Шутенко Л.М. Основи комерційної діяльності

Подождите немного. Документ загружается.

181

Заході технологічне устаткування, механічні й електричні машини, в тому

числі навіть дитячі іграшки. Сертифікат ISO 14 000 підтверджує дотримання

міжнародних норм в області охорони навколишнього середовища, ISO 9000 –

якості продукції і т.д.

ISO – це міжнародна організація, яка займається проблемами

стандартизації і сертифікації. Її повне найменування – International Standard

Organization. Українська система сертифікації продукції не є авторитетною в

розвинутих країнах багато в чому тому, що ця система здійснюється

державними органами. Там прийнято, щоб якість товару оцінювали

незалежні недержавні структури.

Міжнародні стандарти ISO 9000, що дозволяють оцінювати якість не

окремого виду виробу, а технології його виробництва в цілому, з 1 липня

1996 року введені й в Україні.

Крім ISO необхідно згадати також про такі міжнародні організації, як

IЕС (Міжнародна електротехнічна комісія) і ЕОТС (Європейська організація

по випробуванню і сертифікації).

Сертифікація продукції на основі визнаних на міжнародному рівні

процедур усуває багато технічних бар'єрів у торгівлі і сприяє її розвитку.

Відповідно до визначення, що міститься в Посібнику ISO/IЕС-2 (1991

р.), сертифікація – це "процедура, за допомогою якої третя сторона письмово

завіряє (за допомогою сертифіката відповідності), що продукція, процес чи

послуга відповідають заданим вимогам". При цьому під третьою стороною

розуміється особа чи орган, незалежні від сторін, тобто, наприклад, від

постачальника і покупця. Відзначимо, що діяльність із підтвердження

відповідності встановленим законодавством технічним регламентам, що

здійснюють державні органи, прийнято називати не сертифікацією, а

твердженням, схваленням.

Вимоги до об'єкта сертифікації повинні бути встановлені (задані)

заздалегідь, без чого ця процедура втрачає зміст, а результати сертифікації

завіряються сертифікатом відповідності.

182

Залежно від правил тієї чи іншої сертифікації, умов виробництва і

постачань продукції випробуванням у процесі сертифікації може бути

піддані одиничні екземпляри продукції, або вибіркова партія, або кожен

екземпляр продукції.

Слід відрізняти сертифікат на продукцію від сертифіката на систему.

Сертифікація системи якості – це процедура, що підтверджує здатність

підприємства випускати продукцію встановленого рівня якості, а

сертифікація продукції – це підтвердження відповідності якості

визначеного виду виробу установленим вимогам.

Наказом Держстандарту України затверджений Порядок проведення

робіт із сертифікації продукції іноземних виробництв за схемами з

обстеженням, атестацією і сертифікацією систем якості, яким установлені

Загальні вимоги з проведення сертифікації продукції в державній системі

сертифікації. Порушення органами сертифікації даного Порядку спричиняє

позбавлення атестата акредитації.

Міжнародні стандарти ISO серії 9000 не стосуються конкретного

сектора економіки або промисловості. Сукупно вони являють собою

посібник з керування якістю і загальні вимоги щодо забезпечення якості,

вибору й побудові елементів системи якості.

Ці стандарти містять опис елементів, що повинні включати системи

якості, а не порядок упровадження цих елементів тією чи іншою

організацією.

За роки, що пройшли з часу опублікування цих стандартів, вони

одержали широке визнання і поширення. Більше 50 країн світу прийняли їх

як національні.

З розвитком теорії і практики забезпечення якості удосконалювалися і

стандарти ISO. Нова редакція цих стандартів була затверджена й

опублікована в 1994 р.

Наявність на підприємствах визнаних (сертифікованих) систем якості є

гарантією не тільки якості продукції (послуг), але і стабільності та надійності

183

підприємства як партнера в ділових відносинах. Розвиток цієї діяльності в

Європі стимулюється також тим, що з 1996 р. рішенням Європейського

Союзу реєстрація системи якості дає додаткові переваги в торгівлі,

одержанні державних замовлень і, крім того, заміняє у певних ситуаціях

необхідність у сертифікатах відповідності продукції.

