Стратегія сталого розвитку природи та суспільства. Матеріали курсу

Подождите немного. Документ загружается.

і майже непомітних. Всі разом вони відігравали важливу роль, тому що крім

економічних і соціальних переваг, які вони надавали своїм винахідникам, ці

зміни виконували надзвичайно значущу функцію зменшення екологічного

тиску на природу.

Використовуючи публіцистичну термінологію, можна зробити таке

порівняння: якщо консервативний людину не наближатися до екологічно

небезпечної «межі» (або ж відступати від екологічних проблем), то підхід

прогресивних змін начебто змушує людину тікати від екологічних проблем, але

не назад, а вперед. Це дещо нагадує сюжет однієї з реклам, коли слідом за авто,

яке на великій швидкості рухається над прірвою, один за одним обвалюються

прогони мосту. Назад дороги немає – тільки вперед!

Ліндон X. Ларуш (американський економіст): «Якщо б не існувало

зростання економії праці, населення Землі складало б близько 10 млн. чоловік

або менше, які жили б у повній злиденності... Слід чітко усвідомити, що спроби

повернутися до мисливсько-збиральницького укладу життя (як вимагають деякі

найрадикальніші сьогоднішні евайронменталісти) загрожують зникненням із

Землі близько 4,5 млрд. чоловік, що було б найбільш диким масовим убивством

в історії. Якщо станеться повернення до більш низького технологічного рівня,

то спричинений цим геноцид скоїться головним чином через ланцюгову

реакцію вибухів голоду і епідемії – найжахливішого і найактивнішого зі

способів масових убивств, які будь-коли були винайдені людством» (Ларуш,

1992).

Звичайно, напрямок прогресивних змін має і свій власний арсенал

мотиваційних методів. Це перш за все економічні інструменти (пільгове

оподаткування, заохочувальне кредитування, сприятливе ціноутворення для

екологічно спрямованої продукції). На завдання екологічно спрямованого

переозброєння працюють також суспільна думка, сприяння преси,

адміністративні важелі та моральні стимули. Втім, навіть увесь арсенал

негативної мотивації забороняючи, обмежуючи та відвертаючи

екодеструктивну діяльність, починає діяти в напрямку заохочення

прогресивних змін.

Сфери розв'язання проблем. Проблема забезпечення стійкого розвитку

безпосередньо пов’язана з цілим комплексом економічних і соціально-

економічних характеристик (виробництво національного доходу на душу

населення; зайнятість населення; чисельність населення, що живе за межею

бідності; рівень захворюваності; середня тривалість життя та ін.). Це означає,

що параметри, які характеризують стійкий розвиток, мають охоплювати як

соціальний, так і економічний вектори. Причому в кожному з них надзвичайно

важливу роль для підтримання фізіологічних функцій людини відіграють

екологічні фактори (якість продуктів харчування і питної води, чистота повітря

для дихання та ін.) або формування особистісних властивостей «соціо-»

(інформаційний контакт із цілісними природними системами). Однак цим роль

природного середовища не вичерпується. Є всі підстави для виділення

самостійного екологічного блоку серед факторів, що формують уявлення про

стійкий розвиток. Цей блок складають власне екологічні, тобто

життєзабезпечувальні функції природи.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що проблема забезпечення

стійкого розвитку лежить у площині трьох базових сфер: соціальної,

економічної та екологічної.

Не випадково для графічного зображення стійкого розвитку звичайно

використовуються фігури, які тією чи іншою мірою нагадують тріади:

трикутник (де вершини символізують три базові сфери, а сторони між ними

відповідають проміжним під сферам) чи сполучення трьох перетинних

окружностей.

При цьому цілі, що характеризують стан сфер і підсфер, можуть

передбачати:

• в економічній сфері: середньостатистичний дохід на одного жителя,

економічне зростання; економічну ефективність; стабільність економічних

систем, ін.;

• у соціальній сфері: матеріальну забезпеченість населення; рівень

освіти; стан здоров'я; рівень розвитку мистецтв, спорту, культури, ін.;

• в екологічній сфері: екологічну ємність (асиміляційний потенціал)

природних систем; рівновагу і цілісність екосистем; біорізноманіття; якість

природних ресурсів; ступінь впливу на екосистеми, ін.;

• у соціально-економічній підсфері: рівень зайнятості населення;

соціальну справедливість у розподілі доходів і матеріальних благ; соціально-

економічну мотивацію; співвідношення між максимальною і мінімальною

зарплатою, ін.;

• в еколого-економічній підсфері: природоємність виробничих

систем; питоме екологічне навантаження процесів виробництва і споживання

продукції; ступінь мотивації природоохоронної діяльності, ін.;

• у соціально-екологічній підсфері: якість середовища існування

людини; можливості інформаційного контакту людини з природними

системами; рівень розвитку екологічної етики; ступінь соціальної

справедливості в розподілі екологічних благ у суспільстві, включаючи

взаємини між поколіннями.

