Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

251

реальних, так і фінансових), а це призводить до збільшення обся-

гів виробленої продукції;

• виступаючи проти практики бюджетного дефіциту і його

покриття за рахунок державних позик, вони стверджують, що

держава через продаж облігацій створює конкуренцію підприєм-

цям у боротьбі за отримання фондів і тим самим позбавляє їх

можливостей збільшити інвестиції. Механізм

такий: держава

підвищує попит на гроші, а це спричиняє зростання процентної

ставки, і відтак, зменшення приватних капіталовкладень. Вихо-

дом тут, на їх думку, має стати створення нових грошей для по-

криття бюджетного дефіциту;

• грошова пропозиція повинна бути обмеженою і коливатися

в межах 3—5 % на рік (грошове правило М. Фрідмена). Такий

висновок монетаристи роблять на підставі того, що середній

темп виробництва для країни в довгостроковому періоді стано-

вить 3 % і тому зростання грошової маси в межах 3—5 % є най-

більш оптимальним. В основу висновку про необхідність зрос-

тання грошової маси монетаристи кладуть тезу про те, що

збільшення грошової маси позитивно впливає на зростання реа

льного обсягу виробництва. При цьому останнє в довгостроко-

вому періоді зростає швидше, ніж зростає абсолютний рівень цін.

Проте практика застосування цієї тези в окремих країнах, (ця

практика отримала назву політики таргетування) зводиться до

збільшення грошової маси залежно від таких макроекономічних

показників, як ВВП і продуктивність суспільної праці. З огляду

на

це представники монетаризму в своїх останніх роботах про-

понують постійно збільшувати грошову масу у обігу лише на 1-

2 % вище від темпів зростання продуктивності праці.

Розглянуті вище фундаментальні положення монетаризму суттєво

відрізняють їх теорію від кейнсіанства в тій частині, де розглядається

вплив грошей на зміну номінального і реального ВВП. У Дж. Кейнса

вплив грошового обігу на зміни у випуску продукції і в зайнятості

населення опосередкований зміною відсотка, який, у свою чергу, че-

рез інвестиційні процеси впливає на обсяги суспільного виробництва.

Що ж стосується монетаристів, то, як це вже було зазначено, для них

зміна грошової маси безпосередньо впливає на всі компоненти суку-

пного попиту

, а не тільки на інвестиції, а відтак, і на зміну номіналь-

ного та реального ВВП.

Монетаризм як наукова теорія досить суттєво відрізняється

від монетаризму як певної економічної політики, що здійснює

держава. Спираючись на основні теоретичні положення монета-

ризму як теорії, монетаристська політика, як і кейнсіанство, є по-

252

літикою державного регулювання економіки. Але ця політика,

що спрямована на створення найбільш сприятливих умов для за-

безпечення економічної свободи господарюючих суб’єктів і ви-

сокоефективної організації їх діяльності, реалізується, головним

чином, за допомогою регулювання кредитно-грошових відносин.

Ідеологічно монетаризм спрямований не стільки на економічне

зростання, скільки на забезпечення економічної стабільності.

Яскравим

прикладом практики монетаризму можна назвати

політику, яку у 80-ті рр. минулого століття провадив президент

США Р. Рейган. Він суттєво зменшив податки на корпорації, що

дало їм, за деякими підрахунками близько, 750 млрд дол. Водно-

час було здійснено скорочення державного апарату на 100 тис.

чоловік. Активно відходячи від рецептів кейнсіанства, яке вже на

початок 80-х рр. себе вичерпало, адміністрація Р. Рейгана скоро-

тила соціальні програми. Тільки за перші чотири роки правління

Рейгана соціальні програми було скорочено на 120 млрд дол. Усе

це призвело до значного зростання промислового виробництва,

темпи якого піднялись із 7,3 % у 1982 р. до +6,0 в 1983 р. і 11,5 %

у 1984 р. Проте слід зауважити, що хоча

монетаризм і став прак-

тикою більшості розвинених країн світу, однак ефективність за-

стосування цієї теорії не скрізь висока. Це пов’язано як з недолі-

ками організації втілення цієї економічної теорії в практику

суспільного виробництва, так і з певними вадами самої теорії.

