Сирохман І.В Товарознавство пакувальних матеріалів і тари

Подождите немного. Документ загружается.

141

Фоторозкладувальні полімери піддаються деструкції під

впливом сонячного випромінювання.

Процес розкладання полімерних матеріалів — фотодеградація —

проходить під дією ультрафіолетових променів. Хімічні зв’язки,

що утримують ланцюги полімеру, руйнуються, і довгі ланцюги

розпадаються на дрібні фрагменти. Фотодеградація характерна

для більшості полімерів, а цей процес без стимуляції протікає по-

вільно. Для його прискорення використовують хімічні добавки,

які під дією ультрафіолетових променів прискорюють процес

розкладування ланцюга полімеру.

Прикладом можуть служити матеріали із білків. Вони харак-

теризуються вологостійкістю і швидко розкладаються після ви-

користання. У процесі розробки цих матеріалів важливе значення

надається добавкам. Їх підбирають з урахуванням наявності фун-

кціональних груп, що сприяють фоторозкладу основного поліме-

ру. Фоторозкладувальні полімери, як правило, містять у своєму

складі невелику кількість (3—5 %) світлочутливих добавок, на-

приклад пероксидів, які під дією ультрафіолетових променів іні-

ціюють фотодеградацію основного полімеру.

Застосовуються добавки, які дозволяють розкладатись полімер-

ним матеріалам без доступу світла. Фірми Ampacet Corp., Plastigone

Technologies, Princeton Polymer Laboratories (США) для виробництва

саморозкладувальних полімерних матеріалів використовують доба-

вку у вигляді фотоактивованого хімічного деграданту. Фірми

Plastigone і Princeton (США) використовують також прискорювач,

який сприяє регулюванню швидкості розкладування.

У виробництві саморозкладувальних полімерів застосовують

процес самополімеризації, за допомогою якого в основу поліме-

ру вводяться карбонильні групи (вуглець і кисень, зв’язані по-

двійним зв’язком). Фірми Enviromer Enterprises i Atlantic Interna-

tional Group inc. (США) виробляють саморозкладувальний по-

лімер Ecolyte, який містить кетонкарбонільні сополімери, інші

компанії застосовують у якості сополімерів етилен і оксид вуг-

лецю.

Полімерний матеріал Ecolyte розкладається під дією сонячно-

го світла.

Англійський учений Гриффін розробив спосіб включення мо-

лекул крохмалю у структуру поліетилену. Крохмаль легко руй-

нується мікроорганізмами, що приводить до розкладання струк-

тури полімеру. Результати дослідження Гриффіна покладені в

основу виробництва матеріалів, які здатні до біологічної деграда-

ції. Так, фірма Ampacet (США) випускає такий матеріал під на-

142

звою Poly-Grade II, а канадська фірма St. Lawrence — подібний

полімер під назвою Ecostar.

Компанія ICI Americas ine виробляє термопластик, який підда-

ється біологічному розкладанню. Він має властивості, подібні з по-

ліпропіленом. Розкладання цього матеріалу проходить під дією мік-

роорганізмів, які знаходяться в ґрунті, каналізації і на дні водойм.

Проводяться дослідження зі створення і виробництва матеріа-

лів, які б розкладалися в морській воді (Німеччина). В структуру

цих полімерів введена реактивна група, яка здатна розкладатися у

воді або у водному розчині.

В Охтинському НПО «Пластполімер» ведуться роботи зі

створення полімерів з регулюючим терміном служби, особливіс-

тю яких є їх здатність після визначеного терміну розкладатися

під дією світла на дрібні фрагменти, які потім знищуються мік-

роорганізмами ґрунту і включаються в загальний біологічний

цикл. Застосування фоторозкладувальних плівок дозволяє ви-

ключити трудомісткий процес збирання і повторної переробки

використаної плівки.

Розроблено і впроваджено у промислове виробництво процес

одержання поліетиленових фоторозкладувальних композицій і

плівок на їх основі — рецептури 108-70 і 158-70. Термін викори-

стання таких плівок 3—3,5 міс., товщина 80—120 мкм.

Фоторозкладувальні плівки (ФРП) пройшли токсикологічні і

санітарно-хімічні дослідження і дозволені МОЗ для застосування

в сільському господарстві при короткотривалому контакті з воло-

говмісними, нежирними, а також сухими продуктами як вторин-

на упаковка харчових продуктів (плівки для групової упаковки

продуктів харчування).

