Салухіна Н.Г., Язвінська О.М. Стандартизація та сертифікація товарів і послуг

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ2

СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

221

Рис. 2.6.5.

Показники безпеки іграшок

Стандарт не поширюється на піротехнічні іграшки, фейєрверки, включаючи ударні

капсули (за винятком пістонів, які призначені для ігор), ялинкові прикраси, штучні ялинки

і прикраси до них, електрогірлянди, іграшки з двигуном внутрішнього згорання, оснащені

для відкритих дитячих майданчиків, спортивне обладнання, масштабні моделі для дорос-

лих колекціонерів, «професійні іграшки», виставлені в громадських місцях, головоломки з

кількістю компонентів понад 500 або головоломки без зображення, які призначені для спе-

ціалістів, пневматичні гвинтівки та пістолети, пращі та капсули, стріли для влучення в

ціль з металевими наконечниками, іграшкові парові двигуни, велосипеди з висотою сідла

від підлоги понад 635 мм, дитячі соски, точні копії вогнепальної зброї, біжутерія для

дітей, іграшки з живленням від мережі.

Якщо іграшка призначена для складання дитиною, то вимоги ставляться окремо до

кожної деталі, з якою матиме справу дитина, і до складеної іграшки.

2.6.4. Сертифікація косметичних засобів

Серед основних груп однорідної продукції, що піддаються обов’язковій сертифікації,

можна виділити також косметичні засоби (рис. 2.6.6). Безпеку косметичних засобів можна

розглядати в двох аспектах:

• науково-методичному — встановлення межі між фізіологічною активністю (космети-

чний ефект) та побічним ефектом, що залежить від методичного рівня біології та ме-

дицини;

• нормативно-правовому — визначення межі між косметичним та побічним ефектом,

що встановлює критерії та норми безпеки косметичних засобів для здоров’я людини

та обов’язки і відповідальність виробника за якість та безпеку продукції.

ПОКАЗНИКИ

БЕЗПЕКИ ІГРАШОК

Показники безпеки сировини, матеріалів та комплектуючих

Показники елементів іграшки

Показники захисних та декоративних покриттів

Показники виділення шкідливих для дитини елементів

Показники електробезпеки, пожежо( та вибухобезпеки

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

222

Рис. 2.6.6.

Косметичні засоби, які підлягають

обов’язковій сертифікації в Україні

Основними показниками безпеки косметичних засобів, що враховуються в Директиві

76/768/ЄЕС про косметичні засоби є: хімічна структура інгредієнтів, токсико-логічні влас-

тивості інгредієнтів, рівень впливу інгредієнтів на організм, мікробіологічні характеристи-

ки готової продукції, мікробіологічні характеристики сировини. Рівні безпеки косметич-

них засобів представлені на рис. 2.6.7.

Рис. 2.6.7.

Рівні безпеки косметичних засобів

Косметичні засоби, які підлягають

обов’язковій сертифікації в Україні

Шампуні

Засоби барвні

Мила рідкі

Засоби дерматологічні

захисні

Засоби для укладання та

завивки волосся

БЕЗПЕКА КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ

Відсутність несприятливої дії на

здоров’я

Обмеження рівня забруднення

мікроорганізмами

Токсичної

Сенсибілізуючої

Подразнюючої

Фітотоксичної

Дисхромічної

Фітосенсибілізуючої

Патогенними

Санітарно

показовими

Умовно патогенними

Розділ2

СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

223

2.6.5. Сертифікація будівельних матеріалів, виробів та конструкцій

Якість будівельних матеріалів в ЄС регламентується Директивою ЄС 89/106 ЄЕС

«Зближення діючих у державах-членах законів, регламентів і адміністративних положень

відносно будівельних виробів», прийнятою в грудні 1988 р. Директива відрізняється від

інших Директив «нового підходу» тим, що її основні вимоги не застосовуються безпосере-

дньо до продукції, а мають функціональний характер і належить до будівельних споруд, в

яких використовується дана продукція. Директивой передбачено новий підхід у зближенні

законів, правил і адміністративних приписів держав-членів стосовно будівельної продукції.

Директива спрямована на усунення технічних бар’єрів у торгівлі.

