Шепітько В.Ю., Коновалова В.Ю., Журавель В.А. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

191

Розділ 16. Допит

нях з метою їх правильної оцінки і визначення тактики допиту. Так,

відтворення змісту із збереженням форми виявляється в детальному і

послідовному викладі події, без виділення її головних і другорядних

рис. Відтворення ж змісту без форми полягає у викладі суті події.

§ 3. Підготовка до допиту

Ретельна і всебічна підготовка до допиту є необхідною умовою

одержання повних та достовірних показань. У процесі підготовки до

допиту слідчий здійснює комплекс організаційних і тактичних заходів.

Підготовку до допиту можна поділити на три основні рівні: пізна-

вальний, прогностичний та синтезуючий. Пізнавальний рівень полягає

у вивченні матеріалів кримінальної справи, ознайомленні з оперативно

розшуковими даними, збиранні відомостей про особу допитуваного,

вивченні спеціальних питань. Інформація, яка буде одержана на цьому

рівні, дозволяє прогнозувати різні ситуації допиту, визначати можли-

вість виникнення у допитуваного реакцій на застосування того чи ін-

шого тактичного прийому або небажаного психічного стану, обирати

найдоцільніші способи встановлення психологічного контакту. Під-

готовка до

допиту завершується на синтезуючому рівні і охоплює

складання плану допиту, а також вирішення питань, пов’язаних з ви-

значенням доцільного місця, часу та режиму його проведення.

Під час підготовки до допиту велике значення має цілеспрямоване

вивчення матеріалів справи, що дозволяє встановити коло осіб, які

підлягають допиту, визначити його предмет, сформулювати запитання

допитуваному. Вивчення матеріалів справи слід розпочинати з первин-

них даних, покладених в основу порушення кримінальної справи.

У цьому сенсі цікаву інформацію для проведення допиту можна одер-

жати з пояснень опитуваного, в яких відображаються його позиція,

ставлення до того, що трапилося. Такі пояснення нерідко містять дані,

що допомагають спрямувати перебіг допиту,

перевірити відомості,

одержані від опитуваного.

Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає аналіз даних,

які містяться у протоколах слідчих дій, що дає змогу виявити супереч-

ності або прогалини з деяких обставин. Важливе місце в процесі ви-

вчення матеріалів справи посідає аналіз результатів таких слідчих дій,

як огляд місця події та обшук. Їх дослідження

може бути корисним для

висування версій про механізм злочину та осіб, які його вчинили.

192

Частина третя. Криміналістична тактика

Вивчення даних, що містяться у протоколі огляду місця події, дає

змогу виявити окремі психологічні риси особи допитуваного: його

рішучість або обачливість, сміливість або боягузтво, навички та звич-

ки, жорстокість, цинізм, схильність до афективних спалахів, патоло-

гічні відхилення психіки тощо. Вивчення матеріалів справи дозволяє

дійти висновку про характер дій допитуваного і скласти

його «кримі-

нальний» портрет.

Під час вивчення матеріалів справи слідчий робить закладки у по-

трібних місцях, виписує прізвища, адреси, систематизує письмові та ре-

чові докази. В окремих випадках доцільно вести робочі записи щодо

кожного допитуваного у вигляді карток або на окремих аркушах паперу.

Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає необхід-

ність:

1) предметної систематизації матеріалів про факти, події, особу

тощо;

2) виявлення суперечностей і прогалин у досліджуваних матеріа-

лах;

3) одержання контрольних відомостей, які можна використовувати

на допиті.

Деякі слідчі розпочинають допит, не вивчивши добре матеріали

справи, і тому забувають з’ясувати істотні обставини. Це призводить

до необхідності проводити повторні допити, що є

небажаним.

Підготовка до допиту передбачає необхідність вивчення соціально-

психологічної характеристики особи допитуваного, яка складається з

даних про його характер, темперамент, рівень інтелекту, спосіб мис-

лення, схильність до референтної групи, спосіб життя, виховання в

сім’ї тощо. Вивчення особи допитуваного дозволяє обрати доцільний

момент для допиту, визначити послідовність допиту декількох свідків

або

обвинувачених, встановити психологічний контакт з допитуваним,

обрати найефективніші прийоми, способи виховного впливу, а також

оцінити одержані показання.

