Сергєєнкова О.П. Вікова психологія

Подождите немного. Документ загружается.

ПСИХОЛОГІЯ ДИТИНСТВА

181

зросту, так і щодо товщини фігури, свідчить про вагому

значимість).

5. Розміщення на аркуші зображень як показник значимості

члена родини для досліджуваного (ближче до центру

зображуються найбільш значимі люди).

6. Використання кольорів як показник симпатії чи ан-Використання кольорів як показник симпатії чи ан-

типатії (кольори «симпатії» – зелений, салатовий, си-

ній, блакитний, жовтий, рожевий, бузковий, кольори

«антипатії» – чорний, сірий, коричневий, червоний та

оранжевий – показники енергійності, демонстративіз-

му, іноді агресивності, фіолетовий – символ незахище-

ності, інфантилізму). Відмова зафарбовувати зобра-

ження відображає проблемне ставлення дитини до цієї

людини.

7. Схематичність чи детальність малювання як показник

симпатії чи антипатії (більш детально промальовуються

приємні для дитини члени родини). Аналіз положень зо-

бражених членів родини чи їх дій.

8. Наявність об’єднувальних чи роз’єднувальних деталей, від-

стань між зображеннями, розміщення стосовно один одно-

го як показники сприймання дитиною емоційної близькос-

ті між членами родини. Наприклад, зображення предметів

на малюнку може нести декоративну, об’єднувальну чи

роз’єднувальну функції.

В кінці аналізу формулюємо загальний висновок щодо благо-

получності сприймання дитиною сімейних взаємин.

Завдання 3

Тема: психологія молодших школярів.

Мета:

• визначення впливу телебачення на особистість молодшого

школяра,

• з’ясування характеру контролю батьків за телевізійними

інтересами дитини.

Форма роботи: бесіда з дитиною молодшого шкільного віку.

РОЗДІЛ 2

182

Хід дослідження

Після налагодження емоційного контакту з молодшим шко-

лярем залучаємо його до тематичної бесіди.

Орієнтовний зміст бесіди:

1. Скажи своє повне ім’я та вік (наприклад, Олександр, 10

років).

2. Скільки часу у буденний/вихідний день

ти дивишся телевізор?

3. Які твої улюблені телепередачі?

4. Які телепередачі тобі не подобаються?

5. Чи радять тобі батьки подивитись якусь

телепередачу? Якщо так, то яку саме?

6. Чи є телепередачі чи фільми, які тобі забороняють дивитись

батьки? Якщо так, то які саме?

7. У вихідний день якому заняттю ти б надав перевагу:

а) слуханню музики,

б) грі на комп’ютері,

в) перегляду телевізору,

г) читанню цікавої книжки,

д) спілкуванню з товаришами.

8. Чи є у тебе улюблений телегерой? Якщо так, то хто саме?

Чому він тобі подобається?

9. Чи пробуєш ти наслідувати свого улюбленого телегероя?

10. Якби ти був режисером телебачення, яку телепрограму

ти б знімав?

При опрацюванні отриманих під час бесіди даних здійсню-

ється якісний аналіз відповідей дитини.

Можна надати ва-

ріанти відповіді: 1,

2 , 3 чи більше годин

ПСИХОЛОГІЯ ДИТИНСТВА

183

Література до розділу

1. Авдеева Н.Н., Мещерякова С.Ю. Младенец: такой простой

и такой сложный // Дошкольное воспитание. – 1986. – № 10.

2. Адаптація дитини до школи. Упорядник: Максименко С.Д.

– К., 2003.

3. Бардин К.В. Чтобы ребенок успешно учился. – М.:

Педагогика, 1988.

4. Безруких М.М. Знаете ли вы своего ученика? – М.:

Просвещение, 1991.

5. Вікова психологія / За ред. Костюка Г.С. – К.: Радянська

школа, 1976.

6. Вікова та педагогічна психологія / За ред. Скрипченка О.В.

– К.: Просвіта, 2001.

7. Возрастная и педагогическая психология / Под ред.

Петровского А.В. – М.: Просвещение, 1981.

8. Волков Б.С., Волкова Н.В. Психология развития человека:

Учебное пособие для вузов. – М.: Академический Проект, 2004.

9. Выготский Л.С. Кризис семи лет. / Собр. соч. в 6 томах.

Т.4. – М., 1988.