У нормативних документах на продукцію залежно від призначення встановлюються конк-

ретні показники (характеристики), що забезпечують виконання основних вимог Директиви до

будівельних споруд. Шлях до досягнення поставленої мети вказаний у «Глобальній концепції з

сертифікації і контролю», яка є інструментом для досягнення якості під час виробництва продук-

ції (затверджена Радою ЄС 25.12.89). На її базі Рада прийняла постанову від 13.12.90 «Про моду-

лі, які використовуються в технічних інструкціях з гармонізації для різних фаз засобів оцінки

відповідності», в якій йдеться, що залежно від ступеня небезпеки продукції застосовуються різ-

номанітні модулі від А до В+Е (сертифікація типу + забезпечення якості продукції ISO 9003).

Комісія ЄС прийняла рішення стосовно системи оцінки відповідності для різноманіт-

них сімей (груп) продукції. Технічна інформація, яка була опублікована у різних рішеннях

Комісії за процедурою оцінки відповідності будівельної продукції згідно зі статтею 20 (2)

Директиви, зведена в документі, названому Компіляція (зведення)рішень Комісії.

Особливою відмінністю під час сертифікації будівельної продукції в Європі є те, що вимоги за-

стосовуються не безпосередньо до виробів, а до споруд, в яких застосовуються будівельні вироби.

Згідно з Директивою, усі вироби рішенням Комісії ЄС розподіляються на певні групи

продукції (рис. 2.6.8).

До груп будівельної продукції ставляться такі обов’язкові вимоги (залежно від засто-

сування) (рис. 2.6.9).

Рис. 2.6.8.

Групи будівельної продукції за Директивою ЄС

ГРУПИ БУДІВЕЛЬНОЇ

ПРОДУКЦІЇ ЗА

ДИРЕКТИВОЮ ЄС

Складальні залізобетонні вироби

Внутрішнє та зовнішнє оброблення стін і стель

Будівельні металеві вироби і допоміжні матеріали

Те

моізоляційні ви

оби

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

224

Рис. 2.6.9.

Обов’язкові вимоги до груп будівельної продукції за Директивою ЄС

Під час сертифікації будівельних матеріалів, виробів та конструкцій використовуєть-

ся модульний підхід. Виробник декларує відповідність продукції, що випускається, основ-

ним вимогам безпеки під свою відповідальність або під відповідальність третьої сторони і

ставить знак СЄ.

В Україні обов’язкову сертифікацію будівельних матеріалів, виробів та конструкцій

введено у 1997 р. відповідним наказом Держстандарту України «Правила обов’язкової сер-

тифікації будівельних матеріалів, виробів та конструкцій» від 11.04.97 р. № 192.

Сертифікація будівельних виробів у системі УкрСЕПРО здійснюється випробуваль-

ним центром Українського науково-дослідного інституту будівельних матеріалів (ВЦ

НДІБМВ). Протягом кількох десятиліть НДІБМВ виконував функції Головної науково-те-

хнічної організації в будівельній галузі України. На його базі створено випробувальний

центр (ВЦ) та скомплектовано фонди науково-технічної літератури і нормативних докуме-

нтів (НД) за основними напрямками діяльності інституту.

ВЦ НДІБМВ у 1998 р. було повторно акредитовано у Системі УкрСЕПРО. Галузь

його акредитації містить усі види будматеріалів (понад 150 найменувань) за винятком

виробів з металу, скла та деревини. За час роботи ВЦ видав понад 1000 протоколів серти-

фікаційних випробувань продукції вітчизняного та іноземного виробництва.

На частині підприємств корпорації «Укрбудматеріали», продукція яких підлягає обо-

в’язковій сертифікації (понад 200 підприємств), з технічними службами проведено семіна-

ри та підготовлено заводські лабораторії до їх акредитації на технічну компетентність у

Системі УкрСЕПРО, актуалізовано технологічну та нормативну документацію. Проведен-

ня комплексу організаційно-технічних заходів у рамках підготовки до сертифікації сприя-

ло забезпеченню стабільності технологічного процесу виробництва і, як наслідок, підви-

щенню якості продукції.

ОБОВ’ЯЗКОВІ ВИМОГИ ДО

ГРУП ПРОДУКЦІЇ

Механічний опі

та стійкість

Безпека в експл

атаці

Гігієна здо

ов’я

Пожежна безпека

Економія ене

гії і збе

еження тепла

Захист від ш

Розділ2

СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

225

Будівельні матеріали — один з видів виробів, що масово завозяться з-за кордону в

Україну. Це теплоізоляційні матеріали на основі мінеральної та скляної вати, пінополісти-

рольні вироби, м’які покрівельні матеріали, керамічна плитка різного призначення, по-

криття з ПВХ для підлоги (лінолеум), сухі суміші на основі цементу та гіпсу, гіпсокартон-

ні вироби тощо.

