Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник

Подождите немного. Документ загружается.

влада чи управління, що здійснюється особами, які висунуті на керів-

ні посади за їхні видатні досягнення та здібності. Концепція М. покли-

кана виправдати політичні та економічні привілеї нової інтелектуаль-

ної еліти, яка нібито вносить найбільший вклад у добробут всього сус-

пільства. Являючи собою модернізацію традиційних теорій еліти та

західної політології, М. розглядається то як влада групи людей, що

отримала найвищий індекс у галузі їхньої діяльності (Парето); то як

найактивніші у політичному напрямку люди, що зорієнтовані на вла-

ду, організована меншість суспільства (Моска); то як люди, що воло-

діють інтелектуальними або моральними перевагами над масою, най-

вищим почуттям відповідальності (Ортега-і-Гассет) та ін.

Метод — спосіб пізнання і застосування системи прийомів для

досягнення поставленої мети (методи виховання, управління, науко-

вої творчості тощо).

Мислення — процес руху думки від невідомого до відомого. Мис-

лення починається там, де перед людиною виникає щось нове, неві-

доме, коли вона починає щось аналізувати, порівнювати, узагаль-

нювати.

Мотив — реальне прагнення, яке примушує людину діяти в пев-

ній життєвій ситуації, за певних обставин.

Мотивація — процес спонукання себе та інших до певної діяльнос-

ті, спрямованої на досягнення особистих цілей або ж цілей організації.

Наміри — свідоме бажання, готовність діяти.

Недовіра — сумнів щодо когось через невиконання обіцянок.

Обов’язки — необхідність виконання працівниками покладених

на них функцій, реалізувати цілі й завдання, пов’язані зі службовим

становищем їх в організації.

Олігархія — влада небагатьох, влада багатих; влада будь-якої

егоїстичної групи.

Охлократія (влада натовпу) — 1. Ситуація, характерна сутич-

ками, погромами, вуличними безпорядками. 2. Влада громадсько-

політичних груп, що орієнтується на примітивні варіанти попу-

лістських напрямків, які абсолютизують права й ігнорують

обов’язки.

331

Соціальна база О. — люмпени та маргінали, невдоволені своїм

становищем. Авантюризм у політиці — суттєва риса охлократичної

політики, що може призвести до загальнонаціональної катастрофи.

Опонент (від лат. opponens — той, що заперечує) — учасник спо-

ру, конфлікту.

Осуд — повідомлення, що виражає неправильну дію когось.

Парадигма (від грецьк. paradihme — приклад, взірець)— визнана

сукупність наукових досліджень, яка є взірцем, моделлю постановки

проблеми; показник становища індивіда, групи, прошарку у суспільс-

тві, в системі економічних, соціальних і політичних відносин.

Підприємництво — самостійна ініціатива, систематична діяль-

ність з власним ризиком щодо виробництва продукції, виконання

робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання при-

бутку.

Пластичність — проявляється у швидкому пристосуванні до об-

ставин, які змінюються.

Повноваження — влада, яка надається організацією посадовій

особі і виявляється у праві приймати рішення, віддавати накази й

розпорядження, вживати певних заходів і розпоряджатися ресурса-

ми для досягнення цілей організації. Повноваження делегуються по-

саді, а не індивіду, який обіймає посаду на даний момент.

Політизація — посилення впливу політики на сфери суспільного

життя і у зв’язку з цим зростання ролі держави у суспільстві; залучен-

ня рядових громадян у політичний процес.

Політична безпека — це стан правових норм і відповідних їм інс-

титутів безпеки, які гарантують захист суверенітету, територіальної

цілісності, політичної незалежності та конституційного устрою дер-

жави. Джерела загроз і небезпеки: зовнішні — держави, юридичні та

фізичні особи, які втручаються у внутрішні справи; внутрішні — зло-

чинність, корупція, неконституційні воєнізовані формування, юри-

дичні та фізичні особи, які своїми діями не підтримують територіаль-

ну цілісність і конституційний устрій держави.

Політичні психотипи. З політичної точки зору партію розгляда-

ють як об’єднання психологічно близьких людей і зазначають, що,

скажімо, анархісти, кадети, демократи, республіканці, комуністи,

націоналісти та ін., як правило, мають політично відмінні психоло-

гічні особливості спілкування, мислення, мовлення.

332

Попередити конфлікт — “вибити ґрунт” з-під ситуації, коли виник-

нення і розвиток конфліктних суперечностей стає реальним.

Популізм (від. лат. populus — народ). Як феномен винятково полі-

тичний має генетичне коріння у суспільному житті США кінця ХІХ ст.

В 1891 р. там виникла популістська, тобто народна, партія, що ві-

дображала настрої фермерів і робітників, їхній протест проти насту-

пу монополістичного капіталу.

П. — різновид політичної діяльності державних або інших полі-

тичних структур та інститутів, еліт, лідерів, які використовують пря-

ме апелювання до громадської думки як основного засобу досягнен-

ня власних цілей.