10. Выготский Л.С. Младенческий возраст. / Собр. соч. в 6

томах. Т.4. – М., 1988.

11. Выготский Л.С. Раннее детство. / Собр. соч. в 6 томах.

Т.4. – М., 1988.

12. Галигузова Л.Н. Формирование потребности в общении

со сверстниками у детей раннего возраста // Вопросы психо-/ Вопросы психо-

логии. – 1985. – № 5.

13. Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра.

– К.: КІІМ, 1992.

14. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? – М., 2000.

15. Гуськова Т.В. Личностные новообразования у детей в

период кризиса трех лет // Вопросы психологии . – 1987. – № 5.

16. Давыдов В.В. Младший школьник как субъект учебной

деятельности // Вопросы психологии. – 1984. – № 2.

17. Дьяченко О.М. Психическое развитие дошкольников. – М., 1984.

18. Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении

ребенка. – М.: Педагогика, 1986.

19. Коломинский Я.Л. Учителю о психологии детей

шестилетнего возраста. – М., 1988.

РОЗДІЛ 2

184

20. Кравцова Е.Е. Психологические проблемы готовности

детей к обучению в школе. – М., 1991.

21. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2002.

22. Леви В. Нестандартный ребенок. – М., 1992.

23. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974.

24. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего

школьника. – М.: Просвещение, 1977.

25. Манова-Томова В. Психологічна діагностика раннього віку.

– К.: Вища школа, 1974.

26. Маркова А.К. Формирование мотивации учения. – М.:

Просвещение, 1990.

27. Мухина В.С. Детская психология. – М., 1985.

28. Мухина В.С. Шестилетний ребенок в школе. – М., 1986.

29. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. – Кн. 2: Психология обра- Кн. 2: Психология обра-Кн. 2: Психология обра- 2: Психология обра-

зования. – М.: Владос, 1999.

30. Обухова Л.Ф. Детская психология: теория, факты,

проблемы. – М., 1995.

31. Психология человека от рождения до смерти. Психолог-

ический атлас человека / Под ред. А.А. Реана. – СПб.: Прайм-

ЕВРОЗНАК, 2007.

32. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. Дуброви-

ной И.В. – М.: Просвещение, 1991.

33. Родители и дети: Хрестоматия / Под ред. Райгородс-

кого Д.Я. – Самара: Бархат-М, 2003.

34. Рыбалко Е.Ф. Возрастная и дифференциальная

психология. – СПб.: Питер, 2001.

35. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія. – К.:

Академвидав, 2006.

36. Сапогова Е.Е. Психология развития человека. – М.: Аспект-

Пресс, 2001.

37. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справоч-

ник учителя. – М.: Просвещение, 1991.

38. Шеффер Д. Дети и подростки: Психология развития. –

СПб.: Питер, 2003.

39. Цукерман Г.А. О детской самостоятельности // Вопросы

психологии. – 1990. – № 6.

40. Эльконин Д.Б. Психология игры. – М., 2003.

41. Эриксон Э. Детство и общество. – СПб.: Питер, 1996.

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

185

РОЗДІЛ ІІІ

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ

ТА ДОРОСЛОСТІ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК

3.1. Психічний розвиток підлітків

Вплив фізичного та фізіологічного розвитку

підлітка на його психіку

Підлітковий період охоплює навчання

в основній школі (5-9 класи) і знаменує

собою суттєві зрушення суб’єкта в напрямку

дорослішання. Даний вік характеризується

бурхливими, але нерівномірними темпами

зростання організму та фізіологічними змінами. Ці соматичні

зміни стають чинниками ряду надбань психічного розвитку

підлітка:

• швидкі темпи зростання та дорослі-

шання викликають формування нового

образу «Я», посилення інтересу до свого

зовнішнього вигляду, однак підліт-, однак підліт-

кам характерне незадоволення своєю

зовнішністю,

• нерівномірне формування опорно-

кісткової системи (зростання рук, ніг

та голови випереджає темпи розвитку

хребта) супроводжується тимчасовою втратою гармонії в

рухах, що примушує підлітка переживати сором’язливість,

пригніченість, знижує самооцінку,

• нерівномірний розвиток кровоносної системи (серце

росте швидше, ніж судини) може спричинювати погане

самопочуття, головний біль, періодичне зниження

розумової працездатності,

Підлітковий вік

триває з 10 (11) до

15 років

Дівчатка перей-

маються пропор-

ціями та стрункіс-

тю своєї фігури, а

хлопчиків хвилює

мускульна маса

і атлетичність

тіла

РОЗДІЛ 3

186

• у нервовій діяльності підлітка процеси збудження

переважають над гальмуванням, що викликає часті

перепади настрою, підвищену чутливість, дратівливість,

• розгортання статевого дозрівання, поява вторинних

статевих ознак сприяє формуванню почуття дорослості

як центрального особистісного новоутворення підлітка,

забезпечує активізацію статевої ідентифікації, пожвавлює

потяг до спілкування з протилежною статтю.