На основі базових фоторозкладувальних композицій розроб-

лено широкий асортимент модифікованих плівок з метою регу-

лювання термінів використання і надання їм спеціальних власти-

востей. Так, при радіаційному опроміненні ФРП гамма-

променями або швидкими електронами термін їх використання

скорочується до 2 тижнів — 1,5 міс.

Крім того, досліджено можливість одержання ФРП на основі

відходів ПЕВТ, які утворилися в результаті збору використаної

сільськогосподарської плівки. Ефективним модифікатором є низь-

комолекулярний поліетилен — відходи синтезу ПЕВТ.

Головні проблеми під час упровадження нових БРП і ФРП —

це можливість утворення небажаних продуктів розкладу чи за-

бруднення харчових продуктів від передчасного розкладання

споживчої тари з цих полімерів.

143

Основними напрямами сучасного розвитку полімерних паку-

вальних матеріалів є:

• створення нових економічних видів пакувальних матеріалів

і раціональних пакувань, що надійно захищають продукти від дії

навколишнього середовища й забезпечують їм тривале зберігання;

• розроблення і впровадження полімерів і пакувальних мате-

ріалів на їх основі з передбачуваними властивостями;

• створення технологій та обладнання для утилізації й вида-

лення відходів полімерних матеріалів.

Біопластики створюють різними способами.

Перспективним вважається селекція спеціальних штамів мік-

роорганізмів, здатних здійснювати деструкцію полімерів. При-

кладом може служити полівініловий спирт, який розщеплює фер-

мент бактерій Pseudomonas SP.

Розроблено синтез біорозкладувальних полімерів методом

біотехнології, зокрема, одержано мікробний поліоксибутират, що

близький до ПЕ і ПП. Цей матеріал і вироби з нього розклада-

ються мікроорганізмами, а також ферментами плазми тканин

тварин. Англійська фірма «ICI» створила нові полімерні матеріа-

ли за допомогою бактерій на натуральних субстратах з викорис-

танням цукру, етанолу, суміші діоксиду вуглецю і водню. Цей

полімер (полі-3-гідроксибутират) нестійкий до дії розчинників і

має низьку теплостійкість. Поєднання його з продуктом бактеріа-

льного синтезу (полі-3-гідроксивалеріанова кислота) забезпечує

отримання нового продукту Bipol, який повністю розкладається

мікроорганізмами протягом кількох тижнів.

Новим спрямуванням є синтез біорозкладувальних полімер-

них матеріалів з хімічною структурою, близькою до структури

природних полімерів. Прикладом можна вважати складний полі-

ефір аліфатичного ряду зі структурою, аналогічною поліоксиаце-

лобутирату целюлози. Синтетично отримано кілька полімерів:

аналог лігніну (метоксиоксистирол), біодеструктурований полі-

амід, складний поліефір на основі молочної і фенілмолочної кис-

лот, що розкладається мікроорганізмами.

Біорозкладувальні матеріали готують при змішуванні крохма-

лю, полівінілового спирту, відходів переробки соєвих бобів і глі-

церину, як пластифікатора. При збільшенні частки полівінілового

спирту і відходів переробки соєвих бобів, межа міцності матеріа-

лу на основі крохмалю спочатку збільшується, а потім знижуєть-

ся. Міцність на розрив знижувалась при збільшенні кількості со-

євих продуктів, але спочатку зростала, а потім знижувалась при

підвищенні кількості полівінілового спирту. Паперовий порошок

144

і CaCO

трохи збільшували міцність плівки на основі крохмалю,

але помітно зменшували її розтягування. Оптимальні механічні

властивості виявлені у матеріалі, який виготовлений із 60 % кро-

хмалю, 10 % соєвих продуктів, 6 % полівінілового спирту, 10 %

гліцерину і 2 % CaCO

Запатентовано бар’єрний шар у вигляді плівки із високомоле-

кулярного спирту. Товщина його становить близько 1 мм. Завдя-

ки цьому шару запобігається проникнення жиру, вологи і арома-

тичних сполук на етикетковий папір. Розчинність використаного

високомолекулярного спирту при температурі 25 °С становить

понад 50 г на 100 г води. Спирт підбирають із групи, що включає

маніт, еритрит та ізомальт. До складу матеріалу бар’єрного шару

може входити близько 80 % маніту і 20 % іншого високомолеку-

лярного спирту або його похідного.