Останнє, як зазначено вище, пов’язано з певним ігноруванням

аналізі саме сфери безпосереднього виробництва і з тим, що мо-

нетаризм у центр уваги ставить досягнення стабільності функці-

онування економіки на основі забезпечення максимальної свобо-

ди підприємницької діяльності і залишає поза увагою проблеми

економічного зростання.

7.5 ГРОШОВА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ У СВІТЛІ МОНЕТАРИЗМУ

Як свідчить практика розвинених країн, продумана еконо-

мічна політика держави, побудована на теоретичних засадах мо-

нетаризму, здатна позитивно вплинути на основні макроекономі-

чні показники суспільного виробництва. Цей висновок особливо

важливий для України з її перехідною економікою, наявністю ве-

ликих потенційних ресурсів і бажанням приєднатися до розвине-

них країн Європи.

253

З огляду на це слід мати на увазі, що сьогодні монетаризм як

течія теоретичної думки є певним загальним напрямком, методо-

логічна основа якого базується на кількісній теорії, і який охоп-

лює у своїх підходах цілу низку фундаментальних питань суспі-

льного відтворення. У цьому загальному напрямку можна

виділити декілька відносно різних підходів

до монетаризму, його

місця в політиці, і головне, — до визначення тієї сукупності за-

ходів, які й становлять монетаристську політику.

Дещо умовно в сучасному монетаризмі можна виокремити

групу фахівців, які в певній мірі абсолютизують значення моне-

таристських дій для забезпечення рівноваги в суспільному виро-

бництві й досягненні економічного зростання. До них

можна за-

рахувати Р. Дорнбуша, Дж. Сакса (США), Л. Бальцеровича

(Польща). Ці економісти в монетарній політиці бачать єдиний

шлях до подолання суперечностей суспільного виробництва.

Друга група фахівців, серед яких Е. Гайдар (Росія),

В. Пинзеник, В. Ющенко (Україна), у своїх теоретичних погля-

дах дотримуються іншої позиції. Відштовхуючись від визначаль-

них постулатів

монетаризму, вони все ж не вбачають в остан-

ньому вичерпний механізм впливу на суспільне виробництво з

метою забезпечення його динамічного розвитку. Ці економісти

все більше схиляються до того, що сучасний монетаризм як полі-

тика повинен органічно вплітати в себе і деякі вже перевірені

практикою висновки кейнсіанства.

Отже, в сучасних умовах відбувається

певний синтез двох

найбільш відомих у ХХ і нинішньому століттях економічних по-

глядів: кейнсіанства і монетаризму. Саме ця теоретична основа й

повинна стати базою для розробки і реалізації сучасної політики

нашої держави в грошовій сфері. Реалізація політики монетариз-

му передбачає такі дії:

1. Створення і розвиток незалежної банківської системи. Цей

напрямок

монетаристської політики занадто важливий для ста-

новлення й розвитку ринкових відносин, і на шляху його реаліза-

ції в Україні є певні успіхи. Створено законодавчу базу для фун-

кціонування банківської системи, прийнято спеціальний закон

про Національний банк України, створено досить розгалужену

мережу комерційних банків і їх філій. Ця банківська система вже

витримала перші серйозні випробування, яких вона зазнала під

час фінансової кризи 1998 р. Проблем у розвитку банківської си-

стеми ще достатньо, але можна впевнено констатувати, що в

цьому напрямку монетарної політики в Україні є перші успіхи.

Вони виявляються у зростанні довгострокового банківського

254

кредитування. Якщо у 2001 р. такі кредити склали 5,6 млрд грн,

то у 2007 р. вже 273,3 млрд грн Збільшився й рівень монетизації

ВВП з 11,5 % у 1997 р. до 43,1 % в кінці 2007 р. Важливою віхою

стало і створення фонду гарантування внесків фізичних осіб.