В зв’язку з означеними вище фізіологічними

змінами підлітковий період синонімічно

називається пубертатним. Оскільки темпи

статевого дозрівання в

підлітковому віці досить

швидкі, то позначаються як так званий

«пубертатний стрибок». Психологи розгля-

дають проблему «пубертатного стрибка»

щодо підлітків як невідповідність випереджаючих темпів його

статевого дозрівання повільнішим темпам фізичного розвитку

та становлення особистості. Проблема «пубертатного стрибка»

може виявлятись через раннє і безладне статеве життя підлітків,

розповсюдження венеричних захворювань та ВІЛ-інфекції,

незаплановані вагітності, аборти, шкідливі звички та проти-

правну поведінку.

випереджаючі

темпи статевого

дозрівання

повільніші темпи

фізичного та пси-

хічного розвитку

Рис. 3.1. Проблема «пубертатного стрибка»

Проблему дисбалансу фізичних, фізіологічних та психічних

аспектів дорослішання підлітка можуть ускладнити вияви

акселерації – прискорених темпів фізичного розвитку та

ретардації як явища уповільнених темпів дорослішання підлітка.

Пубертат – пері-

од статевого до-

зрівання

Від латин. «пубер-

тас» – покриття

волоссям

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

187

Хлопчики-акселерати почувають себе

більш впевнено та комфортно, маючи певні

соціальні переваги, ніж дівчатка-акселерати,

які спочатку комплексують і тривожаться

через свою «дорослу» зовнішність на фоні

ровесників. Окрім цього, в підлітковому віці

спостерігається тенденція випередження

на півтора-два роки фізичного розвитку

дівчат щодо хлопців. Тому, в найбільш

травматичну ситуацію можуть потрапляти хлопці-ретарданти,

які переживають пригніченість, стурбованість, сором’язливість

через свою дитячу зовнішність, гірше налагоджують соціальні

контакти. Типовим ставленням дорослих до таких підлітків є

гіперопіка, що може спричинити вияви інфантилізму.

Інфантилізм підлітка – надмірна дитячість внутрішніх

психічних проявів (емоцій, поглядів, інтересів) та поведінки,

що не відповідає хронологічному віку

Підлітку, що фіксує в собі безліч різких фізичних і фізіологічних

змін, пов’язаних з дорослішанням і статевим дозріванням,

нелегко утримувати почуття ідентичності. Однак, при визнанні

бурхливості та нерівномірності соматичних змін підлітка та

їх суттєвого впливу на становлення особистості, не доречно

вважати його жертвою «гормональної бурі», «ендокринного

шторму» і т.п. Активізація біологічного фактору розвитку

підлітків не перекреслює вагомість їх соціальної взаємодії та

власної активності.

Соціальна ситуація розвитку підлітків

Соціальна ситуація розвитку підлітка

суттєво відрізняється від ситуацій розвитку

в дитинстві. Розбіжність пов’язана не

стільки із зовнішніми обставинами, скільки із

внутрішніми чинниками. Підліток продовжує

жити в сім’ї, вчитися у школі, контактувати

з однолітками, але сама соціальна ситуація трансформується в

Важливо, що при-

скорені темпи фі-

зичного та фізіоло-

гічного розвитку не

збігаються з та-

кими ж швидкими

темпами станов-

лення особистості

Підліток – вже не

дитина, але ще й

не дорос-лий.

К.Левін

РОЗДІЛ 3

188

його свідомості у зовсім нові ціннісні орієнтації. Тепер вже інакше

розставляються акценти між сім’єю, однолітками і школою,

зумовлені перехідністю від дитинства до дорослості.

