Шепітько В.Ю., Коновалова В.Ю., Журавель В.А. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 7. Трасологія

§ 7. Сліди знарядь злому та інструментів

Сліди знарядь злому — це сліди, залишені різними засобами, які

використовувалися злочинцем для відкриття сховищ і руйнування

перепон. Сліди знарядь злому поділяють на такі види: сліди натискан-

ня, сліди ковзання (тертя), сліди різання, розпилу, розрубу та свердлін-

ня (рис. 8). Залежно від умов слідоутворення вони можуть бути

об’ємними та поверхневими, статичними та

динамічними. Сліди зна-

рядь злому та інструментів виявляють на зламаних вікнах, дверях,

проломаних підлогах або стелях, замикаючих пристроях.

Знаряддя злому — це будь-який твердий предмет (металевий прут,

лом, труба, сокира та ін.), який може бути використаний для подолання

перешкод. Зазвичай застосовується різний столярський або слюсарський

інструмент, металеві предмети. До особливої

групи знарядь злому на-

лежать спеціально виготовлені у злочинних цілях інструменти та при-

строї: «гусяча лапа», «рак», «фомка», «уїстіті», «відмички» та ін.

Сліди фіксують за загальними правилами в протоколі слідчого огляду,

де відображається, що зламано, з якого матеріалу виготовлено цей об’єкт,

де він розташований, які на ньому пошкодження, їх розміри

, контур, фор-

ма, механізм утворення, вид слідів, наявність у них сторонніх речовин

тощо. Виявлені на місці події знаряддя злому підлягають ретельному

огляду та опису в протоколі. Сліди знарядь злому та інструментів необ-

хідно сфотографувати за правилами масштабної зйомки. Дрібні сліди-

відображення доцільно фотографувати методом макрозйомки.

Рис. 8. Сліди знарядь злому:

1 — сліди натискання; 2 — сліди розпилу;

3 — сліди розрубу; 4 — сліди свердління

1 2

3 4

Частина друга. Криміналістична техніка

Способи фіксації слідів знарядь злому:

1) опис у протоколі;

2) фотографування;

3) виготовлення схем;

4) копіювання;

5) виготовлення зліпків.

Для виготовлення зліпків використовують різні матеріали: пласти-

лін, гіпс, синтетичні матеріали — пасти «К», «У-4», «СКТН-1», зубо-

лікарські зліпочні маси (стіракрил, стенс, дентол, тіодент). Виготовле-

ні зліпки слід упакувати та опечатати.

Дослідження слідів знарядь злому

та інструментів дає змогу

з’ясувати механізм злому, навички злочинця, встановити групову на-

лежність знаряддя, яке було застосовано, або ідентифікувати його.

§ 8. Сліди транспортних засобів

Сліди транспортних засобів — це сліди, які відображають зовніш-

ню будову частин транспортного засобу: сліди-відображення (сліди

коліс на ґрунті); предмети, що виокремилися від транспортного засобу

(частки фарного скла); речовини (плями мастила).

Колісний транспорт залишає сліди статичного походження — сліди

кочення, а під час різкого гальмування утворюються сліди динамічного

походження — сліди гальмування.

Сліди автотранспорту залишаються

у вигляді відбитків протектора (рис. 9). Вони можуть бути об’ємними

(на снігу, глині, іншому ґрунті) та поверхневими (на асфальті).

За слідами транспортного засобу можна визначити: групову на-

лежність (тип, марку, модель); ототожнити транспортний засіб або його

частину; встановити деякі обставини розслідуваної події (напрямок

руху, довжину шляху гальмування

, швидкість гальмування, механізм

і характер пошкоджень та ін.). Вивчення слідів дозволяє визначити:

колію (відстань між середніми лініями слідів колес, встановлених на

Рис. 9. Сліди протекторів шин транспортних засобів

Розділ 7. Трасологія

одній осі), базу (відстань між передньою та задньою осями), кількість

осей та колес, ширину бігової доріжки, довжину кола колес.

Способи фіксації слідів транспортних засобів: 1) опис у протоколі;

2) фотографування; 3) виготовлення схем, замальовок; 4) копіювання;

5) виготовлення зліпків.

У протоколі слідчого огляду необхідно зазначати: місцезнаходжен-

ня слідів і час їх виявлення; вид і стан

ґрунту або покриття дороги, де

виявлено сліди; вид слідів (об’ємні, поверхневі); кількість слідів, їх

розташування між собою; ширину кожного сліду; глибину об’ємних

слідів щодо поверхні дороги; розмір колії; форму малюнка протектора

шин, їх розміри, індивідуальні особливості; довжину сліду одного

оберту колеса; довжину шляху гальмування; ознаки напрямку руху;

ознаки

шляху гальмування і ступінь його відображення.

