Шепітько В.Ю., Коновалова В.Ю., Журавель В.А. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 9. Техніко-криміналістичне дослідження документів

явність обведення штрихів основного тексту; розходження в інтенсив-

ності, відтінках барвника штрихів та їх копіювальних властивостей.

Ознаки дописки можуть бути виявлені за допомогою оптичних при-

ладів або світлофільтрів, що підсилюють колірний контраст барвника

штрихів. Дописка розпізнається у процесі почеркознавчого і техніко-

криміналістичного дослідження.

Виправлення — спосіб змінення початкового змісту документа

шляхом переробки

одних письмових знаків на інші. Виправлення про-

водиться щодо літерних і цифрових записів. Виправляються, як пра-

вило, близькі за конфігурацією цифри і літери. Ознаками виправлення

є відмінність у відтінку та інтенсивності забарвлення штрихів у лiтерах,

цифрах і словах; різна товщина штрихів або наводка в літерах, словах;

пошкодження паперу в

місцях виправлення (рис. 18).

Рис. 18. Виявлення виправлення за допомогою

ультрафіолетового освітлювача

Травлення — спосіб змінення змісту документа, при якому текст

видаляють за допомогою хімічних реактивів, які вступають у реакцію

з барвником штрихів і знебарвлюють його. Як травлячі речовини ви-

користовуються деякі кислоти і луги. Ознаками травлення є: наявність

білястих плям від дії хімічної речовини; поява матових ділянок; зміна

кольору паперу; знебарвлення ліновки і

захисної сітки; шорсткість

поверхні; поява дрібних трiщин; збільшення ламкості паперу; наявність

залишків барвника витравлених штрихів; розпливи барвника нових

штрихів. Ознаки травлення виявляють за допомогою оптичних при-

ладів і ультрафіолетових освітлювачів. Так, під ультрафіолетовим

освітленням залишки хімічних речовин, штрихи знешкодженого тексту

можуть люмінесціювати.

Заміна частин документа — один із способів часткового

підро-

блення, який полягає в заміні окремих аркушів документа, вклеюван-

ні деяких ділянок або переклеюванні фотокартки.

Частина друга. Криміналістична техніка

Ознаками заміни аркушів є порушення порядку нумерації сторінок

або невідповідність номерів сторінок; розходження у графічних озна-

ках друкарського шрифту, в рисунку захисної сітки, формі та розмірах

лінування; невідповідність аркушів за розміром або якістю паперу;

додаткові проколи у місцях кріплення аркушів та ін.

Ознаками переклеювання фотокартки є відсутність на ній відбитка

печатки

; розходження у графічних ознаках літер у частинах відбитка

на фотокартці та документі; наявність розрізу на фотокартці; розхо-

дження в кольорі часток клею, який виступає з-під фотокартки.

§ 4. Встановлення слабковидимих

і невидимих текстів

Під дією різних природних чинників (вплив прямих сонячних про-

менів, підвищена вологість повітря, атмосферні гази тощо) текст з

часом може знебарвлюватися (так званий «згаслий» текст). Методи

дослідження таких текстів запропонував ще Є. Ф. Буринський.

При дослідженні «згаслих» текстів застосовують такі методи: фо-

тозйомка видимої та інфрачервоної люмінесценції, кольоророзрізнен-

ня, дифузно-копіювальний

та адсорбційно-люмінесцентний методи.

Слабковидимі штрихи можуть бути прочитані за допомогою світло-

фільтрів, які підсилюють контрастність тексту. В лабораторних умовах

застосовують опромінювання документа за допомогою лазера і спо-

стереження люмінесценції за допомогою електронно-оптичного пере-

творювача.

Невидимі тексти можуть бути результатом тайнопису. Тайнопис —

невидимі записи, виконані безбарвним розчином якоїсь речовини.

У процесі тайнопису використовують «симпатичне» чорнило — прозо-

рий або слабкозабарвлений розчин солей, невидимий на папері (напри-

клад, розчин хлористого кобальту), а у деяких випадках різноманітні

органічні речовини, соки рослин (цибулі, лимона, капусти). Ознаками

тайнопису можуть бути неоднорідність лиску на різних ділянках па-

перу, наявність нечітко виражених матових штрихів, збільшені про-

міжки

між рядками, наявність значних ділянок аркуша без тексту.