2. Забезпечення вільної конкуренції і ціноутворення. Вже з

початком переходу до ринкової економіки почався

процес лібе-

ралізації цін, який врешті-решт привів до формування вільного

ринкового ціноутворення, і сьогодні для України це питання сто-

їть уже в іншій площині. Необхідно знайти оптимальні механіз-

ми державного впливу на ціни, які були б адекватні ринку і вод-

ночас відображали раціональну поведінку держави щодо

регулювання ринкових відносин. Найскладнішою

(з огляду на

надзвичайно високий попередній рівень монополізму в нашій

економіці) проблемою для нас є створення умов для вільної кон-

куренції. Певний прогрес на цьому напрямку вже є; розроблено і

прийнято вже другий, більш досконалий, ніж перший, спеціаль-

ний закон про захист конкуренції, але в реалізації його вимог,

створенні дійсно

конкурентного середовища в економічному

житті країни ще треба зробити досить багато.

3. Зменшення податкового тиску на економіку. Однією з тез

монетаризму в момент становлення цієї теорії і боротьби її при-

хильників проти кейнсіанства було зменшення втручання держа-

ви в економіку і, насамперед, зменшення її перерозподільної фу-

нкції. А перерозподіл, як відомо,

здійснюється переважно через

податкову систему і державний бюджет. Саме послаблення дій

держави на цьому напрямку посилює вільний ринок. Для Украї-

ни це питання є надзвичайно актуальним принаймні з двох при-

чин. З одного боку, в радянському суспільстві розподіл і пере-

розподіл виробленого в народному господарстві продукту

відбувався неринковими заходами, переважно завдяки

втручан-

ню держави. Ця спадщина ще й сьогодні гальмує нашу ходу до

ринку. А з другого боку, в нашій економіці, особливо в провід-

них її галузях, надзвичайно великий (у середньому 60—70 %) рі-

вень зносу обладнання. Без його оновлення годі й думати про су-

часну динамічну економічну систему. А для вирішення цієї

проблеми необхідно зменшити ставки податків з підприємців і з

населення, що вивільнить певні кошти, необхідні для модерніза-

ції виробництва. У підприємців збільшаться кошти, які вони мо-

жуть безпосередньо використати на оновлення основного капіта-

лу, а у населення зростуть заощадження, які за допомогою

кредитної системи можуть бути акумульовані й використані на

цілі

модернізації всього виробничого комплексу країни.

255

4. Зменшення бюджетного дефіциту за рахунок зменшення

дотацій, субсидій та витрат на соціальну сферу. Цей напрямок у

формуванні й реалізації монетарної політики обумовлений тим,

що в умовах Радянського Союзу соціальна сфера в переважній

більшості галузей була дотаційною і технічно відсталою. Швид-

кий перехід значної частини соціальної сфери (наприклад житло-

во-комунального

сектору) на ринкові умови існування неможли-

вий через її технічну неготовність до цього. Ще більш суттєвим

моментом є те, що підвищення тарифів і відміна дотацій, які за

часів соціалізму мала ця сфера, викличуть (у разі її повного пере-

ходу на ринкові методи функціонування) помітне погіршення

матеріального становища громадян України. Тому цей

напрямок

реалізації монетаристської політики необхідно втілювати в життя

обережно, виважено, аби не завдати значної шкоди матеріально-

му становищу основних верств населення.

5. Контроль за обсягом грошової маси. Як відомо, єдиним

центром емісії грошей є центральний банк. Саме він, спираючись

на свою незалежність, проводить самостійну політику у сфері

випуску і контролю за

грошовою масою. Щодо цього в період пі-

сля подолання гіперінфляції, яка була в Україні, Національний

банк України досяг певних успіхів. Ці успіхи стали особливо по-

мітними після проведення грошової реформи. Підтвердженням

того, що наш центральний банк у цілому здійснює виважену по-

літику у сфері контролю за грошовою масою є те,

що починаючи

з 1997 р., наша держава мала відносно невеликий рівень інфляції.

І хоча він піднявся з 10 % у 1997 р. до майже 26 % у 2000 р., а

потім знову зменшився і протягом 2001—2002 рр. не виходив за

межі 10 відсотків, ці коливання не заперечують факту подолання

і певного приборкання інфляції. Вагомий внесок у ці позитивні

процеси вніс

Національний банк України, контролюючи грошову

масу.