Поверхневі сліди протектора можуть бути скопійовані на фотопапір

або прошкурену листову гуму. В разі виявлення слідів на картоні, фа-

нері, папері, одязі потерпілого їх вилучають у натурі.

З об’ємних слідів транспортних засобів виготовляють гіпсові зліп-

ки (зліпки повинні бути завдовжки 600–700 мм). Для фіксації окремих

деталей використовують полімерні матеріали.

Запитання для самоконтролю

Що таке трасологія?1.

На яких наукових положеннях базується трасологія?2.

У чому полягає криміналістичне значення слідів?3.

Які сліди вивчаються в трасології?4.

Що являє собою механізм слідоутворення?5.

За якими підставами класифікують сліди в трасології?6.

Які сліди розрізняють залежно від механізму слідоут-7.

ворення?

Як утворюються об’ємні та поверхневі сліди?

Що таке сліди нашарування та відшарування?9.

Який механізм утворення статичних і динамічних слідів?10.

Який механізм утворення локальних та периферичних 11.

слідів?

Що таке дактилоскопія?12.

Чому в криміналістиці в13. ажливе значення приділяється

слідам рук?

Частина друга. Криміналістична техніка

Які основні властивості папілярних ліній?14.

На які типи поділяються папілярні візерунки?15.

Які існують способи виявлення слідів рук?16.

Які дактилоскопічні порошки застосовуються для ви-17.

явлення слідів рук?

Як здійснюється оброблення поверхні об’єкта парами 18.

йоду для виявлення слідів рук?

Які існують способи фіксації слідів рук?19.

Як упаковують предмети зі

слідами рук?20.

У чому полягає сутність дактилоскопічної експертизи?21.

З яких елементів складається доріжка слідів ніг?22.

Які існують способи виготовлення гіпсових зліпків?23.

Які існують види слідів знарядь злому та інструментів?24.

Які пасти використовують для фіксації слідів знарядь 25.

злому та інструментів?

Які сліди залишає колісний транспорт?26.

У чому полягають

особливості виготовлення гіпсових 27.

зліпків з об’ємних слідів транспортних засобів?

Розділ 8

Судова балістика

§ 1. Поняття судової балістики

та її значення

Судова балістика — це галузь криміналістичної техніки, яка

вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів, закономірності ви-

никнення слідів їх застосування, розробляє засоби і методи збиран-

ня і дослідження таких слідів для встановлення певних обставин

розслідуваних злочинів, а також рекомендації щодо запобігання

злочинам, пов’язаним із вогнепальною зброєю. У військово-технічній

галузі — це

вчення про закони польоту снарядів, випущених із вогне-

пальної зброї. У судовій же балістиці досліджуються вогнепальна зброя

і наслідки застосування її зі злочинною метою. Дослідження зброї дає

можливість висунути обґрунтовані версії, виявити істотні обставини

у справі, встановити винну особу.

Судова балістика пов’язана з іншими галузями знань. Найбільш

близький зв’

язок судової балістики з судовою медициною та судовою

хімією, методи яких використовуються при дослідженні зброї та слідів

пострілу. Судова балістика пов’язана також з іншими галузями кримі-

налістичної техніки — трасологією, судовою фотографією тощо.

Речовими доказами при використанні вогнепальної зброї можуть

бути зброя та її частини, патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пробоїни

пижі, незгорілі порошинки, пристрої, прилади і матеріали, що засто-

совувалися при кустарному виготовленні зброї та боєприпасів.

Завдання судової балістики:

1) визначення властивостей вогнепальної зброї та боєприпасів (на-

приклад, чи є вилучений у затриманого предмет вогнепальною зброєю;

чи придатна зброя до стрільби; чи можливий мимовільний постріл із

зазначеної зброї та ін.);

визначення групової належності зброї та боєприпасів або їх

частин (наприклад, до якого виду чи зразку належать патрон, куля,

гільза; зі зброї якої моделі (системи) відстрілено дану кулю, гільзу

тощо);

Частина друга. Криміналістична техніка

3) ідентифікація зброї та боєприпасів (наприклад, чи з даної зброї

відстрілена куля, гільза; з одного чи різних екземплярів зброї відстрі-

лені дві кулі або гільзи, виявлені в різних місцях; чи були куля і гільза

до пострілу частинами одного патрона та ін.);

4) встановлення окремих обставин застосування вогнепальної зброї

(наприклад, відстань, з

якої стріляли; напрямок пострілу; взаємне роз-

ташування зброї та перешкоди; кількість пострілів та ін.).