Зберіганням подрібненої яловичини, упакованої в оболонку з

модифікованою атмосферою, що містить 80 % кисню і 20 % вуг-

лекислого газу при температурі 0…+4 °С протягом 10 діб вияв-

лено, що дослідні зразки набули більш вираженого забарвлення,

а вміст аеробної мікрофлори збільшився до 9 · 10

од/г. Смак до-

слідних зразків трохи погіршувався після 6 діб зберігання.

Інтенсивно розробляються матеріали з використанням віднов-

люючих біологічних ресурсів. Найбільшого практичного засто-

сування в упаковці продукції набувають матеріали на основі кро-

хмалю або його сумішей із синтетичними полімерами.

Екструзією суміші кукурудзяного крохмалю і мікрокристаліч-

ної целюлози та метилцелюлози, з добавками пластифікаторів

(поліолів) або без них, одержано «їстівні» плівки, що призначені

для пакування харчових продуктів. Вони мають високу сорбцій-

ну здатність, у тому числі до радіонуклідів, іонів важких металів

та інших шкідливих сполук, що суттєво підвищує чистоту продо-

вольчих товарів. Здатність їстівних плівок утримувати (іммобілізу-

вати) різні сполуки, дає змогу збагачувати продукти харчування ко-

рисними речовинами (мінеральними солями, вітамінами, комплек-

сами мікроелементів тощо). Можливе також введення в їстівну плів-

ку спеціальних добавок (ароматизаторів, барвників) для регулюван-

ня смакоароматичних властивостей упакованого продукту.

«Їстівну» упаковку виготовляють із молочного протеїну — ка-

зеїну, який конвертується у водонепроникне покриття. Казеїн бу-

ває структурованим у вигляді листів, а більш тонкі плівки мо-

жуть наноситись безпосередньо на продукт. Завдяки цьому

продукт захищається від забруднення і псування, оскільки казеїн

забезпечує певну бар’єрну дію.

145

Харчові казеїнові плівки підтримують вологість продукту і

можуть використовуватись для упаковки сиру, а ламінований

плівковий казеїн — для йогуртів.

Запатентовано шлангоподібну їстівну оболонку для харчових

продуктів, яка містить 20—70 % целюлози із середнім ступенем

полімеризації, 5—50 % білка казеїну, солі, глютину, зеїну, горо-

ху, 10—70 % наповнювача із пшеничних висівок, хітозану, мік-

рокристалічної целюлози, крохмалю воскоподібної кукурудзи.

Вологість оболонки складає 16—18 %.

Перспективною сировиною для виробництва біопластику вва-

жається кукурудзяний крохмаль, який використовується компані-

єю CRC. Отримані матеріали застосовують для пакування сухих

харчових продуктів (типу тарілок, пакувальних пакетів для напів-

фабрикатів, круп, цукерок та інших твердих продуктів). Ці пакува-

льні матеріали переробляють мікроорганізми ґрунту, розкладаючи

складові компоненти їх структури до діоксиду вуглецю і води.

Досліджено «їстівні» плівки із картопляного крохмалю, які

здатні одразу розчинятися у гарячій воді. Прискорює формування

поперечних зв’язків епігідрин, а для інтенсифікації процесів фо-

рмування плівки застосовують карбоксиметилцелюлозу.

Запатентовано крохмаловмістиму, рукавоподібну оболонку

для харчових продуктів з переносним покриттям. Вона може бу-

ти одно- або багатошарова і складається із суміші термопластич-

ного крохмалю або його похідного та іншого полімеру, вибрано-

го із поліактиду, полікапролактону, складного і простого

поліефіруретанів, поліалкиленкарбонату. Комбінують ці сполуки

з допустимими для харчових продуктів поліцукрами модифіко-

ваного крохмалю, декстрину, альгінату, метилцелюлози, пектину,

желатину, хітину та інших речовин. Співвідношення термоплас-

тичного крохмалю і його термопластичного похідного до іншого

полімеру складає 90:10 – 10:90.

Із соєвого білкового ізоляту і карбоксиметилцелюлози з дода-

ванням пластифікатора гліцерину, виготовлено плівку, розчинну

у гарячій воді. Оптимальною температурою сушіння вважається

50 °С, вміст соєвого білкового ізоляту — 4,5 %, карбоксиметил-

целюлози — 0,7 % і гліцерину — 1 %.

