Шепітько В.Ю., Коновалова В.Ю., Журавель В.А. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 8. Судова балістика

Сліди частин зброї утворюються на кулях, дробу та гільзах. Вид і

характер слідів залежать від конструкції зброї.

На гільзах, відстреляних з автоматичної зброї, сліди утворюють-

ся: на капсулі — слід від бійка ударника у вигляді вм’ятин (рис. 15)

і сліди переднього зрізу затвора — борозенки і валика; на дінці гіль-

зи — слід відбивача

; на ребрі та дні кільцевого паза — сліди від за-

чіпки викидача. На корпусі гільзи можуть відбитися сліди патронни-

ка у вигляді повздовжніх трас і дрібні вм’ятини від країв кожуха за-

твора.

На кулі (при пострілі з нарізної зброї) утворюються сліди від стінок

каналу ствола. Такі сліди складаються з дрібних

валиків і борозенок.

Кількість слідів (смуги) та їх нахил щодо повздовжньої осі кулі відпо-

відають кількості та напрямку нарізів каналу ствола.

На перепонах від кулі та дробу виникають пробоїни, вм’ятини, трі-

щини, розриви, сліди кіптяви у вигляді пояска обтирання (рис. 16).

У пробоїні розрізняють вхідний і вихідний отвори. Вхідний кульо-

вий

отвір в еластичних перепонах має дещо менший діаметр, ніж діа-

метр кулі; у сухому дереві, листовому металі отвір близький до калібру

кулі; у ламких твердих перепонах (скло, цеглина) отвір може бути на-

віть дещо більшим, ніж діаметр кулі; на тілі людини діаметр вхідного

отвору, як правило, менший за діаметр кулі.

Рис. 15. Сліди на гільзах

Рис. 16. Вхідні та вихідні отвори:

а — у металі; б — у дереві

Вхідний Вихідний Вхідний Вихідний

а б

Частина друга. Криміналістична техніка

Ознаки вхідного отвору:

1) дефект тканини — відсутність її частин;

2) наявність навколо рани (на тілі людини) пояска осаднення у ви-

гляді кайми завширшки 1–3 мм червоно-бурого кольору;

3) наявність пояска обтирання;

4) наявність ознак пострілу з близької відстані або в упор (при по-

стрілі в упор відбивається дуловий зріз зброї — штанцмарка).

Вихідний кульовий

отвір має різні розміри та форму. Найчастіше

краї вихідного отвору нерівні, вивернуті наззовні. Вихідний отвір, як

правило, більший, ніж вхідний.

При пострілі можуть утворюватися сліди рикошету, які виникають

при ударі кулі об перепону при малому куті зіткнення. При цьому куля

змінює свій напрямок.

Поясок обтирання — одна з важливих ознак кульового

ушкодження;

має вигляд темної смуги, розташованої по краю вхідного отвору. Поясок

обтирання утворюється частинами речовин, винесених кулею з каналу

ствола, а також частинами матеріалу, з якого виготовлено кулю.

§ 4. Слідчий огляд вогнепальної зброї

та слідів її дії

Огляд зброї, боєприпасів та слідів пострілу здійснюється відповід-

но до вимог норм КПК України (ст. ст. 190–193, 195). У разі потреби

слідчий запрошує для участі в огляді спеціаліста з судової балістики.

Завданням огляду є виявлення, фіксація, вилучення зброї, боєпри-

пасів, слідів пострілу і дослідження їх на місці події для визначення

виду, системи, калібру

зброї, кількості пострілів, дистанції, напрямку

і місця, з якого було зроблено постріл.

Виявлену зброю фіксують за допомогою фотозйомки та описують

у протоколі огляду. При огляді зброї необхідно додержуватися певних

правил. Так, при огляді бойової зброї треба:

1) встановити, чи знаходиться курок (ударник) на бойовому або

захисному взводі та чи є патрон

у патроннику;

2) витягти магазин, оглянути його поверхню;

3) розрядити зброю;

4) вжити заходів щодо відшукання слідів;

5) оглянути внутрішню поверхню каналу ствола для виявлення

слідів пострілу у вигляді нагару, незгорілих порошинок;

Розділ 8. Судова балістика

6) встановити, чи немає яких-небудь пошкоджень на зброї або чи

не відсутні які-небудь частини;

7) визначити наявність або відсутність запаху пороху в каналі ствола.

