Салухіна Н.Г., Язвінська О.М. Стандартизація та сертифікація товарів і послуг

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ2

СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

231

Дана методологія зарекомендувала себе як ефективний інструмент запобігання мож-

ливості виникнення невідповідностей харчових продуктів у технологічному процесі, а та-

кож ідентифікації та усунення проблем до того, як невідповідна готова продукція стане

джерелом отруєнь або погіршення стану здоров’я споживачів.

Система ХАССП акцентує увагу безпосередньо на процесному контролі параметрів

здійснення технологічного процесу та оцінення сировини й матеріалів, що використову-

ються для виготовлення харчового продукту, а також упроваджує стратегію гарантії його

безпеки «від ферми до виделки» і ґрунтується на трьох стовпах:

• законодавчі вимоги до убезпечення харчових продуктів;

• глибокий науковий підхід до ухвалення рішень;

• контроль за виконанням законодавчих вимог.

До основних переваг, які надає підприємству розробка та запровадження системи

ХАССП, можна віднести:

• можливість контролю безпечності протягом усього життєвого циклу виробництва

харчової продукції;

• зменшення невиробничих витрат (втрати під час виробництва, брак, рекламації);

• зменшення витрат на проміжний контроль і контроль готового продукту за рахунок

системного підходу та визначення проблемних місць виробництва, куди необхідно

спрямувати ресурс, вивільнивши його з тих процесів, де ситуація може бути не такою

критичною;

• чітке розподілення відповідальності персоналу за безпечність продукції підпри-

ємства;

• підвищення довіри споживачів та операторів ринку до безпечності продукції

підприємства за рахунок наявності задокументованих доказів контролю за про-

цесами;

• перемога під час участі в різних тендерах на постачання харчової продукції;

• уможливлення ефективно використовувати ресурси за рахунок переходу від коригу-

вальних до запобіжних заходів щодо безпечності харчових продуктів;

• додаткові переваги для участі в європейській та міжнародній торгівлі;

• зменшення кількості аудитів та інспекційного контролю, які проводять на підприєм-

стві сторонні організації;

• реалізація вироблюваної продукції за світовими цінами;

• покращання іміджу компанії як на внутрішньому, так і на зовнішньму ринках.

Життєвий цикл реалізації принципів системи ХАССП з використанням настанов

ISO/ТS 22004:2005 «Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Настанова із

застосування ІSO 22000:2005» представлений на рис. 2.7.3.

Міжнародні організації запроваджують нове сучасне трактування поняття «безпеч-

ність харчових продуктів» — це відсутність не тільки безпосереднього, а й віддаленого (у

майбутніх поколіннях) негативного впливу продукту на організм людини. Передусім, це

актуально для продукції, що містить генетично модифіковані (трансгенні) організми,

виробництво якої зростає в геометричній прогресії. Найінтенсивніше використовуються

ГМО для потреб медицини, енергозберігання, сільськогосподарського виробництва, хар-

чової та хімічної промисловості та ін.

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

232

Рис. 2.7.3.

«Життєвий цикл» реалізації принципів ХАССП

Генетично модифікований організм (ГМО) — будь-який організм, у якому генети-

чний матеріал був змінений за допомогою штучних прийомів переносу генів, які не відбу-

ваються у природних умовах, а саме:

• рекомбінантними методами, які передбачають формування нових комбінацій гене-

тичного матеріалу шляхом внесення молекул нуклеїнової кислоти (вироблених у

будь-який спосіб зовні організму) у будь-який вірус, бактеріальний плазмід або іншу

векторну систему та їх включення до організму-господаря, в якому вони зазвичай не

зустрічаються, однак здатні на тривале розмноження;

• методами, які передбачають безпосереднє введення в організм спадкового матеріалу,

підготовленого зовні організму, включаючи мікроін’єкції, макроін’єкції та мікроінка-

псуляції;

• злиття клітин (у тому числі злиття протоплазми) або методами гібридизації, коли

живі клітини з новими комбінаціями генетичного матеріалу формуються шляхом

злиття двох або більше клітин у спосіб, який не реалізується за природних обставин.