На сьогодні в Україні провели сертифікацію більше 300 промислових

підприємств, сертифіковані 308 видів промислової продукції, 22 з яких

підлягають обов'язковій сертифікації. Більше 80 відсотків продукції

сертифіковано в системі УкрСЕПРО, кожний п'ятий вид – у міжнародній

системі сертифікації країн СНД, 6,2 відсотки сертифіковані відповідно до

багатосторонніх угод між країнами світу.

Середній термін дії сертифікатів по Україні склав 2,3 роки.

Спостерігається збільшення постачань сертифікованої продукції на

зовнішній ринок. У 1995 р. Україна поставила на експорт 42,1 відсотка

сертифікованої продукції проти 39,7 у 1994 р. і 33 відсотків у 1993 р.

Причому в Росію було поставлено 43,2 відсотка цієї продукції, у Китай – 12,1

відсотка, Швейцарію – 7,8 відсотка, Ліван і Єгипет – по 4,6 відсотки.

У той же час аналіз показав, що з обстежених промислових підприємств

тільки на кожному 20-му проводилася сертифікація продукції. Унаслідок

цього частка обсягу сертифікованої продукції в загальному обсязі

виробництва промислової продукції ще залишається низькою і складає тільки

6,3 відсотка (у 1994 р. – 3,6 відсотка).

З метою забезпечення належного контролю за вірогідністю сертифікатів

про походження товарів з України, зміцнення експортного потенціалу

України наказом Гостаможкома України затверджене Положення про

верифікацію митними органами сертифікатів про походження товарів з

України. Відповідно до даного Положення верифікація сертифікатів може

здійснюватися шляхом перевірки їх на автентичність (вірогідність) і

правильності визначення країни походження товару, зазначеного в

сертифікаті про походження.

184

Питання для самоконтролю

1. Що таке якість продукції як економічної категорії, як вона

визначається в господарських договорах?

2. У чому полягає суть Гармонізованої системи опису і кодування

товарів, що вона включає?

3. Наведіть приклад штрихового кодування товару і визначіть його

суть?

4. Яких правил слід дотримуватись при покупці імпортних товарів?

5. Які нормативні документи регулюють штрихове кодування,

стандартизацію та сертифікацію товарів в Україні?

6. Які нормативні документи по стандартизації діють в Україні?

7. Визначіть суть стандарту, норми та правил?

8. Що таке технічні умови, які технічні умови вважаються недійсними

в Україні?

9. Чим стандарти підприємств відрізняються від стандартів України?

10. Які знаки сертифікації товару ви знаєте, наведіть приклад і дайте

пояснення?

11. Що таке обов’язкова сертифікація продукції?

12. Назвіть органи із сертифікації продукції в Україні та їх організаційну

структуру?

13. Дайте визначення кожного органу із сертифікації продукції в

Україні?

14. Які міжнародні стандарти діють в Україні?

15. У чому полягає різниця між сертифікацією системи якості й

сертифікації продукції?

185

РОЗДІЛ VIIІ. ПОНЯТТЯ ДОГОВОРУ, ЙОГО СТРУКТУРА І

ЗМІСТ

ГЛАВА 1. ВИДИ ДОГОВОРІВ І СПОСОБИ ЇХНЬОГО

УКЛАДАННЯ

Договори купівлі-продажу товарів у підприємницькій діяльності є

найбільше широко розповсюдженим видом комерційних відносин. Від того,

наскільки кваліфіковано будуть складатися й виконуватися договори купівлі-

продажу, багато в чому залежать результати діяльності підприємців і стан

економіки країни. Господарські договори укладаються за правилами,

встановленими Цивільним і Господарським Кодексами з урахуванням

особливостей, передбачених нормативно - правовими актами щодо окремих

видів договорів.

Договором (угодою, контрактом) - є домовленість двох або більше

сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та

обов'язків.

Договори в підприємницькій практиці можуть бути:

- односторонніми, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед

другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона

наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо

першої сторони;

- двосторонні, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони

угоди;

- багатосторонні, якщо укладаються більш як двома сторонами.

Договори можна класифікувати за наступними ознаками:

1. За видом юридичних наслідків, договір може бути: попередній і

основний.

Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного

терміну, але не пізніше одного року з моменту укладання попереднього

договору, укласти основний договір у майбутньому на умовах, установлених

186

попереднім договором. Зобов'язання, установлені попереднім договором,

припиняються, якщо основний договір не укладений протягом терміну,

визначеного попереднім договором. У випадку, якщо одна із сторін

направила іншій стороні проект договору, а ця сторона ухиляється від його

підписання, то перша сторона може в судовому порядку вимагати укладання

такого договору. Для того, щоб договір про наміри вважався попереднім

договором, у ньому повинно бути посилання на це.

Основний договір укладається планово, після підписання попереднього.

2. Залежно від моменту укладання, договір може бути: консенсуальний,

тобто починає діяти з моменту підписання і реальний, тобто потрібен час

для виконання;

3. За цілями договори можуть бути: на передачу права власності

(наприклад, купівлі - продажу, позики), на надання товарів у користування

(наприклад, прокат, оренда), на надання послуг (комісія, перевезення,

збереження).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо

форми договору не встановлені законом. Згідно з українським

законодавством договір є укладеним, якщо сторони в належній формі

досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору

є умови про предмет, ціну і термін дії договору, при цьому при описі

предмету договору треба визначити найменування і кількість продукції

(робіт, послуг).

Формами укладання контрактів можуть бути:

- усна. За цією формою можуть відбуватися угоди, що цілком

виконуються сторонами в момент їхнього здійснення. Винятком є такі угоди,

що підлягають нотаріальному посвідченню або для яких письмова форма є

обов'язковою

- письмова;

- письмова з нотаріальним посвідченням (у випадках, визначених

законодавством);

187

- за допомогою оферти.

Під офертою у підприємницькій практиці звичайно розуміється

письмова пропозиція на укладання договору. Пропозиція укласти договір

повинна містити істотні умови угоди і виражати намір особи, яка її зробила,

вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

ГЛАВА 2. БАЗИСНІ УМОВИ ПОСТАЧАНЬ

Комплекси зобов'язань продавців і покупців з доставки товару, з

моменту переходу ризику випадкового псування або загибелі товару з

продавця на покупця в договорах купівлі-продажу товарів називаються

базисними умовами контрактів. Оскільки базисні умови тривалий час мали

характер звичаїв, то при їхньому застосуванні нерідко між продавцями і

покупцями виникали розбіжності в трактуванні взаємних прав і обов'язків.

Щоб уникнути таких розбіжностей, які завдають шкоду учасникам торгових

операцій, Міжнародна торговельна палата (Париж) розробила єдині для всіх

Міжнародні правила тлумачення торгових термінів «Інкотермс» (Incoterms).

Перша редакція базисних умов з'явилася в 1936р. Виправлення і доповнення

були пізніше зроблені в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і 2000 рр. для

приведення цих правил у відповідність із сучасною практикою міжнародної

торгівлі. Тому для того, щоб при виконанні контрактів не виникли

розбіжності, треба при посиланнях на базисні умови вказувати рік прийняття

виправлень, наприклад, "Інкотермс - 2000".

«Інкотермс» споконвічно призначався для використання в тих випадках,

коли товари продавалися для постачання через національні границі. Однак на

практиці ці умови часто включаються в договори для продажу товарів у

межах внутрішніх ринків. Так, на внутрішньому ринку України умови

«Інкотермс» стали активно використовуватися з кінця 90-х років.

Слід підкреслити, що сфера дії «Інкотермс» обмежена питаннями,

188

зв'язаними з правами й обов'язками сторін договору закупівлі-продажу у

відношенні постачання проданих товарів (під словом товари тут маються на

увазі "матеріальні товари", крім "нематеріальних товарів", такі як

комп'ютерне програмне забезпечення).

Для зручності користування правила «Інкотермс - 2000» згруповані за

чотирма тематичними категоріями: перша група включає термін, відповідно

до якого продавець тільки надає товар покупцю на власній території

продавця (E - термін EX WORKS); далі йде друга група, відповідно до якої

продавець зобов'язаний поставити товар перевізнику, призначеному

покупцем (F - терміни FCA, FAS і FOB); потім третя група, відповідно до

яких продавець повинен укласти контракт на перевезення, але не приймає на

себе ризик втрати або пошкодження товару чи додаткові витрати внаслідок

подій, що мають місце після відвантаження і відправлення (C – терміни CFR,

CIF, CPT і CIP); нарешті, четверта група, яка визначає, що продавець

самостійно повинен нести всі витрати і ризики, необхідні для доставки

товару в країну призначення (D - терміни DAF, DES, DEQ, DDU і DDP).

