369
ВИСНОВКИ
Сучасні соціально-економічні процеси, їх динаміка, природно,
вимагають певної корекції заходів щодо реалізації стратегічного
економічного курсу, проте незмінними базовими позиціями залишається
поступова заміна адміністративно-розподільчих економічних відносин
такими, що органічно поєднують і державне регулювання, і ринкові
саморегулятори.
Важливу складову доктрини демократичних соціально-економічних
перетворень в Україні, їх стратегічного курсу мають становити концепція і
практична політика розвитку комерції. Державного значення набуває
усвідомлення суті, ролі й місця комерції в нинішньому і, головне, – в
майбутньому економічному, більше того, – соціально-культурному розвитку
України, а також усвідомлення умов, необхідних для становлення і
функціонування цієї форми ділової активності, прогнозування основних
напрямів і тенденцій розвитку комерційної діяльності з урахуванням як
публічних інтересів суспільства в особі держави, так і приватних інтересів
суб'єктів комерційної діяльності.
На жаль, можна констатувати, що й досі в Україні відсутня чітка
послідовна державна ідеологія становлення і функціонування національного
підприємництва, загальнодержавна програма його розвитку. Становлення
підприємництва як нового для пострадянської України соціально-
економічного явища потребує серйозної адміністративно-політичної уваги і
підтримки.
Державна політика розвитку комерції має ґрунтуватися на взаємодії
публічно-правових і приватноправових засадах регулювання комерційних
відносин. Вона повинна моделювати такий стратегічний курс розвитку цієї
форми ділової активності, який би визнавав комерсанта головною діючою
фігурою ринкового господарства, законним суб'єктом приватноправових
відносин громадянського суспільства.