Директива ЄС 2001/18/ЄС дозволила використання ГМО в агрокультурі, фармакології

та інших галузях. Директива також містить процедуру отримання загальноєвропейського

Ідентифікація

потен

ійних небезпек

Оцінювання важливості

та імовірності реалізації

ризиків

Дослідження

потенційних

небезпек

Джерела інформації

Інформаційне

забезпечення життєвого

циклу

Управління відповідним

продуктом

Опис сировини,

матеріалів,

діаграма процесу

виробництва,

опис продукту, сучасні

вимоги до безпечності

Ідентифікація суттєвих

ризиків

Документування

ХАССП (плану

Безпечний

продукт

Розділ2

СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

233

дозволу на комерціалізацію ГМО (виведення на ринок). У 2002 р. норму рівня дозволеного

генетичного забруднення продуктів харчування в законодавстві ЄС зменшено з 1 % до

0,5 %. Генетично модифіковані організми (ГМО) містяться не тільки в низці овочевих

культур, але й у ковбасах, сосисках, м’ясних консервах, пельменях, сирі, йогуртах, кашах,

цукерках, шоколаді й навіть дитячому харчуванні, тобто у звичайних повсякденних проду-

ктах. Відрізнити їх за кольором або смаком неможливо.

Результати впровадження нових технологій вражають. У 2001 р. ГМ-агрокультури виро-

щувалися вже у 15 країнах світу на площі 52,6 млн. га (площа більша, ніж територія Великої

Британії). Обсяг реалізації тільки насіння модифікованих агрокультур досяг 3,5 млрд. доларів

США. В останні роки світовий обсяг інвестицій у біотехнологію щороку складає 15 млрд.

доларів США. Контролюють технології створення ГМ-рослин такі відомі транснаціональні

компанії з капіталом у мільярди доларів США, як Дюпон, Монсанто, Адванта тощо. Досвід пе-

редачі технологій в галузі генної інженерії характерний для деяких міжнародних організацій, у

тому числі Міжнародної служби по впровадженню досягнень агробіотехнології (ISAAA).

Комерційний прибуток від продукування трансгенних культур за останні п’ять років

збільшився у 30 разів. Згідно із положеннями Картахенського протоколу з біологічної без-

пеки планується прийняття єдиних для Євросоюзу правил обігу генетично модифікованих

продуктів. Угоди в рамках Світової організації торгівлі, зокрема із санітарного і фітосані-

тарного контролю (SРS) та про інтелектуальну власність у сфері торгівлі (TRIPS), містять

пункти про біобезпеку. Відмічено, що для забезпечення сталого розвитку торгові угоди

повинні бути взаємодоповнюючими. Проте, СОТ не розглядає соціально-економічні загро-

зи, пов’язані із ГМО: наприклад, те, що їх розповсюдження може спричинити зникнення

традиційних культур та ін. Наслідки ж споживання харчових продуктів із ГМІ практично

не прогнозовані.

Запровадження ефективної системи управління безпечністю харчових продуктів —

актуальне й для нашої держави. Адже однією з основних проблем сучасного вітчизняного

продовольчого ринку є підміна традиційних товарів продуктами-сурогатами та фальсифі-

кація продукції. В тому числі все активніше завойовують український ринок сільськогос-

подарські продукти і взагалі продукти харчування, виготовлені за новітніми технологіями

з використанням генної інженерії, в основному імпортного виробництва. Статистика свід-

чить, що в Україні внаслідок насичення ринку неякісними, фальсифікованими, небезпеч-

ними для здоров’я і життя товарами гине 75 тис. людей на рік, з них 13% — він неякісних

і фальсифікованих алкогольних напоїв.