В арсеналі популістських прийомів не останнє місце займають

загравання з низами у формі тверджень про безпомилковість почут-

тів народу у виборі своїх вождів і правильного розвитку суспільства.

Діячі популістського типу заради досягнення мети не виключають і

такі “сильнодіючі засоби”, як обман, наклеп, підтасування тощо.

Пошук — система гносеологічних прийомів і соціальних заходів,

спрямованих людиною на здобуття нових знань, відкриття об’єктив-

ної дійсності.

Похвала — акт публічного схвалення, позитивної оцінки чогось,

когось, певного вчинку, поведінки, діяльності.

Правовий статус державних службовців — сукупність прав, сво-

бод, обов’язків, обмежень, заохочень, відповідальності, встановле-

них законодавством і гарантованих державою.

Праця — свідома діяльність людини, спрямована на створення

матеріальних і духовних благ, яка є необхідною умовою існування й

розвитку людини. Будь-яка праця, фізична чи розумова, може за

певних суспільних умов стати творчою.

Президент (від лат. praesidens — той, що сидить попереду). По-

дібність коренів свідчить про наших загальних індоєвропейських

предків. Однокорінні “дисидент” — “той, що відсиджує”, “сесія” —

“засідання”, “президере” — “сидіти перед”, “предсидіти”, “прези-

денс” — “головуючий”, “голова”. Таким чином, якщо дотримувати-

ся підґрунтя, то згадана особа не повинна залишати столу засідань і

не роз’їжджати туди-сюди в державних справах, сказати б, з офіцій-

ними візитами.

Прихильник — особистість, схильна підтримувати інших чи до

взаємодії з ними.

333

Принциповість — морально-психологічна риса особистості, яка

характеризує чіткість її соціальної позиції, вірність певних дій переко-

нанню й принципам, послідовність їх обстоювання, втілення в життя.

Проблема (від грецьк. problema — задача, завдання)— усвідом-

лення суб’єктом неможливості вирішення суперечностей або трудно-

щів за допомогою наявних знань просто і швидко.

Професійна придатність — сукупність психологічних і психофізі-

ологічних особливостей людини, необхідних і достатніх для досяг-

нення нею суспільно необхідної ефективності праці. За наявності

знань, умінь і навичок, отриманих у процесі професійного навчання,

вона забезпечує високу професійну ефективність.

Психічний стан керівника — виявляється в таких способах впли-

ву: зараження, переконання, навіювання, наслідування.

Психотехнологія спілкування — наука про практичне викорис-

тання психологічних механізмів спілкування для досягнення опти-

мальних результатів в управлінні людьми.

Реактивність — особливість реакції особи на різноманітні под-

разники, що виявляється в темпі, стилі й формі відповіді, відобража-

ється у ставленні людини до оточення, до самої себе.

Резистентність — можливість виявляти супротив негативним

або несприятливим обставинам; досить яскраво проявляється в стре-

сових ситуаціях, при значних напруженнях у діяльності.

Референдум — “Те, що повинно бути повідомлене”. Про що не-

обхідно знати. Однокорінний “реферат” (“рефератус” — “повідом-

лення”), “референс” (“референт”) — “той, що повідомляє”. Від нього

і “реляціо” (“реляція”) — “повідомлення (від “реферре” — “доноси-

ти”). Доносити відомості. Отже, зовсім зайвим виявляється виносити

яке-небудь повідомлення на всенародний “референдум”. Виходить

“масло масляне” — “виносити те, що виноситься”. Значно простіше

й зрозуміліше було б для того ж народу, про благополуччя якого

дбають автори заходу, якби вони виносили на “всенародне обгово-

рення” плоди своїх роздумів і рішень.

Ригідність (від лат. rigidus — твердий, чіпкий) — особливість,

протилежна пластичності, складність або неможливість пристосува-

тися, перебудуватися до обставин (інертність, в’ялість).

Роль — поняття, що виражає поведінку людини у певній життєвій

ситуації, яка відповідає її становищу.

334

Рух політичний — динамічні спільності великих мас людей, що

усвідомили єдність своїх соціальних, економічних, політичних і ду-

ховних інтересів, які відстоюють ці інтереси перед державою.

Визначальними ознаками руху політичного є: масовість, добро-

вільність, відсутність фіксованого членства, чіткої організаційної

структури, комплексної програми, переваги стихійності.

Р. п. знаходиться в певному співвідношенні з політичними парті-

ями. У певних умовах вони можуть стати базою конституювання по-

літичних партій. І, навпаки, політичні партії з метою розширення

свого впливу в суспільстві стають організаторами р.п.

Сенситивність — міра чутливості до явищ дійсності, до яких лю-

дина має стосунок. Нездійснені домагання, конфлікти, соціальні

проблеми в одних людей викликають яскраві реакції, переживання,

а інші ставляться до них спокійно, байдуже.

Соціальна відповідальність — певний рівень добровільного реагу-

вання організації на соціальні проблеми.

Соціальне очікування — очікування від людини, яка посідає в сус-

пільстві певне становище, її судження, дії, вчинки, які відповідають її

соціальній ролі.