З введенням сертифікації з’явилася можливість оцінити рівень вітчизняного вироб-

ництва, зіставляючи його з аналогічним виробництвом провідних західних фірм. При

цьому виявилося, що деякі вироби вітчизняного виробництва за фізико-технічними пока-

зниками дуже близькі до зарубіжних, які імпортуються (покриття з ПВХ для підлоги на

теплозвукоізолюючій підоснові, пінополістиролові утеплювачі, одержані способом тер-

моудару, пресування та екструзії; рулонні покрівельні матеріали на основі модифіко-

ваних бітумів), але програють на ринку через малу номенклатуру виробів, відсутність

інструкцій з використання виробів, погане пакування (пінополістирол), неякісну та не-

ефективну рекламу, відсутність у вітчизняних виробників досвіду донести відомості про

свій матеріал до покупця.

Але виробництво деяких видів будматеріалів, зокрема теплоізоляційних, потреба в

яких останнім часом зросла, в Україні або не існує зовсім (скловолокнисті вироби), або

відстало на багато років (мінераловатні вироби на синтетичному в’яжучому) від розвине-

них країн світу. Імпорт цих матеріалів в Україну на сьогодні вимушений. І сертифікація,

хоча вона для цих виробів добровільна, допомагає потенційним покупцям не тільки під-

твердити якість матеріалів, їх відповідність вітчизняним нормам, але й зорієнтуватися у

широкому виборі матеріалів, що пропонуються на ринку.

Питання організації вітчизняного виробництва будівельної продукції, що не виробля-

ється в Україні, але на яку є попит, має вирішуватися, зокрема у випадку теплоізоляційних

волокнистих матеріалів, за рахунок створення вітчизняного обладнання або придбання

технології та обладнання за кордоном.

До України ввозиться до 70 % імпортних м’яких покрівельних матеріалів — різних

видів євроруберойдів, які користуються попитом серед населення. Водночас в Україні

з’явилися такі вітчизняні підприємства, як Славутський руберойдовий завод, МНВП «При-

садки» (м. Кременчук), фірма «Акваізол» (м. Харків), Київське підприємство «Фібребіт»,

що розпочали випуск євроруберойду з модифікацією в’яжучого полімерами, який за якіс-

тю не поступається імпортним.

Згідно з вітчизняним законодавством сертифікація більшості будматеріалів в Україні

добровільна — це покрівельні теплоізоляційні полімерні матеріали (окрім лінолеуму,

вікон та дверей ПВХ), в’яжучі, сухі суміші, частина керамічної плитки. Однак жорстка

конкуренція на ринку змушує практично всіх вітчизняних та зарубіжних виробників про-

водити сертифікацію своєї продукції.

У ВЦ НДІБМВ сертифікаційні випробування пройшли майже усі теплоізоляційні

матеріали (волокнисті та полімерні); усі види перлітових виробів, включаючи перлітову

сировину І спучений перліт, м’які покрівельні матеріали як у вигляді рулонів, так і у

формі плиток «шинглз»; більшість покриттів з ПВХ для підлоги (лінолеуму), керамічної

плитки, сухих сумішей, силікатних та бетонних виробів тощо. Це стосується, насамперед,

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

226

виробів вітчизняного виробництва. Але оскільки Україна останнім часом імпортує у ве-

ликих обсягах покриття з ПВХ для підлоги, мінераловатні та скловолокнисті утеплюва-

чі, домішки до сухих сумішей, бетону, гіпсу, ВЦ бере участь у роботах з сертифікації

цих виробів зарубіжного виробництва за схемами з обстеженням виробництва та серти-

фікацією системи якості.

ВЦ НДІБМВ працює з такими відомими у світі фірмами, як «Saint-Gobain Isover

OY» (Фінляндія), «Paros Polska» (Польща), «UAB Paros» (Литва), «Tarkett-Sommer

GmbH» (Німеччина). Тому невідповідностей при випробуванні їхньої продукції, як

правило, не виникає. Існують випадки, коли для реклами зарубіжні постачальники

представляють покрівельні матеріали з показниками, які відповідають стандарту, але

при масових поставках показники реальних матеріалів не відповідають тим, що було

рекламовано. Пов’язано це з тим, що фірми-постачальники не завжди дотримуються

технологічних параметрів (частіше це стосується кількості полімеру-модифІкатора).