Вивчення особи допитуваного здійснюється на підставі певних

методів: спостереження, бесіди, аналізу результатів діяльності, уза-

гальнення незалежних характеристик. Обсяг цього вивчення залежить

від таких чинників, як процесуальне становище допитуваного, харак-

тер злочину, мета допиту,

організаційні можливості слідчого та його

професійні знання.

Під час вивчення особи допитуваного істотну допомогу слідчому

може надати спеціаліст-психолог. Використання спеціальних знань у

193

Розділ 16. Допит

галузі психології в процесі підготовки і проведення допиту є досить

ефективним. Психолог може допомогти визначити особливості пси-

хічних процесів, властивостей і станів допитуваного, встановити тип

темпераменту, риси характеру, інтелектуальні здібності тощо, а також

рекомендувати способи, за допомогою яких можна виявити окремі

психологічні якості допитуваного, запропонувати запитання, які до-

цільно поставити

з метою встановлення контакту. Психолог при під-

готовці до допиту може запропонувати також експрес-психодіагностику

допитуваного, використовуючи можливості тестів.

Заключним етапом підготовки до допиту є його планування, яке

передбачає визначення порядку проведення допиту, здійснення про-

гностичної функції.

При плануванні слідчий прогнозує поведінку обвинуваченого або

свідка на допиті, а також можливість

виникнення різних ситуацій до-

питу та їх зміни під час його проведення. Планування допиту перед-

бачає прогнозування можливих реакцій допитуваного на той чи інший

доказ та можливі зміни лінії поведінки слідчого в процесі допиту.

Планування допиту потребує використання можливостей рефлек-

сивного мислення (імітації можливого перебігу міркувань іншої особи).

За допомогою рефлексивного

мислення слідчий прогнозує варіанти

відповідей, які може дати допитуваний на поставлені йому запитання,

і визначає відповідну тактику. Рефлексивне управління являє собою

конкретне запровадження слідчим напрямів прогнозу.

Результати розумової діяльності слідчого при підготовці до допиту

концентровано виявляються у плані допиту — усному або письмовому,

короткому або розгорнутому. Розгорнутий письмовий план може бути

складений за такою схемою:

№ з/п

Обставини,

що підлягають

з’ясуванню

Наявні в справі

матеріали

Запитання

допитуваному

Тактичні

прийоми

12 3 4 5

Складання розгорнутого письмового плану допиту починається з

визначення його предмета. Предметом допиту є сукупність обставин,

що підлягають з’ясуванню і мають значення для встановлення істини

у справі. Такі обставини повинні викладатися в логічній послідовно сті

та відображати специфіку відповідно до процесуального становища

допитуваного. План допиту відображає зміст тактики: запитання до-

194

Частина третя. Криміналістична тактика

питуваному та використання інших тактичних прийомів. Підготовка

до допиту полягає у визначенні не тільки змісту тактичних прийомів,

а й їхньої послідовності.

§ 4. Зміст тактики допиту

Тактика допиту складається з найбільш ефективних прийомів, що

сприяють одержанню повних та об’єктивних показань. Під час допиту

застосовують різноманітні тактичні прийоми: постановку тих чи інших

запитань, пред’явлення речових і письмових доказів, оголошення по-

казань інших осіб, допит на місці події, роз’яснення суті наслідків

вчиненого злочину, переконання у необхідності надання допомоги

органам розслідування тощо.

У теорії криміналістики існує певна класифікація запитань, які

можуть бути поставлені допитуваному. За своєю спрямованістю запи-

тання поділяються на основні (спрямовані на з’ясування головних відо-

мостей у справі) та доповнюючі (спрямовані на з’ясування фактів, про-

пущених допитуваним у вільній розповіді). Відповідно до цільового

призначення запитання можуть бути: уточнюючими — спрямовані на

найповніше і найточніше з’ясування питань, що мають значення для

справи (наприклад: «Ви показали, що пістолет знаходився біля трупа.

Чи не можете Ви сказати, з якого боку і на якій відстані від трупа зна-

ходився пістолет?»); нагадуючими — переслідують мету оживити пам’ять

допитуваного, викликати ті чи інші асоціації (наприклад: «Що Ви роби-

ли після дня народження? В якому місці Ви гуляли?» тощо); контроль-

ними — спрямовані на перевірку даних, що були повідомлені допитува-

ним, з’ясування джерел одержання фактів (наприклад: «На підставі чого

Ви стверджуєте, що злочин було вчинено о 16-й годині?»).