Для нашої країни, безперечно, найбільш прийнятним засобом створення гарантій без-

пеки харчових продуктів є впровадження сучасної концепції системи ХАССП (НАССР),

яка може застосовуватися на всіх ланках харчового ланцюга — від збирання врожаю і до

місць споживання. Базуючись на сучасних науково обґрунтованих вимогах, ця система за-

безпечує превентивний підхід і дає можливість ефективно управляти безпекою харчових

продуктів.

Доцільно зауважити, що концептуальні пріоритети розвитку системи продовольчої

безпеки в Україні знаходяться в стадії гармонізації з міжнародними в аспекті основного

стратегічного курсу нашої країни на вступ до ЄС, реалізації державної політики, спря-

мованої на запровадження інноваційної структурної перебудови та зростання економіки.

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

234

Безперечно, що механічне копіювання європейських вимог на українське підґрунтя немо-

жливо через значні невідповідності, які склалися історично.

В Україні правові засади безпечності харчових продуктів декларує Конституція

України, у ст. 42 якої записано, що «держава захищає права споживачів, здійснює конт-

роль за якістю і безпечністю продукції». Законодавча база складається із Законів України:

«Про захист прав споживачів» від 15.12.93 р. № 1023-ХП (в редакції вiд 01.12.2005 р.

№ 3161-IV), «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 06.09.2005 р. № 2809-IV,

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підтвердження якості та

безпечності харчових продуктів і продовольчої сировини» від 08.09.2005 р. № 2863-IV,

«Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та вико-

ристанні генетично модифікованих організмів» від 31.05.2007 р. № 1103-V, «Про дитяче

харчування» від 14.09.2006 р. № 142-V; а також санітарних правил і норм, медико-біологі-

чних вимог, низки стандартів, чисельних нормативних актів щодо нагляду за ринками.

В Указі Президента України «Про заходи щодо розвитку продовольчого ринку та

сприяння експорту сільськогосподарської продукції та продовольчої сировини» від

07.08.2001 р № 601/2001 наголошено на необхідності «здійснювати заходи щодо впрова-

дження на підприємствах, що виробляють продовольчі товари, міжнародних систем забез-

печення безпеки харчових продуктів та продовольчої сировини»; «…вжити заходів щодо

подальшої гармонізації системи сертифікації сільськогосподарської продукції в Україні та

норм, що регламентують санітарний, ветеринарний та фітосанітарний контроль, з міжна-

родними стандартами та вимогами».

На виконання цих та інших законодавчих та нормативних документів набув чинності

національних стандартів ДСТУ 4161-2003 «Системи управління безпечністю харчових

продуктів. Вимоги» відповідно до наказу Держспоживстандарту України № 53 від

07.04.2003 р. Цей стандарт реалізує вимоги Директиви Ради ЄС 93/43 «Про гігієну хар-

чових продуктів та Кодекс Аліментаріус» від 14.06.93 р. і містить вимоги до систем управ-

ління з метою підвищення якості, безпечності та конкурентоспроможності вітчизняної

харчової продукції, що забезпечує захист інтересів і здоров’я споживачів, сприяє розши-

ренню ринків збуту у вітчизняному та світовому економічному просторі, підвищує автори-

тет підприємства та імідж України в цілому.

Актуальним є й прийняття стандарту ДСТУ ISO 15161:2004 «Настанови щодо за-

стосування ДСТУ ISO 9001:2001 у виробництві харчових продуктів та напоїв», яким

запроваджено системи управління безпечністю харчових продуктів та системою ХАССП.

У 2007 р. Держспоживстандартом України було затверджено ДСТУ ISO 22000:2007

«Системи управління безпечності харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організа-

цій харчового ланцюга» гармонізований зі стандартом ІSО 22000:2005 «Системи мене-

джменту безпечності харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового

ланцюга».

Порядок і вимоги до проведення обов’язкової сертифікації харчових продуктів у Дер-

жавній системі сертифікації продукції УкрСЕПРО (далі — Система) встановлюються

«Правилами обов’язкової сертифікації харчових продуктів» (далі — Правила), затвер-

джених Наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України

від 02.06.97 р. № 322.