Методами виявлення тайнопису є огляд документа в косопадаючих

променях, прасування паперу праскою, запилення поверхні паперу

порошками (сажею, графітом) або окурювання його парами соляної

кислоти, аміаку, йоду. При огляді документа можуть бути застосовані

Розділ 9. Техніко-криміналістичне дослідження документів

ультрафіолетові освітлювачі. Органічні речовини можна виявити фото-

графуванням в ультрафіолетових променях. Під час лабораторних

досліджень застосовують рентгенівське опромінювання, хімічний

аналіз та спеціальні методи виявлення невидимих текстів.

§ 5. Дослідження залитих і закреслених

текстів. Встановлення тексту

спалених документів

У судово-слідчій практиці іноді трапляються випадки, коли доку-

менти, які мають важливе значення для встановлення істини, пошко-

джені — тексти залиті, закреслені чи замазані певними барвниками.

Можливість прочитання таких записів і обрання відповідних методів

дослідження залежить від таких чинників: 1) який барвник викорис-

товувався для виконання запису; 2) який саме барвник було застосова

но для пошкодження записів; 3) з якого матеріалу виготовлено основу

документа.

Виявлення залитих і закреслених текстів є можливим за допомогою

огляду документа на просвіт або в косопадаючому світлі. Позитивний

результат може дати огляд з використанням світлофільтра того самого

кольору, що й барвник, яким залитий текст документа. Закреслені

тексти можуть бути встановлені

за рельєфом штрихів на зворотньому

боці документа.

Відомими методами дослідження залитих текстів є:

1) кольоророзрізнення — спосіб фотозйомки із застосуванням

світлофільтрів;

2) фотозйомка в інфрачервоних променях (доцільна при виявленні

запису, виконаного речовиною, що поглинає ці промені);

3) фотозйомка у проникаючому світлі та косопадаючих проме-

нях;

4) фотозйомка в рентгенівських променях (метод одержання тіньо-

вого

зображення за рахунок дії на фотоматеріал рентгенівських про-

менів, які пройшли крізь об’єкт, що фотографується);

5) фотозйомка в інфрачервоних променях (фотозйомка об’єкта,

який освітлюється тепловими променями. На об’єктив надягається

інфрачервоний фільтр, а об’єкт освітлюється за допомогою ламп роз-

жарювання) або ультрафіолетових (метод заснований на дії ультрафі-

олетових

променів, відбитих від об’єкта зйомки);

Частина друга. Криміналістична техніка

6) дифузно-копіювальний метод (рекомендується для текстів, ви-

конаних водорозчинними речовинами (наприклад, чорнилом) і закри-

тих нерозчинними (друкарською фарбою);

7) адсорбційно-люмінесцентний метод (для копіювання викорис-

товують вибірково діючий розчинник).

Виявлення записів на спалених документах має свої особливості.

Дія високих температур на матеріал документа змінює його властиво-

сті. Так, при температурі близько

500 °С папір стає крихким і при до-

торканні руйнується. При такому стані документів виявити записи

неможливо.

Відновити записи в документах стає можливим за умови, що вони

були піддані температурі не більш ніж 150–250 °С. З такими докумен-

тами необхідно поводитися дуже обережно. Дрібні шматочки вилуча-

ють за допомогою гумової груші.

Перед

дослідженням спалений документ необхідно розправити,

для чого його рекомендується обробити водним розчином гліцерину

(10–20 %) або водяною парою.

Для встановлення текстів спалених документів застосовують комп-

лекс методів. У таких випадках ефективними виявляються огляд в

косопадаючому світлі, огляд в ультрафіолетових променях, різні фото-

графічні методи дослідження, відбілювання поверхні документа пере-

кисом водню.

§ 6. Встановлення технічних підробок

підписів

Технічна підробка підпису передбачає наслідування почерку особи,

від імені якої виконується підпис, або використання різних технічних

засобів. Способами підробки підписів є такі:

1) утворення підпису шляхом звичайного наслідування іншій особі;

2) копіювання підпису на просвіт;

3) передавлювання підпису через копіювальний папір;

4) передавлювання дійсного підпису загостреним предметом на

інший документ з наступним обведенням

;

5) виготовлення з дійсного підпису факсиміле (точне відтворення

підпису фотомеханічним способом; підписи, нанесені за допомогою

факсиміле, мають мікроструктуру штрихів, специфічну для металевих

кліше);

Розділ 9. Техніко-криміналістичне дослідження документів

6) використання комп’ютерних можливостей сканування дійсного

підпису з наступною принтерною розпечаткою на документі.