Стійкий розвиток може розглядатися як один зі станів найскладнішої

системи, якою є цивілізація, що розвивається на планеті в просторі і часі.

Складність цієї системи колосальна, адже вона сполучає складності

підпорядкованих їй підсистем – природи, суспільства, економіки. Більш того,

згідно з принципом емерджентності («ціле більше суми його частин»),

симбіоз розглянутих трьох підсистем є більш складним утворенням, яке

набуває принципово нових властивостей.

Завдання, яке вимагає відповіді на питання: «Що таке стійкий

розвиток?», – так само до кінця нерозв’язне, як до кінця непізнаванний світ. У

цьому мінливому та імовірнісному світі відповідь на це питання має шукатися і

знаходитися постійно і нескінченно – кожним новим поколінням, поки існує на

Землі людство. І людство її шукає: інколи «навмання», у мороці абсолютного

нерозуміння, останнім часом все частіше шляхом неухильного наближення до

істини по траєкторії фундаментальних знань, які закладаються поколіннями, що

торували пройдену путь добутими фактами й набутими навичками.

1.4 Стійкий розвиток: підсумки і проблеми реалізації

Концепція стійкого розвитку вже добре відома у світі. Вона присутня

майже у всіх національних екологічних програмах. З нею змушені рахуватися

навіть її супротивники, тому що більшість розвинених країн схвалює політику,

спрямовану на досягнення стійкого розвитку в масштабах міст, країн і світу в

цілому. Країнам, що розвиваються, значно важче позитивно оцінити всі

переваги концепції стійкого розвитку, перебуваючи у важких економічних,

політичних і соціальних умовах. Однак навіть у цих країнах науковці та фахівці

намагаються надати стійкий вектор усім видам екологічної діяльності.

Сьогодні, на початку XXI століття, саме час озирнутися назад, у минуле

сторіччя, і оцінити результати нашої спільної діяльності як населення Землі.

Природно, ми помітимо і позитивні, і негативні зміни в нашому житті. Дати їм

однозначну оцінку не можна, ставлення до цих змін залежить від самої людини.

Однак існують об'єктивні дані (Кайзингер, 1998; Гор, 2001; Дейлі, 2002), що

можуть допомогти кожному визначитися з власною точкою зору на досягнення

XX століття.

Позитивні зміни. Ті, хто перш за все акцентує на значних прогресивних

досягненнях останніх 30 років, зможе довести це, серед іншого спираючись на

такі факти.

Соціальний вимір.

• Середня тривалість життя у світі зросла більш ніж на третину.

Сьогодні як мінімум 120 країн із сукупним населенням більш ніж 5 мільярдів

чоловік мають тривалість життя понад 60 років. Загальний середній показник у

світі – 66 років порівняно із 48 роками в 1955 р. Передбачається, що середня

тривалість життя людей на Землі до 2025 року зросте до 73 років.

• Дитяча смертність знизилася в розвинених країнах більш ніж у два

рази (зі 149 чол. на 1000 немовлят до 64).

• Кількість людей, що страждають від хронічного недоїдання, у

розвинених країнах зменшилася з 40% до 20%.

• Частка населення, що має доступ до чистої води, становить 70%.

• Значний прогрес спостерігається щодо можливості контролювати

більшість інфекційний хвороб, таких, як поліомієліт, проказа, ришта

(підшкірний паразит), а також багато інших.

• За офіційними даними кількість людей із середньою освітою

збільшилася приблизно на дві третини, а грамотність серед дорослого

населення збільшилася у два рази.

Економічний вимір.

• За останні 50 років кількість бідних скоротилося так само, як за

попередні 500 років. Тому довгоочікуване викорінення бідності як такої

здається реальним за умови, що це стане узгодженою метою всіх політиків.

• 3 1980 р. спостерігається різке економічне зростання у провідних

країнах світу (їх близько 15), що веде до швидкого збільшення доходів

населення цих країн, яке складає майже чверть населення Землі (близько 1,5

млрд. чол.).

• Докладаються зусилля для здійснення економічних реформ,

результатом чого є стабільне поліпшення економічної ситуації, принаймні у

розвинених країнах. Однак країни Африки також відчули зростання економіки

починаючи з 1996 року, що виразилося в збільшенні випуску, зростанні

експорту і зниженні інфляції.

Екологічний вимір.

• Світовий екологічний прогрес спостерігався в галузі

інституціонального розвитку, міжнародного співробітництва, суспільної участі,

а також виразився в зростанні впливу приватного сектору на всі процеси, що

відбуваються в країнах.

