Рубцов, В.П., Перинська, Н.І. Державне управління та державні установи

Подождите немного. Документ загружается.

391

громадянського суспільства, а також підтримують розвиA

ток взаємодії з інститутами громадянського суспільства

на професійноAпрофільній основі;

– ефективності, який полягає в досягненні запланованих

цілей та максимального позитивного результату в процесі

взаємодії органів виконавчої влади та інститутів громаA

дянського суспільства, що відповідає інтересам громадян

і суспільства загалом;

– гнучкості — державна політика формується, виходячи

з реальних суспільних потреб та інтересів і з урахуванням

громадської думки. Управлінські рішення мають приймаA

тися своєчасно, а механізм їхньої реалізації має бути

гнучким, тобто адекватно реагувати на зміни, що відбуваA

ються в суспільному житті;

– поваги та толерантності, адже органи виконавчої влади

та інститути громадянського суспільства відіграють під

час формування та реалізації державної політики різні,

але взаємодоповнюючі ролі. Органи виконавчої влади поA

важають право громадян та їхніх об’єднань самостійно

ставити перед собою мету і спрямовувати свою діяльність

на її досягнення.

Толерантність у взаємовідносинах органів виконавчої влади та

інститутів громадянського суспільства означає сприйняття, роA

зуміння та повагу до плюралізму думок, різноманіття культур».

Доцільним є включення до концепції також «принципу пов)

сюдності», який можна сформулювати таким чином: «Органи виA

конавчої влади та інститути громадянського суспільства спільно

працюють над втіленням положень цієї Концепції на усіх рівнях

організації центральної і місцевої виконавчої влади та адміністраA

тивноAтериторіального устрою і сприяють втіленню Концепції орA

ганами місцевого самоврядування у територіальних громадах».

Тема 27. ДЕЯКІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

В УКРАЇНІ

При розгляді системи та органів публічної влади в Україні

неодноразово зверталась увага на певні недоліки організації

влади, що пов’язані, насамперед, із проблемами та особливостями

переходу від квазідержавного існування до незалежності, від

авторитаризму до демократії, від адміністративної економіки

392

до ринкової, від безправ’я до свободи, із включенням до глоA

бальних цивілізаційних потоків, із формуванням сучасної

політичної української нації, із переходом від індустріальної

до інформаційної фази розвитку тощо. І нарешті, головне —

з потребою докорінної зміни ментальності громадян в сторону

підвищення їхньої відповідальності за власну долю та стан

справ у сім’ї, будинку, громаді, місті, регіоні, державі.

Зрозуміло, що будьAякі зміни завжди викликають опір і відA

буваються у безперервній боротьбі нового зі старим, зіткненню

інтересів різноманітних соціальних груп, тобто у політичній

боротьбі. Унаслідок цього суспільна модернізація ґрунтується

на компромісах між політичними силами і має суперечливий

непослідовний характер, оскільки компроміс не є оптимальA

ним з позиції усіх сторін, що його досягли. Цим пояснюється

тривалість стадії реформування, що відбувається в Україні.

Наприклад, перша Концепція адміністративної реформи була

затверджена вже у 1998 р., через два роки після ухвалення

Конституції, саме введення якої стало значним кроком у суспільA

ній трансформації. Актуальність реформування публічної

адміністрації залишається актуальною і після конституційних

змін 2004 р. При цьому суспільство зрозуміло, що реформа

влади неможлива без зміни адміністративного устрою країни,

особливо на місцевому та регіональному рівнях.

Сучасна (грудень 2006 року) Концепція реформи публічної

адміністрації, що запропонована Секретаріатом Президента

України та Центром політикоAправових реформ, спрямована

на виконання суспільного замовлення, на ефективні, відповіA

дальні та відкриті інститути виконавчої влади і територіальноA

го самоврядування, а відтак і на належне врядування.

Метою реформи є створення ефективної системи публічної

адміністрації, що надаватиме якісні публічні послуги.

Відповідно до Концепції для досягнення мети адміністративA

ної реформи, в ході її проведення повинна впроваджуватись ідеоA

логія «служіння суспільству» як принципу функціювання

публічної адміністрації та мають бути вирішені завдання щодо:

• формування стабільної та ефективної організації і діяльA

ності виконавчої влади;

• організації професійної, політично нейтральної та відкриA

тої публічної цивільної служби (служби в органах виконавчої

влади та місцевого самоврядування);

• створення системи спроможного місцевого самоврядуA

вання;

393

• зміцнення статусу громадянина у відносинах з органами

публічної адміністрації;

• гарантування підконтрольності публічної адміністрації

політичній владі та суспільству.