Ознаки технічної підробки підпису охоплюють: сліди зупинок пи-

шучого приладу у вигляді стовщень або надривів штрихів, нетвердість

рухів, наявність у штрихах і біля них часток іншого барвника, звивис-

тість і тупі закінчення штрихів, підрисовування штрихів, вдавлені боро-

зенки, які не завжди збігаються з обведенням чорнилами та ін.

У процесі дослідження підпису необхідно встановити, дійсний він

чи підроблений. Під час експертизи підписів вирішують такі типові

питання: чи не скопійовано даний підпис з якого-небудь підпису за

допомогою технічних засобів, і якщо так, то яких саме; чи не скопію-

вано

підпис на досліджуваному документі з якого-небудь підпису,

поданого для порівняння.

Під час експертизи досліджуваний підпис рекомендується порів-

нювати із зразками підписів особи, від імені якої його виконано. Екс-

перту подаються вільні (6–8) та експериментальні (до 10) зразки під-

писів цієї особи.

§ 7. Встановлення підробки відбитків

печаток та штампів

Відбитки печаток та штампів є одним із основних реквізитів до-

кументів. Вони виконують посвідчувальну і профілактичну функції,

захищають документ від підроблення. Частину криміналістичної тех-

ніки, яка вивчає відбитки печаток і штампів, можливості їх ідентифі-

кації, іноді називають судовою сфрагістикою.

Печатка — інструмент для нанесення слідів (міток) на матеріаль-

них об’єктах; предмет

із рельєфним зображенням знаків, виконаних

друкарським або комп’ютерним набором, які є єдиним цілим, вони

несуть певне смислове навантаження і призначені для нанесення від-

битків на документах (рис. 19).

Існують різні види печаток. Прямокутна печатка іменується штам-

пом, а невеличкі за розмірами штампи — штемпелями.

Круглі печатки бувають прості (містять по колу

вказівку на те, де

зареєстровано дане підприємство або засновник чи вища організація;

по колу або в центрі розміщується ідентифікаційний код; усередині

кола — назва юридичної особи) та гербові (в їх центрі є зображення

герба держави, а по колу — назва міністерства, відомства або устано-

Частина друга. Криміналістична техніка

ви, якій належить печатка). Печатки поділяються на ті, що виготовля-

ються лише з дозволу органів МВС, і ті, що не потребують такого

дозволу. За матеріалом, із якого виготовляються печатки, вони бувають

каучукові, поліуретанові, металеві.

Відбиток печатки (штампу) передбачає перенесення відповідної

штемпельної фарби на поверхню паперу або видавлювання на її по-

верхні відповідного рельєфу. Відбитки печаток і штампів досліджують

з метою встановлення їх тотожності або способу підроблення.

Рис. 19. Опис печатки приватного нотаріуса

(згідно з наказом Міністерства юстиції України № 5/5 від 25. 01. 99 р.)

Типові питання, що вирішуються при дослідженні відбитків печа-

ток і штампів, такі: яким способом виготовлено печатку (штамп), від-

тиск якої є на документі; яким способом відтворено відбиток печатки

(штампу) на документі; чи є нанесений відтиск печатки на документі

даною печаткою; чи однією печаткою (або штампом) залишено від-

битки в документах

та ін.

Гербова печатка приватного нотаріуса має форму пра-

вильного кола діаметром 45 мм, краї печатки обрамлено

бортиком товщиною 1 мм.

По бортику за годинниковою стрілкою інверсним мікро-

шрифтом розміщується напис, який містить: 1) повне на-

йменування нотаріального округу; 2) текст «Приватний но-

таріус»; 3) прізви ще, ім’я та по батькові приватного нотаріу-

са; 4) номер свідоцт ва. Складові

цього напису розділяються

семикутними зірочками. По зовнішньому колу печатки зліва

направо центровим спо собом розміщуються: верхнім ряд-

ком — напис «Міністерство юс тиції України»; нижнім ряд-

ком — повне найменування нотаріаль ного округу відповідно до адміністративно-

територіального по ділу України, наприклад: «Харківський нотаріальний округ Хар-

ківської області».

На нижньому стику найменування нотаріального округу роз

міщується напис:

«Приватний нотаріус», який з обох боків від ділено семикутними зірочками.

На нижньому стику напису «Міністерство юстиції України» (по зовнішньому

рядку) центровим способом розміщується напис прізвища, ім’я та по батькові при-

ватного нотаріуса, який з обох боків відділено семикутними зірочками. Всі написи

виконано спеціальним шрифтом.