Застосовуваний при позначенні базисних умов термін "вільно"

("франко") означає, що покупець вільний від ризиків і усіх витрат з доставки

товару до пункту, позначеного за словом "франко" (див. табл.8.1.).

Умови "Інкотермс":

1. "Із заводу" ("зі складу") чи "франко-завод". Дана умова означає, що

обов'язок продавця обмежується наданням товару в розпорядження покупця

на своєму заводі або складі. Покупець несе всі витрати і ризики перевезення

товару до місця призначення.

2. "Вільно в перевізника" чи "франко-перевізник" (у певному пункті). За

цією умовою продавець здає товар у розпорядження перевізника в пункті,

обговореному в контракті. Покупець за свій рахунок укладає договір з

перевізником і несе всі ризики з моменту переходу товару до перевізника.

189

Таблиця 8.1. Класифікація торгових термінів

ІНКОТЕРМС 2000

Група Е

Відправлення

EXW

Франко - завод (... назва місця)

Група F

Основне перевезення не

оплачене

FCA

FAS

FOB

Франко - перевізник

(... назва місця призначення)

Франко уздовж борта судна

(... назва порту відвантаження)

Франко - борт

(... назва порту відвантаження)

Група С

Основне перевезення

оплачене

CFR

CIF

CPT

CIP

Вартість і фрахт

(... назва порту призначення)

Вартість, страхування і фрахт

(... назва порту призначення)

Фрахт/перевезення оплачені до

(... назва місця призначення)

Фрахт/перевезення і страхування

оплачені до

(... назва місця призначення)

Група D

Прибуття

DAF

DES

DEQ

DDU

DDP

Постачання до границі

(... назва місця доставки)

Постачання із судна

(... назва порту призначення)

Постачання з пристані

(... назва порту призначення)

Постачання без оплати мита

(... назва місця призначення)

Постачання з оплатою мита

(... назва місця призначення)

190

3. "Фас" ("вільно уздовж борта судна"). При цій базисній умові

продавець зобов'язаний поставити за свій рахунок товар в обумовлений у

контракті порт навантаження, у погоджений термін і розташувати товар

уздовж борта судна, зафрахтованого покупцем.

4. " ФОВ " ("вільно на борті судна"). Продавець зобов'язаний поставити

за свій рахунок товар на борт судна, зафрахтованого покупцем, у

погодженому порту й у встановлений термін.

5. «Каф» ("Вартість і фрахт"). За цією умовою продавець зобов'язаний за

свій рахунок зафрахтувати судно, оплатити вартість фрахту до визначеного в

контракті пункту (порту) і завантажити товар на борт судна в порту

відправлення у встановлений термін. Витрати з вивантаження товару в порту

призначення несе покупець (крім випадків перевезення на судах регулярних

судноплавних ліній, коли витрати по вивантаженню входять у фрахт і, отже,

оплачуються продавцем). Ризики випадкової загибелі товару переходять з

продавця на покупця в момент фактичного переходу товару через поручні

судна в порту навантаження.

6. "Сіф" ("вартість, страховка, фрахт"). При цій умові продавець несе

такі ж витрати, як і при "Каф". В обов'язок Продавця також входить

страхування від транспортних ризиків. Ризики випадкової загибелі товару

переходять на покупця так само, як і при "Каф".

7. "Провізна плата оплачена до ... ( місце призначення )”. Ця умова

застосовна до будь-яких видів перевезень. Обов'язки продавця закінчуються

при постачанні або здачі товару перевізнику. У цей же момент на покупця

переходять всі ризики загибелі й пошкодження товару. Покупець оплачує всі

витрати, пов'язані з подальшим транспортуванням товарів.

8. "Провізна плата і страховка оплачена до ... ( місце призначення )”. Ця

умова застосовна до будь-яких видів перевезень. В обов'язки продавця

входить доставка товару в обговорене в контракті місце, страхування товару

на користь покупця. Покупець несе всі ризики й витрати в процесі

подальшого транспортування вантажу. Ризик загибелі товару переходить з