Подібні дії негативно впливають на фізико-технічні характеристики готового матеріа-

лу — його теплостійкість, гнучкість на брусі при низьких температурах і, як результат,

на довговічність.

У таких випадках запобігти імпортному браку можливо тільки шляхом проведен-

ня сертифікації продукції фірми за схемою з обстеженням виробництва або, якщо мож-

ливо, за схемою з сертифікацією системи якості. Професійне обстеження виробництва

підтвердить (або ні) стабільність технологічного процесу, виявить наявність процедур,

що унеможливлюють його порушення. Сертифікація системи якості дозволяє доскона-

льно обстежити дію системи, яка забезпечує якість продукції та стабільність показни-

ків якості. Після проведення такої сертифікації можна бути впевненим у тому, що

продукція, яка завозиться, завжди буде відповідати вимогам нормативних документів

України.

Дуже важливим є питання узгодження методів випробувань за вітчизняною та зару-

біжною НД. Невідповідність методів та умов випробувань одного й того ж показника

призводить інколи до великих непорозумінь. Це не тільки ускладнює порівняння вітчиз-

няних та імпортних матеріалів, але вносить розлад у визначення умов використання

матеріалів.

Велику роботу ВЦ НДІБМВ проводить з питань випробування волокнистих тепло-

ізоляційних матеріалів. Взагалі методи випробування теплоізоляційних матеріалів з міне-

ральної вати та штапельного скловолокна дуже специфічні. Досліджуючи технологію ви-

робництва та методологію випробувань цих матеріалів понад тридцять років, ВЦ НДІБМВ

має досвід та необхідне обладнання для проведення сертифікаційних випробувань повним

обсягом за всією номенклатурою цієї продукції.

ВЦ НДІБМВ активно бере участь у міжнародних програмах. Скажімо, результати по-

рівняльних випробувань, що стали наслідком участі ВЦ НДІБМВ у міжнародній програмі

«THERMO-2000» підтвердили високу компетентність та професіоналізм співробітників

ВЦ НДІБМВ.

Розділ2

СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

227

2.7. Сертифікація продовольчих товарів

Ключові слова та поняття: атестація виробництва, біобезпека, ветери

нарний сертифікат, генетично модифіковані організми (ГМО), заява про відпо

відність, знак відповідності, знак сертифікації, ідентифікація харчової проду

кції, інспекційний контроль, карантинний сертифікат, Комісія «Codex

Alimentarius», контроль, ліцензія, мікробіологічні показники, норми безпеки, по

рядок сертифікації продовольчих товарів, правила обов’язкової сертифікації

харчових продуктів, показники безпеки, продовольча безпека продовольча си

ровина, продукти тривалого зберігання, роздрібна торгівля, санітарногігієні

чний висновок, система управління безпечністю харчових продуктів, система

ХАССП (НАССР), схеми сертифікації продовольчих товарів, токсичність, фіто

санітарний контроль, харчова продукція, швидкопсувні продукти

У сучасному світі така інтегральна категорія, як продовольча безпека, стає синонімом

безпеки не тільки безпосередньо споживача харчових продуктів, а й економічної безпеки

держави та перспективи виживання людства в цілому. Саме тому для забезпечення глоба-

льної продовольчої безпеки міжнародні організації — ООН, Світова організація торгівлі

(WTO), Світовий банк та Комітет всесвітньої продовольчої безпеки, здійснюючи постій-

ний моніторинг чисельності населення та рівня його життєзабезпечення (у першу чергу,

харчовими продуктами), визначають наявні та перспективні запаси продовольства, доступ-

ність їх для населення країн. У разі необхідності (природні катастрофи, здійснення спеціальних

програм економічного та соціального розвитку) розвинені країни світу організовують

гуманітарну продовольчу допомогу іншим країнам для постачання населенню достатньої

кількості продуктів харчування.

Раціонально розглядати систему продовольчої безпеки з двох позицій — економічної та

соціальної. Так, на загальнодержавному економічному рівні продовольча безпека зумовлюєть-

ся балансом виробництва та споживання, що забезпечується гармонійним, стосовно темпів

зростання попиту, розвитком сільського господарства, харчової та інших споріднених галузей

промисловості, збалансованою інфраструктурою розподілу запасів і джерел товарних потоків.