Розділ2

СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

235

Вимоги Правил є обов’язковими для органів сертифікації харчових продуктів (далі — ор-

гани сертифікації), що акредитовані в Системі, а також для підприємств незалежно від форм

власності, в тому числі іноземних, які виробляють або постачають продукцію в Україну.

Сертифікація харчових продуктів в Системі передбачає підтвердження третьою

стороною показників, характеристик і властивостей продукції, процесів і послуг на під-

ставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації систем якості. Право на прове-

дення робіт із сертифікації продукції, послуг надається виключно лабораторіям

(центрам) будь-якої форми власності та аудиторам, що акредитовані в Системі та занесе-

ні до її Реєстру.

Система встановлює відповідальність:

• виробника за невідповідність сертифікованої продукції, послуг вимогам нормативних

документів і порушення правил Системи;

• продавця чи постачальника — за відсутність сертифікатів або знаків відповідності на

продукцію, що реалізується;

• випробувальної лабораторії (центру) — за достовірність та об’єктивність результатів

випробувань сертифікованої продукції чи послуг.

Знак відповідності, технічні вимоги до нього, порядок та правила його застосування

встановлені ДСТУ 2296-93. Основою інформаційного забезпечення Системи є її Реєстр,

який ведеться згідно з вимогами ДСТУ 3415-95 і публікується в інформаційних виданнях

Держспоживстандарту України.

Сертифікації підлягає продукція, яка:

• вироблена в Україні;

• ввозиться в Україну і позначена виробником як відповідна діючим в Україні норма-

тивним документам;

• ввозиться в Україну і не позначена виробником як відповідна діючим в Україні нор-

мативним документам, але може бути ідентифікована як така, що повинна відповіда-

ти чинному в Україні нормативному документу на аналогічну продукцію;

• ввозиться в Україну і не позначена виробником як відповідна діючим в Україні нор-

мативним документам і яка не може бути ідентифікована як така, що має відповідати

чинному в Україні нормативному документу.

У визначених законодавством випадках для сертифікації у Системі продукції рослин-

ного та тваринного походження, що ввозиться в Україну або вивозиться з неї, повинен

бути дозвіл Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства сільського

господарства і продовольства України та (або) Головної державної інспекції карантину

рослин України.

Обов’язкова сертифікація продукції у Системі проводиться на відповідність

обов’язковим вимогам чинних в Україні нормативних документів щодо безпеки життя,

здоров’я людей та охорони довкілля. Порядок обов’язкової сертифікації конкретного ви-

ду імпортної продукції у Системі встановлює орган сертифікації відповідно до Правил, а

також «Порядку ввезення на митну територію України продукції, що імпортується та

підлягає в Україні обов’язковій сертифікації», затвердженого наказом Державної митної

служби України і Державного комітету України по стандартизації, метрології та серти-

фікації від 10.05.94 р. № 107/126, і «Порядку проведення робіт з сертифікації продукції

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

236

іноземних виробництв за схемами з обстеженням, атестацією та сертифікацією систем

якості», затвердженого наказом Державного комітету України з стандартизації, метрології

та сертифікації від 02.08.96 р. № 329.

Порядок одержання сертифіката відповідності продукції висвітлений в пара-

графі 2.5.

Подання заявки па проведення сертифікації харчової продукції. Для про-

ведення обов’язкової сертифікації харчової продукції підприємства, установи, орга-

нізації і громадяни — суб’єкти господарської діяльності, у тому числі іноземні, —

незалежно від форм власності (далі — заявник), подають в акредитований орган

сертифікації заявку на проведення сертифікації продукції в Системі УкрСЕПРО (див.

рис. 2.7.4).

