Сергєєнкова О.П. Вікова психологія

Подождите немного. Документ загружается.

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

191

до них – якщо молодші школярі автоматично виражали свою

повагу до вчителя, то щодо підлітків авторитет йому необхідно

завоювати.

Чинники дифереційованого ставлення

підлітка до вчителів

особистісне ста-

новлення підлітка,

що зумовлює кри-

тичне ставлення

до дорослих

зростання кількос-

ті вчителів, яке ви-

кликає порівняння

їх особистісних

та професійних

якостей

формування у

підлітка образу

ідеального вчителя

через досвід вза-

ємодії з різними

педагогами

Рис. 3.5. Чинники диференційованого ставлення підлітка до педагогів

Характер спілкування учня основної шко-

ли з учителями і суб’єктивне ставлення до них

змінюється протягом підліткового віку. Якщо

провідними мотивами спілкування молодших

підлітків є прагнення отримати підтримку,

схвалення вчителя за навчання, поведінку

і шкільну працю (за традиціями молодшого

шкільного віку), то старші підлітки очікують

особистісного спілкування на рівних, визна-

ння вчителем їх дорослішання. Попри зовнішню, демонстра-

тивну незначимість думки педагога для підлітка, останній

надзвичайно чутливий до несправедливості, недовіри вчителя.

Вчитель може фіксувати й негативно оцінювати погіршення

мотивації навчання підлітка. Однак, ставлення підлітків до

навчального предмету переважно проектується від ставлення

до вчителя. В зв’язку з розширенням досвіду та ускладненням

розумової діяльності підлітка, він, сприймаючи інформацію від

вчителя, піддає її критичному аналізу. Тому саме у взаєминах

учнів основної школи з вчителями вперше фігурує конфлікт

поколінь. Якої форми набуде конфлікт поколінь: конструктивної

розвивальної дискусії чи антагоністичного конфліктного проти-

стояння – першочергово залежить від позиції педагога.

Якщо педагог

не бачить зусиль

підлітків у сфе-

рі саморозвитку,

це сильно зачіпає

їх самолюбство і

призводить до роз-

чарування.

І.С. Булах

РОЗДІЛ 3

192

Спілкування підлітка з вчителем може набувати відверто

конфліктного характеру, що негативно впливатиме на загальну

продуктивність їх взаємин. При цьому ініціатором конфлікту

може стати кожен із суб’єктів взаємодії:

педагоги підлітки

авторитарний стиль

ставлення до підлітків,

ігнорування їх ініціа-

тиви

неадекватні способи

вираження почуття до-

рослості

упереджене ставлення

до учнів, необ’єктивне

оцінювання

демонстрація хронічної

байдужості до навчан-

ня

висміювання фізичних

якостей підлітків чи їх

романтичних почуттів

надмірний критицизм,

ігнорування вимог учи-

теля

Рис. 3.6. Типові причини конфліктів педагогів та підлітків

Оптимальним стилем взаємодії вчителя з підлітками є

демократичний, що поєднує в собі заохочення підлітків до

самостійності, відповідальності та колегіальності і постійний,

вимогливий контроль, справедливу оцінку результатів учіння

школярів. Якщо педагоги помічають процеси дорослішання

учнів основної школи, визнають їх, організовують навчальну

та виховну діяльність так, щоб підлітки могли адекватно

реалізувати себе як особистості, що формуються, то процес

взаємодії між ними має продуктивний характер.

Процеси фізичного та психологічного дорослішання підлітка

викликають зміни у його взаєминах з батьками. Вплив батьків

вже обмежений – ним не охоплюються всі сфери життя дитини,

як це було в молодшому шкільному віці, але його значення

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

193

важко переоцінити. Думка батьків починає

конкурувати з точкою зору ровесників, однак

базові ціннісні орієнтації підлітка, розуміння

ним соціальних проблем, моральні оцінки

подій і вчинків залежать в першу чергу від

позиції батьків.

Почуття дорослості як центральне ново-

утворення підлітків викликає їх прагнення

змінити стосунки з слухняності, підкорення дитини дорослому

на рівноправні взаємини. Дитяча безоцінна любов до батьків

змінюється у підлітка на аналіз та критику їх особистісних якос-

тей, тобто має місце ефект «зняття з п’єдесталу».