Вивчено вплив добавок гліцерину і соєвої олії на фізичні влас-

тивості комбінованих плівок на основі білкового ізоляту молоч-

ної сироватки. Збільшення концентрації олії зумовлює ріст вели-

чини відносного подовження, температури затвердіння і веде до

зменшення рівноважної вологості плівки, міцності на розрив і

модуля пружності, але не впливає на проникність водяної пари.

146

При підвищенні концентрації гліцерину зростає величина віднос-

ного подовження, рівноважної вологості плівки і знижується те-

мпература затвердіння, модуль пружності, міцність на розрив і

непрозорість плівки.

Білкова плівка, збагачена гліадином або глютиніном, при теп-

ловому обробітку (55—75 °С) стає більш жорсткою, менш розтя-

гувальною і проникність її до водяної пари знижується. Крім того,

у неї змінюється колір. Регулювання режиму теплового обробітку

дозволяє оптимізувати властивості плівок із гліадіну і глютеніну.

Білкові плівки характеризуються добрими бар’єрними власти-

востями до газів при низькій і середній відносній вологості, але

низькими щодо води. Модифіковані плівки із желатину мають на

20 % знижену розчинність, а найбільше зниження проникності

для парів води (на 35 %) виявлено у плівок, модифікованих фер-

ментом (трансглютамінозою). Обробіток формальдегідом підви-

щує розривну міцність плівок приблизно на 60 %. При модифіка-

ції збільшується також термічна стійкість у поєднанні з ростом

температури плавлення.

Розроблено технологію композитних плівок із пшеничної клей-

ковини і ацетатфталату целюлози. Бар’єрні властивості цих плівок

залежать від співвідношення компонентів. Проникність композит-

них плівок для вологи і кисню нижча, ніж плівок із чистої клейко-

вини і целюлози. З підвищенням концентрації клейковини у плівці

її розчинність у кислоті і механічна міцність знижуються.

Плівка виготовлена із 6,5 %-ї емульсії сироваткового білка, в

яку додавали гліцерин і до 0,1 % стеаринової кислоти. Збільшен-

ня концентрації останньої приводить до зниження проникності

плівки для водяної пари і розчинності білка, але механічні влас-

тивості плівки при цьому погіршуються.

За науковими даними, нанесені на полімерну упаковку препа-

рати Полісепт і Аллюцид забезпечують тривале зберігання хлі-

бобулочних, м’ясних, рибних, овочевих та інших продуктів.

Плівка на основі зеїну попереджує окислення горіхів і суттєво

поліпшує якість продукту після тривалого зберігання. На основі

проведених досліджень тривалість зберігання продукту при 20 ºС

може досягати 250 діб.

Спеціалісти компанії «Novamont» створили спеціальні види

біопластика, які розкладаються в природному середовищі, і запа-

тентували його під загальною назвою «Mater-Bi».

На світовому ринку упаковки група біорозкладувальних плас-

тиків на основі природних матеріалів представлена марками

Novon

тm

, Biopac

тm

, Bioflex

тm

147

Найбільшу частку у випуску синтетичних продуктів з актив-

ним біорозкладувальним наповнювачем крохмалем займає мате-

ріал Masner-BITM (Італія), марок AT 05H, A 105H, AB 05H,

AB 06H, AF 10H. Композит отримують на основі суміші крохма-

лю з полікапролактоном або ЕВС. Він високо економічний, роз-

кладається у ґрунті як в аеробних, так і в анаеробних умовах без

виділення шкідливих продуктів і твердих залишків протягом 60 діб,

а також у воді і в компості. У воді швидко вимивається пластифі-

катор. Основними способами переробки залежно від марок є екс-

трузія, термоформування, лиття під тиском, штампування.

Розроблено харчовий плівкоутворюючий склад на основі ре-

човини, отриманої внаслідок взаємодії продуктів гідролізу цук-

рози і гліцерину з фосфоровмісними моноефірами гліцерину. Цей

склад у вигляді низькоконцентрованих водних емульсій здатний

утворювати плівкові покриття на об’єкті нанесення різної товщи-

ни залежно від концентрації плівкоутворюючої речовини і ему-

льсії покриття. Утворене плівкове покриття затрудняє дифузію

кисню і діоксиду вуглецю з повітря крізь матриці з нанесеними

покриттями залежно від концентрації плівкоутворюючої речови-

ни і емульсії.