У центрі печатки розміщується

зображення Державного Гер ба України, а під

ним — напис «Україна». Зображення в центрі печатки обрамляється колом діаметром

23 мм (товщина лінії 0,1 мм).

Для підвищення захищеності вільна від зображення частина кола заповняється складним

рисунком. Вільна від зображення частина кола між бортиком і написом на зовнішньому колі

запо внюється захисним растровим зображенням. Печатка виготовляється

з гуми.

Розділ 9. Техніко-криміналістичне дослідження документів

Ознаки, що свідчать про спосіб підробки (рисовку відтиску, кус-

тарне виготовлення, копіювання справжнього відтиску, формування

відтиску за допомогою комп’ютерної графіки), такі: нестандартність

букв, неоднакова висота, ширина літер, різна товщина штрихів, різні

проміжки між словами, нерадіальне розташування знаків по колу,

дзеркальність окремих знаків, помилки у тексті, різниця написання в

тексті одноіменних

літер, несиметричність розміщення літер, розпли-

ви окремих штрихів, відсутність штемпельного барвника в штрихах.

При ідентифікації печаток (штампів) за їх відтисками досліджують

загальні та окремі ознаки (форму і розміри відтисків у цілому, взаємне

розташування складових частин відтисків, графічні ознаки літер, цифр,

герба, емблеми, дрібні особливості окремих знаків тощо). Для прове-

дення

експертизи необхідні експериментальні та вільні зразки.

§ 8. Дослідження матеріальної частини

документів

Об’єктами дослідження матеріалу документів є папір, барвники

штрихів, відбитків печаток (штампів), клей, захисні покриття. Мате-

ріальна частина документів складається з паперу та спеціальних за

складом речовин (пасти кулькових ручок, чорнила, туші, штемпельної

фарби тощо).

Папір — це матеріал переважно з рослинних, міцно сплетених воло-

кон. Уперше був одержаний в ІІ ст

. у Китаї. З ХІХ ст. папір виготовляють

головним чином із деревини. Зараз відомо понад 600 видів паперу. Най-

більш відомі види паперу — для друку, газетний, фільтрувальний, світло-

чутливий, електроізоляційний, промисловий та ін. Папір характеризуєть-

ся масою (4–250 г/м

), товщиною (4–400 мкм), механічними властивостя-

ми, кольором, білизною, гладкістю, еластичністю, міцністю, прозорістю

тощо. Папір є основою великої кількості різних документів.

Техніко-криміналістичне дослідження паперу дає змогу вирішувати такі

питання: чи є однорідними папір досліджуваного документа і надісланий

зразок паперу; чи виконано два або більше документів на папері однієї

групи (класу); чи

були шматки паперу до їх розриву єдиним цілим.

Письмові маси — це речовини, за допомогою яких виконують

текстові записи на папері. Існують різні групи письмових мас — чор-

нило, туш, пасти кулькових ручок, стрижні олівців (графітні, кольоро-

Частина друга. Криміналістична техніка

ві, спеціальні), штемпельна та друкарська фарби. Кожна група пись-

мових мас має свої характеристики.

Техніко-криміналістичне дослідження речовини штрихів прово-

диться з метою встановлення: належності речовини штрихів до певної

групи (виду чи типу); однорідності письмової маси, якою написано

тексти одного чи різних документів; відповідності їх нормі;

підприємства-виготовлювача; приладдя, яким виконано

запис у доку-

менті, тощо. Технічна експертиза документів у таких випадках дає

можливість встановити групову належність письмових мас. Для до-

слідження письмових мас застосовують різні фізико-хімічні методи.

Експертизою клейких речовин вирішуються питання про їхній

склад, призначення та однорідність. Техніко-криміналістичне дослі-

дження дає змогу встановити вид клею, що використовувався

при

виготовленні документа або наклеюванні фотокартки на документ.

Запитання для самоконтролю

Як визначається поняття документа у криміналісти-1.

ці?

Які існують види документів?2.

Що являють собою реквізити документа?3.

Які існують правила поводження з документами — 4.

речовими доказами?

Які питання з’ясовує слідчий при огляді документа?5.

Які завдання вирішує технічна експертиза документів 6.

(техніко-криміналістичне дослідження)?

Які існують способи змінення документів?7.

Що

являє собою «згаслий» текст?8.

