа про голодомор: перо майбутньої війни // Юридичний 153.

авангард. — 2009. — № 1. — С. 130–138.

Бабенко В. И. Язык и стиль дипломатических документов. М., 1979.154.

Бабилунга Н. В., Бомешко Б. Г. Приднестровский конфликт: исторические, де-155.

мографические, политические аспекты. — Тирасполь, 1998.

Бабурин С. Н. Территория государства. Правовые и геополитические 156.

проблемы. М., 1997.

Бажанов Е. П. Актуальные проблемы международных отношений: в 3 т. М., 157.

2000–2002.

Баймуратов М. А. Международное публичное право. — Х.: «Одиссей», 2003. 158.

Баймуратов М. О. Міжнародне право. — Х.: «Одіссей», 2001. — 672 с.159.

Балатова Н.Т., Мелкова ГМ. Международное право в документах. — М.: 160.

ИНФРА-М, 1997.

Бараболя П. Д., Иванащенко Л. А., Колесник Д. Н. Междунар.-правовой режим 161.

важнейших проливов и каналов. М., 1965, — 235 с.

Бараташвили Д. И. Принцип суверенного равенства государств в международ-162.

ном праве. М., 1978.

Барсегов Ю. Г. Актуальные вопросы разработки проекта Кодекса преступле-163.

ний против мира и безопасности человечества // Сов. ежегодник международ-

ного права. 1988. М., 1989.

Барсегов Ю. Г. Концепция «общего наследия человечества» в международном 164.

морском праве (теоретические вопросы) // Сов. ежегодник международного

права. 1984. М., 1986.

Барсегов Ю. Г. Территория в международном праве М., 1958.165.

Баскин Ю. Я. История международного права. М., 1999.166.

Баскин Ю. Я., Фельдман Д. И История международного права. М, 1990.167.

Баскин Ю. Я., Фельдман Д. И. Международное право: проблемы методологии. 168.

М., 1971.