Громадянин

підприємець

Зазначається «Виробник, що мешкає за адресою…"; номер і дата видачі

документа, що засвідчує право займатися підприємницькою діяльністю

Для імпортної

продукції

Номер нормативного документа не заповнюється — вказується

номер висновку санітарногігієнічної експертизи

Для продукції

тваринного

походження

Відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» та

Митного кодексу України додається ветеринарний сертифікат

Для непереробленої

продукції

рослинного

походження

Додається дозвіл (висновок) органу Головної державної інспекції

карантину рослин України

Рис. 2.7.4.

Подання заявки на сертифікацію

Специфіка оформлення заявки

(залежно від специфіки заявника)

Специфіка оформлення заявки

(залежно від походження продукції)

Розділ2

СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

237

Інформація про акредитовані органи сертифікації продукції і (послуг) міститься в до-

відкових матеріалах, що складаються на підставі даних Реєстру Системи і публікуються

Держспоживстандартом України.

У разі відсутності при поданні заявки акредитованого в Системі органу сертифікації

продукції заявка подається безпосередньо до Держспоживстандарту України.

Якщо існує декілька акредитованих органів сертифікації конкретного виду продукції,

заявник має право подати заявку в будь-який з них.

Усі документи, що направляються разом із заявкою до органу сертифікації, оформля-

ються державною мовою. При сертифікації імпортованої продукції документи складаються

мовою оригіналу з завіреним автентичним перекладом українською або російською мовою.

Взаємини між заявником і органом сертифікації регулюються договорами, укладени-

ми між ними.

Аналіз документації харчової продукції. Подану заявку розглядає орган сертифіка-

ції, який розглядає та приймає рішення за заявкою із зазначенням схеми (моделі) сертифі-

кації. Орган сертифікації надсилає заявнику та випробувальній лабораторії рішення за

заявкою. Термін розгляду заявки та прийняття рішення за нею не повинен перевищувати

15 днів від дня її реєстрації. Копія підписаного рішення за заявкою зберігається у справі

про сертифікацію. Сертифікат видається на термін до п’яти років, з урахуванням терміну

дії сертифіката на систему якості.

Обстеження виробництва харчової продукції проводиться комісією, що признача-

ється органом сертифікації, до складу якої входять спеціалісти з виробництва конкретного

виду продукції чи послуг. Склад комісії та програма її роботи затверджуються керівницт-

вом органу сертифікації.

За результатами атестації харчової продукції видаються рекомендації про періодич-

ність випробувань, кількість зразків і проб, необхідних для сертифікації, способи і правила їх

відбору. Результати атестації оформляються атестатом виробництва, що реєструється в Реєстрі

Системи і направляється заявнику, а його копія у територіальний орган Держспоживстандарту.

Сертифікація систем якості проводиться з ініціативи заявника чи за рішенням органу

сертифікації, якщо це передбачене схемою сертифікації, органами, акредитованими в Системі

на право проведення таких робіт. Результати сертифікації системи якості оформляються серти-

фікатом системи якості, що видається заявнику, а копія направляється в орган сертифікації.

Сертифікат якості — це супровідний документ, що засвідчує якість виробленої

продукції, товару, який постачається, наданих послуг і містить показники якості, технічні

характеристики.

За наявності сертифіката на систему якості, що поширюється на виробництво продукції,

надання послуг, заявлених на сертифікацію, заявник додає до заявки копію цього сертифіката.

Перевірка в такому разі здійснюється для підтвердження того, що продукція, яка випускається

підприємством, чи надані послуги відповідають обов’язковим вимогам нормативних документів.

Орган сертифікації після одержання заявки і копії сертифіката системи якості подає в

орган сертифікації системи якості запит щодо документального підтвердження задовільно-

го функціонування на підприємстві системи якості. Після одержання документів з позити-

вною відповіддю і їх аналізом орган сертифікації визначає схему сертифікації продукції,

що передбачає сертифікацію системи якості.

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

238

Якщо за результатами розгляду заявки отримані позитивні результати аналізу, то

приймається рішення про схему проведення сертифікації.