Формально підліток залишається у попередньому статусі –

школяра, однак перехід з початкової до основної школи зумов-

лює ускладнення цього статусу:

• зростання кількості навчальних предметів та ускладнення

їх змісту через вивчення основ наук та прикладних галузей

знань,

• збільшення навчального навантаження (кількості уроків

та обсягів домашніх завдань),

• поява нових вчителів та їх диференційованих вимог до

учіння підлітків.

На фоні цих ускладнень змінюється мотивація навчання

підлітків, загальне ставлення до перебування в школі. Якщо

молодші школярі психологічно захоплені навчальною діяльністю,

то підлітків починають приваблювати взаємовідносини з

однолітками. У шкільних умовах, навіть не ігноруючи навчання,

підліток особливої уваги надає спілкуванню з однолітками,

фігурують й інші спонуки його перебування в школі:

спілкування з ровес-

никами

якість викладання

предмету

прихильність до

школи

контроль навчання

педагогами і батьками

Рис. 3.2. Мотиви позитивного ставлення підлітків до школи за Булах

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

189

Розширення зв’язків з оточуючим світом, активізація

самопізнання і поглинаючого спілкування з ровесниками,

особисті прагнення та захоплення підлітка часто знижують

його інтерес до шкільного навчання. Характерною для багатьох

учнів основної школи є суперечність їх ставлення до пізнання

та шкільного навчання:

Прагнення до по-

повнення знань,

допитливість

Байдуже чи й не-

гативне ставлення

до шкільного на-

вчання

Рис. 3.3. Суперечність навчальної мотивації підлітків

Така ситуація складається як реакція підлітка на невдачі в

навчанні, конфлікти з вчителем, проблему підліткової шкільної

дезадаптації.

Навчальна мотивація підлітків збагачується появою но-

вих мотивів та їх видозміненою ієрархією. Відбувається по-

єднання соціальних мотивів навчання з особистісними (пер-

спективи здобуття вищої освіти, прагнення інтелектуально

самоствердитись серед ровесників, стійкі пізнавальні інтер-

еси). Свідоме позитивне ставлення до навчання у підлітка ви-

никає тоді, коли знання набувають сенсу знарядь побудови

майбутнього дорослого життя та відповідають пізнавальним

інтересам.

Ускладнення шкільного навчання, що відбувається при

переході учнів з початкової до основної школи, створює ризик

розгортання підліткової шкільної дезадаптації. За даними

В.В. Гороховского, підтверджуваними й іншими дослідниками,

якщо в молодших класах шкільна дезадаптація зустрічається в

8-10% випадків, то у підлітків – в 18-20%.

РОЗДІЛ 3

190

Причини дезадаптації Вияви дезадаптації

• неспроможність адапту-

ватись до ускладнених

умов навчання,

• погіршення статусу в

класному колективі через

його структурні зміни,

• занедбана початкова

шкільна дезадаптація

• значне погіршення на-

вчальної успішності, за-

кріплення негативної мо-

тивації учіння,

• конфліктні взаємини з

вчителями та одноклас-

никами, системні пору-

шення дисципліни,

• негативні емоційні пере-

живання підлітка

Рис. 3.4. Причини та вияви підліткової шкільної дезадаптації

Способи корекції даної проблеми визначаються виявленням

причин дезадаптації конкретного підлітка.

Важливим є проведення завчасної профілактичної діяльності

педагогами та шкільним психологом:

• корекційна і розвиваюча робота з

майбутніми підлітками, що здійсню-

ється ще під час їх навчання в 4 класі;

• консультування педагогів, що випуска-

ють і приймають клас;

• організація діяльності вчителів і батьків

з корекції вияв лених відставань або

порушень в психічному, особистісному

розвитку учнів;

• «відстрочена допомога», тобто

спостере-

ження за ходом подальшого розвитку

тих підлітків, кому за наслідками обсте-, кому за наслідками обсте-

ження не була потрібна негайна допомога, але проблеми

яких можуть загостритися в більш старшому віці.

Спілкування підлітків з дорослими

Система взаємин підлітків з учителями ускладнюється

порівняно з молодшими школярами; на зміну беззаперечній

авторитетності педагогів приходить диференційоване ставлення

Проблема усклад-

нюється ще і тим,

що дезадаптація

може розгорну-

тись не лише в 5

класі, а й значно

пізніше. Тому на-

вчальна діяльність

підлітків потребує

постійного психо-

логічного патро-

нату