Службовці — соціальна група, яка складається з фізичних осіб,

що здійснюють на оплачуваних засадах певні соціально необхідні

функції та виконують завдання чинних органів, установ і організацій.

Співробітництво — взаємна праця, спілкування.

Спілкування — важлива духовна потреба людини як суспільної іс-

тоти. Потреби людини в спілкуванні зумовлені суспільним буттям та

необхідністю взаємодії в процесі життєдіяльності.

Спостереження — навмисне й цілеспрямоване здорове сприйнят-

тя психологічних особливостей та поведінки людини. Спостереження

буває пряме, приховане, включене і невключене. Спостереження —

риса особистості, що ґрунтується на вмінні сприймати, розуміти й оці-

нювати явища, процеси та предмети.

Справедливість у конфлікті — це коли обидві сторони пере-

можниці.

Статус (від лат. status — стан, становище) — становище, яке по-

сідає індивід або група серед інших людей чи груп.

Стрес (від англ. stress — напруження) — стан, викликаний пси-

хічним або фізичним напруженням.

335

Сублімація (від лат. sublimatio — підіймаю, підношу) — один із

механізмів психологічного захисту, що знімає напругу в ситуації

конфлікту.

Сумнів — стан невпевненості, тривожності, помилковості в попе-

редніх оцінках дійсності.

Суперництво — стан тривожності й невідповідності у процесі

спілкування різного типу.

Суспільство — сукупність стосунків між людьми — членами

спільноти, яка є носієм масової суспільної свідомості, має спільні

традиції, історію, звичаї, цінності.

Ставлення особистості до держави — взаємодія держави й осо-

бистості. Особистість вступає у взаємодію з державою в процесі со-

ціалізації (в сім’ї, школі, ВНЗ) і в процесі самостійного життя та ді-

яльності в її правовому полі, особистість може обрати громадянство

тієї чи іншої держави, але не може опинитися поза державою.

Такт — правила етики, почуття міри у відносинах підлеглого та

керівника.

Тактика — короткочасна стратегія для досягнення мети.

Толерантність (від лат. tolerant — терпіння) — терпимість, ло-

яльність до чужих ідей, думок, традицій, поведінки, способу життя.

Уміння — використання суб’єктом наявних знань і навичок для

вибору та здійснення прийомів, дій відповідно до поставленої мети.

Функції організації — загальні адміністративні обов’язки, що ви-

конуються в усіх організаціях. Склад основних функцій: планування,

організація праці, вкомплектування штатів, мотивація, комунікація,

керівництво, контроль.

Функції керівника — виховна, гностична, регулююча й контроль-

на.

Хиба — знання про дійсність, які цією дійсністю заперечуються.

336

Цільове управління — процес, спрямований на досягнення мети з

приводу певних інтересів груп, осіб, господарства.

Час політичний — характеризує діяльність буття політичних від-

носин, проходження політичних процесів, час життя політичної ідеї,

теорії, послідовність утвердження одного типу політичних відносин

після іншого.

Юридична відповідальність — додержання конкретних законів і

норм регулювання, які визначають, що може, а чого не може робити

організація або особа.

Ярлик — прагнення нав’язати людині оцінку або аналіз її діяль-

ності, не властиві їй.

337

ДОДАТКИ

Таблиця 1

Сигнали конфлікту

338

ДИСКОМФОРТ — це інтуїтивне відчуття,

що щось не так, хоча виразити його словами

важко

НАПРУЖЕННЯ — ситуація, подібна до де-

ревного сухостою, що здатний спалахнути від

першої іскри

КРИЗА — звичайні норми поведінки втра-

чають силу. Людина стає здатною на крайно-

щі — у своїй уяві, а іноді й насправді

НЕПОРОЗУМІННЯ — помилкові виснов-

ки з ситуації, відсутність взаєморозуміння

ІНЦИДЕНТИ — незначний інцидент, що

неправильно сприйнятий, може призвести до

ескалації конфлікту

Таблиця 2

339

Причини виникнення конфлікту

в трудовому колективі

І гр.

ІІ гр.

ІІІ гр.

— трудовий процес

— психологічні особливості

людських стосунків, тобто

їх симпатії й антипатії,

культурні, етнічні відмін-

ності людей, дії керівника,

погана психологічна кому-

нікація тощо.

— особисті відмінності членів

групи — невміння контро-

лювати свій емоційний

стан, агресивність, безтак-

тність

Таблиця 3

Складові конфлікту

340

період прихованої, взаємної

або односторонньої незадо-

воленості, яка базується на

індивідуальній або груповій

оцінці ситуації, що склалася.

окремі особистості або гру-

пи, що по різному оцінюють

одні і ті ж самі події, пов’язані

із діяльністю іншої сторони.

предмет, подія, дія, що спри-

чиняють конфліктну ситуа-

цію.

дії сторін, які характеризу-

ються безкомпромісністю

суджень і вчинків та спрямо-

вані на обов’язкове оволо-

діння об’єктом загостреного

зустрічного інтересу

Конфліктна ситуація

Учасники конфлікту

Об’єкт конфлікту

Інцидент

—