• За останні 25 років екологічний спосіб життя набув значного

поширення в розвинених країнах, довівши, що може бути ефективною

політикою. Внаслідок цього деякі індустріальні країни провели ряд змін у своїй

політиці, подавши іншим країнам приклад найкращої практики.

• Зокрема, в розвинених країнах були розроблені і впроваджені нові

системи господарювання, економічні інструменти, екологічно чисті технології і

виробничі процеси.

• Рівень забруднення води і повітря в розвинених країнах знизився за

останні роки, так само як знизилися й інші показники забруднення.

• Внаслідок впровадження нових технологій рівень екологічної

недосконалості країн, які розвиваються, знижується, що повторює історію

розвинених країн на аналогічному етапі розвитку економіки.

Політичний вимір.

Можливо, найвидатніші досягнення і найбільш радикальні зміни за

останні 30 років можна спостерігати на політичній арені.

• Кількість (відносно) плюралістичних і демократичних режимів

неухильно зростає з 1989 р.

• Принципи «гарного правління» стали основним питанням

відкритого обговорення у сфері міжнародного розвитку.

• Роль держави трактується не стільки як домінанта розвитку і

творець багатства, скільки як каталізатор, що доповнює і заохочує дії

приватних осіб.

• Інституціональний розвиток більше не являє собою процес

нарощування потужності тільки суспільних інститутів (які посилюються

домінуванням держави і слабкістю суспільної участі), а також являє собою

процес розвитку приватного сектору і недержавних організацій.

• Посилення ролі жінок у досягненні стійкого розвитку визнається

більш глобально і на практиці береться до уваги частіше, ніж раніш.

Сучасний світ за останні 30 років подолав такий шлях, на який

індустріальному світові знадобилося б близько століття. Усі ці позитивні зміни

відбулися незважаючи на безупинне збільшення чисельності населення (більш

ніж на 2500 млн. чол.). Значна частина людей живе довше і живе настільки

повним життям, як ніколи раніше за всю історію.

Нерозв'язані проблеми. Однак, незважаючи на значні досягнення у всіх

важливих вимірах стійкого розвитку, існують величезні недоліки, що

неодмінно мають бути усунуті.

Соціальний вимір.

• Різниця в тривалості життя людей у розвинених країнах і в

найбідніших дотепер становить близько 45 років (люди в Японії живуть у

середньому майже 80 років, тоді як люди в Сьєрра-Леоне живуть у середньому

33,6 років). Три з чотирьох жителів найбідніших країн вмирають у віці

молодше 50 років, що є показником середньої тривалості життя XIX століття.

• Смертність серед немовлят у найбідніших країнах усе ще в 50 разів

перевищує цей показник у найбільш розвинених (у Фінляндії він становить 3,9

смертей на 1 тис. народжуваних, а в Сьєрра-Леоне – 200).

• Близько 800 мільйонів чоловік у світі недоїдають, а близько 500

мільйонів чоловік хронічно голодують. Голод притупляє інтелектуальні і

фізіологічні здібності цілих суспільств.

• Понад 840 мільйонів дорослих людей дотепер неписьменні; близько

двох третин із них – жінки (538 мільйонів).

• Все ще спостерігається значна статева диференціація в якості

життя; відхилення від природної рівності в деяких країнах приводить до того,

що близько 100 мільйонів жінок зазнають утисків у своїх правах.

• В африканських країнах катастрофічних масштабів набуває

епідемія СНІДу. В останні роки у тварин і людей почали з'являтися нові й нові,

небачені до цього хвороби (коров'ячий сказ, курячий грип, азійська пневмонія,

ін.).

Економічний вимір.

• Світ став більш поляризований в економічному сенсі. Полюси

створені як між країнами (у найбагатших спостерігається зростання добробуту

з 70% до 85%, доходи найбідніших країн зменшилися з 2,3% до 1,4%), так і між

окремими верствами населення (капітали 358 найбільш багатих мільярдерів

перевищують сукупний щорічний дохід 45% землян).

• Розрив у доходах на душу населення в розвинених країнах і країнах,

що розвиваються, майже потроївся з 1960 по 1995 рр. (з 5700 до 16 168

доларів). З 1990 р. середній рівень доходів зменшився у п'ять разів у 21 країні,

включаючи країни колишнього СРСР (у деяких з них певне економічне

пожвавлення почалося лише після 2000 р.).

• Приблизно 1,3 млрд. чол. (близько третини населення країн, що

розвиваються) живуть менш як на 1 долар у день. Близько 3 млрд .чол. живуть

менш ніж на 2 долари в день.

Екологічний вимір.