Правила вибору схеми (моделі) сертифікації продукції:

а) Схема (модель) сертифікації заявленої харчової продукції визначається органом сер-

тифікації за узгодженням із заявником до початку робіт із сертифікації. Вибір схеми

(моделі) залежить від виду продукції, її кількості, стану виробництва та інших вихід-

них даних.

б) Для сертифікації харчової продукції вітчизняного виробництва та імпортної застосо-

вуються такі схеми (моделі) (табл. 2.7.1).

1 — сертифікація кожної партії;

2 — сертифікація з обстеженням виробництва;

3 — сертифікація з атестацією виробництва;

4 — сертифікація з оцінкою сертифікованої системи якості.

в) Схеми (моделі) сертифікації з атестацією виробництва або з оцінкою сертифікованої

системи якості застосовуються лише за бажанням виробника (включаючи іноземно-

го) продукції, що випускається серійно, одержати сертифікат на термін дії з правом

самостійно застосовувати його до кожної випущеної партії продукції.

Схема 1. Сертифікація партії харчової продукції проводиться шляхом випробування

зразків, відібраних з цієї партії в порядку та у кількості, що встановлені органом сертифі-

кації відповідно до вимог нормативних документів.

На підставі позитивних результатів випробувань видається сертифікат відповідності

на партію (із вказівкою обсягу сертифікованої партії) з терміном дії до одного року, але не

перевищуючи терміну придатності продукції (якщо він установлений). У сертифікаті від-

повідності, що видається на партію харчової продукції, зазначаються відомості про розмір

партії, дату виготовлення продукції, номер і дату підписання договору (контракту), за

яким ця партія завезена в Україну.

Після видачі сертифіката технічний нагляд за продукцією не здійснюється.

Схема 2 використовується для одержання сертифіката відповідності на харчову

продукцію, що випускається серійно. Сертифікат відповідності при цьому видається на

підставі позитивних результатів випробування зразків харчової продукції і проведення

обстеження виробництва.

Якщо продукція, виготовлена серійно, сертифікована за цією схемою, то орган

сертифікації відповідно до затвердженої програми технічного контролю здійснює тех-

нічний нагляд, контрольні випробування продукції, що відбирається з місць виробницт-

ва чи торгівлі.

Сертифікат відповідності за цією схемою видається терміном дії до двох років.

Схема 3. Сертифікація харчової продукції, що випускається серійно із проведенням

атестації виробництва передбачає:

• випробування зразків продукції;

• атестацію виробництва;

• технічний нагляд (контрольні випробування, контроль атестованого виробництва).

При використанні такої схеми сертифікат відповідності видається на термін до трьох

років, але не більше терміну дії атестата виробництва.

Розділ2

СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

239

Таблиця 2.7.1

Схеми (моделі) сертифікації харчової продукції в системі УкрСЕПРО

Обов’язковість проведення робіт щодо харчової продукції, яка

сертифікується

СерійE

ність

продукції

(послуг),

що серE

тифікуE

ється

обстеE

ження

її

виробE

ництва

атестації її

виробE

ництва

сертиE

фікації

системи

якості її

виробE

ництва

її випроE

бувань з

метою

сертифікації

технічного

нагляду за її

виробництвом

Документи, що

видаються

органом

сертифікації

продукції

(послуг)

Партія

продукції

Не

прово(

диться

Прово(

диться,

якщо ви(

рішено

органом

сертифікації

та заявником

Не

прово(

диться

Проводиться

на зразках,

що відібрані в

порядку і в

кількості, які

встановлені

органом

сертифікації

Проводиться

тільки за наяв(

ності угоди між

заявником та

органом сертифі(

кації щодо атес(

тації виробництва

в порядку,

визначеному орга(

ном сертифікації

Сертифікат

відповідності на

партію продукції

(послуг,

виробів) з

наведенням

розміру

сертифікованої

партії

Продук(

ція, що

випус(

кається

серійно

Прово(

диться

Не прово(

диться

Не

прово(

диться

Проводиться

на зразках,

відіб(раних у

порядку та в

кількості, що

встанов(лені

органом

сертифікації

Проводиться в

порядку, що

визнаний

органом

сертифікації

Сертифікат з

терміном дії, що

встановлюється

ліцензійною

угодою (до

одного року)