Ефект «зняття з п’єдесталу» – зменшення авторитетності

батьків для підлітка, спричинене його критичним, оцінним

ставленням до особистісних якостей і поведінки батьків

Дане явище викликає послаблення

емоційних зв’язків між підлітком та батьками,

переключення його інтересів на середовище

ровесників. Складність взаємин підлітків з

батьками зумовлюється і асиметричністю

їх інтересів. Так, батьки цікавляться всіма

аспектами життя підлітків, тоді як останні через власний

егоцентризм та малий життєвий досвід мало переймаються

проблемами батьків. У відносинах з батьками підліток прагне

налагодити нові зв’язки, підтверджуючи свою ідентичність та

випробовуючи свою автономію. Перебудова взаємин підлітка з

батьками супроводжується його поведінковим відокремленням

від дорослих, що виявляється в реакціях емансипації та опозиції.

Підліткова реакція емансипації – прагнення підлітка

звільнитись від опіки, контролю дорослих і здобути авто-

номність від старшого покоління

Підліткова реакція опозиції – протиставлення цінностей

та норм підлітка вимогам дорослих

Родина залиша-

ється вагомим

інститутом соці-

алізації підлітків,

хоча вони самі дещо

знецінюють її роль.

І.С. Булах

Егоцентризм ви-

являється як зо-

середженість під-

літків на собі

РОЗДІЛ 3

194

Підліткова реакція емансипації є багатогранним явищем,

що зазвичай охоплює різні сторони його психіки, діяльності

та поведінки. Російський психолог І.С. Кон розрізняє емоційну,

поведінкову та нормативну емансипацію підлітків:

Емоційна

емансипація

• послаблення емоційних зв’язків з бать-

ками, пошуки емоційної близькості з ро-

весниками

Поведінкова

емансипація

• прагнення підлітка звільнитись від

контролю та опіки батьків

Нормативна

емансипація

• заперечення норм та цінностей батьків,

тенденція до вироблення власних цін-

нісних орієнтацій, ідеалів

Рис. 3.7. Види емансипації підлітків за Коном

Емоційна емансипація підлітків спирається

на попередні досягнення їх виховання і

символізує суперечливість батьківських

завдань: дорослі повинні забезпечити

захищеність та підтримку дітям і водночас

сприяти становленню їх незалежності,

самостійності. Емоційна емансипація дається

підліткові значно легше, ніж його батькам.

Переключення інтересів підлітка на ровес-

ників, послаблення частоти спілкування та

відвертості, довіри між батьками та підлітком

є неминучим явищем, яке, однак, не заперечує

вагомості родини для дорослішання підлітка.

Його прагнення до поведінкової та норма тивної

автономії теж є досить відносним. В дійсності

підлітки не прагнуть до повної свободи, так як

вона сприймається ними як відчуження від

родини. За словами Ф.Райса, підлітки хочуть

Чи досягнули бать-

ки успіху, приви-

ваючи дитині по-

чуття підтримки

і незалежності,

з’ясується в отро-

цтві.

Г.Крайг

Ті з підлітків,

кому надається

повна свобода, від-

чувають почуття

тривоги, так як

не знають, як цією

свободою скорис-

татись.

Ф.Райс

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

195

мати право робити власний вибір, проявляти свою незалежність,

сперечатись зі старшими і нести відповідальність за свої слова і

вчинки, однак повна свобода їм не потрібна.

Зміна взаємин підлітків з батьками супроводжуються конфліктами.

Їх типовими причинами є батьківський контроль за поведінкою,

навчанням підлітка, його вибором друзів, необхідність виконання

підлітком побутової роботи та спосіб вибору ним одягу, зачіски.

Частота розгортання та характер розв’язання конфліктів

підлітків та батьків суттєво залежать від стилю батьківського

виховання. За думкою Е.Еріксона, впродовж дитинства та

отроцтва найбільш важливими є два вектори виховного впливу

родини – батьківське прийняття / чуйність та батьківська

вимогливість / контроль, поєднання яких утворює чоти- / контроль, поєднання яких утворює чоти-

ри стилі батьківського виховання, зміст яких досліджувала

американський психолог Д.Баумрінд.