Під час допиту як тактичний прийом застосовується пред’явлення

доказів. Криміналістична тактика передбачає певні способи

пред’явлення доказової інформації. Найдоцільнішою є класифікація

способів пред’явлення доказів за декількома підставами.

1. За характером використання доказів у розслідуванні:

а) пред’явлення доказів на одному допиті;

б) пред’явлення доказів під час декількох допитів однієї особи.

2. За характером взаємозв’язку доказів у кримінальній справі:

а) роздільне пред’явлення одиничних доказів;

б) пред’явлення комплексу взаємопов’язаних доказів;

в) пред’явлення всієї системи доказів.

195

Розділ 16. Допит

3. За характером демонстрації доказів на допиті:

а) згадування про наявні докази на допиті;

б) перерахування доказів, що мають місце, із зазначенням джерел

їх походження;

в) показ доказів допитуваному неповністю, мимохідь;

г) надання допитуваному можливості розглядати, вивчати докази;

ґ) підкреслена демонстрація ознак об’єкта, що пред’являється.

4. За характером послідовності пред

’явлення доказів:

а) пред’явлення доказів у послідовності «зростання сили»;

б) пред’явлення доказів у послідовності «зменшення сили».

5. За характером додаткових умов, що посилюють вплив на допи-

туваного доказів, які пред’являються:

а) несподіване пред’явлення доказів;

б) пред’явлення доказів після попереднього з’ясування обставин,

пов’язаних з ними

;

в) пред’явлення доказів і роз’яснення їх значення у кримінальній

справі;

г) використання науково-технічних засобів для роз’яснення допи-

туваному особливостей доказів, що пред’являються;

ґ) супроводження пред’явлення доказів описом передбачуваного

перебігу розслідуваної події та її обставин (пропонована система

пред’явлення доказів досліджена В. С. Комарковим

Використання тактичних прийомів у процесі допиту повинно мати

не хаотичний характер, а логічну доцільність їх реалізації. Тактичні

прийоми можуть бути впорядковані відповідно до ситуації допиту. До-

слідження типових ситуацій допиту дозволяє встановити такі їх види:

1) повідомлення правдивих показань;

2) добросовісна помилка допитуваного;

3) суперечності у показаннях допитуваного;

4) відмова від давання

показань;

5) повідомлення неправдивих показань.

Побудова і використання систем тактичних прийомів допиту зале-

жать не тільки від ситуаційної зумовленості, а й від мети допиту, його

виду, процесуального становища допитуваного та інших чинників.

Можна запропонувати системи тактичних прийомів (тактичні

комбінації), що мають на меті:

1) встановлення психологічного контакту з допитуваним;

2) спонукання його

до давання показань;

Див.: Комарков В. С. Тактика допроса. – Х., 1975.

196

Частина третя. Криміналістична тактика

3) уточнення свідчень і усунення в них суперечностей;

4) актуалізацію забутого в пам’яті допитуваного;

5) викриття неправди;

6) усунення перекручень при добросовісній помилці допитуваного.

Запропоновані системи тактичних прийомів допиту можуть місти-

ти у своєму складі підсистеми прийомів, що зумовлено можливістю

конкретизації мети тієї чи іншої системи і відмінністю в процесуаль-

ному

становищі допитуваного. Можливі варіанти систем тактичних

прийомів та їх динамічна залежність від ситуацій допиту наведено на

схемі (рис. 29).

Рис. 29. Системи тактичних прийомів

та їх динамічна залежність від ситуацій допиту:

кс — конфліктна ситуація; бс — безконфліктна ситуація

На запропонованій схемі показано, що після використання системи

тактичних прийомів, спрямованої на встановлення психологічного

контакту з допитуваним («Контакт»), можливе виникнення двох видів

197

Розділ 16. Допит

ситуацій: безконфліктної або конфліктної. Як безконфліктні ситуації

на схемі запропоновано:

1) повідомлення достовірних показань допитуваним;

2) виникнення перекручень у показаннях;

3) виникнення суперечностей у показаннях;

4) неможливість повідомлення певної інформації внаслідок забу-

вання окремих моментів.

Конфліктні ситуації передбачають наявність двох ситуацій:

1) відмови допитуваного від показань;

2) повідомлення неправди у показаннях.

До кожної із

цих ситуацій рекомендується відповідна система так-

тичних прийомів.