6. Стримування інфляції. У монетаристській теорії інфляції

приділяється значна увага. Представники цього напрямку

пов’язують її причини не тільки з надлишковою емісією грошей,

але й з покриттям дефіциту державного бюджету за рахунок дер-

жавних позик і податків. Це відволікає значні кошти від вироб-

ництва, скорочує

ресурси, необхідні для його розвитку, і врешті-

решт веде до суттєвого перевищення темпів зростання грошової

маси над темпами розвитку суспільного виробництва. Таке яви-

ще дуже небажане.

Для нашої держави з перших років її існування проблема ін-

фляції постала дуже гостро. При цьому до кінця 1993 р. за відсу-

256

тності монетаристської концепції уряд робив спробу вирішити

гострі соціальні й економічні проблеми переважно за рахунок

емісії. Наслідком цієї непродуманої і хибної політики стала вели-

чезна інфляція, яка в 1993 р. досягла рівня в 10 256 % на рік. І

тільки з приходом до керівництва НБУ В.А. Ющенка і його ко-

манди на озброєння було

взято монетаризм спочатку в грошовій

сфері, а згодом ця ідеологія стала панівною і в рішеннях перева-

жної частини владних урядових структур, пов’язаних з функціо-

нуванням економіки. Монетаристський підхід змінив орієнтири в

поглядах на розвиток конкретних економічних процесів і поста-

вив питання про подолання інфляції як центральне та найбільш

актуальне

для економіки. І вже починаючи з 1994 р., завдяки ни-

зці заходів інфляція в Україні почала вщухати і на початок ново-

го століття (до 2004 р.) вона вже не виходила за межі 10 %, що в

цілому є прийнятним для країни з перехідною економікою. Цей

вельми позитивний результат було досягнуто як за рахунок рі-

шучих

дій передусім НБУ та урядових структур у напрямку до-

тримання монетаристської ідеології, так і за рахунок таких нега-

тивних для країни явищ, як поява значної (6,7 млрд грн у 1998 р.)

заборгованості із заробітної плати, зростання (до позначки 14

млрд дол. у 2002 р.) зовнішнього боргу й інших негативних нас-

лідків виходу з інфляційної

спіралі.

7. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності. У процесі

запровадження монетаристської концепції в організації розвитку

суспільного виробництва гостро постало питання і про лібералі-

зацію зовнішньоекономічної діяльності. Як відомо, перші кроки

в цьому напрямку було зроблено ще в колишньому Радянському

Союзі, коли спочатку частково, а з 1989 р. й повністю було дано

дозвіл усім господарюючим

суб’єктам займатись зовнішньоеко-

номічною діяльністю. Україна отримала в спадок цей початко-

вий, але важливий ступінь лібералізації зовнішньоекономічної

діяльності і в перші роки зосередила зусилля на розробленні від-

повідної правової бази і розбудові митної системи, яка в Радян-

ському Союзі була відсутня. У цьому напрямку було зроблено

перші кроки: прийнято Закони

України «Про зовнішньоекономі-

чну діяльність» (1991 р.), «Про єдиний митний тариф» (1992 р.),

інші важливі законодавчі акти. Активно почалась розбудова ми-

тної служби країни, яку було створено у 1992 р. У подальшому

відбувався помітний розвиток зовнішньоекономічної діяльності

як у напрямку вдосконалення правової бази (у 2002 р. Верховна

Рада прийняла новий «Митний кодекс України»), так

і в напрям-

ку розвитку самої діяльності. Остання характеризувалась постій-

257

ним нарощуванням обсягів зовнішньоторговельного обороту

(якщо не враховувати деяке падіння в 1997-1999 рр. торгового

обороту України з Росією), послабленням протекціоністських за-

ходів і активною позицією щодо створення зони вільної торгівлі

в межах СНД. Останнє було запропоновано Україною ще в

1991 р., і підтримано всіма країнами СНД, але до цих пір не реа

лізовано через деструктивну політику Росії, яка є єдиною держа-

вою СНД, що гальмує створення такої зони. У 2002 р. Україна

зробила ще один крок. Було запропоновано й підписано угоду

про створення зони вільної торгівлі між країнами-членами ГУ-

АМ (Об’єднання країн Чорноморського басейну: Грузія, Україна,

Азербайджан і Молдова). Усі ці

напрямки розвитку зовнішньо-

економічної діяльності і вступ України до СОТ створюють реа-

льні можливості для підвищення ефективності грошової політи-

ки, а відтак і економічного зростання.