У США працює найкрупніший у світі завод з виробництва

пластмас (140 тис. т на рік) методом полімеризації молочної кис-

лоти, які розкладаються біологічним шляхом. Матеріалом для ви-

готовлення таких упаковок можуть служити плівки із суміші ку-

курудзяного крохмалю і полімерної молочної кислоти, екструдо-

ваного кукурудзяного борошна, суміші картопляного крохмалю з

вапняком і паперовими волокнами, екструдованого кукурудзяно-

го крохмалю з бутандіалом і терефталевою кислотою. Товщина

стінок упаковок із таких матеріалів становить 15—40 мм. Основ-

ним недоліком цих матеріалів є їх висока вартість, яка більш, ніж

у 2 рази перевищує вартість полістиролу і поліпропілену.

Компанія Metabolix Inc виробляє РНА (polyhydroxyalkanoates) —

біопластики екологічно чисті, вологостійкі, що розкладаються у мор-

ській воді та інших анаеробних середовищах. Вони бувають жорсткі

і високоеластичні, які можуть використовуватись як адгезиви і по-

криття. Крім цього, додаванням РНА-біопластиків можна покращи-

ти властивості інших біо- і синтетичних полімерів.

В Австрії і Швеції Mc Donald’s пропонує у своїх ресторанах

«кукурудзяні» виделки і ножі.

Біопластики на основі природних полімерів можна виготовляти

кількома способами. Поширеним є метод отримання співполімерів,

у молекулярні ланцюги яких входять сполуки, які легко руйнуються

148

під впливом мікроорганізмів. Перспективним вважається створення

композицій, що містять, крім високомолекулярної основи, органічні

наповнювачі (крохмаль, целюлозу, амілопектин, декстрин), і є по-

живним середовищем для мікроорганізмів.

Біорозкладувальні полімери, створені раніше, являли собою

суміші звичайних полімерів з крохмалем, але вони не повністю

біорозкладаються, а лише розпадаються на дрібні частинки. В

останні роки розроблено цілий ряд нових біорозкладувальних

пластиків. Двадцять п’ять провідних фірм світу виробляють біо-

розкладувальні матеріали у великій кількості (табл. 5.12).

Таблиця 5.12

ВИРОБНИКИ БІОРОЗКЛАДУВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Фірма Назва продукції і її використання

Archer Danlel Co Полілактиди, полігідроксибутирати

BASF (Німеччина) Поліефіри Ecoflex, Eastar Bio

BAYER AG. (Німеч-

чина)

Поліефіраміди, близькі за властивостями до ПЕНГ.

Поліефіраміди, під торговою назвою ВАК (термо-

пластичний, частково кристалічний полімер), мо-

же перероблятися як звичайні термопласти: литтям

під тиском, екструзією. Можливе отримання воло-

кна. Вироби можуть бути прозорі й матові. Плас-

тичність може змінюватись шляхом зміш

вання з

різними наповнювачами

Biotec Gmb. H. Крохмаленаповнюючий пластик — «Біопласт» для

мішків під компост, виготовлення посуду

Cargill Inc. (США) Полілактиди — Eco-PLA для лиття під тиском,

термоформування, одержання нетканого полотна

CSM. N.V.

(

Голландія

)

азом з

мою Car

ill

Inc.

Поліактиди для медицини і фармацевтичної про-

мисловості

DAICEL Chem. Ind. Ltd

(Токіо)

Композити на основі полілактиду, ацетату целю-

лози

Du Pont Co. Полілактиди з молока, си

ру

і к

уру

дзи ECO

Chem., співполімер з поліефіром Biomax

EASTMAN (США) Поліефіри, для оцінки біорозкладування яких ви-

користовують радіоактивні ізотопи

En PAC (США) Продукція на основі крохмалю

Mitsul Toatsu Chem.

Ltd. (Японія)

Продукція на основі крохмалю і полілактиду

149

Закінчення табл. 5.12

Фірма Назва продукції і її використання

Monsanto Co.

(

Італія

)

разом з ICI. Zeneto Ltd.

(Англія)

Співполіме

полігід

оксиб

ти

ат/вале

ат

, який

застосов

ють

Єв

опі і Японії для ви

обництва

пляшок, зубних щіток та ін.