Об’єктами судово-балістичного дослідження є:

1) ручна вогнепальна зброя;

2) окремі частини зброї;

3) боєприпаси;

4) сліди пострілу (сліди застосування зброї);

5) засоби та інструменти, що застосовувалися для спорядження

патронів або виготовлення снарядів.

§ 2. Криміналістична класифікація

вогнепальної зброї та види

боєприпасів

Ручна вогнепальна зброя може бути класифікована за різними під-

ставами. За своїм призначенням зброя поділяється на бойову, мислив-

ську та спортивну

Бойову зброю (вогнепальну і холодну) призначено для вирішення

бойових завдань. Бойова вогнепальна зброя буває: короткоствольна —

довжина ствола 50–200 мм (пістолети і револьвери, рис. 10); середньо-

ствольна — довжина ствола 200–300 мм (пістолети-кулемети, авто-

мати, карабіни); довгоствольна — довжина ствола 450–850 мм (гвин-

тівки, ручні кулемети).

Мисливську зброю призначено для мисливських цілей (рушниці

різних систем, мисливські

карабіни та ін.).

Спортивну зброю призначено для занять спортом (спортивні піс-

толети, малокаліберні гвинтівки та ін.).

За будовою каналу ствола зброя може бути нарізною, гладкостволь-

ною чи комбінованою. У більшості моделей вітчизняної нарізної зброї

чотири нарізи. Наріз слугує для надання кулі обертального руху.

З метою поліпшення бойових властивостей дульна частина ствола

Відповідно до Закону РФ «Про зброю» (1996 р.) розрізняють зброю бойову,

службову та цивільну.

Розділ 8. Судова балістика

деяких видах зброї має звуження («чок»), а іноді ще й нарізи («пара-

докс»).

Вогнепальну зброю розрізняють за внутрішнім діаметром ствола —

калібром. У нарізній зброї калібр вимірюється у міліметрах і відобра-

жає відстань між протилежними полями нарізів. Найчастіше бойова

зброя має такі калібри: 6,35; 7,62; 7,65; 8; 9; 11,45 мм, спортивна —

5,6 мм. У США та Великій Британії

калібр визначається в дюймах і

лініях (1 дюйм — 25,4 мм, 1 лінія — 2,54 мм).

Калібр гладкоствольної зброї визначається кількістю круглих куль,

які можуть бути виготовлені з англійського фунта свинцю (453,592 г).

Мисливські рушниці мають калібри 12 (відповідає діаметру 18,2 мм),

16 (16,80 мм), 20 (15,70 мм). Калібр зброї наносять на ділянці казенної

частини ствола і дінце гільзи.

Залежно від будови ударно-

спускового механізму розрізняють:

1) неавтоматичну зброю (наприклад, револьвери систем Наган,

Сміт-Вессон, Бульдог, гвинтівка зразка 1891 р. та ін.);

2) автоматичну самозарядну (наприклад, пістолети ТТ, Макарова,

Парабеллум та ін.);

3) автоматичну самострільну (наприклад, пістолет-кулемет «Скор-

піон», рис. 11), автомати ППС, АКМ, АКМС, АК-74 та ін.).

За способом виготовлення зброя може бути заводською, кустарною,

саморобною. Вогнепальна зброя, що використовується зі злочинною

метою, за способом виготовлення поділяється на перероблену заводську

та атипову. Перероблена зброя виготовляється злочинцями зі стандарт-

ної зброї шляхом внесення конструктивних змін — укорочування ство-

ла, відсторонення приклада (наприклад, обрізи бойових і спортивних

гвинтівок, мисливських рушниць). Атипова зброя може бути сконстру-

Рис. 10. Пістолет «Форт»

(виробляється в Україні):

1 — дульний зріз; 2 — кожух;

3 — запобіжник; 4 — курок;

5 — спускова скоба;

6 — спусковий гачок; 7 — рукоятка

Частина друга. Криміналістична техніка

йована як таємна зброя (зброя таємної дії) — стріляючі авторучки, па-

расольки, трості, стволи, зброя, вмонтована в підбор черевика, та ін.

Залежно від функціонального призначення розрізняють зброю про-

сту, яка виконує функції одного виду зброї, та комбіновану — виконує

функції двох і більше різних видів зброї (рис. 12).

Серед мисливської зброї є одноствольна і

багатоствольна (дво-, три-,

чотириствольні рушниці); зброя з горизонтальним та вертикальним

розміщенням стволів.