Які існують методи виявлення тайнопису?9.

Які методи застосовують для дослідження залитих 10.

текстів?

Які існують особливості виявлення записів на спалених 11.

документах?

Що являє собою технічне підроблення підписів?12.

Які існують способи підроблення підписів?13.

Які ознаки свідчать про підроблення печатки (штам-14.

па)?

Що є об15. ’єктами

дослідження матеріалу документів?

Розділ 10

Криміналістичне

дослідження письма

§ 1. Предмет судового почеркознавства.

Навик письма та його властивості

Криміналістичне дослідження письма (судове почеркознав-

ство) — це галузь криміналістичної техніки, що вивчає закономір-

ності письма, процес його дослідження, можливість ідентифікації

людини за почерком та вирiшує інші завдання почеркознавчої екс-

пертизи. Судове почеркознавство вивчає письмо з метою вирішення

ідентифікаційних і неідентифікаційних (діагностичних) завдань.

Письмо — це засіб фіксації і зберігання думки людини

; походить

від звукового мовлення і є основним засобом спілкування людей. Роз-

різняють смисловий і графічний боки письма. Смисловий бік письма

виявляється у мовних засобах і відображає письмову мову того, хто

пише. Графічний бік письма виражається у вигляді письмових знаків

та їх сполучень — почерку.

Письмова мова — це вираження думок людини за

допомогою різних

мовних засобів (синтаксису, орфографії, лексики, пунктуації, стиліс-

тики). Письмова мова кожної людини відрізняється власним стилем

викладання, словниковим складом, загальним рівнем грамотності. Для

письмової мови людини характерними є індивідуальність і відносна

сталість.

Почерк — це манера написання, виражена в системі рухів, які фік-

суються в рукопису. Почерк залежить від рівня розвитку

особи і за-

кріплення в неї письмово-рухових навичок. Своєрідність почерку ви-

являється в певній сукупності загальних та окремих ознак. Ідентифі-

каційними властивостями почерку є його індивідуальність (виража-

ється в наявності ознак, які рідко зустрічаються) і відносна сталість

(основні ознаки почерку не зазнають істотних змін протягом іденти-

фікаційного періоду).

Упродовж

всього життя людини почерк зазнає певних змін, він

розвивається, вдосконалюється. Найбільшу стабільність має сформо-

100

Частина друга. Криміналістична техніка

ваний почерк, який частіше за все є наявним у особи 25-річного віку.

Варіант ознак почерку не може вважатися перешкодою для ідентифі-

кації.

Почерк людини пов’язаний з її умовно-рефлекторними діями та

діяльністю великих півкуль головного мозку. Навчання письму, неод-

норазові повтори написання одних і тих самих літер, цифр, знаків

призводять

до вироблення графічних навичок. Властивості почерку

(індивідуальність та відносна сталість) пов’язані з динамічним сте-

реотипом (нейрофізіологічною основою навичок). Графічний навик

охоплює три головні групи навичок:

1) технічні (спосіб техніки письма);

2) безпосередньо графічні (вміння зображувати літери (цифри),

об’єднувати їх у слова);

3) орфографічні (вміння визначати фонеми (звуки) та відображати

їх письмовими знаками).

§ 2. Ідентифікаційні ознаки письма

Зовнішні прояви відносно стійких навиків письма, що відобража-

ються в рукописі, становлять систему ідентифікаційних ознак письма,

яка охоплює ознаки письмової мови, топографічні ознаки письма та

ознаки почерку. Причому для кожної особи ця сукупність ознак є не-

повторною.

Ознаки письмової мови поділяються на загальні та окремі. До за-

гальних ознак належать: рівень

володіння письмовою мовою (високий,

середній, низький); ступінь розвитку граматичних та стилістичних на-

вичок (високий, середній, низький); довжина речень (велика, середня,

мала); переважаючі типи речень (прості, складні); використання фразе-

ологічних засобів; лексичні ознаки й обсяг словникового запасу та ін.

До окремих граматичних ознак письмової мови належать орфогра-

фічні чи пунктуаційні помилки,

своєрідність побудови окремих речень,

наявність у реченнях стилістичних чи синтаксичних помилок (вживан-

ня архаїзмів, діалектизмів, жаргону, скорочень, професіоналізмів,

тавтології тощо).

Ознаки письмової мови мають важливе ідентифікаційне значення

для встановлення авторства письма, а також допоміжне значення — для

ідентифікації особи за почерком.