авторитетний:

розуміння і при-

йняття дитини та

розумні вимоги до

неї, наявність по-

стійного контролю

їх дотримання

потуральний:

обмежена кількість

правил та вимог,

значна свобода ди-

тини й її гіперопіка

батьками

відсторонений:

відмежованість і не-

чутливість батьків

до потреб дитини,

обмаль правил та

обмежень для неї

авторитарний:

надмірні вимоги та

жорсткий контроль

у поєднанні з не-

чутливістю, неуваж-

ністю до потреб

дитини

Прийняття / чуйність

в и с о к і н и з ь к і

Вимогливість

/ контроль

Рис. 3.8. Стилі батьківського виховання за Баумрінд

РОЗДІЛ 3

196

Практикування батьками одного із означених виховних сти-

лів викликає певні зміни особистості підлітка:

Таблиця 3.1

Вплив стилів батьківського виховання

на результати психічного розвитку підлітка

Стилі

виховання

Наслідки

для психічного розвитку підлітків

Авторитетний

Висока самоповага і самооцінка, значні со-

ціальні вміння, велика увага до соціальних

та моральних проблем, хороша навчальна

успішність

Авторитарний

Середні соціальні вміння, високий рівень

тривожності, нестійка самооцінка, несамо-

стійність і підвищена конформність до впли-

ву ровесників

Потуральний

Низькі соціальні вміння, пасивність, інфан-

тилізм та егоїзм, слабкий самоконтроль,

схильність до демонстративної та амораль-

ної поведінки

Відсторонений

Низькі соціальні вміння, занижена самоо-

цінка, висока тривожність та агресивність,

схильність до неконтрольованої й амораль-

ної поведінки

Хоча конфліктів підлітків з батьками повністю уникнути

неможливо, проте зменшити їх кількість та гармонізувати шляхи

розв’язання цілком реально шляхом використання дорослими

певних виховних прийомів:

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

197

вияви прийнят-

тя підлітка через

любов, заці-

кавленість та

турботу

перебудова

ставлення до

підлітка через

визнання його

дорослішання

послідовність

подачі вимог

та перевірка їх

дотримання під-

літком

уникнення практики

подвійних очікувань

– то дитячого підкорен-

ня, то дорослої само-

стійності

толерантне наставни-

цтво щодо інтересів,

взаємин з ровесниками

та поведінки підлітка

Рис. 3.9. Прийоми оптимізації виховання батьками підлітків

Спілкування підлітків з ровесниками

Підлітковий період є сенситивним до розширення та

збагачення стосунків з ровесниками. Це виражається у

налагодженні довірливого особистісного спілкування підлітка

з однолітками як провідної діяльності даного віку. Спілкування

з однолітками у підлітковому періоді реалізовує функції:

• обміну інформацією, самопізнання,

• вдосконалення навичок взаємодії з однолітками,

• збагачення емпатійних навичок, здатності розділяти

з іншими спільні заняття, інтереси і

почуття,

• налагодження контактів з протилежною

статтю і засвоєння гендерних ролей,

• становлення автономності підлітка,

його незалежності від дорослих,

• здобуття досвіду набуття прийнятного соціального статусу.

Саме у групі однолітків створюється нова соціальна ситуація

розвитку особистості підлітка, так як дорослішання, статеве

дозрівання формує прагнення у здобутті емоційної незалежності

від дорослих та активізує потребу у спілкуванні з ровесниками.

Спілкування з ровесниками стає значимою сферою також через

Тлумачення по-

няття «гендер» – у

словнику

РОЗДІЛ 3

198

дію механізму самооцінювання – порівняння

себе з ровесниками. Взаємини підлітків з ро-. Взаємини підлітків з ро-

весниками виявляють нові поведінкові реак-

ції: групування, пошуків друзів і компанії, хобі-

реакції та реалізуються через налагодження

дружніх взаємин і пошуки референтної групи

та встановлення значимого статусу в ній.

Підліткова реакція групування – потреба підлітка в при-

належності до групи, що виражається через його прагнен-

ня перебувати в середовищі ровесників та взаємодіяти

з ними

На основі реакції групування підліток спочатку розширює

коло спілкування з ровесниками, але цим взаєминам властива

значна емоційність та конфліктність через егоцентризм

підлітків у дружбі. Приблизно в 14-15 років відбувається відбір

та диференціація підліткових взаємин на категорії знайомих,

приятелів, друзів. Спочатку актуальними є дружні взаємини з

представниками своєї статі, до кінця підліткового віку може

розгорнутися дружба з протилежною статтю.