Рис. 13. Устрій патрона центрального запалювання:

а — для гладкоствольної зброї; б — для нарізної зброї

Рис. 14. Різновиди куль

Рис. 11. Пістолет-кулемет

«Скорпіон»

Рис. 12. Комбінована зброя –

револьвер-кинджал-кастет у розкла-

деному стані

Розділ 8. Судова балістика

Боєприпаси. Патрон — це сполучення необхідних для пострілу

компонентів (порох, куля або дріб) в оболонці. Патрони поділяються на

унітарні та окремого запалювання. Стрільба з сучасної зброї здійсню-

ється унітарним патроном, який складається з гільзи зі зарядом пороху,

кулею або дробом і капсулем, а мисливський патрон має пиж і проклад-

ки. Унітарний

патрон характерний для вогнепальної казнозарядної зброї.

За принципом устрою капсуля унітарні патрони поділяють на патрони

лефорше, голчасті, бічного вогню і центрального бою (рис. 13).

Гільза — це тонкостінна склянкоподібна ємкість для порохового

заряду, капсуля, кулі або снаряда, у дробовому патроні — дробу і пижів.

Складається з денця, корпусу і дульця, в якому закріплюється куля

У гільзі дробового патрона дульце відсутнє. Гільза виготовляється з

металу або картону (рідше з пластмаси).

Стрільба з нарізної зброї провадиться кулями, з гладкоствольної —

дробом, спеціальними кулями, картеччю. Куля — це металеве (най-

частіше свинцеве) тіло, різне за формою, для стрільби з вогнепальної

зброї (рис. 14). Кулі в нарізній зброї бувають оболонкові, напівобо-

лонкові та безоболонкові. У бойовій зброї використовуються кулі

спеціального призначення: важкі, бронебійні, трасуючі, запалювальні,

розривні та ін. Розрізняють також кулю зі зміщеним центром ваги —

куля, осереддя якої розташоване таким чином, що в момент удару об

перешкоду вона змінює траєкторію польоту.

Кулі до гладкоствольних мисливських рушниць за формою можуть

бути: круглі (кулясті

), стрілочні, турбінні та комбіновані.

Дріб — це свинцеві кульки, рідше шматочки свинцю, призначені

для пострілу з дробової зброї. Дріб має діаметр 1,5–5 мм (табл. 1). Дріб,

який має діаметр більш ніж 5 мм, називається картеччю (табл. 2).

Таблиця 1

Розміри дробу

Номер дробу

Діаметр

дробин, мм

Номер дробу

Діаметр

дробин, мм

6/0 5,5 3 3,5

5/0 5,25 4 3,25

4/0 5,0 5 3,0

3/0 4,75 6 2,75

2/0 4,5 7 2,5

0 4,25 8 2,25

1 4,0 9 2,0

2 3,75 10 1,75

Частина друга. Криміналістична техніка

Таблиця 2

Розміри картечі

Калібр Номер картечі Діаметр картечі, мм

12 V 6,15

13 IV 6,88

16 VI 5,9

16 V 6,3

16 IV 7,4

Порох — це вибухова речовина, яка застосовується у зарядах вогне-

пальної зброї. Поділяється на димний (при його згорянні виділяється

певна кількість диму) і бездимний (згоряє без виділення диму). Ком-

понентами димного пороху є калієва селітра (60–70 %), сірка (10–12 %)

та деревне вугілля (2–8 %). Основу бездимного пороху становить пі-

роксилін (наприклад, порох Лишева — це бездимний порох колоїдно

го типу, створений із нітроклітковини). За формою димний порох має

вид маленьких порошинок різноманітної конфігурації, бездимний по-

рох — платівок або циліндриків однакових розмірів.

Пижі та прокладки використовуються у патронах для гладкостволь-

них мисливських рушниць. Пиж — шматок войлоку або іншого щільного

матеріалу, який виокремлює у заряді порох від кулі чи дробу.

Пижі бувають

основні та додаткові. За матеріалом пижі поділяються на войлочні, картон-

ні, деревноволокнисті та ін. Прокладки призначені для пом’якшення по-

штовху порохових газів і запобігання деформації заряду.

§ 3. Сліди дії вогнепальної зброї, їх види

При пострілі з вогнепальної зброї відбувається взаємодія порохо-

вого заряду, снаряда (кулі, дробу) і перепони, в результаті чого вини-

кають зміни, які називають слідами пострілу, або слідами застосуван-

ня зброї. До цих слідів належать: стріляні снаряди, гільзи, пижі; част-

ки речовин, що виникають при згорянні пороху і викидаються з кана-

лу ствола; сліди, що утворюються на стріляних кулях та гільзах;

сліди-ушкодження від снаряда на ураженому об’єкті; відкладення

кіптяви пострілу на тілі (найчастіше на руці) особи, яка стріляла.

Сліди згоряння заряду у вигляді кіптяви залишаються у каналі

ствола зброї, на кулях, картонних прокладках, пижах, паску обтирання

та перепоні.