нак нерозв'язані проблеми ще залишилися, оскільки деякі
особливі дані, найпотрібніші кінцевому користувачу, були
розміщені в операційних базах даних і важкодоступними.
Важливим кроком у напрямі до розв'язання цієї проблеми
було об'єднання в мережу персональних комп'ютерів і надання
можливості доступу користувачам до окремих файлів, а
віднедавна — до сховищ даних. У той час, як деякі
інструментальні засоби кінцевого користувача були доступ-
ними для маніпулювання даними, в багатьох випадках
користувачі мусили вивчити і використовувати мови запитів
SQL.
Для добре підготовлених користувачів це було прийнятним
варіантом, проте для більшості інших це було не так, оскільки
підхід на основі мови запитів потребував, щоб користувачі
розуміли деталі структури баз даних. Кінцеві користувачі
часто не мали відповідних знань для самостійного
формулювання складних запитів, і, що найважливіше, вони не
завжди отримували очікувані результати через те, що
некоректно описували запити. Ця ситуацію привела до появи
генерації інструментальних засобів OLAP. Найбільшу
популярність із них отримав інструментальний засіб
підтримки прийняття рішень Business Objects.
Business Objects є ефективним прикладом сучасного
програмного забезпечення, яке розроблене для надання
можливості кінцевим користувачам забезпечувати власну
підтримку прийняття рішень, тобто виконувати свої запити
без розуміння деталей структур бази даних. Це робиться за
допомогою подання інформації не технічним, а бізнес-
орієнтованим способом, який добре знайомий користувачеві.
Ці зображення даних називаються «бізнес-об'єктами»
(«Business Objects»). Кожний бізнес-об'єкт є основним
визначенням структу-рованої мови запитів, який відповідає
його відображенню в базі даних. Наприклад, бізнес-об'єкт
може бути простим, типу «останнє ім'я замовника», що є
окремим полем у таблиці і визначається як
customers.last_name, або комплексним — «дохід від збуту»,
який фактично обчислюється за рівнянням, а необхідні для
цього дані розміщені на багатьох полях у різних таблицях.
Кожний кінцевий користувач має доступ до множини
бізнес-об'єктів, які містяться всередині середовища, що
називається «всесвітом» (universe). Universe є логічним
відображенням бази даних додатка для специфічної групи
користувачів. Наприклад, маркетинговий аналітик міг би
працювати зі «всесвітом» з маркетингу, який містить такі
бізнес-об'єкти: «клієнт», «дохід від продажу», «продукт»
тощо. Працівник відділу кадрів міг би мати доступ до universe,
який включає бізнес-об'єкти: «ім'я службовця», «заробітна
плата» і «дата прийняття на роботу».
490