ESTLE OY Chem. І

Primalco (Фінляндія)

Полілактиди і крохмалевмісні пластики

Novamont (Італія) Матеріали Master-Bi для лиття під тиском, одер-

жання плівок

Novon Int. (Італія) Т

и п

од

кти: полі-Novon з добавкою к

охмалю,

Warner-Lambert-полімери і Aqua-Novon — водо-

розчинні полімери на основі полілактиду за техно-

логією Churchill

Planet-Polimer в союзі з

on Mitsubishi

(Японія)

Випускається 20 типів Enviro Plastics — водороз-

чинних, компостованих, фоторозкладувальних по-

лімерів для лиття під тиском, Aquarbo — полівіні-

ловий спирт для плівок з роздувом для медицини

Rohman and Haas Co.

(Сеул)

Поліаспа

гати, водо

озчинні диспе

гато

и для

пральних порошків

Shimodzu Co. (Японія) Прозорі, безколірні для оптики покращені полілакти-

ди — Lact

для лиття під тиском. Компанія відливає

деталі медичного призначення, космічної техніки

Sowa Denko (Японія) Спеціальні аліфатичні поліефіри Bionolle, співполі-

ме

и поліб

тилен/с

кцинат і поліб

тилен/с

кцинат

адипінат — м’які, білі, кристалічні поліефіри з ви-

сокою міцністю

Solvsy S. A. (Бельгія) Поліактиди для різного застосування

Sunkyong Ltd.(Корея) Аліфатичні поліефіри Sky Green

Union Carbide Cor

(США)

Полілактиди з високомолекулярною масою. Вико-

ристовують у Європі для одержання плівок і міш-

ків з них для харчових відходів. Корпорація випу-

скає високомолек

ля

ний, водо

озчинний і

біорозкладувальний поліефір Polyox

В університеті Camson розроблені біорозкладувальні плівки

для упаковки продовольчих товарів, які забезпечують їх захист

від дії мікробів E. Coli, salmonella і listeria monocytogenes. До

складу плівок входять нізин і антибактеріальні ферменти, виділе-

ні із непатогенних бактерій, які добавляють до йогуртів. Плівки

готують змішуванням продуктів переробки сої, злакових із гліце-

рином з додаванням нізину.

150

Найбільш розповсюдженими біорозкладувальними матеріалами

є полілактиди водостійкі, які біорозкладаються гідролізом до СО

води і метану. Їх застосовують для виготовлення ламінованого па-

кувального паперу, посуду для мікрохвильових печей, мішків для

відходів, разового посуду, обгорток для харчових продуктів. Полі-

лактиди мають ряд переваг порівняно з полістиролом (табл. 5.13).

Таблиця 5.13

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЛАСТИВОСТЕЙ

ПОЛІЛАКТИДУ І ПОЛІСТИРОЛУ

Властивості Полілактид Полістирол

Питома вага, г/см

1,26 1,04

Температура плавлення, °С 175 90—95

Міцність при розтягуванні, МПа 50 50

Модуль пружності при згинанні, МПа 34-70 3500

Міцність при згинанні, МПа 102 100

Ударна в’язкість, по Ізоду, Дж/м

18 20

Теплостійкість під навантаженням за Віка, °С 51 107

Молекулярна маса, г/моль 5000—10000 —

Проникність водяної пари за 24 год, г/м

72—300 15—4

Подовження при розтягуванні, % 216—223 1—1,5

Плівка із співполімерів молочної кислоти може розкладатися

також під дією ультрафіолетових променів при довжині хвилі

290—320 нм. Їх поділяють на дві групи, одна з яких містить світ-

лочутливий компонент, наприклад, співполімер оксиду вуглецю

або вінілкетону. Другу групу отримують з використанням добавок,

що являють собою ароматичні кетони, комплекси металів на основі

дитіокарбонатних комплексів заліза, нікелю і кобальту. Під дією

УФ-променів комплекс заліза стає фотосенсибілізатором, а нікелеві

і кобальтові сполуки діють як регулятори цього процесу.

До фоторозкладувальних полімерів, які знайшли широке за-

стосування, належать співполімери етилену з окисом вуглецю,

етилену або стиролу з вінілкетоном. Вінілкетонові співполімери

випускають під назвою Ecolite. Вони близькі за властивостями з

поліетиленом і полістиролом та зручні для формування харчових

підносів, мішків для сміття і сільського господарства.

У числі біорозкладувальних матеріалів важливе місце займа-

ють поліоксиалконоати, які синтезуються в готовому вигляді за