Розглянемо роботу схеми. Припустимо, що під час встановлення пси-

хологічного контакту його необхідного рівня не було досягнуто і виникла

конфліктна ситуація. У такому разі є необхідність у використанні системи

тактичних прийомів, спрямованої на спонукання до давання показань

(«Спонукання»). Реалізація такої системи передбачає перехід у блок без-

конфліктних ситуацій. Однак можливий

перехід й в іншу — конфліктну —

ситуацію у вигляді повідомлення неправди, що змушує до використання

системи тактичних прийомів, спрямованої на викриття неправди в пока-

заннях («Викриття неправди»). На схемі показано можливість переходу

від безконфліктної ситуації до конфліктної, що може бути пов’язано зі

зміною позиції допитуваного внаслідок тактичних помилок слідчого.

Можливий також

перехід від однієї безконфліктної ситуації до іншої (на-

приклад, від ситуації, яка характеризується забуванням окремих моментів

допитуваним, до ситуації перекручення в показаннях).

§ 5. Встановлення психологічного

контакту

Психологічний контакт — це найбільш сприятлива психологіч-

на «атмосфера» допиту, яка сприяє взаємодії та взаємовідносинам

між її учасниками, певний «настрій» на спілкування.

Психологічний контакт у допиті передбачає можливість виникнен-

ня двох його рівнів: 1) коли допитуваний бажає давати показання та

2) коли його примушують до цього. Такий контакт може йти з нарос-

танням,

а може гаснути чи раптово виникнути і так само раптово

зникнути.

198

Частина третя. Криміналістична тактика

Психологічний контакт завжди має двосторонній характер, його

встановлення і підтримання залежать як від слідчого, так і від допиту-

ваного, хоча ініціатива повинна належати слідчому. Існує двосторонній

контакт, в якому допитуваний відчуває, що він становить для слідчого

певний інтерес.

Встановлення психологічного контакту вимагає від слідчого знання

психології допитуваного. Він повинен враховувати його

індивідуально-

психологічні особливості, типологічні якості, психічний стан на мо-

мент допиту, життєвий досвід та ін.

Тактичні прийоми, спрямовані на встановлення психологічного

контакту з допитуваним, ґрунтуються на використанні даних психоло-

гії, логіки та інших наук. У цьому відношенні певний інтерес станов-

лять способи впливу на людей, запропоновані Дейлом Карнегі

. Він

рекомендує шість таких способів: 1) виявляйте щирий інтерес до інших

людей; 2) усміхайтеся; 3) пам’ятайте, що для людини звук її імені —

найбільш солодкий і найбільш важливий звук людської мови; 4) будь-

те добрим слухачем, заохочуйте інших розповідати вам про себе; 5) ведіть

розмову в колі інтересів співрозмовника; 6) давайте людям відчути їх

значущість і

робіть це щиро. Банальність деяких з наведених прийомів

є очевидною, однак це не позбавляє їх практичного значення при пев-

ній інтерпретації.

Побудова системи тактичних прийомів передбачає необхідність

з’ясувати мету встановлення психологічного контакту. Відповідно до

мети і процесуального становища допитуваного в системі тактичних

прийомів можуть бути виділені такі підсистеми:

1) сприяюча

адаптації до обстановки допиту і усуненню небажа-

них станів психіки допитуваного:

щодо обвинуваченого (підозрюваного) — уточнення анкетно-

біографічних даних; бесіда на сторонню тему або на тему, що цікавить,

але не стосується предмета допиту; демонстрація слідчим поінформо-

ваності про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси;

щодо свідка (потерпілого) — повідомлення про мету допиту;

бесі-

да на сторонню тему або на тему, що цікавить, але не стосується пред-

мета допиту; переконання у невідворотності покарання злочинців;

2) стимулююча установку на необхідність спілкування:

щодо обвинуваченого (підозрюваного) — роз’яснення допитува-

ному сутності його процесуального становища; демонстрація перспек-

Див.: Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей / Пер.

с англ. – К., 1989. – С. 98.

199

Розділ 16. Допит

тив ситуації, що склалася; роз’яснення значення щиросердості роз-

каяння, інших пом’якшуючих обставин; використання позитивної

оцінки окремих якостей особи допитуваного;

щодо свідка (потерпілого) — переконання в необхідності надання

допомоги органам розслідування; роз’яснення сутності наслідків вчи-

неного злочину або можливості їх виникнення у майбутньому; демон-

стрування фотознімків (предметів), пов’язаних із

вчиненим злочином

та його наслідками; використання позитивної оцінки якостей особи

допитуваного.

