58
7. Сейко Н.А., Коляденко С.М. Робочий зошит з курсу соціальної педа-
гогіки. – Житомир: Житомир.держ.пед.ун-тет, 2000. – 54с.
8. Соціальна робота /соціальна педагогіка: Понятійно-термінологічний
словник / За заг.ред. І.Д.Звєрєвої — К.: Етносфера, 1994. — С. 87.
9. Социальная педагогика: Учебное пособие для
студ.высш.учеб.заведений /Под ред. проф. В.А.Никитина. – М.: ВЛАДОС,
2000. – 272с.
10. Сухомлинська О.В. Концептуальні засади розвитку історико-
педагогічної науки. // Шлях освіти. - №4. - 1998.
Януш Корчак. ПРАВО НА ПОВАГУ
Є начебто два життя: одне – важливе і пристойне, а інше – поблажливо на-
ми дозволене, менш цінне. Ми говоримо: майбутня людина, майбутній праців-
ник, майбутній громадянин. Що вони ще тільки будуть, що потім почнуть по-
справжньому, що всерйоз це лише в майбутньому. А поки що милостиво до-
зволяємо їм плутатися під ногами, але зручніше нам без них.
Жорстокі закони Древньої Греції і Риму дозволяють вбити дитину. У середні
віки рибалки виловлюють з річок тіла потоплених немовлят. У XVII столітті у
Парижі дітей трохи старших продають жебракам, а немовлят біля собору Пари-
зької богоматері роздають задарма. Це ще зовсім недавно! І до цього дня дити-
ну полишають, коли вона заважає.
Зростає кількість позашлюбних, підкинутих, безпритульних, експлуатованих,
розбещених дітей. Закон захищає їх, але чи достатньо? Багато що змінилося на
світі; старі закони вимагають перегляду.
Ми розбагатіли. Ми користуємося вже плодами не лише своєї праці. Ми
спадкоємці, акціонери, співвласники величезного статку. Скільки у нас міст,
будинків, фабрик, шахт, готелів, театрів! Скільки на ринках товарів, скільки ко-
раблів їх перевозять. Налітають споживачі і просять продати.
Підведемо баланс, скільки із загальної суми припадає дитині, скільки падає
на її долю не з милості. Перевіримо на совість, скільки ми виділяємо у користу-
вання дитячому народові, малорослій нації, закріпаченому класу. Чому дорів-
нює спадок і яким має бути розподіл; чи не залишили ми, нечесні опікуни, дітей
без їх законної частки – чи не експропріювали?
Ми ввели загальне навчання, примусову розумову працю; існує запис і шкі-
льна рекрутчина. Ми поклали на дитину труд узгодження протилежних інтересів
двох паралельних авторитетів.
Школа вимагає, а батьки дають неохоче. Конфлікти між сім`єю і школою по-
кладаються всім тягарем на дитину. Батьки солідаризуються з не завжди спра-
ведливими звинуваченнями дитиною школи, щоб позбавити себе нав`язаної їм
опіки.
Школа створює ритм годин, днів і років. Шкільні працівники мають задово-
льняти сьогоднішні потреби юних громадян. Дитина – істота розумна, вона доб-
ре знає потреби, труднощі і перешкоди свого життя. Не деспотичні розпоря-
дження, не нав`язана дисципліна, не недовірливий контроль, а тактовна домо-
вленість, віра в досвід, співробітництво і спільне життя!
Дитина не дурна: дурних серед них не більше, аніж серед дорослих. Одяг-
нені у пурпурову мантію років, як часто ми нав`язуємо некритичні, невиконувані
приписи! У здивуванні іноді зупиняється розумна дитина перед агресією сиво-
волосої глупоти.
PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com