Означені завдання повинні вирішуватися шляхом:

1) законодавчого розмежування на основі Конституції УкA

раїни повноважень між Урядом та главою держави; раціональA

ного інституційного розмежування політичних та адміністраA

тивних функцій в системі виконавчої влади; удосконалення

процедур діяльності органів публічної адміністрації;

2) відмежування політичних посад від сфери публічної

цивільної служби та встановлення правових механізмів захисA

ту цивільних службовців від незаконних політичних впливів;

запровадження відкритого конкурсного прийняття на цивільA

ну службу та службового просування; удосконалення системи

управління державною цивільною службою;

3) децентралізації публічних функцій і ресурсів; створення

економічно самодостатніх суб’єктів місцевого самоврядування

шляхом укрупнення сільських і селищних громад; запровадженA

ня повноцінного місцевого самоврядування на рівні району як

додаткового (субсидіарного) рівня місцевого самоврядування;

4) справедливого правового регулювання адміністративної

процедури (процедур); спрямування діяльності публічних

інституцій передусім на надання публічних послуг; упроваA

дження нових організаційних форм і стандартів якості послуг;

удосконалення механізмів правового захисту громадян у відA

носинах з органами публічної адміністрації;

5) посилення контрольних функцій парламенту, місцевих

рад, а також державного фінансового контролю; розвитку сисA

теми адміністративного судочинства; залучення громадськості

до участі в управлінні публічними справами та контролю за

функціюванням публічної адміністрації.

В основу реформи публічної адміністрації має бути покладеA

но засади організації та діяльності публічної адміністрації праA

вових демократичних країн, зокрема принципи:

• верховенства права як пріоритету прав та свобод людини

і громадянина, гуманізму та справедливості в діяльності пубA

лічної адміністрації;

• законності як діяльності публічної адміністрації відповідA

но до повноважень і в порядку, визначених законом;

• відкритості як оприлюднення та доступності для громадян

інформації про діяльність та рішення публічної адміністрації,

а також надання публічної інформації на вимогу громадян;

394

• пропорційності як вимоги щодо обмеження рішень

публічної адміністрації метою, якої необхідно досягти, умоваA

ми її досягнення, а також обов’язку публічної адміністрації

зважати на наслідки своїх рішень, дій та бездіяльності;

• ефективності як обов’язку публічної адміністрації забезA

печувати досягнення необхідних результатів у вирішенні поA

кладених на неї завдань при оптимальному використанні

публічних ресурсів;

• підконтрольності як обов’язкового внутрішнього та

зовнішнього контролю за діяльністю публічної адміністрації,

зокрема судового;

• відповідальності як обов’язку публічної адміністрації несA

ти юридичну відповідальність за прийняті рішення, дії та

бездіяльність.

При проведенні реформи публічної адміністрації важливо

наголосити на обов’язковості дотримання принципу законності,

який має особливе методологічне значення. Досвід реформуванA

ня органів виконавчої влади України впродовж 1999–2004 рр.

переконує, що недотримання вимог легітимності призводить

до спотворень, непослідовності та зворотних процесів. Тому неA

обхідно неухильно дотримуватися вимог Конституції України

щодо врегулювання повноважень; організації та порядку

діяльності органів виконавчої влади; органів місцевого самоA

врядування, їхніх посадових та службових осіб виключно заA

коном. Лише закон може делегувати врегулювання певних пиA

тань у сфері виконавчої влади Кабінетові Міністрів та у сфері

місцевого самоврядування — місцевим радам.

Такий підхід не створить необґрунтованих бар’єрів для

постійного вдосконалення системи врядування, врахування

наявних фінансових і кадрових ресурсів і при цьому дасть змоA

гу забезпечити стабільність інститутів публічної адміністрації,

які гарантують демократію, верховенство права та забезпеченA

ня прав людини, що є стандартом повсякденного життя в євроA

пейських країнах, в яких вже значною мірою реалізована укA

раїнська конституційна мета — демократична, соціальна,

правова держава.

395

Засвоєні поняття

Управлінський інструментарій, методи управління, управ)

лінське рішення, економічні методи, соціальні дослідження,

мотивація, мотиваційні інструменти органів публічної вла)

ди, інформаційно)комунікаційні технології, інформаційна сис)

тема, тезаурус, прагматика, державна інформаційна політи)

ка, суб’єкт інформаційних відносин, галузі інформації,

респондент, експериментальні групи, соціометрія, функціо)

нально)посадові обов’язки, комунікація, комунікаційний про)

цес, мультимедіа, електронне урядування, паблік рілейшнз,

PR, пропаганда, соціальне партнерство.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Розкрийте суть поняття інформації.

2. На прикладі одного з органів публічної влади покажіть

особливості використання відомих вам аспектів дослідження

інформації.

3. На прикладі одного з органів публічної влади зробіть

класифікацію інформації.

4. Охарактеризуйте інформаційну систему одного з органів

місцевої виконавчої влади, розробіть класифікацію його джеA

рел інформації та виявіть потреби державних службовців —

користувачів інформаційної системи, використовуючи відомі

Вам методи.

