190
методологію розрахунку і прогнозування якої встановлює центральний
банк, штучно відриває проведення грошово-кредитної політики від загаль-
ноекономічної програми розвитку. Третім недоліком є те, що органами ста-
тистики (не говорячи вже про різні дослідницькі організації) обов’язково
публікують офіційно розрахований показник інфляції – індекс споживчих
цін, який у середньостроковій перспективі може відхилятися від показника
базової інфляції. У підсумку все це суттєво знижує рівень довіри суспільст-
ва до адекватності політики, яку проводить центральний банк, а відтак і до
зниження ефективності політики інфляційного таргетування.
Взагалі, як показує досвід, введення центральним банком в якості тар-
гету показника «базової» інфляції можливе протягом певного перехідного
періоду. Яскравим прикладом такого підходу є, наприклад, Чехія, де споча-
тку (в період з 1997 по 2001 р.) було введено таргетування індексу «базо-
вої» інфляції, який не враховував близько 18% від індексу споживчих цін
(у частині динаміки цін на оренду майна та енергоресурси). Починаючи з
2002 р., в якості таргету було введено індекс споживчих цін. Другим при-
кладом використання «базової» інфляції на початковому етапі є Нова Зела-
ндія. Так, в пункті 2 Політичної угоди від 2 березня 1990 р. зазначено, що
«таргетування інфляції повинно стосуватися цін товарів і послуг, які спо-
живаються домашніми господарствами. Зараз, на жаль, індекс споживчих
цін (що розраховується Державним департаментом статистики) не відпові-
дає поставленим вимогам. Причиною цього є включення витрат на житло (у
тому числі оренду)». А вже починаючи з Політичної угоди від 16 грудня
1992 р., стабільність цін визначається вже у «термінах CPI» (пункт 2). При-
чому в цьому пункті надано пояснення, що цей показник обраний як такий,
що є «найбільш зрозумілий для суспільства». Слід додати, що індекс спо-
живчих цін в якості таргету зазначався в Політичній угоді від 10.12.1996 р. і
від 17.09.2002 р., яка діє і по цей час. Виключенням була Політична угода
від 15.12.1997 р., де в пункті 2 було зазначено, що «для досягнення цінової
стабільності в якості таргету буде обрано індекс споживчих цін за виклю-
ченням кредитних послуг (CPIX), який публікує Державний департамент
статистики». Важливою особливістю даної Угоди є акцентування уваги на
тому, що індекс, який обраний в якості таргету, розробляється і публікуєть-
ся Державним департаментом статистики, а не центральним банком країни.
Однією з основних причин того, що Туреччина не вводила таргетування
інфляції до 2006 р. є те, що турецька Агенція статистики змінила складові
індексу споживчих цін відповідно до корзини споживання товарів і послуг з
урахуванням сезонності у 2005 р.
Наступним параметром, який за своєю суттю є технічним, але в той
же час пов’язує процес прийняття рішень з відповідальністю центрального
банку за дотримання режиму таргетування інфляції, є вибір числової