Відзначаючи безсумнівні успіхи України в реалізації монета-

ристських концепцій розвитку зовнішньоекономічної діяльності,

слід сказати і про складні проблеми, які ще необхідно вирішити в

цьому напрямку. По

-перше, наша держава має дуже велику від-

критість економіки (42 %), що робить її дуже залежною від

кон’юнктури світового ринку. Достатньо згадати санкції, які у

2002 р. ввели США на метал, а Росія — на труби великого діаме-

тра, а також заходи Європейського союзу щодо імпорту україн-

ського зерна. Усе це болісно позначається

на нашій економіці й

вимагає орієнтації перш за все на внутрішній ринок, щоб змен-

шити відкритість економіки до прийнятного (приблизно 25 %)

рівня. Водночас це ставить проблему покращання структури на-

шого експорту за рахунок готової продукції, а в ній продукції

машинобудування та харчової промисловості. З іншого боку, ак-

туальною для нашої держави

є політика просування на зовнішні

ринки. Це ринок Росії, Західної Європи і третіх країн. Політика

на цьому напрямку повинна бути активною, виваженою, а в чо-

мусь і агресивною.

З політикою у сфері експорту тісно пов’язана політика імпор-

ту. Її центральним моментом повинно стати зменшення небезпе-

чної залежності України від поставок

деяких товарів, особливо

енергоносіїв. Зрозуміло, що в найближчі роки наша держава не

зможе за рахунок новітніх технологій, розвитку своєї нафтогазо-

вої галузі й використання нетрадиційних джерел енергії кардина-

льно вирішити цю проблему. Проте в цьому напрямку можна

зробити багато вже сьогодні. І перше завдання — це диверсифі-

кація постачання енергоносіїв, щоб

не залежати від однієї «тру-

258

би» і проявів імперської політики з боку Росії. У цьому напрямку

є досить широке поле діяльності й перспективи з огляду на осво-

єння родовищ каспійської нафти, іранського й туркменського га-

зу тощо. На жаль усі попередні уряди і президенти України до-

клали до цього дуже мало зусиль.

8. Структурна перебудова економіки.

Цей напрямок діяльнос-

ті не пов’язаний безпосередньо з монетаристською концепцією.

Але для України він лежить у площині визначальних і навіть до-

леносних напрямків розвитку нашої економіки. Справа в тому,

що монетаризм як теорія і практика державного регулювання

найбільш ефективно може бути застосований тільки за умов ви-

сокорозвиненої ринкової економіки, де

грошова сфера є надзви-

чайно еластичною і тісно пов’язаною із суспільним виробницт-

вом. В Україні ж від її минулого в Російській імперії склалася

дуже далека від оптимальної структура суспільного виробництва.

Як наслідок того, що народне господарство України було част-

кою єдиного народногосподарського комплексу Радянського

Союзу, наша держава на початок

свого незалежного існування

виготовляла тільки 20 % готової продукції. До того ж в Україні

для потреб усього Радянського Союзу виплавлявся метал, видо-

бувалась велика кількість залізної та марганцевої руди, функціо-

нували надпотужні хімічні комплекси. Частка цих базових галу-

зей у 1991 р. становила 48,8 %, що більше ніж удвічі перевищує

рівень цих галузей у народному господарстві

високорозвинених

країн. Така структура виробництва вимагала тоді й значною мі-

рою вимагає сьогодні величезних витрат електроенергії, газу,

іншого палива. Величезної шкоди довкіллю завдали масштабні

розробки корисних копалин. Постраждали багаті українські чор-

ноземи, що в поєднанні з наслідками великих будов на зразок

спорудження на Дніпрі каскаду гідроелектростанцій завдало ве-

ликих втрат

матеріальних ресурсів нашої держави.