Індикативно — це характеризується ступенем забезпеченості країни власними продо-

вольчими товарами, співвідношенням експорту та імпорту, життєво важливими видами

продукції (наприклад, енергоносіями), рівнем державних резервів продовольства.

Система управління безпечністю харчових продуктів (СУБХП) — це насамперед

запобіжна система, яка передбачає проведення систематичної ідентифікації, оцінювання та

контролю небезпечних чинників (біологічних, хімічних, фізичних, генно-інженерних) у

критичних точках технологічного процесу. Система управління безпечністю харчових

продуктів базується на безумовному використанні організацією-виробником вимог чинних

санітарних норм і правил. Схема взаємодії основних процесів СУБХП надана на рис. 2.7.1.

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

228

Рис. 2.7.1.

Схема взаємодії основних процесів СУБХП

В Європі та світі винайдено досить дієві механізми щодо безпечності харчових про-

дуктів. Так, в Євросоюзі вже декілька років діють кодекси документів із стратегії безпеч-

ності харчових продуктів – «Зелена» та «Біла» книги, набула чинності родина міжн-

ародних стандартів ISO 22000 «Системи менеджменту безпеки харчових продуктів»

(див. параграф 1.6.), що удосконалює систему безпеки продовольства. Вироблені Дирек-

тива 93/43/ЄЕС від 14.06.93 р. «Про гігієну харчових продуктів та Кодекс Аліментаріус»

та Директива 2001/95/ЄС «Про загальну безпеку продукції» від 03.12.2001 р., що містять

вимоги до систем менеджменту безпечності харчових продуктів; а також Директива

2001/18/ЄС від 17.08.2002 р. «Про навмисне вивільнення генетично модифікованих орга-

нізмів у довкілля» (раніше 90/220/ЄС), яка є «матір’ю» всіх законів ЄС щодо генетично

модифікованих організмів і встановлює нові стандарти безпеки, спрямовані на захист дов-

кілля та охорону здоров’я громадян. Складено «Рекомендований міжнародний звід правил

1. ISO/ТS 22003. Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Вимоги до органів, що

здійснюють аудит і сертифікацію систем менеджменту безпеки харчових продуктів.

2. ISO/ТS 22004:2005. Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Настанова із

застосування ІSO 22000:2005.

3. ІSО 22000:2005 Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Вимоги до будь-яких

організацій харчового ланцюга.

Верифікація Коригувальні дії Моніторинг

Удосконалення

Планування

Виготовлення

небезпечного

продукту

Упровадження

ХАССП(плану

Упровадження

операційних

програм(

передумов

Цикл

Демінга

Валідація заходів

управління небез(

печними чинниками

Аналізування

небезпечних

чинників

Попередні кроки до

аналізування

небезпечних чинників

Розділ2

СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

229

харчової гігієни» («Recommended International Code of Practice-General Principles of Food

Hygiene» — рекомендації САС/RCP 1-1969 (Rev.4-2003)).

Основні особливості нових міжнародних документів полягають у відході від рекомен-

даційного характеру старих документів та обов’язковості виконання нових вимог. Вважа-

ють, що вони є більш гнучкими, але більш суворими.

Слід зазначити, що вирішення проблеми безпечності харчових продуктів, передусім,

пов’язано з діяльністю таких впливових міжнародних організацій, як Експертна комісія з про-

довольства при ООН «Codex Alimentarius» (САС), Організація з питань продовольства та сіль-

ського господарства ООН (FАО), Консюмерський Інтернаціонал (Сonsumer International — СІ),

Міжнародна організація з стандартизації (ІSО), Світова організація торгівлі (WТO), Всесвітня

організація охорони здоров’я (WHO), Європейська організація з якості (EOQ) та ін.