Продук(

ція, що

випуска(

ється

серійно

Не

прово(

диться

Прово(

диться

Не

прово(

диться

Проводиться

на зразках,

відібра(них у

порядку та в

кількості, що

встановлені

органом сер(

тифікації

Проводиться в

порядку, що

визнаний

органом

сертифікації

Сертифікат з

терміном дії, що

встановлюється

ліцензійною

угодою з ураху(

ванням терміну

дії атестата

виробництва (до

двох років)

Продук(

ція, що

випус(

кається

серійно

Не

прово(

диться

Не прово(

диться

Прово(

диться

органом

серти(

фікації

якості

Проводиться

на зразках,

відібра(них у

порядку та в

кількості, що

встановлені

органом

сертифікації

Проводиться у

порядку, що

визнаний органом

сертифікації

Сертифікат з

терміном дії, що

встановлюється

ліцензійною

угодою з ураху(

ванням терміну

дії сертифіката

на систему якості

(до трьох років)

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

240

Схема 4. Сертифікація харчової продукції, що випускається серійно із сертифікацією

системи якості виробництва передбачає:

• випробування зразків;

• сертифікацію системи якості, а якщо вона вже сертифікована, то оцінку системи яко-

сті;

• технічний нагляд і контроль за відповідністю системи якості установленим вимогам і

дієвістю системи якості.

Сертифікат видається на термін до п’яти років, з урахуванням терміну дії сертифіка-

та на систему якості.

Відбірання, ідентифікація та випробування зразків харчової продукції прово-

диться органом сертифікації або, за його дорученням, іншою, не залежною від виробника

організацією.

Кількість зразків харчової продукції для випробувань (кількість упаковок, загальна

маса, точкова маса, кількість і розміщення точок відбору) встановлюється органом серти-

фікації відповідно до вимог міжнародних та (або) державних стандартів на цю продукцію.

За відсутності стандартів правила відбору зразків (їх кількість) встановлюються органом

сертифікації залежно від обсягів випуску (партії).

Відбірання зразків представником органу сертифікації проводиться виключно в при-

сутності представника виробника (постачальника) і оформляється актом відбору зразків із

зазначенням таких відомостей:

• місце і дата відбору зразків;

• назва продукції;

• назва виробника продукції;

• розмір партії продукції;

• дата виготовлення або граничні дати виготовлення партії;

• характеристика продукції в споживчій упаковці;

• термін та умови зберігання продукції;

• кількість зразків для випробувань та зразків-свідків для зберігання.

Акт оформляється в трьох примірниках і підписується особою, що проводила відбір,

та представником підприємства-виробника або постачальника. Один примірник залиша-

ється у виробника, другий (разом із зразками-свідками) надсилається в орган сертифікації

для зберігання, третій (разом із зразками для випробувань) — в акредитовану випробува-

льну лабораторію, яка зазначена в рішенні за заявкою.

Відібрані зразки для випробувань та зберігання маркують і пломбують.

Підприємство-виробник (постачальник) передає відібрані для випробувань та збе-

рігання зразки продукції у випробувальну лабораторію та в орган сертифікації за свої

кошти.

Ідентифікація харчової продукції проводиться органом сертифікації за результата-

ми аналізу інформації, що наведена на етикетці чи в маркуванні, візуального огляду про-

дукції, визначення (у разі необхідності) в акредитованих випробувальних лабораторіях

органолептичних та фізико-хімічних показників продукції та звірення їх із вимогами

чинних в Україні нормативних документів на аналогічну продукцію за загальною на-

звою (рис. 2.7.5).