5. Сформулюйте вимоги до інформаційної системи.

6. Проаналізуйте інформаційну систему виконавчого оргаA

ну місцевого самоврядування найближчого міста чи району як

систему підтримки прийняття рішень та на предмет її відповідA

ності бажаним характеристикам таких систем.

7. На прикладі однієї з державних установ продемонструйA

те схематичне зображення її зовнішнього оточення (прямого

і непрямого впливу) і охарактеризуйте його основні фактори.

8. На прикладі однієї з державних установ розробіть піраA

міду її цілей.

9. На прикладі однієї з державних установ охарактеризуйA

те процеси і системи операцій та інновацій.

10. Проведіть функціональний аналіз одного зі структурних

підрозділів державного органу, результати якого зафіксуйте

в таблиці з трьох стовпчиків: «Перелік завдань, визначених

396

законодавством», «Перелік завдань, визначених положенням

про підрозділ», «Перелік завдань, що здійснюються в підрозA

ділі».

11. Здійсніть аналіз посадових інструкцій державних служA

бовців одного зі структурних підрозділів державного органу,

результати якого зафіксуйте в таблиці із такими колонками:

«№№ завдань структурних підрозділів», «Прізвище, ініціали,

посада працівника відповідального (згідно з посадовою

інструкцією) за виконання завдання».

12. На прикладі одного з органів державного управління

провести аналіз діючої структури управління та розробити

пропозиції щодо її удосконалення, використовуючи сучасні

підходи та методи до побудови структури управління державA

ної установи.

13. Розробити систему організаційних повноважень у оргаA

ні державного управління відповідно до його нової структури,

розробленої в попередньому завданні.

14. На прикладі однієї з державних установ сформулюйте

реальну стратегію організації.

15. З’ясуйте систему планів державної установи, що може

забезпечити реалізацію її реальної стратегії.

КОНТРОЛЬНІ ТЕСТИ

Тест 1. За змістом і характером переважного впливу на ке)

ровані об’єкти методи управління поділяються на такі групи:

а) економічні;

б) організаційноAрозпорядчі;

в) політичні;

г) соціальноAпсихологічні.

Вкажіть хибний варіант відповіді.

Тест 2. Характеристика методів управління «...є сукупніс)

тю засобів правового і адміністративного впливу на стосун)

ки людей в організації. Застосування таких методів гаран)

тується чинною системою законів і нормативних актів,

положеннями, інструкціями та наказами» стосується та)

ких методів:

а) організаційноAрозпорядчих;

б) соціальноAпсихологічних;

в) економічних.

397

Тест 3. При вивченні явищ, пов’язаних з інформацією, ко)

ристуються певними підходами. Визначення: «Це найбільш

абстрактний рівень вивчення інформації. Згідно з цим напря)

мом розвинулось статистичне розуміння інформації» сто)

сується такого з нижчезазначених підходів:

а) синтаксичного (кількісного);

б) семантичного (змістового);

в) прагматичного (корисного).

Тест 4. Закон України «Про інформацію» не відносить до

основних галузей інформації таку:

а) політичну;

б) економічну;

в) науковоAтехнічну;

г) статистичну;

д) міжнародну.

Тест 5. Суб’єктами інформаційних відносин, згідно зі стат)

тею 7 Закону України «Про інформацію», не можуть бути:

а) громадяни України;

б) персональні комп’ютери;

в) юридичні особи;

г) особи без громадянства;

д) міжнародні організації.

Тест 6. Статтею 18 Закону України «Про інформацію»

визначені основні види інформації. Визначення «...системати)

зовані, документовані або публічно оголошені відомості про

суспільне, державне життя та навколишнє природне середо)

вище. Система цієї інформації, доступ до неї регулюються

бібліотечним, архівним та іншим галузевим законодав)

ством» стосується такого виду інформації:

а) статистична інформація;

б) масова інформація;

в) інформація довідниковоAенциклопедичного характеру;

г) соціологічна інформація;

д) інформація про особу.

Тест 7. Положення: «Дані про досліджуваний процес, про

діяльність індивідів, груп, колективу тощо максимально

«очищені» від раціональних, емоційних та інших властивос)

тей респондентів. Важлива перевага методу полягає в тому,

398

що він здійснюється водночас з розвитком подій і процесів, які

вивчаються» стосується такого з нижчезазначених методів

збирання інформації, що найбільше використовуються в сис)

темі державного управління:

а) поштове опитування;

б) метод спостереження;

в) метод опитування;

г) метод аналізу документів;

д) інтерв’ювання.

Тест 8. До класифікації видів документів за функціональ)

ними особливостями не входять документи:

а) інформаційні;

б) регулятивні;

в) комунікативні;

г) офіційні;

д) культурноAестетичні.