Розглянемо зміст і роль окремих тактичних прийомів щодо під-

системи, яка сприяє адаптації до обстановки допиту та усуненню не-

бажаних станів психіки обвинуваченого (підозрюваного).

Так, у процесі з’ясування обставин анкетно-біографічного харак-

теру слідчий може уточнювати деякі з

них з метою визначення психо-

логічного стану допитуваного, включення його в активне спілкування,

визначення рівня інтелектуального розвитку допитуваного і рівня во-

лодіння ним мовою, усунення емоційного напруження. Уточнювати

можна дані, які викликають позитивні емоції у допитуваного. Зокрема,

коли заповнюється графа про місце народження, доцільно спитати об-

винуваченого про те, як

довго він жив у цьому місці, коли переїхав, чи

подобаються йому місця, де він народився, які у цих місцях визначні

пам’ятки. Цей тактичний прийом пов’язаний зі вступом у спілкування

і має орієнтуючий характер.

Наступний тактичний прийом — це бесіда з допитуваним на сторон-

ню тему або на тему, що

цікавить, але не стосується предмета допиту.

Важливе значення у цьому відношенні має вміння слідчого вірно оби-

рати тему для бесіди, що визначається знанням інтересів допитуваного,

його захоплень, рівнем загальної культури. Бесіди на такі теми дозволя-

ють змінити психологічний стан допитуваного, позитивно впливають

на обвинуваченого (підозрюваного) незалежно від того, перебуває він у

збудженому чи пригніченому стані. Загальмованість, як і схвильованість,

зумовлюється напруженням, усунути яке допомагає спілкування. Змі-

нюючи тему бесіди, треба знайти таку, яка викличе у допитуваного ін-

терес. Допитуваний не повинен відчути, що його «виводять» на зазда-

легідь заплановану тему бесіди. Це можна зробити шляхом включення

в поле зору допитуваного предметів,

пов’язаних з його інтересами, які

викликають у нього позитивний емоційний відгук.

У процесі такої бесіди проявляються комунікативні якості слідчо-

го, що впливають на встановлення психологічного контакту. Деякі

200

Частина третя. Криміналістична тактика

криміналісти розглядають вплив на допитуваного позитивними якос-

тями — ввічливістю, справедливістю, доброзичливістю, принципові-

стю — як тактичний прийом, що сприяє встановленню контакту.

Дійсно, позитивні якості особи слідчого сприятливо впливають на

встановлення і підтримання контакту, проте вони не можуть розгляда-

тися як самостійні тактичні прийоми, а мають бути притаманні всьому

спілкуванню слідчого і допитуваного

Тактичний прийом, який полягає у демонстрації слідчим поінфор-

мованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси,

сприяє адаптації підозрюваного на допиті, усуненню небажаних станів

його психіки. Застосування цього прийому викликає у допитуваного

інтерес до інформації, яку повідомляє слідчий, відвертає від чинників,

що заважають зосередитися на головному, сприяє відвертості допиту-

ваного.

§ 6. Актуалізація забутого в пам’яті

допитуваного

Важливим завданням слідчого при допиті свідків або обвинуваче-

них є надання допомоги у пригадуванні подій минулого. Поновлення

(актуалізація) сприйнятого матеріалу може характеризуватися різним

ступенем труднощів — від «автоматичного» впізнання предметів до їх

важкого пригадування.

Можливість актуалізації забутого у пам’яті допитуваного базуєть-

ся на збудженні відповідних нервових зв’язків або

асоціацій (за схо-

жістю, суміжністю або контрастом), а тому тактичні прийоми, які

сприяють актуалізації, повинні ґрунтуватися саме на цьому.

Допитуваний може зробити заяву типу «я вже нічого не пам’ятаю»,

«був п’яний і не пам’ятаю, що відбувалося» тощо. При «побічній від-

мові» від показань допитуваний зазвичай вказує на

повне випадіння з

його пам’яті подій, що становлять інтерес, і не докладає зусиль, аби

пригадати «забуте». Встановити, чи має місце «побічна відмова» від

показань або допитуваний дійсно забув обставини, що цікавлять орга-

ни розслідування, слідчому допомагає аналіз таких даних, як час, що

минув з моменту сприйняття окремих фактів, характер

події, наступна

діяльність допитуваного, його стан у момент сприйняття, індивідуаль-

ні особливості пам’яті.