У цих умовах Україні конче потрібна структурна перебудова з

орієнтиром на використання її конкурентних переваг як країни

багатої на ресурси, котра водночас має потужний людський по-

тенціал, представлений висококваліфікованими робітниками і

спеціалістами народного господарства. Проте для реалізації цьо-

го потенціалу потрібні не тільки великі кошти, а й

(і це головне)

довгострокова стратегічна програма структурної перебудови на-

шого народного господарства. Під час реалізації цієї програми в

умовах ринкової економіки слід якомога повніше використовува-

ти саме монетаристські важелі, бо вони, як показує досвід, мо-

жуть бути досить дієвими не тільки в забезпеченні певної рівно-

259

ваги суспільного виробництва і його економічного зростання, але

й сприяти досить ефективним у часі та наслідках структурним

перетворенням.

. НОВІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ

Металістична теорія грошей

Меркантелізм

Номіналістична теорія грошей

Кількісна теорія грошей

Трансакція

Трансакційний варіант кількісної

теорії грошей

Кембриджська версія кількісної тео-

рії грошей

Грошове правило М. Фрідмена

Монетаризм

Структурна перебудова економіки

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. У чому суть металістичної теорії грошей?

2. Коли і за яких обставин з’являється металістична теорія грошей?

3. Чому прихильниками металістичної теорії були представники мер-

кантелізму?

4. Назвіть кого-небудь із представників металістичної теорії грошей.

5. Чому металістична теорія грошей є ненауковою?

6. В якому столітті металістична теорія грошей зазнала занепаду?

7. Як

трактують металістичну теорію її сучасні прихильники?

8. У чому суть номіналістичної теорії грошей?

9. Назвіть засновників номіналістичної теорії.

10. Чи поширена номіналістична теорія грошей серед сучасних еко-

номістів?

11. У чому суть кількісної теорії?

12. Кого вважають засновником кількісної теорії грошей?

260

13. Які події сприяли появі кількісної теорії грошей?

14. Чому меркантелізм і металістична теорія вже на початку ХVІІІ

ст. вичерпали себе?

15. Які постулати поклали в основу кількісної теорії грошей пред-

ставники класичного періоду в розвитку цієї теорії?

16. Розкрийте позицію Д. Рікардо стосовно автоматичного регулю-

вання цін шляхом увозу або вивозу

золота.

17. Чому класична кількісна теорія грошей вичерпала себе в кінці

ХІХ ст.?

18. Розкрийте суть трансакційного варіанта кількісної теорії грошей

І. Фішера і визначте його внесок у розвиток цієї історії.

19. Розкрийте основні недоліки трансакційного варіанта кількісної

теорії.

20. У чому суть Кембриджської версії трансакційного варіанта, кі-

лькісної теорії?

21. Коли виникає

Кембриджська версія кількісної теорії, і хто став

засновником цієї теорії?

22. У чому суть «портфельного» підходу в діях господарчого

суб’єкта при розподілі класових залишків на трансакційні гроші й на

гроші як актив?

23. Як представники Кембриджської школи розглядали емісію гро-

шей (як екзогенну, чи як ендогенну)?

24. Як представники Кембриджської школи

розглядали проблему

грошової рівноваги. Якою формулою відобразив А. Пігу цю рівновагу?

25. У чому новизна наукового підходу Дж. Кейнса до грошей і їх

ролі в суспільному виробництві?

26. Яких форм за Дж. Кейнсом набуває мотивація господарчого

суб’єкта по відношенню до грошей, які знаходяться в його розпоря-

дженні?

27. Чому виокремлений Дж

. Кейнсом мотив обачливості й трансак-

ційний мотив можна об’єднати в один трансакційний?

28. Чому бажання індивіда надати частині свого багатства саме гро-

шову форму веде до зменшення інвестиційної активності в суспільному

виробництві?

29. У чому полягає внесок Дж. Кейнса в аналіз механізму взаємо-

зв’язку між грошовою масою і суспільним

виробництвом?

30. Чому кейнсіанство і зокрема його тлумачення кількісної теорії

грошей неминуче вели до посилення інфляції?

31. Коли і де виникає монетаризм?

32. У чому суть монетаризму?

33. У чому полягає головна принципова відмінність монетаризму

від кейнсіанства: в їх поглядах на основи суспільного відтворення?

34. Сформулюйте головний недолік монетаризму як теорії, котра

основну

свою увагу зосереджує на досягненні оптимального співвід-

ношення між виробництвом і грошовою масою як на вирішальній умові

розвитку суспільного виробництва.