У протоколі огляду щодо зброї слід вказати: місце виявлення, від-

стань від двох нерухомих об’єктів, положення ствола зброї, вид, сис-

тему, наявність і зміст маркувальних

позначок, номер зброї або її

частин, загальний стан зброї, положення курка, запобіжника, кожуха

затвора, наявність патрона (гільзи) у патроннику, магазині (барабані),

слідів пальців на зброї, кіптяви і нагару, сторонніх часток у стволі та

слідів запаху порохових газів.

Огляд і дослідження боєприпасів. Патрони, гільзи, кулі, дріб, кар-

теч, прокладки, пижі підлягають

виявленню, фіксації та дослідженню

при огляді на місці події.

У протоколі огляду при описі гільзи вказують: місце виявлення,

форму, колір металу, маркувальні позначки, розміри, наявність і форму

слідів зброї. При описі кулі (дробу) в протоколі відзначають: вид пере-

пони, розміри пошкодження кулі, наявність на кулі сторонніх речо-

вин.

Під час пошуку

гільз необхідно враховувати механізм викидування

гільзи (бік викидування). При цьому ефективним буде застосування

металошукача.

Дріб може бути виявлений у тілі (або одягу) потерпілого та в інших

об’єктах. Гранична дальність польоту дробу — 400 м (при діаметрі

дробу 5 мм — дальність 500 м, картеч — дальність до 600 м).

Під час огляду вогнепальних ушкоджень фіксують: вид

і власти-

вості перепони, форму країв ушкодження та його розміри, взаємне

розташування декількох ушкоджень, їх розміщення на перепоні.

При виявленні слідів кіптяви, незгорілих порошинок, частин змаз-

ки в протоколі необхідно описати: форму, кількість зон відкладення,

інтенсивність кожної зони, колір кіптяви чи порошинок, їх віддаленість

від ушкодження та ін.

Визначення напрямку пострілу

і місця, звідки він був зроблений.

При огляді місця події місце пострілу визначають за допомогою ви-

явлення гільз та за слідами вогнепальних ушкоджень. Напрямок по-

льоту кулі звичайно визначається шляхом візирування (спостереження

крізь канал пробоїни). Наявність двох пробоїн дозволяє визначити на-

прямок польоту кулі з достатньою точністю. Візирування може здій-

снюватися за допомогою виготовленої з паперу трубки або протягу-

ванням шнура крізь пробоїни. Місце пострілу, встановлене за допо-

Частина друга. Криміналістична техніка

могою візирування, фотографують. При стрільбі з великої відстані

необхідно враховувати траєкторію польоту кулі. У складних випадках

доцільно запрошувати спеціаліста з судової балістики.

Виявлена та досліджена на місці події вогнепальна зброя, сліди її

дії та боєприпаси підлягають вилученню. Ці об’єкти належним чином

упаковуються та опечатуються печаткою слідчого.

§ 5. Можливості судово-балістичної

експертизи

Дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів пострілу

здійснюється за допомогою судово-балістичної експертизи, яка є різно-

видом криміналістичної експертизи. До основних завдань експертизи

належать: встановлення виду, зразка (моделі) вогнепальної зброї за

стріляними кулями, гільзами, слідами пострілу, а також конкретного

екземпляра зброї за стріляними кулями та гільзами; визначення мож-

ливості застосування для

стрільби зброї та боєприпасів; встановлення

однорідності патронів, куль, гільз, дробу, картечі; встановлення деяких

обставин, пов’язаних із застосуванням вогнепальної зброї.