Так, Комісію «Codex Alimentarius» (лат. — «Кодекс харчових продуктів»), міжурядо-

вий нормотворчий орган, було створено у 1963 р. згідно зі спільною програмою

FAO/WHO. Завданням САС є розроблення міжнародних стандартів і подібних документів

щодо безпечності та якості харчових продуктів з метою захисту здоров’я споживачів і за-

безпечення доброчинної практики у торгівлі харчовими продуктами. Схвалені нормативні

документи опубліковано в «Codex Alimentarius». Станом на лютий 2006 року до складу

Комісії входять 173 держави-члени і одна організація-член (Європейський Союз), репрезе-

нтуючи 98 % світового населення. Засновники САС (FAO і WHO) наділили її ще однією

суміжною функцією: координувати всі роботи зі стандартизації харчових продуктів, вико-

нувані міжнародними урядовими та неурядовими організаціями. З того часу ці організації

беруть участь у роботі Кодексу як спостерігачі, здійснюючи неоціненну технічну експер-

тизу і забезпечуючи узгодженість між Кодексом та їхньою власною роботою.

Одним з найстаріших постійних спостерігачів у Кодексі є Міжнародна організація з

стандартизації (ІSО). Традиційно роботи САС та ISO доповнювали одна одну в царині ме-

тодів аналізування, відбирання зразків і стандартизації для деяких об’єктів споживання.

Методи аналізування і відбирання зразків, підтверджені САС для включення в стандарти

на причетні до Кодексу об’єкти споживання, мають посилки на численні стандарти ISO.

Загальні настановчі документи щодо відбирання зразків та аналізування також посилають-

ся на відповідні стандарти ISO. Комітет Кодексу з методів аналізування і відбирання зраз-

ків є базою для такого співробітництва. Діяльність ISO з розроблення міжнародних стан-

дартів, головним чином для промисловості, розглядається як додаткова до роботи САС,

що створює стандарти та подібні документи переважно для використання урядами.

Світова організація торгівлі (WTO) у 1995 р. додала новий важливий аспект до

«Codex Alimentarius», пов’язаний з міжнародною торгівлею. Оскільки в центрі уваги зали-

шається безпека продовольства, стандарти, настанови і рекомендації, прийняті САС, роз-

глядаються як міжнародні стандарти відповідно до «Угоди із застосування санітарних і

фітосанітарних норм» (Угода SPS). Інші положення документів Кодексу, що торкаються

таких моментів, як якість та маркування продуктів, пов’язані з «Угодою з технічних бар’є-

рів у торгівлі» («Кодекс GАТТ/WТО»). Ці угоди WTO зробили документи Кодексу автори-

тетними еталонами для міжнародної гармонізації. Пізніше з’явилися нові розробки у сферах,

пов’язаних з продовольчою безпекою. У 1993 р. САС схвалив «систему ХАССП» (англ. —

«Hazard Analysis Critical Control Points» — НАССР) — «Настанову із застосування Системи

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

230

аналізу ризиків і критичних контрольних точок». Тоді цю схему Кодекс рекомендував як

підхід до менеджменту ризиків, породжуваних харчовими продуктами.

Понад сорокарічний досвід використання концепції ХАССП міжнародною спільнотою

свідчить, що система ХАССП найкращим чином функціонує, якщо вона базується на семи

принципах (рис. 2.7.2).

Рис 2.7.2.

Принципи системи ХАССП

ХАССП — «Настанова із застосування Системи аналізу ризиків і критичних контрольних точок»,

схвалена Експертною комісією з продовольства при ООН «Codex Alimentarius» (САС) у 1993 р.

Це — система керування безпечністю харчових продуктів, за допомогою якої визначають,

оцінюють і контролюють небезпечні чинники, важливі для безпечності харчових продуктів.

ХАССП не є системою з нульовим ризиком, але вона спонукає до мінімізації ризику від

потенційно небезпечних чинників у харчових продуктах. Базуючись на сучасних науково

обґрунтованих вимогах, ця система забезпечує превентивний підхід і дає можливість

ефективно управляти безпекою харчових продуктів. Ця концепція набула визнання та

отримала поширення у країнах Європи.

Згідно із вимогами ЄС, а головне, із уведенням у дію нового стандарту ІSО 22000, з 2006 р.

наявність цієї системи стає обов

’

язковою

Принцип 4

Проведення аналізу небезпечних чинників

Принцип 1

Принцип 2

Принцип 3

Визначення критичних точок контролю (КТК)

Визначення критичних меж для КТК

Встановлення системи моніторингу для КТК

Запровадження коригувальних дій, якщо результати

моніторингу свідчать про втрату контролю у КТК

Принцип 5

Запровадження процедур перевірки для підтвердження

ефективності функціонування системи ХАССП

Принцип 6

Запровадження системи ведення документації

та реєстрації даних

Принцип 7