• Використання невідновних ресурсів (землі, лісів, чистої води,

прибережних зон, міського повітря) у багатьох регіонах перевищує природні

можливості з їх відновленням.

· Енергетичний сектор у глобальному вимірі розвивається нерівномірно.

Споживання енергії у світовому масштабі виросло на 70% з 1971 року, і

передбачається подальше зростання споживання енергії на 2% щорічно

протягом наступних 15 років. Менше чверті населення планети споживає три

чверті її ресурсів і створює 70% усіх твердих відходів.

• Парникові гази дотепер викидаються в атмосферу в кількостях, що

перевищують граничні значення, прийняті на міжнародному рівні. З часу

конференції в Ріо-де-Жанейро (1992) викиди карбонатів збільшилися на 4%.

Концентрація вуглекислого газу в атмосфері досягла найвищого показника за

160 000 років.

• Середня температура на Землі досягла найвищої оцінки з часу

початку вимірювань у 1866 році.

• Природні зони та їх біорізноманіття скорочуються через втручання

людини, зокрема внаслідок проведення сільськогосподарських робіт і

створення нових поселень. Продовжується знищення лісів на Землі. Величезних

збитків завдають пожежі.

• Зростає споживання води; передбачається, що забезпеченість

водними ресурсами стане основною проблемою XXI століття. Вже сьогодні

спостерігається серйозний дефіцит води: понад 1,2 мільярдів чоловік

відчувають нестачу питної води і понад 500 млн. бідних людей живуть в

екологічно непридатних регіонах.

• Проблема кислотних дощів загострилася в Азії. Передбачається, що

опади діоксиду сірки збільшаться втричі до 2010 року при збереженні

нинішньої тенденції викидів газу в атмосферу.

• Недостатнє розуміння взаємозв'язку глобальних біогеохімічних

циклів привело до поширення окислювання, перепадів клімату, змін у

гідрологічних циклах, а також до скорочення біорізноманіття, біомаси і

біопродуктивності, до змін у кліматі планети і збільшення кількості природних

катаклізмів (повені, цунамі, землетруси).

Політичний вимір.

• Незважаючи на всі позитивні зрушення у світовій політичній

культурі десятки мільйонів людей дотепер страждають від гніту і насильства

через етнічні, релігійні і політичні суперечності.

• Недоліки методів правління залишаються найбільш значними

перешкодами для досягнення стійкого розвитку в більшості країн, що

розвиваються. Стійкий розвиток не може бути досягнутий у країнах, де панує

корупція, авторитаризм і егоїзм. В усьому світі зберігаються ознаки бідності

поряд з екологічною деградацією.

Звичайно, це далеко не повний підсумок останніх десятиліть, але навіть

він показує, що надати однозначну оцінку отриманих результатів неможливо.

Кожний може вибрати свою точку зору – песимістичну чи оптимістичну. А

позиція країни складається з поглядів її громадян щодо основних економічних,

соціальних, екологічних і політичних питань; і вже виходячи зі своєї позиції

країна здійснює вибір політики в новому столітті.

Світові рубежі. За десять років, що минули після Ріо-конференції,

людство намагалося реалізувати основні цілі концепції стійкого розвитку. У

2001 році нова Всесвітня конференція з проблем довкілля і розвитку була

проведена в Йоганнесбурзі (ПАР). Результатом самміту в Йоганнесбурзі було

визначення п’яти головних напрямків екологоорієнтованої діяльності: 1) вода і

санітарія; 2) енергія; 3) здоров’я; 4) сільське господарство; 5) біорізноманіття.

Напрацювання стратегічних екологічних цілей людства велося не тільки на

самому саміті, а й протягом підготовчого періоду, включаючи проведення 5

підготовчих регіональних конференцій, що відбулися у 2001 році (Женева,

Найробі, Ріо-де-Жанейро, Каїр, Пномпень). Незважаючи на деякі розбіжності в

регіональних пріоритетах, консенсус був досягнутий у ряді галузей (Ргіогities,

2001; Ріо-де-Жанейро, 2002).

Зазначені пріоритети спираються на конкретні цільові показники і

терміни виконання:

1. До 2015 року зменшити вдвоє частку людей, чий дохід становить

менше 1 долара в день.

2. Створити спільний Світовий фонд для ліквідації бідності та сприяння

соціальному і людському розвитку в країнах, що розвиваються.

3. До 2015 року зменшити вдвоє частку населення, яке не має доступу до

ресурсів безпечної питної води.

4. До 2015 року зменшити вдвоє частку населення, яке не має доступу до

санітарного забезпечення.

5. Запровадити інтегроване управління водними ресурсами та здійснити

плани щодо ефективного водозабезпечення до 2005 року з підтримкою у цій

сфері дій країн, що розвиваються.