Судово-балістична експертиза вирішує класифікаційні, діагностич-

ні та ідентифікаційні завдання, які можна класифікувати як такі типо-

ві питання:

1) при дослідженні зброї: чи є дана зброя вогнепальною, а при по-

зитивній

відповіді — до якого виду, системи та моделі вона належить;

чи справна зброя та чи придатна вона для стрільби; який калібр даної

вогнепальної зброї; чи є надана на дослідження деталь частиною да-

ного екземпляра зброї; чи міг відбутися постріл з даного екземпляра

зброї без натискання на спусковий гачок за певних обставин;

чи мож-

ливий постріл з даної зброї патронами певного калібру; чи здійснюва-

лася стрільба з даної зброї після останнього чищення;

2) при дослідженні боєприпасів: чи справні дані патрони та чи при-

датні вони для стрільби; до якого виду і зразка належить наданий для

дослідження патрон; чи належать надані на дослідження патрони

до

однієї партії випуску;

3) при дослідженні стріляних куль, дробу, картечі, пижів: зі зброї

якого виду, системи, зразка відстрілена куля, що виявлена на місці по-

дії; чи не відстрілена куля з наданої на дослідження зброї; чи не від-

стрілена куля з одного екземпляра зброї; до якого виду та зразка на-

Розділ 8. Судова балістика

лежить патрон, частиною якого є куля, виявлена на місці події; чи не

відстрілена куля зі зброї невідповідного калібру; чи є надані для дослі-

дження куля і гільза частинами одного патрона; чи складали раніше

надані на дослідження снаряди (дріб, картеч, кулі) єдину масу і чи не

виготовлені вони в одних і тих

самих виробничих умовах; чи не слугував

предмет, що підлягає дослідженню, саморобним пижем; з якого матері-

алу виготовлено пиж; чи однорідні пижі надано на дослідження;

4) при дослідженні гільз: зі зброї якого виду, зразка викинута дана

гільза; чи є гільза частиною патрона, що використовувався під час

стрільби з даної зброї; чи не викинуті надані на дослідження гільзи з

одного екземпляра зброї; чи не є надані на дослідження куля та гільза

частинами одного патрона; які причини виникнення

пошкоджень, що

є на гільзі;

5) при дослідженні слідів пострілу: чи є дане пошкодження вогне-

пальним; чим саме утворене дане пошкодження (кулею, дробом, кар-

теччю, скалками гранати); чи є сліди пострілу з близької відстані на

одязі потерпілого; в якому напрямку було здійснено постріл; яким є

дане ушкодження — вхідним чи вихідним отвором.

Рис. 17. Розгортки куль зі слідами на них:

а — розгортка кулі револьвера калібру 7,62 з характерними 4-ма полями нарізів;

б — розгортка кулі пістолета калібру 7,65 з характерними 6-ма полями нарізів

Найбільш складним дослідженням є ідентифікація вогнепальної

зброї за стріляними кулями та гільзами. Порівняльне дослідження

слідів на кулі (гільзі), виявлених на місці події, та слідів на кулі (гіль-

зі), одержаних експериментальним шляхом, провадиться шляхом зі-

Частина друга. Криміналістична техніка

ставлення за допомогою порівняльного мікроскопа (МСК-1, МС-51 та

ін.) і за збільшеними фотознімками. Для одержання фотографічного

зображення розгортки кулі зі слідами нарізів каналу ствола викорис-

товують спеціальні пристрої оптичного фоторозгортання (наприклад,

прилад РФ-4). При такій зйомці на фотознімку виходить послідовно

розгорнуте зображення циліндричної поверхні кулі (рис. 17). Для ви-

вчення слідів на

кулі за глибиною (профілем) застосовують профіло-

графічний метод (кулю розміщують у профілометрі, де за допомогою

алмазної голки одержують параметри слідів на ній, а потім, викорис-

товуючи ці дані, будують профілограми).

Запитання для самоконтролю

Що таке судова балістика?1.

Які завдання вирішує судова балістика?2.

З якими галузями криміналістичної техніки пов’язана 3.

судова балістика?

Що є об’єктами судово-балістичного дослідження?4.

Яким чином може бути класифікована ручна вогне-5.

пальна зброя?

Що являє собою калібр зброї?6.

Які існують види слідів вогнепальної зброї?7.

Які сліди

утворюються на гільзах та кулях?8.

Які завдання слідчого огляду вогнепальної зброї?9.

Яких правил необхідно додержуватись при огляді 10.

зброї?

Яким чином відбувається визначення напрямку по-11.