Динаміка дружніх взаємин у

цьому віці передбачає спочатку

встановлення приятельських

стосунків на основі спільних

інтересів, визначення змісту

«Я», самопізнання, а згодом

формування емоційної прив’язаності, закріплення навичок

соціальної взаємодії. Важливим чинником підліткової дружби

є подолання самотності.

В підлітковому віці з’являється «кодекс дружби» – набір значимих,

цінних якостей, якими повинен володіти друг. Наприклад, це

щирість, вірність, чесність, відданість тощо. Найважливіше та

цікаве в дружбі підлітків – розмови, обговорення. Егоцентричність

дружніх взаємин підлітків проявляється у надмірній критичності

до друга та лояльності до себе. Для цього віку характерною є висока

чутливість до оцінки товаришів, яка може вступати в конфлікт з

оцінкою дорослих.

Для підліткового

віку характерний

пріоритет дитя-

чої спільноти над

дорослою.

Д.Б. Ельконін

Зі слів 13-річної дівчинки: «Мої бать-

ки багато працюють, рідко буваючи

вдома. Брат старший мене на шість

років. Якби не подруги, мені навіть

не було б з ким поговорити»

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

199

У підлітковому віці відбувається пошук

референтної групи. Пошук референтної

групи характерний для всіх підлітків, а

потреба завоювати високий статус в ній більш

активізована у хлопців. Для підлітка дуже

важливо мати референтну групу, цінності якої він приймає, на

чиї норми поведінки і оцінку він орієнтується.

підстави

механізми

Пошуки підлітком референтної групи

потреба у само-

перезентації, інте-

грації з іншими

пристосування до

групи, наслідуван-

ня її поведінки

досягнення по-

пулярності через

успіх у значимій

сфері діяльності

перевірка резуль-

татів самопізнан-

ня, самооціню-

вання

Рис. 3.10. Особливості пошуку підлітком референтної групи

Важливо, що підліток, який претендує на роль лідера, повинен

мати високу або й завищену самооцінку. Активні підлітки можуть

одночасно входити в кілька груп, приміром, у групу, яка склалася

на заняттях у спорткомплексі, у компанію свого чи сусіднього

двору, в одну з мікрогруп класу.

Для даного віку також характерними є різноманітні

захоплення і пов’язана з ними хобі-реакція.

Хобі-реакція – схильність підлітків переймати та розпо-

всюджувати інтереси, захоплення ровесників, яка має по-

верховий та швидкоплинний характер

Тлумачення по-

няття «референт-

на група» – у слов-

нику

РОЗДІЛ 3

200

Інтереси хлопців та дівчат цього віку є

швидкоплинними і поверховими, тобто

підлітки часто захоплюються чимось новим,

однак ненадовго. При виборі захоплення

підліток виявляє свою самостійність

та здійснює пошуки способів й сфер

самореалізації. Як правило, захоплення підлітків не пов’язані

з навчанням. За думкою А.Є. Лічко, тип захоплення підлітка

визначається змістом його особистості. Захоплення підлітків

А.Є. Лічко та Ю.О. Строцький класифікують на такі типи:

інтелектуально-

естетичні

егоцентрич-

ні

тілесно-

мануальні

азартні

накопичу-

вальні

інформаційно-ко-

мунікативні

Рис. 3.11. Типи підліткових захоплень за Лічком, Строцьким

Інтелектуально-естетичні захоплення ґрунтуються на

глибокій цікавості підлітка до певної галузі знань чи сфери

діяльності – історії, музики, малювання, комп’ютерного

програмування тощо. Подібним змістом наповнені і егоцентричні

захоплення, однак їх головним призначенням є не поглиблення

компетентності, а спосіб самоствердження, досягнення лідерства

серед ровесників. Підлітки, котрі мають такого роду захоплення,

намагаються привернути до себе увагу оригінальністю своїх

занять, виділитись, підвищити свій авторитет в очах інших.

Тілесно-мануальні захоплення підлітків викликані їх

наміром зміцнити свою силу, витривалість, набути спритності

чи яких-небудь вишуканих мануальних навичок. Окрім

спорту та бодібілдінгу, це захоплення скейтами, роликами,

Підлітковий вік

без захоплень по-

дібний дитинству

без ігор.

А.Є. Лічко