Тест 9. У процесі обміну інформацією виділяють таку кіль)

кість основних складових:

а) дві;

б) сім;

в) чотири.

Тест 10. До найпоширеніших із зазначених перешкод в об)

міні інформацією у державній установі належить:

а) індивідуальна інтерпретація інформації;

б) недостатній відбір службовцем інформації;

в) перевантаження інформаційної мережі;

г) нераціональна структура установи.

Тест 11. Зайвою серед наведених характеристик систем

підтримання прийняття рішень є:

а) інтерактивність;

б) статистичність;

в) інтегрованість;

г) надійність.

Тест 12. Міжнародний етичний кодекс суспільних відно)

син «Афінський кодекс», який регулює професійну поведінку

всіх тих, хто займається PR, був прийнятий:

а) у липні 1983 року;

399

б) у травні 1965 року;

в) у грудні 1998 року;

г) у травні 2004 року.

Тест 13. Канал впливу організації на населення, який поки

що передчасно розглядати в Україні як повноцінний самодос)

татній PR)інструмент — це:

а) Інтернет;

б) інформування через засоби масової інформації;

в) лобіювання своїх інтересів в органах публічної влади;

г) організація власних PRAзаходів;

д) загальне інформування всіх своїх цільових груп.

Тест 14. Найважливіший спосіб контактування членів і спів)

працівників місцевого органу влади з громадськістю — це:

а) особистий;

б) листування;

в) спілкування телефоном;

г) дошки оголошень.

Тест 15. «Зайвим» серед принципів, на яких базується Уря)

дова Концепція взаємодії органів виконавчої влади з інститу)

тами громадянського суспільства, що створював уряд за учас)

тю громадськості упродовж 2005–2007 рр., є:

а) соціальне партнерство;

б) забезпечення рівних можливостей всім інститутам громаA

дянського суспільства;

в) повсюдність взаємодії;

г) взаємовідповідальність;

д) участь інститутів громадянського суспільства у формуA

ванні та реалізації державної політики.

ЗАВДАННЯ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 6

1. Написати реферат на одну з тем, що наведені в переліку

(див. Тематику рефератів) і визначену викладачем.

2. Користуючись тлумачним словником, дати тлумачення

двох термінів з такого переліку: функціональноAпосадові обоA

в’язки державного службовця, тезаурус державного управління,

суб’єктивізм методу, кібернетика, «мозковий штурм», соціометA

рія, атестація колективу, стиль праці керівника, нормативи, моA

ральноAпсихологічний клімат, публічний сектор, інформаційне

400

суспільство, ненормативні правові акти, інформаційний сувеA

ренітет України, ідея, інформаційна інфраструктура, політичні

дивіденди, громадська думка.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ

ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Блэк Сэм. Паблик рилейшнз. Что это такое?— М.: НоA

вости, 1989.

2. Бойко)Бойчук О., Хорунжий А. Практикум ефективної

влади (Стратегії впровадження адміністративної реформи на

місцевому рівні).— Миколаїв: Центр соціальноAекономічного

розвитку Українського Причорномор’я, 2002.— 187 с.

3. Гордієнко Л. Ю. Менеджмент державної установи: Навч.

посіб.— Х.: Вид. ХДЕУ, 2001.— 152 с.

4. Державне управління, державна служба і місцеве самоA

врядування: Моногр. / Кол. авт.; За заг. ред. проф. О. Ю. ОбоA

ленського.— Хмельницький: Поділля, 1999.

5. Децентрализация: Эксперименты и реформы / Под ред.

Томаша М. Хорвата. Институт открытого общества.— БудаA

пешт, 1999.— 484 с.

6. Доступ до інформації та електронне урядування / Авт.A

упоряд. М. С. Демкова, М. В. Фігель.— К.: Факт, 2004.— 336 с.

7. Ефективна публічна адміністрація (довідник для міністA

рів) // Авт.Aупоряд. І. Коліушко, В. Тимощук.— К., 2006.— 32 с.

8. Коліушко І. Виконавча влада та проблеми адміністраA

тивної реформи в Україні.— К.: Факт, 2002.— 260 с.

9. Куліш А. Public relations для громадських (недержавних)

організацій. Практичні поради на щодень.— К.: Український

освітній центр, 2004.— 125 с.

10. План дій з реформування системи органів виконавчої

влади в Україні. ЦППР.— К.: КонусAЮ, 2006.— 215 с.

11. Декларація принципів. Побудова інформаційного суA

спільства — глобальне завдання нового тисячоліття. Документ

WSISA03/GENEVA/DОС/4AR, прийнятий на Всесвітній зустріA

чі на вищому рівні з питань інформаційного суспільства.

12. Реформування публічної адміністрації в Україні: МісцеA

вий та регіональний рівні. Документ для консультацій щодо

державної політики (Зелена книга). Національна рада з питань