стрілу?

Які завдання вирішує судово-балістична експертиза?12.

Розділ 9

Техніко-криміналістичне

дослідження документів

§ 1. Поняття документа у криміналістиці

Документ — це матеріальний об’єкт, у якому зафіксовано відо-

мості про які-небудь факти, що відбулися, чи які можна передба-

чити. Термін «документ» походить від лат. documentum — свідчення,

доказ чого-небудь. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види

документів:

1) письмові (тексти, цифри та інші записи);

2) графічні (креслення, рисунки, схеми);

фотодокументи;

4) кіно- та відеодокументи;

5) фонодокументи;

6) електронні документи.

За процесуальною природою письмові документи можуть висту-

пати письмовими та речовими доказами. Документи — речові докази

мають значення для розслідування не тільки завдяки своєму змісту, а

й через сам факт свого існування, а також спосіб їх виготовлення та

інші матеріальні ознаки. Документи — речові

докази можуть бути за-

собом учинення злочину чи засобом його приховування, предметом

злочинного посягання. Документи — письмові докази мають значення

для встановлення істини у справі завдяки лише своєму змісту (напри-

клад, висновок експерта, акт ревізії тощо). При цьому вони не є об’єктом

криміналістичного дослідження і можуть замінюватися у справі копі-

ями

або дублікатами. У практиці техніко-криміналістичних досліджень

зазвичай мають справу з письмовими документами як речовими до-

казами.

За юридичною природою документи поділяються на справжні та

підроблені, а за джерелом — на офіційні (паспорт, посвідчення особи,

довідка) та неофіційні (лист, записна книжка тощо).

У підробленому документі зміст або реквізити не відповідають

дійсності.

При цьому підроблення буває двох видів — інтелектуальне

Частина друга. Криміналістична техніка

або матеріальне. Інтелектуальне підроблення полягає у складанні та

виданні правильного за формою та виготовленням документа, але та-

кий документ містить завiдомо неправдиві відомості. Встановити факт

інтелектуального підроблення за допомогою криміналістичної екс-

пертизи неможливо. Матеріальне підроблення передбачає змiнення

змісту документа через внесення до нього неправдивих відомостей або

шляхом

повного виготовлення підробленого документа (тобто частко-

ве або повне підроблення). Матеріальне підроблення виявляється за

допомогою техніко-криміналістичного дослідження документів.

Обов’язкові відомості, які повинні міститися в документі для ви-

знання його дійсним, називаються реквізитами (від лат. requisitum —

потрібне, необхідне). Такими відомостями, як правило, є найменуван-

ня документа і дата його

складання; назва та адреса підприємства

(організації), яке складало документ; сторони, які беруть участь у

здійсненні операції; зміст здійснюваної угоди; підстава для здійснення

операції; одиниці виміру і обсяг операції (у натуральному та вартісно-

му показниках); номер документа; підписи відповідальних (посадових)

осіб; відтиски печаток та штампів. Відсутність одного або декількох

реквізитів у

випадках, передбачених законом, тягне за собою недій-

сність або заперечність документа.

Документи можуть бути виготовлені рукописним, машинопис-

ним, комп’ютерним, поліграфічним або іншими способами, за до-

помогою письмових знаків, інших графічних зображень, виконаних

чорнилами, пастами для кулькових ручок, тушшю, олівцем, друкар-

ською фарбою або іншою речовиною. Як матеріал для виготовлен-

ня

письмового документа можуть бути використані папір, дерево,

фанера, картон, тканина, скло та ін. Документи відрізняються за

формою, розмірами, засобами захисту від підроблення, текстом та

іншими елементами.

Існують певні правила поводження з документами — речовими

доказами, а саме:

1) необхідно обережно поводитися з документами (на них заборо-

нено робити будь-які позначки, перегинати

їх, класти на забруднені

поверхні тощо);

2) документи слід розміщувати і зберігати в окремих конвертах з

відповідними написами;

3) для зберігання документів повинні бути створені відповідні

умови (запобіжні заходи щодо впливу променів світла, вологості, хі-

мічних речовин).

Розділ 9. Техніко-криміналістичне дослідження документів

§ 2. Слідчий огляд документів.

