Розділ 7.
стРАтегІЧнІ тА опеРАЦІйнІ ЦІлІ (пРІоРитети)
стАлого РоЗВитКу ХАРКІВсьКої облАстІ до 2020 р.
головна мета сталого розвитку Харківської області – забезпечення високої якості життя населення на
основі побудови соціально-орієнтованої природозберігаючої інноваційної економіки.
головна мета реалізується через низку стратегічних цілей, які, у свою чергу, об’єднують ряд опера-
ційних.
Стратегічна ціль 1: Харківська область – регіон сталого соціального розвитку (високої якості життя
населення).
Операційна ціль 1.1. поліпшення демографічної ситуації та покращення стану здоров’я населення.
Передумови:
специфіка демографічної ситуації в Харківській області та україні в цілому полягає в поєднанні депопу-
ляції населення з погіршенням стану його здоров’я, що дозволяє кваліфікувати її як затяжну демографічну
кризу. так, за період 2000 – 2009 рр. чисельність населення Харківської області скоротилася на 183,5 тис.
осіб, або на 6,2% (15-е місце серед регіонів україни) при 7,6% в цілому по україні. Від’ємне сальдо природно-
го приросту населення на 1 тис. наявного в регіоні в 2009 р. значно скоротилося – (– 5,5) при (– 4,2) в цілому
по країні і пороговому значенні економічної безпеки більше 2,8. у Харківській області залишається від’ємне
сальдо природного приросту населення більше, ніж у середньому в україні. Згідно з прогнозом до 2015 р.
у цілому по україні чисельність населення скоротиться на 4,5% при зменшенні по регіону на 4,9%.
на від’ємне сальдо природного приросту чисельності населення як в Харківській області, так і україні
в цілому, вплинув низький рівень народжуваності та високий рівень смертності населення.
За коефіцієнтом народжуваності – 9,8 новонароджених на 1 тис. населення – в 2009 р. Харківська об-
ласть розділила з полтавською областю 21 – 22-е місця серед інших регіонів україни. таке значення показ-
ника нижче, ніж у середньому по україні – 11,1. при цьому народжуваність в Харківській області за період
2000 – 2009 рр. збільшилась з 6,8 до 9,8 новонароджених.
За коефіцієнтом смертності – 15,3 померлих на 1 тис. населення в 2009 р. Харківська область зайняла
16-те місце серед інших регіонів україни. таке значення показника знаходиться на середньому рівні по краї-
ні – 15,3. при цьому смертність в Харківській області за період 2000 – 2009 рр. зменшилася з 16,4 до 15,3. За кое-
фіцієнтом дитячої смертності – 9,3 померлих до 1-го року на 1 тис. народжених живими – в 2009 р. Харківська
область посіла 12-те місце серед інших регіонів україни. таке значення показника нижче, ніж у середньому
по країні – 9,4, але значно перевищує порогове значення економічної безпеки – не більше 1 – 2. За період
2000 – 2009 рр. у Харківській області коефіцієнт дитячої смертності знизився з 11,3 до 9,3.
однією з причин смертності та проблем стану здоров’я населення як у Харківській області, так і украї-
ні в цілому, є зростання його захворюваності. у Харківській області загальна захворюваність за період
2000 – 2009 рр. збільшилась на 30,2% при збільшенні на 6,0% в цілому по україні. показник кількості за-
реєстрованих випадків захворювань на 1 тис. населення – 780,2 у 2009 р. перевищив середнє значення по
україні – 720,1 і суттєво порогове значення економічної безпеки – не більше 60.
За період 2000 – 2009 рр. у Харківській області найбільше зростання захворюваності спостерігалося
за такими класами хвороб: хвороби системи кровообігу – 234,7%; хвороби крові, кровотворних органів та
окремі порушення із залученням імунного механізму – 229,9%; хвороби ендокринної системи, розлади хар-
чування, порушення обміну речовин – 198,2%. у той же час у цілому по україні за період, що аналізується,
найбільші темпи зростання відбулися за такими класами хвороб: вагітність, пологи та післяпологовий пері-
од – 117,2,1%; хвороби сечостатевої системи – 118,5% та новоутворення – 114,4%.
Харківська область за класами хвороб займає серед інших регіонів україни такі місця: хвороби системи
кровообігу – 1-е місце; новоутворення – 1-е місце; хвороби сечостатевої системи – 3-є місце; хвороби орга-
нів травлення – 3-є місце; хвороби ока та придаткового апарату – 3-є місце та ін. (рис. 7.1).