Сутність техніко-криміналістичного

дослідження

Огляд документів — це слідча дія, яка полягає в їхньому вивчен-

ні і дослідженні з метою виявлення та фіксації ознак, що надають

документам значення речових доказів. Попереднє дослідження до-

кументів може здійснювати слідчий. Проведення такого огляду регла-

ментовано ст. ст. 190, 191 та 195 КПК. При огляді та попередньому

дослідженні документів не слід застосовувати методи

, засоби та при-

йоми, які призводять до змінення зовнішнього вигляду і стану доку-

мента. На цьому етапі слідчий з’ясовує такі питання:

1) визначення характеру і призначення документа;

2) аналіз зовнішнього вигляду і стану документа;

3) вивчення змісту документа;

4) аналіз реквізитів документа;

5) вивчення матеріалів документа;

6) виявлення ознак підроблення документа.

Під

час слідчого огляду документів необхідно звертати увагу на

відповідність форми документа його змісту. Окремі суперечності вста-

новлюються шляхом зіставлення певних реквізитів. При цьому засто-

совують огляд в косопадаючому та проникаючому світлі, за допомогою

оптичних збільшуючих приладів, в ультрафіолетових та інфрачервоних

променях, за допомогою електронно-оптичного перетворювача.

Повне і всебічне технічне дослідження

документів здійснюється під

час проведення технічної експертизи — техніко-криміналістичного до-

слідження документів. Об’єктами цього дослідження є зміст документа,

матеріали та знаряддя письма. Технічна експертиза документів поділя-

ється на експертизу реквізитів та експертизу матеріалів документів.

Експертиза реквізитів документів вирішує такі основні завдання:

1) встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів

та їх відбитків

;

2) встановлення факту і способу внесення змін до документа (під-

чищення, травлення, дописування, переклеювання фотокарток

тощо);

3) виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабковидимих

або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також тек-

стів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що

папір, на якому їх виготовлено, не перетворився

на попіл;

Частина друга. Криміналістична техніка

4) встановлення типу, системи, марки, моделі та інших кваліфіка-

ційних категорій друкарської техніки, а також ідентифікація цих засо-

бів за відбитками їх знаків;

5) ідентифікація печаток, штампів, факсиміле за їхніми відбитками;

6) ідентифікація засобів розмножувальної техніки за їхніми від-

битками;

7) ідентифікація компостерних знаків за просічками;

8) ідентифікація письмового приладдя за штрихами;

9) ідентифікація

особи, яка надрукувала машинописний текст, на-

малювала і/або вирізала зображення, за особливостями навичок ви-

конавця;

10) встановлення належності літер певному комплекту шрифту;

11) визначення відносної давності виконання документа або його

фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетина-

ються.

Експертизою матеріалів документів встановлюються рід, вид

(інша класифікаційна категорія) матеріалів, на

яких і за допомогою

яких виконувався (виготовлявся) документ (папір, барвники тощо), а

також їх спільна родова (групова) належність.

§ 3. Встановлення змін у документі

Поширеними способами змінення документів є підчистка, трав-

лення та змивання тексту, дописка і виправлення записів, переклею-

вання фотокарток та заміна окремих частин документа.

Підчистка — спосіб змінення змісту документа, при якому механіч-

но видаляють частини тексту. Видалення штрихів може бути підготовчим

етапом для внесення нових записів. При підчищенні текст стирають

(тертям

гумкою) або зіскрібають гострим предметом (лезом бритви).

Ознаками підчистки є порушення верхнього шару паперу, зменшення

товщини паперу, пошкодження ліновки або захисної сітки, залишки під-

чищених штрихів, розпливи барвника в штрихах нового тексту.

Дописка — спосіб змінення початкового змісту документа шляхом

внесення до рукописного тексту нових слів, фраз або окремих письмо-

вих знаків

. Дописка здійснюється щодо літерних або цифрових записів.

Ознаками дописки є нерівномірність проміжків між рядками, словами,

буквами у середині слів; зменшений розмір і розгін почерку певної

частини тексту; неоднаковий нахил штрихів однойменних знаків; на-